Засоби вираження визначеності та невизначеності в сучасній англійській мові у зіставленні з українською

Іменні прикметники закінчувалися в жіночому роді на –а, -ја, у чоловічому роді – на –о, -јо. Наприклад: НОВЪ, СИНЬ, НОВА, СИН [ЈА].

Іменні (нечленні) прикметники повністю втрачають відмінювання, і в сучасній українській мові зберігається лише неповна форма називного відмінку однини чоловічого роду присвійних та небагатьох якісних прикметників: сестрин, братів. Слід зазначити, що присвійні прикметники в більшості випадків мають значення визначеності.

Частина іменних форм якісних прикметників, набувши в народнопісенному жанрі образно-поетичного забарвлення (ясен місяць, дрібен дощик), увійшла до арсеналу художніх засобів і сучасної української поезії.

Займенникові (членні) прикметники (ДОБРЫИ, ДОБРА[JA]), їх творення та відмінювання розглядалися вище в цьому розділі. Такі прикметники носили характер визначеності, конкретизували позначений предмет, явище, особу.

У сучасній українській літературній мові, як зазначають дослідники, вживання нестягнених форм прикметників паралельно зі стягненими зумовлюється певними стилістичними мотивами [11, 175]: Як в північ самую глухую Еней лиш тільки став дрімать, побачив хмару золотую (І. Котляревський).

Отже, як бачимо, категорія визначеності / невизначеності імпліцитно притаманна українській мові, оскільки ще в прамові фіксувалися граматичні форми, що позначали визначеність або невизначеність.

Під час роботи над перекладом слід враховувати цю категорію, щоб уникнути розбіжності у значенні в різних мовах.

ВИСНОВКИ

Отже, категорія визначеності та невизначеності характерна для більшості мов. Вона може виражатися як експліцитно, як наприклад в англійській мові – за допомогою визначеного та невизначеного артиклів, так і імпліцитно. Такою категорією виступає категорія визначеності та невизначеності в українській мові, де немає спеціальних морфологічних форм вираження цієї категорії. Важливо враховувати відмінності вираження категорії визначеності / невизначеності в англійській та українській мовах під час перекладу, щоб точно передати відтінки лексичного значення тексту, що підлягає перекладу.

В англійській мові категорія визначеності / невизначеності є відкритою й виражається регулярно за допомогою вибору визначеного або невизначеного артикля. На основі існування граматичної категорії визначеності / невизначеності можна зробити висновок, що уявлення про визначеність є важливим елементом картини світу для носіїв англійської мови. В англійській мові, отже, традиційним засобом вираження визначеності та невизначеності є артикль – визначений чи невизначений. У роботі розглядаються різні погляди дослідників на природу артикля, його значення та кількість, основні випадки вживання. Окрім визначеного та невизначеного артиклів в англійській мові категорія визначеності / невизначеності може виражатися різними формами займенників. Цей тип вираження граматичної категорії ми відносимо до периферії вираження визначеності / невизначеності.

Хоча в українській мові категорія визначеності та невизначеності має імпліцитний характер й виражається лексичними значеннями, слід розглядати цю категорію з точки зору порівняльного аналізу. На основі порівняльного аналізу категорії визначеності та невизначеності в англійській та українській мовах виявляються спільні риси в неспоріднених генеалогічно мовах.

В українській мові категорія визначеності та невизначеності виражається окремими групами займенників, а також специфічним формами прикметників. На інтуїтивному рівні категорія визначеності / невизначеності є характерною для української мови, про що свідчать приклади вираження визначеності та невизначеності ще в старослов’янській мові, із якої пізніше розвинулася українська.

Усі нюанси вираження визначеності та невизначеності в англійській та українській мові слід враховувати при перекладі з однієї мови на іншу з метою передачі відтінків лексичного й граматичного значення мови, що перекладається.

ЛІТЕРАТУРА

1.                 Ахметова С.Г. Артикль как выражение понятийной категории дейксиса в современном английском языке. – Алма-Ата, 1982.

2.                 Ахметова С.Г. Син тактика и прагматика английского артикля // АКД. – М., 1989.

3.                 Бархударов Л.С., Штелинг Д.А. Грамматика английского языка. – М., 1973.

4.                 Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 336 с.

5.                 Ветошкина А.Н. Употребление артикля с неисчисляемыми абстрактными существительными в современном английском языке // АКД. – М., 1974.

6.                 Волкова Е.И. Английский артикль в условиях усложненного текста. – Воронеж, 1979.

7.                 Воронцова Г.Н. Об артикле в английском языке // Иностранные языки в высшей школе / Тематический сборник. Выпуск ІІІ. – М.,1964.

8.                 Гуренко Л.И. Неопределенный артикль – маркер единичной расчлененности значения существительного под влиянием контекста // АКД. – Одесса, 1978.

9.                 Доленко М.Т., Пацюк І.І., Кащук А.Г. Сучасна українська мова. – К.: Вища шк., 1987. – 351 с.

10.            Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. – К.: Наук. шк., 1984. – 255 с.

11.            Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Cамійленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. – К.: Вища шк., 1980. – 319 с.

12.            Категория определенности / неопределенности в славянских и балканских языках. – М.: Наука, 1979.

13.            Кашкин В.Б. Континуально-дискретный принцип в универсальной функциональной грамматике. – АДД / Санкт-Петербургский гос. ун-т. СПб., 1996. – С. 35-36.

14.            Кашкин Б.В. Текстовые функции неопределенного артикля // Вестник СпбГУ, серия 2. – 1997. – №1.

15.            Кашкин В.Б. Функциональная типология (Неопределенный артикль). – Воронеж, 2001.

16.            Левицкая Т.Р., Фитерман А.М. Почему нужны грамматический трансформации при переводе // Тетради переводчика. – Ученый записки №8. – 1971.

17.            Ревзин И.И. Структура языка как моделирующей системы. – К.: Наука, 1978.

18.            Рейман Е.А. Английский артикль. Коммуникативная функция. – Л., 1988.

19.            Слюсарева Н.А. Проблемы функциональной морфологии современного английского языка. – М., 1986.

20.            Танабаева З.К. Языковые средства смысловой организации текста // АКД. – М., 1980.

21.            Теория функциональной грамматики. Введение. Аспектуальность. Временная локализованность. Таксис. – Л., 1987.

22.            Трубецкой Н.С. Отношение между определяемым, определением и определенностью // Трубецкой Н.С. Избранные труды по филологии. – М., 1987. – С. 37-43.

23.            Штелинг Д.А. Английский артикль и его роль в грамматике текста // ИявШ. – 1978. – №6.

24.            Blokh M.Y. A Course in Theoretical English Grammar. – M., 2000.

25.            Curme G.O. A grammar of the English language. – London, 1931.

26.            Hawkins J.H. Definiteness and indefiniteness. A study in reference and grammatically prediction. – London, 1978.

27.            Ilyish B. the Structure of Modern English. – M., 1965.

28.            Leech G., Svartvik J. A Communicative Grammar of English. – M., 1983.

29.            Nabokov V. The Annotated Lolita. – England: Penguin books.

30.            Stevenson Robert Louis. Treasure Island. – Oxford university press.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Класифікація засобів вираження визначеності / невизначеності

* Процентне відношення частоти вживання визначених та невизначених артиклів та інших засобів вираження категорії визначеності / невизначеності підраховані на основі додатку 2.

Додаток 2

Способи вираження визначеності та невизначеності в англійській та українській мовах

Додаток 3

Уживання артиклів в англійських заголовках

В англійській мові в заголовках інколи опускаються визначені артиклі, хоча значення визначеності в заголовках, зрозуміло, зберігається. Але це явище у художній літературі фіксується не так часто, частіше артиклі опускаються в заголовках преси. Проаналізувавши заголовки у книзі Роберта Стівенсона, бачимо, що переважають заголовки із артиклями.

Страницы: 1, 2, 3