Латинізми в сучасній польській мові

2.2 Адаптація афіксів латинського походження на ґрунті сучасної польської деривації

Серед афіксального способу творення можна виділити префіксацію та суфіксацію як способи творення, у яких беруть участь афікси (відповідно префікси та суфікси) латинського походження.

Серед префіксів найпоширенішими є префікси:

а-, аb-, аbs-, аu- – надають лексемам, до складу яких вони входять значення відділення, перебування в стороні.

Фактично вище наведені префікси – фонетичні варіанти одного й того ж префікса з однім значенням – „віддалення”.

Так, префікс а- використовується перед приголосними. Наприклад: amovere – віддаляти;

префікс аb- – перед голосними: aberare – відхилятися;

префікс аbs- уживається перед кількома приголосними: abstrahere – відволікати;

аu- вживається перед – f: auferre – відносити.

Префікс аd- має протилежне значення вище розглянутим префіксам. Приєднуючись до слова, цей префікс надає лексемі значення наближення, приєднання. Наприклад: adaptare – приладнати, пристосувати.

Кінцевий приголосний префікса -d перед приголосними с, f, l, n, р, г, s, t повністю асимілюються: ассumulare – накопичувати.

Префікси латинського походження соn-, со- означають зближення, спільне перебування: constituere – складати, встановлювати.

Префікс со- використовується перед голосними і перед -h: coartare – стискати, звужувати.

Соm- використовується перед b, p, е:

сomponere – складати, співставляти. Кінцевий n префікса соn- перед l, m, r повністю асимілюється: colligere – повідомляти;

Префікс de – надає слову значення віддалення, усунення, відсутність, пересування зверху вниз: dеtarmare – роззброювати; decebere – відходити, від’їзджати; declarate – заявляти, проголошувати, demittere – спускати, опускати.

Префікс dis- або його фонетичний варіант dі- означає розділення, роз'єднання. Префікс di – використовується перед приголосними b, g, l, m, n, r, v, s: dimovere – роздвигати. У решті випадків використовується dis-, причому s перед f асимілюється, а між голосними переходить в r: disjicere – розкидати.

Префікс е- ех- означає відділення, вилучення, скасування. Префікс е-використовується перед дзвінкими приголосними: emitere – висилати, виганяти. Префікс ех- використовується перед голосними та глухими приголосними c, p, q, s, t: exportare – відносити, вивозити. Кінцевий х в префіксі ех- перед f асимілюється : efferre – виносити.

Префікс іn- використовується при дієсловах для висловлення руху всередину або на предмет, а в іменниках зі значенням заперечення. Наприклад: instruere – вводити, вставляти, inklinacyja – надавати перевагу, схилятись до чогось, inkorporacyja – втілення, instygacyja – оскарження, interdykt – обіцянка, клятва.

Приголосний n в префіксі in- перед l, r асимілюється, а перед b, р, m переходить в m: illustrate — освітлювати, impedyment – перешкода, impensa – ввести в розтрати, impet – безліч, велика кількість.

Префікс inter- означає знаходження між предметами, протяжність, тривалість. Наприклад: interjicere – кидати (ставити) між; interrumpere – розривати, рушити; intervallum – проміжок, відстань, intercesyja – посередництво. Приголосний r в префіксі inter - перед і асимілюється: intellegere – сприймати, пізнавати.

Префікс оb- надає номінації значення „рух на зустріч”, „протидія”, „загромаджувати”; префікс obese- вносить значення „протидіяти”. Приголосний b в префіксі ob- перед с, f, р асимілюється. Наприклад: offirmare – робити міцним.

Префікс реr- означає в дієсловах рух за рахунок чогось, завершення, посилення, а в прикметниках – посилення якості: permanere – перебувати, продовжуватися; perlucere – просвічувати, бути прозорим;

-          рrае- – означає в дієсловах передування, знаходження попереду, а в прикметниках – посилення якості предмета: praeciarus – дуже світлий;

-          рrо-, prod- означає рух вперед, дію на користь будь-кого або замість когось: producere – виводити, відводити.

Префікс red- використовується перед голосними rе (red- – фонетичний варіант) означає рух назад, повторювання дій, протидію: reparare – виводити, виймати назад. Префікс red- використовується перед голосними.

-           sе- означає відділення, усунення: separare – відділити, обособити.

-           sub-, sus-, su- означає знаходження під будь-чим або всередині будь-чого: subscribere – підписувати. Кінцевій b в префіксі sub- перед с, f, g, m, р, r інколи асимілюється: succebere – виходити, проникати. У деяких випадках використовується префікс sus-. Префікс su- використовується перед сполученням sp-: suspicere – дивитися вверх, позирати.

Префікси trans-, trа- означають рух через будь-що: transportare – переносити, перевозити. Префікс trа- вживається перед d, j, і: traducere – переводити, пересувати.

Проаналізувавши словотворчі можливості латинських префіксів у сучасній польській мові, можна зробити висновок, що способом префіксації на сучасному етапі розвитку мови творяться головним чином дієслова, значно менше прикметники та іменники.

На увагу заслуговує також суфіксація як один із способів афіксального способу творення слів у сучасній польській мові.

У латинській мові суфіксальним способом творяться головним чином іменники та прикметники і в значно меншій кількості дієслова, на відміну від префіксації.

При суфіксальному способі творення в якості основи використовуються іменні основи (субстантивні та ад’єктивні) та дієслівні, серед яких словотвірними є основи інфекта і супіна.

При суфіксації на межі основи і суфікса нерідко відбуваються фонетичні зміни. Так, наприклад, кінцевий голосний основи або випадає перед голосним, або підпадає редукції.

У запозичених латинських словах кінцеві словотвірні елементи в кожній новій мові мають конкретні відповідники.

У латинській мові способом суфіксації утворюються: іменники, похідні від дієслівних основ, основ іменників, та основ прикметників.

Іменникові суфікси:

Найбільш продуктивними похідними основами при творенні іменників є дієслівні основи інфінітива і супіна.

1. Від дієслівної форми інфекту утворюються іменники з кінцевими словотвірними елементами:

-mentum , - ium, - io, - antia, - entia.

Від основи інфекту + словотворчий суфікс -mentum утворюються іменники середнього роду другої відміни зі значенням дії або результату: ornamentum — прикраса. ( пол. оrnament). Як бачимо в процесі засвоєння латинських запозичень носіями польської мові відбувається адаптація запозичених слів, усікається кінцева частина суфікса.

Від відділеної основи інфекту додаванням словотворчого суфікса -ium утворюються іменники середнього роду другої відміни зі значенням дії, стану. Наприклад: stadium – вивчення.

Від основи інфекту + io (n) утворюються іменники жіночого роду третьої відміни зі значенням результату дії: ledio – f набір, легіон.

Від основи інфекту + antia / + entia утворюються іменники жіночого роду першої відміни зі значенням якості або стану : ignorantia – знання.

Від дієслівної основи супіна, який закінчується на - t,- s утворюються іменники з кінцевими словотвірними елементами -tus / -sus, -tio / -sio, -tura / -sura, -tor / -sor, -torium.

Від основи супіну + tio (n) / + sio (n) утворюються іменники жіночого роду третьої відміни зі значенням дії : action – дія; diffusion – розповсюдження.

Від основи супіну + tus / + sus утворюються іменники чоловічого роду четвертої відміни зі значенням дії: transitus – проходження, перехід; cursus – дія.

Від основи супіну + tura / +sura утворюються іменники жіночого роду першої відміни зі значенням дії або результату дії: cultura – обробляти; centura – критика суворе судження.

Від основи супіну + tor / + sor утворюються іменники чоловічого роду третьої відміни зі значенням дійової особи: doctor, oris m вчитель; defensor, oris m захисник, заступник.

Від основи супіну + torium / + sorium утворюються іменники середнього роду другої відміни зі значенням місця дії: auditorium – аудиторія, зал судових засідань.

2. Від основ іменників утворюються іменники з кінцевими словотвірними елементами: - ina, - arius, - arium, - atus, - ista, - ulus, - olus, - culus, - ellus, - ullus.

Від основи іменника + -іnа утворюються іменники жіночого роду першої відміни зі значенням роду занять: medicina – лікарське мистецтво, медицина.

Від основи іменника + arius утворюються іменники чоловічого роду другої відміни з назвою виду діяльності особи за родом діяльності: statuaries – скульптор.

Від основи іменника + arium утворюються іменники середнього роду другої відміни зі значенням сховища: aerariumm – казначейство, державна казна.

Від основи іменника + tus утворюються іменники четвертої відміни зі значенням дійової особи : magistratus – сановник, представник влади.

Від основи іменника + ista утворюються іменники чоловічого роду першої відміни зі значенням дійової особи: citharista – кіфарист, той, хто грає на кіфарі.

Від основи іменника + ulus (a, um), + olus (a, um), + culus (a,um), + ellus (a,um), + ullus (a, um) утворюються іменники чоловічого роду другої відміни на -us, жіночого роду першої відміни на -а, середнього роду другої відміни на -um зі значенням зменшення: hortulus – садок; foliolum – листок; particular – частинка; opusculum – невеликий літературний твір; tabella – дощечка; homullus – чоловічок.

3. Від основ прикметників утворюються іменники, що закінчуються закінченнями – tudo, - tas.

Від основ прикметника + tudo утворюються іменники жіночого роду третьої відміни зі значенням якості: amplitude – величина.

Від основи прикметника + tas утворюються іменники жіночого роду третьої відміни зі значенням якості: universitas – цілість, сукупність.

Прикметникові суфікси:

Прикметники утворюються від основ іменників і дієслівних основ інфекта і супіна.

1. Від основ іменників утворюються прикметники із закінченнями: -anus, -inus, -arius, -icus, -alis, -aris, -osus.

Від основи іменника + anus, a, um утворюються прикметники першої і другої відмін зі значенням приналежності, властивості: urbanus – міський; Romanus – римський.

Від основи іменника + inus, a, um утворюються прикметники першої і другої відмін зі значенням властивості або приналежності: femininus – жіночий.

Від основи іменника + arius, a, um утворюються прикметники першої і другої відмін зі значенням властивості або приналежності: ordinaries – розташований за порядком.

Від основи іменника + icus, a, um утворюються прикметники зі значенням властивості або приналежності: metallicus – металічний.

Від основи іменника + aris, e утворюються прикметники третьої відміни зі значенням властивості або приналежності: militaris – воїнський, воєнний.

Від основи іменника +alis, e утворюються прикметники третьої відміни зі значенням властивості або приналежності: localis – місцевий.

Від основи іменника + osus, a, um утворюються прикметники першої та другої відмін зі значенням ознак вищого ступеня приналежності: bellicosus – войовничий.

2. Від дієслівних основ інфекту або супіну прикметники утворюються з кінцевими словотвірними елементами: -ilis, -bilis, -idus, -ivus.

Від основи інфекту + ilis, e утворюються прикметники третьої відміни зі значенням стану: fragilis – ламкий, крихкий.

Від основи інфекту + bilis, e утворюються прикметники третьої відміни зі значенням пасивної якості: stabilis – постійний, стійкий.

Від основи інфекту +idus, a, um утворюються прикметники першої, другої відміни зі значенням постійної якості: validus – здоровий.

Від основи супіну +tivus, a, um / + sivus, a, um утворюються прикметники першої та другої відміни зі значенням якості: activus – діяльний, діючий; passives – чутливий.

Отже, як бачимо, в процесі адаптації латинізмів мовцями на сучасному ґрунті польської мови відбувається залучення словотворчих формантів до утворення слів, пристосування слів латинського походження до власне польського мовлення. Так, може відбуватися усічення частини словотворчого засобу, частина префіксів або суфіксів нерідко асимілює в мовному потоці, що накладає свій відбиток на писемне мовлення.

Щодо словотворчої продуктивності латинських афіксів, то можна зробити висновок, що префіксальним способом творення активно творяться дієслова з різними відтінками значення (доконаності / недоконаності, наближення / віддалення тощо), які надають саме префікси в результаті словотворення. За допомогою ж суфіксів активно утворюються іменники та прикметники. Іменники та прикметники можуть утворюватися від різних твірних основ. Частіш за все – іменні основи та дієслівні основи. У процесі творення нових слів часто відбуваються певні фонетичні зміни всередині похідного слова, що ще раз свідчить про те, що слова латинського походження або слова, утворені за допомогою латинських афіксів, адаптуються до вимог сучасної польської мови.

Висновки

Отже, аналіз латинізмів у сучасній польській мові показав, що незважаючи на тривалий інтенсивний вплив латинської мови на польську, кількість латинізмів у сучасній польській мові відносно невелика – 4,4% загального словникового запасу. Разом із тим слід підкреслити той факт, що семантичне багатство, стилістична розмаїтість, досить висока частотність уживання в окремих функціональних стилях і в мові в цілому, висока словотворча активність дозволяють зробити висновок про значну роль латинських запозичень у лексико-семантичній системі сучасної польської мови.

У роботі розглядаються основні теоретичні питання, пов'язані з проблемою польсько-латинських мовних контактів, визначається ступінь впливу латинської мови на польську в процесі історії становлення й розвитку польської мови, розглядаються наслідки запозичення на сучасному ґрунті. Лексичним запозиченням ми вважаємо іншомовне слово, що проникло в систему мови реципієнта та зареєстроване його тлумачними словниками. Як латинське лексичне запозичення в польській мові розглядається будь-яке слово латинського походження (незалежно від шляхів його проникнення до польської мову), що функціонує як лексична одиниця в певній сфері людської діяльності на даному етапі розвитку мови реципієнта, і, отже, зафіксоване в SJPSz. Таке тлумачення латинізмів, безсумнівно, відповідає тому величезному впливові, що визначив латинську мову як показник формування всієї понятійної основи європейських мов, і одночасно сприяє більш повному виявленню результатів польсько-латинських контактів на рівні лексики.

Запозичення – це перехід елементів однієї мови в іншу як результат взаємодії мов. Запозичення – невід’ємна складова процесу функціонування та історичної зміни мови, один із основних джерел поповнення словникового запасу. Запозичені слова відображають факти етнічних контактів, соціальні, економічні і культурні зв’язки між мовними групами. При запозиченні значення слова часто змінюється, деколи слово набуває навіть нового значення, що не зафіксоване або маловживане в мові-носії.

Дана тема вивчалась і вивчається багатьма вченими, однак вона залишається актуальною і на сьогоднішній день. У даному дослідженні головна увага приділяється вивченню шляхів та методів запозичення, зроблений статистичний аналіз щодо частотності вживання латинізмів у різних функціональних стилях сучасної польської мови, аналізуються активні способи творення слів на ґрунті латинських запозичень та за допомогою латинських словотвірних формантів, вивчається рівень адаптованості латинізмів до загальнонародної польської мови.

Латинська мова, будучи провідною мовою Польщі в ХV столітті, зробила значний внесок в поповнення словникового запасу країни. Польська мова надзвичайно насичена латинізмами, які вживаються в різних сферах життєдіяльності.

Разом із тим, у деяких випадках, запозичення до польської термінології відбувається без попереднього аналізу існуючих можливостей утворення термінів з використанням різних засобів польської мови. Запозичення не є однорідним явищем. Воно може відбуватись на різних мовних рівнях, і в залежності від цього, можна виділити окремі види і підвиди запозичень, які відрізняються характером матеріалу, який переноситься з однієї мови в іншу.

Утворення термінів з латинських слів, особливо коли вони будуються на основі коренів, яких не існує в польській мові, видається більш легким, порівняно зі створенням термінів із елементів рідної мови.

Асиміляція запозичень у польській мові – поетапний, багатоплановий процес, провідну роль у якому відіграє введення запозичення до лексико-семантичної системи мови.

Кожна мова запозичує чужоземні слова. Це об'єктивний процес, що проявляється більшою чи меншою мірою в кожній мові. Не оминає він і польської мови. Але його необхідно контролювати, щоб мова зберігала свою цілісність і не перетворилася на таку собі суміш різних мов. У польській мові сталою є традиція заміняти будь-які нові слова іншомовного походження польськими відповідниками. Скажімо, в галузі фізико-математичних наук ця традиція вже нараховує понад сотню років, і давно ніхто не дивується, що навіть такого поширеного в науковій літературі слова як інтеграл там нема, а є польський відповідник.

Успішно протистоять поляки і навалі слів-кальок в галузі новітніх інформаційних технологій, при комп'ютеризації всіх сфер виробництва й обслуговування. Наприклад, там повністю перекладено польською мовою основні програмні продукти.

Проблема запозичення латинських слів до польської термінології показує, що запозичення, як спосіб поповнення спеціальної лексики для найменування нових понять, диференціації і деталізації існуючих понять, заміни зворотів та усунення омонімії є позитивним явищем.

Латинізми у польській мові функціонують у різних функціональних стилях. Проведений аналіз показав, що найбільша кількість латинських запозичень зафіксована в художньому стилі. Це можна пояснити багатьма чинниками: латинізми використовуються авторами художніх творів з метою передачі колориту певної епохи, як засіб характеротворення, для створення певного емоційного забарвлення – піднесеності, урочистості тощо. Більшість подібних запозичених слів зустрічається в художніх творах на історичну тематику.

На другому місці за частотністю вживання латинських слів виступає науковий стиль. Цей факт легко пояснити запозиченням різноманітних термінів на ранньому етапі становлення мови. Більшість мов запозичила назви термінів із різних наукових сфер саме з латинської мови, чим пояснюється існування значної групи так званих інтернаціоналізмів на сучасному етапі існування різних мов світу.

Окрім запозичення з латинської мови цілих слів, а інколи навіть сполучень слів або й сталих виразів, відбувається запозичення окремих частин слів в якості словотворчих формантів. Афікси латинського походження адаптуються до сучасної системи словотвору польської мови й активно функціонуються для створення нових слів. Найбільш продуктивними у відношенні творення нових слів виступають суфікси і префікси латинського походження. Складні слова латинського походження в лексичній системі сучасної польської мови зустрічаються дуже рідко.

Отже, проведений аналіз дозволяє говорити про значну роль латинських запозичень у системі сучасної літературної польської мови.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.                 Бодуэн де Куртенэ И. А. О древнепольском языке до XIV ст. – Лейпциг, 1870.

2.                 Брандт Р. Краткая фонетика и морфология польского языка. – М., 1894.

3.                 Дубровский П. Полный русско-польский словарь – Варшава, 1878.

4.                 Красный Ю. Польско-русский словарь. – Москва, 1931.

5.                 Красный Ю. Русско-польский словарь с краткими грамматическими указаниями, составленными Г. Каменским. – Москва, 1933.

6.                 Линский Г.Г., Учебник и грамматика польского языка. – СПБ, 1892.

7.                 Основні історичні етапи проникнення латинізмів у польську мову; наукова розробка проблеми латинських запозичень у польській лінгвістиці / Рукопис деп. у ИНИОН АН СРСР №20522 від 26.04.85. – Л., 1985.

8.                 Потоцкий Ф.А. Словарь польского и русского языка, ч. 1. – Лейпциг, 1873, ч. 2, 1876.

9.                 Про частотність латинських запозичень у сучасному польській загальнолітературній мові // Вісник Льон.ун-та / Історія. Мовознавство. Літературознавство. – 1986. – Вип.2. – С.105-106.

10.             Функціонування латинізмів у сучасній польській загальнолітературній мові // Діалектика форми і змісти в мові і літературі: Тез.докл.усесоюз.конф. – Ленінград, червень 1986 р. – Тбілісі, 1986. – С.167-169.

11.             Baudouin de Courtenay J. Zarys historji języka polskiego, 1922.

12.             Benni Т., Łoś J., Nitsch K., Rozwadowski J., Ułaszyn H., Gramatyka jezyka polskiego. – Kraków, 1923.

13.             Karłowicz J. (и др.) Słownik języka polskiego, 8 vv. – Warszawa, 1900 –1927.

14.             Kurcz I., Lewicki A., Maslowskij W., Sambor J., Worcnczak T. Slownictwo wspolczesnego jezjka polskiegc. Listj frekwencjjne. – W-wa: PAN, 1974-1976. T.1: Teksti popularno naukowe; T.2: Drobne wiadomosci prasowe; T.3: Publicjstjka; T.4: Proza artjstjczma.

15.             Linde S. B. Słownik języka polskiego, 6 vv., wyd. 2. – Lwów, 1854–1860.

16.             Łos J., Gramatyka polska, 3 vv. – Lwów, 1922–1927.

17.             Łos J. Pisownia polska w przeszłośći i obecnie. – Kraków, 1917.

18.             Łos J. Początki piśmiennictwa polskiego, Lwów, 1922.

19.             Nitsch K. Próba ugrupowania gwar polskich. – Kraków, 1910.

20.             Nitsch K. Wybor polskich tekstów gwarowych. – Lwów, 1929.

21.             Slownik jezjka polskiego: wzt/ Pod red. M.Szjmczaka. W-wa: PWN, 1978-1981.

22.             Slownik jezjka polskiego / Pod red. W.Doroszewskiego. W-wa: WP, 1958-1968. !

23.             Szober S. Gramatyka jezyka polskiego, wyd. 3. – Warszawa, 1931.

Ілюстративний матеріал

24.             Henryk Sienkiewicz.Ogniem i Mieczem // www.franklang.ru

25.             Польские пословицы // www.franklang.ru

ДОДАТКИ

Додаток 1

Латинізми-терміни

- ablaktacja – sposób szczepienia roślin

- abominacja – obrzydzenie, wstręt

- abrewiacja – skrót wyrazu lub grupy wyrazów w piśmie, np. A.D.

- abrewiatura, abbreviatura – system skrótów stosowanych w starożytnych i średniowiecznych pismach albo w notacji muzycznej

- abrogacja – anulowanie ustawy, przepisu prawnego lub wyroku

• abrogować

- absorbent – substancja pochłaniająca w procesie absorpcji

- abstrakcjonizm – kierunek w sztuce współczesnej, którego podstawą jest posługiwanie się formami plastycznymi tworzonymi przez figury geometryczne, kompozycje plam i płaszczyzn

• abstrakcjonistyczny

- adenotomia – chirurgiczne wycięcie migdałka gardłowego

- adenowirus – wirus występujący w wielu odmianach

- adresografia – metoda drukowania adresów na przesyłkach

- grawitacja – zjawisko wzajemnego przyciągania się ciał materialnych

• grawitacyjny

- pachydermia – patologiczne zgrubienie skóry lub błony śluzowej

- palatografia – metoda badań fonetycznych oparta na analizie śladów kontaktów języka z podniebieniem przy wymawianiu głosek

- inseminacja zob. sztuczne zapłodnienie w zn. 2

• inseminacyjny • inseminator • inseminować

- paleo- – pierwszy człon wyrazów złożonych wskazujący na ich związek znaczeniowy z dawnymi czasami, prehistorią

- paleoantropologia – nauka zajmująca się badaniem budowy i rozwoju człowieka oraz ras ludów z okresu prehistorycznego

paleoantropologiczny • paleoantropolog

- paleoastronautyka – nauka zajmująca się teoriami i hipotezami zakładającymi lądowanie na Ziemi w dalekiej przeszłości wysłanników pozaziemskich cywilizacji

• paleoastronautyczny • paleoastronautyk

- paleobiogeografia – nauka badająca rozmieszczenie organizmów zwierzęcych i roślinnych na powierzchni Ziemi w różnych okresach geologicznych

• paleobiogeograficzny • paleobiogeograf

- paleobiologia – kierunek w paleontologii zajmujący się badaniem związków między budową organizmów kopalnych a ich funkcjami, sposobem życia i środowiskiem

• paleobiologiczny • paleobiolog

- paleobotanika – nauka zajmująca się badaniem roślin z minionych epok geologicznych

• paleobotaniczny • paleobotanik

- paleocen – pierwsza epoka starszego trzeciorzędu

• paleoceński

- paleodemografia – nauka zajmująca się badaniem stanu, struktury i rozwoju ludności w różnych epokach

• paleodemograficzny • paleodemograf

- paleoekologia – kierunek w paleontologii zajmujący się badaniem zależności między budową i funkcjami organizmów kopalnych a warunkami ekologicznymi ich życia

• paleoekologiczny • paleoekolog

- paleoetnologia – nauka badająca prehistoryczne rasy ludzkie na podstawie kopalnych szczątków człowieka

• paleoetnologiczny • paleoetnolog

- paleofitologia zob. paleobotanika.

- paleofizyka – nauka zajmująca się badaniem właściwości materii i zjawisk w niej zachodzących w minionych epokach geologicznych

• paleofizyczny • paleofizyk

- paleogen – «starszy okres trzeciorzędu

- paleogeografia – nauka zajmująca się badaniem i odtwarzaniem warunków geograficznych panujących na powierzchni Ziemi w ubiegłych epokach geologicznych
• paleogeograficzny • paleogeograf

- paleogeomorfologia – nauka zajmująca się badaniem i rekonstruowaniem rzeźby powierzchni Ziemi w ubiegłych okresach geologicznych

• paleogeomorfologiczny • paleogeomorfolog

- pigment –

1. substancja barwiąca wytwarzana przez komórki żywych organizmów i tkanki roślin, nadająca im kolor

2. substancja barwiąca nierozpuszczalna w wodzie i olejach, używana do wyrobu farb

• pigmentowy

Додаток 2

Книжкові латинізми

- abdukcja –

1. ruch kończyny polegający na odchyleniu jej w bok

2. ruch gałki ocznej w kierunku skroni

- aberracja

1. nieprawidłowość

2. pozorne odchylenie ciał niebieskich od ich rzeczywistego położenia

3. wada soczewek w przyrządach optycznych

• aberracyjny

- abiudykacja –nieuznanie przez sąd czyichś praw własności

- ablacja

1. topnienie lodowca

2. kruszenie powierzchni stoku przez wody opadowe

3. sposób chłodzenia powierzchni statków kosmicznych

4. amputacja lub odwarstwienie się tkanek

• ablacyjny

- abolicja

1. akt prawny nakazujący umorzenie lub niewszczynanie postępowania karnego

2. zniesienie jakiegoś prawa

• abolicyjny

- edukacja – wychowanie, wykształcenie

• edukacyjny • edukować

- edycja

1. ogłoszenie dzieła drukiem, wydanie płyty, kasety itp.

2. jednorazowy nakład dzieła, jednorazowe wydanie płyty, kasety itp.; też: pojedynczy egzemplarz

3. przygotowanie tekstu do druku

4. jedna z cyklu regularnie odbywających się imprez

• edycyjny

edycja bibliofilska – edycja bardzo staranna, przeznaczona dla bibliofilów

- egzekucja

1. wykonanie wyroku śmierci

2. przymusowe ściągnięcie należności

3. wykonanie np. uchwał sejmowych lub innych aktów prawnych

• egzekucyjny

§     egzekucja dóbr odebranie zastawionych lub rozdanych dóbr królewskich

§     egzekucja praw postulaty średniej szlachty wysunięte na początku XVI w., głoszące m.in. konieczność przestrzegania praw przez króla i magnatów

- kacheksja – daleko posunięte wyniszczenie organizmu

- laicyzacja – proces słabnięcia wpływu religii na różne dziedziny życia społecznego

• laicyzacyjny • laicyzator • laicyzować • laicyzować się

- nacja

1. naród

2. narodowość

- paginacja – numeracja kolejnych stron książki, czasopisma itp.

Додаток 3

Таблиця 1.1

Кількісний і процентний розподіл латинізмів по лексико-граматичними розрядах польської мови

Додаток 4

Таблиця 1.2

Порівняльне дослідження списків високо - і середньочастотних латинізмів (f≥ 9) у трьох стилях (публіцистичному, науково-популярному і художньому) польської мови

Додаток 5

Список латинізмів, запозичених польською мовою

Група 1: аbdykowaс, аbsolut, aforzym, аkademija, akt, аntypatyja, ареlасуjа, ареlоwас, ареtуt, аргоbowac, аrest, сеntrum, decydowac, decyzyja, dedykacyja, defect, deklaracyja, depozyt, document, dyjalog, dyjeta, dysponowac, dyspozycyja, edykt, efekt, ekzekucyja, ekspedycyja, ekstrakt, elekcyja, elokwencyja, epilog, familija, forma, formuta, kolor, kolos, komisyja, concept, korespondowac, lament, medytowac, melancholija, melodyja, natura, obserwowac, okazyja, opinija, perswadowac, perswazyja, pretekst, pretensyja, profanowac, proponowac, proporcyja, propozycyja, prowizyja, recepta, reformowac, reguta, relacyja, religija, repetowac, repreyentowac, respect, rezygnacyja, satysfakcyja, senat, sens, sentencyja, skrypt, statut, sukces, szmpatyja, termin, traktat.

absolwowac, adrewiacyja (скорочення на письмі), absolucyja, affectowac (перебільшувати), agenda, akces, akomodowac sie (догоджати, дбати,) , alchimija, allegacyja (наведення прикладів) alteracyja (смуток), alterowac sie (засмучуватись), aplikacyja (пильність), aplikowac (пильнувати), apopleksyja, aprobacyja (затвердження), asygnacyja (квитанція, розписка), asystencyja (присутність достойних персон), atestacyja (підтвердження), cyrkumstancyja (дружня обстановка), delacyja (обвинувачення), deliberayja (роздуми), delicyje (розкіш), descens, despekt (призирство), dyfidencyja, dyjeta (скромність в вжитті), dyktata (те, що продиктоване), dyskurs // dyszkurs (обдумувати, догадуватись), dyspensowac(звільнятись від зобов'язання), dysputacyja(вчене обговорення), dystemperowac, dystynkcyja (те, чим люди відрізняються), dysymulacyja (притворятись, щоб тебе не впізнали), dyszkrecyja (погляд, бачення), dyszkurowac(роздумувати), edukacyja (виховання), egzagerowac (перебільшувати), egzamen, egzercycyjum (завдання), eksepcyja(виняток), ekskuzacyja, ekskuzowac (вимовляти), ekspens(коштувати, витрата), eksperyjencyja (досвід), eksplikacyja (пояснення), erekcyja (основа, фундамент), ewazyja, ewikcyja, ewikcyja (гарантія, забезпечення), fakcyja (група, політична партія), fawor (ласка, милість, щирість у стосунках), febra (підвищена температура, жар, гарячка), fizyjonomia (на кшталт обличчя), fortuna (доля, везіння, удача), impedyment (перешкода), impensa (ввести в розтрати), impet (безліч, велика кількість), incytament, infamija (безчинство), influencyja (вплив), inklinacyja (надавати перевагу, схилятись до чогось), inkorporacyja (втілення), inkursyja, instygacyja (оскарження), intercesyja (посередництво), interdykt (обіцянка, клятва), intymacyja (об”ява, повідомлення), kauza (судова справа), kompleksyja (темперамент), koncylijum (засідання), konfidencyja, konfiszkowac (конфіскувати, відняти), konsens (задоволення), konsystarz, contempt, konwersowac (переставати спілкуватись з нецікавою тобі людиною), korupcyja (перекупство), medytacyja (роздуми), mores (звичаї, манери, забобони), mortyfikowac, obligacyja (зобов'язання, обов'язок), obligowac (обіцяти), ominowac (бажати поганого), penowac, pens (подані лекції), peregrynowac (подорожувати), perorowac, persykucyja (переслідування), posesyja, postylla (виклад євангелії), prezencyja (буденність, постійність), prezumcyja, probacyja, progress, pronuncyjacyja (вимова), prowidencyja (опіка,догляд), rankor (гнів), rebelija (бунт), refutowac (сперечатись, нав’язувати свою думку), rumacyja (покарання), rumor, sukcesyja, supplikacyja (прохання, звернення), supplikowac (принижуватись, просити, благати), suspicyja, turbacyja (порушення, непокоєння), wiktoryja (перемога), womitowac (нудота).

Група 2: akademik, actor, architect, ekonom, fizyk, kapelan, medyk, oficyjal, patron, polityk, professor, rector.

adwersarz, akolit, anatomic, antychryst, auditor, bakalarz, delator, deputat, dyscyput, dysputator, kondyscyput, posesor, preceptor, sukcesor, surogator.

Група З: ampulka, aparat, biret, cymbat, fosa, katamarz, kolumna, korona, tron.

cytara, forta, frukt, insuta, kamera, pugilares, wirudarz, wikt.

Страницы: 1, 2, 3, 4