Особливості перекладу юридичної термінології

Серед багатокомпонентних юридичних термінів особливе місце посідають синтаксичні моделі предикативного типу: норми права, що надають повноваження; норми права, що зобов'язують; злочин, скоєний через необережність; злочин, скоєний умисне; громадяни, що мають обмежену дієздатність; умисне убивство жінки, яка завідомо для винного була в стані вагітності; умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю; умисне вбивство, вчинене в стані сильного щиросердечного хвилювання.[6]

Терміни об'єднуються в термінологічні системи, які виражають поняття однієї галузі.

У кожній термінологічній системі утворюються певні групи, для яких загальним є їх належність до класу предметів або до класу процесів, властивостей і т.д.

Основна кількість термінів утворилась за рахунок загальновживаних слів, взаємного проникнення із різних галузей техніки, запозичень із міжнародної лексики за словотвірними моделями, які характерні для сучасної англійської мови.

Окремі терміни утворюють термінолексику як складову частину загального складу мовної лексики. Якщо терміни об’єднуються одним фахом або ділянкою науки, то вони складають номенклатуру – певну системну схему, що криється за називанням понять. Точки зору на те, чи система найменувань взагалі необхідна, що вона має означати і які терміни охоплювати, досить різні – від тих, що схиляються до будь-яких імен, взятих принагідно, до тих, які потребують описових, належним чином відокремлених і фонетично відповідних термінів. До термінів часом відносять етикетки, прості цифрові стандарти і номенклатурні скорочення – власне, їх нікуди більше віднести. Вітаміни, наприклад, спочатку позначались літерою і цифрою: останнім часом перевага надається словам.

Не у всіх наукових сферах висуваються однакові вимоги до номенклатури, бо кожна ділянка науки має властиві їй потреби. Вимоги конкретних наук, що мають справу з реальними речами, відрізняються, скажімо, від вимог суспільних наук. Для однієї галузі науки досить родо-видової  класифікації; в інших потрібно розрізняти причини, процеси, процедури, ефекти, деталі.[11]

Вимоги до терміну такі:

1. Термін має бути по можливості коротким і точним. Вдалий термін – не лише етикетка; він повинен чітко і повністю подавати характеристики поняття. Не всі терміни подають опис структури, аномалії, процесу чи функції, але взагалі кожний термін має короткі вказівні чи описові характеристики.

2. Специфічність. Ця ознака – дуже бажана якість для терміна у кожній галузі науки. В ідеалі термінологічне найменування повинне бути однозначним у межах окремої галузевої термінології і не мати синонімів.

Від терміна також вимагають, щоб він не мав емоційно-експресивного забарвлення, був цілеспрямованим на об’єкт у системі або ряді та відповідав словотворчим закономірностям мови. Разом від терміна вимагається, щоб він служив ґрунтом для утворення деривативів, але лише у межах своєї системи.

Сукупність перелічених ознак, як показує практика, існує лише в ідеалі для невеликої кількості термінів. У дійсності ж та чи інша ознака або відсутня, або існує у послабленому стані. Звідси й випливають основні проблеми, пов’язані з перекладом термінології. [20]

1.4.         Лінгвокультурні фактори передачі юридичного тексту 

Розгляд факторів передачі будь-якого тексту в умовах міжкультурної комунікації будується з урахуванням основних особливостей  мовної культури, типу і механізму соціального кодування рідної (української) і іноземної (англійської) мов. Такий підхід дозволяє виявити нову точку зору на рішення практичних задач, зв'язаних із проблемами перекладу, наприклад, юридичного тексту. Чільну роль у цьому зв'язку грає не тільки володіння соціальними знаннями правових норм, юридичної термінології, судово-процесуальних систем, але й особистісні якості перекладача, тому що передача будь-якого тексту припускає взаємодію суверенних національних мов, і, відповідно, культурних концептів. Для досягнення адекватної передачі тексту необхідно володіти специфікою образів і зв'язаних з ними програм діяльності тих типів культур, між якими ведеться комунікація.

Дослідницьким шляхом доведено, що ті або інші фрагменти дійсності, зв'язки і відносини знаходять висвітлення в мові як суспільному явищі. Прикладом цього може служити судова мова, що є розрізняючим чинником між національними культурами. Так, у США судово-юридична тематика є основною складовою частиною масової культури цієї країни.

Американський громадянин на підсвідомому рівні вірить у справедливість і стабільність своєї правоохоронної системи. Нам же, для досягнення максимально наближеного й адекватного сприйняття чужої лінгвокультурної спільності, необхідно стати учасником комунікативного процесу, за допомогою текстів-перекладів відповідної юридичної (правової) тематики. Саме передача тексту є однієї з форм взаємодії культур, вона дає відоме представлення про чужу культуру.

На думку чеських лінгвістів В.Матезіуса і В.Прохазки, передача тексту - це не тільки заміна мови, але і функціональна заміна елементів культури. Така заміна не може бути повною, оскільки вимога передачі тексту повинна читатися як оригінал навряд чи здійсненний, тому що вона має на увазі повну адаптацію тексту до норм іншої культури [Швейцер 1994: 183].

Саме поняття взаємодії культур має на увазі наявність загальних/приватних елементів, і розбіжностей/збігів, що дозволяє відрізнити одну лінгвокультурну спільність від іншої. Будь-який  перекладач, працюючи з юридичним текстом, повинний враховувати вимоги узусу - язикові звички носіїв мови передачі тексту, не порушуючи звичне сприйняття правового документа. Розбіжності лінгвоетнічного характеру між носіями іноземної мови і мови передачі тексту можуть носити як культурно-історичний, так і актуально-подійний характер.

Найбільш повне спілкування між різномовними комунікантами здійснюється шляхом створення мови передачі тексту, комунікативно рівноцінного іншомовному оригіналові, тобто, шляхом його перекладу. Поняття «комунікативна рівноцінність» текстів украй важливо для розуміння механізму передачі іншомовного матеріалу. Для комуніканта два тексти виступають як  рівноправні форми існування того самого повідомлення, вони рівноцінні в їхньому функціональному і структурно-семантичному ототожненні. Під час передачі юридичного тексту досягнення такої адекватності можливо лише, коли сам перекладач володіє «юридичною грамотністю», причому як іноземною, так і  рідною мовою.[28]

Юридична мова - це, можна сказати, державна мова’. Дане правило є дуже важливим, його не можна порушувати. Найбільша проблема в цьому випадку - неможливість в деяких випадках знайти точний, адекватний переклад з однієї мови на іншу. Це ускладнює роботу перекладача, створює певні перешкоди у використанні іншомовного юридичного документа.

Різні види перекладацької діяльності в неоднаковому ступені зберігають близькість до перекладу і, відповідно, відтворюють оригінал з більшою або меншою повнотою. Оскільки досягнення ідеального перекладу є не зовсім можливим, то перекладачеві доводиться йти на різного роду компроміси.

 «Ступінь же реального наближення двомовної комунікації з перекладом до комунікації одномовної, природно, залежить від майстерності перекладача, але також і від ряду об'єктивних обставин. До таких, в останню чергу, відносяться властивості тексту, що перекладається, і спосіб виконання перекладу» [Латишев 2001: 17]. Наприклад, юридичний документ є особливим перекладом, де мова повинна забезпечувати реалізацію суспільного призначення і відповідності правовому узусу.

Здійснюючи переклад юридичного тексту, перекладач навмисно відступає від структурної і смислової відповідності між двома сторонами комунікації на користь їх рівноцінності в плані дії. Так, юридичний текст - одна з найважливіших життєвих форм виразу права. Юридичний документ, інший письмовий носій перекладної юридичної інформації, має текстові особливості, своєрідний мовний вираз. Не дивлячись на наявні суперечності в поглядах учених-лінгвістів і юристів, більшість єдина в тому, що всякий текст має лексичну, логічну і граматичну основи, певним чином організовані з метою передачі інформації. Немає сумніву, що юридичні тексти в перекладі з іноземної мови на мову перекладу незалежно від їх функціонального призначення і прагматичної ролі мають такі ж основи.

Треба зазначити, що правом є сукупність правил поведінки індивідів і груп в суспільстві, що приписують кожному певну форму дій і що формують принципи дозволу спірних питань. Тому мова перекладу юридичного документа повинна в цілому відповідати трьом умовам: бути точним, ясним і достовірним.

Текст більшості документів повинен мати рівний і спокійний стиль, що не викликає додаткових асоціацій і не відволікаючий від суті документа. Нейтральний виклад юридичних норм підвищує ефективність правового регулювання.

Якість юридичного перекладу певним чином впливає на ефективність правозастосування, ступінь регламентації конкретних стосунків.

РОЗДІЛ 2.ШЛЯХИ  ПЕРЕДАЧІ АНГЛІЙСЬКИХ ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ  НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ.

2.1. Порядок перекладу складних юридичних термінів та термінів-словосполучень.

Термінологія сучасної літературної мови дуже багата й розгалужена відповідно до існуючих у теперішньому суспільстві знань. У її складі виділяється велика група суспіль­но-політичної термінологічної лексики, спеціальна лексика.

У процесі перекладу терміну визначають 2 етапи:

1) З'ясування значення терміну у контексті;

2) Переклад значення рідною мовою.[2]

 Головним прийомом перекладу термінів є переклад за допомогою лексичного еквіваленту.

 Еквівалент - постійна лексична відповідність, яка точно співпадає із значенням слова. Терміни, які мають еквіваленти у рідній мові, відіграють важливу роль при перекладі. Вони служать опорними пунктами у тексті, від них залежить розкриття значення інших слів, вони дають можливість з'ясувати характер тексту. Тому слід вміти находити відповідний еквівалент у рідній мові і розширювати знання термінів-еквівалентів.

Але оскільки юридичні терміни – це переважно складні терміни або терміни словосполучення,  то вони й являються основною проблемою перекладу юридичного тексту.

Як вже зазначалось вище складні терміни являють собою стале словосполучення, за яким закріплене певне термінологічне значення. Наприклад: conclusive notice – кінцеве попередження; arrival on departure – свідчення під присягою. Переважна більшість термінів становлять препозитивні атрибутивні словосполучення, тобто такі словосполучення, де є означення і означуваний компонент і означення займає в словосполученні початкову позицію.

Переклад складних термінів складається з двох основних процедур – аналітичної та синтетичної. Велику роль при перекладі словосполучень відіграє саме аналітичний етап – переклад окремих його компонентів. А для цього необхідно правильно визначити компоненти складного терміна, оскільки ними можуть бути не тільки слова, а й словосполучення, що входять до складу складного терміну. Важливо також встановити, в яких семантичних відносинах перебувають компоненти між собою та з головним компонентом терміна-словосполучення. Характер цих відносин й визначає порядок та сам зміст перекладу складного терміну. Синтетичний етап перекладу передбачає вибудування компонентів в залежності від зазначених семантичних відносин і отримання остаточного варіанту перекладу складного терміну. [18]

2.2. Основні прийоми перекладу складних юридичних термінів та термінів-словосполучень.

Прийом опису – передача слова за допомогою поширеного пояснення значення англійського слова. Цей прийом вживається як у випадку відсутності відповідного за значення слова в рідній мові, так і при поясненні слова у словнику.

Приклад:

Accrual right – право на витягнення доходу; account – несплачена боргова вимога; official accusation – офіційне звинувачення (у скоєнні злочину); acknowledgment of will – неофіційне признання заповідачем перед свідком, що може це підтвердити, що підпис під заповітом належить заповідачеві; on account of whom it may concern – за рахунок тих, кого це може стосуватись (страхова формула);   

- Прийом калькування – переклад англійського слова чи словосполучення за його частинами з наступним складанням цих частин.  Такий переклад відтворює англійське слово дослівно.

Приклад:

Multiple accredit – множинне акредитування; accomplice of attempt – співучасник у замаху; according to law – у відповідності до закону;

Оскільки в юридичних звітах та договорах часто використовуються назви різноманітних закладів та юридичних та інших фірм, то при перекладі термінів у юридичному контексті часто використовується такий прийом перекладу як транскрибування.

Прийом транскрибування – передача літерами рідної мови звучання англійського слова. 

Приклад:

Special Systems Industry – Спешіал Систем Індастрі.

 - Переклад за допомогою використання різних прийменників.

Приклад:

Accreditee person – особа, в присутності якої виконується акредитування; to acknowledge the compliment – відповісти на почесті; acquisition by conquest - заволодіння майном шляхом захоплення. [9]

Значні труднощі викликають терміни, до складу яких входять групи слів, так звані багатокомпонентні терміни.

Існує ряд термінів-словосполучень, які не допускають дослівного перекладу, хоч мають еквіваленти в рідній мові. Окремі елементи таких термінів відрізняються від компонентів еквівалента рідною мовою. Такі терміни рідко стрічаються в юридичній термінології. [15]

Приклад:

Private nuisance – джерело небезпеки. 

Найбільш складними для перекладу є терміни, які мають різні значення не тільки у різних галузях науки і техніки, а й навіть в одній галузі:

Notice – 1. попередження, повідомлення, заява, сповіщення, попереджати, сповіщати; 2. сповіщення про готовність судна до завантаження; нотіс; 3. знання, обізнаність.

Charge – 1. обтяження річчі, заставне право, обтягувати заставою; 2. забов’язання, відповідальність; покладати відповідальність; 3. розпорядження, вимога, доручення; доручати, вимагати; 4. обвинувачення, пункт обвинувачення; звинувачувати; 5. аргументування в позовній заяві у спростуванні передбачуваних доводів відповідача; 6. письмова деталізація  вимог сторони стосовно заведеного діла; 7. завершальне звернення судді до присяжних (перед вимовою вердикту); 8. звертання стягнення; 9. завідування, керівництво, ведення, піклування;  10. обличчя, що знаходиться на піклуванні; 11. ціна; витрата; нарахування; збори;  пільги; назначати ціну; покладати витрати на когось.

Account -  1. рахунок; розрахунок; 2. належний платіж; несплачена боргова вимога;   3. звіт; робити звіт; пояснювати; 4. позов з вимогою до звіту; 5. відповідати; нести відповідальність.

Таке слово, яке має кілька словникових відповідностей, варіантів, аналогічних йому за значенням, перекладається шляхом відбору варіанта-аналога, який найточніше передавав би значення терміну у залежності від слів, які знаходяться у тісному зв’язку з даним словом. Найбільш тісний зв'язок існує між підметом та присудком, присудком і прямим додатком, означенням і означувальним словом. [15]

Приклади:

Notice in writing – письмове попередження;   notice to admit – вимога у зізнанні (з ціллю скорочення витрат по пред’явленню судових доказів);   to give notice to – повідомляти когось про щось;  to have notice of  - знати про щось; notice to plead – вимога надати змагальний папір; notice to produce – пропозиція супротивній стороні надати в суд документ; notice to quit – попередження наймачу про розірвання договору найма житлового приміщення;  to take notice – отримати повідомлення; with notice – бути попередженим; without notice  - без попереднього повідомлення; notice of action – повідомлення про подачу позову;  notice of alibi – попередження про намір зави алібі;   notice of allowance – офіціальне повідомлення про акцептування заяви на патент;  notice of amendment – повідомлення про виправи;   notice of appeal – повідомлення про апеляцію;   notice of appearance – повідомлення (позивача відповідачем) про явку в суд;  notice of appropriation – сповіщення о виділенні (індивідуалізації) товару для виконання договору;  notice of argument  - повідомлення про дебати; notice of copyright  - відмітка ( на друкарському виданні) про авторські права; notice of dishonor – повідомлення про несплату векселю;   notice of opposition -  заперечення, протест; notice of trial  - повідомлення про призначення діла на слухання.

Charge on the merits – звинувачення по істотності діла; оn a false charge  - за помилковим  звинуваченням; detail a charge  - конкретизувати обвинувачення; dismiss a charge – відклонити обвинувачення;  to drop a charge – відмовитись від обвинувачення;   to give smb  in charge – передати в руки поліції; здати когось поліції;  to charge the jury – напучувати присяжних;   without charge – безоплатно; affirmative charge – розпорядження присяжним не роздивлятись дане питання; extra charge – особа плата; націнка; додаткові витрати;  land charge – податок з нерухомості.

Account de computo – позов з вимогою звіту;  bring to account – залучати до відповідальності;  account guilty – признати винним;   frozen account  - блокований рахунок; account render  - позов з вимогою звіту.

  Проаналізувавши все вищезазначене можна зробити висновок, що в загалом юридичні терміни мають такі самі шляхи передачі з англійської мови на українську як і всі інші терміни. Головною проблемою перекладу юридичних термінів та термінів-словосполучень є їхня багатозначність не тільки серед різних галузей науки але й всередині самої юридичної галузі тексту. Точне значення терміну в даному випадку можна виявити лише за допомогою контексту та інших термінів, що пов’язані між собою у терміні-словосполученні.

Висновки

В процесі даного дослідження ми розглянули поняття терміну, його класифікацію, та особливості перекладу юридичних термінів з англійської мови на українську.

Тож ми винайшли, що термін – це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значення, що відбиває дане поняття у спеціалізованій галузі знання чи виробництва. Сукупність термінів як лексичних засобів найменування, складає термінологію, що поділяється на номенклатуру і професіоналізми.

Передача англійських термінів на українську мову вимагає знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів англійською мовою і знання термінології рідною мовою. При передачі науково-технічної та юридичної літератури з англійської мови на українську важливе значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова.

Якщо слово вживається як термін у системі іншої спеціальної галузі знань, то в ній воно теж однозначне, семантично чітко від­межоване від тих його значень, що виявляються в позатермінологічному функціонуванні, а також і в термінологічному, але в ін­шій галузі знань.

Також у ході дослідження ми розглянули основні етапи розвитку юридичної лінгвістики в Україні та лінгвокультурні фактори передачі юридичного тексту.

Основною метою дослідження було дослідження шляхів перекладу англійської юридичної термінології на українську. Ми винайшли, що в юридичній термінології зустрічаються переважно складні терміни та терміни-словосполучення.

 Переклад складних термінів складається з двох основних процедур – аналітичної та синтетичної. Велику роль при перекладі словосполучень відіграє саме аналітичний етап – переклад окремих його компонентів. А для цього необхідно правильно визначити компоненти складного терміна, оскільки ними можуть бути не тільки слова, а й словосполучення, що входять до складу складного терміну. Важливо також встановити, в яких семантичних відносинах перебувають компоненти між собою та з головним компонентом терміна-словосполучення.

Основні прийоми перекладу термінів-словосполучень: описовий спосіб, прийом транскрибування, прийом калькування та переклад за допомогою використання різних прийменників.

Найбільш складними для перекладу є терміни, які мають різні значення не тільки у різних галузях науки і техніки, а й навіть в одній галузі.

Таке слово, яке має кілька словникових відповідностей, варіантів, аналогічних йому за значенням, перекладається шляхом відбору варіанта-аналога, який найточніше передавав би значення терміну у залежності від слів, які знаходяться у тісному зв’язку з даним словом.

У ході дослідження ми виявили, що в загалом юридичні терміни мають такі самі шляхи передачі з англійської мови на українську як і всі інші терміни. Головною проблемою перекладу юридичних термінів та термінів-словосполучень є їхня багатозначність не тільки серед різних галузей науки але й всередині самої юридичної галузі тексту.

Список використаної літератури

1.                 Алєксєєва І.С. Професійний тренінг перекладача. – вид. “Союз”, 2001 р.

2.                 Арнольд І. В.  Лексикология современного английского языка - Москва 1993 р.

3.                 Арнольд І. В. Стилістика. Сучасна англійська мова. - Підручник для ВНЗ–4-е изд. 2002 р.

4.                 Багмут Й.А. Проблеми перекладу суспільно – політичної літератури українською мовою. – К.:.НД, 1968.

5.                 Борисова Л.І. Основні проблеми науково – технічного перекладу. – М.: МГУ, 1983.

6.                 Бреус Е. В.  Основы теории и практики перевода - Москва 2000 р.

7.                 Верба Л. Г.  Порівняльна лексикологія англійської та української мов - вид. «Нова книга» 2003 р.

8.                 Виноградов В. С.  Общие лексические вопроси - Москва 2004 р.

9.                 Голікова Ж. А.  Перевод с английского на русский - Москва 2003 р.

10.            Головін В.М.  Термінологія. - М.:  Наука,  1981.

11.            Коваленко А. Я. Науково технічний переклад - вид. « Карп’юка» 2001 р.

12.            Казакова М. В.  Практические основы перевода - Санкт-Питербург 2001 р.

13.             Калюжна В.В. Стиль англомовніх документів. К.: Наукова думка,1982.

14.            Карабан В.   Теорія і практика перекладу з української мови на англійську мову - Вінниця 2003 р.

15.            Карабан В.   Переклад англійської наукової і технічної літератури - 2002 р.

16.            Комісаров В. Н. Общая теория перевода - Москва 1999 р.

17.            Комісаров В. Н., Рецкер Я. І., Тархов В. І.  Посібник по перекладу з англійської  мови на російську. – вид. «Вища школа» 1985 р.

18.            Коптілов В.   Теорія і практика перекладу - Київ 2003 р.

19.            Мирам Г.  Переводные картинки - Київ 2001 р.

20.            Мостовий М. І.  Лексикологія англійської мови - Харків 1993 р.

21.            Назаров В.Ф. Курс юридичного перекладу. М.:МГУ, 2000.

22.            Раєвська Н. М.   English lexicology - Київ 1991 р.

23.            Сухенко К. М.  Лексичні проблеми перекладу. –  Київ. Нац. Універ. Ім..Тараса Шевченка. 1992 р.

24.            Тимченко І. І. , Головченко Г. Т. , Дерев’янко І. В. , Остапенко Г. І.   Теорія і практика перекладу - Харків 1998 р.

25.            Федоров А. В.   Основы общей теории перевода - Москва 2002 р.

26.            Цимерман М.   Англо-русский юридический словарь переводчика - «Наука» 1993 р.

27.            Циткіна Ф.О. Термінологія й переклад. – Львів: ВЛІ, - 1988.

28.            Шевченко Й. С. Лінгвістичні й дидактичні проблеми іншомовної

     комунікації. - Харків: Константа, 2002.

29. Енциклопедичний юридичний словник – Київ 2001 р.

30. Korunets I. V.  Theory and Practice of Translation. – Vinnytsia 2001 р.

Страницы: 1, 2