Проблеми юридичної терміносистеми в англійській мові

Проблеми юридичної терміносистеми в англійській мові

Resume

The present term paper deals with the problem of the Terminological system. A special emphasis is spared theoretical bases of terminology and trial register derivation. The paper includes introduction, two parts, conclusions, bibliography, and supplements:

1) Theoretical Foundation of Terminology,

2) Morphological classification of legal terms. The basic results are cited in conclusions and supplements.

Анотація

В курсовій роботі розглядаються проблеми юридичної терміносистеми. Особлива увага приділяється вивченню теоретичним основам термінології та деривації в терміносистемі судочинства. Робота складається з вступу, двох частин, висновків, бібліографії, та додатків:

1) Теоретичні основи термінології,

2) Морфологічна класифікація юридичних термінів. Основні результати наводяться у висновках та додатках.

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретичні основи термінології

1.1 Дискусійний характер визначення терміну

1.2 Мовознавчі вимоги до терміна

1.3 Протиставлення понять: термін; нетермін

1.4 Визначення поняття терміносистеми

1.5 Відмінні риси термінів торгівлі

Розділ ІІ. Кореляція семантичних компонентів периферійних термінів торгівлі у авторському дискурсі

2.1 Поняття семантичного (термінологічного) поля

2.2 Поняття ядра і периферії лексико-семантичного поля

2.3 Кореляція семантичних компонентів периферійних термінів у творі Т. Д.райзера "Фінансист"

Висновки

Бібліографія

Додатки

Вступ

Термінологічна лексика посідає помітне місце у словниковому складі будь-якої розвинутої літературної мови. Безперервно поповнюючись новими одиницями, вона становить ту частину словника, розвиток якої відбувається найбільш інтенсивно. Без вивчення складу термінологічної лексики і змін у ній неможливо правильно зрозуміти закономірності розвитку системи мови в цілому, оскільки термінологія є однією з підсистем мови.

Становлення і розвиток термінології, семантична структура термінів перебувають в центрі уваги фахівців багатьох галузей знання. Кожна наука прагне максимально впорядкувати термінологію, якою вона користується, і, встановивши однозначну співвідносність між словом і термінованим поняттям, досягти максимальної точності й лаконічності кожного терміна. Але, виникаючи на грунті живої мови, термінологія цілком природньо і закономірно постійно перебуває під її впливом і не може позбутися, особливо в період свого формування, властивостей, притаманних загальномовній лексиці.

Дана курсова робота присвячена актуальним проблемам юридичної термінології, семантичним особливостям термінів "судочинства", поняттю терміносистеми, та морфологічній класифікації юридичних термінів.

Актуальність проведеного дослідження полягає у спробі всесторонньо проаналізувати терміни судочинства в англійській мові та визначити основні шляхи термінотворення.

Новизною курсової роботи є специфічних способів словотвору, відповідно до яких утворилася значна частина юридичних термінів.

Метою роботи було дослідження юридичних термінів судочинства, основні шляхи їх термінотворення та проаналізувати протиставлення понять термін та нетермін.

Завдання, яке ми поставили досягти, полягало в аналізі термінології та досліджені основних шляхів термінотворення. У якості матеріалу було використано понад 500 юридичних термінів англійської мови. При цьому застосовувались такі методи дослідження:

структурний, який дав змогу проаналізувати структуру юридичної терміносистеми;

семантичний метод дозволив зрозуміти особливості та роль термінів судочинства;

Теоретична цінність курсової роботи в тому, що матеріали та результати досліджень багатьох вчених в галузі термінології було узагальнено і це дало змогу проаналізувати деривацію в терміносистемі судочинства.

Практична цінність роботи полягає у можливості подальшого використання одержаних результатів в дослідженні термінології, а словника - як основи в перекладацькій діяльності.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, бібліографії і додатків. У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження та його актульність, визначається мета, завдання методологічна база дослідження, а також його новизна, теоретичне і практичне значення.

У першому розділі "Теоретичні основи термінології" розглядаються загальні питання термінології як системи мови, проблеми визначення терміна. Також увага акцентується на визначенні поняття терміносистеми та на лінгвістичні та мовознавчі вимоги до терміна.

У другому розділі "Морфологічна класифікація юридичних термінів" присвячена основним шляхам термінотворення, що дозволяє проаналізувати, яким способом утворене слово, а також у розділі розглядаються мовні запозичення. Проаналізовано понад 500 юридичних термінів на які опирається дана робота. У висновках узагальнюються результати дослідження. До роботи додається бібліографія та додатки.

Розділ I. Теоретичні основи термінології

1.1 Дискусійний характер визначення терміну

Інтеграція та взаємодія різних наук вимагає посиленої уваги науковців до питань термінознавства та дослідження функціонування термінологічних структур у різних сферах людської діяльності. Проблеми становлення, семантики, деривації та тенденції розвитку термінологічних одиниць, фахової лексики вивчали вітчизняні та зарубіжні дослідники, зокрема В. Виноградов, В. Лейчик, Г. Винокур, Б. Головін, Т. Кияк, В. Даниленко, К. Кусько, А. Крижанівська, Е. Жильбер, А. Ширмер, Й. Сміт, Ф. Дорнер та інші.

Дослідники переважно по-різному розуміють проблематику, цілі та функціональні завдання термінологічних структур, концептуальні засади термінознавства як науки.

Кожне дослідження термінологічної лексики ґрунтується на певному визначенні терміну. Щодо визначення терміну, вимог, висунутих до нього, взаємовідносин загальнонародного, терміну та поняття в лінгвістичній літературі існують різні, часто протилежні точки зору.

Специфіка значення слова, його відмінність як категорії мови від поняття саме як категорії думки проявляється у функціонуванні мови, в якості засобу спілкування. Слово - інструмент, за допомогою якого виготовляється поняття як продукт узагальнюючої та протиставляючої діяльності людського розуму.

Зміст терміну розкривається його дефініцією на основі виділення необхідних і достатніх ознак поняття. У слові порівнянне з терміном менш визначений об'ємом поняття, без застосування кількісних характеристик.

Термін, як і всі інші мовні універсали, важко піддається визначенню. Через складність та дискусійність такого завдання в лінгвістиці існує чимало самих різних спроб визначення термінів. Наведемо дві дефініції терміну, котрі відображають синтезовано більшість існуючих та взаємодоповнюючих одна одну думок.

Б.Н. Головін пише: "Термін - це окреме слово чи утворення на базі іменникового підрядного словосполучення, яке позначає професійне поняття і призначене для задоволення специфічних потреб спілкування в галузі певної професії (науковій, технічній, підприємницькій, управлінській)" [7, c.276]. Дане визначення є досить вдалим та містким, хоча деякі моменти можуть викликати заперечення. Сумнівним є, зокрема, той факт, що всі терміни утворюються лише на базі іменника. Такою базою іноді можуть служити також прикметники, дієслова, прислівники (особливо в економічній термінології) [14, c.123]. Дещо не зрозуміло також, що таке "специфічні потреби спілкування", не вказані деякі відмінності термінів у протиставленні з загальновживаними словами і т.д. І.С. Квитко, грунтуючись на різноманітних визначеннях, пропонує цікаву "сумарну" дефініцію: "Термін - це слово чи словесний комплекс, котрі співвідносяться із поняттям певної галузі пізнання (науки, мистецтва, техніки), вступаючи у системні відносини з іншими словами і словесними комолексами та утворюючи разом з ними в кожному окремому випадку і певний час замкнену систему, яка відрізняється високою інформативністю, однозначимістю, точністю та експресивною нейтральністю" [21, c.21].

Таким чином, можемо підсумувати, що термін - це окреме слово чи утворення на базі іменникового підрядного словосполучення, яке позначає професійне поняття і призначене для задоволення специфічних потреб спілкування в галузі певної професії.

1.2 Мовознавчі вимоги до терміна

Сучасна мова науки і техніки пред'являє термінам декілька вимог. Найбільш важливими з яких є наступні:

1) Термін має відповідати правилам і нормам відповідної мови.

2) Термін має бути систематичним.

3) Терміну властива якість дефінітивності, тобто кожен термін спів ставляється з чітким окремим визначенням, котре орієнтує на відповідне поняття.

4) Терміну властива відносна незалежність від контексту, і те, що він не втрачає в ньому свого значення.

5) Термін має бути точним, хоча в субмовах мають місце численні "хибно орієнтовні" (термін Д.С. Лотте [29, c.121]) одиниці.6) Термін має бути стислим, хоча ця вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна

7) Термін має прагнути до однозначності.

Тут варто зробити одне суттєве уточнення: такої однозначності варто домагатися в межах однієї терміносфери, адже на рівні декількох субмов полісемія термінів - явище досить розповсюджене,

8) Для термінології не характерна синонімічність, котра заважає взаєморозумінню (to imitate - копіювати, підроблювати; syn: to reproduce, to forge, to copy).

9) Терміни експресивно нейтральні, хоча тут правильніше казати не про експресивність терміна чи виразу, а скоріше про інтенсивність деяких семантичних складових. Причинами такої інтенсивності можуть слугувати прагнення підкреслити елітарність уявлення того, хто говорить, або намагання приховати свої наміри.

10) Термін має бути милозвучним (тобто вимога евфонії), тому не варто заохочувати створення термінів, походженням з діалектів, жаргонів чи варваризмів [14, c.127].

Разом з тим терміни не є ізольованими, незалежними, "вибраними" одиницями загальновживаної мови, котрі володіють лише їм характерними властивостями, а складають повноцінну частину загального складу мови, де якості слів появляються більш визначено, регламентовано, відповідаючи вимогам професійного спілкування та взаєморозуміння. Таким чином, можна говорити про переважаючий характер властивості терміну порівняно із загальновживаним словом, а не про повну відсутність тієї або іншої особливості в межах відмінних галузей мови; можна стверджувати про бажані властивості термінологічної одиниці, але не можна вважати її не повноцінною чи непотрібного, ґрунтуючись лише на тому, що вона не має цієї властивості, хоча даний термін давно застосовується користувачами. З поглибленням міжнародних зв'язків вивчення іноземної мови набуває фахового термінологічного спрямування, однією з ознак якого є термінологічна двомовність [12, c.13].

1.3 Протиставлення понять: термін; нетермін

Значення і поняття терміну - та нетерміну реалізують різний тип інформації, значення і поняття нетотожні, навіть якщо й виражені терміном, а не загальнонародним словом.

Суть визначень терміну зводиться до того, що в якості ознаки - найближчого родового поняття - найчастіше називають "слово чи словосполучення", "чи мовний знак" взагалі, а в якості ознак видових відмінностей: специфіку сфери розповсюдження; особливу функцію, називну (номінативну) означення та дефінітивну, професійну, пізнавальну, пояснюючу; семантичні особливості терміну: а) предмет визначеної області знання; б)"поняття", де семантика є "точною" (з точними семасіологічними кордонами), "однозначною", "є дефініцією", "є системною " [9, c.12].

Єдиного визначення терміну в лінгвістичні літературі поки що не існує, а в існуючих визначеннях помітна не відповідність, що встановлюється визначенням якостей і ознак терміну його реальному мовному вжитку; більшість термінів вводять наче ідеальний термін. Навіть не досить глибоке дослідження термінології в галузі медицини, біології, та інших наук показує, що далеко не завжди термін точно виражає спеціальне поняття, не завжди однозначний і виражає лише одне поняття, не завжди він входить лише в одну терміносистему, далеко не завжди термін відображає у своїй змістовній структурі характерні ознаки об'єкту термінування.

Дослідження також показали, що не завжди термін має точні семантичні кордони і виражає точно окреслене поняття.

До характеристики терміну необхідно обов'язково зараховувати його якості (чи тенденції), а у визначенні терміну тільки беззаперечні властивості усіх термінів. Основне у специфіці терміну - його спеціальне, професіональне вживання, сфера його розповсюдження обмежена певною галуззю знання. Підкреслюючи цю загальновизнану якість, не варто впадати в крайнощі.

Важко не погодитись із думкою, що "ні у формі, ні у змісті неможливо знайти суттєвої різниці між словом неспеціальної загально розповсюдженої лексики та словом лексики термінологічної. Реальна об'єктивна різниця між двома цими типами слів - це, по суті, різниця міжмовна. Якщо слово загальнорозповсюдженої, неспеціальної лексики співвідноситься із загальновідомим об'єктом, то слово термінологічної лексики - із об'єктом специфічним, відомим лише обмеженому колу спеціалістів. Ніякої іншої різниці між цими типами слів не існує" [25, c.145]. Різниця між терміном і нетерміном автор вбачає не у специфіці слова, а у специфіці об'єктів номінації і важко не погодитись з А.І. Моїсеєвим, що питання треба ставити інакше: термін не перестає бути терміном, якщо його впізнають за межами кола спеціалістів [31, c.127]. Праві ті лінгвісти, котрі пов'язують термінологічність із функцією мовних одиниць.

Головною одиницею термінології (найменшою її складовою частиною) є слово. Тому концепція слова - терміну займає у термінознавстві важливе місце.

У мовознавстві існує безліч визначень слова: відомі фонетичні, морфологічні, синтаксичні семантичні визначення. У мові - мовленні функціонують слова терміни і слова-нетерміни, або загальновживані, побутові слова. А.А. Реформатський дуже вдало зауважив; "А насправді ж це ціла лінгвістична проблема - побутове слово і термін..." [38, c.80].

Обґрунтовуючи протиставлення термін - загальновживане слово, варто, хоча б коротко, спробувати визначити слово, як мовну одиницю і показати його значення.

Слово - найменша смислова одиниця мови, котра може бути вільно відтворена в мовленні для побудови висловлювань.

Перевіримо це визначення. Візьмемо, наприклад, слова картина, будівля, комп'ютер, ходити, інтерфейс. Усі вони - і терміни, і нетермін - 1) є смисловими одиницями мовлення на відміну від фонем і складів;

2) вільно відтворюються у мовленні, тобто не потребують обов'язкового сполучення із досить визначеними одиницями; цим слова відрізняються від морфем, котрі відтворюються не вільно, але у складі слова;

3) володіють цілісністю і виділенням на відміну від морфем;

4) виявляються найменш вільно відтворюваними у мовленні одиницями мови і цим відрізняються від словосполучень;

5) приймають участь у побудові висловлювань, тобто застосовуються у цілях спілкування.

Кожна лексична одиниця має значення. В науці існує багато гіпотез словникового значення. Відомо, що слово як мовна одиниця - явище багатостороннє і має ознаки фізіологічні, акустичні, психічні, соціальні. Слово виявляється сукупністю різноманітних за своєю природою "праць" людського організму, необхідних для виявлення та здійснення різних станів і дій людської свідомості.

Великий інтерес, який останнім часом проявляють до лексикології та до лексичної семантики, робить особливо актуальною розробку науково обґрунтованих методів опису семантичної структури слова. Це особливо важливо для сучасної лексикографії, завданням якої є опис слова як одиниці, вододіючої структурою, котра являється частиною визначеної системи.

Одержавши досить широке розповсюдження, формальні методи аналізу виявились недостатніми для виконання подібної задачі, що неодноразово помічалось в лінгвістичні літературі, і фактично не знайшли реального застосування у практиці складання словників.

В результаті недостатньої розробки теоретичної бази лексикографії відмічаються значні розходження у характері та прийомах опису слова в різних словниках. Не завжди чітка уява про діалект мови та мовлення, про співвідношення між ними, про існування системи значень, властивих слову, з одного боку, і великої кількості різноманітних, часто звичних його вживань - з іншого, призводять до не розрізнення, змішування значень та вживань лексичної одиниці. В результаті число нібито реально існуючих значень зводиться, наприклад, у ряді одномовних словників без достатніх для цього підстав до декількох десятків.

Подібне лексикографічне подання в тлумачних одномовних словниках значно ускладнює співставлення лексичних одиниць в словниках двомовних. Та обставина, що слово за різного вживання може співставляться з різними ідіоматичне вірними перекладами на іншу мову, нерідко змушує лексикографів вважати кожен із подібних перекладів випадком реалізації окремого значення даного слова і розміщувати таке значення під окремою цифрою в словниковій статті.

Зайве подрібнення семантичної структури слова відбувається тому, що з референтом співвідноситься не слово, значення якого необхідно визначити, а словосполучення, в яких воно зустрічається. В результаті лексичній одиниці приписуються якості, якими вона не володіє.

Як вже зауважувалось, зазвичай словникові статті представляють собою списки значень, поданих поза зв'язком із загальними смисловими структурами слів. У зв'язку з цим особливого значення набуває ієрархія лексичних значень полісемантичного слова.

Скільки слів у мові? На це запитання неможливо відповісти хоча б тому, що мова постійно змінюється і збагачується. У різних словниках пропонується і різна кількість слів. Головна причина криється в тому, що в словниках по-різному представлена термінологія. А між тим кількість термінів у кожній розвинутій мові в декілька разів більша кількості загальновживаних слів і вимірюється сьогодні семизначною цифрою. Доля термінів у лексичному складі мови продовжує неухильно зростати [21, с. 19].

1.4 Визначення поняття терміносистеми

Термінологія - це сукупність термінів, виражаючих історично сформовані поняття будь-якої галузі науки, мистецтва чи техніки, взагалі - спеціальної сфери людських знань чи діяльності ".

Говорячи про термінологію, лінгвісти за звичай розрізняють: а) науку про терміни (в цьому відношенні все більш популярним стає термін "термінознавство"); б) спеціальну лексику у складі усіх слів певної мови (ми говоримо, наприклад, "термінологія української мови", "термінологія англійської мови" і т.д.; в) спеціальну лексику, обслуговуючу окрему галузь науки чи техніки (наприклад, "лінгвістична термінологія", "термінологія образотворчого мистецтва " і т.д.).

Така багатозначність зумовлена тим, що для кожної термінологічної одиниці визначена точка координат як в мові в цілому, так і в підмові зокрема. Термін є невід'ємним елементом системи, якщо під системою розуміти сукупність елементів цілого, між якими існує обов'язковий і невід'ємний зв'язок. Сукупність зв'язків всередині такого цілого представляє його структуру [1, c.35].

Отже, системність є однією з найбільш важливих умов існування терміну. Термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під остан-ньою розуміють впорядковану сукупність термінів, адекватно виража-ючих систему понять теорії, що описує спеціальну сферу людських знань чи діяльності.

1. Не претендуючи на вирішення питання що таке терміносистема, можна все ж таки сказати (опираючись на факти мови та існуюче в науці розуміння систем), що кожна з терміносистем має такі ознаки:

а) терміносистема являє собою більшу чи малу сукупність термінів, спільно обслуговуючи комунікативно-тематичні чи комунікативно-ситуативні задачі;

б) елементи терміносистеми прямо (безпосередньо) чи непрямо (за допомогою інших елементів) комунікативно-співвіднесені і структурно пов'язані один з одним і з системою в цілому;

в) не існує жодного терміна, котрий би не входив в ту чи іншу терміносистему;

г) межі між терміносистемами можуть бути більш чи менш чіткими, терміносистеми можуть наскладуватись одна на одну і створювати в таких випадках перетин терміносистем;

д) терміносистеми, які обслуговують окремі чи різноманітні галузі виробництва, техніки, науки, управління, можуть виділити міжгалузевий термінологічний фонд, який також являє собою терміносистему;

е) міжгалузевий термінологічний фонд може мати різну силу узагальнення галузевих терміносистем, різку ступінь відхилення від них.

2. Кожна терміносистема реальна і об'єктивна, історично формується незалежно від науки, що її вивчає [20, c.61]. Досить лише пригадати яку велику увагу було приділено зарубіжною і вітчизняною лінгвістикою терміносистемам споріднення в різних мовах, і в кожному з них ці терміносистеми виникли задовго до появи науки про мову, наміри і можливості його опису і аналізу.

Особливості і властивості реальних термінів, причини, шляхи і способи їх виникнення повинні вивчатися без заздалегідь спроектованих моделей. Лише навчившись чітко бачити властивості і особливості термінів, їх системну організацію в них самих, термінознавство може вирішувати свої теоретичні та практичні задачі, пов'язані, з описом та аналізом терміносистем, а також з досконалістю їх використання [35, c.96].

3. В існуючій термінознавчій літературі можна зустріти твердження, ніби то та чи інша сукупність термінів становить терміносистему лише тоді, коли в її "упорядкування" вмішується спеціаліст-термінолог і встановлює в ній потрібні йому порядки (створює дефініції, приписує зв'язки між термінами, будує логічні відношення). Така наукова позиція може і повинна викликати опір. Випадкового скупчення термінів, системно не пов'язаних і не організованих, не має ні одна галузь виробництва або техніки, ні одна галузь науки чи управління, тому що в любій названій сфері речі та їх ознаки співвідношенні і пов'язані, системно організовані, і поняття тої чи іншої галузі знань.

Страницы: 1, 2, 3