Складні питання культури мови

Складні питання культури мови

План

Координація підмета і присудка

Складні випадки керування в українській мові

Норми вживання прийменників у словосполученнях. Особливості використання прийменника по

Синтаксичні норми побудови складних речень

Література

Координація підмета і присудка

Конкретна форма дієслова-присудка зумовлюється конкретною граматичною формою підмета. Таке співвідношення форм головних членів речення відповідає підрядному зв’язку узгодження. І тому традиційні граматики, класифікують підмет і присудок як предикативне словосполучення, вбачали між ними зв'язок узгодження.

Але останнім часом у вітчизняному мовознавстві внаслідок глибшого вивчення типів підрядних зв’язків між компонентами словосполучень побутує інша думка про зв'язок між підметом і присудком. У сучасних наукових працях із синтаксису простого речення та в спеціальних дослідженнях, присвячених підрядним зв’язкам у словосполученнях, розмежовується узгодження, яке буває між означуваним словом (іменником) і означенням (прикметником, займенником, дієприкметником), та зв'язок, що існує між головними членами речення. Підмет і присудок перебувають у предикативному зв’язку, який не ототожнюється ні з сурядним, ні з підрядним. Не розглядається він і в словосполученнях, бо на основі головних членів речення формується речення, а не словосполучення. Дослідники вважають, що між ними існує к о р е л я ц і я, тобто уподібнення граматичних форм.

Координація форм підмета і присудка зумовлюється різними причинами. На граматичну форму присудка насамперед може впливати граматична форма підмета (рід, число), характер лексичних значень іменників-підметів (істота / неістота), позиція присудка щодо підмета (особливо при однорідних підметах) тощо.

Особливості узгодження підмета з присудком:

1)                підмет, виражений іменником + числівником

а) якщо числівник, закінчується на одиницю (31, 151 і т.д.), то форма присудка виражається в однині (Двадцять один комп’ютер придбав банк);

б) якщо числівник закінчується на два, три, чотири, то форма присудка виражається у множині (однина - у безособовому реченні): Чотири студенти пропустили заняття, Чотири студенти було відзначено на святі;

в) якщо підмет виражений збірним числівником, то форма присудка може бути або в однині, або в множині: Семеро студентів з’явилося (або з’явилися) на консультації;

г) якщо підмет виражений іншими числівниками, то присудок - в однині або в множині: Сімнадцять агрегатів списали (або списано) у зв’язку з їхньою якістю.

2)                якщо підмет виражений словами більшість, меншість, багато, мало, ряд, частина, кілька, декілька + іменник, то присудок має форму однини (Більшість абітурієнтів буде зарахована на стипендію та забезпечення гуртожитком) або у множині, коли головні члени речення розділені підрядним реченням, коли головні члени є однорідними (Ряд питань, які внесені до іспиту, будуть поставлені в письмовій формі);

3)                якщо підмет виражений займенниками хто, дехто, ніхто, ніщо та ін., то форма присудка - в однині: Усі, хто прийшов реєстрацію, повинні з’явитися вчасно;

4)                якщо підмет виражений іменник + прикладка:

а) виставка-продаж, музей-садиба, де підмет - родове поняття, ширше, а прикладка - видове, вужче, то присудок узгоджується із підметом, а не з прикладкою: Школа-інтернат має всі зручності;

б) родова назва + символічна назва (фабрика "Боженківець", кінотеатр "Україна" і под.), то присудок узгоджується із загальною, родовою назвою: Об’єднання "Світило" уклало угоду на постачу друкарського паперу;

5) якщо однорідні підмети розділені протиставними сполучниками не - а, не лише - а й, то присудок виражається в однині: Не лише економічного, а й юридичного обґрунтування потребує ця проблема;

6) однорідні підмети із значенням, наприклад значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка сума, присудок - в однині: Значна частина верстатів і механізмів відповідає сучасним вимогам деревообробки;

7) якщо підмет виражений абревіатурою, то присудок узгоджується у роді, числі, що й головне слово у словосполученні, від якого утворено абревіатуру: УАН (Українська академія наук) була заснована в 1918 році.

Отже, координація форм простого присудка і підмета, вираженого називним відмінком іменника (субстантивованого слова), позбавлена варіантності у формі числа. При підметах, виражених словосполученням, та при однорідних підметах координація форм присудка з підметами зумовлюється кількома як граматичними, так і смисловими факторами, тому й допускаються варіативність числової форми присудка.

Складні випадки керування в українській мові

Керуванням називається такий тип підрядного зв’язку, за якого головне слово потребує від залежного певної відмінкової форми, що залишається постійною за будь-якої зміни головного слова.

Керувати можуть усі повнозначні слова, а бути керованими - тільки ті з них, що змінюються за відмінками.

Розглянемо нормативні залежні слова у конструкціях з керуванням, які виражені:

а) формою родового відмінка (кого, чого) - навчитися цього, виявляти його;

б) формою родового відмінка з прийменником у (у кого) - навчитися у кого;

в) формою родового відмінка з прийменником до (до кого, до чого) - звернулися до неї, ставитися до них;

г) формою знахідного відмінка (кого, що) - вкладати почуття, виховувати цю рису;

ґ) формою знахідного відмінка з прийменником у (у кого, у що) - вкладати у слова, викликати у відповідь;

д) формою знахідного відмінка з прийменником за (за що) - поважати за що;

е) формою знахідного відмінка з прийменником про - про неї знаєте;

є) формою орудного відмінка (ким, чим) - стане звичкою;

ж) формою орудного відмінка з прийменником з (з ким, з чим) - вітатися з людьми;

з) формою орудного відмінка з прийменником над (над ким, над чим) - подумайте над цим;

и) формою місцевого відмінка з прийменником у (у кому, у чому) - виховувати у собі.

Потрібно запам’ятати складні випадки правильного поєднання слів (керування) в українській мові, особливо це є важливим при перекладі з російської мови:

адресувати кому

аналогія з чим, до чого, між

чим

багатий / бідний на що

болить кому що

вживати чого, що

вибачати кому

вибачатися перед ким

відповідно до чого

вчитися чого

глумитися з кого-чого

ґрунтуватися на чому

дбати про кого-що, за кого-що

додержувати чого

докоряти кому

дорівнювати чому

досягати кого, чого

дякувати кому-чому

ждати кого-чого

заввишки з кого, як хто-що

завдавати чого

завдяки чому

завідувач чого

завідуючий чим

заздрити кому-чому, на кого-

що

запобігати чому

заслуговувати на кого-що,

кого-чого

заснований ким-чим

застерігати від чого

захворіти на що

зачекати на кого-що

згідно з чим

здатний на що, до чого

зневажати кого-що

знущатися з кого

ігнорувати кого-що

командувач кого-чого

командуючий ким-чим

корисний кому, для кого-чого

личити кому-чому

милуватися ким-чим, з кого

набувати чого

навчатися чого

наголошувати що, на чому

надихати на що

наповнений чим

наражатися на що

нарікати на кого-що

насміхатися з кого-чого

наштовхуватися на кого-що

несила кому

нехтувати ким-чим

обертати на кого-що, ким-чим,

рідше в кого-що

оволодіти ким-чим

одружуватися з ким

оженитися на кому

опанувати кого-що

опікувати кого-що

опікуватися ким-чим

освоїти що

оснований на чому

остерігатися кого-чого, рідше

від кого-чого

очікувати кого-чого, на кого-що

панувати над ким-чим

паралельно до кого-чого

перевага над ким-чим

переважати над ким-чим

перейматися чим

підлягати чому

підпадати під що

під силу кому

піклуватися про кого-що,

рідше за кого-що

побратися з ким

повідомляти кого, рідше кому

поводитися з ким-чим

подібний до кого-чого

позбуватися кого-чого

покласти початок чому, у

чому

поступатися ким-чим

потерпати від чого

потребувати чого

приглядати за ким-чим

придатний до чого, для чого

призводити до чого

призначений для кого-чого,

кому

припускатися чого

присвячувати кому-чому

пробачати кому

протилежний чому

прощати кому

радіти з чого, кому-чому

слідкувати за ким-чим

сміятися з кого-чого

співзвучний з чим, чому

сповнений чого

сподіватися кого-чого, на

кого-що

спричинити що

стежити за ким-чим

стосовно чого, до чого

стосуватися кого-чого

страждати від чого

сумувати за ким-чим, без

кого-чого

схожий на кого-що, з ким-чим

тішитися ким-чим, з кого-чого

торкатися кого-чого

тотожний чому, з чим

тужити за ким-чим, рідше по

кому-чому

турбуватися за кого-що, про

кого-що

тяжіти до кого-чого

уболівати за кого-чого

уникати кого-чого

учитися чого

упадати за ким, біля (коло)

кого

хворий на що

цуратися кого-чого, рідше

ким-чим

чекати кого-що, на кого-що.

Норми вживання прийменників у словосполученнях. Особливості використання прийменника по

Прийменник - незмінне службове слово, яке вказує на синтаксичне підпорядкування іменника (або його еквівалентів) іншим словам у реченні або словосполученні.

Кожна мова має свої специфічні особливості у вживанні прийменників. Традиційно закріпленими значеннями в українській мові для прийменників є такі:

Між собою прийменники можуть вступати в антонімічні (на столі - під столом), омонімічні (за столом - відношення, за годину - часове), синонімічні відношення (біля дороги - коло дороги). Вибір прийменника при спілкуванні зумовлюється стилем мовлення, ситуацією комунікації, контекстом.

Прийменники можуть виступати у різних варіантах: це зумовлюється закономірностями милозвучності української мови. Зокрема, для прийменника з характерні такі варіанти:

Для прийменників характерним явищем є міжмовне контактування. Навіть у таких близьких мовах, як українська та російська, прийменники використовуються по-різному, при чому значення прийменника виявляється лише в контексті: один і той же прийменник може перекладатися по-іншому. Прийменник "по" займає серед них особливе місце, бо викликає найбільше труднощів при перекладі та вживанні.

Наведемо приклади перекладу найпоширеніших прийменників:

Синтаксичні норми побудови складних речень

Залежно від засобів зв’язку частин (сполучники, інтонація), складні речення поділяються на складносурядні, складнопідрядні та безсполучникові. Крім того, на конструювання речення впливає:

Порядок розташування складових частин стосовно одна одної в реченні. Наприклад, якщо частина починається сполучником бо, вона буде обов’язково стояти тільки після іншої складової частини:

Мріяв Лука Митрофанович і про свій колбуд з кінозалом, бо одного театру для району мало.

Часові форми присудків частин складного речення. Якщо, наприклад, присудок першої частини виражений дієсловом майбутнього часу, то присудок другої частини можна вживати в теперішньому, майбутньому або минулому часі:

Сміх лунатиме усюди, якщо цього бажатимете ви (якщо цього бажали ви, якщо цього бажаєте ви).

Лексичні засоби.

Де господар не ходить, там нивка не родить. - обидві предикативні частини зв’язані між собою такими лексичними засобами:

1) прислівниками місця там - де;

2) заперечною часткою не, яка стоїть перед дієсловами ходить, робить.

Складносурядним називається таке складне речення, частини якого пов’язуються сполучниками сурядності (єднальними, протиставними, розділовими, градаційними, пояснювальними). Найчастіше складносурядні речення вживаються в описових текстах.

Розмаїті відтінки в смислових та синтаксичних відношеннях між частинами складного речення особливо виразно виявляються в структурі складнопідрядного речення (таке, частини якого пов’язуються між собою сполучниками підрядності або сполучними словами).

Підрядні речення залежно від мети автора та функціонально-стилістичної спрямованості висловлювання можуть виражати найрізноманітніші відношення: означальні, з’ясувальні, обставинні. Іноді в складнопідрядних реченнях відбувається нашарування одних відношень на інші.

Часто прості речення можна перебудувати на складні, складносурядні - на складнопідрядні і навпаки. Наприклад:

Однак, слід зазначити, що заміна дієприслівникового звороту, у якому обставинні значення ледь окреслені, підрядним реченням не завжди буває вдалою. Наприклад, у таких реченнях заміна була б абсолютно не доцільною:

Наївшись всмак, напившись вволю, пішов косар траву косить по полю.

Умій дякувати вчителеві, а, вислухавши слова похвали, дякуй за науку.

Найбільш поширеним випадком є заміна дієприслівникового звороту складнопідрядним реченням з підрядною часовою частиною і навпаки.

Необхідно пам’ятати, що відокремлені члени - дієприкметникові та дієприслівникові звороти - набувають більшої семантичної ваги і виразності, підкреслюють той чи інший відтінок зображеного явища, ніж синонімічні ї підрядні речення.

Найчастіше складнопідрядні речення зустрічаються в творах-розповідях і творах-роздумах. Безсполучникові складні речення вживаються в творах-розповідях, творах-описах і творах-роздумах.

Література

1.    Бурячок А. Про прийменник "по" / А. Бурячок // Урок української. - 2005. - № 5-6. - С.27.

2.    Заболотний О. Особливості узгодження присудка в числі з рядом однорідних підметів / О. Заболотний // Дивослово. - 2003. - № 9. - С.32-33.

3.    Козачук Г. Числова відповідність між підметом і простим присудком / Г. Козачук // Мовознавство. - 1984. - № 12. - С.31-35.

4.    Косенко Н. Як правильно говорити українською: практичний посібник / Н. Косенко, Т. Вакуленко. - Харків: Книжковий клуб сімейного дозвілля, 2007. - 237 с.

5.    Попова О. Працюємо над нормами керування на комунікативній основі / О. Попова // УМЛШ. - 2004. - № 4. - С.59-64.

6.    Омельчук С. Формування мовленнєвих умінь при вивченні складнопідрядного речення / С. Омельчук // УМЛШ. - 2002. - № 1. - С.4-5.