Стратифікація мовних одиниць на території Німеччини

Значні територіальні відмінності в лексиці, фразеології, фонетиці і частково граматиці на рівні розмовної мови і діалектів утворюють специфічні властивості німецької мови.

Структурні особливості діалекту з часом зазнають змін унаслідок міждіалектної взаємодії та впливу літературної мови, проте діалект як форма існування національної мови не зникає, а лише трансформується у нову якість.

Кількість німецьких діалектів, їхні межі, глибина протиставності іншим діалектам, а також внутрішнє членування їх на групи говірок є наслідком племінної диференціації з доісторичних часів, пізніших різночасових політико-адміністративних об’єднань і перегрупувань земель, наявності і зміни впродовж тривалого періоду розвитку мови етносу адміністративних, культурних, релігійних та освітніх центрів. Тому межі діалекту лише зрідка можуть бути надійно пов’язані з конкретними кордонами, що існували в минулому між державами, феодальними землями, племенами.

На території сучасної Німеччини виділяються три основні групи діалектів німецької мови:

1. Niederdeutsch (нижньонімецький) (Діалекти північної Німеччини)

2. Mitteldeutsch (середньонімецький) (Діалекти середньої Німеччини)

3. Oberdeutsch (верхньонімецький) (Діалекти південної Німеччини)

Ряд діалектів (наприклад, південнопруський) практично зник після виселення її носіїв з місць проживання після Другої світової війни.

Нижньонімецькі діалекти мають низку істотних особливостей у фонетиці, граматиці і лексиці, що відрізняє їх і від літературної норми, і від середньонімецького і верхньонімецького діалектів. Ці особливості походять від особливостей давньосаксонського діалекту, тому не дарма багато хто помічає більшу схожість нижньонімецьких діалектів з голландською або англійською мовами, аніж з німецькою.

2.1 Фонетичні особливості німецьких діалектів

Фонетика — (від грецького phonetikos — звуковий) — це розділ мовознавства, в якому вивчається звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції, закономірності їх поєднання, фонетичні процеси, природа й структура складу, наголос, інтонація [26,210].

Подорожуючи Німеччиною можна в першу чергу помітити, як у різних землях відрізняється вимова одних і тих самих слів. Тому розглянемо фонетичні особливості деяких діалектів німецької мови.

В області фонетики основні відмінності нижньонімецької мови складають:

1. Відсутність другого (верхньонімецького) пересування приголосних: порівняйте: нижньонімецька Appel, Water, deep, maken, to, ik

верхньонімецька Apfel, Wasser, tief, machen, zu, ich;

2. Збереження старих вузьких довгих голосних: порівняйте

нижньонімецька Huus 'дім', Is 'лід', Lüüd 'люди'

верхньонімецька Haus, Eis, Leute;

3. Збереження старої відмінності між дзвінкими (слабкими) і глухими (сильними) приголосними, втраченої в областях поширення центральнонімецкого ослаблення приголосних;

4. Збереження вимови s перед приголосними як [s], а не як [S]: порівняйте нижньонімецька Steen [ste: n] 'камінь', Smit 'коваль', Swester 'сестра', Sne 'сніг'

верхньонімецька Stein [Staen], Schmied, Schwester, Schnee;

5. Випадання носових перед спірантами з подовженням голосного: порівняйте

нижньонімецька Gous 'гусак' (aнгл. Goose); fif 'п'ять' (англ. Five)

верхньонімецька Gans, fünf.

Також для прикладу, швабський діалект має такі фонетичні особливості: перехід [o:] в [аu]: daut (tot);

[iu] в [ui]: knui (Knie);

перехід st, sp у будь-яких положеннях в št, šp: brušt (Brust), haš (или hašt) (hast)

зникнення -n-, -еn перед -d- та у закінченні: hã:d (Hand), gaõ: (gehen) та ін.

використання у якості зменшувального суфікса -le, -rle замість літературного -chen, наприклад «Büberle» — «Bübchen» (хлопчик).

Такі фонетичні особливості можуть значно ускладнити розуміння усної мови.

2.2 Лексико-семантичні особливості німецьких діалектів

П. Кречмер, який народився у Берліні та довго працював професором у Віденському університеті, в своїй фундаментальній праці про регіональні особливості німецької мови стверджував, що між мовою Берліну та Відня існує різниця майже в кожному третьому слові.

Австрійський лінгвіст Ф.Вольман розвиває спостереження Кречмера, та вказує на те, що варіанти німецького є дуже різноманітними та мають складний характер.

Першою відмінністю, на яку звертає увагу Вольман є розподіл кількох назв одних і тих самих предметів у межах різних територій [3,215].

Так, для позначення кислих сортів вишень у німецькій мові є назви: die Sauerkirsche та die Weichsel. Для позначення швейцарського сиру є такі словосполучення як der Schweizer Käse та der Emmentaler. Кожне з цих позначень використовується у певній діалектній зоні.

Але наступна пара слів - der Pilz та das Schwammerl (гриб) вказує на інші відносини. Річ у тім, що для німецького варіанту мови є характерним лише слово der Pilz, а слово das Schwammerl є невідомим та використовується тільки як діалектне у Баварії [3,229].

У деяких діалектах є ще особливі слова, яких немає в інших. У саксонському, наприклад, Motschekipschen (по-саксонські вимовляється як "Mötschekübschn") = Marienkäfer, Bemme = Butterbrot, nüscht = nichts. Саксонці ще дуже часто говорять не "Wem gehört das?", а "Wem ist das?", "Gütn Morschn!" замість "Guten Morgen!".

У нижньонімецьких діалектах існує ряд слів, які відрізняються від зафіксованих у літературній мові: Dönekes (Witz), pöhlen (Fußball spielen "Schicht im Schacht" (Schluß!), Kumpel (ursprünglich Bergmann, heute: guter Freund). Деякі слова з’явилися під впливом польської мови: Mottek (Hammer), Mattka (Mutter). На цих прикладах можна поміттити вплив арабської: malochen (arbeiten), Schickse (harmloses Schimpfwort für Mädchen). Також дуже помітним є вплив англійської мови: Pfeife =Piepe (Englisch: pipe), Apfel = Appel (Englisch: apple) та erzählen = vertellen (Englisch: to tell). У нижньонімецьких діалектах замість „Die einfahrenden Schiffe“ скажуть „De Schäpen, die rinkomm“.

У нижньонімецькій мові також є два поняття для позначення слова острів – Insel та Warder, тоді як у верхньонімецькій існує тільки поняття Insel. Для позначення понять «гора» та «пагорб» у верхньонімецькій мові використовуються слова Berg та Hügel, тоді як у нижньонімецькій обидва поняття позначаються словом Barg. Така ж ситуація з поняттями «каміння» та скеля, які звучать як Stein та Fels у верхньонімецькій, а в нижньонімецькій вживається лиш поняття Steen. Також у нижньонімецькій мові є числівники, котрі мають 2 форми. Наприклад: 11 - ülben, ölben та 12 - tvölv, een duz.

Також у нижньонімецькому діалекті простежується різниця у вживанні іменників, що позначають людину. Наприклад: Frau – de Fru, dat Wief, der Knabe - de Jung, das Mädchen - de Deern, das Kind - dat Gör, der Säugling - de Briet, die Eltern - de Öllern, die Leute, das Volk - de Lü, dat Volk.

Є велика різниця й в назвах рослин: die Buche - de Book, die Eiche - de Eekboom, die Pflanze - de Plant, die Blume – de Bloom, das Getreide - dat Korn, der Hafer - de Haber, der Buchweizen - de Bokweten, die Kartoffel - de Kantüffel, das Kraut - de Kohl, der Apfel - de Appel, die Birne - de Beer (17,46).

Нижньонімецька мова дуже відрізняється від верхньонімецької лексичним складом, а тому це викликати великі труднощі у спілкуванні.

2.3 Граматичні особливості німецьких діалектів

Верхньонімецька мова має такі морфологічні особливості: вона має синтетичні та аналітичні способи вираження граматичних категорій; в системі імен – категорія роду(чоловічий, жіночий і середній), числа(однина і множина), відмінка (називний, родовий, давальний і знахідний).Показниками роду служать артикль (іноді словотворчий суфікс), числа - формотворчий суфікс і артикль, відмінка іменника - артикль, в окремих випадках також - закінчення. Систему дієвідміни утворюють форми особи і числа: існує 6 часів, 3 способи, 2 стани, 2 основних типи дієвідміни - так звана слабка і сильна. Для іменника характерно словоскладання. Синтаксичні особливості: переважає дієслівних тип речень; місце особової форми дієслова фіксовано. Неособова частина присудка зазвичай займає в самостійному реченні останнє місце [23,84].

До граматичних особливостей нижньонімецької мови можна віднести:

1.                 Спільна форма множини для усіх осіб дієслова, наприклад, закінчення -et в презенсі індикативу;

2.                 Артиклі мають таку ж форму як і в датській мові:

Табл.1 Артиклі верхньо- та нижньонімецької мови

3.                 Відпадіння префіксу ge- у партиципі II;

4. Також існує помітна різниця у формі займенників:

Табл.2 Займенники верхньо- та нижньонімецької мови

5. Однакові займенники 1-ї и 2-ї о. у Akk. та D.: порівняйте

нижньонімецка mi(k) — верхньонімецька mir 'мені' и mich 'мене',

нижньонімецка di(k) — верхньонімецька dir 'тобі' и dich 'тебе' (20,49).

6. Також існує велика різниця у формі прийменників:

Tабл.3 Прийменники верхньо- та нижньонімецької мови

7. В наступній таблиці вказані відмінності у формі сполучників:

Табл.4 Сполучники верхньо- та нижньонімецької мови

8. Відмінності у формі питальних займенників:

Табл.5 Питальні займенники верхньо- та нижньонімецької мови

Крім лексико-семантичних та фонетичних особливостей нижньо-німецький діалект має й ряд граматичних особливостей, які також ускладнюють розуміння для тих, хто вивчав тільки літературну німецьку мову                                                             .   

Висновки

У даній роботі були розглянуті такі поняття як літературна мова та діалект, види діалектів, їх поява, розвиток та становлення під впливом інших мов, поширення, сучасний стан та їх лексико-семантичні, фонетичні та граматичні особливості. Були зіставлені та розглянуті класифікація та особливості формування різних варіантів німецьких діалектів.

Так як протягом довгого періоду часу Німеччина не була єдиною державою, на її території проживала велика кількість різноманітних племен, які мали свою власну культуру, власні традиції, а тому й мовні особливості. Кожне з племен розмовляло власною мовою, і хоча вони постійно взаємодіяли між собою і мовна межа поступово зникала, корінне населення все-одно зберегло

певні лексико-семантичні, фонетичні та граматичні особливості.

Наприклад,для баварського мовного ареалу речення літературної мови Ich habe es ihm gegeben «Я йому це дав» у літературній побутово-розмовній мові звучить як Ich hab's ihm gegeb'n, у регіональній побутово-розмовній – як Ich hoob's ihm geb'n, у напівдіалекті - I hoob's eahm gebm, у діалекті - I hoos eahm gem (24,21).

Приблизно в 1200 році в середньонімецькій поезії була прийнята спроба об'єднання діалектів німецької мови. Вона була досить успішною і полягала в тому, що поети у своїх творах намагалися не використовувати слова і вирази, які відносилися до різних діалектичних груп і були незрозумілі людям різних регіонів. Однак це нововведення було доступно тільки грамотним людям, яких у країні в той час було мало.

Основою офіційної німецької літературної мови в німецькомовних країнах є діалект столиці Німеччини. На сьогоднішній день стандартна німецька мова - це симбіоз верхньонімецького і середньонімецького діалектів, і тільки в місті Ганновері німецька літературна мова дуже довго залишилася незмінною.

За часів Реформації в північній частині країни стандартну німецьку мову було прийнято в якості мови, на якій проходило навчання в школах, нею користувалися в галузі державного управління. За часів процвітання Ганзи, діалекти нижньонімецької групи поряд з нідерландською мовою були поширені на всій території Північної Німеччини. Минув час, поки місцеві діалекти на цій території були майже повністю замінені літературною мовою.

Літературна німецька дуже сильно відрізнялася від нижньонімецького діалекту і через це застосовувати їх разом було неможливо. Зараз жителі Північної Німеччини майже не вживають нижньонімецький діалект, а говорять німецькою літературною мовою. А ось у центральній та південній частині країни збереглися місцеві діалекти, так як вони були схожі на літературну німецьку мову.

На початку 20 століття існувало понад півсотні різних німецьких діалектів, і це не враховуючи місцевих діалектичних варіації. Проте протягом другої половини двадцятого сторіччя, з кінця Другої світової війни, діалекти поступово змінилися під впливом різних подій в соціальній, культурній, економічній та науковій сферах життя. Глобальні зміни у суспільному житті, такі як розповсюдження засобів інформації та доступність вищої освіти, в значній мірі позначилися на вербальних звичках носіїв німецької мови. У той час як деякі варіанти "трактування" німецької стали виходити з ужитку, в німецькомовній громаді стали з'являтися нові діалектичні утворення: наприклад, розвиток так званих міжрегіональних варіантів діалектів (Verkehrsdialekte), а також загальна тенденція до вживання розмовної німецької, що поєднує в собі елементи з різних діалектичних груп.

Зараз деякі лінгвісти відзначають зростаючий "престиж" діалектів. Багато носіїв німецької, у тому числі міські жителі і представники інтелектуальної еліти, мають звичку для різноманітності або додання емоційного забарвлення додавати в свою промову на літературній мові деякі діалектні слова чи вирази.

Отже вивчення німецьких діалектів та їх особливостей завжди буде залишатися актуальною проблемою як для перекладача, так і для звичайного туриста. Знання цих особливостей може допомогти уникнути непорозуміння та полегшити спілкування з місцевими жителями.

Cписок використаної наукової літератури

1.           Гумбольдт В.фон. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человеческого рода//Звегинцев В.А.История языкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. – М.,1960. – Ч.1. – 416с.

2.           Девкин В.Д. Особенности немецкой разговорной речи./ В.Д. Девкин. - Москва, 1965. – 327с.

3.           Домашнев А.И., Копчук Л.Т. Особенности диалектно-литературного взаимодействия в национальных вариантах немецкого языка/ А.И. Домашнев // Лексика и лексикография Лексика и лексикография. - М., 2000.- 386с.

4.           Звегинцев В. А. О научном наследии Вильгельма фон Гумбольдта // Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. М., 1984.- 322с.

5.           Жирмунский В.М. Национальный язык и социальные диалекты. -

6.           Л.: Худож. лит., 1936. – 215с.

7.           Жирмунский В.М. Немецкая диалектология/ В.М. Жирмунский. - АН СССР: M., 1956. – 235с.

8.           Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2006. – 336с.

9.           Кияк Т.Р., Науменко А.М., Огуй О.Д. Теорія і практика перекладу (німецька мова). Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – 592с.

10.       Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник: - К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 464с.

11.       Львовская З.Д. Современные проблемы перевода. – М., 2007. – 220с.

12.       Реформатський А.А. Лингвистика и поэтика. - М.: 1987. – 479с.

13.       Реформатський A.А. Учебное пособие для пер-х институтов. - 1960. – 431с.

14.       Серебренников Б. А. Общее языкознание: формы существования, функции, история языка./ Под ред. Б. А. Серебренникова. - М.: "Наука", 1970. – 388с.

15.       Скворцов Л.И. Литературная норма и просторечие. - М.: Наука, 1977. – 252c.

16.       Сосюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики. – К.: Основи, 1998. – 324с.

17.       Швачко С.О., Кобякова І.К. Вступ до мовознавства. Посібник. – Вінниця: Нова книга, 2006. – 224с.

18.       Astrid Stedje: Deutsche Sprache gestern und heute. Wilhelm Fink Verlag, München, 2001. – 315p.

19.       Claus Jürgen Hutterer: Die germanischen Sprachen. Ihre Geschichte in Grundzügen. 4. erg. Auflage. VMA-Verlag, Wiesbaden 2008. – 512p.

20.       Ekkehard König und Johan van der Auwera (Hrsg.): The Germanic Languages. Routledge, London und New York 1994. – 349p.

21.       Hermann Bausinger: Deutsch für Deutsche. Dialekte, Sprachbarrieren und Sondersprachen. Fischer Taschenbuch Verlag, Frankfurt am Main 1984. – 411p.

22.       Klaus J. Mattheier: Pragmatik und Soziologie der Dialekte. Quelle und Maier, Heidelberg 1980. – 323p.

23.       Orrin W. Robinson: Old English and Its Closest Relatives. A Survey of the Earliest Germanic Languages. Stanford University Press, Stanford (Calif) 1992. – 415p.

24.       Wayne Harbert: The Germanic Languages. Cambridge University Press, Cambridge 2007. – 158p.

25.       Werner König und Hans-Joachim Paul: dtv-Atlas Deutsche Sprache. 15. durchgesehene u. aktualisierte Auflage. dtv, München 2005. – 380p.

Список використаної довідкової літератури

26.       Баранов А. Н., Добровольский Д. О. Немецко-русский и русско-немецкий словарь лингвистических терминов. М.: АСТ-Пресс Книга, 2006. — 496с.

27.       Брусенская Л. А, Гаврилова Г. Ф., Малычева Н. В. Учебный словарь лингвистических терминов. — Ростов н/Д.: Феникс, 2005. — 256с.

28.       Виноградов В. А., Васильева Н. В., Шахнарович А. М. Краткий словарь лингвистических терминов. М., Русский язык, 1995. — 175с.

29.       Гринчишин Д. Короткий тлумачний словник української мови К.: Радянська школа, 1988. – 320с.

30.       Лесин В.М., Полинець О.С. Словник літературознавчих термінів. - К.: Радянська школа, 1971. – 486c.

31.       Лингвистический энциклопедический словарь. Гл. ред. В. Н. Ярцева. М.: Советская энциклопедия, 1990. — 686c. (также содержит статью «Словари лингвистических терминов»).

32.       Літературознавчий словник-довідник. – К.: Академія, 1997. – 750с.

33.       Розенталь Д. Э., Теленкова М. А. Словарь-справочник лингвистических терминов. Изд. 2-е. М.: Просвещение, 1976. — 543c. Лингвистический энциклопедический словарь. Гл. ред. В. Н. Ярцева. М.: Советская энциклопедия, 1990. — 686c. (также содержит статью «Словари лингвистических терминов»)

34.       Українська мова. Енциклопедія. К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000. — 752с.

Додаток

Класифікація діалектів:

1. Niederdeutsch (нижньонімецький) (Діалекти північної Німеччини)

1.1. Niederfränkisch (нижньофранкскій)

1.2. Niedersächsisch (нижньосаксонський)

1.2.1. Westfälisch (вестфальський)

1.2.2. Ostfälisch (остфальский)

1.2.3. Nordniedersächsisch (північнонижньосаксонский)

1.3. Ostniederdeutsch (східно-нижньонімецький)

1.3.1. Märkisch-Brandenburgisch (бранденбурзький)

1.3.1.1. Nordmärkisch (північно-бранденбурзький)

1.3.1.2. Mittelmärkisch (середньо-бранденбурзький)

1.3.2. Mittelpommersch (среднепоммерский)

1.3.3. Mecklenburgisch-Vorpommersch (мекленбургский)

1.3.4. Ostpommersch (східнопомерский)

1.3.5. Niederpreussisch (нижньопруский)

2. Mitteldeutsch (середньонімецький) (Діалекти середньої Німеччини)

2.1. Westmitteldeutsch (західно-середньонімецький)

2.1.1. Mittelfränkisch (середньофранкський)

2.1.1.1. Ripuarisch (ріпуарский)

2.1.1.2. Moselfränkisch (мозельфранкский)

2.1.2. Rheinfränkisch (рейнфранкский)

2.1.3. Mittelhessisch (середньогеський)

2.1.4. Niederhessisch (нижньогеський)

2.1.5. Osthessisch (східногеський)

2.2. Ostmitteldeutsch (східно-середньонімецький)

2.2.1. Thüringisch (тюринзький)

2.2.2. Obersächsisch (Sächsisch, Meißnisch) (верхньосаксонский)

2.2.3. Nordobersächsisch (північноверхньосаксонський)

2.2.4. Schlesisch (сілезький)

2.2.4.1. Neiderländisch (нідерландський, голландський)

2.2.5. Südmärkisch (південномаркський)

2.2.6. Hochpreussisch (верхньопруський)

3. Oberdeutsch (верхньонімецький) (Діалекти південної Німеччини)

3.1. Ostfränkisch (Mainfränkisch) (західно-франкський)

3.2. Bairisch (баварський)

3.2.1. Südbairisch (південно-баварський)

3.2.2. Mittelbairisch (середньо-баварский)

3.2.3. Nordbairisch (північно-баварський)

3.3. Alemannisch (алеманский)

3.3.1. Schwäbisch (швабський)

3.3.1.1 Niederschwäbisch (нижньошвабский) (Штутгарт, середній Некар)

3.3.1.2 Ostschwäbisch (східно-швабський) (швабський Гмюнд до Донауверт)

3.3.1.3 Oberschwäbisch (верхньо-швабскій) (на південь від Дунаю, а також баварські шваби)

3.3.1.4 Allgäuerisch (альгойский)

3.3.2. Niederalemannisch (нижньоалеманский)

3.3.2.1. Elsässisch (ельзаський)

3.3.3. Mittelalemannisch (середньо-алеманський)

3.3.4. Hochalemannisch (південно-алеманский)

3.3.5. Höchstalemannisch (верхньоалеманский)

Короткий словник діалектів

achteran - danach

batz - plötzlich

blots - nur

didschn – eintunken

dikschn – schmollen

fischeland – gewitzt, schlau

Fissemadenzchen (Mach keene ~) – Stell Dich nicht so an!

Gelumbe – unnützes Zeug

gäksch – blass, krank aussehend

Hader - Bodentuch

Hiddsche – Fußbank

Huus – Haus

Is - Eis

Klitsche – provinzieller Ort

Kriepl – Schimpfwort für Personen, Tiere, Dinge

kumplett - vollständig

kuttln – schnell trinken

Lüüd – Leute

malochen- arbeiten

mährn – trödeln

Modschegiebchen – Marienkäfer

Muzel / muzeln – kleiner Fussel / fusseln

Nischl - Kopf

Runksen – dicke Schnitte Brot

Schebbdäggl – Schirmmütze

das Schwammerl - der Pilz

Страницы: 1, 2