Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему

2. Звук м'ови – найкоротша виокремлювана одиниця усної мови, яка утворюється мовними органами за один момент вимовляння («Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів»).

3. Звук, що виривається з наших грудей, як подих самого буття. У звуках прекрасно втілена об'єднана енергія народу ( Вільгельм фон Гумбольдт).

Довідка

Вільгельм фон Гумбольдт (1767 -1835) - німецький учений, один із засновників лінгвістики як науки. Розвинув учення про мову як про неперервний творчий процес і про «внутрішню форму мови» як вираження індивідуального світобачення народу.

◊ Прочитайте текст і дайте відповіді на такі запитання: Які звуки називаються голосними? Як характеризуються голосні звуки за місцем артикуляції, за ступенем підняття язика? Як називають голосні звуки за участю губ?

Звуки мови виникають за допомогою мовного апарату, до якого відносять гортань з голосовими зв'язками, ротову та носову полості, губи, язик, зуби та піднебіння.

Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум.

При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв'язок.

Рух і положення мовних органів при вимові певних звуків називається артикуляцією (від лат. articulo - розчленяю).

Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції і ступенем підняття язика. Якщо при вимові звука язик просувається наперед і піднімається до переднього піднебіння, утворюються голосні переднього ряду [і], [и], [е]. Якщо ж при вимові голосних язик зосереджений у задній частні рота і піднімається до м'якого піднебіння, утворюються голосні заднього ряду [а],[о], [у].

Ступінь підняття залежить від того, якою мірою спинка язика піднімається до піднебіння. Якщо спинка язика піднята вгору найвище, утворюються голосні високого підняття [і],[у]. Трохи нижче піднімається язик при вимові голосного високо-середнього підняття [и]. Ще нижче – при утворенні голосних середнього підняття [е],[о]. Майже не піднімається язик при вимові голосного низького підняття [а].

Щодо участі губ голосні поділяються на неогублені (нелабіалізовані) і огублені (лабіалізовані). Огубленими, або лабіалізованими називаються голосні, при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед ([о], [у]). При вимові неогублених (лабіалізованих) губи нейтральні. Це голосні [а], [е], [и], [і] (Н.Тоцька).

Правильне відкриття рота під час вимови голосних і приголосних звуків української мови так чи інакше пов'язане з роботою нижньої щелепи і губних м'язів та є необхідною умовою чіткості усного мовлення людини. Виконайте таке тренування:

Артикуляційне тренування. Висхідне положення: На рахунок «один», «два» - скласти губи «хоботком», відірвати від зубів і висунути вперед. «Три», «чотири» - розімкнути губи, оголити зуби, але не розтискати їх, а прийняти положення посмішки. Стежте за тим, щоб ваші губи не були перенапружені. Повторіть вправу вісім-десять разів.

◊ Керуючись таблицею, що подана нижче, назвіть голосні звуки за вказаними нижче ознаками. Доповніть їх характеристику ознаками, які відсутні.

лабіалізований звук високого підняття;

звук низького підняття;

звук високого підняття переднього ряду;

звук високого підняття заднього ряду;

звук високо-середнього підняття;

звук переднього ряду середнього підняття;

лабіалізований звук середнього підняття.

Таблиця Класифікація голосних звуків

◊ Звук [о] в українській мові відчуває сусідство звука [у] в наступному складі, коли мовні органи, готуючись до вимови [у], вимовляють попередній [о], огублено, / тобто уподібнюють його/ до [у]: голубка, полумисок, кожух, порушення.

Прочитайте дієслова: нотувати, ночувати, почувати, кочувати, ворушити, познайомити, показати, здобувати, озонувати, опублікувати, обговорювати, готувати, коштувати, обгорати.

Від поданих дієслів утворіть іменники й запишіть їх.

◊ Звуки нашої мови – це сухий механічний засіб, з допомогою якого будуються слова, чи це чарівний незбагненний світ, який хвилює і викликає захоплення. Яка ваша думка? Поміркуйте, підготуйте короткий усний твір-мініатюру.

У дитинстві ви часто виспівували окремі звуки. Чи не втратили ви цю здатність тепер ? Перевірте себе, .,

Артикуляційний тренінг.

Вимовіть поступово і плано звуки у кожному рядку:

О - У - Е - І - И - А

І - Е - А - О - У - И

А - О - У - Е - И - І

Е - И - І - А - О - У

Частота вживання голосних звуків порівняно з приголосними надзвичайно велика. Якщо у фонетичній системі голосні становлять лише 15,8 відсотків, то в живому мовленні ця кількість сягає майже 42 відсотків. За спостереженням дослідників, серед голосних найбільшу частоту у вживанні має звук [а], далі – в порядку зменшення частотності – [о], [і], [и], [е], [у]. А вживають ці звуки зазвичай насамперед діти.

◊ Прочитайте діалог. Чи впізнали ви себе серед цих дітлахів? Чи залишилися такими ж безпосередніми і щирими? Що приносить вам радість? Чому? Що впливає на формування вашої мовної особистості?

Прочитайте текст у ролях. Визначте, які звуки: голосні чи приголосні переважають і чому. Розподіліть, керуючись таблицею, що подана нижче, усі приголосні звуки на групи: за участю голосу і шуму, за місцем творення, за способом творення, за наявністю і відсутністю носового забарвлення. Прочитайте, дотримуючись нормативної вимови шиплячих приголосних звуків. З’ясуйте, у чому вона полягає.

Діти сиділи на колодах під березами і розмовляли

-                     А у мене радість, - сказала Оленка, - у мене нова стрічка, дивіться яка - блискуча!..

-                     У мене теж радість, - сказала Таня, - мені кольорові олівці купили…

-                     Пхі, радощі! – сказав Петрик. – Ось у мене вудочка є. Скільки хочеш риби наловлю. А що там олівці якісь? Спишуться, і все.

Тут і Дмитрику схотілося похвалитися.

- А у мене рожева сорочка, ось вона! – сказав Дмитрик і розкинув руки, щоб усі побачили, яка в нього гарна сорочка.

Тільки Івась слухав і нічого не говорив.

-                     А у Івася навіть ніякої, хоч би малесенької, радості немає, - сказала Оленка, - сидить і мовчить.

-                     Ні, є, - сказав Івась, я квіти бачив.

-                     Які квіти?

-                     Де?

-                     У лісі бачив. На галявинах, коли я заблудився. Вже вечір, навколо темно. А квіти стоять білі і наче світяться.

Діти засміялись.

Хіба мало квітів у лісі? Теж радість знайшов!

- А ще я якось узимку дахи бачив, - сказав Івась.

Діти засміялися ще дужче.

-                     Виходить, що влітку ти даху не бачиш?

-                     Бачу. Тільки взимку на дахах сніг був. І сонце сяяло. З одного боку дах синій, а з другого – рожевий. І весь блищить.

-                     Пхе! – сказала Оленка. Ніби ми снігу на дахах не бачили. А що він був синій та рожевий, то все ти придумав.

-                     Так, він просто вигадав, - сказав Петрик, - він навмисне!

-                     Може, у тебе ще якісь радощі є? – запитала Таня.

-                     Є, - сказав Івась, - ще я бачив сріблястих рибок.

Дмитрик стрепенувся:

-                     Де?

-                     Справжніх? Сріблястих?

Петрик навіть підскочив:

-                     У ставу? У річці?

-                     У калюжі, - сказав Івась.

Тут усі так і зайшлися від сміху.

А Петрик пробурчав:

- Я так і знав. Він же все навмисне!

- Ні, я не навмисне, - сказав Івась, - після дощу під яблунею була калюжа. Блакитна. А в неї сонце світить. І вітер був. Вода тремтіла, і в ній сріблясті рибки гралися.

- От базіка, - сказала Оленка, - ніякої у нього радості немає, то він і придумує.

Оленка засміялась. А Таня сказала задумливо:

-                     А може, у нього цих радощів більше, ніж у нас. Адже він їх де хочеш знайде…

(Л.Воронкова «Радощі»)

Приголосні звуки за участю голосу й шуму

Приголосні звуки за місцем творення

Приголосні звуки за способом творення

Чи складно вам було читати діалог? Чи звернули ви увагу на голос? Власний і голос товаришів, які теж брали участь в інсценуванні? Який він - щирий, запальний, чіткий, м’який, а, можливо, надтріснутий, гугнявий? Чи правильно вимовляли ви звуки, чи дотримувалися пауз, чи всі слова, фрази були правильно почуті, а значить й усвідомлені?

У кожної людини голос має свій тембр (своєрідне забарвлення, силу, звучність), що багато в чому залежить не лише від фізіологічних, вроджених особливостей, а й від того, як ми дбаємо про свій голос, чи вдосконалюємо дикцію.

Виділення і характеристику звуків важливо починати із членування мовного потоку на великі відрізки мовлення (фонетичні одиниці), що характеризуються смисловою завершеністю та інтонаційною оформленістю, обмежені тривалими паузами і членуються на лінійні звукові сегменти меншої протяжності (синтагми). Ідеться про фонетичні фрази, відносно закінчені висловлювання, що співвідносяться з реченням.

Фрази можуть мати різну тривалість: так, у діалогах вони короткі, в монологах – довгі.

Наприклад: Щоб людина довше жила,/ треба, / щоб не старіла душа. /А що ж таке душа? /Мабуть,/ це просто внутрішній наш світ. / Дійсно!/(О.Захаренко)

 Синтагма є відрізком усного мовлення, що виділяється в межах фрази як певна інтонаційно-смислова єдність. Може становити одне або кілька слів, що виражають в контексті одне, хоча б і складне поняття. Паузи між синтагмами не обов'язкові, вони коротші від міжфразових.

Наприклад, фраза Талановитій людині/ треба завжди пам'ятати,/ що шлях до зірок/ пролягає через труднощі…(І.Зязюн) складається із чотирьох синтагм.

У складі синтагм (мовленнєвих тактів) виділяють одне або кілька фонетичних слів.

         Фонетичне слово – це самостійне слово разом із приєднаним до нього у мовленні (на початку чи в кінці) ненаголошеним службовим словом (прийменником, сполучником, часткою).

Наприклад: Стихає/ в класі /гомін / між дітьми (Л.Шило).

Фонетичне слово ділиться на склади, а в складах об'єднуються звуки.

◊ Перепишіть текст. Визначіть стильову приналежність тексту й основну думку автора. А якою була ваша перша вчителька? Яким, на вашу думку, має бути сучасний учитель?

Виділіть фонетичні фрази, синтагми, фонетичні слова. Поставте наголоси.

Коли я вперше приїхав з села до великого індустріального міста і зайшов на квартиру відомого українського поета, то побачив у нього над робочим столом портрет посивілої жінки з глибокими розумними очима.

Мати? Ні. Видатний поет не був схожий на неї. І я, після довгої розмови наважився запитати.

– Хто вона ця жінка?

Поет підвівся з крісла й тихо, але урочисто відповів.

– Моя перша вчителька. І якщо не в кожного з нас є такий портрет під склом, то я певен, кожний з нас носить дорогий образ у своєму серці” (В.Кучер «Учитель»)

Запишіть фонетичною транскрипцією останнє речення. Поділіть підкреслені слова на фонетичні склади.

Фонетична транскрипція - такий спосіб запису живої мови, при якому з можливою точністю передається кожен звук з усіма його відтінками.

Правила транскрибування

◊ Прочитайте (проспівайте) пісню. Які почуття викликає ця пісня? Чому вона стала народною? Що вам відомо про авторів цієї пісні? Хто виконував цю пісню? Що вам відомо про співачку Раїсу Кириченко? Чке речення повторюється в тексті? Чому

Перший абзац поділіть на фонетичні фрази, синтагми, фонетичні слова, затранскрибуйте. Випишіть з тексту слова, де наявні такі приголосні: сонорні, зімкнені проривні, щілинні; подовжені. Поділіть виділені слова на фонетичні і орфографічні склади. Перевірте за таблицею, що подана нижче.

Мамина вишня

Знову наснилось дитинство,

Тепле, як гарна весна.

Вишня вдяглася в намисто,

Мама щаслива й сумна.

Там за село проводжала,

Долю мою молоду,

Щедро мені щебетала

Мамина вишня в саду

Вдаль голубими вітрами

Весни за обрій пливли.

Раннім туманом у мами

Коси, мов дим, зацвіли.

Мати в тривогах вінчала

Щастя жадане й біду,

Радо мене зустрічала

Мамина вишня в саду.

Здавна близьке й сокровенне

Все там, аж терпне душа.

Начебто й мама до мене

Стежкою в сад поспіша.

Знов, як бувало, до столу

Кличе, лиш в хату зайду...

Ронить зацвіток додолу

Мамина вишня в саду.

Пісня любові й дитинства

В серці бринить, як струна,

Наче священна молитва

З рідного краю луна.

Та не порадує літо |

Душу мою молоду... |

Плаче тепер білим цвітом |(2)

Мамина вишня в саду.

Слова:

Дмитро Луценко

Музика: Анатолій Пашкевич

Таблиця

Складоподіл: фонетичний та орфографічний

◊ Виразно прочитайте текст, попередньо виконавши мовні тренування*. А як ви розумієте слово молодість? Кого можна вважати молодим сьогодні? Як впливає інформаційно-технологічне двадцять перше століття на молодих людей? Які цінності прищеплює? Поміркуйте.

Поділіть текст вертикальними лініями на склади, позначте наголошені склади. Розбийте слова на склади. Дайте характеристику складів. Виділіть слова, у яких складоподіл не збгається з правилами переносу цих слів на письмі з рядка в рядок.

Молодість − це не вік людини, тільки стан її душі, твердість волі, сила уяви, змога захоплюватися, − це перевага відваги над страхом, нахил до пригод, нехіть до безділля. Ніхто не стає старшим через те, що прожив якусь кількість років. Люди старіють лише тоді, коли позбуваються своїх ідеалів. Роки морщать чоло, але втрата ентузіазму лишає зморшки на душі…

Як довго Ваше серце сприймає голос краси, радості, відваги, величі та сили від Землі, Людини і Вічного, − так довго Ви молоді…

А коли всі нитки порвались і коли найінтимніша частина Вашого серця покрилася снігом песимізму і льодом цинізму, − тоді Ви справді постаріли…

(Напис на стіні Головної Квартири генерала Макартура на Філіппінах)

*Артикуляційне тренування. Тренування м'язів язика.

Висхідне положення: рот відкритий, кінчик язика торкається передніх нижніх зубів. На рахунок «один» кінчик язика піднімається до передніх верхніх зубів. На рахунок «два» - опускаємо, повертаючись у висхідне положення. Вправу повторюємо вісім-десять разів.

Кожний з вас по-різному прочитав попередній текст. Хто протяжно, хто швидко, пискляво чи басом. Але як би ми не промовляли слова, наприклад, слово вік, ми сприймаємо його як те ж слово, тобто розрізняємо в ньому звуки в, і, к.

Фонема – це найменша одиниця звукової системи тієї чи іншої мови, за допомогою якої розпізнаються значущі одиниці мови (морфеми і слова). Фонема є предметом вивчення фонології.

Фонологія – розділ фонетики, який досліджує роль звуків у формуванні, розпізнаванні й розрізнюванні мовних одиниць (морфем, слів та їхніх форм).

Функціональна фонетика (фонологія) зародилася в 70-х роках ХІХ ст. в дослідженнях німецьких лінгвістів. Важливу роль відіграли праці Івана Бодуена де Куртене, який розглядав звукову оболонку мови як явище психічне, ментальне, а тому функціональне. На позначення такого явища Бодуен використав термін фонема.

Функціональна фонетика як самостійна лінгвістична дисципліна виокремилась у 20 – 30 роках ХХ ст. і стала називатися фонологією. Українська фонологічна думка розвивалася під впливом російської фонетики, де існували дві фонологічні школи – Московська і Петербузька (Щербівська). Петербурзька фонетична школа розглядала фонему в єдності зі звуком. Московська ж фонетична школа розглядала фонему як сукупність диференційних ознак – на основі протиставлення звука фонемі. До найважливіших теоретичних принципів цієї школи належить використання морфологічного критерію при визначенні фонемного складу мови і варіативного ряду звуків, що виступають реалізацією однієї й тієї ж фонеми.

v    Необхідно пам’ятати, що звук – це явище фізичне, найменший відрізок мовного потоку, а фонема – абстрактне поняття, наукове узагальнення про звук у його функції в системі мови.

◊ Заповніть таблицю «Відмінності між звуком і фонемою»

Довідка

-                     явище соціальне або індивідуальне;

-                     одиниця мовленнєва або мовна;

-                     одиниця абстрактна або конкретна;

-                     величина стала або залежна;

-                     звуків безліч, фонем – обмежена кількість (38);

-                     один звук може передавати дві фонеми [yчиc':а]- учишся.

◊ Прочитайте текст, складений вашим ровесником. Продовжіть міркування. Знайдіть слова, що можуть різнитися за кількістю звуків і фонем. Поясніть причину такого явища.

Дивлюсь. Думаю. Десь далеко думи. Довго думаю. Дрімаю. Дихаю. Досадно. Джерело досади—друзі десь далеко. Десь далеко дощ дрібонить. Довго дрібонить. Дивно, добре думається, дивлячись далеко. Дійсно дивно…

Рефлексія й самоперевірка

1.Яке значення має звукова сторона мови в житті суспільства.

2.Чим зумовлюється необмежено велика кількість звуків людської мови?

3.Які одиниці є предметом дослідження фонетики?

4.Що таке фонетичне слово?

5. Однаковими чи різними фонемами починаються наведені слова:

витер-вітер, рад-ряд, бик-бік, дух-дяк, курка-кюрі, бюро-пюре, лак-ляк, вази-в’язи, тіло-діло, жати-шати, грати-rрати.

Тема для розмови.

Звідусіль сьогодні нас атакують звуки. В умовах чужомовної експансії “вухо” багатьох байдужіє до мелодій рідної мови. Отже, мовне виховання сьогодні мусить бути під особливим контролем української громадськості. Ідеться про те, щоб українська мова і в майбутніх поколіннях не втрачала своєї самобутності. Обговоріть цю проблему у класі.

◊ Завдання додому. Напишіть твір-мініатюру «Живе слово» за поданим початком.

У дитинстві нас дуже вабило заглянути до старої скрині, де зберігались давні речі, такі несхожі на ті, що оточували нас. Вони були з іншого світу, мали свою біографію.

Страницы: 1, 2