Конфігурації композитних рамок в англомовному художньому тексті

словотворчої структури афіксальних похідних, а також складних та

складнопохідних (складно-суфіксальних) вторинних одиниць номінації,

утворень, що виникли внаслідок дії конверсії, телескопії, а також внаслідок

лексикалізації синтаксичних конструкцій [19:6]. В.В. Виноградов визначав

словоскладання як "своєрідний тип словотворення, синтактико-морфологічний.

Питання про співвідношення

основ, про порядок їх зчеплення виводить цей тип словотворення за межі

правил утворення простих похідних слів" [3:208]. Складне слово як об'єкт

аналізу принципово відрізняється від інших об'єктів лінгвістичного аналізу,

в тому числі і від похідних слів - афіксальних та конвертованих [17:15]

Відсутність чіткої та стабільної межі між різними за статусом номінатемами

мовного типу зумовлює існування маргінальних явищ з рухомими межами, що

включають слова, які поєднують у собі якості маргінальних класів.

Підхід до словотворення з ономасіологічної точки зору означає, що "на

перший план за своєю важливістю мають бути винесені номінативні ознаки".

Щоб складне слово вважалося складним, "мовленнєвий вираз із декількох

композитних слів або основ повинен бути цілісною одиницею номінації, в яку

неможливо вклинити інші повнозначні одиниці, і яка моделюється для

вираження певного словотворчого значення певним формальним засобом" [12:4].

Г.В. Арнольд пропонує чотири основних типи критеріїв композитності

різних рівнів (фонологічні, морфологічні, синтаксичні, графічні),

відмічаючи, що для виділення складного слова в загальну групу номінативних

одиниць недостатньо критеріїв одного рівня або типу, лише врахування двох-

трьох критеріїв у комплексі здатне всебічно характеризувати

особливості композитів [10:46].

О.С. Кубрякова вважає, що "опис морфологічних структур складних слів

повинен починатися із встановлення тих обмежень, які накладаються в мові,

що вивчається на частиномовний характер слів, що ступають у сполучення"

[10:7]. Вона також зазначає, що "утворення багатьох типів похідних можна

представити як процес перетворення типових та стандартних суджень про

предмет в однословні номінативні знаки" [15:292].

В цілому приймаючи концепцію О.С. Кубряковой О.Д. Мєшков підкреслює

важливість семантичного критерію, який проводить "необхідні розмежування

між проблемами словотворення та словоскладання" [17:13].

Беручи до уваги положення про сукупність композитних ознак 0.0.

Селіванова розглядає 4 критерії композитної номінації: денотативний та

семантичний критерії, критерій синтаксичної цілісності а також критерій

лексико-граматичної єдності слова [10:46].

На основі даних критеріїв 0.0. Селіванова визначає композит як

"номінативну одиницю, певну частину мови, що складається з двох або більше

мотивуючих основ, які граматично не узгоджені і репрезентують семантику на

основі уявлення про об'єднання позначених ними понять, які вибираються

номінатором на базі уявлення про референт" [10:47].

На думку О. О. Селіванової поряд з композицією синтаксичного виду

існує асоціативна композиція, яка встановлює певні зв'язки між компонентами

композита. Але ці відносини опосередковані низкою асоціатів, що не завжди

досягають синтаксичного рівня [26:26].

Абсолютизувати синтаксичність словотворення означає повністю відкинути

невербальне мислення, в той час як існування пакетів інформації

досимволічних одиниць та невербальних частин концептуальної системи є

незаперечним фактом лінгвістики та когнітивної науки [10:52].

Когнітивне моделювання призводить дослідників до різних варіантів

структур репрезентації знань. Серед різноманітних розробок когнітивних

моделей найбільш розповсюдженим та прийнятним, таким, який відповідає меті

когнітивно-ономасіологічного аналізу вважається фрейм - фіксована система

параметрів, які описують об'єкт або подію [23:101], це "особлива

організація знання, яка складає необхідну попередню умову нашої здібності

до розуміння тісно пов'язаних між собою слів" [29:54]. С.А. Жаботинська

називає фрейм сітковою моделлю за умов надбання значущості не тільки його

елементами (слотами), але й відношеннями між ними [7:15]. Фрейм

препозитивного типу є найбільш прийнятним засобом концептуального

моделювання композитів [10:55-56].

У розв'язанні проблеми когнітивно-лінгвістичної природи

найменування особливу увагу привертає наукова спадщина 0.0. Потебні.

Концепція внутрішньої форми, зв'язку слова та думки стала підґрунтям

сучасного пояснення номінаційних процесів як переходу від індивідуальних

чуттєвих образів до формування уявлення шляхом спільної практичної

діяльності мовців [22:29-31].

Поряд з ВФ як ланкою номінативного механізму ономасіологія оперує

поняттям "ономасіологічна структура" (ОС), введеним у науковий обіг у 1962

p. M. Докулілом та розробленим О.С. Кубряковою. Спираючись на дефініцію ОС

як поєднання ономасіологічної ознаки (мотиватора) та ономатологічного

базису (форманту), О.С. Кубрякова доповнює її ще одним компонентом-

предикатом (або зв'язкою). Подібна інтерпретація ОС не відповідає її

завданням у сучасній номінатології, не відображає всього спектру ознак

номінатем [22:35], не притаманна значній частині похідних, складних і

складнопохідних найменувань, не виявляє всього спектру їх номінативних

властивостей, які необхідні для реалізації ними лінгво-дискурсивного

завдання [23:29]. Асоціативне утворені найменування потребують такої

інтерпретації ОС, яка б презентувала асоціативні зв'язки мотивуючих ознак з

властивостями поняття [22:25].

Використання для аналізу номінативного механізму саме поняття ОС в її

новому висвітленні, що орієнтоване на відтворення всього мотиваційного

процесу вибору мотиваційних ознак з концептуальної структури поняття, яке

інтеріоризує властивості референту, може довести існування асоціативної

номінації зокрема асоціативного різновиду композиції [10:50-51].

Об'єднання підходів від слова до думки і від думки до слова враховуючи

моделі породження номінативної одиниці обумовлює пошук методики пояснення

способу створення тієї чи іншої ономасіологічної структури. До цього часу

таке пояснення будувалось на реконструкції та аналізі мотивуючої дефініції,

словосполучення або словотворчого тлумачення, а також опис кореляції або

аналогії похідного слова з породжуючим або одноструктурним. Проте в рамках

когнітивної

ономасюлогії така інтерпретація ономасіологічної структури виявляється

недостатньою: її реконструкція повинна мати когнітивну орієнтацію і

виявляти, на основі якої когнітивної структури, яким чином і чому

формується номінативна структура найменування, як пов'язана ця структура за

значенням і репрезентованим нею ментально-психонетичним комплексом (МПК)

[23:109], розробленим 0.0. Селівановою в монографічній роботі "Когнітивна

ономасіологія". Виявлення реляцій мотиватора з компонентами МПК та іншими

МПК в свідомості носіїв мови дає можливість встановити семантичні зсуви та

виведення значень слів [24:4].

Таким чином, питання про проекцію композита на його концептуальну

модель ускладнюється необхідністю врахування багатомірних зв'язків,

які співвідносять концепт з референтом та з іншими концептами. ОС є

результатом вербалізації фрагмента певної концептуальної моделі, що

інтеріорізує певні ознаки референта.

Вибір ознак, які проявляються в мотивованих словах та які комбінуються

з ономасіологічним базисом, детермінується рядом факторів, а саме : а)

початковою інтонацією мовця (номінатора) як результатом свідомості

суб'єкта; б) наявністю в концептуальній системі номінатора ментальної

структури, яка представляє його знання десигната (наукове, наївне, образне

або асоціативне); в) регулярністю зв'язків у системі мови, які закодовані в

ментальному лексиконі, до яких звертається номінатор в процесі створення

найменувань на основі аналогії системних та асистемних принципів; г) вимог,

висунутих контекстом та дискурсом на процес найменування об'єкта.

0.0. Селіванова називає чотири перерахованих фактора

детермінантами номінативного процесу: антропоцентричною, когнітивною,

лінгвістичною, контекстуально-комунікативною [34].

2.2. Ономасіологічне узгодження як феномен тексту

Вивчення ОС та функціонування композитів в англійській та

американській художній прозі передбачає розгляд складних найменувань та їх

складових у тексті одночасно в їх зв'язку зі структурою поняття та самим

процесом номінації.

Розгляд структури поняття, його складових становить семантичний аспект

дослідження, розгляд організації номінації - його ономасіологічний аспект.

Складні найменування, як і інші номінативні одиниці, слід розглядати в

єдності, як мінімум, двох вищезгаданих аспектів.

Ставлячи нові завдання перед словотворенням в аспекті його участі в

утворенні текстової зв'язності, 0.0. Земська зазначає: "Похідне слово, що є

одиницею, якій притаманне певне лексичне значення, і водночас структурою з

дериваційним значенням, слугує засобом когезії, здійснюючи текстові зв'язки

між словами на основі семантики, з однієї сторони, та на базі більш

узагальненого (дериваційного) значення, з іншої" [25:16].

Традиційно в лінгвістиці тексту роль словотворчої структури

обмежувалась аналізом простого морфемного повтору, що розглядався як засіб

збільшення інформаційно-естетичної ємності художнього тексту в трьох

варіантах: анафоричному (повтор префіксу), медіальному (кореню),

епіфоричному (суфіксу).

Спрощення значущості номінативного плану тексту до рівня структурних

компонентів слів знижує ефективність аналізу зв'язку словотворення та

тексту. Поза увагою залишається розгляд мотивів, цілі використання

словотворчих (твірних) засобів. Розгляд у словотворенні всього механізму

утворення слова проблематично, оскільки словотворення звертає увагу на

поверхню явища, не торкаючись мислення (самого механізму).

Вступ сучасних лінгвістичних досліджень у "когнітивну парадигму",

тобто аналіз концептуального моделювання мовних та мовленнєвих явищ,

обумовлює використання при вивченні номінативної організації тексту

поняття "ономасіологічна структура" (М. Докуліл, О. С. Кубрякова) з якісно

новим наповненням, як результату складних розумових операцій створення

поняття про референт та вербалізації його на основі певних мотивуючих

ознак. ОС актуалізує не лише словотворчий потенціал мови, але й зв'язок

його зі структурою поняття, знань про референт, репрезентуючи весь процес

номінації [25:16-17].

Використання при вивченні номінативної організації тексту поняття

ономасіологічна структура дозволяє встановити, що композитна номінатема у

тексті/дискурсі реалізує особливий тип номінативних, семантичних смислових

зв'язків з концептом - ономасіологічне узгодження. 0.0. Селіванова визначає

даний тип зв'язку як дублювання всього лінгво-ментального механізму

створення комунікативної одиниці або її складових у тексті [10:54].

Ономасіологічне узгодження має декілька аспектів репрезентації в

тексті, які доповнюють один одного, кооперуються для досягнення

прагматичної заданості. Семантичний аспект ономасіологічного узгодження є

визначальним, проявляючись в спільності значення номінативне співвіднесених

одиниць. Узгодження номінативних структур текстових одиниць може підключати

до загального семантичного плану варіанти значень, тим самими

опосередковуючи переплетення первинного та вторинного (метафоричного)

планів тексту. Такі можливості ономасіологічного узгодження можуть

визначати виникнення в однієї з номінативних одиниць оказіонально

переносного значення на боці псевдо мотивації з метою комічного. Крайня

форма подібної семантичної трансформації утворює ефект каламбуру. На фоні

ономасіологічного узгодження може здійснюватись перетворення семантики

слова: прямого значення в метафоричне, а потім метонімічне. Цим

ономасіологічне узгодження орієнтоване на принципи семантичної

еквівалентності доповнення, переносу, контрасту, наближення нуля тощо

[25:20].

Семантичний аспект ономасіологічного узгодження взаємодіє зі

смисловим, який детермінує загальний фон реалізації змістовно-фактуальної,

підтекстової та концептуальної інформації [6:27]. Смисловий аспект

ономасіологічного узгодження апелює до за текстових зв'язків, образного

мислення читача, досвіду, асоціативних полів: виявляє себе в повторах

моделі утворення номінативних одиниць. В художньому тексті ономасіологічне

узгодження поліфункціональне, що виявляється в його взаємодії з різними

текстовими категоріями.

Поліфункціональність ономасіологічного узгодження дозволяє

розглядати його як міжкатегоріальну сутність, що забезпечує номінативну

цілісність "тексту як імені" та комунікативну спрямованість макрознаку. На

думку 0.0. Селіванової, ономасіологічне узгодження може претендувати на

статус текстової категорії [25:16], тому що способом його існування є

організація номінативної сторони тексту [10:56].

Поширюючись у тексті ономасіологічне узгодження може набувати

глобального характеру, концептуалізуватися, ставати основою формування

образів, типів та характерною рисою авторської чи персональної мовної

особистості, сприяти ефективності дискурсу [22:39].

Категоріальна сутність ономасіологічного узгодження, його типологія та

множинність функцій в архітектоніці текстового цілого стають

характеризуючою особливістю авторської мовної особистості [25:24].

2.3. Поняття композитної рамки

Надлишок номінативних засобів, що є результатом ономасіологічного

узгодження композита з текстом можна знайти у фрагментах тексту різної

довжини та конфігурації. Дані фрагменти текстів називаються композитними

рамками (термін 0.0. Селіванової) [10:56].

Композитна рамка (КР) є "уривок тексту або їх сукупність, у межах яких

відбувається семантико-смислове та ономасіологічне узгодження композита або

його кореневих компонентів з одиницями тексту, тобто

своєрідний контекст складного слова" [26:232]. КР має три аспекти:

семантичний, смисловий та ономасіологічний.

Семантичний аспект представлено семною ітеративністю композита, його

ономасіологічних ознак і контексту, що зумовлено можливими валентними

ознаками мотивуючих основ або їх поєднанням, а також референційними

особливостями тексту. Референційні особливості тексту полягають у поєднанні

первинного та вторинного (метафоричного) планів, дійсності та її

авторського образного сприймання [26:232-233].

Смисловий аспект КР зумовлено текстовим або позатекстовим зв'язком

значення складного слова, його ономасіологічних ознак із загальним змістом

уривка, авторською інтенцією, що часом підтримується і семною ізотонією

оточення. Цей аспект може мати ситуативний, пояснювальний та асоціативний

характер. Ономасіологічний аспект майже завжди існує як частка

семантичного, тому що семна ітеративність (когезія) може актуалізуватися у

номінативних повтореннях або мотивуючих основ композита, або їх

синтаксичних дериватів та споріднених слів, що дозволяє з більшою мірою

точності встановити значення центру КР [26:235].

Величина композитної рамки може бути різною - від одного речення до

розділу або тексту. Довжина КР обумовлена глибиною, а також видом

зв'язності, концептуальною значущістю елементів, їх залученістю до міні-або

макрофункціональних завдань [10:82].

На думку 0.0. Сенліванової, ономасіологічне узгодження композитів з

текстовим оточенням полягає в номінативному повторенні компонентів ОС та

ономасіологічного механізму утворення композита у відрізках тексту різної

довжини.

Залежно від засобів семантично-смислового узгодження складного слова з

текстовим оточенням, від наявності його ономасіологічних зв'язків КР

диференціюються на декілька різновидів [26:235-236].

Дослідження КР різних типів дозволяє зробити висновок про те, що

композити в художньому творі виконують не тільки номінативну функцію,

але й слугують засобами текстової зв'язності, сприяють передаванню трьох

типів інформації (за І.Р. Гальперіним): змістовно-фактуальної, змістовно-

концептуальної та змістовно-підтекстової, інтегрують основні текстові

категорії. Композит орієнтує фрагменти тексту емотивне та функціонально-

стилістично, створює ономасіологічне узгодження у межах КР.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

Дослідження номінативної специфіки композитів потребує перш за все

визначення меж композита у ряді номінатем. Більшість лінгвістів визначають

його місце як проміжне між простими словами і похідними одиницями та

ідіомами. Різні дослідники виділяють різні групи критеріїв композитності, а

також різні види композицій, серед них синтаксичний та асоціативний вид,

які можна відобразити схематично за допомогою моделей.

У результаті розробки когнітивних моделей був запропонований та

розроблений фрейм,, як одна із структур репрезентації знань. У дослідженні

номінативного механізму поряд із семіотичним трикутником Огдена-Річардса та

формально-семантичними моделями значну роль відіграє поняття

ономасіологічної структури, що поєднує ономасіологічні ознаки,

ономасіологічний базис і предикат. Певна реконструкція ономасіологічної

структури відбувається в процесі виявлення відношень мотиватора з

композитом ментально-психонетичного комплексу.

Поняття ономасіологічного узгодження виражає особливий тип

номінативних, семантичних та смислових зв'язків композиту з концептом.

Ономасіологічне узгодження є поліфункціональною між категоріальною

сутністю, яка має декілька репрезентацій у тексті.

Певним контекстом композиту, результатом його ономасіологічного

узгодження з текстом є композитна рамка, представлена декількома

різновидами.

РОЗДІЛ III Конфігурації композитних рамок

Існує декілька різновидів композитних рамок, які розрізняються в

залежності від способів семантико-смислового узгодження композитів з

текстом і від наявності номінативних зв'язків. 0.0. Селіванова у своїй

монографії [26:236-244] виділяє дев'ять різновидів композитних рамок

(дослідження проводилось на матеріалі російської і української художньої

прози). Ця класифікація у зв'язку із загальними закономірностями у

механізмах та конфігураціях узгодження композитів у КР, може бути

екстрапольованою на англомовний текст.

Першим різновидом є КР, що фокусує семантичну структуру композита як

інтегрованої лексичної одиниці, утвореної шляхом асоціативного або

синтагматичного об'єднання мотиваторів, окремі значення та форма яких

повторюється в текстовому фрагменті [11:9]. Наприклад:

// was all gay, rather rowdy, and agreeably light-hearted Julia enjoyed

herself, but when it was seven o'clock was not sorry to go /W. Somerset

Maugham, », Theatre: 106^

Композит light-hearted утворено шляхом синтагматичного поєднання ознак

настрою людини. Компоненти ОС композита узгоджуються з текстовим оточенням,

а саме з лексемами gay, rowdy, enjoyed. It seems that the new Commissioner

of Insurance, Statistics, and History has been an old-time Indian lighter

and ranger for many years, which accounts for the happy knack he has of

handling a 44 I W. Somerset Maugham, Theatre: 89^. \/

В даному прикладі синтагматичне поєднання мотиваторів утворює композит

old-time, компоненти якого узгоджуються семантичне і за смислом з лексемами

History, Statistics та словосполученням many years. Не had seen it lying in

the window at frowzy littly junk-shop in a slummy quarter of the town (just

what quarter he didn 't now remember) and had been stricken immediately by

an overwhelming desire to possess it /George Orwell, 1984: 8/.

Смислове узгодження основ композита, junk-shop зі словосполученням a

slummy quarter утворює композитну рамку, яка викликає у читача Уявлення про

Страницы: 1, 2, 3