Кредитнi операцiї комерцiйних банкiв, їх сутнiсть та ризикове середовище

Кредитнi операцiї комерцiйних банкiв, їх сутнiсть та ризикове середовище

ГЛАВА 1. Кредитнi операцiї комерцiйних банкiв, їх сутнiсть

та ризикове середовище

1.1. Сутнiсть та змiст кредитної дiяльностi

комерцiйного банку.

Банкiвська система сьогоднi -- це одна з найважливiших та

невiд'ємних структур ринкової економiки. Iсторично розвиток банкiв та

товарного виробництва, обiгу йшли поруч i тiсно переплiтались. Банки при

цьому формувались як фiнансовi посередники, що залучають капiтали,

заощадження населення та iншi грошовi засоби, котрi вивiльнюються в ходi

господарської дiяльностi, i надають їх у тимчасове користування iншим

агентам, що потребують додаткового ресурсного капiталу. Ставши iнституцiєю

фiнансового перерозподiлу вартостi, у даний час комерцiйнi банки можуть

запропонувати клiєнтам до 200 видiв рiзноманiтних банкiвських продуктiв та

послуг. Проте є наявний визначений базовий перелiк, без якого банк не

може iснувати та нормально функцiонувати. До таких фундаментальних операцiй

банку властиво вiдносять:

- приймання депозитiв;

- здiйснення грошових платежiв та розрахункiв;

- надання кредитiв.

Законодавством України встановлено, що банки -- це установи, функцiєю

яких є кредитування суб'єктiв господарської дiяльностi та громадян за

рахунок залучення коштiв пiдприємств, установ, органiзацiй, населення та

iнших кредитних ресурсiв, касове та розрахункове обслуговування народного

господарства, виконання валютних та iнших банкiвських операцiй,

передбачених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".

Розглянемо детальнiше основу активної дiяльностi комерцiйного банку --

надання позичальнику кредиту, позаяк найбiльша частина активiв банку

вкладається саме у кредитнi операцiї.

Кредит -- це позичковий капiтал банку у грошовiй формi, що

передається у тимчасове користування на умовах забезпеченостi,

повернення, строковостi, платностi та цiльового характеру використання.

Дане визначення кредиту випливає iз самої мети банкiвського бiзнесу,

тобто отримання зиску за рахунок вмiлого, рацiонального та безпечного

вкладення банкiвського капiталу. Принцип забезпеченостi надання кредиту

означає наявнiсть у банку права для захисту власних iнтересiв, недопущення

збиткiв вiд можливого неповернення боргу позичальником через його

неплатоспроможнiсть. Принцип тимчасового користування, повернення та

строковостi має на увазi те, що кредит повинен бути повернутий банку

позичальником не пiзнiше обумовленого при наданнi позики термiну.

Принцип платностi за кредит передбачає право банку справляти плату у

виглядi процента за користування позикою, котра власне є основним джерелом

традицiйних доходiв комерцiйного банку й складає змiст банкiвського

бiзнесу. Принцип цiльового використання кредиту визначає вкладення

позичкових коштiв у конкретнi цiлi дiяльностi позичальника.

З iншого боку, кредит -- це економiчнi вiдносини мiж юридичними (у

данiй роботi ми розглядаємо вiдносини, коли юридичною особою, що надає

кредит, є банк), фiзичними особами та державою з приводу перерозподiлу

вартостi на вищевказаних засадах.

Загалом кредит застосовується у таких формах:

1) банкiвський кредит -- основна форма кредиту, що надається суб'єктам

кредитування усiх форм власностi на певний строк, пiд забезпечення, з

нарахуванням процентiв за користування кредитом;

2) комерцiйний кредит -- характеризує кредитну угоду мiж двома

суб'єктами господарської дiяльностi щодо реалiзацiї товарiв та послуг з

вiдстрочкою їх оплати. Банк приймає участь у данiй угодi шляхом надання

кредиту векселедержателю пiд акцептованi платником векселi;

3) лiзинговий кредит -- вiдносини, якi виникають у випадку оренди

майна (форма майнового кредиту). Банк придбаває певне майно та згiдно

договору оренди передає його клiєнту (з можливим наступним викупом

клiєнтом цього майна). Орендна плата складається з двох величин: вартостi

майна та комiсiйної винагороди банку за лiзинговi послуги, котра дорiвнює

проценту за кредит;

4) iпотечний кредит -- надається пiд заставу нерухомого майна;

5) споживчий кредит -- його можуть отримати фiзичнi особи тiльки у

нацiональнiй грошовiй одиницi на придбання товарiв тривалого користування

та повертати банку у розстрочку;

6) бланковий кредит -- винятковий вид кредиту, що надається особливо

надiйним позичальникам без забезпечення кредиту пiд вищу процентну ставку;

7) консорцiумний кредит -- надається кiлькома банками.

Якщо кредитором є комерцiйний банк, то можна виокремити наступнi види

економiчних вiдносин, пов'язаних iз кредитом:

1. Найпоширенiшi -- кредитнi вiдносини мiж банком з одного боку та

пiдприємствами, господарськими органiзацiями i товариствами з iншого.

Саме такi вiдносини найкраще вiдповiдають умовам розвинутих товарно-

грошових вiдносин, що мають мiсце у ринковiй економiцi.

2. Кредитнi вiдносини мiж банками та державою. У даний час

комерцiйнi банки беруть непряму участь у кредитуваннi держави, купуючи

облiгацiї державних позик у її генерального агента -- Нацiонального банку

України, тобто шляхом iнвестування капiталу у державнi цiннi папери.

3. Кредитнi вiдносини мiж банком та населенням для придбання фiзичними

особами споживчих товарiв тривалого користування та послуг.

4. Мiжбанкiвськi кредитнi вiдносини. Зазвичай цей вид кредитних

вiдносин використовується банками для пiдтримання необхiдних нормативiв та

показникiв банкiвської дiяльностi, а також негайного виконання своїх

зобов'язань перед iншими кредиторами.

Комерцiйнi банки можуть надавати кредити всiм суб'єктам господарської

дiяльностi незалежно вiд їх галузевої належностi, статусу, форм власностi

у разi наявностi в них реальних можливостей та правових форм забезпечення

своєчасного повернення кредиту та сплати вiдсоткiв (комiсiйних) за

користування кредитом.

Комерцiйний банк у залежностi вiд потреб та можливостей позичальника,

а також iнтересiв самого банку може надавати кредити на рiзних умовах.

Тому на практицi iснує подiл банкiвських позик за рiзноманiтними ознаками

та критерiями, тобто класифiкацiя кредитiв для полегшення контролю та

управлiння кредитним портфелем банку:

- за призначенням та характером використання позикових коштiв;

- за наявнiстю та видом (характером) забезпечення кредиту;

- за строками використання кредиту;

- за методами надання та способами повернення кредиту;

- за характером та способом сплати процента;

- за числом кредиторiв;

- за ступiнню ризику тощо.

Кредитнi операцiї є найважливiшим джерелом прибутку банку, проте у

зв'язку зi збiльшенням в останнi роки випадкiв неповернення кредитiв данi

операцiї складають пiдвищену небезпеку для стiйкостi та стабiльностi

банку в цiлому. Прикладом щодо цього можуть слугувати долi ряду банкiв

України, краху котрих сприяла ризикована кредитна полiтика.

Кредитнi вiдносини мiж комерцiйними банками та позичальниками

будуються на пiдставi кредитних договорiв (угод). У практицi дiяльностi

банкiв розрiзняється кредитування пряме й опосередковане. При прямому

кредитуваннi договiр на позичку укладається безпосередньо мiж банком-

кредитором i позичальником. Опосередковане кредитування вiдбувається при

купiвлi банком фiнансових зобов'язань (як правило, векселiв) позичальника.

Кредитний договiр мiж банком та позичальником укладається тiльки у

письмовiй формi, в якому визначаються взаємнi зобов'язання та

вiдповiдальнiсть сторiн. Договiр може бути укладений як шляхом складання

одного документа, так i способом обмiну листами та зверненнями.

Вiдповiдно до принципiв кредитування кредитний договiр передбачає такi

основнi засади:

1. Визначення призначення кредиту та його розмiр.

2. Визначення строку користування позичальником кредитом.

Датою надання кредиту вважається дата виникнення заборгованостi на

позичковому рахунку позичальника.

3. Визначення форми надання кредиту та виду позичкового рахунку.

4. Визначення виду забезпечення кредиту.

5. Визначення плати (процентiв) за користування кредитом.

6. Визначення порядку погашання кредиту та процентiв за надану

позику.

7. Права i вiдповiдальнiсть сторiн щодо надання i погашення кредиту.

8. Контрольнi та iншi заходи банку щодо повернення наданого кредиту.

У разi прийняття рiшення про продовження спiвпрацi з потенцiйним

позичальником пiсля укладання кредитного договору йому надаються позичковi

кошти залежно вiд обраного методу кредитування.

Загалом методи кредитування банками суб'єктiв господарювання є

складовою частиною кредитного механiзму. Зворотнiй рух кредиту

визначається такими факторами, як безпосереднiй процес виробництва та

обiгу, а також змiна залишку забезпечення (наприклад, кредитованих

цiнностей чи витрат), котра є прямим наслiдком названого процесу. Беручи це

до уваги, вирiзняють методи кредитування за оборотом i за залишком, а

також оборотно-сальдовий метод. Данi особливостi зворотнього руху

кредиту проявляються через окремi елементи методiв кредитування: вид

позичкового рахунку, порядок надання кредиту, способи його повернення та

органiзацiя банкiвського контролю за дотриманням принципiв кредитування,

наведених вище.

Власне змiст кредитних операцiй комерцiйних банкiв полягає в укладеннi

та виконаннi договорiв щодо надання кредиту мiж банком та позичальником,

якi супроводжуються записами за банкiвськими рахунками з вiдповiдним

вiдображенням у балансах контрагентiв кредитного договору, тому

значення вказаних елементiв вiдiграє суттєву роль у визначеннi та виборi

банком методу кредитування суб'єкта.

Кредити надаються суб'єктам господарської дiяльностi у безготiвковiй

формi шляхом сплати платiжних документiв з позичкового рахунку як у

нацiональнiй, так i в iноземнiй валютi у порядку, визначеному чинним

законодавством та нормативними актами Нацiонального банку України, або

шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника (в окремих

випадках можливе також надання кредиту у готiвковiй формi для розрахункiв

iз здавачами сiльськогосподарської продукцiї).

На даному етапi розвитку банкiвської системи України при наданнi

позики банк може вiдкривати для облiку кредиту такi види позичкових

рахункiв:

1. Простий позичковий рахунок.

2. Спецiальний позичковий рахунок.

3. Окремий позичковий рахунок.

4. Контокорент.

Цi рахунки дають змогу вести облiк утворення та погашання

заборгованостi позичальника за кожною окремою позикою. Вiдмiнними рисами

рахункiв є особливостi кредитування за оборотом i за залишком.

Кредитування за простим позичковим рахунком у бiльшостi випадкiв

передбачає кредитування за залишком. Грошовi засоби тут надаються для

покриття здiйснених витрат та пiд фактично накопиченi запаси (залишки)

товарно-матерiальних цiнностей. Позичальник в мiру накопичення запасiв

повинен заявляти про свою потребу у позичцi та подавати у банк вiдомостi

про понаднормовi оплаченi залишки кредитованих цiнностей для

визначення розмiру кредиту, оскiльки тiльки за наявностi цих даних банк

може встановити реальну потребу у позичцi та величину залишку

матерiальних цiнностей, котрi пiдлягають кредитуванню. Оформлення кредиту

у такому разi вiдображається у дебетi позичкового та у кредитi

розрахункового рахункiв. Кiлькiсть простих позичкових рахункiв одного

суб'єкта господарської дiяльностi як правило вiдповiдає числу об'єктiв

кредитування, тобто кожен новий кредит вiдноситься на окремий простий

позичковий рахунок. Погашання кредитiв, що облiковуються на простому

(сальдовому) позичковому рахунку, переважно вiдбувається шляхом списання

грошових засобiв з розрахункового або поточного рахунку позичальника. Тобто

це є рахунок разових позик.

Кредитування за спецiальним позичковим рахунком вiдображає

кредитування за оборотом. Позики надаються у виглядi оплати розрахункових

документiв за товари та послуги, що надсилаються позичальником у банк.

Тому в даному випадку для виконання кредитної операцiї дебетується тiльки

позичковий рахунок. Також при використаннi даного методу кредитування

немає необхiдностi подавати у банк кiлька строкових зобов'язань про

повернення кредиту, а позичальником надсилається одне таке загальне

зобов'язання про виконання всiх умов i правил кредитування. Тобто

спецiальний позичковий рахунок вiдображає надання позичальнику кредитної

лiнiї. Вiн сприяє своєчасному задоволенню потреб пiдприємств у

додаткових грошових ресурсах. Погашання кредиту на спецiальному

позичковому рахунку вiдбувається таким чином, коли грошовi засоби

перераховуються на цей рахунок, нерiдко оминаючи розрахунковий рахунок

позичальника. У деяких випадках погашання проводиться шляхом списання

грошових сум з розрахункового рахунку.

Окремий позичковий рахунок поєднує риси простого та спецiального

позичкових рахункiв i є оборотно-сальдовим. Вiн застосовується тiльки у

тому разi, якщо у пiдприємства немає грошей на розрахунковому рахунку.

Специфiчним видом розрахункових та кредитних операцiй банку є

вiдкриття контокоренту. Це єдиний загальний активно-пасивний рахунок, на

якому вiдображаються всi господарськi операцiї позичальника, оскiльки за

наявностi контокорентного розрахунковий рахунок пiдприємства як

самостiйний особовий рахунок закривається. Платежi та грошовi надходження

на даний рахунок, як правило, неоднаковi, тому сальдо контокоренту може

бути як кредитовим (тодi вiн вважається депозитом), так i дебетовим.

Дебетове сальдо контокорентного рахунку клiєнта свiдчить про

недостатнiсть в останнього у даний момент часу власних засобiв для

забезпечення поточних виплат, тому банк надає клiєнту кредит в межах

вiд'ємного сальдо (овердрафта), якщо воно не перевищує встановленого

лiмiту (величини кредитної лiнiї). Сальдування контокоренту вiдбувається

через визначенi промiжки часу, проценти за овердрафт нараховуються щоденно

на непогашений залишок.

Отже, основними рисами сучасної структури кредитування є:

1. Кредитнi операцiї здiйснюються банком у межах його кредитних

ресурсiв.

2. Дiяльнiсть банку залежить вiд обов'язкових економiчних

нормативiв, встановлених Нацiональним банком України.

3. Базування кредитних операцiй на договiрнiй системi. Банк та клiєнт

укладають договiр, в якому зазначаються умови та методи кредитування,

права та обов'язки сторiн. У разi невиконання вказаних зобов'язань винна

сторона несе вiдповiдальнiсть.

4. Перенесення акценту на кредитування суб'єкта, а не об'єкта.

5. Перехiд до таких форм кредитування, котрi забезпечують

повернення позик.

6. Значне мiсце займають мiжбанкiвськi позики для пiдтримання банками

встановлених нормативiв.

7. У даний час методи кредитування єдинi для всiх галузей.

1.2. Кредитнi ризики та причини їх виникнення.

Як ми вже зазначали, ризик є невiд'ємною ситуативною характеристикою

будь-якої дiяльностi кожного суб'єкта бiзнесу. У розрiзi банкiвських

кредитних операцiй можна розглядати кредитний ризик - тобто ризик

несплати позичальником основного боргу (суми наданої позики) i вiдсоткiв,

якi належать сплатi банку за користування кредитом у термiни, визначенi

у кредитному договорi. Несплата процентiв за позикою здатна спричинити

неотримання прибутку банку вiд кредитної дiяльностi, неповернення ж самого

кредиту викликає появу прямих збиткiв та можливу втрату банкiвського

капiталу. Обидва вислiди неплатежiв за кредитною угодою є вкрай

небажаними для банку, позаяк це може призвести у майбутньому до

скорочення ресурсної бази та пiдриву фiнансової стабiльностi, авторитету

самого банку. Тому видається логiчним те, що банк, прагнучи убезпечити себе

вiд ймовiрних втрат, у першу чергу надає кредити найбiльш надiйним,

перевiреним клiєнтам. Але разом з тим слiд пам'ятати, що кредитнi

операцiї, пов'язанi з дещо вищим ризиком повернення позик, є бiльш

дохiдними за рахунок вищої оплати позичальником такої операцiї, тобто

вищого процента за кредит. З огляду на це кредитний ризик активної

дiяльностi комерцiйного банку можна розглядати i як ймовiрнiсть появи

втрат (втраченої вигоди) iз-за ненадання кредиту потенцiйному

позичальнику, здатному своєчасно виконати свої фiнансовi зобов'язання.

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, однаковою мiрою

стосується всiх клiєнтiв банку незалежно вiд того, чи позичальником є

юридична особа-виробник, фiзична особа, а чи iнший банк. Виникнення

кредитного ризику можна пов'язувати з ймовiрнiстю спаду виробництва та/або

попиту на окремий вид продукцiї, товарiв та послуг (промисловий кредитний

ризик), невиконанням iз-за якихось причин договiрних вiдносин (ризик

врегулювання та поставок), запiзненням строкової трансформацiї видiв

ресурсiв та ризиком форс-мажорних обставин.

Також присутнiсть ризику у кредитних операцiях комерцiйних банкiв

викликана недетермiнованiстю, непередбачуванiстю дiй конкурентiв, змiною

стратегiї дiяльностi клiєнтiв-позичальникiв та iнших суб'єктiв банкiвської

дiяльностi, а також наявнiстю численних зовнiшнiх факторiв та умов.

Кредитний ризик може бути пов'язаний з:

/ простроченням платежу через неплатоспроможнiсть позичальника;

/ нецiльовим використанням кредиту;

/ типом позичальника за формою власностi;

/ збитковiстю галузi застосування кредиту;

/ забезпеченiстю i видами застави;

/ невиконанням попереднiх зобов'язань за кредитами банку;

/ безперспективнiстю подальшого розвитку позичальника;

/ складним фiнансовим станом пiдприємства, що отримало кредит тощо.

Якщо розглянути умови виникнення ризикiв у банкiвському

кредитуваннi, то можна вiдзначити наступнi тези.

По-перше, даний ризик може бути зумовлений ймовiрною появою збиткiв в

результатi:

- нерацiонального вкладення кредитних ресурсiв у ненадiйнi кредитнi

проекти, наявностi значної частки даних кредитiв у кредитному портфелi

банку;

- недостатнього обгрунтування i достовiрностi прогнозу розвитку

ринкової ситуацiї, бiзнесової та фiнансової дiяльностi позичальника при

наданнi кредиту;

- появи непередбачених обставин, зумовлених полiтичними,

економiчними, соцiальними та iншими факторами, що утруднюють повернення

кредиту позичальником;

- можливої недоброчесної конкуренцiї з боку iнших банкiв та фiнансово-

кредитних iнститутiв тощо.

По-друге, ризик може бути викликаний ймовiрними втратами, котрi

сприймаються як непередбачуване зниження суми повернення або й можливе

неповернення позики в силу наступних факторiв:

- несподiваних несприятливих змiн умов банкiвської дiяльностi та

дiяльностi суб'єктiв господарювання внаслiдок введення нових нормативно-

правових актiв;

- недостатнього обгрунтування та достовiрностi вiдмови у наданнi

кредиту позичальникам, здатним своєчасно його повернути;

- недостатнього обгрунтування та достовiрностi оцiнки дiлової,

фiнансової та кредитної спроможностi клiєнта, його гарантiй i, як

наслiдку, надання кредиту позичальнику, не здатному його повернути;

- недоброчесної оцiнки справжньої мети позичальника, здатного на

правопорушення.

По-третє, ризик неповернення позичкового боргу залежить вiд стихiйних

лих (пожеж, землетрусiв, повеней тощо), впливу кримiнального середовища, в

тому числi правопорушень банкiвського персоналу.

Страницы: 1, 2, 3