Операційні витрати, що не відображаються на інших рахунках; класу 8,
обліковуються на рахунку № 84 "Інші операційні витрати". Ці витрати є
витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості
продукції, робіт, послуг.
До інших операційних витрат включаються:
а. вартість робіт, послуг сторонніх підприємств;
б. сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім
податків на прибуток;
в. втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей,
списання та уцінки активів;
г. сума фінансових санкцій тощо.
На дебеті рахунка № 84 "Інші операційні витрати" відображається сума визнаних
витрат, на кредиті - списання на рахунок № 23 "Виробництво".
Таблиця 3.3
Кореспонденція рахунків з обліку інших витрат
№
п/п
Зміст операції
Кореспонденція рахунків
Дебет
Кредит
1
2
5
6
1.
Вартість робіт, послуг сторонніх Підприємств
84
63
2.
Податки і збори (обов'язкові платежі), крім податків на прибуток
84
64
3.
Втрати від операційних курсових різниць
84
47
4.
Втрати від знецінення запасів
84
20
5.
Списання та уцінка необоротних активів
84
11
6.
Сума економічних санкцій
84
311
7.
Якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9
79
84
8.
Якщо підприємство застосовує рахунки класу 9
91, 92, 93,94
84
9.
Інші операційні витрати, що включаються до виробничої собівартості
23
84
10.
Собівартість реалізованої продукції
90
26, 27
11
Оприбуткування продукції
26, 27
23
12
Закриття рахунків обліку витрат
79
90,92, 93, 94
Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та
послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів
виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного
і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням.
Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних
норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як
вихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видів
продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативні
(складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та
робочого часу). Ці види калькуляції є. попередніми, їх розробляють до
початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису.
Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати,
називаються звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових
завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів
подальшого зменшення витрат.
Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим. переліком
статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу,
повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом
(реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і
калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за
відповідними статтями.
Витрати на куповані матеріали, що використовуються в процесі виробництва
продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного
процесу і пакування продукції, віднесення яких безпосередньо до собівартості
окремих видів продукції ускладнено, включаються до собівартості продукції у
такому порядку:
а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції;
б) відповідно до встановлених норм витрат і цін матеріалів визначаються
кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються
відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін;
в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості
окремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробництва
пропорційно до кошторисних ставок.
Допускається не встановлювати кошторисні ставки купованих матеріалів на
одиницю продукції, а відносити їх фактичні витрати на собівартість
пропорційно до витрат за нормою.
До статті калькуляції "Куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і
послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій" (субрах.
№ 202) включається вартість:
а. купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що
потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;
б. робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються
сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не
належать до основного виду діяльності. До робіт і послуг виробничого
характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції,
обробка сировини і споживчих матеріалів, часткова обробка напівфабрикатів і
виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться безпосередньо на
собівартість конкретних видів продукції.
Витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати,
паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються виходячи з цін
придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання і доставку, які
здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з
транспортною доставкою (у тому числі вантажно-розвантажувальні роботи)
матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від
нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природного убутку.
Транспортно-заготівельні витрати на сировину, матеріали, куповані
комплектуючі вироби, напівфабрикати і паливо в окрему статтю калькуляції не
виокремлюються, а включаються до вартості (статті) вказаних матеріальних
ресурсів. Облік цих витрат ведеться за групами і підгрупами матеріальних
ресурсів, що використовуються у виробництві, та їх відносної величини щодо
придбаних матеріалів (тверде паливо, рідке паливо, шихтові матеріали, скло,
метали за групами тощо).
Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції, належать до витрат
майбутніх періодів (рахунок № 39) і включаються до собівартості виробів
частинами протягом встановленого (не більше дворічного) терміну з моменту
початку їх серійного або масового випуску, виходячи з кошторису цих витрат і
кількості продукції, що випускається за цей період.
Наприкінці кожного місяця (або кварталу) рахунок № 91 закривається, а сума
розподілених загально виробничих витрат списується на дебет рахунка № 23
"Виробництво" і № 90 "Собівартість реалізації".
Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції
(ВСП) слід користуватися формулою:
ВСП = НВп + ВВп - 3В - ПП - СП ± БП - НВк , грн.,
де НВп - незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду, грн.;
ВВП - виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.;
3В - зворотні витрати і відходи, грн.; ПП - побічна продукція, грн.;
СП - супутня продукція, грн.;
БП - брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.;
НВк - незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.
Виробничу собівартість одиниці вироблюваної продукції одержуємо за формулою
де СП - виробнича собівартість виробленої продукції, грн.; К — кількість
виробленої продукції, т; дал тощо.
Облік витрат основного і допоміжних виробництв (рах. № 23)
На дебеті рахунка № 23 "Виробництво" групуються всі витрати, що складають
собівартість основної продукції.
На кредиті рахунка № 23 "Виробництво" відображають собівартість готової
продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних
цінностей, відходів і побічної продукції, одержаних у процесі виробництва.
Сальдо на початок звітного періоду відображай залишки незавершеного
виробництва, що перейшли з минулого звітного періоду.
Облік витрат на рахунку № 23 "Виробництво" за звітний період:
Дебет рахунка № 23 "Виробництво"
Кредит рахунка № 201 "Сировина і матеріали"
Кредит рахунка № 203 "Паливо"
Кредит рахунка № 66 "Розрахунки з оплати праці"
Кредит рахунка № 65 "Розрахунки за страхуванням" та ін.
Кредит рахунків № 80, 81, 82, 83, 84 (клас 8)
Кредит рахунка № 64 "Розрахунки за податками й платежами"
Кредит рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати"
З рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" списуються виробничі накладні
витрати, витрати на організацію виробництва та управління цехами,
дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і
допоміжного виробництв, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і
устаткування.
На дебеті рахунка № 23 "Допоміжні виробництва" (№ 23 "Виробництво")
відображаються прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції,
виконанням робіт і наданням послуг, а також непрямі витрати, пов'язані з
управлінням і обслуговуванням допоміжних виробництв, і збитки від браку.
Прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт
і наданням послуг, списуються на рахунок № 23 з кредиту рахунків обліку
виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті праці та ін.
На кредиті рахунка № 23 субрахунку "Допоміжні виробництва" відображають суми
фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і
наданих послуг. Ці суми списуються з кредиту субрахунку рахунка № 23 в дебет
відповідних рахунків записом:
Дебет рахунка № 23 "Виробництво" (основне)
Дебет рахунка № 90 "Собівартість реалізації"
Кредит рахунка № 23 "Виробництво"
Залишок - на дебеті рахунка № 23 "Виробництво", субрахунок № 23 "Допоміжні
виробництва"
Аналітичний облік рахунка № 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв.
Облік витрат, пов'язаних з утриманням і експлуатацією машин та обладнання
(рах. № 91, здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про застосування
Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і
господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою Наказом
Мінфіну України № 291 від 30.11.99 р.
До таких витрат належать: витрати на утримання, експлуатацію та поточний
ремонт машин і обладнання, засобів внутрішньовиробничого транспорту, витрати
на їх ремонт тощо.
Підприємства, організації обліковують витрати на утримання та експлуатацію
машин і обладнання по окремих цехах (підрозділах), всередині них - по
статтях, передбачених у галузевих інструкціях. На підприємствах з без цеховою
структурою управління зазначені витрати відображаються у цілому по
підприємству.
До витрат на утримання та експлуатацію машин і механізмів у сільському
господарстві відносяться також витрати на утримання та експлуатацію тракторів
(на всіх видах робіт, включаючи транспортні), комбайнів та інших самохідних,
навісних і причіпних сільськогосподарських машин і знарядь для обробки
ґрунту, вирощування й збирання сільськогосподарських культур та інших робіт
машинно-тракторного парку. Включення перелічених витрат до собівартості
сільськогосподарської продукції здійснюється відповідно до Основних положень
по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості сільськогосподарської
продукції.
Витрати на управління підприємством поділяють на дві групи: управління
виробничими структурними підрозділами - загально виробничі (бригадою,
дільницею, підрозділом, технологічною лінією - фазою, переділом тощо) та
господарством у цілому - загальногосподарські. Для обліку першої групи витрат
планом рахунків передбачено рахунок № 91 "Загальновиробничі -витрати", на
якому для кожного структурного підрозділу відкривають окремий субрахунок.
Для обліку другої групи - рахунок № 92 "адміністративні витрати".
На дебеті рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" відображають такі витрати
звітного періоду: на утримання апарату управління цехом (підрозділом тощо);
ремонт будівель, споруд, інвентарю, що обліковуються у складі основних
засобів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення
дослідів, заробітна плата і відрахування на соціальне страхування робітників,
зайнятих на цих роботах; витрати на охорону праці; вартість малоцінного та
швидкозношуваного інвентарю терміном експлуатації до 1 року, інші витрати;
збитки від простоїв; збитки від псування матеріальних цінностей при
зберіганні в цехах; збитки від недовикористання деталей, вузлів та
технологічної оснастки; нестачі матеріальних цінностей; інші непродуктивні
витрати (наприклад, допомога з непрацездатності, що виникла внаслідок
виробничої травми і виплачується на підставі судових рішень), витрати
майбутніх періодів, довгострокові і короткострокові позики, витрати рахунків
№ 80, 81, 82, 83, 84 класу 8.
На дебеті рахунка № 92 "Адміністративні витрати" відображають
загальногосподарські витрати звітного періоду, пов'язані з управлінням та
обслуговуванням підприємства, тобто: заробітна плата апарату управління
підприємством; витрати на всі види відряджень працівників управління;
позавідомча пожежна охорона (суми витрат на підставі укладених договорів);
інші витрати по управлінню (канцелярські, типографські, поштово-телефонні
витрати заводоуправління) цехів основного та допоміжного виробництв; витрати
на утримання телефонних станцій, комутаторів тощо; амортизаційні відрахування
від вартості основних засобів загальногосподарського призначення, в т.ч.
відрахування амортизації будівель і приміщень, використовуваних управлінням
підприємства, а також для ведення культурно-просвітньої, оздоровчої,
фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства та членів
їхніх сімей; амортизаційні відрахування від вартості основних засобів,
наданих підприємствам громадського харчування, утримання і ремонт будівель,
споруд та інвентарю загальногосподарського призначення, витрати рахунків
класу 8.
Методика та техніка обліку всіх видів витрат на управління єдина, тобто
витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунку в розрізі
елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця
розподіл, перерозподіл та списання витрат на управління по кожному з рівнів
управління мають свої особливості.
Витрати на рівні бригади усередині (дільниці або цеху) розподіляють та
списують простим методом, тобто тільки за видами продукції.
Нормативний метод обліку витрат на управління структурними підрозділами
здійснюється аналогічно витратам на утримання та експлуатацію машин і
обладнання, тобто зібрані на дебеті рахунка витрати у розрізі елементів
витрат та статей кошторису за загальною схемою наприкінці місяця списуються
на основі первинного їх розподілу за напрямками та відображаються на
рахунках обліку виробництва № 23 "Виробництво", субрахунку рахунка № 23
"Допоміжні виробництва", № 39 "Витрати майбутніх періодів".
Обліковані витрати, відображені на дебеті рахунка № 92 "Адміністративні
витрати", за Інструкцію "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського
обліку" № 291 від 30.11.99 р. списуються в дебет рахунка № 79 "Фінансові
результати".
Брак - це непродуктивні витрати матеріальних цінностей та праці, навіть у тих
випадках, коли є можливість переробити забраковану продукцію у новий продукт
праці або виправити недоліки.
Облік всіх витрат і результатів виробничої діяльності підприємства
здійснюється у журналі-ордері № 10.
Журнал-ордер № 10 має 3 розділи: І - "Витрати виробництва", II - "Розрахунок
витрат за економічними елементами", "Собівартість товарної продукції".
Розділ І заповнюється за даними відомостей № 12 і № 15 в розрізі
кореспондуючих рахунків. Тут визначається вся сума витрат звітного місяця.
У розділі II здійснюється розрахунок витрат на виробництво за економічними
елементами з коригуванням внутрішньозаводського обігу.
У розділі III здійснюється розрахунок собівартості товарної продукції за
статтями калькуляції. Тут показуються залишки незавершеного виробництва на
початок і кінець місяця, окремо фактична собівартість продукції основного та
допоміжного виробництв, а також фактична собівартість всієї товарної
продукції.
Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляється
накладними відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання
в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції,
номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони
випускаються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а
інший залишається на складі.
Кількість виробників, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг
вимірюється, підраховується і при необхідності зважується.
Для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалтерія складає
відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в
натуральному і вартісному вимірниках. Дані цієї відомості використовуються
для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для
бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.
Накопичувальні відомості випуску господарської продукції (в натуральному і
вартісному вираженні) і накопичувальні відомості відвантаженої продукції
заповнюються на підставі первинних документів протягом місяця.
Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наявність якого є
однією з важливих умов організації обліку господарської продукції. В ньому
вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул, марка,
фасон тощо) привласнений йому код, сукупний номенклатурний номер, що
закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції наданому
підприємству, та облікові ціни.
При використанні ЕОМ в бухгалтерському обліку, крім номенклатури цінника,
розробляється комплекс довідників продукції, яка оподатковується різними
видами податків, довідників середньоквартальної та середньорічної
собівартості, платників та вантажоодержувачів. У вигляді довідників
формалізуються і способи визначення суми рахунку за продукцією відвантажену
на внутрішній ринок та на експорт.
В довідниках зазначається найменування виробу, коли видів товарної продукції
вироби та змінні параметру (ціна, собівартість, ставки податків тощо). Всі ці
дані записуються на магнітний носій інформації та використовується для
оперативного управління записом продукції і для складанні відповідної
внутрішньої звітності.
В залежності від виду, випуск готової продукції з виробництва оформляється та
відображається в обліку по різному. Якщо продукція має речовий характер
(виріб), то це означає, що її потрібно передати на склад. В такому разі
оформлюються первинні документи і виконуються бухгалтерські проводки.
Відпуск (собівартість) продукції покупцю оформлюються видатковими накладними,
приймально-здавальними актами із зазначеними номерами накладної і дати
оформлення, номера і дати договору з замовниками, назви та реквізитів
замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни і вартості.
4. Особливості обліку випуску готової продукції та формування її собівартості
в умовах використання комп’ютерної техніки
Основний прибуток виробничі підприємства отримують від реалізації продукції,
що виготовляється. Тому визначення собівартості продукції має велике значення
для керування витратами, для встановлення нижніх меж цін на кожному
підприємстві.
Згідно з п. 6 П(С)БО 9 "Запаси", готова продукція з метою бухгалтерського
обліку включається до запасів. Одиницею бухгалтерського обліку готової
продукції є її найменування або однорідна група (вид). Собівартість
виробництва готової продукції визначається на підставі П(С)БО 16 "Витрати", в
п. 11 якого дано визначення двох понять собівартості готової продукції:
собівартості реалізованої продукції та виробничої собівартості продукції.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції
встановлює підприємство. У виробничу собівартість продукції входять:
а. прямі матеріальні витрати;
б. прямі витрати на оплату праці;
в. інші прямі витрати;
г. загальновиробничі витрати.
У собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості,
включаються нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні
виробничі витрати.
Схеми визначення виробничої собівартості продукції показано на мал. 1 (а, б,
в). Відображати витрати підприємства на виробництво продукції можна трьома
способами - з допомогою рахунків класів 8 і 9 (мал. 1а), тільки 8 (мал. 1б)
або тільки 9 (мал. 1в). Спосіб обліку витрат визначається константою
Использовать счета расходов (меню Операции/Константы).
Малюнок 4.1а
Малюнок 4.1б
Малюнок 4.1в
У варіанті 1а протягом звітного періоду (місяця) витрати на виробництво
відносяться в дебет рахунків класу 8 з кредиту рахунків матеріальних,
трудових та грошових ресурсів. Витрати, накопичені протягом місяця на цих
рахунках, закриваються документом "Финансовые результаты" в режимі Закрытие
элементов затрат (счета класса 8). При цьому прямі виробничі витрати
відносяться в дебет рахунка 23 "Виробництво". Загальновиробничі витрати
відносяться в дебет рахунка 91.
У варіанті 1б протягом звітного періоду витрати на виробництво відносяться в
дебет рахунків класу 8 з кредиту рахунків матеріальних, трудових і грошових
ресурсів. При цьому використовуються ті самі документи конфігурації (таблиця
4.1).
Таблиця 4.1
Документ конфігурації
Вид витрат
"Калькуляция"
Прямі матеріальні витрати
"Начисление зарплаты"
Прямі витрати на оплату праці
"Начисление износа"
Амортизація
"Услуги сторонних организаций"
Інші прямі витрати
Накопичені витрати на рахунках класу 8 закриваються документом "Финансовые
результаты" в режимі Закрытие элементов затрат на рахунок 23 "Виробництво".
При цьому окремо накопичення загальновиробничих витрат у програмі не
передбачено. Оскільки П(С)БО 16 передбачає такий розподіл, його можна
організувати вручну, виділивши для цього спеціальний субрахунок, наприклад
841 "Загальновиробничі витрати".
У варіанті 1в витрати виробництва протягом звітного періоду відносяться в
дебет рахунка 23 "Виробництво" безпосередньо з кредиту рахунків матеріальних,
трудових і грошових ресурсів. Загальновиробничі витрати відносяться в дебет
рахунка 91 також безпосередньо з кредиту рахунків матеріальних, трудових і
грошових ресурсів. Для цього використовуються ті самі документи конфігурації.
Далі ці три схеми аналогічні:
Після закінчення періоду загальновиробничі витрати розподіляються між
рахунками виробництва і собівартості готової продукції (за субконто Виды
затрат) згідно з П(С)БО 16. Розподілені витрати відображаються за дебетом
рахунка 23 (відповідний вид діяльності) і за кредитом рахунка 91.
Нерозподілені витрати відображаються за дебетом рахунка 901 "Собівартість
реалізованої продукції". Для цього в програмі використовується документ
"Финансовые результаты" в режимі Закрытие общепроизводственных затрат (счет
91).
Проводиться оцінка незавершеного виробництва. інформація про це вводиться у
програму документом "Незавершенное производство".
Протягом звітного періоду випуск готової продукції відображається за
обліковими цінами. Така можливість передбачається інструкцією №291,
наприклад, за плановою виробничою собівартістю, на рахунку 26 "Готова
продукція", на якому аналітичний облік ведеться в розрізі видів продукції.
Використовується документ "Калькуляция" в режимі Предварительная. Для оцінки
вартості матеріальних запасів, використаних для виробництва готової
продукції, застосовується один із методів оцінки вибуття запасів,
передбачених п. 16 П(С)БО 9. У програмі метод визначається константою Метод
партионного учета.
Наприкінці звітного періоду, коли визначено фактичну собівартість готової
продукції, розраховується відхилення фактичної собівартості продукції від її
вартості за обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) і
списується в дебет рахунка 26 за видами продукції пропорційно до вартості за
обліковими цінами. Таким чином, за рахунком 26 готова продукція оцінюється за
фактичною виробничою собівартістю. У програмі це робить документ
"Калькуляция" в режимі Окончательная.
Згідно з п. 6 П(С)БО 9 "Запаси", готова продукція для цілей бухгалтерського
обліку включається до запасів. Планом рахунків бухгалтерського обліку
передбачено застосовувати рахунок 23 "Виробництво" для відображення
інформації про витрати на виготовлення продукції; рахунок 26 "Готова
продукція" - для відображення руху готової продукції; рахунок 25
"Полуфабрикаты" - для відображення руху напівфабрикатів власного виробництва
(мал. 4.2).
Малюнок 4.2
Аналітичний облік на рахунку 23 "Виробництво" має давати можливість вирішити
два завдання - можливість калькулювати собівартість окремого виду продукції
(для цього використовується субконто Виды деятельности) і визначати структуру
собівартості за економічними елементами, як вимагає п. 21 П(С)БО 16 (це
дозволяє зробити субконто Виды затрат). Звернімо увагу, що в програмі
передбачено документи для методу нормативної калькуляції. Якщо говорити
спрощено - усі прямі, змінні загальногосподарські та розподілені постійні
загальногосподарські витрати збираються на рахунку 23 на один вид діяльності
"Виробництво" і звідти списуються на конкретну номенклатуру продукції за
нормами, зазначеними в калькуляції. Наприкінці місяця з урахуванням
незавершеного виробництва собівартість продукції доводиться до фактичної.
Такий метод зазвичай використовується в масовому виробництві, тобто там, де є
сенс складати нормативні або планові калькуляції.
Як альтернатива, якщо підприємство займається випуском одиничної або
унікальної продукції, під видом діяльності можна розуміти і конкретне
замовлення, і конкретну одиницю продукції. Усі прямі витрати збираються на
цей вид діяльності, між такими видами діяльності розподіляються
загальновиробничі витрати, і таким чином здійснюється калькулювання. При
цьому слід враховувати можливість визначення прямих витрат (матеріалів,
заробітної плати) на кожен вид продукції.
Для обліку витрат за елементами застосовують субконто "Види витрат" (мал.
4.3). Це дворівневий довідник. На першому рівні витрати згруповані за видами
відповідно до П(С)БО 16. На другому рівні витрати групуються за економічними
елементами. Кожному елементу відповідає рахунок, на який будуть списані
витрати (у цьому випадку - рахунок 23 "Виробництво").
Малюнок 4.3
Для формування собівартості продукції можна використати всі методи реєстрації
інформації - операції, введені вручну, типові операції і документи
"1С:Бухгалтерії".
На мал. 4.4 показано аналіз рахунка 91 "Загальновиробничі витрати", в дебеті
якого в результаті закриття рахунків класу 8 зібрані фактичні витрати на
зв'язок (10 грн), зарплата (278,12 грн) з нарахуваннями (102,92) і
амортизація загальновиробничих основних засобів (7015,43 грн). Таке закриття
рахунків класу 8 виконує документ "Финансовые результаты" в режимі Закрытие
элементов затрат (счета класса 8). Ввести його можна через меню
Документы/Прочие/Финансовые результаты.
Малюнок 4.4
Після того як закриті рахунки класу 8, можна розпочати розподіл
загальновиробничих витрат відповідно до П(С)БО 16. Для цього призначений
документ "Финансовые результаты" в режимі Закрытие общепроизводственных
затрат (счет 91). Вибір режиму здійснюється на закладці Основные. Для
реалізації алгоритму розподілу на закладці Дополнительно слід заповнити такі
параметри, як Нормальная база распределения, Текущая база распределения,
Нормальная сумма постоянных затрат і Текущая сумма постоянных затрат.
Нормальна сума постійних витрат - планова сума постійних витрат за нормальної
потужності. Плануємо, що постійні витрати є витратами на амортизацію
загальновиробничих основних засобів і вони становитимуть 7015 грн. Поточну
суму постійних витрат програма визначає автоматично як сальдо рахунка 91 за
тими видами загальновиробничих витрат, для яких у формі елемента довідника
Виды затрат увімкнено прапорець Относится к постоянным общепроизводственным
затратам. Увімкнімо такий прапорець для елемента Амортизация
общепроизводственных ОС и НМА.
Сума постійних розподілених загальновиробничих витрат, яка відноситься в
дебет рахунка 23 (мал.4.5), розраховується як 80 : 176 х 7015 = 3188,64 грн.
Малюнок 4.5
Сума постійних нерозподілених загальновиробничих витрат звітного періоду, яка
відноситься в дебет рахунка 901, становить 3826,79 (7015,43 - 3188,64). У
разі якщо постійних загальновиробничих витрат є кілька видів, розподіл
відповідно до вимоги П(С)БО 16 здійснюється за кожним видом окремо. Змінні
загальновиробничі витрати списуються за видами витрат на рахунок 23
"Виробництво".
Малюнок 4.6
Розглянемо, як відобразити випуск готової продукції протягом місяця, внести
інформацію про незавершене виробництво і довести собівартість готової
продукції до фактичної. У програмі це робиться в три етапи - списання
матеріалів у виробництво і прибуткування готової продукції протягом місяця
проводиться документом "Калькуляция" в режимі предварительная. Наприкінці
місяця, після розподілу загальновиробничих витрат, у програму вноситься
інформація про залишки незавершеного виробництва документом "Незавершенное
производство". На підставі даних про фактичні витрати проводиться розрахунок
фактичної виробничої собівартості. На кожен вид витрат визначаються суми
відхилень планової собівартості від фактичної і на кожен вид готової
продукції виконуються коригування документом "Калькуляция" в режимі
окончательная.
Оскільки протягом місяця фактична виробнича собівартість невідома,
продукцію оцінюють за обліковою ціною. Найчастіше як облікову вибирають планову
(нормативну) собівартість продукції. Її розраховують виходячи з планованих
витрат на виробництво готової продукції. На основі планової собівартості
розраховують, зокрема, відпускні ціни на продукцію протягом місяця.
Саме калькулювання собівартості не є бухгалтерським завданням. Для його
вирішення на програмах "1С" можна використати спеціалізовані конфігурації. У
типовій конфігурації вважається, що планова калькуляція вже відома. Звернімо
увагу: калькуляція в програмі передбачає нормування не тільки прямих витрат,
а й загальновиробничих за видами.
У полі Вид встановімо значення Продукция, при цьому на закладці Дополнительно
буде встановлено рахунок обліку 26 "Готова продукція", рахунок витрат 809
"інші матеріальні витрати", і стане доступною кнопка Состав, що відкриває
підлеглий довідник "Состав продукции". Перед початком роботи зі складом
продукції слід зберегти запис елемента кнопкою ENTER.
Довідник "Состав продукции" доступний для кожного елемента довідника
"Номенклатура" зі встановленим видом Продукция. Він містить список сировини,
матеріалів та інших витрат, які використовуються для виробництва продукції.
При цьому реквізит Затрата може набувати значення з довідника "Номенклатура"
(для матеріалів, які йдуть на виробництво продукції) або з довідника "Виды
затрат" (для інших витрат, які відносяться на собівартість продукції -
витрати на оплату праці тощо). Реквізит Количество дозволяє задати кількість
матеріалів за технологічними нормами, яка йде на виготовлення одиниці
продукції.
Такий список витрат використовується надалі для заповнення документа
"Калькуляция".
У програмі для оформлення операцій, пов'язаних з випуском готової продукції
протягом звітного періоду, у типовій конфігурації передбачено документ
"Калькуляция". Ввести його можна через меню
Документы/Производство/Калькуляция. Створені документи потрапляють у журнал
"Производство" (меню Журналы/Производство).
Документ "Калькуляция", створений у режимі введення нового, є попередньою
калькуляцією. Документ, введений на підставі вже наявного документа
"Калькуляция", - остаточною калькуляцією. Змінити режим калькуляції не можна.
У табличній частині зазначається перелік витрат, що включаються до розрахунку
собівартості партії продукції. Як витрата можуть виступати матеріали з
довідника "Номенклатура" і види витрат з довідника "Виды затрат". Для
матеріалів зазначається партія (для середньозваженої ціни партія за
умовчанням), яку треба списати, і кількість. У графі Сумма предварительная
зазначається сума попередніх витрат за видами. Для матеріалів ця сума
розраховується автоматично під час проведення документа. Графа Сумма
окончательная містить суму за остаточною калькуляцією. Для попередньої
калькуляції ця колонка завжди не заповнена.
Кнопка Заполнить у формі документа дозволяє заповнити табличну частину
відповідно до кількості та складу продукції для виготовлюваного виробу.
За допомогою кнопки Подбор> можна додатково підібрати потрібні ТМЦ з
довідника "Номенклатура", використовуючи механізм підбору. Кнопка Установить
цену призначена для розрахунку продажної вартості виробу з урахуванням
рентабельності, податків і нарахувань, зазначених на закладці Налоги и
рентабельность. Оскільки собівартість списаних партій матеріалів визначається
тільки під час проведення документа, реальну собівартість і ціну можна
визначити тільки після проведення документа (кнопки Провести або ОК).
У бухгалтерському обліку можуть використовуватися різні способи списання
матеріалів у виробництво - FIFO, LIFO, "за середньозваженою собівартістю",
ідентифікаційним методом (зазначення партії вручну). У конфігурації
"Бухгалтерський облік для України" вибір методу списання визначається
константою Метод партионного учета (меню Операции/Константы). Метод списання
може змінюватися при зміні облікової політики.
Якщо технологічний цикл тривалий, передбачається незавершене виробництво,
операції оформляються в іншому порядку.
Матеріали списуються на рахунки і види витрат, зазначені для кожного з них у
формі редагування елемента довідника "Номенклатура" (група Затраты на
закладці Дополнительно).
При такому режимі роботи можна рахунок витрат і статтю визначити
безпосередньо в діалоговій формі документа, включивши прапорець Выбрать счет
затрат. Найчастіше так оформляється списання сировини та матеріалів для
непрямих витрат, для витрат, що не входять у собівартість (вибираються
рахунки 91, 92, 93).
У табличній частині документа зазначаються матеріали, що списуються, їх
партія і кількість - як у попередньому випадку. Фрагменти шапки, табличної
частини та проведення документа наведено на (прямі матеріальні витрати будуть
списані в дебет рахунка 23 автоматично документом "Финансовые результаты" в
режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8)).
Переважна більшість документів з обліку руху сільгосппродукції заповнюється у
віддалених підрозділах господарства (бригадах, на фермах, складах) і тільки
після їх оформлення надходить у бухгалтерію для обробки.
Для максимальної автоматизації введення документів, зменшення кількості
рутинних операцій у цій конфігурації при введенні нового документа реквізити
автоматично заповнюються на підставі констант та індивідуальних настроювань.
Більшість аналітичних інформацій конфігурації міститься в довідниках. При
обробці документів з обліку праці і його оплати серед довідкових реквізитів
застосовуються: види сільгоспробіт, марки автомобілів, тракторів та інших
сільгоспмашин, прізвища трактористів або водіїв, норми виробітку, розцінки за
одиницю обсягу робіт або за годину роботи, норми витрати пального на одиницю
роботи, коефіцієнти переведення в умовні трактори, процентні надбавки за
виконану роботу й інші. Довідник витрат містить список витрат, за якими
відбувається калькулювання собівартості.
У конфігурації використовуються додаткові аналітичні довідники, що суттєво
спрощують облік. Так, у довіднику «Налоги и отчисления» зберігаються всі дані
про податки, що використовуються у конфігурації. За кожним податком
зберігається історія ставок і межі, до якої діє ця ставка. Автоматичне
формування проведень здійснюється з використанням елементів, також винесених
у довідники.
Конфігурація дозволяє вести облік доходів і витрат у розрізах кількох видів
діяльності, а довідник «Подразделения» — вести облік за кількома
підрозділами. Облік ВД і ВВ ведеться в розрізі довідника, що повторює
структуру Декларації про прибуток (мал. 4.7).
мал. 4.7
Для зручності роботи з планом рахунків передбачено додаткові функціональні
можливості, що до зволяють проводити аналіз рахунка за датами і субконто,
відкрити оборотно-сальдову відомість рахунка або Головну книгу.
У цій конфігурації реалізовано широкі можливості накопичення, аналізу і
розподілу витрат за різними видами діяльності підприємства з наступним
одержанням їх фактичної собівартості. Витрати по підприємству накопичуються в
розрізі видів діяльності, підрозділів і видів витрат.
Закриття рахунків допоміжного виробництва у конфігурації виконує спеціальний
документ «Распределение затрат» (мал. 4.8).
мал. 4.8
Роботи і послуги, виконані допоміжними виробництвами, протягом року
відносяться на рахунки їх споживачів за плановою собівартістю одиниці робіт і
послуг, а наприкінці року визначається фактична собівартість робіт і послуг
цих виробництв. У конфігурації реалізовано облік допоміжних і переробних
виробництв із можливістю аналізу витрат і за допоміжним виробництвом, і за
підрозділом, для якого виконувалися роботи.
Для максимальної автоматизації операції розподілу витрат у цьому документі
використовується потужний набір сценаріїв виконання. Вони дозволяють
розподілити загальвиробничі витрати, витрати допоміжних виробництв, витрати
на рослинництво, тваринництво і переробку продукції і, врешті-решт, визначити
фінансові результати.
У конфігурації реалізовано облік готової продукції, який протягом усього
виробничого циклу ведеться в планових цінах. Після закінчення року формуються
додаткові бухгалтерські проведення, що враховують різницю планової і
фактичної собівартості, розраховується фактична собівартість готової
продукції, визначаються калькуляційні відхилення фактичної собівартості від
планової з наступним розподілом калькуляційних різниць.
У конфігурації реалізовано облік роботи автотранспорту і
сільськогосподарської техніки. Реалізовано обробку шляхових листів з
можливістю розрахунку норми списання палива, обліку переміщень і списання
ПММ, розрахунку зарплати водіїв і помічників. Автоматизовано оперативний
облік залишків палива, виписаного на конкретного водія, і всього по складу
ПММ
Забезпечено можливість розрахунку фактичної собівартості кілометра пробігу,
тонно-кілометра перевезення, фізичного гектара і гектара умовної оранки.
У конфігурації, крім набору стандартних бухгалтерських звітів, є можливість
автоматичного формування статистичної звітності (форми 50-сг, 24-сг, 21-заг,
16-сг та ін.). Конфігурація «МІКСТ: Сільськогосподарське підприємство»
дозволяє також складати спеціалізовані звіти, що значно полегшує роботу
бухгалтера і є універсальним помічником для автоматизації бухгалтерського
обліку в сільському господарстві.
Основні види операцій, що виконує система, у галузях
Висновки
Під організацією бухгалтерського обліку слід розуміти цілеспрямовану
діяльність керівників підприємства по створенню та постійному впорядкуванню і
вдосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення внутрішніх
та зовнішніх по відношенню до підприємства користувачів необхідною
інформацією.
Розповсюдження інформаційних технологій у 90-х роках призвело до суттєвих
змін в організації виробництва, праці та управління. З одного боку,
високотехнологічне середовище руйнує сталі ієрархічні структури в економіці
та управлінні, створюючи на їх місцях більш гнучкі та пристосовані до
нестабільного середовища, а з іншого – використання інформаційних систем в
управлінні різними соціальними та виробничими механізмами призводить до
інтеграції способів ведення фінансів, діловодства, управління, обліку.
З впровадженням комп’ютерної техніки бухгалтерський облік змінюється.
Застосування комп’ютерів впливає на зміст праці облікового персоналу:
зменшується кількість механічних операцій з обробки документів,
систематизації облікових показників, заповнення регістрів та звітів. Облікова
праця стає більш творчою, спрямованою на організацію та удосконалення обліку.
Форма обліку, реалізована на базі сучасної комп’ютерної техніки та засобів
комунікації (комп’ютерно-комунікаційна форма обліку), знаходить своє
конкретне втілення в програмах для комп’ютеризації облікових робіт, оскільки
порядок введення, спосіб і послідовність обробки даних, формування зведених
облікових алгоритмів.
При придбанні програмного забезпечення для бухгалтерії потрібно проводити
всебічну оцінку доступних на ринку програмних продуктів. Наведений перелік
вимог до програмного забезпечення, а також його класифікація дозволяють
об’єктивно порівнювати функціональні можливості бухгалтерських програм.
При без комп’ютерних способах обробки облікової інформації найбільш доцільна
побудова бухгалтерії за принципом централізації. При організації
бухгалтерського обліку в умовах його комп’ютеризації основна тенденція
полягає в накопиченні та централізованій обробці облікових даних і
децентралізованому введенні первинної інформації та використанні підсумкових
облікових показників.
При побудові структури бухгалтерії одним з найважливіших факторів є
можливість здійснення контролю за точністю облікових даних і надійність
інформаційних зв’язків як всередині бухгалтерії, так і між бухгалтерією та
підрозділами дорожнього підприємства. Зважаючи на це, перспективною є
побудова структури бухгалтерії при застосуванні комп’ютерів, що складається з
двох основних відділів: відділу інформаційної системи та відділу контролюю.
Проблема оперативного зведення облікових даних ефективно вирішується при
застосуванні комп’ютерних форм обліку. Але для підприємств, які мають в
своєму складі географічно відокремлені підрозділи, для об’єднання облікової
інформації можна використовувати мережу Internet, зокрема електронну пошту,
інтегровану до Internet-у чи відокремлену в самостійну службу.
Перспективним напрямком у створенні комп’ютерних систем бухгалтерського
обліку є використання мережевих комп’ютерних систем. Побудова комп’ютерного
робочого місця бухгалтерів на базі мережевих комп’ютерів замість персональних
дозволить підприємству заощадити значні кошти на обладнанні кожного робочого
місця.
Список використаних джерел
Закони
0996 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (16.07.99) Закон України. Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua
0334 Про оподаткування прибутку підприємств (28.12.94) Закон України. Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua
Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Закон України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ // Бухгалтерія. - 2001. - №52/2. - С.6-12.
Указ Президента України
0506 Про обмеження максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів (25.05.98) Указ Президента України Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua
Постанова Кабінету міністрів України
0473 Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Постанова Кабінету міністрів України (26.04.96) Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua
Інструкції
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. пак. Мінфіну України від 30.11.99р. №291 і зареєстрована Міністерством юстиції України 21.12.99 р. за №893/4186 // Бухгалтерія. - 2001. - №52/2. - С. 14-64.
0027 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (19.01.2000) Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua
0751 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (02.11.99) Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua
0397 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" (21.06.99) Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua
0465 Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати (21.12.95) Інтернет-сервер Верховної Ради України www.rada.gov.ua
Навчальні посібникі
Ткаченко Н.М. Бухгалтерский учет на предприятиях Украины с разными формами собственности: Учебное пособие. — 4-е изд., доп. — К.: А.С.К., 1998. — 800 с.
Чеснокова Л.С. Бухгалтерський облік: Навч. посібник для слухачів факультету післядипломної освіти спеціальності “Ринкова економіка та управління виробництвом”. – К.: УТУ, 1995.– 140 с.
Івахненков С.В. Організація бухгалтерського обліку в умовах застосування комп’ютерної техніки (на прикладі підприємств Житомирської області): Автореферат дисертації канд. екон. наук: 08.06.04) Національний аграрний ун-т. – К., 1999. – 19 с.
Лучко М.Р., Остап’юк М.Я. Основи побудови АРМ бухгалтера /Тернопільський ін-т народного госп-ва. – К., 1993. – 60 с.
Рефераты бесплатно, курсовые, дипломы, научные работы, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему и многое другое.
де СП - виробнича собівартість виробленої продукції, грн.; К — кількість
виробленої продукції, т; дал тощо.
Облік витрат основного і допоміжних виробництв (рах. № 23)
На дебеті рахунка № 23 "Виробництво" групуються всі витрати, що складають
собівартість основної продукції.
На кредиті рахунка № 23 "Виробництво" відображають собівартість готової
продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних
цінностей, відходів і побічної продукції, одержаних у процесі виробництва.
Сальдо на початок звітного періоду відображай залишки незавершеного
виробництва, що перейшли з минулого звітного періоду.
Облік витрат на рахунку № 23 "Виробництво" за звітний період:
Дебет рахунка № 23 "Виробництво"
Кредит рахунка № 201 "Сировина і матеріали"
Кредит рахунка № 203 "Паливо"
Кредит рахунка № 66 "Розрахунки з оплати праці"
Кредит рахунка № 65 "Розрахунки за страхуванням" та ін.
Кредит рахунків № 80, 81, 82, 83, 84 (клас 8)
Кредит рахунка № 64 "Розрахунки за податками й платежами"
Кредит рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати"
З рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" списуються виробничі накладні
витрати, витрати на організацію виробництва та управління цехами,
дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і
допоміжного виробництв, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і
устаткування.
На дебеті рахунка № 23 "Допоміжні виробництва" (№ 23 "Виробництво")
відображаються прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції,
виконанням робіт і наданням послуг, а також непрямі витрати, пов'язані з
управлінням і обслуговуванням допоміжних виробництв, і збитки від браку.
Прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт
і наданням послуг, списуються на рахунок № 23 з кредиту рахунків обліку
виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті праці та ін.
На кредиті рахунка № 23 субрахунку "Допоміжні виробництва" відображають суми
фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і
наданих послуг. Ці суми списуються з кредиту субрахунку рахунка № 23 в дебет
відповідних рахунків записом:
Дебет рахунка № 23 "Виробництво" (основне)
Дебет рахунка № 90 "Собівартість реалізації"
Кредит рахунка № 23 "Виробництво"
Залишок - на дебеті рахунка № 23 "Виробництво", субрахунок № 23 "Допоміжні
виробництва"
Аналітичний облік рахунка № 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв.
Облік витрат, пов'язаних з утриманням і експлуатацією машин та обладнання
(рах. № 91, здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про застосування
Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і
господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою Наказом
Мінфіну України № 291 від 30.11.99 р.
До таких витрат належать: витрати на утримання, експлуатацію та поточний
ремонт машин і обладнання, засобів внутрішньовиробничого транспорту, витрати
на їх ремонт тощо.
Підприємства, організації обліковують витрати на утримання та експлуатацію
машин і обладнання по окремих цехах (підрозділах), всередині них - по
статтях, передбачених у галузевих інструкціях. На підприємствах з без цеховою
структурою управління зазначені витрати відображаються у цілому по
підприємству.
До витрат на утримання та експлуатацію машин і механізмів у сільському
господарстві відносяться також витрати на утримання та експлуатацію тракторів
(на всіх видах робіт, включаючи транспортні), комбайнів та інших самохідних,
навісних і причіпних сільськогосподарських машин і знарядь для обробки
ґрунту, вирощування й збирання сільськогосподарських культур та інших робіт
машинно-тракторного парку. Включення перелічених витрат до собівартості
сільськогосподарської продукції здійснюється відповідно до Основних положень
по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості сільськогосподарської
продукції.
Витрати на управління підприємством поділяють на дві групи: управління
виробничими структурними підрозділами - загально виробничі (бригадою,
дільницею, підрозділом, технологічною лінією - фазою, переділом тощо) та
господарством у цілому - загальногосподарські. Для обліку першої групи витрат
планом рахунків передбачено рахунок № 91 "Загальновиробничі -витрати", на
якому для кожного структурного підрозділу відкривають окремий субрахунок.
Для обліку другої групи - рахунок № 92 "адміністративні витрати".
На дебеті рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" відображають такі витрати
звітного періоду: на утримання апарату управління цехом (підрозділом тощо);
ремонт будівель, споруд, інвентарю, що обліковуються у складі основних
засобів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення
дослідів, заробітна плата і відрахування на соціальне страхування робітників,
зайнятих на цих роботах; витрати на охорону праці; вартість малоцінного та
швидкозношуваного інвентарю терміном експлуатації до 1 року, інші витрати;
збитки від простоїв; збитки від псування матеріальних цінностей при
зберіганні в цехах; збитки від недовикористання деталей, вузлів та
технологічної оснастки; нестачі матеріальних цінностей; інші непродуктивні
витрати (наприклад, допомога з непрацездатності, що виникла внаслідок
виробничої травми і виплачується на підставі судових рішень), витрати
майбутніх періодів, довгострокові і короткострокові позики, витрати рахунків
№ 80, 81, 82, 83, 84 класу 8.
На дебеті рахунка № 92 "Адміністративні витрати" відображають
загальногосподарські витрати звітного періоду, пов'язані з управлінням та
обслуговуванням підприємства, тобто: заробітна плата апарату управління
підприємством; витрати на всі види відряджень працівників управління;
позавідомча пожежна охорона (суми витрат на підставі укладених договорів);
інші витрати по управлінню (канцелярські, типографські, поштово-телефонні
витрати заводоуправління) цехів основного та допоміжного виробництв; витрати
на утримання телефонних станцій, комутаторів тощо; амортизаційні відрахування
від вартості основних засобів загальногосподарського призначення, в т.ч.
відрахування амортизації будівель і приміщень, використовуваних управлінням
підприємства, а також для ведення культурно-просвітньої, оздоровчої,
фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства та членів
їхніх сімей; амортизаційні відрахування від вартості основних засобів,
наданих підприємствам громадського харчування, утримання і ремонт будівель,
споруд та інвентарю загальногосподарського призначення, витрати рахунків
класу 8.
Методика та техніка обліку всіх видів витрат на управління єдина, тобто
витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунку в розрізі
елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця
розподіл, перерозподіл та списання витрат на управління по кожному з рівнів
управління мають свої особливості.
Витрати на рівні бригади усередині (дільниці або цеху) розподіляють та
списують простим методом, тобто тільки за видами продукції.
Нормативний метод обліку витрат на управління структурними підрозділами
здійснюється аналогічно витратам на утримання та експлуатацію машин і
обладнання, тобто зібрані на дебеті рахунка витрати у розрізі елементів
витрат та статей кошторису за загальною схемою наприкінці місяця списуються
на основі первинного їх розподілу за напрямками та відображаються на
рахунках обліку виробництва № 23 "Виробництво", субрахунку рахунка № 23
"Допоміжні виробництва", № 39 "Витрати майбутніх періодів".
Обліковані витрати, відображені на дебеті рахунка № 92 "Адміністративні
витрати", за Інструкцію "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського
обліку" № 291 від 30.11.99 р. списуються в дебет рахунка № 79 "Фінансові
результати".
Брак - це непродуктивні витрати матеріальних цінностей та праці, навіть у тих
випадках, коли є можливість переробити забраковану продукцію у новий продукт
праці або виправити недоліки.
Облік всіх витрат і результатів виробничої діяльності підприємства
здійснюється у журналі-ордері № 10.
Журнал-ордер № 10 має 3 розділи: І - "Витрати виробництва", II - "Розрахунок
витрат за економічними елементами", "Собівартість товарної продукції".
Розділ І заповнюється за даними відомостей № 12 і № 15 в розрізі
кореспондуючих рахунків. Тут визначається вся сума витрат звітного місяця.
У розділі II здійснюється розрахунок витрат на виробництво за економічними
елементами з коригуванням внутрішньозаводського обігу.
У розділі III здійснюється розрахунок собівартості товарної продукції за
статтями калькуляції. Тут показуються залишки незавершеного виробництва на
початок і кінець місяця, окремо фактична собівартість продукції основного та
допоміжного виробництв, а також фактична собівартість всієї товарної
продукції.
Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляється
накладними відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання
в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції,
номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони
випускаються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а
інший залишається на складі.
Кількість виробників, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг
вимірюється, підраховується і при необхідності зважується.
Для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалтерія складає
відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в
натуральному і вартісному вимірниках. Дані цієї відомості використовуються
для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для
бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.
Накопичувальні відомості випуску господарської продукції (в натуральному і
вартісному вираженні) і накопичувальні відомості відвантаженої продукції
заповнюються на підставі первинних документів протягом місяця.
Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наявність якого є
однією з важливих умов організації обліку господарської продукції. В ньому
вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул, марка,
фасон тощо) привласнений йому код, сукупний номенклатурний номер, що
закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції наданому
підприємству, та облікові ціни.
При використанні ЕОМ в бухгалтерському обліку, крім номенклатури цінника,
розробляється комплекс довідників продукції, яка оподатковується різними
видами податків, довідників середньоквартальної та середньорічної
собівартості, платників та вантажоодержувачів. У вигляді довідників
формалізуються і способи визначення суми рахунку за продукцією відвантажену
на внутрішній ринок та на експорт.
В довідниках зазначається найменування виробу, коли видів товарної продукції
вироби та змінні параметру (ціна, собівартість, ставки податків тощо). Всі ці
дані записуються на магнітний носій інформації та використовується для
оперативного управління записом продукції і для складанні відповідної
внутрішньої звітності.
В залежності від виду, випуск готової продукції з виробництва оформляється та
відображається в обліку по різному. Якщо продукція має речовий характер
(виріб), то це означає, що її потрібно передати на склад. В такому разі
оформлюються первинні документи і виконуються бухгалтерські проводки.
Відпуск (собівартість) продукції покупцю оформлюються видатковими накладними,
приймально-здавальними актами із зазначеними номерами накладної і дати
оформлення, номера і дати договору з замовниками, назви та реквізитів
замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни і вартості.
4. Особливості обліку випуску готової продукції та формування її собівартості
в умовах використання комп’ютерної техніки
Основний прибуток виробничі підприємства отримують від реалізації продукції,
що виготовляється. Тому визначення собівартості продукції має велике значення
для керування витратами, для встановлення нижніх меж цін на кожному
підприємстві.
Згідно з п. 6 П(С)БО 9 "Запаси", готова продукція з метою бухгалтерського
обліку включається до запасів. Одиницею бухгалтерського обліку готової
продукції є її найменування або однорідна група (вид). Собівартість
виробництва готової продукції визначається на підставі П(С)БО 16 "Витрати", в
п. 11 якого дано визначення двох понять собівартості готової продукції:
собівартості реалізованої продукції та виробничої собівартості продукції.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції
встановлює підприємство. У виробничу собівартість продукції входять:
а. прямі матеріальні витрати;
б. прямі витрати на оплату праці;
в. інші прямі витрати;
г. загальновиробничі витрати.
У собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості,
включаються нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні
виробничі витрати.
Схеми визначення виробничої собівартості продукції показано на мал. 1 (а, б,
в). Відображати витрати підприємства на виробництво продукції можна трьома
способами - з допомогою рахунків класів 8 і 9 (мал. 1а), тільки 8 (мал. 1б)
або тільки 9 (мал. 1в). Спосіб обліку витрат визначається константою
Использовать счета расходов (меню Операции/Константы).
Малюнок 4.1а
Малюнок 4.1б
Малюнок 4.1в
У варіанті 1а протягом звітного періоду (місяця) витрати на виробництво
відносяться в дебет рахунків класу 8 з кредиту рахунків матеріальних,
трудових та грошових ресурсів. Витрати, накопичені протягом місяця на цих
рахунках, закриваються документом "Финансовые результаты" в режимі Закрытие
элементов затрат (счета класса 8). При цьому прямі виробничі витрати
відносяться в дебет рахунка 23 "Виробництво". Загальновиробничі витрати
відносяться в дебет рахунка 91.
У варіанті 1б протягом звітного періоду витрати на виробництво відносяться в
дебет рахунків класу 8 з кредиту рахунків матеріальних, трудових і грошових
ресурсів. При цьому використовуються ті самі документи конфігурації (таблиця
4.1).
Таблиця 4.1
Малюнок 4.2
Аналітичний облік на рахунку 23 "Виробництво" має давати можливість вирішити
два завдання - можливість калькулювати собівартість окремого виду продукції
(для цього використовується субконто Виды деятельности) і визначати структуру
собівартості за економічними елементами, як вимагає п. 21 П(С)БО 16 (це
дозволяє зробити субконто Виды затрат). Звернімо увагу, що в програмі
передбачено документи для методу нормативної калькуляції. Якщо говорити
спрощено - усі прямі, змінні загальногосподарські та розподілені постійні
загальногосподарські витрати збираються на рахунку 23 на один вид діяльності
"Виробництво" і звідти списуються на конкретну номенклатуру продукції за
нормами, зазначеними в калькуляції. Наприкінці місяця з урахуванням
незавершеного виробництва собівартість продукції доводиться до фактичної.
Такий метод зазвичай використовується в масовому виробництві, тобто там, де є
сенс складати нормативні або планові калькуляції.
Як альтернатива, якщо підприємство займається випуском одиничної або
унікальної продукції, під видом діяльності можна розуміти і конкретне
замовлення, і конкретну одиницю продукції. Усі прямі витрати збираються на
цей вид діяльності, між такими видами діяльності розподіляються
загальновиробничі витрати, і таким чином здійснюється калькулювання. При
цьому слід враховувати можливість визначення прямих витрат (матеріалів,
заробітної плати) на кожен вид продукції.
Для обліку витрат за елементами застосовують субконто "Види витрат" (мал.
4.3). Це дворівневий довідник. На першому рівні витрати згруповані за видами
відповідно до П(С)БО 16. На другому рівні витрати групуються за економічними
елементами. Кожному елементу відповідає рахунок, на який будуть списані
витрати (у цьому випадку - рахунок 23 "Виробництво").
Малюнок 4.3
Для формування собівартості продукції можна використати всі методи реєстрації
інформації - операції, введені вручну, типові операції і документи
"1С:Бухгалтерії".
На мал. 4.4 показано аналіз рахунка 91 "Загальновиробничі витрати", в дебеті
якого в результаті закриття рахунків класу 8 зібрані фактичні витрати на
зв'язок (10 грн), зарплата (278,12 грн) з нарахуваннями (102,92) і
амортизація загальновиробничих основних засобів (7015,43 грн). Таке закриття
рахунків класу 8 виконує документ "Финансовые результаты" в режимі Закрытие
элементов затрат (счета класса 8). Ввести його можна через меню
Документы/Прочие/Финансовые результаты.
Малюнок 4.4
Після того як закриті рахунки класу 8, можна розпочати розподіл
загальновиробничих витрат відповідно до П(С)БО 16. Для цього призначений
документ "Финансовые результаты" в режимі Закрытие общепроизводственных
затрат (счет 91). Вибір режиму здійснюється на закладці Основные. Для
реалізації алгоритму розподілу на закладці Дополнительно слід заповнити такі
параметри, як Нормальная база распределения, Текущая база распределения,
Нормальная сумма постоянных затрат і Текущая сумма постоянных затрат.
Нормальна сума постійних витрат - планова сума постійних витрат за нормальної
потужності. Плануємо, що постійні витрати є витратами на амортизацію
загальновиробничих основних засобів і вони становитимуть 7015 грн. Поточну
суму постійних витрат програма визначає автоматично як сальдо рахунка 91 за
тими видами загальновиробничих витрат, для яких у формі елемента довідника
Виды затрат увімкнено прапорець Относится к постоянным общепроизводственным
затратам. Увімкнімо такий прапорець для елемента Амортизация
общепроизводственных ОС и НМА.
Сума постійних розподілених загальновиробничих витрат, яка відноситься в
дебет рахунка 23 (мал.4.5), розраховується як 80 : 176 х 7015 = 3188,64 грн.
Малюнок 4.5
Сума постійних нерозподілених загальновиробничих витрат звітного періоду, яка
відноситься в дебет рахунка 901, становить 3826,79 (7015,43 - 3188,64). У
разі якщо постійних загальновиробничих витрат є кілька видів, розподіл
відповідно до вимоги П(С)БО 16 здійснюється за кожним видом окремо. Змінні
загальновиробничі витрати списуються за видами витрат на рахунок 23
"Виробництво".
Малюнок 4.6
Розглянемо, як відобразити випуск готової продукції протягом місяця, внести
інформацію про незавершене виробництво і довести собівартість готової
продукції до фактичної. У програмі це робиться в три етапи - списання
матеріалів у виробництво і прибуткування готової продукції протягом місяця
проводиться документом "Калькуляция" в режимі предварительная. Наприкінці
місяця, після розподілу загальновиробничих витрат, у програму вноситься
інформація про залишки незавершеного виробництва документом "Незавершенное
производство". На підставі даних про фактичні витрати проводиться розрахунок
фактичної виробничої собівартості. На кожен вид витрат визначаються суми
відхилень планової собівартості від фактичної і на кожен вид готової
продукції виконуються коригування документом "Калькуляция" в режимі
окончательная.
Оскільки протягом місяця фактична виробнича собівартість невідома,
продукцію оцінюють за обліковою ціною. Найчастіше як облікову вибирають планову
(нормативну) собівартість продукції. Її розраховують виходячи з планованих
витрат на виробництво готової продукції. На основі планової собівартості
розраховують, зокрема, відпускні ціни на продукцію протягом місяця.
Саме калькулювання собівартості не є бухгалтерським завданням. Для його
вирішення на програмах "1С" можна використати спеціалізовані конфігурації. У
типовій конфігурації вважається, що планова калькуляція вже відома. Звернімо
увагу: калькуляція в програмі передбачає нормування не тільки прямих витрат,
а й загальновиробничих за видами.
У полі Вид встановімо значення Продукция, при цьому на закладці Дополнительно
буде встановлено рахунок обліку 26 "Готова продукція", рахунок витрат 809
"інші матеріальні витрати", і стане доступною кнопка Состав, що відкриває
підлеглий довідник "Состав продукции". Перед початком роботи зі складом
продукції слід зберегти запис елемента кнопкою ENTER.
Довідник "Состав продукции" доступний для кожного елемента довідника
"Номенклатура" зі встановленим видом Продукция. Він містить список сировини,
матеріалів та інших витрат, які використовуються для виробництва продукції.
При цьому реквізит Затрата може набувати значення з довідника "Номенклатура"
(для матеріалів, які йдуть на виробництво продукції) або з довідника "Виды
затрат" (для інших витрат, які відносяться на собівартість продукції -
витрати на оплату праці тощо). Реквізит Количество дозволяє задати кількість
матеріалів за технологічними нормами, яка йде на виготовлення одиниці
продукції.
Такий список витрат використовується надалі для заповнення документа
"Калькуляция".
У програмі для оформлення операцій, пов'язаних з випуском готової продукції
протягом звітного періоду, у типовій конфігурації передбачено документ
"Калькуляция". Ввести його можна через меню
Документы/Производство/Калькуляция. Створені документи потрапляють у журнал
"Производство" (меню Журналы/Производство).
Документ "Калькуляция", створений у режимі введення нового, є попередньою
калькуляцією. Документ, введений на підставі вже наявного документа
"Калькуляция", - остаточною калькуляцією. Змінити режим калькуляції не можна.
У табличній частині зазначається перелік витрат, що включаються до розрахунку
собівартості партії продукції. Як витрата можуть виступати матеріали з
довідника "Номенклатура" і види витрат з довідника "Виды затрат". Для
матеріалів зазначається партія (для середньозваженої ціни партія за
умовчанням), яку треба списати, і кількість. У графі Сумма предварительная
зазначається сума попередніх витрат за видами. Для матеріалів ця сума
розраховується автоматично під час проведення документа. Графа Сумма
окончательная містить суму за остаточною калькуляцією. Для попередньої
калькуляції ця колонка завжди не заповнена.
Кнопка Заполнить у формі документа дозволяє заповнити табличну частину
відповідно до кількості та складу продукції для виготовлюваного виробу.
За допомогою кнопки Подбор> можна додатково підібрати потрібні ТМЦ з
довідника "Номенклатура", використовуючи механізм підбору. Кнопка Установить
цену призначена для розрахунку продажної вартості виробу з урахуванням
рентабельності, податків і нарахувань, зазначених на закладці Налоги и
рентабельность. Оскільки собівартість списаних партій матеріалів визначається
тільки під час проведення документа, реальну собівартість і ціну можна
визначити тільки після проведення документа (кнопки Провести або ОК).
У бухгалтерському обліку можуть використовуватися різні способи списання
матеріалів у виробництво - FIFO, LIFO, "за середньозваженою собівартістю",
ідентифікаційним методом (зазначення партії вручну). У конфігурації
"Бухгалтерський облік для України" вибір методу списання визначається
константою Метод партионного учета (меню Операции/Константы). Метод списання
може змінюватися при зміні облікової політики.
Якщо технологічний цикл тривалий, передбачається незавершене виробництво,
операції оформляються в іншому порядку.
Матеріали списуються на рахунки і види витрат, зазначені для кожного з них у
формі редагування елемента довідника "Номенклатура" (група Затраты на
закладці Дополнительно).
При такому режимі роботи можна рахунок витрат і статтю визначити
безпосередньо в діалоговій формі документа, включивши прапорець Выбрать счет
затрат. Найчастіше так оформляється списання сировини та матеріалів для
непрямих витрат, для витрат, що не входять у собівартість (вибираються
рахунки 91, 92, 93).
У табличній частині документа зазначаються матеріали, що списуються, їх
партія і кількість - як у попередньому випадку. Фрагменти шапки, табличної
частини та проведення документа наведено на (прямі матеріальні витрати будуть
списані в дебет рахунка 23 автоматично документом "Финансовые результаты" в
режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8)).
Переважна більшість документів з обліку руху сільгосппродукції заповнюється у
віддалених підрозділах господарства (бригадах, на фермах, складах) і тільки
після їх оформлення надходить у бухгалтерію для обробки.
Для максимальної автоматизації введення документів, зменшення кількості
рутинних операцій у цій конфігурації при введенні нового документа реквізити
автоматично заповнюються на підставі констант та індивідуальних настроювань.
Більшість аналітичних інформацій конфігурації міститься в довідниках. При
обробці документів з обліку праці і його оплати серед довідкових реквізитів
застосовуються: види сільгоспробіт, марки автомобілів, тракторів та інших
сільгоспмашин, прізвища трактористів або водіїв, норми виробітку, розцінки за
одиницю обсягу робіт або за годину роботи, норми витрати пального на одиницю
роботи, коефіцієнти переведення в умовні трактори, процентні надбавки за
виконану роботу й інші. Довідник витрат містить список витрат, за якими
відбувається калькулювання собівартості.
У конфігурації використовуються додаткові аналітичні довідники, що суттєво
спрощують облік. Так, у довіднику «Налоги и отчисления» зберігаються всі дані
про податки, що використовуються у конфігурації. За кожним податком
зберігається історія ставок і межі, до якої діє ця ставка. Автоматичне
формування проведень здійснюється з використанням елементів, також винесених
у довідники.
Конфігурація дозволяє вести облік доходів і витрат у розрізах кількох видів
діяльності, а довідник «Подразделения» — вести облік за кількома
підрозділами. Облік ВД і ВВ ведеться в розрізі довідника, що повторює
структуру Декларації про прибуток (мал. 4.7).
мал. 4.7
Для зручності роботи з планом рахунків передбачено додаткові функціональні
можливості, що до зволяють проводити аналіз рахунка за датами і субконто,
відкрити оборотно-сальдову відомість рахунка або Головну книгу.
У цій конфігурації реалізовано широкі можливості накопичення, аналізу і
розподілу витрат за різними видами діяльності підприємства з наступним
одержанням їх фактичної собівартості. Витрати по підприємству накопичуються в
розрізі видів діяльності, підрозділів і видів витрат.
Закриття рахунків допоміжного виробництва у конфігурації виконує спеціальний
документ «Распределение затрат» (мал. 4.8).
мал. 4.8
Роботи і послуги, виконані допоміжними виробництвами, протягом року
відносяться на рахунки їх споживачів за плановою собівартістю одиниці робіт і
послуг, а наприкінці року визначається фактична собівартість робіт і послуг
цих виробництв. У конфігурації реалізовано облік допоміжних і переробних
виробництв із можливістю аналізу витрат і за допоміжним виробництвом, і за
підрозділом, для якого виконувалися роботи.
Для максимальної автоматизації операції розподілу витрат у цьому документі
використовується потужний набір сценаріїв виконання. Вони дозволяють
розподілити загальвиробничі витрати, витрати допоміжних виробництв, витрати
на рослинництво, тваринництво і переробку продукції і, врешті-решт, визначити
фінансові результати.
У конфігурації реалізовано облік готової продукції, який протягом усього
виробничого циклу ведеться в планових цінах. Після закінчення року формуються
додаткові бухгалтерські проведення, що враховують різницю планової і
фактичної собівартості, розраховується фактична собівартість готової
продукції, визначаються калькуляційні відхилення фактичної собівартості від
планової з наступним розподілом калькуляційних різниць.
У конфігурації реалізовано облік роботи автотранспорту і
сільськогосподарської техніки. Реалізовано обробку шляхових листів з
можливістю розрахунку норми списання палива, обліку переміщень і списання
ПММ, розрахунку зарплати водіїв і помічників. Автоматизовано оперативний
облік залишків палива, виписаного на конкретного водія, і всього по складу
ПММ
Забезпечено можливість розрахунку фактичної собівартості кілометра пробігу,
тонно-кілометра перевезення, фізичного гектара і гектара умовної оранки.
У конфігурації, крім набору стандартних бухгалтерських звітів, є можливість
автоматичного формування статистичної звітності (форми 50-сг, 24-сг, 21-заг,
16-сг та ін.). Конфігурація «МІКСТ: Сільськогосподарське підприємство»
дозволяє також складати спеціалізовані звіти, що значно полегшує роботу
бухгалтера і є універсальним помічником для автоматизації бухгалтерського
обліку в сільському господарстві.
Основні види операцій, що виконує система, у галузях
