Техника как социальный феномен

Техника как социальный феномен

| |

|Національний технічний університет України |

|"Київський політехнічний інститут" |

|Факультет інформатики та обчислювальної техніки |

|Кафедра: АСОІУ |

| |

| |

| |

| |

| |

|Контрольна робота з курсу "Філософія" |

|Тема: |

|"Техніка як соціальний феномен" |

| |

| |

| |

| |

| |

|Виконав: Прийняв: |

|Студентка групи ЗІС-01 Викладач |

|Соколова Наталія Сергіївна |

|м.Київ |

|2002р. |

План.

Вступ

1. Поняття техніки. Різні тлумачення поняття техніки.

2. Розвиток техніки. Закономірності розвитку техніки і технічний прогрес.

3. Взаємодія техніки і суспільства

4. Проблеми і протиріччя розвитку техніки

Висновок

Вступ

Наука і техніка як напрямки людської діяльності існують віддавна.

Однак, якщо в минулих сторіччях проблеми цих областей цікавили лише вузьке

коло причетних до них інтелектуалів, а відношення до техніки було сугубо

прикладним, то наш час висунув обидва ці явища у центр суспільної уваги,

залучило до них погляди мільйонів людей. Осмислення їх значимості для

історії і кожної людини стало задачею філософської думки. Зараз філософія

техніки і філософія науки сформувалися як відносно самостійні області

теоретичного пошуку, не менш значимі, чим традиційні онтологія і

гносеологія.

Необхідно відзначити, що якщо наука - древній об'єкт філософської

рефлексії, то техніка стала предметом професійного філософського аналізу

порівняно недавно. Звичайно ж мислителі Древньої Греції, епохи Відродження,

і Нового часу зверталися до розгляду теоретичних і філософських проблем

техніки, однак, перші зачатки саме філософії техніки виникли в XIX столітті

в Німеччині, Франції, на початку XX століття - у Росії (роботи П. А.

Энгельмейера). Середина нашого сторіччя породила могутній сплеск уваги до

цієї проблеми. Мартін Хайдеггер, Карл Ясперс, Томас Веблен, Олвин Тоффлер і

ряд інших філософів (у т.ч. наших співвітчизників) поставили найгостріші

проблеми щодо онтологичного статусу і генезису техніки, її сутності,

феноменологичних характеристиках і перспективах майбутнього розвитку.

Стрімкий розвиток техніки обумовив її усеосяжний вплив на сучасний

світ. Визначальний вплив техніки випробують такі соціальні сфери й

інститути як економіка, екологія, наука, політика і т.д.. У нашому столітті

це принциповим образом змінює соціальний статус техніки, перетворює її у

фактор, що визначає майбутнє людства. Немаловажне й інша обставина. Сучасна

техніка усе більше створюється зусиллями колективної творчості, особливо

якщо мова йде про складні системи. Вона вимагає величезних витрат, нерідко

ґрунтується на таких інтенсивних процесах, що можуть бути небезпечні і

руйнівні. Техніка завжди зв'язана з людиною. Люди і техніка взаємодіють між

собою не тільки на виробництві, але й у побуті, У повсякденному житті. Це

спілкування підсилюється разом зі зростаючою технізацією громадського

життя.

Техніка нашого часу більше не техніка минулих століть. Технічний

розвиток досягло такого рівня, що, у принципі, людина може здійснити будь-

як своє бажання, усе менше і менше залишається неможливого для людини,

оснащеного технікою. Усе це загострює проблему наслідків технічного

розвитку. Людина так глибоко проникає в надра природи, що по суті своєї

технічна діяльність у сучасному світі стає частиною еволюційного процесу, а

людина - співучасником еволюції.

Отже, що ж це за феномен - техніка? Яка її сутність, як вона

взаємодіє з природою, суспільством, людиною, які закономірності її

розвитку, яке відношення до неї? Питань безліч.

1. Поняття техніки.

Різні тлумачення поняття техніки.

Довгий і складний шлях пройшло у своєму розвитку людство і весь цей

шлях невіддільний від прогресу техніки. Мінялися історичні епохи,

відбувався рух від однієї формації до іншої. Кожна нова ступінь соціально-

економічного розвитку ґрунтувалася на новій технічній базі. Мінялося і

розуміння самого громадського життя, новим змістом наповнялися нові, давно

сформовані поняття.

Так відбулося і з технікою. Це поняття виникло ще в античному

суспільстві і бере свій початок від грецького слова "техне", що означало

уміння, майстерність, митецьку діяльність. Тепер це слово асоціюється в

більшості людей з машинами, різними знаряддями, усе більш складними

системами, що пронизують практично всі сфери громадського життя і людської

діяльності. Але збереглося і старе значення цього слова: говорять про

техніка художника і музиканта, актора і спортсмена, припускаючи всі те ж

уміння і майстерність. З'являються нові тенденції в розумінні техніки,

зв'язані зі зростанням ролі науки в технічному розвитку, а так само з тим,

що тепер нерідко набагато складніше розробити, спроектувати, технічну

систему, чим її виготовити. Це висуває на перший план наукова і технічна

творчість, породжуючи нові аспекти в інтерпретації самої техніки.

Зміст поняття "техніка" незвичайно розширився й ускладнився, тому,

дати його адекватне визначення стало справою надзвичайно складною.

Багатозначність у розумінні техніки і розмаїття її визначень неминуче

змушує почати вивчення проблеми з розгляду питання про те, який зміст

охоплює це поняття. Звернемося до філософського енциклопедичного словника.

ТЕХНІКА (від грецького "техне" - мистецтво, майстерність, уміння) -

система штучних органів діяльності суспільства, що розвивається за

допомогою історичного процесу в природному матеріалі трудових функцій,

навичок, досвіду і знань шляхом пізнання і використання сил і

закономірностей природи. Техніка разом з людьми, що створюють її і

приводять у дію утворить складову частину продуктивних сил суспільства і є

показником тих суспільних відносин, при яких відбувається праця; складає

матеріальний базис кожної суспільної формації.[19 c.564]

У такий спосіб техніка - це феномен, що вимагає детального аналізу і

глибокого філософського осмислення. Відразу ж потрібно відзначити, що

філософія почала вивчати феномен техніки з явним запізненням. Античні

концепції вже згадуваного "техне" мали на увазі скоріше не техніку, а

мистецтво виробництва речей, що втілює в собі знання, що наслідує природі і

виступає як зразок для розуміння мінливого природного буття. Французькі і

німецькі просвітителі (Даламбер, Дідро, Алштед, Бекман, Юр і ін.) звернули

увагу на ремесла й описали багато технічних нововведень і винаходів. Гегель

у "Реальній філософії" і "Філософії права" зв'язав виникнення машини з

розділенням праці, дав перший філософський аналіз гарматного відношення

людини до природи. Однак перевага, що завжди надавалася філософією

теоретичному знанню і розуму, теоретичній установці перед практичним

знанням і розумом, очевидно і була однією з причин того, що філософія з

явним запізненням звернулася до осмислення феномена техніки і ролі техніки

в житті людини. У повороті філософії до техніки величезну роль зіграли

праці К. Маркса, що дав не тільки економічний аналіз ролі машини в

створенні капіталізму, але і показав руйнівний вплив машинного способу

виробництва на робітника. Цю роль Маркса в соціально-філософському аналізі

техніки визнають усі філософи техніки.

У наші дні дослідження техніки розгортаються в різних напрямках,

техніка показала свою фундаментальну роль у всім бутті людини, сформовані

різні концепції філософії техніки. І все-таки багато філософів відзначають

незначну роль, що до сьогоднішнього дня грає філософія техніки усередині

самої філософії навіть при явному наростанні інтересу до цієї області

останнім часом; неоднорідність філософії техніки, що включає в себе і

філософію науки, і технологію, і соціологію техніки; незадовільність

філософського осмислення техніки.

Хоча деякі філософи і говорять про відсутність систематичної і

розробленої філософської традиції у філософії техніки, усе-таки з такою

оцінкою стану справ у даній галузі філософії погодитися важко. Усе більш

явним стає коло проблем філософії техніки, уточнюються і диференціюються

позиції й установки філософів щодо техніки і технічного прогресу,

формуються і розгортаються різні дослідницькі програми, а тим самим і різні

традиції у філософії техніки. Техніка розглядається як складний

соціокультурний феномен, причому усі філософи підкреслюють багатомірність

техніки. Це ще більше ускладнює філософський аналіз техніки.

Можна сказати, що жоден великий мислитель ХХ століття не обійшов

своєю увагою феномен техніки в процесі технізації сучасної культури. Серед

найбільш значних філософів техніки слід зазначити культурно - історичну

концепцію (Ф. Дессауэр, Т. Литт), феноменологію Э. Гуссерля, філософію

життя (А. Бергсон, О. Шпенглер), екзистенціалізм (К. Ясперс, Х. Ортега-и-

Гассет, М. Хайдеггер), філософську антропологію (А. Гелен, Г. Плесснер),

Эсхатологичну метафізику Н. А. Бердяєва, неомарксизм франкфуртської школи

(Г. Маркузе, Ю. Хабермас і ін.)

При всім різноманітті філософських концепцій техніки слід зазначити

одну особливість філософії техніки - у її формуванні поряд із професійними

філософами величезну роль зіграли натуралісти й інженери. Більш того, у

ряді країн (наприклад, у дореволюційній Росії і Німеччині) інженери були

ініціаторами постановки питання про необхідність і важливість філософії

техніки і формуванні перших дослідницьких програм у цій області. В інших же

країнах, зокрема, у Франції і США ініціатива була висунута філософами і

вченими, фахівцями в різних природничих науках, що водночас були урядовими

експертами щодо оцінки технологій і керування науково-технічною політикою.

Труднощі філософського дослідження техніки зв'язані не тільки з тим,

що воно далеко виходить за рамки вивчення методологічних проблем технічного

знання і технічних наук, але і з тим, що воно повинно містити в собі

величезний комплекс різнорідних проблем - відношення техніки і людини,

техніки і природи, техніки і буття, місця техніки в соціокультурному світі,

оцінки технічних інновацій і науково-технічного прогресу, соціологічних,

економічних і соціально-психологічних умов і наслідків технічного прогресу,

взаємовідносин техніки і праці, інженерної діяльності і техніки, техніки і

навколишнього середовища, екологічних наслідків науково-технічного прогресу

та ін.

Якщо проаналізувати ті проблеми, що лежать в основі різних концепцій

техніки, то можна виділити чотири структуроутворюючих відношення, що й

визначають спосіб розгляду техніки: техніка і людина, техніка і природа,

техніка і буття, техніка і соціокультурний світ. Відповідно до цього все

різноманіття філософських концепцій техніки може бути схематизовано

виходячи з того чи іншого типу відносини, що вважається найбільш

фундаментальним. Тому можна говорити про антропологію техніки,

натуралістичну онтологію техніки, про онтологію техніки і культурологію

техніки. Такі типи філософських концепцій техніки, звичайно, по-різному

визначають й суть техніки й перспективи її розвитку.

Почнемо з праць найбільшого іспанського філософа Хосе Ортега-и-

Гассета (1883-1955), що користаються широкою популярністю в нашій країні.

Це один з філософів, що залишили глибокі й оригінальні міркування щодо

техніки. Ортега виходить з того, що техніка - це практичні дії, що чи

змінюють й перетворюють природу. У ці дії обов'язково входять винаходи і

технічні пристрої. Техніка, згідно Ортеги є сукупність таких актів, що

перетворюють природу заради задоволення потреб людини. "людина створює

нові, сприятливі обставини." У противагу пристосуванню до середовища, що

характерно для відношення тварини до природи, людина завдяки техніці

пристосовує середовище до себе. Така вихідна передумова його аналізу

техніки. У ході її конкретизації Ортега показує, що техніка - це дії, що не

обмежуються задоволенням людських потреб, а дії надлишкові, спрямовані на

винахід чогось, на виконання плану діяльності. Тим самим, техніка зменшує

зусилля людини, і, змінюючи обставини, поліпшує його життя. "Техніка, -

відзначає Ортега, - це головним чином зусилля заради заощадження зусиль"

Проблематика лекцій Ортеги дуже широка. Техніка і життя, техніка і

добробут, критика ідеї прогресу технічного детермінізму, техніка і погрози

європейській культурі, спрямованість розвитку техніки і типи культур,

зв'язок техніки з точною і строгою наукою, мінливість і лабільність

техніки, періодизація розвитку техніки, в основі якої відношення "людина -

машина", перетворення людини в придаток машини, техніцизм як спосіб думки,

що виник разом з Галилеєм і одержав у наші дні свою вищу форму, - от коло

проблем, що обговорювалися Ортегой.

Питання про техніка переростає в його лекціях у питання про буття

людини у світі. Ортега виходить з того, що людське існування, перебування у

світі зовсім не схоже на пасивну присутність, що "людина - це онтологичний

кентавр, одна половина якого уросла в природу, а інша виходить за її межі,

тобто їй трансцендентна". Жити, відповідно до цього філософа, означає мати

справи зі світом, звертатися до світу, діяти в ньому, піклуватися про

нього. Життя в його інтерпретації, тотожна діяльному виробництву, активній

творчості. А воно немислимо без технічних винаходів і створення технічних

засобів. Реалізація людиною свого буття у світі неможлива без заощадження

людиною своїх зусиль, що здійснюється завдяки техніці й у техніку. Місія

техніки - звільнення людини від його злитості з природою, від витрати

зусиль, перенесення зусиль на світ технічних засобів, на машини.

Ім'я німецького філософа майже Ханса Блюменберга невідомо нашому

читачу. Тим часом, він - професор університетів Гамбургу, Гіссена, Бохума,

Мюнстера, член Академії наук і літератури, автор більш 150 монографій і

статей, освячених різним проблемам сучасної філософії - від філософії мови

до історії науки, від естетики до філософії техніки. У центрі уваги

Блюменберга - своєрідність науки і картини світу в культурі нового часу.

Вступивши в полеміку з концепцією М. Хайдеггера про новий час як час

картини світу, він звертається до феноменології Гуссерля та її аналізу

походження науки нового часу, ролі науки в кризі європейської цивілізації

та її інтерпретації феномена технізації світу.

Згідно Блюменбергу, феноменологія розкрила суть технізації, не

обмеживши аналізом світу машин, створених людиною, а показавши, що

технічний елемент вже міститься в природничонауковій постановці питань,

характерної для науки нового часу й особливо для Галилея. Блюменберг

підкреслює неминущу цінність аналізу Гуссерлем технізації, у тому числі і

для дослідження трансплантації європейської науки в інші культури,

звертаючи увагу на те, що в цьому процесі відсутня внутрішня мотивація

прийняття рішень щодо підтримки і запозичення тих чи інших технічних

нововведень і дослідницьких напрямків. Експорт науки, а точніше її

практично корисних досягнень також свідчить про технізацію науки, про

спустошення її змісту.

Разом з тим Блюменберг указує на ряд слабких сторін

феноменологічного аналізу техніки. Зокрема, він відзначає, що технізація

нерідко розглядається Гуссерлем як патологічний процес, а філософія

виступає як терапія, що рятує європейську культуру від хвороб техніцизму і

рятує її від катастрофи. Суперечливість феноменологічної концепції техніки

полягає, згідно Блюменбергу, й в тім, що з одного боку, Гуссерль проводить

думку про неминучу технізацію в новоєвропейській культурі, а з інший, -

платоністські установки, що збереглися у світогляді і пізнього Гуссерля,

приводили до відкидання техніки і неприйняттю технізації, оскільки

технізація - невблаганна доля цієї культури, що веде її до кризи.

У тім аналізі феноменологічної концепції технізації, що дав

Блюменберг, неявно представляється і його власна інтерпретація техніки. Її

вихідним пунктом є ідея про те, що людина з біологічної точки зору істота

непристосована, відкрита, нужденна для того, щоб вижити і жити у

виробництві штучного світу артефактів. Це виробництво (незалежно від того,

чи є воно матеріальним чи духовної) завжди символічно. Завдяки створенню

символічного світу людина заміщає далекий йому світ світом штучним, а

відношення людини до дійсності завжди є опосередкованим, виборчим і

ґрунтується на метафоризації світу. Інстинктивні реакції, характерні для

тварини, заміщаються в людини орієнтованою дією, що припускає мету, символ,

вербальне вираження і розуміння. Неважко помітити близькість ідей

Блюменберга щодо біологічної недостатності й незахищеності людини, про

культурно-символічний характер діяльності людини, що відшкодовує і

компенсує його біолого-антропологічну обмеженість з ідеями філософської

антропології А. Гелена.

Думка Блюменберга про опосередкований характер відносин людини до

дійсності дуже істотна для філософії техніки. Саме вона пояснює

різноманіття форм дійсності і світів, у яких живе сучасна людина,

неоднозначність правил, що регулюють її життя, метафоричність розуміння нею

світу й себе самої.

Філософська концепція техніки М.Хайдеггера (1889-1976) протистоїть

антропології техніки і її можна назвати онтологією техніки. У центрі його

робіт - онтологична інтерпретація техніки, її зв'язку з буттям, аналіз її в

контексті відносини людини з буттям. Він не приймає уявлення про техніку як

засобі й як утіленні людської діяльності, інструментальний і

антропологічний підходи до техніки. Неявно полемізуючи з Ортегой-и-Гассетом

і К. Ясперсом, Хайдеггер бачить у техніці спосіб конструювання світу.

Техніка несе із собою і виражає в собі нове відношення людини до світу,

новий спосіб розкриття буття. У цьому техніка споріднена мистецтву і

сполучена з щирим пізнанням. Подібно мистецтву техніка - творчість, що

відкладається в добутку, а оскільки всякий добуток виводить з неявного у

відкритість, техніка відноситься до тієї ж області, де збувається істина.

Однак, сучасна техніка зв'язана з забуттям буття і його відкритості. У

цьому джерело тієї погрози, що несе із собою техніка. Вона формує сугубо

технічний спосіб конструювання світу, де природа виявляється постачальником

енергії і матеріалів, ставиться на службу виробництва як добуванню нових

матеріалів, нової енергії, нової сировини. Техніка з розкриття таємності

буття перетворюється у виробляюче, видобувне розкриття, для якого буття, що

стало сущим, поставлене як таке "дещо", функціонально використовуване

Страницы: 1, 2, 3