Міжнародний лізинг в системі світогосподарських зв'язків

довгострокове кредитування, лізинг може бути успішно використаний для

вирішення питань капіталовкладень. Дане положення виправдовується також

наданням клієнтові, крім позики, машин і устаткування, а також іншого

майна, що особливо актуально в умовах існуючого в Україні великого

морального і фізичного зносу практично всіх основних фондів.[ 33]

Як бачимо, лізингові операції мають великі переваги. Традиційне

уявлення про лізинг як примітивну довгострокову оренду майна безнадійно

застаріло. В той же час слід відмітити ряд недоліків, що притаманні

лізингу:

— кількість учасників лізингової угоди більша, ніж при купівлі майна

за рахунок позики, тому операції відрізняються досить складною

організацією;

— на підготовку фінансової лізингової угоди може знадобитися більше

часу, ніж на підготовку контракту на купівлю; вищі можуть бути і

адміністративні витрати, тому вважається, що ціна лізингу може бути нижчою

або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг.

Законодавством США, наприклад, передбачається, що для отримання

податкових пільг необхідно довести відповідність угоди до ряду ознак, які б

свідчили про її належність до дійсної угоди. Податковим законодавством

Німеччини, Франції та Італії не передбачаються додаткові пільги для

лізингодавців чи лізингоодержувачів. У 1986—1987 р.р. в Англії та США

почали діяти нові податкові законодавства, які фактично відмінили багато

податкових пільг, пов'язаних з лізингом.[ 55]

На лізингодавця лягає ризик морального старіння майна і отримання

лізингових платежів, а вартість лізингу є вищою, ніж позики, оскільки

ризики зносу устаткування лягають на лізингодавця; відповідно останній

закладає це у вартість лізингу. Якщо науково-технічний прогрес робить

об'єкт лізингу застарілим, при фінансовому лізингу орендні платежі не

припиняються до закінчення угоди.

Таким чином, розглянуті переваги і недоліки лізингових операцій дають

можливість зробити висновки, що позитивних моментів, притаманних лізингові,

набагато більше, і при державній підтримці, хоча б на період становлення,

лізинговий бізнес стане ще більш привабливим.

На наш погляд, в умовах економічної кризи в Україні, коли практично

зупинилося фінансування капіталовкладень в оновлення основних засобів у

зв'язку з недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням

виробництва, цей метод фінансування інвестицій є найбільш доцільним і може

сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України.

1.4 Види лізингу.

Відповідно до рівня окупності майна розрізняють фінансовий

(капітальний) і оперативний лізинг. Це найбільш поширені види лізингу.

Існує кілька критеріїв для їх розмежування: це і тип орендованого майна, і

обсяг обов'язків лізингодавця, і термін використання об'єкта лізингу.

Визначень фінансового та оперативного лізингу багато. Наведемо деякі з них.

Фінансовим називається лізинг, коли вартість майна повністю

повертається лізингодавцю за час дії договору лізингу (що передбачає

співпадання терміну повної амортизації майна і терміну договору). Для

оперативного лізингу характерне часткове відшкодування вартості зданого в

лізинг майна (термін амортизації довший від терміну договору).[ 22]

Фінансовий лізинг являє собою лізинг майна з повною сплатою його

вартості і характеризується тим, що термін, на який передається майно в

тимчасове користування, наближається по тривалості до терміну експлуатації

та амортизації всієї або більшої частини майна. Оперативний лізинг

характерний тим, що термін договору лізингу коротший, ніж нормативний

термін використання майна, і лізингові платежі не покривають повної його

вартості.[ 37]

Фінансовий лізинг — це угода, яка передбачає протягом своєї дії

виплату лізингових платежів, котрі покривають повну вартість амортизації

обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток

орендодавця. Оперативний лізинг — це орендні відносини, за яких витрати

лізингодавача пов'язані з придбанням та утриманням майна, що здається в

оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового

контракту.[ 3; 6]

Фінансовий лізинг — основний вид лізингових операцій, при яких засоби

виробництва лізингуються на тривалий термін, близький до терміну

амортизації, з можливим у подальшому придбанням лізингоодержувачем майна,

що лізингується. Оперативний лізинг — коротко чи середньострокова оренда,

як правило, з неповною амортизацією лізингового майна.[ 3; 6]

У практиці країн з розвиненою ринковою економікою правові особливості

регулювання лізингових операцій стoсуються, як правило, фінансового

лізингу, хоча замість обов'язкового характеру переходу власності у договорі

мають бути зафіксовані умови такого переходу.

Основою для їх розмежування фактично служить термін оренди з

амортизаційним періодом і не передбачена обов'язковість переходу права

власності при здійсненні фінансового лізингу.

1.5. Форми лізингових угод.

Міжнародна практика напрацювала наступні форми лізингових угод.

Стандартний лізинг. При цій формі лізинга виробник обладнання продає його

лізинговій компанії, яка здає це обладнання в лізинг споживачеві. При

цьому між виробником та лізингоотримувачем не виникають правові відносини.

Технічне обслуговування здійснює за окремою домовленностю виробник, а

лізингодавець не втручається впитання технічного обслуговування.

Звортній лізинг («ліз-бек»). Ця форма використовується у випадку, коли

фірма відчуває гостру нестачу коштів. Сутність цієї операції полягає в

тому, що власник обладнання продає лізинговій компанії обладнання, а потім

бере його в лізинг, тобто продавець обладнання перетворюється в

лізингоотримувача.

«Мокрий лізинг». Цей різновид лізингу передбачає додаткові послуги

лізингдавця лізингоотримувачу. Лізингодавець здійснює утримання обладнання,

ремонт, страхування, інколи управління виробництвом.[ 23]

«Чистий лізинг». В данному випадку всі обов‘язки, пов‘язані з експлуатацією

обладнання, виконує лізингоотрімувач. Він сплачує податки, здійснює

страхування та несе всі витрати, пов‘язані з використанням обладнання.

Лізингоотримувач зобов‘язаний утримувати обладнання в робочому стані,

обслуговувати його та після закінчення строку лізингу повернути його в

доброму стані з урахуванням нормального зносу лізингодавцю. Лізингодавець

не відповідає за дії, пов‘язані з використанням лізингоотримувачем майна.

Але він несе відповідальність, пов‘язану з можливими діями влади чи інших

організацій країни, де використовується обладнання.

Лізинг на залишкову вартість обладнання. Використо-вується по відношенню до

обладнання, що вже знаходилось в користуванні. Така форма лізингу діє

напротязі 1-4 років. [ 22]

Лізинг з повним обслуговуванням. Подібний до «мокрого» лізингу, але угода

передбачає виконання лізингодавцем деяких додаткових послуг. Наприклад,

лізингодавець проводить дослідження, що передують придбанню обладнання,

здійснює поставку необхідних сировинних матеріалів для роботи данного

обладнання, надає кваліфікованих спеціалістів для роботи з обладнанням та

надає деякі інші послуги.

Лізинг постачальнику. Ця форма лізингу схожа з типом «ліз-бек».

Постачальник обладнання виступає в подвійній ролі: продавця та основного

лізингоотримувача, який не є користувачем обладнання. Лізингоотримувач

зобов‘язаний знайти суборендаторів та здати їм обладнання в суборенду. Для

цього не потрібна згода лізингодавця, здача обладнання в суборенду є

обов‘язковою.

Оновлений лізинг. Характерним для цієї форми є те, що відбувається

періодична зміна раніше зданого в лізинг обладнання більш сучасним. Ця

модель досить розповсюджена при лізингу ЕОМ.

Вендор-лізинг. У цьому випадку в ролі лізингової компанії виступає

ассоціація фірм-виробників спільно з лізинговою компанією чи банком. Ця

модель використовується при просуванні на ринок особливо дорогого

обладнання. При цьому виробник бере на себе пошук партнерів та технічне

обслуговування обладнання об‘єкту лізингу, а лізингова компанія -

організаційну розробку проектів, вирішення адміністративних питань, надання

консультаційних послуг.

2. Склад, види та форми лізингових платежів.

Основу економічних взаємозв‘язків між лізингоодержувачем та

лізингодавцем створюють лізингові платежі, котрі відображають відносини

власності, користування реалізація та присвоєння прав власності на засоби

виробництва.

Визначення розмірів лізингових платежів має важливе значення для

успіху лізингових компаній. Під лізинговими платежами розуміють виплати

лізингодавцеві, які здійснює лізингоодержувач за надане йому право

користуватися лізинговим майном. Лізингові платежі є тим механізмом, за

допомогою якого лізингодавець повинен відшкодувати свої фінансові витрати

на придбання майна і отримати прибуток. Виходячи з цього, загальна сума

лізингових платежів за весь період лізингу повинна включати:

8. суму, що відшкодовує витрати на виробництво чи придбання лізингового

майна;

9. накладні витрати, що пов'язані з рухом майна (транспортування,

оформлення документів, зберігання);

10. вартість кредитних ресурсів, що використовуються для придбання майна за

лізинговою угодою;

11. прибуток лізингодавця;

12. експлуатаційні витрати (пуск, налагодження, ремонт, монтаж);

13. сукупні послуги (навчання персоналу, передача ноу-хау, інжинірингові

послуги);

14. витрати на страхування майна, якщо воно було застраховане

лізингодавцем;

15. витрати на пошуки лізингоодержувача, рекламу, послуги посередникам;

16. втрати від знецінення майна в результаті інфляції.

Крім того, в лізингових платежах слід враховувати суму податків, які

буде сплачувати лізингодавець: податок з власників транспортних засобів і

податок на майно (в разі його введення). Таким чином, загальна сума

лізингових платежів не є постійною величиною, а залежить від перелічених

параметрів та швидкості відшкодування вартості лізингового майна. Чим

швидше буде погашена вартість лізингового майна, наприклад, шляхом виплати

авансу, тим менші проценти будуть нараховуватися на залишкову вартість

лізингового майна. І навпаки, якщо лізингоодержувач переносить виплату

перших платежів на пізніший строк, то первинна вартість майна зростає за

рахунок нарахованих відсотків на вартість лізингованого майна і кредиту.

[37]

Розміри, спосіб, форма і періодичність виплат, а також метод

визначення загальної суми лізингових платежів встановлюються в лізинговому

контракті за взаємною згодою сторін. Порядок здіснення лізингових платежів

гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розраховувати

надходження своїх доходів і разом з лізингодавцем розробити гнучку схему

платежів).

3.Міжнародний лізинг як форма диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків

України.

В умовах інвестиційної кризи, що в Україні прийняла майже чи не

найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірний той всебічний

інтерес, що виявляється до специфічної форми економіко-правових

відносин, що отримала збірне найменування "лізингу".

Являючись продуктом розвитку в умовах постіндустріального

суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами

ринкової економіки ("розширеної форми людського співробітництва",

користуючись термінологією Фридриха Хайека), традиційних форм позики і

оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм

діалектичого вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного

нагромадження.

Переваги лізингу в цьому плані пов'язані з можливістю зниження

інвестиційного ризику на основі відділення відносин власності і

користування.

Велику перспективу для розгортання інвестиційної діяльності в Україні

має стимулювання лізингових операцій як гарантованого виду товарного

інвестування. В цьому контексті опрацьовуються питання створення мережі

лізингових компаній та спеціалізованих лізингових фондів виробничих

потужностей. Свою діяльність ці структури здійснюватимуть у взаємодії з

центральними та місцевими органами виконавчої влади, галузевими

міністерствами та безпосередньо з підприємствами. Функціональне

навантаження лізингових компаній та фондів очікується достатнім: виявлення

лізингових потужностей та ведення їх реєстру; відбір заявок потенційних

лізингоотримувачів; передача останнім об'єкту лізингу і, звичайно,

контроль, координація ситуації на всіх етапах реалізації лізингових угод. В

умовах великої капіталоємності українських підприємств лізинг може

слугувати в якості інвестиційного "трампліну" залучення в господарський

обіг значних капітальних ресурсів.[19]

Економіка України зазнає гострого дефіциту коштів, в першу чергу -

інвестиційних. Успішне проведення реформ і подолання соціально-

економічної кризи вимагає значних фінансових і матеріальних ресурсів.

Існують різноманітні варіанти залучення коштів в національну економіку.

На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу,

тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент,

сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує

гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і

розвитку виробництва.

Однією з основних форм подолання проблем відсутності інвестиційних

коштів є лізинг, в т. ч. і міжнародний. А в відповідності з правилами

МВФ, зобов'язання продавця, що випливають з лізингової угоди, не

включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави.

До пріоритетних напрямків використання лізингу в Україні можна

віднести:

1. Високотехнологічні наукоємні галузі: літако - і

машинобудування, порошкова металургія, керамика, электрозварювальне

виробництво; енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс,

агропромисловий комплекс.

2. Видобувні і металургійні галузі, кольорові метали, уран,

вугілля, сталь і прокат.

3. Виробництво товару народного споживання.

4. Незавершене виробництво.

5. Дрібний бізнес та ін.[19]

Лізинг можна розглядати як форму довгострокового кредитування

покупки, що являє собою довгострокову оренду. Оскільки лізингова служба

повністю оплачує основні засоби за дорученням підприємства-

лізингоотримувача за рахунок власних коштів, то до неї переходить право

власності на об'єкти лізингу.

В останні роки став розповсюджуватися міжнародний лізинг.

Міжнародний лізинг - договір лізингу, що здійснюється суб'єктами

лізингу, які знаходяться під юрисдикцією різних держав. Міжнародною

лізингова операція вважається також в тому випадку, якщо майно або

платежі перетинають державні кордони, угода, по якій лізингодавець купує

обладнання у національного підприємства, а після цього передає його

іноземному підприємцю за кордон, називається експортним лізингом. Якщо

обладнання купується у іноземної фірми і передається для використання

вітчизняному підприємцю, угода називається імпортним лізингом.[11]

Міжнародний лізинг може застосовуватися і тими підприємствами, що

не одержують доходів в СКВ. В таких випадках укладається угода, що

передбачає оплату зобов'язань продавця постачанням продукції, виробленої

на обладнанні, що орендувалося. Це свого виду "бартер", що заохочується

діючими в багатьох країнах нормами фінансового права, тому що сприяє

просуванню обладнання, транспортних засобів і т. ін. на зовнішній

ринок.[19]

Можна констатувати, що в нинішній час Україна є сировинним

придатком розвинутих країн світу (нацією забезпечення) і тому однією з

першочергових задач економічної політики повинна бути задача виходу

України на рівень технологічної нації. Для цього необхідні технологічні

інвестиції, що можуть бути отримані з допомогою міжнародного лізингу.

Україна повинна скористуватися лізингом для вирішення своїх

інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення

капіталовкладеннь, що відбувається швидше, ніж спад виробництва. В

умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 1996 рік дефіцит

державного бюджету склав 4.5% ВВП, це свідчить про те, що частина

централізованих вкладень буде зменшуватися.[50]

Інвестиційні можливості більшості суб'єктів господарювання

обмежені і до того ж зменшуються. Останній етап сучасного відновлення

українських підприємств завершився 10 років назад. В нинішній час їхній

знос досяг катастрофічної відмітки. В середньому за 1991 - 1995 роки

знос ОВФ значно посилився і знаходиться в розмірах 35 - 50%, при тому,

що основні фонди не збільшуються, а скорочуються. Відсутність оборотних

коштів і дуже малі розміри прибутку обмежують можливості відновлення

процесу відтворення.[50]

Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової

операції. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції

і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з

бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.

Враховуючи те, що лізинг пов'язаний з вкладанням ресурсів на

тривалий термін, необхідно враховувати економічну ситуацію, що склалася

в країні. Хочеться відзначити, що Україна вступила в фазу стабілізації

економіки. Про це свідчать такі дані: падіння темпів інфляції (0.7%-

серпень 1997 року); стабілізація грошової одиниці, здешевлення кредитів,

зростання обсягу виробництва в деяких галузях народного господарства

(чорна металургія, ПЕК), часткове рішення проблем по зменшенню

заборгованості по заробітній платі і ін.

Все це повинно сприяти розвитку лізингових відносин в Україні.

ВИСНОВКИ

В умовах інвестиційної кризи, що в Україні прийняла майже чи не

найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірний той всебічний

інтерес, що виявляється до специфічної форми економіко-правових

відносин, що отримала збірне найменування "лізингу".

Являючись продуктом розвитку в умовах постіндустріального

суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами

ринкової економіки ("розширеної форми людського співробітництва",

користуючись термінологією Фридриха Хайека), традиційних форм позики і

оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм

діалектичого вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного

нагромадження.

Такий альтернативний засіб інвестування як одержання і

використання іноземних кредитів має ряд негативних факторів, значна

частина коштів спрямовується на покриття поточних витрат, дефіциту

державного бюджету, а не на інвестування виробництва і його технологічне

відновлення. До того ж іноземні кредити збільшують зовнішній борг і на

його обслуговування витрачаються значні валютні кошти. Витрати

консолідованого бюджету України на 1997 рік по обслуговуванню державного

боргу склали 6.2% всіх витрат.

Враховуючи ситуацію з іноземними кредитами і інвестиціями, а також

ситуацію, що склалася на вітчизняному ринку довгострокових кредитів (по

них дуже високі проценти і їх практично ніхто не надає), саме лізинг

може стати єдиною формою довгострокового кредитування в Україні в

найближчий час.

На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу,

тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент,

сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує

гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і

розвитку виробництва.

Однією з основних форм подолання проблем відсутності інвестиційних

коштів є лізинг, в т. ч. і міжнародний.

Можна констатувати, що в нинішній час Україна є сировинним

придатком розвинутих країн світу (нацією забезпечення) і тому однією з

першочергових задач економічної політики повинна бути задача виходу

України на рівень технологічної нації. Для цього необхідні технологічні

інвестиції, що можуть бути отримані з допомогою міжнародного лізингу.

Україна повинна скористуватися лізингом для вирішення своїх

інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення

капіталовкладеннь, що відбувається швидше, ніж спад виробництва. В

умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 1996 рік дефіцит

державного бюджету склав 4.5% ВВП, це свідчить про те, що частина

централізованих вкладень буде зменшуватися.

Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової

операції. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції

і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з

бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.

Вирішення вище зазначених проблем, що ускладнюють

ефективність і мобільність регулювання лізингових відносин, врахування

переваг регулювання лізингових операцій в інших країнах, приєднання

України до Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, всебічна

підпримка розвитку лізингу з боку держави дадуть Україні змогу вирішити

значну кількість проблем, пов`язаних з інвестуванням і залученням

коштів.

Список використаної літератури:

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 20 березня 1991

року //Закон України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 285.

1. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року // Закон України.

—Т. 1. —К., 1996. —С. 173.

1. Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 року // Закон України. - Т.

3. - К.,1998. - С. 144-151

1. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 року //Закони

України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 191.

1. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 року

//Закони України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 310.

1. Про оподаткування прибутку піприємств: Закон України від 22.05.97 р. №

283/97- ВР

1. Бирман. Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов /Пер.

с англ. под ред. Л .Белых. — М.: ЮНИТИ. — 1997. — С. 279—307.

1. Бутнік-Сіверський О. Ринковий механізм господарвання. — К.: Компас,

1995. — 246 с.

1. Внукова Н., Ольховиков О. Мир лизинга. — X.: Основа, 1994. — 223 с.

1. Голощапов В., Комаровский В., Новичихин В. и др. Развитие лизинга в

капиталистических и социалистических странах: Обзорная информация. —

Серия 2. Экономика и организация материально-технического снабжения. —

М.: ЦНИИТЭИМС, 1989. — Вып. 8. — С. 44.

1. Кабатова Е. Лизинг: понятие, правовое регулирование, международная

унификация. — М.: Наука, 1991. — 132 с.

1. Колесников В., Кроливецкая Л. и др. Банковское дело. — М.: Финансы и

статистика, 1996. — С. 289—306.

1. Крупник А., Палинова А. Введение в предпринимательство. — С.:

Политехника, 1996. — С. 323.

1. Лизинг и факторинг: Метод, указания по проведению факторинг. и лизинг,

операций. — М., 1991. — 36 с.

1. Лизинговые и факторинговые операции: Метод. разработки. — М.: ДИАМОНД,

1992. — 54 с.

1. Лизинг и коммерческий кредит. — М.: Ист. — Сервис, 1993. —100 с.

1. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков /Под ред.

ГрязновойА., Молчанова А. и др. — М.: ДеКА, 1995. — С. 18—56.

1. Ляшенко В., Барановский А., Толмачева А. Методические рекомендации по

развитию лизинга как формы финансовой поддержки малого бизнеса. —

Донецк.: ЦЭП АН Украины, 1993. — С. 35.

1. Мішенко В.І., Луб’яницький О.Г., Слав’янська Н.Г. Основи лізингу. - К.:

Знання, 1997. - 136с.

1. Нікбахт Е. Фінанси. — К.: Основи, 1993. — С. 208—215, 280—290.

1. Осипов Ю.М. Основы предпринимательского дела.- М. 1992. - С.179

1. Основы банковского дела /Под ред. Мороза А. — К.: Либра, 1994. — С. 208.

1. Прилуцкий Л. Лизинг: Правовые основы лизинг. деятельности в Российской

Федерации. — М.: Ось—89, 1996. — 126 с.

1. Рэдхэд К., Хъюс С. Управление финансовыми рисками / Пер. с англ. — М.:

ИНФРА—М, 1996. — 288 с. 17.

1. Слов'янська Н. Лізинг як перспективна форма господарських відносин:

Проблеми розвитку фінансового менеджменту. — Київ — Суми, 1995. — С.

34—36.

1. Смирнов А. Лизинговые операции. — М.: Консалт—банкир, 1995. —136 с.

1. Талье И., Абашина А. и др. Аренда и лизинг. — М.: Филинъ, 1996. — С. 75.

1. . Хойер В. Как делать бизнес в Европе.—М.: Прогресс,1990. — 253 с.

1. Шпиттлер Х.И. Практический лизинг. - М. 1991. - С.7.

1. Андраасова Л. Лизинговый бизнес //Экономика и жизнь. — 1993. —№2.—С. 12.

1. Бабалое А. Некоторые аспекты лизинговых операций //Внешняя торговля. —

1993. —№10.—С. 16.

1. Бойчук Р. Лизинг: экономико—правовая сущность //Бизнес-информ. — 1993. —

№ 16. — С. 5.

1. Внукова Н. Новые возможности лизинга в Украине //Укр. деловые новости. —

1996. — № 23.

1. Голощапов В. Лизинг обречен на успех, но мешают налоговые проблемы

//Экономика и жизнь. — 1996. —№8.—С. 3.

1. Губина И. Лизинг надо узаконить и обеспечить ему государственную

поддержку //Україна Вивіпезв. —1996.—№№ 34— 36.— С. 7.

1. Заруба О. Вдосконалення кредитної політики комерційних банків

//Банківська справа. — 1996. —№1.—С. 21—23.

1. Ковбасюк М., Дерен М. Облік операцій, пов'язаних з орендою майна

//Бухгалт. облік і аудит. — 1994. —№4.—С.

1. Маринченко Б. Підготовка та експертиза лізингових проектів //Вісник НБУ.

— 1997. —№2.—С ЗІ.

1. Меджибовська Н. Визначення кредитного ризику на основі експертних оцінок

//Банк. справа. — 1996. —№1.—С. 24.

1. Мосійчук В. Світова практика проведення лізингових операцій та проблеми

її впровадження в Україні //Економіка України. — 1995. — №3. — С. 10.

1. Пилипенко Л. Фінансовий аналіз як інструментарій оцінки рівня ризику

інвестора //Фінанси України. —№1.—С. 80—85.

1. Пивоваров А. Не можешь продать — отдай в лизинг //Бизнес. — 1996. — №

23. — С. 14.

1. Покотило 1. Правове забезпечення лізингових операцій //Вісник НБУ. —

1997. —№2.—С. 27—28.

1. Райк Е. Лізинг — для малого бизнеса //Бизнес для всех. — 1996. — № II.

1. Романченко О. Сучасні методи оцінки кредитного ризику в банках України

//Фінанси України. — 1996. —№8.—С. 59—61.

1. Рэдхэд К., Хъюс С. Управление финансовыми рисками / Пер. с англ. — М.:

ИНФРА—М, 1996. — 288 с.

1. Третпяк О. Фінансовий аналіз в акщонерних товариствах //Фінанси України.

— 1997. —№1.—С. 61—64.

1. Хименский Г. Экономическая сущность лизинговых операций и их учет

//Бизнес. — 1996. —№ 5.—С. II—12.

1. Яновский О. Лізинг як форма підприємницької діяльності //Економіка

України. — 194. —№11.—С. 90—91.

1. Український інвестиційний журнал №№ 1-6, 1997-1998.

1. Дані Міністерства економіки на 1.01.98.

1. Leasing finance /Edited by Tom Clark. — Second Edtion. — Euromoney

Books, 1990. — 270 p.

1. Leasing Life. — Vol. 4. — Issue 36. — 1996. — Sept.

1. Leasing Life. — Vol. 4. — Issue 37. — 1996. — Oct.

1. Brigham E., Gapenski L. Financial Management: Theory and Practice. —

Chikago; New York; Dryden Press; 1988. — 421 p.

Страницы: 1, 2