Облігації

умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед

підприємств і громадян на добровільних засадах[22].

Облігація може випускатися в документарній і електроній формі. В

першому випадку перехід власності фіксується безпосередньо передачею

бланків облігацій від продавця покупцю або особі, яка зберігає його цінні

папери. Документ, який представляє собою облігацію має містити наступні

реквізити:

Випискаа із закону.

… найменування цінного паперу - "облігація", фірмове

найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове

найменування або ім'я покупця (для іменної облігації);

номінальну вартість облігації; строки погашення, розмір і

строки виплати процентів (для процентних облігацій);

місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис

керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи,

печатку емітента.

Крім основної частини до облігації може додаватися

купонний лист на виплату процентів.

Купон на виплату процентів повинен містити такі основні

дані:

порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації,

по якій виплачуються проценти; найменування емітента і рік

виплати процентів[23].

Якщо облігація має електрону форму, то вона існує лише у вигляді

записів на банківських рахунках або на депозитних рахунках в депозитаріях

(наприклад ОВДП – в Депозитарії НБУ).( Перехід власності при такій формі

фіксується, після надходження коштів на рахунок емітента і формування ним

відповідного документу про результати розміщення, зарахуванням на депо

рахунок інвестора купленої кількості облігацій .

Облігація, як і будь-який інший цінний папір, може бути іменною і на

пред’явника, що вільно обертаються і з обмеженим колом обігу. Іменні

облігації, якщо інше не пердбачено Законодавством України або в умовах

випуску спеціально не вказано, що вони (облігації) не підлягають передачі,

передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який

засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи)[24]. Облігації,

запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім

безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.

Згідно українського законодавства мінімальний номінал облігації 5

гривень[25]. Номінальна вартість, що є більшою за мінімальну має бути

кратною їй (10, 15, 50, і т.д.). Номінальна вартість визначається емітентом

при прийнятті рішення про випуск облігацій.

Крім номінальної розрізняють ще відсічну і курсову вартість облігації.

Відсічна ціна – це ціна за якою розміщуються облігації на первинному ринку.

Курсова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції, що

склалися на даний момент. Курс як правило виражається в процентах до

номіналу облігації. Існує також поняття викупної ціни, під якою розуміють

ту суму грошей, за яку ця облігація може бути викуплена емітентом у її

власника, якщо це визначено умовами випуску.

В залежності від емітентів випускаються наступні види облігацій:

А) облігації державної позики (зовнішньої і внутрішньої);

Б) облігації місцевих позик;

В) облігації підприємств.

Це відображено в Законі України “Про цінні папери та фондову біржу”.

Таким чином емітентом облігацій можуть бути органи республіканської

(федеральної) і місцевої влади, підприємства всіх передбачених в державі

форм власності. Рішення про випуск облігацій внутрішньої державної позики

приймається Кабінетом Міністрів, а про випуск облігацій місцевих позик –

місцевими Радами народних депутатів. Кошти від розміщення державних і

місцевих позик надходять відповідно до державного і місцевих бюджетів і

позабюджетних фондів.

Рішення щодо виуску корпоративних облігацій (облігацій підприємств)

приймаються емітентом і оформлюються протоколом, в якому має міститися

наступна інформація: фірмове найменування емітента облігацій та його

місцезнаходження; відомості про статутний фонд, господарську діяльність і

службових осіб емітента; найменування контролюючого органу (аудиторської

фірми); дані про розміщення раніше випущених цінних паперів; мету

випуску і вид облігацій (іменні чи на пред'явника); загальну суму

емісії, кількість і номінальну вартість облігацій; кількість

учасників голосування; порядок випуску облігацій та виплати доходів по

них; строки повернення коштів при відмові від випуску облігацій;

строки продажу відповідних товарів або надання відповідних послуг по

цільових облігаціях; порядок повідомлення про випуск та розміщення

облігацій; порядок оплати облігацій. Підприємства не мають права випускати

облігацій на суму, що перевищує 30% статутного фонду(25% для АО) і лише

після повної його сплати (для АО – після повної сплати всіх раніше

випущених акцій). Кошти від розміщення облігацій не можуть бути використані

на формування статутного фонду підприємства і на покриття збитків, що є

результатом господарської діяльності емітента. Випуск облігацій за

законодавством, деяких країн, не може відбутися за відсутності довірчої

особи, якою найчастіше є банк чи трастова компанія.

Проте в законі не визначено існування облігацій зовнішньої державної

позики. Рішення про їх випуск приймається Президентом України по кожному

випуску в межах встановленого Верховною Радою ліміту зовнішнього боргу

України.

Одним із видів державних облігацій є казначейські забов’язання. Вони за

своєю суттю нічим не відрізняються від облігацій. Основною їх відмінністю є

більш чітке визначення деяких умов їх випуску таких як: строки покриття

облігацій (і в залежності від цього, хто приймає рішення про їх випуск),

серед кого мають розміщуватися облігації і на що спрямовуються кошти від їх

розміщення)

Випискаа із закону

Казначейські зобов'язання України (надалі -

казначейські зобов'язання) - вид цінних паперів на

пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних

засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками

грошових коштів до бюджету і дають право на одержання

фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

а) довгострокові - від 5 до 10 років;

б) середньострокові - від 1 до 5 років;

в) короткострокові - до одного року.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових

казначейських зобов'язань приймається Кабінетом

Міністрів України. Рішення про випуск короткострокових

казначейських зобов'язань приймається Міністерством фінансів

України. У рішенні про випуск казначейських зобов'язань

визначаються умови їх випуску.

Порядок визначення продажної вартості казначейських

зобов'язань встановлюється Міністерством фінансів України

виходячи з часу їх придбання.

Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються

на покриття поточних видатків республіканського бюджету.

Власниками облігацій можуть бути як фізичні так і юридичні особи. Вони

їх можуть придбати на біржовому або позабіржовому (третьому і четвертому)

ринках за рахунок власних або залучених коштів. Валюта в якій оплачується

облігація визначається умовами її випуску. Це прописано в українському

Законодавстві наступним чином:

Виписка із закону

Облігації усіх видів придбаються громадянами лише за рахунок

їх особистих коштів.

Підприємства придбають облігації усіх видів за рахунок

коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків

та процентів за банківський кредит.

Облігації усіх видів оплачуються в карбованцях, а у випадках,

передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті.

Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату облігацій,

їх вартість виражається у карбованцях.

Таким чином, обсяг ресурсів населення (громадян) обмежений лише

особистими коштами, а вартість облігацій виражається виключно в гривнях.

Доход по облігаціях нараховується, як правило, як процент від номіналу

– в Законодавстві України такі облігації називаються процентними. Хоча

існують і інші форми нарахування доходу, наприклад, дисконтні облігації,

STRIPS, доходні облігації (income bonds). Сума доходу виплачується в тій

валюті, яка визначена в умовах випуску.

Доход по облігаціях може виплачуватися і в товарній формі (цільові,

безпроцентні облігації). Вони меньш ліквідні ніж нецільові облігації, тому

не мають широкого поширення в світовій практиці. Така форма виплати доходу

застосовується, як правило, за умов нестабільної грошової системи та

значних темпів інфляції.

Виписка із закону

Доход по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до

умов їх випуску.

Доход по облігаціях цільових позик (безпроцентних

облігаціях) не виплачується. Власникові такої облігації

надається право на придбання відповідних товарів або послуг,

під які випущено позики.

Якщо ціна товару до моменту його одержання

перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар по

ціні, вказаній на облігації, а при одержанні більш дешевого

товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною

товару.

По облігаціях підприємств доходи виплачуються за

рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і

сплати інших обов'язкових платежів.

При цьому слід наголосити, що при виплаті доходу та задоволенні інших

претензій (наприклад, при банкрутстві товарисьтва) облігації мають

старшинство перед акціями. Тобто претензії щодо сплати процентів (доходу)

та повернення боргу по них задовільняються в першу чергу, що є дуже

важливиою характеристикою облігації.

Будь-яка облігація проходить чотири загальновизнані етапи свого

життєвого циклу:

- емісія;

- розміщення;

- обіг;

- погашення (крім безстрокових облігацій).

На стадії емісії визначаються потреба в додаткових коштах, цілі їх

мобілізації, приймається рішення про випуск облігацій і умови цього

випуску. Відбувається визначення організацій, які будуть гарантами

забов’язань і представляти права інвесторів і емітентів. Стадія емісії

багато в чому визначає особливості наступних стадій життєвого циклу

облігацій.

На стадії розміщення визначаються агенти, які будуть представляти

емітента на фондовому ринку, виконувати платежі і розрахункові операції,

вести облік і зберігання облігацій. На ній же відбувається формування

фондів шляхом перехду права власності на облігації від емітента до

інвесторів. Цей перехід може відбуватися в формі аукціону, приватного

розміщення (коли певна група інвесторів хоче викупити весь випуск) або

призначення певних організацій (агентів), які будуть займатися

розповсюдженням облігацій (ощадні облігації серії ЕЕ, ОВДОП 1997 року).

Стадію обігу ми окреслимо як період часу від розміщення до останньої

виплати по облігації (погашення). Обіг облігацій - це багаторазовиий

перехід прав власності на облігації від одного інвестора до іншого. Під час

обігу виплачуються (або не виплачуються) проміжні виплати по облігаціях

передбічені умовами випуску.

Стадія погашення передбачає задоволення претензій власників облігацій

щодо виплати суми боргу (як правило з погашенням останнього купону) і сум,

що не були виплачені за умовами випуску. Невиплата по забов’язаннях може

призвести до банкрутства компанії.

Законодавствами більшості країн створено широке поле щодо моделювання

цінних паперів, тому існує велика кількість їх різновидів, яка збільшується

з розвитком фондового ринку. На кожному історичному етапі цього розвитку

виникають нові моделі, що найбільш повно відповідіть вимогам сучасної

ситуації. Тому вичерпний перелік всіх назв різних видів облігацій був би

дуже довгим. Часто різні назви використовуються для позначення одного і

того ж інструмента, а іноді буває, що одна й таж назва дана зовсім різним

видам. Проте найбільш розповсюдженими є лише декілька основних видів

облігацій з відносно стандартними назвами:

- іпотечні облігації;

- облігації під заставу фондових паперів;

- облігації під заставу обладнання;

- незабезпечені облігації;

- інші види облігацій.

Іпотечні облігації являють собою боргові забов’язання, що забезпечені

майном корпорації[26] (емітента). У випадку її банкрутства або

неплатіжоспроможності утримувачі облігацій мають право на отримання цього

майна, яке вони можуть продати для задоволення своїх претензій. Крім цього

вони мають право подати позов на емітента.

Утримувачі іпотечних облігацій під заставу майна, як правило, захищені

умовами облігаційного договору. Емітенту може бути заборонено випускати

нові облігації під заставу майна, яке вже є забезпеченням для інщих

облігацій (якщо ж такий випуск відбувся , то вони мають бути “більш

низького порядку” або “вторинними” в тому розумінні, що їх утримувачі

можуть претендувати на підзаставне майно лише після того, як будуть

задоволені потреби утримувачів раніше випушених під заставу цього майна

облігацій). Майно, що було придбано корпорацією після випуску облігацій,

також може використовуватися в якості забезпечення.

Облігації під заставу фондових паперів забезпечені іншими цінними

паперами, що зберігаються на умовах трасту. Найбільш розповсюдженою є

ситуація, коли в якості забезпечення облігацій компаннії-емітента

виступають цінні папери її філії.

В якості забезпеченя облігацій під заставу обладнання, які відомі також

під назвою сертифікатів, що забезпечені рухомим майном, право на яке має

довірча особа, використовуються транспортні засоби (літаки, локомотиви). У

випадку необхідності це обладнання може бути продано і кошти передані

новому власнику. Юридичні процедури, що вимагаться для емісій таких

облігації мажуть бути дуже складними. В більшості випадків використовується

так звана “філадельфійська схема”, суть якої полягає в тому, що довірча

особа, яка володіє обладнанням, випускає облігації, а потім здає це

обладнання корпорації в аренду. Арендна плата використовується для виплат

утримувачам облігацій процентів і суми боргу. В підсумку, коли всі виплати

зроблені в зазначені строки, коропорація отримує право на обладнання.

Незабезпечені облігації являють собою облігації під загальне

забов’язання емітента, що їх випускає і за суттю є незабезпеченим кредитом.

В цілях захисту власників таких облігацій облігаційна домовленість[27] як

правило містить обмеження на подальшу емісію як забезпечених, так і

додаткових незабезпечених боргових паперів.

Підвидом незабезпечених облігацій є субординовані облігації.

Субординація (підпорядкування) вводиться тоді, коли в обігу знаходяться

більше ніж один випуск незабезпечених облігацій для визначення пріорітетів.

Так у субординованих незабезпечених облігацій пріорітет нижче, ніж у

несубординованих. У випадку банкрутства компанії забов’язання з більш

низьким пріорітетом будуть задовольнятися після того, як бідуть виконані

забов’язання по облігаціях більш високого порядку.

Також існують і інші види облігацій. Наприклад доходні облігації за

своєю суттю більше нагадують привелейовану акцію аніж облігацію. Виплати

процентів по них своєчасно та в повному обсязі не гарантовані, а їх

невиплата не несе за собою банкрутства емітента. Для корпорації-емітента

відсотки по облігаціях даного виду можуть відноситися до тих, що зменшують

оподатковану базу. Такі види облігацій не мають широкого розповсюдження

(приклад: при реорганізації неплатоспроможних залізниць[28]).

Гарантовані облігації випускаються одніэю корпорацією, а гарантуються

іншою (наприклад, випускаються дочірньою компанією, а гарантуються

головною). По облігаціях участі окрім гарантованого проценту може

виплачуватися надбавка, якщо доходи корпорації перевищують певний рівень.

Облігації з правом голосу, на відміну від звичайних, надають їх утримувачам

право голосу в керівництві корпорацією-емітентом. Для фінансування

обладнання іноді практикують випуск облігацій серіями з різними термінами

погашення.

Конвертовані облігації можуть бути, за бажанням їх власника, обмінені

на інші цінні папери, як правило звичайні акції (того ж емітента).

Емітентами забезпечених облігацій, як правило, є корпорації і

муніципальні органи влади. Муніципалії випускають, окрім зазначених видів

облігацій, облігації під доход від проекту і облігації промислового

розвитку. В першому випадку джерелом виплат процентів і погашення

облігації служить доход від об’єкта інвестування мобілізовних коштів або

певний доход емітента (наприклад податок). В другому випадку (облігації

промислового розвитку) зібрані кошти йдуть на покупку або будівництво

обладнання, яке передбачається здати в аренду на привабливих умовах. Такі

облігації дозволяють знизити коштовнисть фінансування для тих компаній, які

вирішили розмістити свої підприємства на тій же теріторії, де знаходиться

емітент.

Випускаються також і різні види короткострокових облігацій для

задоволення поточних потреб в наявних коштах. Традиційно до таких видів

відносяться векселі[29] (зі строками до надходження податків, до отримання

доходу, тощо).

Державні облігації випускаються під загальне забов’язання і

гарантуються всім майном, що є в державній власності. Це можуть бути

облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик, ощадні облігації

(облігації серіїї EE I HH в США, ОВДОП 1997 року випуску), векселі, білети

і облігації Казначейства (Казначейскь забов’язання, білети Казначейства

США, ДКЗ (ГКО) в Росії), безкупонні розписки Казначейства[30].

Таким чином ми визначили суть облігації як боргового цінного паперу

(цінного паперу з фіксованою ставкою доходу) і описали основні її

характеристики і розглянули основні види. Ми намагалися співставити базові

теоретичними положення з законодавчою базою нашої країні для того, щоб

показати як ця теорія практикується в України.

Висновок

Обсягу курсової виявилося замало, щоб розглянути більшість особливостей

облігації як цінного паперу. Проте ми розкрили головну її суть як боргового

ціного паперу, пояснили те місце на ринку цінних паперів, яке вона займає в

Україні і в світі, розглянули основні її види.

За рахунок таких властивостей облігацій як дешевість, порівняно з

банківським кредитом, надійність, відносна простота випуску і обігу робить

цей папір дуже емісійно і інвестиційно привабливим. А можливість

неемісійного фінансування бюджетного дефіциту, регулювати певні

макроекономічні показники робить його необхідною складовою державної

грошово-кредитної політики.

Незважаючи на все вищесказане ринок корпоративних і муніципальних облігацій

в Україні не розвнинений, а державні облігації переситили ринок. В

останньому розділі ми вияснили, що причиною нерозвинутості перших двох

ринків є непідгодовленість кадрів, методична і законодавча

незабезпеченість, і фіскальна політика держави, яка за останні два роки

просто блокувала фондовий ринок і діяльність його професійних учасників.

Державний же ринок останнім часом просто з’їдав кошти які б могли бути

спрямовані на виробництво і носив спекулятивний характер, внаслідок чого і

“рухнув”.

Основними напрямками розвитку ринку облігацій ми визначили: зміну

податкового законодавства, систематизацію ринку облігацій, і підвищення

професійного рівня керівників підприємств і службовців, що займаються

розробкою і випуском цінних паперів.

Список використаної літератури.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.91.

Закон України “Про державний внутрішній борг України” від …

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, від 28.12.94 в

редакції від 29.12.98.

Указ Президента України №912/95, №1923/98 “Про облігації зовнішньої

державної позики в Україні (1995 року)”, від 5.10.95, і від 10.07.98

Указ Президента України №447 “Про випуск державних облігацій національних

ресурсів”, від 12.10.93 (втратив чинність”.

Постанова КМУ №586-94“Про випуск облігацій внутрішньої державної позики

1995 року” (а також №78-96 - 1996, №2-97 - 97, №1500-97 - 98, №1-99 - 99

років).

Постанова КМУ №550/551 - 99 “Про випуск конверсійних ОВДП 1999 року”, від

5.04.99.

Постанова КМУ № 1343-98 “Про випуск конверсійних ОВДП 1998 року”, від

25.08.98.

Постанова КМУ №138-97 “Про випуск облігацій внутрішньої державної ощадної

позики 1997 року”, від 5.02.97.

Мендрул О.Г. Шевчук И.А. “Ринок цінних паперів”, К.: КНЕУ, 1998.

Миркин Я.М.”Рынок ценных бумаг”, М. “Перспектива”, 1995.

Мельник В.А. “Ринок цінних паперів: довідник керівника підприємства.”,

К.,1998.

УФБ:”Фондовий ринок України”, (под ред. Осокльского), К., 1994.

Колесников “Ценные бумаги”, М, 1998.

Мозговой М.О. “Фондовый рынок украины”, К., 1997.

Мозговий М.О., Чирков В.П. “Облігації: надія та надійність”// Фінанси

Украини, 11.96, с. 80-90.

Корнєєв В.В.”Фінансові зигзаги на рику запозичень”, Фінанси України 3.99.

Пиванек Я. “Украинские еврооблигации разошлись очень хорошо”// Украина-

Бизнес, 25.02.98.

Майборода Т. “Про перспективи розвитку системи оподаткування операцій на

ринку цінних паперів”//Цінні папери України, 6.05.99.

Леонов Д.А., Федоренко А.В. “Податкове стимулювання інвестицій, або як це

робиться в Україні”//Українська інвестиційна газета, 6.04.99.

Цхведиани В. “Рынок ОВГЗ на прошлой неделе”//Бизнес, 31.08.98.

-----------------------

[1] Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91, ст10.

[2] Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91, ст10.

[3] Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91, ст1.

[4] Мозговий О.Н. “Фндовий ринок України”. С.57. Проте в Законі України

“Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91 досі мінімальною

намінальною вартістю є 50 карбованців і відповідна кратність.

[5] Випускати облігації під заставу можуть як правило лише корпорації та

муніципалії. Державні облігації забезпечуються всім її майном, що

знаходиться в державній власності. Див. Закон України “Про державний

внутрішній борг України”, від 16.09.92, ст 1. (Авт. )

[6] В україні не існує, на відміну від США, законодавчо закріпленого

обов’зку складати облігаційну домовленість (угоду). (Авт.)

[7] У. Ф. Шарп, Г. Дж. Александер, Д. В. Бэйли. Инвестиции. М., Инфра,

1998. С. 404.

[8] Як вже зазначалося, що деякі однакові за суттю цінні папери мають різні

назви. Наприклад, векселі Казначейства США і короткострокові дисконтні

ОВДП.

[9] Облігація з купоном представляє собою набір безкупоних облігацій, які

мають певний термін погашеняя. Тому виникла ідея обігу купонів облігацій

окремо від самих облігацій. В україні згадно з “Концепцією розвитку

фондового ринку України 1999-2000” передбачено відкрити торгівлю купонами

до конверсійних ОВДП восені цього року.

[10] Різниця між ними полягає в тому, що депозитний сертифікат покупається

юридичними особами і, відповідно, має свої особливості, а ощадний

призначений для вкладів населення.(авт.)

[11] Краще сказати право на виконання умов позики – повернення вкладу і

процентів по ньому.

[12] В Великобританії на початку 90-х оберталися облігації 1750 року

випуску під 2,5%.

[13] Деякі фахіфці (Савлук М.І. Мороз А.М.) називають ринок на якому

відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів грошовим ринком (mоney

market), але інші фахіфці (Мозговий О.М., Леонов Д.А.) називають цей ринок

фінансовим. (авт.)

[14] Мозговой О.М. “Фондовый рынок Украины”, К., 1997, с. 59.

[15] Закон України “Про державний внутрішній борг України”. 16.09.92. Ст.

2,3,4.

[16] Румянце С. Емісійна діяльність на ринку цінних паперів, //Цінні папери

України, 06.05.99. с.4.

[17] Корнєєв В.В. Фінансові зигзаги наринку запозичень//Фінанси України.,

3’99. С.116-122.

[18] Дані по Україні взяті згідно класифікації державних позик, що наведена

в Законі України “Про державний внутрішній борг України”. 16.09.92. Ст. 5.

[19] Облігації можуть випускатися і з іншими деривативами, наприклад,

варантами.

[20] Іноді такі облігації називають ринковими і неринковими. До неринкових

належать, наприклад, пенсійні і ощадні облігації.

[21] Тут див.: продвець – емітент. Мається на увазі первинне розміщення

[22] Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91, ст10.

[23] Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91, ст10.

[24] Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91, ст1.

[25] Мозговий О.Н. “Фндовий ринок України”. С.57. Проте в Законі України

“Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91 досі мінімальною

намінальною вартістю є 50 карбованців і відповідна кратність.

[26] Випускати облігації під заставу можуть як правило лише корпорації та

муніципалії. Державні облігації забезпечуються всім її майном, що

знаходиться в державній власності. Див. Закон України “Про державний

внутрішній борг України”, від 16.09.92, ст 1. (Авт. )

[27] В україні не існує, на відміну від США, законодавчо закріпленого

обов’зку складати облігаційну домовленість (угоду). (Авт.)

[28] У. Ф. Шарп, Г. Дж. Александер, Д. В. Бэйли. Инвестиции. М., Инфра,

1998. С. 404.

[29] Як вже зазначалося, що деякі однакові за суттю цінні папери мають

різні назви. Наприклад, векселі Казначейства США і короткострокові

дисконтні ОВДП: імнують в електроній формі, розміщуються на аукціоних

засадах (за конкурентними і неконкурентними заявками, з попереднім

оголошенням обсягу розміщення і без оголошення), строк обертання – 13, 26,

52 тижні/91,182 дні та 12 місяців, доход – різниця між ціною покупки і

номінальною вартістю (дисконтні). Як правило всі державні забов’язання до 1

(2-3) року в США і інших країнах називаються векселями (Японія – фінансуючі

векселі, Великобританія – векселі Нацбанку Великобританії).

[30] Облігація з купоном представляє собою набір безкупоних облігацій, які

мають певний термін погашеняя. Тому виникла ідея обігу купонів облігацій

окремо від самих облігацій. В україні згадно з “Концепцією розвитку

фондового ринку України 1999-2000” передбачено відкрити торгівлю купонами

до конверсійних ОВДП восені цього року.

Страницы: 1, 2, 3