Фінансова санація та стабілізація діяльності підприємства

в фінансовій та промисловій політиці підприємства.

На перший погляд зів’ється враження, що “мирова угода” потрібна

тільки для користі підприємства, але це оманне враження. Кредитори

підприємства, а особливо великі кредитори, мають наступні позитивні для

себе фактори підписання “мирової угоди”:

1. Підприємство боржник зобов’язується в письмовій формі виплатити свій

борг;

2. Кредитор, коли підписує “мирову угоду”, знає реальний перебіг подій на

підприємстві та фінансове становище боржника;

3. В тексті “мирової угоди можливо добитися умов сприяння нагляду за

підприємством з боку кредитора”.

4. При банкрутстві боржника та його ліквідації кредитор може

недоотримати, а іноді і зовсім нічого не отримати від боржника.

Враховуючі специфіку галузі, структуру активів боржника, а також

реальну можливість виходу підприємства на прибутковий режим праці рішення

кредиторів, щодо укладання “мирової угоди” цілком зрозуміло.

На етапі аудиту ліквідності активів підприємства та його

платоспроможності вирішуються такі основні завдання:

. аналізуються оборотні активи;

. визначається рівень ліквідності активів;

. оцінюється платоспроможність підприємства;

. визначається, к виконуються умови забезпечення фінансової рівноваги.

Активи підприємства та їх структура вивчаються к з погляду їх участі у

виробництві, так і щодо оцінки їх ліквідності. Ліквідність означає

здатність окремих елементів активів трансформуватися в грошові кошти.

Платоспроможністю (ліквідністю) підприємства називаєтьс його

спроможність здійснювати платежі наявними засобами або такими, що

безперервно поповнюються за рахунок його діяльності.

Управління ліквідністю дозволяє уникнути тривалої, а нерідко й

тимчасової неплатоспроможності і полягає в гнучкому, оперативному

плануванні та координуванні виплат за борговими зобов’язаними з огляду на

грошові надходження на рахунок підприємства.

Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність

грошей на розрахункових рахунках, наявність непогашеної в строк

заборгованості, порушення строків вишити оплати праці тощо. В аналітичній

роботі використовують наступні показники оцінки ліквідності підприємства

(таблиця 2.7.).

Таблиця 2.7.

2 Методика розрахунку показників для оцінки

3 ліквідності підприємства

|Найменування показника |Формула розрахунку |Оцінка показника |

| | |за нормативним|за |

| | |значенням |динамікою |

|1 . Загальний коефіцієнт|Ф. 1 (сума рд. |>1 |збільшення |

|покриття |260-270) : (рд. 620) | | |

|2. Коефіцієнт швидкої |Ф. 1 (сума рд. |>0,5 |збільшення |

|ліквідності |150-250) : (рд. 620) | | |

|3. Коефіцієнт незалежної|Ф. 1 (сума рд. 130-150|>0,5 |збільшення |

|(забезпеченої) |+ 230, 240) : (рд. | | |

|ліквідності |620) | | |

|4. Коефіцієнт абсолютної|Ф. 1 (сума рд. |>0,2 |збільшення |

|ліквідності |220-240) : (рд. 620) | | |

|5 . Частка оборотних |Ф. 1 (рд. 260) : (рд. |за планом |за планом |

|активів в загальній сумі|280) | | |

|активів | | | |

|6. Частка виробничих |Ф. 1 (сума рд. |>0,5 |збільшення |

|запасів в оборотних |100-120) : (рд. 260) | | |

|активах | | | |

Ліквідність суб'єкта господарювання показує його можливість погашати

свою заборгованість. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності доцільно визначати

з врахування здійсненої оцінки окремих активів за можливою сумою доходу.

Коефіцієнти ліквідності визначаються відношенням величини ліквідного майна,

тобто засобів, які можуть бути використані для оплати боргів до поточних

зобов’язань. Ліквідність визначається мірою покриття зобов’язань

підприємства його активами, строк для перетворення яких в гроші відповідає

строку погашення зобов’язань. В залежності від ступеню ліквідності, активи

підприємства класифікуються за на ступними групами (табл. 2.8.).

2 Таблиця 2.8.

1 Класифікація активів підприємства за ліквідністю

|Активи |Характеристика майна |

|види |умовне |сума рядків| |

| |позначен|балансу | |

| |ня | | |

|Високоліквідні |А1 |ф1.Сума |Грошові кошти і короткострокові|

| | |стр. |фінансові вкладення |

| | |220-240 | |

|Швидколіквідні |А2 |ф1.Сума |Готова продукція, товари, |

| | |стр. |дебіторська заборгованість, ка |

| | |130-210 |буде погашена згідно умов |

| | | |договорів |

|Повільноліквідні |а3 |ф1.Сума |Сировина і матеріали, МШП, |

| | |стр. |незавершене виробництво, |

| | |100-120, |дебіторська заборгованість, |

| | |250, 270 |строк сплати якої минув |

|Важколіквідні |А4 |ф1. |Основні засоби, обладнання та |

| | |Стр. 80 |незавершені капітальні |

| | | |інвестиції, довгострокові |

| | | |фінансові вкладення, |

| | | |нематеріальні активи |

Високоліквідними і найбільш мобільними активами підприємства є грошові

кошти у касі та рахунках у банку, тому що вони у будь-кий час можуть бути

використані для здійснення всіх господарських операцій. Менш ліквідними є

кошти в дебіторській заборгованості, тому що по таких коштах немає

впевненості в строках їх надходження. Наступними активами за ступенем

ліквідності слід вважати товари, готову продукцію і виробничі запаси, які

можна продати або використати на бартер в погашення заборгованості.

Необоротні активи підприємства, к правило, не передбачають ліквідовувати, а

за умови їх ліквідації зменшуються обсяги господарської діяльності.

Таблиця 2.9.

1 Класифікація зобов’язань підприємства

2 за терміновістю їх сплати

|Зобов 'язання |Характеристика зобов’язань |

|види |умовне |сума рядків| |

| |позначення |балансу | |

|Найбільш термінові|З1 |ф1. Стр. |Поточні зобов’язань за |

| | |530 |розрахунками |

|Короткострокові |З2 |ф1. Стр. |Позикові кошти |

| | |640-380- |короткострокового характеру |

| | |480-530 | |

|Довгострокові |Зз |ф1. Стр. |Позикові кошти довгострокового|

| | |480 |характеру |

|Постійні |З4 |ф1. Стр. |Зобов'язання перед власниками |

| | |380 |по формуванню власного |

| | | |капіталу |

Надходження, придбання, створення активів підприємства відбувається за

рахунок власних і позичених коштів, співвідношення між якими характеризує

фінансове становище господарюючого суб'єкта. Насамперед досліджують всі

джерела утворення майна підприємства (зобов’язань) за терміновістю оплати

(табл. 2.9).

Найбільш термінові — це поточні зобов'язання підприємства перед

постачальниками, державою і працівниками, оплата яких визначається моментом

виникнення заборгованості за наслідками здійснених господарських операцій.

Короткострокові зобов’язання визначаються терміном погашення позикових

коштів, одержаних за період менше 1 року. Довгострокові зобов’язання

визначаються терміном погашення позикових коштів за період більше 1 року.

Постійні зобов’язань, це зобов'язання перед власниками суб'єкта

господарювання в частині формування власного капіталу, які виникають за

власним бажанням окремих власників або при ліквідації підприємства.

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки

приведених груп по активі і пасивові. Баланс вважається абсолютно ліквідним

, якщо дотримуються наступні нерівності:

А1 > З1, А2 > З2, А3 > З3, А4 < З4 (2.1)

Якщо виконують перші три нерівності в цій системі, то це волоче і

виконання четвертої нерівності. Тому важливо зіставити підсумки перших

трьох груп по активі і пасивові. Іншими словами, при розрахунку оцінки

ліквідності балансу в розрахунок приймаються оборотні активи підприємства і

притягнуті джерела фінансування.

У випадку якщо одне або кілька нерівностей системи мають протилежний

знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в

більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому

теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їхнім

надлишком по іншій групі у вартісній оцінці, у реальній же ситуації менш

ліквідні активи не можуть замістити в повному ступені більш ліквідні .

Зіставлення підсумків першої групи по активі і пасивові, тобто А1 і

З1, відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння

другої групи по активі і пасивові (А2 і З2) показує тенденцію збільшення

або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення

підсумків по активі і пасивові для третьої і четвертої груп відбиває

співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому.

Таблиця 2.10.

1 Показники активів за ліквідністю

|показник |1996 |1997 |1998 |1999 |2000 |2001 |2002 |

|А1 |0 |0 |1 |19 |54 |448 |366 |

|А2 |1835 |631 |1531 |1645 |599 |4323 |9825 |

|А3 |2515 |2187 |2149 |2582 |7406 |5067 |5877 |

|А4 |95903 |93158 |91695 |90822 |101285 |110301 |102248 |

Таблиця 2.11.

Показники пасивів за ліквідністю

|показник |1996 |1997 |1998 |1999 |2000 |2001 |2002 |

|З1 |2442 |5138 |9340 |15370 |31089 |43467 |41397 |

|З2 |13424 |17383 |16830 |13741 |24604 |23105 |30681 |

|З3 |0 |0 |4000 |6749 |2372 |1915 |246 |

|З4 |84387 |73455 |65206 |59208 |51279 |51652 |45992 |

Результати розрахунків можна звести в єдину таблицю (таблиця 2.12)

Таблиця 2.12.

Зведений аналіз активів та пасивів за ліквідністю

| |1996 |1997 |1998 |1999 |2000 |2001 |2002 |

|А1 та З1 |А1З3 |А3>З3 |А2З3 |А3>З3 |А3>З3 |А3>З3 |

|А4 та З4 |А4>З4 |А4>З4 |А4>З4 |А4>З4 |А4>З4 |А4>З4 |А4>З4 |

Загальне значення нерівності можна представити у вигляді наступного

рівняння:

А1 < З1, А2 < З2, А3 > З3, А4 > З4 (2.2)

Таким чином, виходячи з рівняння 2.2 можна зробити висновок, про те,

що фінансова ліквідність даного підприємства вкрай мала і вимагає втручання

в її структуру з наступними змінами в ній. На підприємстві спостерігається

не оптимальне співвідношення поточних надходжень і платежів (А1 < З1), а

нерівність (А2 > З2) показує відсутність тенденції до збільшення поточної

ліквідності в недалекому майбутньому.

Аналіз, проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Більш

детальним буде аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів.

Крім того, такий підхід до аналізу ліквідності на практиці використовується

набагато частіше.

В залежності від того, якими платіжними засобами (активами)

підприємство має можливість здійснити оплату своїх зобов’язань,

розраховують три рівні платоспроможності.

Загальний коефіцієнт покриття є важливим показником платоспроможності.

Він визначається співвідношенням усіх поточних активів до поточних

зобов’язань і характеризує достатність оборотних активів підприємства для

погашення своїх боргів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки

грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю

поточних зобов’язань. Критичне значення коефіцієнта покриття = 1. При

коефіцієнті покриття < 1 підприємство має неліквідний баланс. Значення

коефіцієнта покриття у межах 1-1,5 свідчить про те, що підприємство може

своєчасно ліквідувати борги.

Якщо на покриття зобов’язань підприємство передбачає мобілізувати

оборотні активи в частині грошових коштів і коштів в розрахунках, можна

одержати коефіцієнт швидкої ліквідності. Він дорівнює частці від ділення

цієї частини оборотних активів на суму поточних зобов’язань підприємства.

Теоретично виправдана оцінка цього коефіцієнта знаходиться в межах 0,5-1,0.

Наймобільнішою частиною оборотних активів є гроші. Оборотні активи в

грошах готові до платежу й розрахунків негайно, тому відношення їх до

поточних зобов’язань підприємства називають коефіцієнтом абсолютної

ліквідності. Теоретично достатнє його значення згідно з визначеними

нормативами — понад 0,2.

Оцінку ліквідності підприємства можливо здійснити за наявністю

незалежних засобів платежу. Якщо можливість використання для погашення

поточних зобов’язань виробничих запасів залежить від здійснення процесу

виготовлення продукції, а дебіторської заборгованості — від повернення її

боржниками, то використання таких активів, к готова продукція, товари та

грошові кошти не залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів. Ці активи

завжди готові для оплати зобов’язань.

Оцінка надійності визначених коефіцієнтів ліквідності здійснюється в

процесі вивчення питомої вага оборотних активів та їх окремих видів в

складі майна підприємства Оборотні активи в господарській діяльності

використовуються тільки в певному поєднанні з основними засобами. Від

оптимального співвідношення майна оборотного і постійного капіталу значною

мірою залежить ефективність роботи суб'єкта господарювання. Частка

оборотних активів в активах визначається шляхом ділення оборотних активів

на валюту балансу і показує їх питому вагу в майні підприємства.

Господарську діяльність забезпечують виробничі основні засоби і виробничі

запаси. Інші оборотні активи (готова продукція, кошти в розрахунках і

грошові кошти) є наслідком підприємницької діяльності.

Наявність виробничих запасів у підприємства характеризує його

можливість продовжувати господарську діяльність. Частка виробничих запасів

в поточних активах визначається к відношення виробничих запасів до

оборотних активів і показує їх питому вагу в майні оборотного капіталу.

Узагальнимо визначені коефіцієнти за даними фінансової звітності

підприємства в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13.

3 Показники ліквідності підприємства

|Показники |Періоди (роки) | |

| |1996 |1997 |1998 |1999 |2000 |2001 |2002 |

|1 . Загальний коефіцієнт |0,28 |0,13 |0,14 |0,15 |0,14 |0,15 |0,28 |

|покриття (платоспроможності)| | | | | | | |

|2. Коефіцієнт швидкої |0,22 |0,06 |0,08 |0,10 |0,08 |0,11 |0,22 |

|ліквідності | | | | | | | |

|3. Коефіцієнт незалежної |0,005|0,002|0,001 |0,002|0,001|0,007|0,005|

|(забезпеченої) ліквідності | | | | | | | |

|4. Коефіцієнт абсолютної |0,000|0,000|0,0004|0,006|0,009|0,068|0,000|

|ліквідності |0 |0 | |5 |7 |2 |0 |

|5. Частка оборотних активів |0,04 |0,03 |0,04 |0,04 |0,07 |0,08 |0,04 |

|в загальній сумі активів | | | | | | | |

|6. Частка виробничих запасів|0,19 |0,48 |0,39 |0,28 |0,42 |0,25 |0,19 |

|в оборотних активах | | | | | | | |

Проаналізувавши данні таблиці 2.13 та зрівнявши їх з

нормативними значеннями коефіцієнті (таблиця 2.7) можна зробити висновок,

що жоден з коефіцієнтів не відповідає нормам. Більш того всі значення

коефіцієнті в менше нормативних значень у рази, десятки раз, а іноді і

сотні раз! Тому аналіз коефіцієнтів більш ефективно проводити в динаміці.

Оскільки в 1996 році значення коефіцієнтів були далекі від

нормативних, а динаміку більшості з коефіцієнтів не була націлена на

зростання значень, тому взагалі динаміку коефіцієнтів можна вважати к

негативну.

У процесі санаційного аудиту, за даними аналітичного обліку на

останню звітну дату проводиться розшифровка дебіторської заборгованості та

її класифікація з фіксацією дат виникнення і сум у розрізі окремих

контрагентів (додаток Ц). Методологічні засади формування в бухгалтерському

обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у

фінансовій звітності дано в ПБО 10 «Дебіторська заборгованість».

Виділяють поточну дебіторську заборгованість (яка виникає в ході

нормального операційного циклу або буде погашеною протягом дванадцяти

місяців від дати складання балансу) та довгострокову дебіторську

заборгованість (яка не виникає в ході нормального операційного циклу та

буде погашеною пізніше ніж через дванадцять місяців від дати складання

балансу).

Поточна дебіторська заборгованість включається до підсумку

балансу за чистою реалізаційною вартістю, яка визначаться к різниця між

поточною заборгованістю та резервом сумнівних боргів. Резерв сумнівних

платежів розраховується двома способами:

1. виходячи з платоспроможності окремих дебіторів (якщо існує значний ризик

невиконання платежів);

2. на підставі класифікації дебіторської заборгованості.

У ході аналізу аудитор повинен оцінити реальні можливості

рефінансування дебіторської заборгованості, а також тенденції її розвитку.

Зростання дебіторської заборгованості свідчить про надання підприємством

товарних позик споживачам своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство

фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. Водночас кредитор може

брати позики для забезпечення своєї діяльності, що призводить до збільшення

власної кредиторської заборгованості.

3. Аналіз причин кризи та сильних і слабких сторін ДВАТ “Шахта

ім.Калініна”

На цьому етапі аудиту визначається повнота врахування в санаційній

концепції всіх причин та факторів, які призвели до кризової ситуації.

Перевіряться, чи правильно були використані методи ідентифікації причин

кризи. Встановлюється, чи діють причини кризи й досі чи вони вже подолані

(або зникли самі по собі). Визначаються вид та фаза фінансової кризи;

систематизуються причини кризи; виявляються фактори, які позитивно чи

негативно вплинули на кінцеві показники діяльності підприємства;

систематизуються сильні та слабкі сторони в діяльності підприємства.

Щоб зсувати фактичний стан підприємства та перспективи його розвитку,

у практиці санаційного аудиту застосовують так званий СОФТ-аналіз (SOFT-

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6