Формування фінансових коштів підприємства

спосіб: самостійність в області фінансової діяльності, самофінансування,

зацікавленість у результатах фінансово - господарської діяльності,

відповідальність за її результати, контроль за фінансово - господарською

діяльністю підприємства.

Самофінансування - обов'язкова умова успішної господарської діяльності

підприємств в умовах ринкової економіки. “Цей принцип базується на повній

окупності витрат по виробництву продукції і поширенню виробничо-технічної

бази підприємства. Він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні

і капітальні витрати за рахунок власних джерел”.1 При тимчасовій

недостатності в коштах потреба в них може забезпечуватися за рахунок

короткострокових позичок банку і комерційного кредиту, якщо мова йде про

поточні витрати, і довгострокові банківські кредити, використовувані на

капітальні вкладення.

Господарська діяльність підприємства нерозривно пов'язана з його

фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх

витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними

фінансовими ресурсами, інвестуючи їх у виробництво продукції з метою

одержання прибутку.

Фінансові ресурси підприємства, що спрямовуються на його розвиток,

формуються не тільки за рахунок: амортизаційних відрахувань; прибутку,

одержуваної від усіх видів господарської і фінансової діяльності але й від:

додаткових пайових внесків учасників у товариствах;

коштів, одержуваних від випуску облігацій;

коштів, що мобілізуються за допомогою випуску і розміщення акцій в

акціонерних товариствах відкритого і закритого типів;

довгострокового кредиту банку й інших кредиторів (крім облігаційних позик);

інших законних джерела (наприклад, добровільних безоплатних внесків

підприємств, організацій, громадян).

Принцип самофінансування поки не може бути забезпечений на

підприємствах, що випускають необхідну споживачу продукцію з високими

витратами на її виробництво й забезпечуючих недостатній рівень

рентабельності по різних об'єктивних причинах. До них відносяться

підприємства житлово-комунального господарства, пасажирського транспорту,

сільськогосподарські й інші підприємства, що одержують асигнування з

бюджету. Те ж характерно і для підприємств оборонного значення,

господарська діяльність яких не може вважатися підприємницькою і

фінансується за рахунок коштів, отриманих відреалізації продукції, тому для

цього існують інші джерела фінансових ресурсів, а звідси і шляхи їх

використання:

| |

|Табл.№2 |

|Джерела фінансових ресурсів і шляхи їх використання |

|Джерела |Використання фінансових ресурсів |

|фінансових | |

|ресурсів | |

| |капітал |Інвест|Витра-|Фінанс|

| | |и-ції |ти на |-овий |

| | |в |спожи-|резерв|

| | |невиро|вання | |

| | |-бничу| | |

| | |сферу | | |

| |прямі |Венчур|Портфе-|аннуіт| | | |

| |інвес-тиці|-ний |льні |ет | | | |

| |ї |капіта|інвести| | | | |

| | |л |-ції | | | | |

|1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |

|Прибуток |* | | | |* |* |* |

|Амортизаційні |* | | | |* | |* |

|відрахування | | | | | | | |

|Кредиторська |* |* | | |* |* | |

|заборгованість | | | | | | | |

|Кошти,отримані | |* |* | | | |* |

|від продажу | | | | | | | |

|цінних паперів | | | | | | | |

|Пайові внески |* | | | |* |* |* |

|Страхові внески | | | |* | | | |

|Кредит і позички |* |* | | |* |* | |

|Кошти від | | |* | | | | |

|реалізації майна | | | | | | | |

|Інші надходження |* | | | |* |* |* |

1.2. Кредиторська заборгованість та кошти, отримані від продажу

цінних паперів

Кредиторська заборгованість – це перш за все заборгованість по

заробітній платні, відрахуванням до позабюджетних фондів, пов”язані з

фондом оплати праці, резерв майбутніх платежів і ін. Утворення

заборгованості по заробітній платні викликане тим, що між строком її

нарахування і днем виплати є деяка кількість днів за роботу, в які

господарюючий суб”єкт ще повинен виплатити робітникам. “Резерв майбутніх

платежів створюється за рахунок нагромадження коштів, призначених на оплату

майбутніх відпусток робітників. Вказані кошти не належать підприємству або

мають цільове призначення. Проте вони постійно знаходяться у підприємства,

котре використовує їх на свій розсуд до момента погашення даної

заборгованості”1.

Кошти, отримані від продажу цінних паперів. Цінні папери представляють

собою грошові документи. Вони можуть існувати в формі відокремлених

документів або записів на рахунках. До них відносяться акції, облігації,

векселі, заставні свідоцтва, страховий поліс і ін.

Пайовий внесок – представляє собою суму грошового внеску, сплачену

юридичною або фізичною особою при вступі до спільного підприємництва.

Пайовий внесок є обов”язковим для вступу до товариства з обмеженою

відповідальністю, змішаного товариства, спільного українсько-іноземного

товариства. Він вноситься: грошовими коштами; шляхом передачи у власність

підприємства майна і інших матеріальних цінностей, прав користування

землею, водою і іншими природними ресурсами; майнових прав (в тому числі на

використання вираходів, “ноу-хау”); шляхом представлення майна у

користування господарюючого суб”єкта без відшкодування на протязі деякого

проміжку часу витрат володаря (на утримання, ремонт, амотизацію будівель,

приміщень, обладнання, інструментів, транспорту); шляхом відрахувань від

заробітної плати робітників на протязі деякого проміжку часу.

““Ноу-хау”(знаю як) – комплекс різноманітних науково-технічних,

економічних, соціальних знань, які практично необхідні для певної

діяльності, але ще не стали загальним надбанням”.1

При визначенні ціни “ноу-хау” необхідно пам”ятати, що вона окупиться

майбутнім прибутком, якиц отримає користувач, в іншому випадку у нього буде

менший прибуток або його не буде зовсім. В світовій практиці ціна “ноу-хау”

складає 5% від майбутнього прибутку, але є випадки, коли вона досягає 20%.

Існує декілька способів оплати “ноу-хау”. Основні з них:

роялті – поступові виплати за “ноу-хау” пропорційно визначеним показникам в

ході його використання. Роялті зазвичай нараховується з прив”язкою до

показників зростання прибутку або зростання випуску продукції і т.д.;

паушальний платіж одночасовий, обговорений раніше платіж. Паушальні платежі

використовуються, коли важко спрогнозувати ефект дії "ноу-хау" або вартість

ліцензій невелика;

“кост-плас” – виплати за додаткові послуги по узгодженим розцінкам поверх

обговореної ціни;

Інвестиційний внесок представляє собою джерело самокредитуван- ня

діяльності підприємства. Інвестиційний внесок – це грошовий внесок

робітника в розвиток даного підприємства, котре вкладнику нараховує

відсоток в розмірі і в строки, визначені договором або положенням про

інвестиційний внесок.

1.3. Кредит

Кредит – буквально означає "розпорядження визначеною сумою грошей

на протязі деякого часу, тобто ті, у кого є надлишок коштів, можуть їх

давати в кредит тим, хто відчуває нестачу або має потребу в додаткових

сумах"2.

В даний час кредит має величезне значення. Він вирішує проблеми, що

стоять перед всією економічною системою. Так за допомогою кредиту можна

перебороти труднощі, пов'язані з тим, що на одній ділянці визволяються

тимчасово вільні кошти, а на інших виникає потреба в них. Кредит акумулює

капітал, що визволився, тим самим, обслуговує прилив капіталу, що

забезпечує нормальний відтворювальний процес. Також кредит прискорює процес

грошового обігу, забезпечує виконання цілого ряду відносин: страхових,

інвестиційних, грає велику роль у регулюванні ринкових відносин.

Джерелом позичкового капіталу служать, по-перше, кошти що вивільняються

з кругообігу: засоби, призначені для відновлення основного капіталу (тобто

амортизаційний фонд); частина оборотного капіталу, що вивільняється в

грошовій формі в зв'язку з розбіжністю часу продажу товарів і купівлі

сировини, палива, матеріалів. Капітал, тичасово вільний у період між

надходженням коштів від реалізації товарів і виплатою заробітної плати.

Іншим джерелом позичкового капіталу виступають грошові прибуток і

нагромадження приватного сектора. Потрібно відзначити, що починаючи з 50-60

років нашого сторіччя існує тенденція підсилення залучення грошових

заощаджень працюючих і службовців. Цьому сприяли, у першу чергу, поліпшення

соціально-економічного становища розвинених країн; зміни в структурі

споживання.

У якості третього джерела позичкового капіталу виступають грошові

нагромадження держави, розміри яких визначаються масштабами державної

власності і долей валового національного продукту.

Таким чином, можна зробити висновок, що тимчасово вільні кошти, що

виникають на основі кругообігу промислового і торгового капіталу, грошові

нагромадження приватного сектора і держави утворюють джерела позичкового

капіталу.

Кредит виступає в двох головних формах: комерційного і банківського, що

розрізняються по складу учасників, об'єкта позичок, динаміці, розміру

відсотка і сфери функціонування.

Комерційним кредитом називають кредит, наданий одним функціонуючим

підприємцем іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу.

Комерційний кредит оформляється векселем, його об'єктом є товарний капітал.

Він обслуговує кругоборот промислового капіталу, рух товарів із сфери

виробництва в сферу споживання. Особливістю комерційного кредиту є те, що

позичковий капітал тут зливається із промисловим. Мета комерційного кредиту

- прискорити реалізацію товарів і одержання прибутку. Розміри цього кредиту

обмежені величиною резервних кредитів промислових і торгових капіталів.

Передача цих капіталів можлива тільки в напрямках, визначених умовою угоди:

від підприємця, на підприємстві якого виробляють засоби виробництва, до

підприємців, на підприємствах якого вони споживаються, або від підприємця,

що виробляє товари, до торгових фірм, що реалізують їх.

Потрібно відзначити, що комерційний кредит має обмежені можливості,

тому що його можна одержати не у всякого кредитора, а лише в того, хто

виробляє сам товар. Він обмежений по розмірах (тимчасовим вільним

капіталом), має короткостроковий характер, а позичальник часто потребує в

довгостроковому кредиті.

Обмеженість комерційного кредиту переборюється банківським. Банківський

кредит дається у вигляді грошової позички, банками й різноманітними

кредитно-фінансовими установами підприємцям і іншим позичальникам. Об'єктом

банківського кредиту виступає грошовий капітал, що відокремився від

промислового. Угода позички тут відділена від актів купівлі-продажу.

Позичальником може бути фірма, держава, приватний сектор, а кредитором -

кредитно-фінансові установи. Метою кредитора є одержання прибутку у вигляді

відсотка. Кредитор надає позичковий капітал позичальнику на умовах

повернення, терміновості і сплати відсотка.

Як було відзначено вище, банківський кредит переборює кордони

комерційного кредиту, тому що він не обмежений напрямком, термінами і

сумами кредитних угод. Сфера його використання ширша: комерційний кредит

обслуговує лише обіг товарів, банківський кредит - і нагромадження

капіталу, перетворюючи в капітал частину грошових прибутків і заощаджень

усіх прошарків суспільства.

В останній період велике значення має лізинг. “Лізинг - довгострокова

оренда машин, устаткування, транспортних засобів, споруд виробничого

призначення з погашенням заборгованості протягом декількох

років”.1Використання лізингу має свої переваги, оскільки "при цій формі

співробітництва для перебудови виробництва на базі сучасної технології і

випуску продукції, що відповідає самим суворим вимогам ринку, не потрібно

споконвічних володінь важливих коштів. Всі витрати на даному етапі

покривають лізингові компанії. Лізинг не є банківською операцією у вузькому

значенні слова. Він відноситься до близької до банківської форми

фінансування, що може здійснюватися торгово-промисловими підприємствами як

побічна операція. Але в першу чергу це компетенція спеціально створених

лізингових товариств.

Останнім часом одержали широке поширення іпотечний кредит і овердрафт.

Іпотечний кредит - це довгострокові позички під заставу нерухомості (землі,

виробничих і житлових будинків). Основним його джерелом служить емісія

іпотечних облігацій корпораціями і банками. Овердрафт, надається приватним

особам, що мають право платежу чеками в сумі, яка перевищуює залишок на

рахунках. Овердрафт припускається у відомих межах, наприклад, у суму

місячного окладу на термін не більш 15 днів. Протягом установленого строку

клієнт зобов'язаний погасити виникшу заборгованість, після чого він одержує

право на новий кредит у вигляді овердрафта.

В даний час величезне значення для нормального функціонування всієї

економічної системи в цілому мають державний і міжнародний кредит.

Державним кредитом називають сукупність кредитних відносин, у яких

позичальником або кредитором виступають держава, місцеві органи влади

стосовно громадян і юридичних осіб. Державний кредит виражає відносини в

грошовій формі між державою з одного боку, і фізичними або юридичними

особами з іншого, частіше усього з банками, страховими компаніями і

підприємцями. Кредит буде державним у тому випадку, коли в якості учасника

позичкової угоди виступають центральний уряд або місцеві органи влади. У

цьому відношенні його можна порівняти з іншими формами кредиту, у першу

чергу з банківським, де обов'язковим учасником позичкової угоди є банк.

Рух капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов'язане з

наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і

сплати відсотків, називають міжнародним кредитом. У якості кредиторів і

позичальників виступають банки, підприємства, держави, міжнародні і

регіональні організації.

Форми міжнародного кредиту можна класифікувати по головних ознаках, що

характеризує окремі сторони кредитних відносин.

По строках міжнародні кредити підрозділяються на короткострокові - до 1

року, середньострокові - від 1 року до 5 років і довгострокові - понад 5

років.

Міжнародний кредит виконує такі функції:

* перерозподіл позичкових капіталів між країнами з метою забезпечення

безупинного процесу відтворення для досягнення максимального прибутку;

* економія витрат обігу в сфері міжнародних розрахунків внаслідок

розвитку безготівкових платежів;

* прискорення концентрації і централізації капіталу.

Також міжнародний кредит, розсуваючи межі індивідуального

нагромадження, сприяє створенню нових фірм. Тобто можна сказати, що

міжнародний кредит виконує ті ж функції, що й інші форми кредиту, тільки в

міжнародному аспекті.

1.4.Інші надходження фінансових коштів

До джерел фінансових ресурсів відносять також надходження грошових

коштів за рахунок благодійних внесків (меценацтво), страхових внесків, від

продажу закладеного майна боржника, спонсорських внесків і т.д. Спонсор –

це юридична або фізична особа, яка финансує якийсь захід. Спонсорство – це

двосторонній процес. Підприємство отримує необхідні йому фінансові ресурси,

а спонсор – деяку вигоду у вигляді підвищення його іміджу і престижу,

рекламу, підготовку кваліфікованих спеціалістів, а також у формі прямого

прибутку від профінансованого ним захода.

2. Основні техніко-економічні показники роботи дослідного хлібозавода

2.1. Історична довідка і характеристика потужності

Київський дослідний хлібозавод став до ладу 1965 року (тоді це був

хлібозавод №9 і мав проектну потужність 65 тонн хлібобулочних виробів за

добу). У ті часи кількість населення міста інтенсивно зростала, а тому вже

наступного року у зв”зку з підвищенням попиту на хлібобулочні вироби було

введено ще одну третю піч БН-50. Згодом модернізували кілька виробничих

ліній. Зокрема, замість першої встановлено дослідну лінію А2-ХЛП з піччю

ПХК-16. Щоб полегшити працю пекарів, на чотирьох лініях облаштували

автоматичні укладальники тістових заготовок у люльки вистоювальної шафи й

механізували їх пересадку на під печі.

Основна й додаткова сировина – сіль, цукор, дріжджове молоко,

безводний рідкий жир, олія – надходять і зберігаються безтарним способом.

Це полегшує працю дозувальника і дає змогу легко транспортувати компоненти

для приготування напівфабрикатів. У 1975 році на автоматичний режим

переведено компресорне відділення. А через два роки завод набув статусу

дослідного і став базовим підприємством по випробовуванню нової техніки і

технології.

Наприкінці 1979 року потужність дослідного вже зросла до 93 тонн

хлібобулочних виробів за добу, рівень же механізації підвищився до 84%. Два

роки по тому, після реконструкції, добова продуктивність заводу зросла ще

на 22 тонни. Незабаром другу лінію по виробництву дрібноштучної продукції

переобладнали на безперервне приготування тіста і ввели в дію установку для

підготовки молочно-цукро-сольового розчину. Завдяки цьому було прискорено і

збільшено випуск популярної булочки “Дніпровська”. Протягом останнього

десятеліття на кількох лініях старі печі замінено на нові; з”явилися

укладальний автомат готових виробів і ланцюгові доріжки для транспортування

порожніх контейнерів у цех; введено в дію комплекс механічних майстерень і

побутові приміщення з сауною.

Сьогодні дослідний хлібозавод є одним з найпереспективніших

підприємств в Україні. В минулому році виробнича потужність заводу

становила 109,4тис.т хлібобулочних виробів при 375 працюючих. На

підприємстві встановлено 6 виробничих ліній по виробництву 12 видів

продукції. Завод працює в три зміни, сім днів на тиждень. Структура

підприємства - безцехова. 25 % продукції випускається в упакованому

вигляді.

| Табл.№3 |

|Основні техніко-економічні показники дослідного хлібозавода за 1997-1998|

|роки |

| |

|Показники |1997 рік |1998 рік |1998 к 1997 |

| | | |р. в % |

|1 |2 |3 |4 |

|Виробнича потужність (тон/рік) |113,0 |109,4 |96,8% |

|Выпуск продукції |24 282,3 |30 696 |126,4% |

|Коефіціент використання вироб. |76,5 |87,6 |114,5% |

|потужності | | | |

|Об'єм продаж (тис.грн) |17 799,6 |19 453,5 |109,3% |

Страницы: 1, 2, 3