Обложение налогом внешнеэкономической деятельности

вартість сплачується цими нерезидентними, а у разі відсутності у них

розрахункових рахунків в установах банків України і їх постійних

представництв в Україні сплата податків провадиться покупцями, замовниками

чи одержувачами товарів.

У разі подальшої реалізації, обміну) чи передачі на території України

майна, що ввезено в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного

фонду підприємств з іноземними інвестиціями податок на добавлену вартість

справляється на загальних підставах.

У разі надання відстрочки в платежі на умовах податкового кредиту,

перерахунків платежів, у тому числі у зв’язку з користуванням митної

вартості, у всіх випадках стягнення платежів у безперечному порядку, а

також стягнення фінансових санкцій та пені ці суми зтягуються з отримувача

(імпортера), тобто організації, яка уклала контракт на імпорт декларованих

товарів.

Об’єктами оподаткування для податку на добавлену вартість, ввезених

на територію України товарів є:

- їх митна вартість, перерахована за курсом Національного банку

України на дату подачі вантажної митної декларації в митний орган, з

урахуванням фактично сплачених сум мита, митних зборів та акцизного збору

за підакцизні товари. При цьому рекламні матеріали та сувеніри, що

ввозяться в Україну і призначені для представницьких цілей під час

проведення в України виставок, конкурсів, нарад, семінарів, ярмарків та

інших подібних заходів (пропускається за рішенням митного органу в

кількості, достатній для забезпечення потреб з урахуванням мети

переміщення) не є об’єктом оподаткування.

Не підлягають оподаткуванню податком на добавлену вартість:

- транспортні засоби, що використовуються для міжнародних перевезень

товарів та пасажирів;

- професійне обладнання, майно та інструменти, що належать, іноземним

юридичним особам, необхідні для надання послуг чи виконання робіт ними на

території України;

- зразки товарів, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних

осіб і їх використання на території України не має комерційного характеру.

Митна вартість ввезених на територію України товарів визначається

статтею 16 закону України від 05.02.92 р. “Про єдиний митний тариф”, тобто

при визначення митної вартості до неї включаються ціна товару, що

передбачена контрактом і зазначена в рахунку фактурі, а також такі фактичні

витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

- за транспортування , навантаження, розвантаження, перевантаження та

страхування від пункту постачальника до пункту перетину митного кордону

України;

- комісійні та брокерські;

- плата, що повинна бути сплачена імпортером прямо або побічно як

умова їх ввезення (вивезення) за використання об’єктів інтелектуальної

власності, які належать до даних товарів.

При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів,

вартості, зазначеній у цьому пункті, або у разі неможливості перевірки її

обчислення вона визначається послідовно на основі ціни на ідентичні товари

та інші предмети, ціни на подібні товари, що діють у провідних країнах-

експортерах зазначених товарів.

У торгівельних, заготівельних, оптових постачальницько-збутових, а

також у інших підприємствах, що безпосередньо самі реалізують імпортні

товари або подають посередницькі послуги щодо продажу на території України

імпортних товарів, крім їх реалізації за іноземну валюту, об’єктом

оподаткування для податку на добавлену вартість є різниця між ціною

реалізації, що включає податок на добавлену вартість у розмірі 20 %, та

митною вартістю із врахуванням сум митних зборів, мита, податку на

добавлену вартість і акцизного збору за підакцизні товари.

Оподаткованим оборотом для обчислення податку на добавлену вартість,

що підлягає сплаті до або під час проведення митних процедур за товари,

ввезені на територію України, є вартість, що включає в себе: митну вартість

товару, перераховану за курсом НБУ, мито, митні збори та суму акцизного

збору за підакцизні товари.

Обчислення податку на добавлену вартість проводиться за ставкою 20 %

від оподатковуваного обороту.

сума податку на добавлену вартість за імпортні товари, що підлягає

сплаті до бюджету до або під час проведення митних процедур, обчислюється

виходячи із таких формул:

а)товари, що підлягають оподаткуванню митом та митними акцизним

збором:

(В + М + А) х П : 100 ;

б) товари, що підлягають оподаткуванню митом та митним збором, але не

оподатковується акцизним збором:

( В + М ) х П :100 ;

в) інші товари:

( В х П) : 100 ,де

В - митна вартість в національній українській валюті

М - мито, митні збори

А - акцизний збір

П - ставка податку на добавлену вартість.

Підставою для обчислення та сплати податків на добавлену вартість є

вантажна митна декларація.

У випадку, коли торгівельні, заготівельні, оптові, постачальницько-

збутові організації та інші підприємства, що надають посередницькі послуги,

в подальшому реалізують, крім їх реалізації за іноземну валюту, на

території України імпортні товари, включаючи товари, придбані на правах

комісії чи лізингу за цінами, що перевищують митну вартість, при визначенні

якої іноземна валюта перераховується за курсом НБУ на день подачі митної

декларації, із зарахуванням фактично сплачених сум мита, митних зборів,

акцизного збору та податку на добавлену вартість, оподаткованим оборотом є

різниця між фактичною ціною реалізації, що включає в себе податок на

добавлену вартість за ставкою 20 %, та їх митною вартістю із урахуванням

зазначених вище податків та зборів.

При реалізації на території України або використанні не на власні

виробничі потреби імпортних сировини, матеріалів, комплектуючих,

устаткування, які були придбані для власних виробничих потреб, крім їх

реалізації за іноземну валюту, оподатковуваний оборот визначається виходячи

з їх вартості з урахуванням податку на добавлену вартість та акцизного

збору, але не нижчою відповідно їх митної вартості з урахуванням фактично

сплачених сум мита, митного та акцизного зборів та податку на добавлену

вартість або ціни придбання з урахуванням податку на добавлену вартість, а

по імпортних основних виробничих фондах - не нижчою їх балансової вартості

за вирахуванням фактичного зносу та з урахуванням сум податку на добавлену

вартість та акцизного збору за підакцизні товари.

У випадках подальшої реалізації, обміну чи передачі імпортних

сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, устаткування, що придбані для

власних виробничих потреб за цінами, нижчими цін придбання, від’ємна

різниця між податком на добавлену вартість, сплаченим на митниці або

постачальникам і одержаним з покупців, покривається за рахунок коштів, що

залишились у розпорядження підприємств.

За імпортні енергоносіі, що ввозяться для виробничих потреб України,

податок на добавлену вартість при їх подальшому продажу споживачам для

виробничих потреб обчислюється виходячи з валового доходу підприємства, що

здійснює продаж, який визначається виходячи з різниці між кінцевою ціною

реалізації таких ресурсів та ціною їх придбання або митної вартістю,

перерахованою в національну валюту України за курсом НБУ на день подання

вантажної митної декларації.

У разі реалізації зазначених енергоносіїв не на виробничі потреби

України податок на добавлену вартість обчислюється виходячи з їх загальної

вартості з урахуванням податку на добавлену вартість, але не нижчою їх

митної, а у відповідних випадках закупівельної вартості.

За імпортні матеріально-технічні ресурси для сільського господарства,

зазначені у підпункті наведеному нижче, що ввозяться для виробничих потреб

України, податок на добавлену вартість при їх подальшому продажу, передачі

або обміну сільськогосподарським виробникам обчислюється виходячи з

валютного доходу підприємства, що здійснює такий продаж, який визначається

виходячи з різниці між кінцевою ціною реалізації таких ресурсів та у

відповідних випадках ціною їх придбання або митною вартістю, перерахованою

в національну валюту України за курсом НБУ на день подання митної

декларації.

У разі реалізації, обміну, передачі або використанню зазначених

матеріально-технічних ресурсів не для потреб сільського господарства

податок на добавлену вартість обчислюється виходячи з їх загальної вартості

з урахуванням податку на добавлену вартість, але не нижчою їх митної, а у

відповідних випадках закупівельної вартості.

Податок на добавлену вартість включається до ціни імпортованих

товарів за ставкою 20 % до оподатковуваного обороту, який не включає

податку на добавлену вартість. При реалізації на території України за

іноземну валюту імпортних товарів, включаючи товари придбані на правах

комісії, лізингу, за які одночасно із сплатою мита, митних зборів було

сплачено податок на добавлену вартість, отримана виручка в іноземній валюті

та валовий дохід від такої реалізації не підлягають оподаткуванню, при

цьому суми податку на добавлену вартість, що було справлено митними

органами за ці товари , із бюджету не відшкодовуються.

від сплати податку на добавлену вартість під час проведення митних

процедур звільняються:

а) товари, передбачені для офіційного використання іноземних

дипломатичних і прирівняних до них представництв, а також для особистого

використання дипломатичного та адміністративного і технічного персоналу цих

представництв, включаючи членів їх сімей, які живуть разом із ними, якщо

таке звільнення для України передбачено іноземною державою;

б) вугілля, вугільні брикети та електроенергія;

в) продукти дитячого харчування та дитяче харчування, що імпортується

виключно для реалізації через дитячі кухні;

г) дитячі газети і журнали, учнівські зошити та підручники;

д) лікарські засоби та вироби медичного призначення, що імпортуються

виключно для реалізації через аптечні установи, спеціалізовані магазини.

До виробів медичного призначення відносяться предмети догляду за

хворими, санітарії та гігієни, перев’язувальні засоби, шприци, протезно-

ортопедичні вироби, аптечний посуд та упаковка, вироби та предмети

дозволені Міністерством охорони здоров’я України для застосування з метою

профілактики та лікування захворювань;

е) товари спеціального призначення для інвалідів;

є) поштові марки, крім колекційних, конверти, листівки з поштовими

марками, лотерейні білети, марки державного мита та інших знаків;

ж) імпортні сировина, матеріали, комплектуючі вироби, устаткування,

що ввозиться резидентами для виробничих потреб;

з) енергоносії (нафта, нафтопродукти, газ), що ввозяться для

виробничих потреб в Україну;

и) матеріально-технічні ресурси для сільськогосподарського

виробництва: насіння, засоби захисту рослин і тварин, сільськогосподарська

техніка, обладнання для переробки сільськогосподарської продукції та

запчастини до них, що ввозяться для виробничих потреб в Україну.

Товари вказані в пунктах “а”, “в”. “д”, “е” звільняються від сплати

податку на додану вартість лише при митному оформленні. У разі використання

їх не за призначенням чи на комерційні цілі податок на добавлену вартість

справляється за такі товари на загально прийнятих підставах.

Контроль за цільовим використанням та цільовою реалізацією товарів,

звільнених від сплати податку на добавлену вартість проводиться органами

державної податкової служби України.

Податок на добавлену вартість, фактично нарахований та сплачений до

бюджету під час митного оформлення по імпортних сировині, матеріалах,

паливу, комплектуючих, вартість яких відноситься на витрати виробництва і

обігу за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі імпортні

фонди, до витрат виробництва та обігу не відноситься і враховується при

розрахунках з бюджетом за встановленим порядком. На розрахунки з бюджетом

податок на добавлену вартість відноситься тільки тоді, коли сума цього

податку у вантажній митній декларації вказана окремим рядком і фактично

сплачена до бюджету.

Підставою для таких розрахунків є вантажна митна декларація та

розрахункові платіжні документи. У торгівельних, заготівельних, оптових,

постачальницько-збутових організаціях та на інших підприємствах, що надають

посередницькі послуги, податок на добавлену вартість, фактично нарахований

та сплачений до бюджету під час митного оформлення імпортних товарів, на

розрахунки до бюджету не відноситься, а враховується у вартість цих

товарів.

Якщо імпортні товари, на які встановлено гарантійний термін служби,

повертаються протягом цього строку до країни постачальника, зарахування або

повернення фактично сплачених сум податку на добавлену вартість проводиться

після внесення відповідних поправок до бухгалтерського обліку та наявності

вантажних митних декларацій на ввезення цих товарів зі штемпелем митниці

“пропуск дозволено” та розрахункових платіжних документів про сплату цих

податків незалежно від сплати їх до бюджету. У разі повернення тимчасово

вивезених імпортних товарів до країни постачальника як неякісних,

бракованих, а також таких, що не відповідають вимогам контракту, крім тих,

на які встановлено гарантійний строк служби, сума податку на добавлену

вартість підлягає відшкодуванню з відповідних бюджетів підпрємствам-

імпортерам за місцезнаходженням при поданні ними митних вантажних

декларацій на ввезення чи вивезення таких товарів зі штампом митниці

“пропуск дозволено” та розрахункових платіжних документів про їх сплату,

якщо не минув річний строк з дня сплати платежів до бюджету.

Податок на добавлену вартість сплачується до бюджету платниками

одночасно з сплатою інших митних платежів, тобто до або під час подання

вантажної митної декларації. З метою підтвердження сплати податку на

добавлену вартість до заповненої вантажної митної декларації платником

обов’язково додається екземпляр розрахункового платіжного документу з

відміткою установи банку про сплату платежів.

Податок на добавлену вартість зараховується установами банків

відповідно на розділи 3 та 4 бюджетної класифікації доходів та видатків

державного бюджету за місцем знаходження платника за порядком встановленим

чинним законодавством.

Податок на добавлену вартість за транзит товарів через територію

України не стягується якщо товари не доставлено до митного органу

призначення, податок на добавлену вартість сплачується перевізниками при їх

відпуску для вільного обігу , якщо тільки товари не виявились ліквідованими

або безповоротно втраченими внаслідок аварії чи стихії, або недостача

виникла внаслідок природного зносу чи убутку при нормальних умовах

транспортування чи охорони.

При ввезенні на митну територію України іноземних товарів з метою

виключно реекспорту, про що обов’язково повинно бути повідомлено митниці,

податок на добавлену вартість сплачується шляхом видачі простого векселя з

відстроченням платежу на термін до 90 календарних днів з моменту подачі для

оформлення ввізної вантажної митної декларації на умовах податкового

кредиту. Фактично реекспорт таких товарів повинен бути здійснений не

пізніше 90 календарних днів з дня прийняття вантажної митної декларації для

оформлення.

Підставою для митного оформлення іноземних товарів, що ввозяться з

метою реекспорту є пред’явлена декларантом митниці простого векселя з

відстроченням платежу, авізованого податковою інспекцією.

Коли ж про товари, ввезені на митну територію України, не було

заявлено митним органам, що вони ввозяться з метою реекспорту, або було

заявлено не таку кількість, але вони не були реекспортовані фактично

протягом 90 днів, то податок на добавлену вартість підлягає сплаті до

бюджету виходячи з митної вартості таки товарів із врахуванням фактично

сплачених сум мита та митних зборів.

При здійсненні реекспорту, податок на добавлену вартість, якщо він

був сплачений до бюджету підлягає відшкодуванню із відповідних бюджетів

податковими адміністраціями за встановленим порядком.

При реімпорті товарів особи, які ввозять українські товари, що раніше

було експортовано з території України, сплачують податок на добавлену

вартість за загально встановленим порядком.

Предмети матеріально-технічного постачання, обладнання, палива,

продовольчі товари та інше майно для забезпечення діяльності українських

установ за кордоном, ввезені назад на митну територію Україні, що

вивозились з її території на правах тимчасового вивезення і належать

українським юридичним особам, податком на добавлену вартість не

обкладаються.

При розміщенні товарів, що завозяться особами, в тому числі

іноземними фірмами, на ліцензійних митних складах податок на добавлену

вартість відбувається на момент видачі цих товарів зі складу у вільний обіг

за загальновстановленим порядком. Відповідальність за сплату податку на

добавлену вартість покладається на власника митного складу або за

домовленістю на особу, що розмістила товари на складі.

Давальницька сировина, що ввозиться на митну територію України

іноземними замовниками, включаючи сировину, що ввозиться і буде

використовуватись для проведення розрахунків за переробку підлягає

оподаткуванню податком на добавлену вартість. Сплата податків при цьому

здійснюється українським виконавцем по давальницькій сировині, що буде

використана для проведення розрахунків за послуги для її переробки під час

проведення митних процедур, а по давальницькій сировині, що

використовуватиметься для виробництва готової продукції, - шляхом видачі

простого векселя з відстрочкою платежу на термін виконання операції з

давальницькою сировиною, але не більше як на 90 календарних днів з моменту

оформлення ввізної вантажної митної декларації.

У разі вивезення готової продукції за межі митної території України у

період, на який дається відстрочення платежу, вексель погашається і податки

не справляються. При невивезені усієї готової продукції або її частки,

включаючи продукцію, що використовується для розрахунків за переробку у

визначений термін, виконавець зобов’язаний на протязі 5 банківських днів

оплатити вексель, Для визначення розміру платежів приймається митна

вартість давальницької сировини чи її частка.

Підставою для митного оформлення давальницької сировини , що

ввозиться на митну територію України є пред’явлення українським виконавцем

органові митного контролю зазначеного векселя, авізованого податковою

інспекцією.

Фактично сплачені податки при погашенні зазначеного векселя при

розрахунках з бюджетом українським виконавцем не враховуються, а

враховуються при проведенні ним розрахунків з іноземними замовниками.

Відповідно до чинного законодавства України, відповідальність за

правильність та своєчасність сплати податку на добавлену вартість несуть

платники податку та їх посадові особи.

Органи державного митного контролю України приймають до декларування

та митного оформлення продукцію, що ввозиться на територію Україні, лише у

разі наявності письмового підтвердження банку про сплату податків або

наявності належним чином оформлених документів, тобто векселів щодо

відстрочки та виділення у вантажній митній декларації окремими рядками сум

податку на добавлену вартість. Контроль за правильністю обчислення та

своєчасністю сплати податків здійснюється органами державної податкової

адміністрації відповідно до закону України від 24 грудня 1993року.

Податок на добавлену вартість не справляється за реалізацію з

розрахунками в іноземній чи в національній валюті, так і шляхом обміну чи

передачі на експорт за межі митних кордонів України товарів, включаючи

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7