Шпоры по международной экономике

- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД та

іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних

аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з

іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України,

так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній

оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на

території України, так і за її межами;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у

виключній формі законами України.

121. Передумови виходу українських підприємств на зарубіжні ринки. Пошук і

вибір партнерів.

Вихід на зарубіжні ринки можна розглядати в багатьох аспектах, але при

цьому слід мати на увазі, він сам по собі не повинен бути самоціллю, а

передумовою тривалого закріплення на зарубіжних ринках і головне

реалізацією певних конкурентних переваг.

Україна в економічному розумінні досить невелика країна, і тому для входу в

світове господарство повинна обрати пріоритетні напрями прикладення своїх

ресурсів. Відповідно до ситуації, що склалась на разі в Україні виділяється

кілька пріоритетних напрямів виходу на зарубіжні ринки і отже і залучення

до міжнародного поділу праці. Ці напрями відповідають відповідним політико-

економічним групам, що мають певну вагу у українському суспільстві.

Перша – це група, сфера інтересів якої лежить у галузі сільського

господарства та пов’язаних з них галузей переробної промисловості. Хоча її

реальна влада за часи незалежності значно зменшилась, особливо після

останніх виборів, проте вона залишається впливовою. Застосовує концепцію

Аграрно-промислового розвитку. Ця група вважає необхідним досягнення таких

умов: 1. Недопущення введення приватної власності на землю. (Тут слід

вбачати не ідеологічні причини, а те, що сільське господарство знаходиться

в глибокій борговій ямі, і приватизація землі може підірвати вплив

аграрного лобі через перехід власності в руки кредиторів). 2.Інтергація з

Росією, Білорусією та іншими республіками колишнього СРСР (Знову ж таки не

ідеологія визначальна, а конкурентоспроможність вітчизняного сільського

господарства в Європі нульова, а кол. СРСР є непоганим ринком при певному

рівні протекціонізму). 3. Проведення м’якої фіскальної та валютної

політики. Темпи девальвації гривні слід прив’язати до російського рубля. 4.

Ліквідація боргів с/г бажано просто через списання.

Друга група – представники ВПК та машинобудування. Зараз реально нарощують

політичну вагу. Засади конкурентоспроможності сформульовано у програмі “Рух

на випередження”. 1. Якомога швидша інтеграція у європейські структури,

участь у міжнародних організаціях з метою зняття обмежень на зовнішню

торгівлю України. Ініціатор вступу в ГАТТ/СОТ. Поки, що для цієї галузі

шлях в Європу лежить через ринки Африки, Південної Америки, Азії. 2.

Створення фінансово-промислових груп з підприємствами Європи. Можливе

залучення в ці структури російських партнерів, але це тимчасово, оскільки в

майбутньому посилюватиметься тиск на відрив України від російського впливу

(перехід у іншу зону впливу). 3. Група зацікавлена у відносно стабільній

валюті, через експортну орієнтацію бажана її помірна девальвація. Бажано

введення податкових пільг для іноваційних підприємств і створення

технополісів.

Третя група – з орієнтацією на сировинний експорт (яскравий приклад

металурги). Фактично панувала до останнього часу, але її політика зазнала

краху.

Четверта група – виробники товарів народного споживання. Поки що в стадії

формуваня. Зараз експортні інтереси носять спорадичний характер.

122. Структура українського експорту та шляхи її раціоналізації.

У 1998р. загальний обсяг експорту склав 12637,4 млн. дол., причому 33%

загального обсягу експорту надходило з України до країн СНД, 30% до країн

Європи (переважно до країн ЄС та Вишеградської групи(Угорщина, Польща,

Чехія, Словаччина, Словакія)), 24% до країн Азії. У 1997 та 1996 роках ці

показники склали відповідно 14231,9 млн. дол., 39%, 24,2%, 27% та 14400,8

млн. дол., 51,42%, 22%, 18,8%. Абсолютний обсяг Е скоротився, питома вага

експорту до країн СНД теж скоротилася на користь Європи та Азії. В товарній

структурі Е провідними є такі статті: неблагородні метали та вироби з них

- 42,2%, прод хім пром - 10,1%, мінеральні продукти - 9,2%, машини та

устаткув - 8,7%, а також транспортні зас та продукція рослинного походж.

Головними торгівельними партнерами України залишаються РФ та Німеччина.

Е послуг склав у 1998р. 3819,8 млн. дол. Найбільша питома вага -

транспортні послуги (84%), 59% яких склали послуги трубопровідного трансп,

ділові, професійні та технічні послуги, послуги з ремонту і послуги зв”язку

разом склали 11% заг обсягу. Найкрупнішими імпортерами укр послуг стали РФ

- 2249,7 млн. дол. (59% заг Е послуг), США (132,2 млн.

дол.),Німеччина(130,0 млн. дол.), та В Бр(123,2 млн. дол.).

Негативним в структурі товарн Е є те, що переважає матеріали та сировина

(прокат), а частка готової та наукомісткої продукції - незначна. В Е послуг

провідна роль належить послугам, що пов”язані з використанням території Укр

для трансп нафти, газу та аміаку, а такі види послуг, як будівельні,

фінансові, страхові, комп”ютерні, ліцензійні, професійні, ділові та послуги

з ремонту займають лише 13,5% заг обсягу Е послуг. Все це говорить про

поступове втрачання Україною своїх конкурентних переваг на міжнар ринках.

Щодо географічної структури товарн Е, то прокат надходить переважно до

Китаю та Зах Європи, до зах Європи експортується також текстиль та вироби з

нього, прод хім галузі; до країн СНД - с/г та хім прод.

Укр Е до ЄС жорстко квотується, а угода про вільну торгівлю між ЄС та

Турцією яввляє собою загрозу для конкурентоздатності укр прокату на

європейському ринку. Основна проблема, пов”язана з укр Е с/г прод до СНД

полягає в тому, що він зазнає сильного конкурентного впливу з боку

іноземних країн, які займаються реекспортом укр прод.

123. Шляхи вдосконалення укр імпорту.

У 1998р. загальний обсяг імп склав 14675,6 млн. дол., причому 53,8%

загального обсягу імп надходило в Україну з країн СНД (РФ - 48,1% вього

імп), 31,4% з країн Європи (переважно з країн ЄС та Вишеградської

групи(Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина, Словакія)). У 1997 та 1996 роках

ці показники склали відповідно 17128,0 млн. дол., 57,7%, 29,5% та 17603,4

млн. дол., 63,5%, 24,8%. Абсолютний обсяг імп скоротився, питома вага імп з

країн СНД теж скоротилася на користь Європи та ін країн світу.

В товарній структурі імп провідними є такі статті: мінеральні продукти

(43,07% заг імп), машини та устаткув (15,57%), важливими є також такі

статті, як транспортні зас, продукція хім пром. Статтями т. зв. критичного

імпорту є насамперед енергоносії, що переважно імпортуються з РФ. Така стрк

товарн імп говорить про високу енергомісткість економіки в У та відсутність

прогресивних енерго- та ресурсозберігаючих технологій.

В 1998р. обсяг імп послуг склав 1430,9 млн. дол., найбільшу питому вагу в

яких мають державні послуги (38%), транспортні послуги (23,2%), ділові та

професійні послуги (10,8%), послуги зв”язку (9,1%).

Характерним є постійне відставання обсягів укр експорту від імп, що

відображається у негативному сальдо торгового балансу. Одним з головних

шляхів вдосконалення укр імп - це скорочення залежності укр економіки від

імпорту енергоносіїв за рахунок вдосконалення структури виробництва та

впровадження енергозберігаючих технологій. З імп енергоносіїв тісно

пов”язана проблема зовнішньої заборгованості РФ та тиск світової спільноти

на У з метою закриття ЧАЕС. Нормальним для структури імпорту розвинутої

країни є переважання пит ваги сировинної продукції та невелика частка

чистого імпорту готової продукції (тобто Е гот прод =І гот прод).

Головним недоліком географічної стрк товарн імп є високий ступінь

залежності від РФ та Туркменістану, що зумовлює необхідність диверсифікації

перш за все джерел імп енергоносіїв та розвитку торг відносин з країнами-

експортерами нафти та енергоносіїв. Позитивні тенденції - скорочення

обсягів зовн торгівлі з країнами СНД та зростання торгівельних зв”язків з

іншими кр світу, передусім - з Зах Європою.

124. Торговельний баланс України та особливості його регулювання.

Баланс товарів та послуг відображає чисті надходження від імп та Е товарів

та нефакторних послуг. Баланс товарів ще називають торговельним балансом.

Баланс послуг включає нефакторні послуги, до яких відносяться такі посл,

які не пов”язані з використанням факторів виробництва: транспортні пере-

везення, комунікаційні, турист, будів, страхові, фін, комп”ютерні послуги.

У 1997р. Укр мала значний дефіц торг балансу, який клав 4205 млн. дол., і

утворився переважно за рахунок імп енергоносіїв з РФ та Туркменістану.

Перевищення імп нал Е у відносинах Укр з РФ та Туркм нейтралізується

завдяки операціям з послугами, пов”язаними з транзитом через нашу територію

нафти, газу та аміаку.

В 1998р. баланс товарів зводився з негативним сальдо в сумі 2584 млн. дол.

При чому, сальдо торг балансу з країнами СНД та Балтії склало -3767 млн.

дол., а з іншими країнами світу + 1183 млн. дол. Негативний баланс товарів

значною мірою покривався позитивним сальдом торгівлі послугами (+ 1377 млн.

дол.).

Дефіцит торговельного балансу скоротився у 1998р. на 38,5% порівняно з

1997р. (з -4205 млн. дол. до -2584 млн. дол.) Це відбулося за рахунок

скорочення як обсягів Е, так і імп, при чому темпи скорочення імп

перевищували темпи скороч Е.

Значною мірою за рахунок зменшення дефіциту торговельного балансу

скоротився у 1998р. порівняно з 1997р. і дефіцит рахунку поточних операцій

(з -1335 млн. дол. до -1296 млн. дол.)

125. Проблема диверсифікації міжнар торгівлі.

Укр має певні диспропорції в географічній структурі зовнішньої торгівлі, що

обумовлює нагальну необхідність її диверсифікації.

Щодо географічної структури товарн Е, то прокат надходить переважно до

Китаю та Зах Європи, до зах Європи експортується також текстиль та вироби з

нього, прод хім галузі; до країн СНД - с/г та хім прод.

Укр Е до ЄС жорстко квотується, а угода про вільну торгівлю між ЄС та

Турцією яввляє собою загрозу для конкурентоздатності укр прокату на

європейському ринку. Основна проблема, пов”язана з укр Е с/г прод до СНД

полягає в тому, що він зазнає сильного конкурентного впливу з боку

іноземних країн, які займаються реекспортом укр прод.

Характерним також є постійне відставання обсягів укр експорту від імп, що

відображається у негативному сальдо торговельного балансу. Один з головних

шляхів вдосконалення укр імп - це скорочення залежності укр економіки від

імпорту енергоносіїв за рахунок вдосконалення структури виробництва та

впровадження енергозберігаючих технологій. З імп енергоносіїв тісно

пов”язана проблема зовнішньої заборгованості РФ та тиск світової спільноти

на У з метою закриття ЧАЕС. Нормальним для структури імпорту розвинутої

країни є переважання пит ваги сировинної продукції та невелика частка

чистого імпорту готової продукції (тобто Е гот прод =І гот прод).

Головним недоліком географічної стрк товарн імп є високий ступінь

залежності від РФ та Туркменістану, що зумовлює необхідність диверсифікації

перш за все джерел імп енергоносіїв та розвитку торг відносин з країнами-

експортерами нафти та енергоносіїв. Позитивні тенденції - скорочення

обсягів зовн торгівлі з країнами СНД та зростання торгівельних зв”язків з

іншими кр світу, передусім - з Зах Європою.

126 Масштаби, структура і динаміка ПІІ в економіку Укр.

За період з 1994 по 1998 ПІІ в Укр зросли з 483,5 млн. дол. до 2781,7 млн.

дол. або в 5,75 рази.

Головні інвестори - країни ЄС (902,4 млн. дол. або 32,4% заг обсягу ПІІ) ,

США (18,3%), РФ (6,7%), Корейська республіка (6,7%), Кіпр (5,4%),

Швейцарія, Ліхтенштейн, Канада, Польща та Угоршина. В 1998р. загальна

частка цих країн в обсязі ПІІ в Укр складала 80,9%.

В галузевій структурі економіки Укр станом на 1998р. найбільша питома вага

ПІІ припадала на харчову промисловість (21%), внутрішню торгівлю (15,8%),

машинобуд та металооброб (12,7%), фінанси, кредит, страхув (7,1%), хім пром

(4,4%), будівництво (4,1%), Ох здоров”я та соц забезпечення (4%), транспорт

(3,1%).

Об”єктивною але не дуже позитивною тенденцією є те, що ПІІ надходили

переважно до най більш конкурентоздатних галузей економіки Укр (металургія,

машбуд, енергетика, хім пром, харч пром та комунікації), і майже не

надходили до інших галузей (с/г, деревооброб, легка, борошномельна та

круп”яна), які більш гостро відчувають нестачу фін ресурсів.

За період з 1994 по 1998 в харч пром спостерігалось збільшення ПІІ в 11,21

рази, внутр торгівлі - 12,13, в машинобуд та металооброб - 4,12, фінансах,

кредит, страхув - 17,24, хім пром - 5,84, будівництві - 7,7, Ох здоров”я та

соц забезпеченні - 32,7 .

Проте, обсяги ПІІ недостатні для, стабілізації розвитку економіки,

забезпечення стабільного зростання на основі суттєвих позитивних зрушень в

процесі розширеного сусп відтворення, для виходу із затяжної економічної

кризи. Укр не змогла створити сприятливого інв клімату головним чином,

через наявність проблем пов”язаних з перехідним періодом, і, перш за все, з

високим рівнем політичної нестабільності. Поряд із залученням ПІІ сьогодні

не слід недооцінювати значення внутрішніх джерел інв, а тому необхідно

забезпечити стабільність фін -кредитної сфери та реальний захист прав

дрібного інвестора, заощадження якого, будучи вкладеними у ЦП або на банк

депозити становлять вагому частину джерел валових внутр інв у розвинутих

країнах.

До форм стимулювання іноз інв діяльності належать: 1) Фін-креит

стимулювання (безпроцент кредити, пільгові кредити, інвест гарантії) 2)

Податкове стимулювання (зниження ставки податку, податкові угоди з іншими

країнами, зняття податків на реінвестиції, безмитний імпорт обладнання та

сировини, прискорена амортизація, податкові кредити) 3) Стимулювання

інфраструктурного забезпечення (надання землі, будівель та споруд у

безкоштовне користування або за пільговими цінами, субсидії на користування

енергією, транспортні гранти, пільги по фрахту) 4) Стимулювання конкретних

інвест проектів ( цільове фін ресурсозберіг обладнання та проектів,

орієнтованих на підвищ кваліфікації та перепідготовку кадрів, сприяння в

проведенні тхн-економ обгрунтування проектів, гранти на проведення НДПКР)

5) Протекціоністські заходи (диференційовані тарифи).

127. Масштаби та особливості залучення портфельних іноз інв в Укр.

Портфельні інвест (ПФІ) - це вкладення цінностей (переважно в цінні

папери), частка яких не перевищує 10% вартості інвестиційного проекту.

Вони здійснюються з метою отримання прибутку і, на відміну від ПІІ, не

направлені на здобуття контролю інвестором над об”єктом інвестування.

Згідно даних платіжного балансу обсяг чистих іноз ПФІ в Укр в 1998р. склав

лише 47 млн. дол., що на 1556 млн. дол. менше, ніж у попередньому році.

Найбільш поширеною формою ПФІ є інв в цін папери. Характерним для Укр є те,

що процес здійснення ПФІ тісно пов”язаний з приватизацією. Фондовий ринок

Укр - поки-що дуже слабкий, і великою мірою його розвиток залежить від

успішності проведення приватизації, в результаті якої більшість держ підпр

перетворюються на ВАТ, пакети акцій яких продаються ФДМУ через систему

приватизаційних аукціонів. Проте, нажаль, механізм приватизації виявився

недосконалим. Відбувся лише перерозподіл власності, а реальних інв

приватизовані підпр не отримали. Останнім часом відбуваються позитивні

зрушення в механізмі приват, що відображається у переході від сертифікатної

приват до грошової, яка покликана забезпечити продаж держ підпр ефективним

власникам за реальні гроші, що повинно призвести до пожвавлення діяльності

на фондовому ринку Укр.

Одним із нових та перспективних для Укр способів залучення ПФІ на міжнар

фін ринках сьогодні є програми депозитарних розписок. Ці похідні ЦП

випускаються на акції емітента іноземними депозитарними установами, і

полегшують доступ для вітчизнянних емітентів корпоративних ЦП на розвинуті

та високоліквідні іноз фін ринки (наприклад США чи Зах Європи). Зараз вже

більше 10 найбільш рентабельних Укр підприємств є учасниками вищезгаданих

програм.

До переваг програм деп розп належать: визначення реальної ринкової ціни на

акції емітента (існує прямопропорційна залежність між цінами на ДР та

акції, на які вони випущені); можливість залучення фін рес на іноземних

ринка ЦП; підвищують авторитет емітента і особливо доцільні при виході на

іноземні ринки товарів та послуг; збільшення привабливості ЦП емітента для

іноземних інвесторів (особливо дрібних) та багато ін.

131. Становлення нац валютної системи Укр.

Будь-яка національна валютна система базується на таких елементах: 1) Нац

валюта 2) Умови конвертованості нац валюти 3) Паритет нац валюти 4) Режим

курсу нац валюти 5) Вал обмеження, вал контроль 6) Нац регулювання вал

ліквідності 7) Регламентація використання міжнар кредитних коштів 8)

Регламентація міжнар розрах 9) Режим нац вал ринку і ринку золота 10) Нац

органи, що регулюють вал відносини.

Основа нац вал системи Укр - гривня. Гривня - частково конвертована вал за

поточними операціями. Резиденти Укр повинні продавати 50% вал виручки на

внутр вал ринку. Курс гривні офіційно не прив”язаний до якоїсь іншої вал чи

вал корзини. Діє режим плаваючого вал курсу , що залежить від попиту та

пропозиц на валюти на УМВБ та змінюється в межах вал коридору.

Встановлюється розмір маржі комерційних банків 5-10% від офіційного курсу.

Валютні та розрахункові операції проводяться через уповноважені банки.

Міжнародні розрахунки проводяться в Укр згідно з міжнародними уніфікованими

правилами та нормами з переважним використанням векселів, чеків, докум

акредитивів, інкасо та банківського переказу.

Принципи організації розрах в інвал:

1) Вал Укр - єдиний законний засіб платежу на терит Укр. 2) Уповноваж банки

зобов”яз купувати інвалюту на міжбанк вал ринку Укр за дорученням та за рах

резидентів з метою виконання зобов”язань резидентів 3) В розрахунках між

резид та нерезид як засіб платежу використов іноз вал. Такі розрах

здійснюються через уповноваж банки 4) Нерез - роботодавці здійснюють оплату

праці резид виключно у вал Укр 5) Вал цінності резид, які є за межами Укр

підлягають обов”язковому декларуванню в НБУ.

З 1992р. Укр - член МВФ і таким чином влючена в світову валютну систему.

Укр реалізує програми економічного реформування МВФ.

Суб”єкти вал регулювання Укр: НБУ; уповноваж банки (комерц банки Укр, які

мають ліцензію НБУ на проведення операцій з вал цінност); інші ліцензовані

фін-кредит зеклади - резид; Юр особи, що уклали з уповнов банками агентські

угоди, щодо відкриття пунктів обміну іноз вал; фін-кред заклади - нерезид,

що отримали індивід дозвіл НБУ. Структура міжб вал ринку Укр включає також

вал біржі, вал відділ товарн та фонд бірж, які мають дозвіл на проведення

вал операц.

Основні спец вал інститути в сфері вал контролю: 1) НБУ - головн інститут

контролю, що відповідає за дотримання правил вал операцій на терит Укр з

усіх питань, які не віднесено до виключної компетенції інших органів. 2)

Уповноважені банки здійсн контроль за вал операц, які здійсн-ся резид та

нерезид через відповідні банки. 3) ДПІ Укр здійсн фін контроль за вал

операц. 4) Мін зв”язку - контроль за дотриманням правил поштових переказів

за межі Укр. 5) Митний комітет Укр - котроль за дотриманням правил

переміщення вал цінностей через митний кордон Укр.

Ключові проблеми становлення вал системи Укр: 1) проведення вал політики,

узгодженої з політикою економіч та особливо пром розвитку 2) Поліпшення

структури плат балансу особливо стосовно поточних операцій 3) проблема

виплат за борговими зобов”язаннями 4) проблема нелегітимної втечі капіталу

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23