Опис когнітивно-комунікативного потенціалу еліптичного речення сучасної англійської мови

Опис когнітивно-комунікативного потенціалу еліптичного речення сучасної англійської мови

Введение к работе

Поступальний рух лінгвістичної думки на сучасному етапі свого розвитку характеризується суттєвими зрушеннями у предметній сфері та в методологічних принципах своїх досліджень. Одним із кардинальних процесів, які відбуваються в мовознавстві, є перехід від структуралізму до функціоналізму, що відбиває послідовну зміну наукової парадигми. Розглядаючи мову як поліфункціональну знакову систему, ця парадигма вирізняється підвищеним інтересом до її вивчення в нерозривній єдності когнітивної та комунікативної функцій.

Інтегральною рисою когнітивно-комунікативної парадигми є те, що вона постулює холістичний розгляд мови та її одиниць у контексті мисленнєво-мовленнєвої діяльності (Н.Д. Арутюнова, О.П. Воробйова, С.А. Жаботинська, В.І. Карасик, І.М. Колегаєва, О.С. Кубрякова, О.І. Морозова, М.В. Нікітін, М.М. Полюжин, А.М. Приходько, О.О. Селіванова, І.С. Шевченко, Д. Блейкмор, M. Култхард, П. Денлер, Р.С. Джекендофф, Р. Ленекер, Дж.Л. Мей). Це стосується й синтаксичного рівня мовної системи та його центральної одиниці – речення.

Проте існує ціла низка синтаксичних конструкцій аналітичного і синтетичного порядку, які все ще розглядаються крізь призму структуралістських уявлень на свою природу та функції. Їхнє перебування на периферії граматичної науки не можна вважати виправданим хоча б тому, що людина у своїй вербальній діяльності активно використовує речення, побудовані за алгоритмом парцеляції, контамінації, редукції, еліпсису. Останній як найбільш усталений спосіб скорочення реченнєвої матерії за рахунок невербалізованої референції, дав поштовх до розвитку спеціального напряму – "синтаксичної еліпсології" (О.Л.Факторович). Будучи втіленням структурної неповноти, еліпс/ис (, ellipsis, gapping, deletion) якраз і є основним епістемічним атрактором цієї праці.

Проблема невербалізованої референції в синтаксисі все ще залишається далекою від свого вирішення. Звернення до теоретичного доробку когнітивно-дискурсивної лінгвістики відкриває нові можливості в інтерпретації феномену “еліпсис” як процесу і як результату взаємодії експліцитних та імпліцитних смислів. Необхідність системного дослідження номінативного і комунікативного аспектів еліптичного речення (ЕР) з урахуванням новітніх надбань мовознавства уможливлює його розгляд у тріаді “форма – зміст – функція” у вимірах "граматики кодування" і "граматики декодування" (О. Єсперсен). Такий підхід пов’язаний із описом механізмів і закономірностей породження ЕР у різних сферах вербального спілкування.

Актуальність роботи зумовлена необхідністю здійснення комплексного аналізу явища синтаксичної еліпсації в когнітивно-комунікативній системі координат. У зв’язку з цим виникає низка питань, які потребують свого вивчення з урахуванням сучасного стану лінгвістичної думки. По-перше, незважаючи на певні успіхи мовознавства в описі структурно-семантичної специфіки еліпсису, наукових праць, присвячених опису його видів і типів на матеріалі англійської мови, немає. По-друге, хоч на механізм продукування еліптичного речення звертало увагу чимало лінгвістів, його когнітивно-комунікативні витоки ще не були предметом спеціального аналізу. По-третє, особливий вузол проблематики складають комунікативні засади продукування еліптичних конструкцій.

Мета роботи – комплексний опис когнітивно-комунікативного потенціалу еліптичного речення сучасної англійської мови.

Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:

- теоретичне узагальнення основних наукових здобутків еліпсології в контексті аспектологічної проблематики речення;

- відмежування еліпсису від близьких і споріднених синтаксичних явищ і встановлення номенклатури його таксономічно релевантних типів і класів;

- моделювання простих і складних еліптичних речень сучасної англійської мови;

- аналіз комунікативно-функціональних особливостей еліптичного речення сучасної англійської мови;

- з’ясування шляхів і способів використання еліптичних речень як комунікативно автономних і як дискурсивно зумовлених предикативних одиниць.

Об’єктом дослідження є еліптичне речення сучасної англійської мови.

Предметом дослідження є лінгвокогнітивний і комунікативно-функціональний аспекти еліптичного речення сучасної англійської мови.

Методи дослідження. В дипломній роботі використано комплексну методику, в основу якої покладено когнітивно-комунікативний підхід до об’єкту наукової рефлексії, спрямований на його системне вивчення у триєдності форми, змісту і функції. Вона передбачає застосування методів структурно-граматичного, семантико-синтаксичного, функціонально-комунікативного і дискурсивного аналізу, а також лінгвокогнітивне моделювання, які застосовувалися з урахуванням органічної єдності семасіологічного та ономасіологічного принципів інтерпретації мовних і мовленнєвих явищ. Широке використання знайшли в роботі прийоми дескриптивного, контекстуального, формально-логічного, парадигматичного і синтагматичного опису ЕР із залученням трансформаційних процедур дееліпсації (реконструкція, субституція), а також елементи кількісних підрахунків.

Наукова новизна дипломної роботи полягає в доведенні інтегративної природи еліпсису як симбіозу процесу та результату гармонізації форми і змісту мовленнєвих повідомлень. У роботі вперше проаналізовано й систематизовано когнітивні та комунікативні властивості еліптичних речень сучасної англійської мови, описано структурно-семантичну типологію та механізм їхнього продукування й використання в мовленні. Вперше здійснено лінгвокогнітивне моделювання еліптичних речень, наведено й описано інвентар основних когнітивно-семантичних схем, за якими будуються прості та складні реченнєві утворення з невербалізованим компонентом смислу. Інноваційним моментом роботи є з’ясування комунікативно-функціональних властивостей еліптичного речення (тема-рематичний устрій, комунікативний динамізм, актомовленнєва специфіка), опис їх функціонування як комунікативно автономних предикативних одиниць, а також аналіз шляхів і способів їх використання в дискурсі.

Теоретичне значення дипломної роботи полягає в загальних принципах і підходах до об’єкта дослідження, що сприяють поглибленню епістемічних надбань когнітивної лінгвістики, дискурсознавства, лінгвосеміотики, лінгвосинергетики тощо. Для англістики особливо вагомим є опис номінативного потенціалу еліпсації та її функціонально-комунікативної специфіки, що має певну значущість як для теоретичної граматики, так і для стилістики сучасної англійської мови. Досвід аналізу й отримані результати можуть стати основою для когнітивно-дискурсивних розвідок близьких і споріднених явищ в інших германських мовах.

Практична цінність дипломної роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані в академічному процесі у вищих навчальних закладах освіти: у курсах лекцій з основ мовознавства, теоретичної граматики і стилістики, у спецкурсах лінгвістичної спрямованості, а також при підготовці курсових і дипломних робіт студентів різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за відповідною тематикою. Окремі результати можуть знайти застосування при створенні навчально-методичних посібників для студентів-германістів.

Апробація результатів роботи. Основні положення й результати дослід-ження доповідалися й обговорювалися на наукових конференціях різних рівнів – на міжнародних: „Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Суми, 2005), "Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування" (Харків, 2006), "Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції" (Київ, 2006), "Мови і світ: дослідження і викладання" (Кіровоград, 2008), "Проблеми прикладної лінгвістики" (Одеса, 2008); на всеукраїнських: “Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київ, 2006), “Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність» (Київ, 2007), "Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація" (Харків, 2008); на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу ОНУ ім. І.І. Мечникова (2003 – 2008 рр.).

1.1 Історичний розвиток еліпсису

Проблема еліпсису та еліптичних речень е однією з найбільш ціавих та складних у лінгвістиці. за образним висловом Р. Ле Бідуа [Le Bidois R., 1956], «еліптичні конструкції стали свого роду хворобою століття, оскільки у мові завжди існують такі синтаксичні конструкції, які характеризуються структурною неповнотою». Їх статус пояснюється в большості випадків з позиції еліпсису.

В наші часи терміном «еліпсис» («еліпс») у повній відповідності з його етимологією (від греч. elleipsis «порушення», «пропуск», «дефект») означають багаточисленні види опущення одиниць, що відносяться до різних рівнів мови: фонологічному [Jacobson R., 1963], лексичному [Винокур Т.Г., 1965; ІнфантьеваР.Н., 1970; Нікішина В.О., 1979; Поспєлова А.К., 1972 ; Сілін В.Л., 1980], фразеологическому [Кунин А.В., 1978]. Дослідження еліпсису має важливе значення в стилістиці [Гальперін І.Р., 1953; Р.К. Мен-дибаеваР.К., 1976].

Існує кілька підходів до вивчення еліптичних речень. Так, наприклад, в роботах деяких лінгвістів [Баллі Ш., 1951, 1991; Гіро П., 1967; Бруно Ф., 1933; Коллинсону В., 1953; Доза А., 1947; Фішер М., 1959; Акар Ж. , 1959; Жоржем Р., 1952; Гревісс М., 1959; Келлер Р., 1966; Кеннеді Дж., 1955] можна виявити семантичний критерій смислового домислювання як підхід до виявлення сутності еліптичних речень.

У роботі Ш. Баллі [Баллі III., 1991] в основі визначення еліпсису лежить семантичний критерій відсутності будь-якого мовного факту, який спочатку сприяв розумінню сенсу. Змістовний критерій в описі еліпсису в роботі П. Гіро [Guiraud К., 1969] дозволяє автору вважати еліптичними такі пропозиції, в яких порушена норма мови. Причому під цим мається на увазі неможливість точного розуміння сенсу сказаного або написаного без відновлення опущених членів. Але точний сенс багатьох висловлюванні може бути зрозумілий лише із залученням лінгвістичних та екстралінгвістичних контекстних факторів. Таким чином, поняття еліпсис стає безмежним, а еліптичні речення - невизначеними за своєю сутністю.

Семантичний критерій смислового заповнення розглядається деякими дослідниками як недостатній для визначення сутності такого складного явища як еліпсис. У зв'язку з цим дослідники звертаються до формально-граматичних критеріїв, які, на їх погляд, дозволяють досягти більшої точності в дослідженні явища еліпсис [Ломтев Т.П., 1957; Гузєєва К.А., 1975; Чивокуня А.А., 1974 ; Мухін AM, 1968].

Так виникає методика позиційного аналізу речення. Згідно з цією методикою речення розглядається як якась модель, в якій за всіма членами закріплені певні позиції. Позиції в цій моделі можуть бути відсутніми, вони можуть бути представлені негативно [Ломтев Т.П., 1957]. Т.П. Ломтев представляє неповне речення у вигляді позиційної моделі з декількома негативно вираженими членами. Дотримуючись поняття позиційної моделі, К.А. Гузєєва [Гузєєва К.А., 1975] використовує поняття внутрішнього зв'язку між позиційними ланками, в результаті якої позиція словесної форми може припускати іншу позицію іншої словоформи і навіть цілу позиційну модель всього речення.

А.А. Чивокуня [Чивокуня А.А., 1974] уточнює характер синтаксичного зв'язку між позиціями моделі, використовуючи поняття «сигналізації» стосовно до неповного речення. «Сигналізація» передбачає, що словесно представлена позиція сигналізує те, що відсутньо у вербальній формі висловлювання. Класифікація заснована на присутніх членах, проте встановлення синтаксичних зв'язків між позиціями в позиційній моделі дозволяє передбачити відсутні члени речення. A.M. Мухін [Мухін A.M., 1968] при визначенні еліпсиса використовує розроблену ним теорію синтаксичних (юнкціонних) зв'язків всередині структури речення. Взявши за основу поняття речення як синтаксичної одиниці, що включає асоціативно-предикативний або нульовий предикативний зв'язок, A.M. Мухін дає розширене визначення еліпсиса, вважаючи неповним будь-яке речення, навіть якщо в ньому не вказано неядерний компонент. Вивчення синтаксичних зв'язків у межах речення і синтаксичної (діалогічної) єдності розкриває синтагматичний аспект еліптичних речень.

Широке використання в лінгвістиці методики трансформаційного аналізу спонукало дослідників еліпсиса вдатися до цієї методики з метою встановлення системних зв'язків еліптичних речень, тобто розглядати еліпсис у парадигматичному плані. Л.С. Бархударов [Бархударов А.С., 1964] вдається до поняття нульових синтаксичних елементів як до показника еліпсису в моделях неповних речень і визначає еліптичну пропозицію як таку, в якій, принаймні, одне слово представлене нульовим варіантом. Л.С. Бархударов вводить методику трансформаційного аналізу для виявлення трансформаційних зв'язків речення в парадигматиці. На його думку, будь-яке еліптичне речення - трансформ речення неелліптічного, утворене за допомогою трансформації еліпсису чи стирання. Класифікація еліптичних речень проведена в його роботі на основі способу експлікації слова, представленого нульовим варіантом: синтагматичоі поновлювані "(поновлювані" з навколишнього контексту) і парадигматично поновлювані "(поновлювані" з аналогічних конструкцій, зустрічаються в мові).

Методика трансформаційного аналізу отримала подальший розвиток в роботах інших дослідників еліпсиса. Розглядаючи еліптичні пропозиції як самостійні структурні типи, що мають свою специфіку, О.І. Реунова [Реунова О.І., 1968] стверджує, що поверхневі структури повного та еліптичного речень є трансформи глибинних структур повного та еліптичного речень, висхідних до одного і того ж базисного конструктивного показника.

І.Ф. Вардуль [Вардуль І.Ф., 1969] уводить поняття інваріанта як спільної основи еліптичних і нееліптичних речень. Вивчення еліпсиса як опущення (невживання) синтаксеми, зміст якої суппрессирується може проводитися тільки шляхом співвіднесення варіантів при використанні методу підстановки відсутніх членів. Він доходить висновку, що якщо підстановка не дає еквівалентного результату, це свідчить про відсутність еліпсиса. Автор розрізняє еліптичні варіанти речень і нульові синтаксеми (коли в мові немає позитивної синтаксеми для передачі даного змісту).

А.С. Даруй [Даруй А.С, 1973] проводить трансформаційний аналіз еліптичних конструкцій на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур. На думку А.С. Даруй, еліпсис на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур може бути визначений як трансформація, результатом вживання якої є повторення експліцитно-віраженого елементу глибинної структури в його нульовій формі на рівні поверхневої структури. Це робить друге речення семантично залежним від першого. Явно не виражений елемент в будові конструкції, еліпсис (як синтаксичний процес) грунтується на понятті обов'язкового оточення.

Саме дистрибутивні стосунки між двома або більш елементами роблять можливим опущення якого-небудь з них.

М.Я. Бліх виходячи з теорії актуального розчленовування речення при визначенні еліпсиса. Семантіко-стілістічна функція усікання зовнішньої структури речення при еліпсисі розглядається як виділення реми вислову. При цьому «ремо-віділяюча» функція усікання аналогічна функції логічного смислового наголосу в неусіченому реченні. М.Я. Бліх підкреслює і семантичну сторону еліпсиса, яка полягає в нарощуванні семантичного навантаження породжуваної структури, що «продовжується, відповідно до загальної закономірності парадигматичного синтаксису» [БЛОХМЛ, 1976].

Отже, семантичний критерій розглядається як недостатній для визначення суті еліптичних речень і витісняється формально-граматичним критерієм. В зв'язку з цим виникає методика позиційного аналізу речення. В рамках цієї методики для вивчення еліпсиса в парадигматичному аспекті використовується позиційна модель з негативно вираженими позиціями або модель з нульовими членами. У синтагматичному плані розглядаються синтаксичні зв'язки у межах еліптичного речення (об'ємні показники готівкових членів, сигналізація як вираження залежності словесно представлених і словесно непрезентованих позицій, юнкционны зв'язки).

Для вивчення природи еліптичних речень використовується також методика трансформаційного аналізу. Вивчаючи явище еліпсиса в парадигматичному аспекті, дана методика виявляє співвідношення еліптичних речень з нормативними структурами. Згідно з методикою трансформаційного аналізу, еліптичні конструкції мають бути представлені як варіанти якогось загального інваріанта, що дозволить виявити місце елліптичних трансформів в системі мови. Вивчаючи явище еліпсиса в синтагматичному аспекті, методика трансформаційного аналізу розглядає еліпсис на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур. І, нарешті, важливою синтагматічеськой характеристикою еліптичних речень є їх актуальне розчленовування.

Розгляд еліптичних конструкцій в нашій роботі проходіть в два етапи. Перший етап опису еліптичних конструкцій заснований на формально-граматичному критерії їх виділення і відмежування від інших типів одиниць синтаксису. Другим етапом вивчення еліптичних конструкцій в області синтаксису є етап мовної реалізації і функціонування. На цьому етапі вивчаються синтагматичні зв'язки еліптичних конструкцій і їх комунікативна специфіка в рамках контекстного оточення і в комунікативній ситуації.

Еліпсис, імпліцитність, зевгма, нульові знаки, що маються на увазі, нерідко ототожнюються в лінгвістиці. Щоб визначити лінгвістичний статус еліпсиса, необхідно уточнити, яке місце він займає по відношенню до цих суміжних явищ.

Виходячи з визначень, що існують в лінгвістиці, еліпсис виражається в неспівпаданні означаємого і що означає. Основною ознакою еліпсиса можна вважати присутність елліптіруємого елементу в найближчому контексті. У еліптичній конструкції цей елемент не відсутній, а міститься в нульовій формі, тобто імпліцируєтся. Проте він обов'язково повинен матися на увазі, інакше сенс вислову може спотворитися [Дарі А.С., 1973]. На основі даного визначення спробуємо відмежувати еліпсис від суміжних явищ.

Особливість людської комунікації полягає в тому, що не весь вміст думки знаходить втілення в мовних елементах. Звідси і два способи передачі інформації: експліцитний і імпліцитний. Вони протиставлені один одному як явний, відкритий, безпосередній і прихований, неявний, опосередкований способи вираження думки [Дарі А.С., 1973].

У лінгвістичній літературі спостерігається неоднозначність в трактуванні терміну «імпліцитність». З одного боку, існує широке тлумачення цього терміну, при якому явища імпліцитності і еліпсиса не розмежовуються. При цьому імпліцитними вважають і такі еліптичні конструкції, при яких елімінування окремих компонентів або ланок структури призводить до утворення неповних речень. Такі структури називають формально імпліцитнимі [цит по: Гурова В.А., 1984]. Настільки широке розуміння імпліцитності можна пояснити перш за все відсутністю однозначного тлумачення поняття «еліпсис» і відсутністю єдиної точки зору на критерій неповноти речення.

З іншого боку, в лінгвістичній літературі спостерігається тенденція до розмежування імпліцитних і еліптичних конструкцій. Деякі лінгвісти займаються більш поглибленим вивченням цих двох явищ. Так, у ряді робіт спостерігається відмежування еліпсиса від інших видів неповноти [Шендельс Е.Н., 1977; Старікова Е.Н., 1974]. Кажучи про відмінність еліптичних побудов від імпліцитних, Е.Н. Старікова відзначає, що в еліптичних побудовах експлікация предикативних одиниць носить характер заповнення тих, що не дістають в змістовному і в структурному плані компонентів вислову, тоді як в імпліцитних висловах подібна експлікация зазвичай означає додавання інформації до відносно закінченому смисловому вмісту вислову або ж конкретизацію, розгортання цього вмісту.

1.2"Функціонально-комунікативні особливості еліптичного речення сучасної англійської мови"

З'ясовано функціонально-комунікативну специфіку еліптичного речення, що передбачає її аналіз у межах комунікативної перспективи та у двох режимах свого використання – як автономної та як дискурсивно зумовленої предикативної одиниці.

Комунікативна перспектива ЕР сучасної англійської мови детермінується його тема-рематичною (актуальне членування), комунікативно-динамічною та актомовленнєвою специфікою.

Усталений тема-рематичний устрій узуального речення трансформується у своєму еліпсованому варіанті шляхом біфуркації у трикомпонентну інваріантну модель: залишаючись зазвичай монотематичним, ЕР є щонайменше бі-, а нерідко й полірематичним. При цьому рема може перетворюватися в еліптичній частині у свій тематизований антипод, здатний як “закривати” тему, так і започатковувати ще одну рему: Two starving menT-1 cannot be twice as hungry as one ШР-1; but two rascalsР-2 can be ten times as vicious as one ШР-3 /B. Shaw/. В інших випадках відбувається дисипативне генерування нових рематичних ланок шляхом "нанизування" декількох рем на одну тему: He stoodT-1 silent for a second Р-1, Ш ШT-1 mesmerized by her beauty Р-2. Ш ШT-1 Her piercing green eyesР-3 /E. Dreyer/. У таких випадках еліпсована тема тримає “під контролем” всі нові рематизовані компоненти, що сприяє переборенню дискретності та налагодженню синкретизму в поданні нових кластерів актуалізованої інформації.

Комунікативна перспектива складних ЕР вирізняється більшою варіатив-ністю порівняно з простими. У тому, як взаємодіють між собою відоме і невідоме, дане і нове, простежуються два типових випадки реалізації тематичної прогресії – лінійна і паралельна. Лінійна сприяє поступовому розгортанню тема-рематичного ланцюга ЕР, при якому рема препозитивної частини стає темою постпозитивної: We haveТ-1 fewer friends than we imagineР-1, but Ш ШТ-2 more Ш than we knowР-2. При паралельній прогресії комунікативна перспектива розгортається в мікроструктурі кожної наступної предикативної одиниці, утворюючи такий комунікативний ланцюг, у якому тема і рема попереднього сегмента стають вихідним пунктом для актуалізації всього мовленнєвого блоку. Так, а little booklet у ЕР Look what I'veТ-1 brought you, MamР-1. Ш Ш ШТ-2 A little bookletР-2. Ш ШТ-3 Full of most charming photographsР-3/J. Stubbs/ виступає своєрідним синтезованим тема-рематичним доменом.

Комунікативний синкретизм у розподілі тема-рематичних імпульсів у ЕР забезпечує і його комунікативний динамізм, що виникає завдяки фазам ‘підйом’ і ‘спад’. Чергування цих фаз створює комунікативне напруження між експліцитними та імпліцитними компонентами і, відповідно, ритмічне порціонування інформації макро-, мезо- і мікросистемого порядку. Комунікативне нап-руження макрорівня в ЕР Where’s this girlТ-1 from? – Ш ШТ-1 From JenkinstownР-1 /E. Caldwell/ має анафоричну природу і виникає між ініціальною та респонсивною репліками діалогу, а мікрорівня – в імпліцитній референції, при якій тема збігається з невербалізованим компонентом висловлення.

Страницы: 1, 2