Опис когнітивно-комунікативного потенціалу еліптичного речення сучасної англійської мови

Комунікативний динамізм можна проілюструвати на прикладі поліному We haveТ-1 fewer friends than we imagine Р-1, but Ш ШТ-1 more Ш Р-1/Т-1 than we know Р-2, ступінь напруження в якому збільшується з кожним мовленнєвим кроком. Воно "переступає" через еліпсовані компоненти і сягає останнього слова (know), емфатично „розряджаючись“ у ньому, в результаті чого кожний попередній компонент антиципує появу наступного. Так, предикат have потребує обов’язкового заповнення ліво- (we) і правосторонньої (friends) позицій, але, реалізувавшись один раз, і сам він, і його обов'язкові актанти в подальшому втрачають свою актуальність (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл комунікативного напруження в ЕР

Завдяки взаємодії макро-, мезо- (сполучник) і мікросистемних імпульсів при генеруванні ЕР виникають фази напруження, що є для адресата сигналами подальшого розгортання мовленнєвого ланцюга. Концентруючись навколо сполучника (than, but), внутрішньореченнєві поля напруги утворюють своєрідний інтенціонально-пропозиціональний німб навколо ЕР, що є важливим для усвідомлення процесу його генерування – зачину (інтродукція), розвитку і фіналу (кульмінація). Комунікативне напруження та його наслідок – комунікативний динамізм – конституюються на основі таких феноменів, як фокус, контраст, емфаза, а їх поява детермінується відповідними іллокутивними настановами.

Прагматична специфіка еліптичних висловлень полягає в тому, що вони можуть бути формою втілення як простих (Ш Hope to see you again /J. Archer/; Ш No muesli for him /A. Ahlberg/), так і складних мовленнєвих актів (МА). Останні, будучи „двоактовими“ (В.І. Карабан), або „двоіллокутивними“ (І.М. Кобозева) висловленнями, виступають у вигляді сполучених (МА1 + МА2), композитних (МА1 ↔ МА2) і комплексних (МА1 → МА2) мовленнєвих актів, що реалізуються в межах чотирьох іллокуцій – констативів, квеситивів, директивів, комісивів. Всі вони вирізняються чіткими комбінаторними можливостями щодо утворення складних мовленнєвих одиниць у формі ЕР, серед яких найбільш вживаними виявилися конфігурації конст + конст (I’m gettin’ along in years, an’ I don’t bounce back like I used to Ш /B. Haning/), конст + квес (We’ll live in the country. Will we really Ш Ш? /K. Roberts/); конст ↔ конст (Happiness is a mystery like religion, and Ш should never be rationalized /G. K. Chesterton/), квес ↔ конст (Can it be possible? Certainly Ш Ш /J. Archer/); конст → квес (I’ll tell her then. Or Ш Ш not possible? /R. Hunter/), дир → конст (Get out of the sea or you get sick and Ш have fever /M. Keyes/). Вони характеризуються дифузією різних іллокутивних сил, яка призводить до якісно нових прагматичних смислів, ніж це очікується із простого додавання однієї іллокуції до іншої.

Шляхи і способи взаємодії ЕР із певними іллокутивними моделями простих, складних і непрямих мовленнєвих актів у ситуаціях повідомлення, питання, спонукання та обіцянки засвідчують високу продуктивність еліпсису в мовленнєвій діяльності. Беручи участь у відтворенні синкретичних і дифузних прагматичних смислів, він сприяє реалізації комунікативних інтенцій шляхом контракції кількох однакових або кількох різних іллокутивних сил в одній синтаксичній одиниці.

Таблиця 2. ЕР в пареміях і дискурсі

Функціональна перспектива ЕР, виявляючись у специфіці актуального членування, комунікативного динамізму та інтенціональних настанов, має чинність у двох режимах своєї реалізації – як автономної та як дискурсивно зв’язаної предикативної одиниці. У першому випадку йдеться про системно-мовний (узуальний) еліпсис, у другому – про мовленнєво-ситуативний, тобто про його використання в різних комунікативних середовищах, модусах і стилях. При цьому спостерігається чітка кількісна асиметрія: 80% ЕР реалізується в дискурсі (Д) і лише 20% – автономно (табл. 2), що засвідчує преферентне використання еліпсису в "живому" мовленні.

Еліпсис у комунікативно автономних висловленнях має парадигматичні витоки. Будучи невід'ємною частиною значної кількості паремій, він слугує засобом посилення образності, контрастності та експресії. Для цього застосовуються різні тактики паремійного скорочення – фразеологічний натяк, редукція компонентного складу, ейдемічне підсилення, що сприяють когнітивній гармонізації висловлення, в основі якої перебуває не пресупозиція, а імплікація – невербалізована референція.

В ідіомах активно скорочуються артиклі, ауксілярії, займенники. Часто це спричиняє зміну граматичного статусу фразеологічної одиниці (ФО) – переводу предикативної одиниці до розряду номінативної (опущення to save nine в A stitch in time Ш Ш перетворює прислів'я A stitch in time saves nine в ідіому) або напів-предикативної (функціонування ідіоматичної конструкції як вигуку: Ш Ш No way!; And how Ш!). Саме завдяки еліпсису, наприклад, десяти- чи дев’ятислівні паремії можуть скорочуватися майже вдвічі (Better the devil you know {than the devil you don’t}), а сам він може виходити далеко за межі тієї закономірності, яка постулює наявність в одному реченні не більше трьох-чотирьох опущених одиниць. У цілому ж еліпсис в ідіомах активно “працює” на посилення образ-ності при кодуванні когнітивно й емотивно значущої інформації.

Аналогічне стосується прислів'їв і приказок, у яких процесам спрощення підлягає насамперед предикативне ядро – предикат або аргумент/и/, але не обидва разом. Їх пропуск відбувається за принципом еліптичного вкраплення, тобто незалежно від контекстуального оточення (A wise man changes his mind, a fool never will Ш Ш). Часто тут наявне паралельне опущення інтродуктивних і ауксілярних компонентів – наприклад, there is в Ш Ш No sweet without some sweat або it в Ш Ш Bad to do evil but worse to boast of it, що є дієвим засобом емфатизації думки шляхом удосконалення конструкції задля усунення надмірності.

У паремійному висловленні при опущенні предиката не спостерігається якихось обмежень щодо його типу чи характеру (повнозначне чи допоміжне дієслово), що зі структурно-семантичної точки зору можна розцінити як порушення нормативно заданої двоскладовості англійського речення. Еліптичним праобразом цього явища слід вважати модель SVШO. Так, в ЕР Pretty face Ш, poor fate досить легко відновлюються to mean, а в ЕР No living man all things can Ш – to do / to manage. Елімінація предиката відбувається там, де його дієслівний корелят втрачає свою денотативну конкретику. Зокрема процедура дееліпсації (?A Pretty face means a poor fate; ?No living man all things can do) показує, що реконструкція предиката хоча й не спотворює зміст прислів'я, але призводить до втрати ним своєї виразності. Це стосується і прислів'їв на кшталт More money, Ш more sin, де опущення ауксілярії призводить до руйнування їх нормативної двоскладовості, проте не сприймається як граматична аномалія, а навпаки сприяє структурно-семантичній гармонізації паремійного цілого.

У прислів'ях і приказках найбільш поширеним є одно- і двомісний еліпсис, рідше – тримісний, але в окремих випадках трапляється еліпсис, який виходить за межі тричленності (Ш Ш Fond of lawsuits, Ш little wealth; Ш Ш fond of doctors, Ш little health), що пояснюється історичною сталістю їх структурно-семантичної організації. Не останнє місце тут посідає й лінійна протяжність паремії, від чого залежить кількість опущених конструктів: що простіше матеріальна структура ФО, то менше в ній опускається компонентів; що більше довжина ФО, то більше може бути в ній опущених компонентів.

В англійській народній загадці кількість більш ніж одного опущеного компонента зустрічається у 80%, що пояснюється її розмірами: що більше текстовий обсяг загадки, то більше в ній скорочених компонентів (Ш Ш Not alive, but Ш contains souls {Plane}; What has six legs, Ш Ш two heads, Ш Ш four ears, and Ш Ш two hands, but Ш walks on four feet? {Horse and Rider}). Останні тяжіють до свого використання у вигляді еліптичних зрощень (кілька опущених елементів у одному мовленнєвому блоці). У загадці еліпсис “працює” на скорочення форми при збереженні змісту найбільшою мірою.

На відміну від прислів'їв, приказок і загадок з їх фольклорними витоками та анонімним авторством, афоризми займають у пареміофонді особливе місце тому, що мають конкретного автора. Саме від нього залежить доречність конденсованого представлення думки у формі ЕР. Тут спрацьовують не стільки міркування ергономіки, стільки влучності та образності. Ейдемічна мотивація автора при максимальному фокусуванні уваги на кластерах істотно значущої інформації дозволяє стискати матеріальну форму афоризму без будь-якого руйнування його пропозиціонального змісту (Pride breakfasted with plenty, Ш dined with novelty, and Ш supped with infamy /B. Franklin/). Визначальною рисою афоризмів є той факт, що вони схильні до мінімізації опущених компонентів (57% – одномісний Ш, 20% – двомісний Ш), тоді як загадки – до максималізації.

Сфера дії еліпсису в пареміях не виходить за межі речення, а знаходиться всередині нього, наслідком чого є екстракт думки, що набуває форми блискуче вигостреної й доведеної до досконалості сентенції, концентрація смислу в якій сягає свого апогею. Еліпсис конструктивних компонентів паремії призводить до того, що процес кодування змісту перекладається в ній „на плечі” експліцитних компонентів. Логіко-смислова взаємодія імпліцитного та експліцитного у паремії сприяє гармонізації її структурно-логічної організації, що має своїм наслідком інтелектуальну глибину, витонченість думки, специфічне аранжування форми, що створює неповторний етнокультурний смисл.

Еліпсис у дискурсивно зв'язаних висловленнях має синтагматичні витоки. Дискурсивно зумовлене використання ЕР підсилюється мотивами, настановами і тактико-стратегічними засадами вербальної діяльності. Не в останню чергу воно детермінується й ергономічними чинниками – прагненням мовної особистості до матеріально спрощеного оформлення своїх повідомлень і, як наслідок, до економії мовленнєвих зусиль і мовних засобів. Проте еліпсис ста- виться до своєї реалізації в дискурсі вибірково: він уникає юридичної та релігійної сфер, текстів ділового спілкування, інструктивних документів тощо. Найсприятливішим комунікативним середовищем для нього є розмовно-побутовий, публіцистичний і рекламний дискурси.

Найбільш вживаним є еліпсис у розмовно-побутовому дискурсі (48%), чому значною мірою сприяє іллокутивно-перлокутивна специфіка останнього: непідготовленість, спонтанність, довільність, експресивність (What did Nana say? – Ш Ш Not a word – Ш Ш Not even to Dickie? – No – Do you and Dickie talk about it? – Ш Ш Never – Don’t you think you should Ш Ш? /W. Hornsby/). Для розмовно-побутового використання ЕР характерні не тільки еліптичні зрощення, але й еліптичні скупчення, що виникають як результат перетину асоціативних зв'язків, відображених в ієрархії смислових відношень. Від цього в комунікативному потоці накопичується певна кількість точок перетину, що зумовлює виникнення в інтеракції значної кількості ЕР.

На другому місці щодо вживаності ЕР є публіцистичний дискурс (31%), який формується в основному за рахунок високого ступеня сугестивного і персуазивного впливу на колективного адресата, а також здатності вбирати в себе деякі суттєві властивості інших типів і видів мовлення (She works hard at the subjects she likes and Ш Ш less hard at ones she doesn’t Ш /Daily Mail/). Особливо сприятливим середовищем для еліпсису є заголовки, де він виявляється одним із найбільш дієвих засобів розукрупнення реченнєвої матерії та зняття надлишковості інформації. В такий спосіб він протистоїть громіздким конструкціям як на рівні словосполучення (Ш Tortured by evil girl gang /The Sun/; Ш Ш Still on the sidelines /Daily Mail/), так і на рівні речення – розповідного (Next steps Ш Ш on energy /Daily Express/) чи окличного (Ш Don’t condemn me to death! /Daily Mail/). Разом із цим еліпсис сприяє реалізації й таких прагмастилістичних функцій, як виразність, образність, експресивність.

Використання ЕР у рекламному дискурсі посідає третє місце (21%). Це пояснюється не тим, що еліпсис вживається в ньому рідше, а тим, що цей вид мов-леннєвої діяльності порівняно з розмовно-побутовим і публіцистичним менше представлений у соціокультурному просторі комунікації. Будучи завершеним текстовим повідомленням малого жанру з чітко окресленою прагманастановою, реклама суміщає ознаки усного та письмового мовлення з комплексом маніпулятивно спрямованих інтра- і паралінгвальних засобів. Словесне аранжування мовленнєвих повідомлень у рекламній комунікації є ретельно виваженим з огляду на їхній перлокутивний ефект, що вимагає збалансованості пропозиціо-нального змісту і вербальних засобів: Ш Ш Captured! Ш Ш Ten times more moisture than a moisturizer Ш /OK!/. Забезпечення необхідної ємності шляхом стиску і згортання інформації відбувається в рекламі не в останню чергу завдяки еліпсису.

Продукування й використання еліпсису в дискурсі має переважним чином зовнішньореченнєві витоки. У такому амплуа еліпсис виступає як своєрідний дематеріалізований слід мовної одиниці в матеріальній структурі висловлення. Еліпсис і дискурс взаємодіють між собою за принципом засобу і середовища: еліпсис є усталеним засобом створення стислості, дискурс – сприятливим середовищем стиску вербальних засобів.

1.3 «Використання еліптичних конструкцій в англійській мові»

Головна сфера вживання еліптичних конструкцій – діалог: саме у репліках діалогу частина речень як правило опускається, оскільки або вона вже ясна з попередньої репліки, що належить співбесідникові; або у тому випадку, коли частину речення можна легко опустити, якщо вона не є істотно важливою. Приклад:

– And by the way, before I forget it, I hope you'll come to supper to-night — here. Will you? After the opera. (Друге речення означає: «Will you come to supper tonight?» – І до речі, доки я не забула, я сподіваюсь, Ви прийдете сьогодні на вечерю. Прийдете? Після опери.)

– Delighted! – Згоденен!(Відповідь капитана підрозуміває: «I shall be delighted to come!»)

Проблема заключается в том, что без контекста понять смысл эллиптических конструкций бывает сложно, иногда при отсутствии данного и вовсе невозможно. Существуют характерные для определенного языка особенности, на основании которых строится диалогическое единство, построению которого сопутствуют правильное и уместное употребление конструкций с использованием эллиптических предложений - те конструкции, которые используются в русском языке, часто оказываются неправильно употребленным в английском языке.

Эллипсис (др.-греч. ἔллейшйт — недостаток) в лингвистике — намеренный пропуск несущественных слов в предложении без искажения его смысла, а часто — для усиления смысла и эффекта.

Проблема эллипсиса является одной из наиболее спорных в лингвистике, и та или иная ее трактовка зависит от понимания исследователем сущности языковых единиц вообще. Для традиционной школьно-нормативной грамматики английского языка представлялось несомненным, что всякое предложение характеризуется, прежде всего, наличием подлежащно-сказуемостной структуры и что всякое кажущееся отклонение от этой структуры следует объяснять как явление эллипса, т. е. «опущения» или «подразумевания» тех или иных элементов структуры предложения. [7, c. 248]

Любое эллиптическое предложение следует трактовать как трансформ предложения неэллиптического, образованный посредством трансформации эллипса или «стирания», сущность которой заключается в замене эксплицитного варианта какого-либо слова или слов нулевым вариантом того же слова. Этой операции эллипсиса может быть подвергнуто любое слово – как знаменательное, так и служебное.

Анализ эллиптических предложений показывает, что между полными и неполными предложениями нет четких границ. Структурные схемы предложений создаются в речи и при стабилизации становятся языковыми моделями. Факторами, определяющими место таких конструкций на «шкале переходности», является наличие синонимического и модально-временного рядов, а также лексико-грамматические значения словоформ и др. К эллиптическим предложениям примыкают конструкции, представляющие собой устойчивые фразеологические сочетания, а также некоторые привычные словоформы: Merry Christmas; Happy New Year; Many happy returns и т. п. Такие структурно-неполные конструкции семантически полные.

Бархударов выделяет классификацию эллиптических конструкций на основании способа экспликации слова, представленного нулевым вариантом. Под «экспликацией» или «восполнением» имеется в виду преобразование, обратное эллипсису («стиранию»), а именно, замену нулевого варианта того или иного слова эксплицитно выраженным вариантом. Если представленные нулевым вариантом слово или слова эксплицируются, т. е. восстанавливаются в своем звучащем варианте из окружающего контекста, т. е. из предшествующего или последующего текста, то такое эллиптическая конструкция называется синтагматически восполняемой. Если же экспликация данного слова или слов возможна только на основе других аналогичных конструкций, встречающихся в языке, но не зарегистрированных непосредственно в контекстуальном окружении данного эллиптической конструкции, то такая эллиптическая конструкция называется парадигматически восполняемой. [2; c. 190]

1.4 Синтагматически восполняемые эллиптические конструкции

В предложениях этого подтипа подвергшиеся эллипсису слова могут быть восстановлены как из данного предложения, так (чаще) и из какого-либо другого предложения, предшествующего или последующего. Пример

—      эллипсис восстанавливается из того же предложения:

She was proud of her father having been an officer and her husband a colonel.

Она гордилась тем, что ее отец был офицером, а муж – полковником.

—      эллипсис восстанавливается из предшествующего предложения. Это может быть предложение, произнесенное тем же говорящим лицом (или находящееся в пределах речи одного автора):

Sam was in her blood. Had always been. Would always be.

Сэм был в ее крови. Всегда был. Всегда будет.

Предложение, из которого восстанавливается эллипс, может также произноситься другим говорящим лицом (участником диалога):

– I wish you didn't have to do it. – Лучше вам не пришлось этого делать.

– I don't. – Я не стану.

— эллипсис восстанавливается из последующего предложения. Это — более редкий случай; однако в английском языке такого рода конструкции все же встречаются:

"Nice letter, isn't it?– Замечательное письмо, не так ли?

 Эти конструкции интересны тем, что в них имеются два эллиптических предложения, взаимно восполняющих друг друга; так, в нашем примере в первом предложении нулевыми вариантами представлено подлежащее it и глагол-связка is, восполняемые из последующего предложения, но это последующее предложение, в свою очередь, само является эллиптическим — в нем нулевыми вариантами представлено ядро субстантивного словосочетания (a) letter и его адъюнкт nice, восстанавливаемые из предшествующего предложения.

1.5 Парадигматически восполняемые эллиптические конструкции

Иногда представленные нулевым вариантом слова эллиптического предложения не могут быть восстановлены из окружающего контекста, но требуют для своей экспликации обращения к другим аналогичным конструкциям, встречающимся в языке, хотя и не зарегистрированным в непосредственном контекстуальном окружении данного эллиптического предложения. Поскольку в этом случае восполнение производится на основании уже не синтагматических, а парадигматических связей, постольку мы даем такого рода эллиптическим предложениям название парадигматически восполняемых.

– "Married?" [Are you...] – Женаты?

– "Widower, sir. [I am a...] Two children." [I have...] – Вдовец, сэр. Двое детей.

A sunny midsummer day. [It was...] – Солнечный июльский день.

Разные типы неполных и эллиптических предложений как факт живой разговорной речи в последние годы широко применяются в языке газеты. Эти конструкции дают богатый материал для выработки структуры заголовков, многочисленные эллипсисы здесь – это уже своего рода стандарт. Язык газеты стремится к динамичности, броскости. Этому способствуют, в частности, предельно краткие предложения с пропуском избыточных в информационном отношении слов. Вот примеры заголовков из газет: Girl Gymnast - Next Title; Another Woman on Ice. Такие эллипсисы чрезвычайно экономны с точки зрения средств выражения. В заголовке называются только те члены предложения, которые являются целевыми в данном высказывании, все остальное логически восполняется текстом, речевой ситуацией, избавляющими от необходимости в назывании всех звеньев грамматической структуры. В неполных предложениях-заголовках отсутствие одного или нескольких членов структуры в большинстве случаев является синтаксической нормой, создающей стилистическую и экспрессивную окраску предложений-заголовков. Газетные заголовки, изобилующие такими построениями, выражают мысль в максимально сжатой форме. Интересно, что среди предложений-заголовков формируются специфические структуры, приемлемые только в сфере названий и невозможные в самом тексте статьи, заметки. [6; c. 167]

Эллиптические конструкции типа if any, if anything имеют экспрессивно-усилительное значение и передаются на русский язык придаточными условными предложениями, а также словами почти, пожалуй, вовсе, вообще и др.

Objections to this plan, if any, should be reported to the committee at once. Если и имеются возражения против этого плана, то они должны быть немедленно представлены комитету. (Возражения, если они имеются...).

Very little, if anything, could be advanced in the defense of his policy.

Почти ничего нельзя было сказать в поддержку его политики.

Примечание. If anything может переводиться также словосочетанием во всяком случае.

If anything it will be in their interests to follow this course.

Bo всяком случае, в их интересах следовать этому курсу.

К эллиптическим конструкциям относятся также уступительные придаточные предложения, вводимые союзами whatever, however, в которых отсутствует сказуемое (иногда подлежащее). На русский язык такие уступительные придаточные предложения переводятся полными уступительными придаточными предложениями с союзами какой бы ни, каким бы ни (восстанавливается сказуемое и подлежащее полного предложения).

The British people have to submit to new taxation, however high. – Английскому народу приходится примириться с новыми налогами, какими бы высокими они ни были.

Союз though может стоять в конце простого предложения, следующего за другим простым предложением, тесно связанным с ним по смыслу. Конечное though соответствует русским тем не менее, все же, все равно, все-таки:

Не didn't tell те where he had been, but I know, though.

 Он не сказал мне, где он был, но я все равно знаю.

В такой же функции может употребляться наречие however как в конечной, так и начальной позиции:

Не is very busy. He will see you, however.

К эллиптическим конструкциям относится и сочетание If + причастие II (или прилагательное). На русский язык это сочетание переводится придаточным уступительным предложением.

If considered from this point of view, the problem takes on a new aspect. – Если рассматривать проблему с этой точки зрения, то она приобретает (принимает) другой характер.

But the decision, if logical, requires a measure of courage. – Но это решение, хотя оно и логично, требует известного мужества.

Значение уступительности также передаются местоимениями и наречиями с компонентом ever – however, whoever, whatever, wherever, whenever. Эти слова придают оттенок дополнительной возможности:

Whoever told you this was wrong — Кто бы тебе это ни сказал, он был не прав.

However often I tried I couldn't find the answer — Сколько бы я ни старался, я не мог найти ответа. [3; с. 109 - 110]

Страницы: 1, 2