реферат скачать
 
Главная | Карта сайта
реферат скачать
РАЗДЕЛЫ

реферат скачать
ПАРТНЕРЫ

реферат скачать
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

реферат скачать
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема

Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ, ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І УПРАВЛІННЯ

Гуманітарний факультет

Кафедра теорії та практики перекладу

ДИПЛОМНА РОБОТА СПЕЦІАЛІСТА

на тему:


Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема


за спеціальністю 7.030507 “Переклад”


Виконавець:

студентка V курсу

групи Пз – 08-51

Скрипко Ірина Леонідівна


Науковий керівник:

доцент

Кожемяченко Наталія Василівна


Рекомендовано до захисту

на засіданні кафедри теорії та практики перекладу

Протокол № ___від__________2009 р.

Зав. кафедри _________ доц. Л.В. Лещенко


Кременчук, 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основні риси політичного дискурсу

1.1 Політичний дискурс як об’єкт дослідження

1.2 Аргументація в політичному дискурсі

1.3 Тактики аргументації в політичному дискурсі

Розділ 2. Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема

2.1 Гендерні особливості аргументації

2.2 Особливості аргументації у промовах політиків різних партій

2.3 Збереження аргументації при перекладі

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Політична діяльність завжди відігравала важливу роль в житті суспільства. Від певної політичної позиції або ситуації залежить місце країни на міжнародній арені, її взаємини із іншими державами, її роль в діяльності світової спільноти. Проте важливу роль у визначенні іміджу країни грає спосіб її презентації політичними лідерами даної держави. За допомогою виступів політики мають можливість звернутися як до міжнародного співтовариства, так і до громадян своєї країни.

Написання промов –дуже складний процес, оскільки в більшості випадків політики в процесі виступу повинні не тільки інформувати аудиторію про який-небудь аспект суспільного життя, але|, що важливіше, добитися прихильності аудиторії, переконати слухачів прийняти ту або іншу позицію, а також заручитися підтримкою громадян. Вислови політика повинні викликати підтримку аудиторії. Для цього політики наводять аргументи і факти, вдаються до різних методів переконання. Тож, уміння аргументувати свої дії має велике значення для кожного політика, адже це позначається на його популярності серед населення. За допомогою аргументації політики впливають на формування та зміну думки виборців. Саме тому дослідження особливостей аргументації а політичному дискурсі є актуальним.

Мета даної дипломної роботи – дослідити особливості аргументації в політичному дискурсі.

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

-    визначити основні риси політичного дискурсу;

-    визначити основні риси аргументації;

-    дослідити основні тактики аргументації;

-    дослідити вплив гендерної приналежності політиків на вираження аргументації в їхніх передвиборних промовах;

-    дослідити, як приналежність політиків до різних партій впливає на вираження аргументації у контексті передвиборних промов;

-    встановити причини, які впливають на збереження сили аргументації при перекладі політичної промови.

Об’єктом дослідження даної дипломної роботи є політичний дискурс, а також засоби реалізації аргументації в політичному дискурсі.

Предметом дослідження є методологія збереження аргументації під час перекладу політичного дискурсу.

Матеріалом дослідження є тексти передвиборних промов шести політичних діячів США: Хіларі Клінтон (Hillary R. Clinton, Democratic Party), Синтії МакКіні (Cynthia McKinney, Green Party), Сари Палін (Sarah Palin, Republican Party), Барака Обами (Barack Obama, Democratic Party), Джо Бідена (Joe Biden, Democratic Party) та Джона МакКейна (John McCain, Republican Party). Загальний обсяг матеріалу дослідження становить 98 тисяч знаків.

Уданій дипломній роботі використана у комплексному поєднанні низка методів: перекладознавчий контрастивний аналіз, кількісні підрахунки та елементи контекстуального аналізу, метод суцільної вибірки, метод словникових дефініцій.

Наукова новизна одержаних результатів та висновків полягає в тому, що простежено закономірність використання тактик аргументації в політичному дискурсі відповідно до гендерної приналежності політиків та приналежності до різних політичних партій США. Досліджено мовні засоби вираження тактик аргументації, а також особливості збереження сили аргументації при перекладі політичного дискурсу. Отримані результати дослідження|вирушань| дозволяють прогнозувати подальші|дальші| дії і наміри політика та встановити найбільш ефективні засоби впливу на слухачів.

Теоретичне значення роботи пов'язане з виділенням набору лінгвістичних засобів|коштів|, які застосовуються в політичному дискурсі, що містять|утримують| ознаки аргументації. Отримані результати сприяють розумінню мовленнєвих механізмів впливу політичного дискурсу на соціум, які можуть бути використані у подальшому|дальшому| дослідженні проблеми методів та засобів впливу на аудиторію під час політичних виступів.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали і результати дослідження можуть бути використані при розробці теоретичних курсів з соціолінгвістики для факультетів іноземних мов|язиків|, журналістики, суспільно-політичних наук у вищих навчальних закладах. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності перекладача, адже вони допомагають вирішити проблеми, які пов’язані не лише з передачею змісту, а й зі збереженням сили впливу на аудиторію при перекладі політичного дискурсу.


Розділ 1. Основні риси політичного дискурсу

1.1            Політичний дискурс як об’єкт дослідження


Сучасні лінгвістичні дослідження спрямовані на вивчення різних типів дискурсу з комунікативно-прагматичної точки зору, що передбачає розгляд мови не лише як засобу спілкування та передачі інформації, але й як механізму впливу на формування та зміну поглядів на певну ситуацію, що, у свою чергу, визначає поведінку індивідів та суспільних груп [41]. Саме ж поняття дискурс походить від латинського слова dіscursus, що буквально означало біг у різних напрямках. У перекладі з англійської dіscourse означає мова, міркування, розмова, бесіда. У науковій літературі, насамперед лінгвістичній, слово дискурс в основному вживається як синонім слова текст. Причому під текстом може розумітися не тільки специфічний продукт мовної діяльності, а й будь-яке явище дійсності, що має знакову природу і певним чином структуроване: наприклад, фільми, мітинги, дебати тощо [15:76].

На ранніх етапах вивчення дискурсу вченими розглядались два базисних значення цього терміну. В одному з них, що використовувався у дослідженнях мовних структур, які виходять за рамки речення, дискурс практично ототожнювався з поняттям тексту. Одним з перших вжив термін дискурс як самостійний термін американський лінгвіст А.Харріс, який у 1952 р. опублікував статтю “Аналіз дискурсу”, присвячену дослідженню мови реклами. Приблизно в цей же час поняття дискурсу сформулював Ю.Хабермас. Він розумів під дискурсом комунікацію особливого виду, специфічний діалог, мета якого - неупереджений аналіз реальності. Учасники комунікації (дискурсу) аналізують реальність, відмовляючись від існуючих мовленнєвих стереотипів. Тут під дискурсом розуміється, скоріше, спосіб одержання істинного наукового знання. У такій інтерпретації дискурс виступає як інструмент пізнання реальності – значимий діалог з використанням визначених методик [35].

Е.І.Шейгал наводить таке визначення: дискурс – система комунікації, поле комунікативних практик, розглянуте в реальному і потенційному (віртуальному) аспектах [45:42], де під реальним виміром розуміється поточна мовленнєва діяльність і її результати – тексти, потенційний вимір являє собою сукупність знаків, що обслуговують дану комунікацію [35].

Р.С.Попов подає таке визначення: дискурси – слабкі, фрагментарні образи чи способи спілкування, за допомогою яких соціальні сили впливають на суб’єктивні погляди, у результаті чого індивіди починають розуміти й оцінювати своє існування [35].

Основним для даної дипломної роботи буде визначення, яке подає український лінгвіст Ф.С.Бацевич: дискурс – це тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різну форму вияву (усну, письмову), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників; синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників залежних від тематики спілкування, має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів [6:44]. Адже дане визначення розкриває сутність поняття, враховуючи різноплановість та направленість цього лінгвістичного явища. Згідно цього визначення дискурс – це текст, створений за певних обставин, у певній ситуації (побутова розмова, політичні дебати, наукова конференція іт. ін.) з використанням певних стратегій і тактик, в залежності від поставленої мети (маніпуляції, аргументації, переконання та ін.), направлений на певну аудиторію, яка володіє необхідними фоновими знаннями і в результаті цих факторів текст набуває рис одного з мовленнєвих жанрів (розмовного, наукового, публіцистичного тощо). Варто також звернути увагу на деякі основні характеристики дискурсу які доповнюють вищезазначене визначення Ф.С.Бацевича:

- дискурс являє собою складне комунікативне явище, що містить у собі і соціальний контекст, який дає уявлення як про учасників комунікації (і їхні характеристики), так і про процеси виробництва і сприйняття повідомлень [11:115];

- дискурс відображає суб’єктивну психологію людини, і отже, він не може бути відчужений від того, хто говорить [2:34];

- за самою своєю суттю дискурс – явище когнітивне, тобто таке, що має справу з передачею знань, з оперуванням знаннями особливого роду і, головне, зі створенням нових знань [26:9];

- дискурс – це зв’язаний текст у сукупності з екстралінгвістичними, прагматичними й іншими факторами; мовлення, розглянуте як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і в механізмах їхньої свідомості (когнітивних процесах) [2:36].

Однією з найбільш повних класифікацій дискурсів є класифікація Г.Почепцова, в якій серед інших він виокремлює політичний дискурс. Актуальність дослідження політичного дискурсу продиктована специфікою об’єкта дослідження, хоча й досі не існує узгодженості щодо розуміння політичного дискурсу представниками різних наук [35]. Вивченням політичного дискурсу, наприклад, займаються політологи, психологи, філософи, соціологи, економісти, спеціалісти з теорії комунікації та лінгвісти. Тим самим визнається факт, що політичний дискурс є об’єктом міждисциплінарних досліджень [29]. Серед класичних робіт з даної проблематики можна назвати праці Т.А. ван Дейка, Р.Барта, М.Фуко, Ю.Хабермаса, а також дослідження вітчизняних авторів: М.В.Ільїна, Є.І.Шейгала, О.М.Баранова, Г.Г.Почепцова. Проте й досі не існує єдиного визначення поняття політичний дискурс.

У колективному дослідженні “Politically| speaking|: а worldwide| examination| of| language| used| in| the| public| sphere|” вчені прийшли до висновку, що політична функція характерна|вдача| практично для всіх публічних|прилюдних| виступів|висловлювань|. Таким чином, політичний дискурс – це актуальне використання мови|язика| в соціально-політичній сфері спілкування і, ширше, в публічній|прилюдній| сфері спілкування. Приналежність тексту до політичного дискурсу визначається як його тематикою, так і його місцем в системі політичної комунікації. Широке розуміння “політичної мови|язика|” як мови|язика|, що використовується в публічній|прилюдній| сфері, враховує зростаючу владу мас медіа, розвиток нових комунікаційних технологій, розширення процесів глобалізації і процес комерціалізації політичної комунікації [48:36].

Є.О.Опаріна вважає, що політичний дискурс – це комплекс мовленнєвих структур у певному лінгвістичному контексті – контексті політичної діяльності, політичних поглядів і переконань разом з її негативними проявами (наприклад, ухилянням від політичної діяльності, відсутністю політичних переконань та ін.) [32:21].

Згідно точки зору А.Н.Баранова політичний дискурс може бути визначений як сукупність усіх мовленнєвих актів у політичних дискусіях, а також правил публічної політики, які оформилися відповідно до існуючих традицій і отримали перевірку досвідом [4:76].

Для даної дипломної роботи основним визначенням терміну політичний дискурс є визначення яке запропонував Т. Ван Дейк. |лічить|Згідно цього визначення політичний дискурс – це клас жанрів, обмежений соціальною сферою, а саме політикою. Урядові обговорення, парламентські дебати, партійні програми, мови|промови| політиків – це ті жанри, які належать сфері політики. Політичний дискурс – це дискурс політиків. Обмежуючи політичний дискурс професійними рамками, діяльністю політиків, вчений відзначає, що політичний дискурс в той же час є|з'являється| формою інституційного дискурсу [49:14]. Це означає, що дискурсами| політиків вважаються|лічать| ті дискурси|, які проводяться|виробляють| в такому інституційному середовищі, як засідання уряду, сесія парламенту, з'їзд політичної партії. Промова|висловлювання| має бути виголошена мовцем|виголошувати| в його професійній ролі політика і в інституційному оточенні. Таким чином, дискурс є|з'являється| політичним, коли він супроводжує політичний акт в політичній обстановці.

У основі лінгвістичних досліджень політичного дискурсу лежать дві тези: про систему і про текст. Відповідно до першої з|із| них, мова|язик| політичних текстів не тотожна буденній мові|язику|, причому специфіка цього дослідження полягає не стільки у використанні яких-небудь особливих формальних засобів|коштів|, скільки в тому, що одиниці мови|язик| отримують|одержує| незвичайну|незвичну| інтерпретацію, а добре знайомі ситуації підводяться під несподівані|неочікувані| категорії: речі перестають називатися своїми іменами. Друга теза пов'язана з першою і полягає в тому, що з|із| політичного тексту може бути вичитаний деякий неекспліцитний| смисл|зміст|, відмінний від буквального і прямо протилежний йому. Часто вважається|лічить|, що цей самий неекспліцитний| смисл|зміст| і є основний смисл політичного тексту [34:147]. У ідеологічній і політичній літературі вибір слів і виразів є|з'являється| надзвичайно важливим|поважним| інструментом влади для структуризації тієї “дійсності”, про яку йде мова|промова| [9:103]. Створення|створіння| нових слів і виразів пояснюється|тлумачить|, з одного боку, появою нових реалій в суспільно-політичному житті країни, з іншого боку – появою причин для зміни імені вже існуючого явища. На думку Р.М.Блакара мовний ярлик може багато що сказати про те, як ми сприймаємо і розуміємо цю роль, або точніше, якої інтерпретації цієї ролі чекають від нас ті, хто|КТО| володіє владою керувати привласненням|присвоєнням| найменувань (і тим самим керувати нашим розумінням) [9:99].

Основним системотворчим| критерієм для виділення політичного дискурсу є ціль – |цборотьба за владу, оскільки|тому що| при жанровій і стильовій різноманітності решта всіх критеріїв лише уточнює основний і варіюється залежно від контексту. У зв'язку з цим можна зробити висновок|висновок| про те, що всі комунікативні стратегії переконання в рамках|у рамках| політичного дискурсу повинні розглядатися|розглядувати| як ті, що мають на меті єдину ціль|цілі| – боротьбу за владу. Інтенція боротьби за владу – це специфічна характеристика політичного дискурсу. Вона присутня у всіх жанрах: передвиборна промова|промова|, агітаційна промова, дебати в парламенті, політичне інтерв'ю і так далі.

В політичних дискурсах завжди існує боротьба ідей, які захищають сторони, що змагаються, при цьому боротьба і перемога є головною метою|ціль|.

А.К.Міхальськая виділяє два типи|типів| стосунків:

1. гармонуючі (основу яких складають істина і згода|злагода|);

2. агональні| (у основі – боротьба і перемога) [30:63].

У зв'язку з цим у політичній комунікації мова|промова| виступає у ролі боротьби. Запекла боротьба за владу розігрується як змагання, як великі національні ігри, для яких важливі|поважні| видовище, певні іміджі, форми прояву|вияву| мовної агресії і так далі [45:45].

На мовному рівні виявляється, що обраний комунікантами| спосіб спілкування зумовлений як агональністью| політичного дискурсу, так і:

-                      наявністю сторін-опонентів

-                      наявністю адресата-спостерігача

Під впливом фактору наявності опонентів промовець вимушений|змушений| вибрати такий план оптимальної реалізації мовних намірів, в результаті|унаслідок| застосування|вживання| якого можна максимально зменшити значущість статусу співрозмовника|співрозмовника|, тобто розвінчати позиції свого політичного супротивника|противника| і максимально збільшити значущість свого статусу, тобто продемонструвати свої позитивні якості.

Наявність же адресата-спостерігача зумовлює можливість|спроможність| гри на глядача, яким є|з'являється| потенційний виборець. Промовець прагне зробити процес спілкування більш видовищним, викликати|спричиняти| емоційний|емоціональний| відгук і тим самим залучити адресата-спостерігача, що сприймає політичні події як|деяке| розігруване для нього дійство, і в процесі гри зробити його співучасником [45:49].

Одним з основних аспектів боротьби за владу є прагнення кожного політика отримати підтримку своїх прагнень та переконань від якомога більшої кількості співвітчизників, іноземних політиків та впливових міжнародних організацій. Щоб підтвердити правильність своїх поглядів та вчинків політик має їх обґрунтувати, тобто навести переконливі аргументи. Найяскравіше боротьба за владу проявляється у період виборів у передвиборних промовах. Саме ці промови були обрані для дослідження особливостей аргументації. Такий вибір пояснюється тим, що саме під час виборів подальша доля і кар’єра політика залежить від виборців, від їхнього рішення кому з кандидатів віддати свій голос. Тож кандидати мають переконати виборців обрати саме їх і щоб досягти цієї мети, політики повинні переконливо аргументувати правильність своїх дій та поглядів.

1.2 Аргументація в політичному дискурсі


Суспільне призначення політичного дискурсу полягає в тому, щоб вселити адресатам - громадянам – необхідність політично правильних дій або оцінок. Інакше кажучи, мета політичного дискурсу – не описати, а переконати, спонукавши адресата обґрунтувати переконання і перейти до дії. Мова політика (за деякими виключеннями) оперує певними символами (демократія, закон тощо), а її успіх зумовлюється тим, наскільки ці символи співзвучні масовій свідомості: політик повинен уміти торкнутися потрібної струни в цій свідомості; вислови політика повинні викликати підтримку адресатів, споживачів політичного дискурсу [13:146]. Для цього політики наводять аргументи і факти, вдаються до різних методів переконання. Для того, щоб зрозуміти наскільки важливою є роль аргументації у політичному дискурсі, варто спочатку розглянути що таке аргументація.

Основним для даної дипломної роботи визначенням поняття аргументації є визначення запропоноване А.А.Івіним. А.А.Івін визначає аргументацію як мовленнєву дію, що включає систему тверджень, призначених для переконання аудиторії у правильності якоїсь думки. Вона звернена насамперед до розуму людини, яка здатна, подумавши, прийняти або спростувати цю думку [20:371]. Визначення, запропоноване А.А.Івіним, підтверджує думку вчених, які займаються вивченням риторики та лінгвістики (Т.А.Ван-Дейк, А.П.Сковородніков, О.Я.Гойхман та ін.), про те, що аргументація є однією з мовленнєвих (комунікаційних) стратегій. Згідно визначення А.П.Сковороднікова мовленнєва стратегія – |це загальний|спільний| план мовленнєвої поведінки, що виражається|виказує| шляхом вибору| промовцем системи продуманих поетапних мовленнєвих дій|; це лінія мовленнєвої поведінки, яка враховує комунікативну ситуацію в цілому|загалом| і направлена на досягнення кінцевої комунікативної| мети в процесі спілкування. Тобто, аргументація – це система продуманих поетапних мовленнєвих дій, яка враховує комунікативну ситуацію в цілому|загалом| і направлена на досягнення в процесі спілкування кінцевої комунікативної| мети – переконати аудиторію прийняти якусь думку. А це, в свою чергу доводить, що аргументація – це мовленнєва стратегія стратегія [38:9].

Вже з самого початку виступу доповідач повинен встановити контакт з аудиторією. Щоб його мова стала свідоцтвом взаєморозуміння і підтримки, йому перш за все потрібно завоювати справжню довіру і пошану публіки, які потім підтримуються впродовж всього виступу [27:126]. Взаємодія комунікантів| в даному випадку зводиться до взаємодії картин світу|світу|, оскільки промовець та кожен із слухачів оперує власною картиною світу|світу|. Когнітивний аспект аргументації полягає в тому, що в ході аргументації здійснюється взаємодія систем сприйняття, репрезентації і продукування інформації, тобто когніція [3:15]. В процесі аргументації промовець реалізує себе як мовна особистість|особистість|, демонструючи || свою екстралінгвістичну, лінгвістичну і комунікативну компетенцію. Задіяними виявляються |опиняються|його знання, уявлення|вистави|, його емоційний|емоціональний| стан|достаток|, а також його соціальний статус і його соціальні ролі [22:22]. Успіх промови залежить, як мінімум, від установок по відношенню до пропонента, до запропонованої точки зору і до референтного об'єкту [20]. Ці установки характеризують ступінь довіри, симпатії до пропонента, а завоювання вигідних позицій в цій області залежить від умінь промовця і від характеру реципієнта. Змінити установки адресата в потрібну сторону можна завдяки вдало побудованій промові. Тільки створивши у адресата відчуття добровільного сприйняття чужої думки, зацікавленості, актуальності, істинності і задоволеності, оратор досягне підтримки аудиторії [13:16]. Для досягнення поставленої мети використовують різні форми аргументації. Т.В.Анісимова виділяє такі три основні форми: доказ, навіювання і переконання.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


реферат скачать
НОВОСТИ реферат скачать
реферат скачать
ВХОД реферат скачать
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

реферат скачать    
реферат скачать
ТЕГИ реферат скачать

Рефераты бесплатно, курсовые, дипломы, научные работы, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.