Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема

Доказ – поняття переважно логічне. Це сукупність логічних прийомів обґрунтування істинності якої-небудь думки за допомогою інших істинних і пов’язаних з|із| нею думок. Завдання|задача| доказу – знищення сумнівів в правильності висунутої тези: You see, you see, we Democrats have a very different measure of what constitutes progress in this country. We measure progress by how many people can find a job that pays the mortgage, whether you can put a little extra money away at the end of each month so you can someday watch your child receive her college diploma. We measure progress in the 23 million new jobs that were created when Bill Clinton was president... when the average American family saw its income go up $7,500 instead of go down $2,000, like it has under George Bush. We measure the strength of our economy not by the number of billionaires we have or the profits of the Fortune 500, but by whether someone with a good idea can take a risk and start a new business, or whether the waitress who lives on tips can take a day off and look after a sick kid without losing her job, an economy that honors the dignity of work (Б.Обама). Спочатку промовець висловлює думку про те, що демократи по-іншому визначають рівень прогресу у розвитку країни(we Democrats have a very different measure of what constitutes progress in this country), а потім подає низку логічних доказів, в тому числі і статистичні дані (23 million new jobs, income go up $7,500 instead etc. ).

Навіювання – поняття переважно психологічне. Це нав'язування готової думки адресатові шляхом дії на підсвідомість. Завдання|задача| навіювання – створити у адресата відчуття добровільності сприйняття чужої думки, його актуальності, привабливості: In recent days, we've once again seen the consequences of this neglect with Russia's challenge to the free and democratic country of Georgia. Barack Obama and I will end this neglect. We will hold Russia accountable for its actions, and we'll help the people of Georgia rebuild. I've been on the ground in Georgia, Iraq, Pakistan and Afghanistan, and I can tell you in no uncertain terms: this Administration's policy has been an abject failure. America cannot afford four more years of this (Дж.Біден). Промовець шляхом психологічного тиску нав'язує виборцям думку про те, що політика діючого уряду шкодить країні (this Administration's policy has been an abject failure), а виборці уже самі приходять до висновку – політику необхідно змінити.

Переконання складається з елементів як доказу, так і навіювання. Це означає|значить|, що промовець |пред'являє як раціональні аргументи, так і емоційні|емоціональні|, звертається|обертається| до розуму, але|та| впливає і на почуття аудиторії||, апелює як до істини, так і до думки слухачів, показує всі можливості|спроможності|, вигоди і переваги свого варіанту ||вирішення проблеми, прагне, щоб|аби| аудиторія повірила сказаному і сприйняла його як керівництво до дії |[1:18]: Education is the civil rights issue of this century. Equal access to public education has been gained. But what is the value of access to a failing school? We need to shake up failed school bureaucracies with competition, empower parents with choice, remove barriers to qualified instructors, attract and reward good teachers, and help bad teachers find another line of work (Дж.МакКейн). У даному випадку промовець констатує факт про те, що право на освіту мають усі (Education is the civil rights issue of this century. Equal access to public education has been gained.), але знову ж таки шляхом емоційного тиску переконує аудиторію у тому, що необхідно реорганізувати систему освіти (We need to shake up failed school... ).

Як було зазначено вище, існують раціональні та емоційні аргументи. Раціональні (логічні) аргументи – факти з досвіду, статистика, визначення. Емоційні|емоціональні| (психологічні) аргументи складають основу переконливої мови|промови|. Вони засновані на цінностях і перевагах|преференціях| конкретній аудиторії [1:9].

Коли адресатові пред'являють більш ніж один аргумент на користь однієї і тієї ж тези, виправданість або невиправданість очікувань при першому аргументі впливає на ухвалення другого аргументу. Тому, якщо перший аргумент спровокує позитивні мовні очікування, то цей аргумент стає значним, але зміна відношення до вихідної позиції відбувається тільки після пред'явлення подальших аргументів, що підтримують все ту ж позицію, направлену проти установки, що склалася. Коли ж спровоковані негативні мовні – цей аргумент значним не буває, але адресат більш схильний повірити аргументам з подальшої промови, що аргументують на користь тієї ж тези, направленої проти установки, що склалася [13:80]:

As we gather here tonight, our country is less secure and more isolated than at any time in recent history. The Bush-McCain foreign policy has dug us into a very deep hole with very few friends to help us climb out. For the last seven years, this administration has failed to face the biggest forces shaping this century: the emergence of Russia, China and India as great powers; the spread of lethal weapons; the shortage of secure supplies of energy, food and water; the challenge of climate change; and the resurgence of fundamentalism in Afghanistan and Pakistan, the real central front against terrorism (Дж.Біден). Спочатку Дж.Біден висуває тезу про те, що країна зараз менш захищена і більш ізольована ніж будь-коли за останні роки і що причиною цього є невдала міжнародна політика Дж.Буша і Дж.МакКейна. В якості аргументів політик наводить ряд невирішених проблем, які постали перед країною та з якими не зміг впоратися екс-президент ( the emergence of Russia, China and India as great powers; the spread of lethal weapons; the shortage of secure supplies of energy, food and water; the challenge of climate change; and the resurgence of fundamentalism in Afghanistan and Pakistan, the real central front against terrorism). Основним аспектом переконливої мови є свідомий намір промовця спровокувати зміну думки аудиторії, що і є кінцевою метою цього виду комунікації. Слухачі мають бути емоційно залучені в процес, щоб мати натхнення діяти [7].

Отже, щоб вплинути на аудиторію, промовець використовує аргументацію, адже як і будь-яка стратегія, аргументація має свої методи досягнення цілі – тактики. Кожна з тактик передбачає використання певних форм аргументації, а також певних раціональних та емоційних аргументів. Саме за допомогою тактик аргументації політики впливають на формування думок та переконань виборців. Щоб уникнути подібного впливу необхідно знати ці тактики і вміти розпізнати їх у промові.

1.3 Тактики аргументації в політичному дискурсі

Кожна мовленнєва (комунікативна|) стратегія характеризуется певним| набором мовленнєвих тактик. А.П.Сковородніков подає наступне визначення мовленнєвої (комунікативної) тактики:| це конкретна мовленнєва дія в процесі здійснення мовленнєвої стратегії, метою якої є |вирішення комунікативної| задачі цієї стратегії [38:5]. Аргументація також має свої тактики, які спрямовані переконати аудиторію у правильності думок та поглядів промовця. А.А.Маркович у збірці наукових робіт під назвою “Методологія досліджень політичного дискурсу: актуальні проблеми структурного аналізу суспільно-політичних текстів” подає перелік основних тактик аргументації: тактика ототожнення політика з народом, тактика емоційного тиску, протиставлення, апеляція до авторитету (статистичні чи наукові дані), тактика посилання на власний досвід.

 Однією з найважливіших тактик політичного дискурсу А.А.Маркович вважає стратегію ідентифікації, тобто ототожнення політика з народом. Під час виборчих кампаній кандидати, з одного боку, прагнуть переконати виборців у власній виключності, а з іншого – залишитися у їхніх очах звичайними людьми. Вважається, що люди більше довіряють тим політикам, які схожі на них, і тому кандидати прагнуть створити імідж середньостатистичних американців. Прагнуть переконати аудиторію в тому, що політик – "своя", близька до народу людина [28:415]. Кандидати прагнуть навіть розмовляти такою самою мовою як їхні виборці. У мовленні кандидатів присутні елементи розмовної мови, а іноді і слова-паразити [44:367]: kind of people…(С.МакКіні), the kind of man …(С.Палін), You know, I believe …(Дж.Біден), You know, Michelle and I…, must take out Osama bin Laden…, gamble your retirement …(Б.Обама), I was pretty independent then…(Дж.МакКейн).

Використовуючи цю тактику політик намагається аргументувати запропоновану тезу тим, що він є частиною суспільства в якому живе (…we Americans need to produce…(С.Палін), as Americans, together, we…(Дж.Біден)), а тому не може нашкодити тим хто його оточує. В основі цієї тактики лежить такий вид аргументації як ствердження, який базується на емоційних аргументах. У поданому прикладі політики використали особовий займенник we щоб підкреслити свою приналежність до американського суспільства.

Ще одним ефективним прийомом наближення до народу є згадування у промовах членів власної родини, друзів, людей, які допомогли досягти успіхів у житті та кар’єрі. Демонстрація любові до дружини, піклування про дітей, вдячність за підтримку друзям свідчать про людяність кандидата, що справляє значний вплив на виборців [44:368]: Let me introduce to you my family… My mother and father, Billy and Leola McKinney. My son, Coy, who just graduated from college in Canada (С.МакКіні); And I'm so proud of my son Hunter, my daughter Ashley, and my wife Jill, the only one who leaves me breathless and speechless at the same time (Дж.Біден); To the love of my life, our next first lady, Michelle Obama... and to Malia and Sasha, I love you so much, and I am so proud of you (Б.Обама); Our son Track is 19. And one week from tomorrow - September 11th - he'll deploy to Iraq with the Army infantry in the service of his country. My nephew Kasey also enlisted, and serves on a carrier in the Persian Gulf (С.Палін); I’m indebted to my wife, Cindy, and my seven children (Дж.МакКейн).

Як відомо, сила переконливості промови зростає, якщо вона зачіпає або містить в собі проблеми, що викликають у людей особисту зацікавленість. Іншими словами, індивід, чимось зацікавлений і принципово погоджується з позицією промовця. Саме таку зацікавленість викликає тактика емоційного тиску.

Ця тактика реалізується за допомогою такого прийому, як апеляція до емоцій, батьківських почуттів, до страху за життя дітей, посилання на традиційні цінності сім'ї, майбутнє дітей, права жінок, на спокійне життя, рівність перед законом тощо. Дана тактика оперує переважно емоційними аргументами, а виражаються ці аргументи у таких поняттях як help for families, fate of nation, future of children, the education of children, health care, woman's rights, protection of national security тощо: Now is the time to help families…(Б.Обама); Nothing less than the fate of our nation and the future of our children hang in the balance (Х.Клінтон); John McCain says Barack Obama isn't ready to protect our national security (Дж.Біден); When a public school fails to meet its obligations to students, parents deserve a choice in the education of their children (Дж.МакКейн) etc.

Дієвою є тактика апеляції до авторитету, яка реалізується в тому, що промовець наводить в якості аргументів статистичні дані чи результати наукових досліджень. Ця тактика спричиняє значний вплив на аудиторію, бо достовірність джерел інформації не викликає сумнівів, хоча всі знають, що статистичні дані можуть бути неправильними, а науковці можуть помилятися. Проте, все одно аудиторія вірить подібним даним. Ця тактика базується переважно на раціональних аргументах: Today, even with the recent decline, 34% of teenage girls become pregnant at least once before their 20th birthday, and the US has the highest teen pregnancy rate of any industrialised country. By the way, 7% of American women who don’t use contraception account for 53% of all unintended pregnancies (Х.Клінтон). В даній ситуації аргументами виступають конкретні статистичні дані. Емоційні ж аргументи апелюють до батьківських почуттів, до турботи за здоров’я дівчат, жінок. Виражаються ці аргументи за допомогою таких концептів, як teenage girls become pregnant, teen pregnancy, unintended pregnancies.

Вагомим аргументом для передвиборної промови є підтримка з боку авторитетних лідерів. Адже якщо промовця підтримують політичні лідери, які своїми діями заслужили любов і повагу населення, значить промовець рухається у правильному напрямку. Хоч ця тактика в промові проявляється лише тим, що промовець дякує за довіру і підтримку, але вона має значний вплив на аудиторію. Те, що Білл Клінтон особисто прибув на виступ Барака Обами і у своїй промові висловив цілковиту підтримку дій цього політика, дуже вплинуло на виборців. Адже ті, хто колись підтримував Б.Клінтона, прониклися довірою до Б.Обами.

Не останню роль у аргументації політичного дискурсу відіграє тактика створення очевидності і загальновідомості фактів. Цю тактику ще називають тактикою “так…, але…”. Ця тактика полягає в тому, що промовець наводить відомий факт, а потім висловлює свою думку з цього приводу, поєднуючи частини речення за допомого сполучника сурядності but: Yes, government must lead on energy independence, but each of us must do our part to make our homes and businesses more efficient (Б.Обама). Так, Б.Обама погоджується з тим, що уряд має позбавитися залежності від іноземних постачальників енергоносіїв, але також висловлює думку про те, що населення повинно раціонально використовувати уже наявні енергоносії.

Стратегія аргументації часто припускає використання тактики протиставлення (прийоми контрасту та протиставлення): аудиторії пропонується опозиція, з якої видно переваги або недоліки обговорюваного явища або предмету. Завдяки оцінному компоненту таке протиставлення набуває впливовості [19:34]. Цю тактику кандидати застосовують у випадках коли хочуть підкреслити свою незгоду з запропонованим: Senator Obama wants our schools to answer to unions and entrenched bureaucracies. I want schools to answer to parents and students (Дж.МакКейн).

У даному прикладі політик висловлює своє ставлення до проблеми, протиставляючи його поглядам опонента: Senator Obama wants … - I want…. Шляхом такої опозиції політик підштовхує виборців прийняти єдине можливе правильне рішення.

Визначення слабких сторін, недоліків опонента здатне зробити його менш привабливим для виборців (лише тих виборців, які позитивно відносяться до тактики нападу). Це означає, що напад здатний підвищити перевагу нападаючого кандидата шляхом пониження привабливості опонентів: чим гірше виглядають суперники, тим краще здається промовець на їхньому фоні [46:16]: Washington has been talking about our oil addiction for the last 30 years. And, by the way, John McCain has been there for 26 of them. And in that time, he has said no to higher fuel-efficiency standards for cars, no to investments in renewable energy, no to renewable fuels. And today, we import triple the amount of oil than we had on the day that Senator McCain took office. Now is the time to end this addiction and to understand that drilling is a stop-gap measure, not a long-term solution, not even close (Б.Обама).

Критикуючи опонентів, Б.Обама наводить приклади їхньої бездіяльності, вказавши конкретний період: for the last 30 years, for 26 of them. Також він вказує на рішення опонента які були не на користь суспільству. Для підсилення ефекту емоційного впливу аргументації, у наведеному прикладі використано повтори, які, крім того що створюють ритм промови, акцентують увагу на негативних вчинках опонента: no to higher fuel-efficiency standards, no to investments, no to renewable fuels. Щоб підвести підсумок, було використано емфатичну конструкцію: Now is the time to… . Проте, різка критика опонента може здатися аудиторії неетичною і може викликати протест. Тому перед тим як критикувати опонента, необхідно м’яко вивести його з гри. Наприклад, проявити до нього повагу, наголосити на тому що суперник гідна людина і блискучий політик, але потім наголосити на тому, що він також може помилятися: Now, now, let me – let there be no doubt. The Republican nominee, John McCain, has worn the uniform of our country with bravery and distinction, and for that we owe him our gratitude and our respect. But the record's clear: John McCain has voted with George Bush 90 percent of the time (Б.Обама); John McCain is my friend. We've known each other for three decades. We've traveled the world together. It's a friendship that goes beyond politics. And the personal courage and heroism John demonstrated still amaze me. But I profoundly disagree with the direction that John wants to take the country (Дж.Біден).

У наведених прикладах яскраво виражається впевненість політиків в тому, що вони зазначають за допомогою таких конструкцій як let there be no doubt, I profoundly disagree. Для характеристики опонента було обрано емоційно забарвлені іменники, якими вони засвідчують свою повагу до опонента: bravery and distinction, courage and heroism. Дж.Біден навіть наголошує на своїй дружбі з опонентом. На користь цього твердження аргументують такі слова, як friend, friendship, together. Кульмінацією даної тактики становлять фрази, які вводяться сполучником but: But the record's clear…, But I profoundly disagree…. Саме ці фрази виводять опонента з гри, адже виражають незгоду політика з діями опонента.

Отже, можна зробити висновок про те, що аргументація а політичному дискурсі реалізовується через ряд тактик, основним призначенням яких є вплинути на думки та погляди аудиторії та переконати її в тому, що позиція промовця є правильною і її варто підтримати.

Але не досить лише знання тактик – дуже важливо уміти правильно їх застосовувати. Саме тому під час промови політик повинен дотримуватися правил аргументації. Проте, різні політики по-різному застосовують аргументацію у своїх виступах і, як наслідок, справляють різне враження на аудиторію. Одним політикам співвітчизники довіряють більше, іншим – менше або і взагалі недовіряють.

Саме тому варто детальніше розглянути, як саме різні політики використовують аргументацію у своїх промовах. Чи впливає на застосування аргументації в політичному дискурсі гендерна приналежність політиків або приналежність до різних політичних партій. Тож варто розглянути ці питання, щоб з’ясувати особливості аргументації в політичному дискурсі.

Розділ 2. Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема

2.1 Гендерні особливості аргументації в політичному дискурсі

Протягом останніх десятиліть лінгвісти різних країн все більше звертають увагу на зв’язок мови і мовлення зі статтю людини: як використовують мову чоловіки і жінки, яким засобам та одиницям мови надають перевагу, як будують своє мовлення тощо. Тобто, як впливає гендер на мовлення індивіда і в чому виражається гендерність. Гендер як соціокультурна категорія регулярно відтворюється у структурах мовної свідомості індивіда під час реальної дискурсивної та інтерактивної взаємодії, зумовленої метаконтекстом картини світу певної лінгвоетнокультури, макроконтекстом соціокультурних норм та безпосередньо мікроконтекстом конкретної міжособистісної взаємодії. Гендерна належність промовців є інтегральною складовою частиною мовної особистості, комплексом біологічних та соціокультурних характеристик і актуалізується у мовленні в кожній окремій ситуації спілкування [37].

Існують різні підходи до дослідження особливостей вираження гендерності у мові. Гендерні дослідження проводяться на рівні морфології – гендерні відносини у суспільстві проявляються в утворенні номінацій референтів жіночої статі шляхом додавання морфемних маркерів (-ess, -trix, -ette, -euse, -ine, etc.) до загальнородових номінацій. На рівні граматики досліджуються особливості побудови речень, вживання певних граматичних конструкції чоловіками і жінками у своєму мовленні. На рівні семантики досліжують особливості вживання лексем з різним ступенем емоційного навантаження, особливості вживання аксіологічних маркерів, що безпосередньо кваліфікують чоловіка та жінку, їхні атрибути та дії [37]. У даній дипломній роботі гендерність досліджується з точки зору тематики промов, з точки зору частотності вживання різних тактик аргументації, а також з точки зору емоційності висловлювань.

Прийнято вважати, що увагу до питання гендерності спровокував розвиток фемінізму в світовому суспільстві, боротьба за рівноправ’я чоловіків і жінок у всьому світі. Багато таких досліджень пов’язані саме з англійською мовою. Це, насамперед, пояснюється впливом фемінізму який зародився в США майже два століття тому [31:181]. Насьогодні боротьба за рівноправ’я чоловіків і жінок у американському суспільстві набула значного розвитку. Це, перш за все виявляється у боротьбі за соціальне рівноправ’я. Проте, ще залишилися невирішені питання. Так, наприклад, Синтія МакКіні в своїй передвиборні промові згадує про те, ще невирішене питання заробітної платні: американські жінки отримують меншу платню за однаковий вид та об’єм роботи. На політичній арені країни успіхів досягло набагато менше жінок ніж чоловіків. Тож можна констатувати, що питання гендерної дискримінації залишилося. Жінки, котрі займають високі державні пости, використовують всі свої вміння і навички у боротьбі за рівноправ’я. Саме тому матеріалом для дипломної роботи є політичні промови американських державних діячів. Варто розглянути, які проблеми і питання піднімають чоловіки і жінки, претендуючи на одну посаду.

Для дослідження гендерних особливостей аргументації були обрані промови Хіларі Клінтон (Hillary R. Clinton, Democratic Party), Синтії МакКіні (Cynthia McKinney, Green Party), Сари Палін (Sarah Palin, Republican Party), Барака Обами (Barack Obama, Democratic Party), Джо Бідена (Joe Biden, Democratic Party) та Джона МакКейна (John McCain, Republican Party), які вони проголосили після затвердження їхніх кандидатур на участь у виборах президента США від їхніх партій. Отже, для аналізу було обрано промови представників трьох партій: Демократичної та Республіканської партій, а також партії Зелених. Такий вибір пояснюється тим, що перші дві партії – найвпливовіші партії США, а отже їхні представники вміють справляти позитивне враження на співвітчизників та залучати їх на свій бік. Тож можна зробити висновок, що ці політики уміло застосовують мовні засоби впливу у своїх промовах – аргументацію, маніпуляцію тощо. Партія Зелених хоч і немає такого впливу на політичній арені країни, але все ж таки для аналізу було обрано промову представника саме цієї партії. Такий крок пояснюється тим, що кандидатом на пост президента країни від цієї партії було обрано жінку, а це, в свою чергу, свідчить про те, що вона має значний вплив на членів та прихильників цієї партії, а отже – уміло застосовує засоби аргументації у своїх промовах. І той факт, що кандидатом на найвищу державну посаду було обрано жінку, а не чоловіка, також є аргументом на користь того, що для аналізу варто обрати саме її промову.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5