Відонімні словотворення

Вплив екстралінгвальних чинників виявляється у зміні продуктивності та актуалізації певних словотвірних типів. Наприклад, високою продуктивністю відзначаються суфікси -ець, -івець, -іст зі значенням “послідовник або прихильник кого-небудь чи чого-небудь” або “особа за приналежністю до певної організації, політичного угруповання тощо”: беркутівець, бушівець, збітнівець, інтерівець; бакаїст, бубабіст, валенродист; суфікс -ник із загальним значенням “особа, яка характеризується ознакою, названою мотивуючим словом”: ISTVшник (працівник телеканалу ISTV), регіонник (член Партії регіонів України) тощо.

ВУ можуть бути результатом дії інтралінгвальних чинників, зокрема, тенденції до економії знакових засобів вираження, яка в мовознавстві отримала назву “мовна економія” або “закон економії мовних зусиль”[6;51]. Законом мовної економії зумовлені різні скорочення, абревіатури та складні слова, похідні утворення, тому що вони дозволяють передати певне поняття у формі одного знака, який відповідає синонімічній описовій конструкції. Наприклад, член партії "Громада" – громадівець, працівник газети "Молодь України" – молодоукраїнець, член футбольного клубу "Металург" – металургівець, учасник конкурсу “Нова хвиля” – новохвильовець: Про творчу співпрацю, яка не припиняється вже не одне десятиріччя, говорили ... колишні "молодоукраїнці", які в різні роки були головними редакторами газети, зокрема Олег Ситник, Ілля Ільницький, Ігор Лубченко... (МУ. - №4. – 2002. – С7 ).

Серед інтралінгвальних чинників можна виділити також тенденцію до аналогії. Аналогії виникають під тиском системи, вони є результатом мислення [7;21]. Наприклад, ВУ гонгадзегейт, морозгейт, кучмогейт виникли за аналогією до уотергейт/вотергейт, а ВД кучмономіка - до рейганоміка: Нашій газеті не хотілося б, щоб чесне прагнення підвести з колін вітчизняне виробництво і всю економіку держави звелося на ділі до чергової мильної бульки кучмономіки в рік президентських виборів (Дзеркало тиждня. - №3. – 2004. – С1 ).

Отже, завдяки названим тенденціям, мова публіцистики стає лаконічною, чіткою і насиченою. Це відповідає стремлінню сучасного суспільства збільшити інформативність тексту, а також зекономити площу друкарської продукції й час усних повідомлень.

РОЗДІЛ ІІІ ВІДОНІМНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ ТА ЙОГО ПРОДУКТИВНІСТЬ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ МОВЛЕННІ

3.1 Відонімні утворення: структурно-семантичний аспект у мові сучасної публіцистики

В цій частині роботи ми спробуємо дослідити дериваційні особливості використання ВУ у публіцистичному тексті; проаналізувати суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення відонімних одиниць, словоскладання (безафіксне, афіксне, прикладкове, з цифровим компонентом), телескопічний спосіб, усічення, редереваційний спосіб, універбацію, інтерфіксацію, лексико-семантичний спосіб, лексико-морфологічний спосіб.

Суфіксальний спосіб.

Високою продуктивністю відзначаються словотвірні типи з питомими слов’янськими суфіксами -ець, -івець / -овець, що мають кілька значень:

1) “послідовник або прибічник кого-небудь, прихильник чого-небудь”: гриньовець, жириновець, костенківець, лужковець, луценківець, матвієнківець, павличківець, пинзениківець, симоненківець, томенківець, удовенківець, чорноволівець тощо [6;52]; 2) “особа за належністю до організації, закладу, партії або іншого політичного угруповання, ідеологічного, суспільно-політичного, мистецького напрямку, вчення, газети чи журналу, спортивного товариства, релігійної організації, підприємства, фабрики тощо”: баскетівець (член спортивного клубу “Денді-Баскет”), беркутівець (боєць спецпідрозділу “Беркут”), вечірківець (працівник газети “Вечірній Київ”), громадівець (член політичного об’єднання “Громада”), рухівець (член партії РУХ) тощо: “Удовенківці” мають свого кандидата, тож і “костенківці” повинні мати (Кореспондент. - №6. - 2003); Просто вважали, що “беркутівець”, який розстріляв студента, зовсім не герой, а вбивця… (К. - №9. – 2002. – С56).

Активним у формуванні ВД є суфікс -ник, який утворює іменники із загальним значенням “особа, що характеризується ознакою, названою мотивуючим словом”. За допомогою цього суфікса виникають ВУ – назви осіб за суспільною орієнтацією, належністю до політичного чи ідеологічного напрямку: енейник (завсідник кафе “Еней” у Києві), яблочник (член партії “Яблоко” в Росії): Однак цей центральний “яблочник” [Явлінський], як завжди, трохи помиляється (Д. - №7. – 2003 – С18 ).

До непродуктивних суфіксів у сфері номінації осіб належить формант -ан- (-ян-), що вживається переважно в іменниках у формі множини: злагодянин (член або прибічник політичного блоку “Злагода”), рутянин (учасник фестивалю “Рута”): “Зе вйо”, “Опіум”, “Катафалк” та інші “рутяни” Полтавщини (МУ. - №11. – 1998. - С11).

Суспільно-політичні та економічні перетворення, що відбулися у світі протягом кінця XX – початку ХХІ століття спряли активізації ВУ з суфіксами -изацій- / -ізацій- зі значенням процесуальної ознаки, що називають опредметнені дії, процеси, явища тощо. Серед досліджуваних ВУ передусім варто виділити суспільно-політичну лексику. Іменникові ВУ суспільно-політичного характеру виникають від назв континентів, регіонів, держав, народів тощо: афганізація, африканізація, балканізація, білорусизація, британізація, європеїзація, латиноамериканізація, узбекизація, югославізація [6;63]тощо: Зараз темпи руйнації у нас випереджають будівничі процеси. Відбувається латиноамериканізація України. За рівнем інфляції вона посідає друге місце в світі (після Сербії, де йде війна) і перебуває на першому місці у світі за рівнем мінімальної заробітної плати. А це вжє африканізація (К. - №4. – 2002. – С45 ).

ВУ з суфіксами -изацій- / -ізацій- можуть утворюватися також від прізвищ відомих діячів у різних галузях суспільного життя: науці, культурі, техніці, освіті, політиці, спорті тощо. Ці ВД мають значення “наділення рисами чи властивостями, характерними для особи, від імені або прізвища якої виник іменниковий оказіоналізм”: піночетизація, сталінізація, суркізація тощо: Регулярне відхрещування НРУ від суркізації партії цю підозру тільки посилило (К. - №4. – 2002. – С.4).

Відзначається продуктивністю словотвірний тип абстрактних іменникових ВУ з суфіксом -ість, здатний передати різні значення опредметненої ознаки, властивості, стану. Своєрідність ВУ з формантом -ість виявляється в тому, що вони утворюються від прикметників з суфіксом -ськ- / -цьк-, що взагалі для української мови нехарактерно: французькість, європейськість, канадськість, львівськість, польськість тощо: Місцем нашої зустрічі Тарас Чубат обрав кав'ярню “Світоч”, чим укотре мене переконав, що коли людина вражена “львівськістю” – то це назавжди (УМ. – 2000. - №8. - С11).

Значну кількість ВУ складають деривати з суфіксом -щин-, які виникають від іменникових твірних основ і називають абстрактну ознаку. Вони позначають суспільне явище або сукупність певних рис чи ознак, що мають зв’язок з конкретною людиною – державним діячем, партійним лідером, історичною особою та ін.: брежнєвщина, жириновщина, лукашенківщина, тарапуньківщина, чародєєвщина, яворівщина тощо: Відомий і безвідмовний прийом ще з часів лисенківщини (ЗП.- 1990.- №3.- С.14).

Іменникові ВУ з суфіксом -изм / -ізм, мотивовані іменниками, мають кілька значень, які детермінуються словотвірною базою: 1) ідеологія, тобто наслідування ідей або поглядів особи, названої мотивуючим іменем: путінізм, лукашизм, маланчукізм, войтилізм; 2) течії, школи, групи людей – послідовників поглядів або творчого методу окремого митця: хвильовизм, бубабізм, валленродизм; 3) ознака за географічною характеристикою: атлантизм, африканізм, прусіанізм; 4) спосіб життя людини, існування країни, що, за певними ознаками, виявляється схожим із життям особи, ім’я якої виступає словотвірною базою: альфонсизм, нарцисизм, парнасизм: У другому таборі зібралися консерватори, прибічники “войтилізму без Войтили” (К. – 2000. - №2. - С19 ); Бубабізм – стиль поетичної групи “Бу-Ба-Бу” – Бурлеск-Балаган-Буфонада (К. - №7. – 2002. – С25); Що визначає нове бачення відповідності африканізму і Південної Африки (МУ. - №10. – 2001. – С12); Якщо не вважати за таку появу своєрідного альфонсизму: мовляв, світ (і Захід зокрема) повинен утримувати Росію, інакше вона образиться і не дружитиме із Заходом (Світ.- 1999.- №10.- С.84).

Для мови публіцистики характерні ВУ з суфіксами -іад-, -іан-, що мають значення “події, пов’язані з особою, названою мотивуючим словом” або позначають “дії, поведінку особи, вираженої твірною основою” [8;11]. Подібні ВД часто виникають від власних назв, серед яких домінують прізвища відомих політичних, громадських діячів, артистів тощо: кучміада (від прізвища Президента України Л.Кучми), Суворіада (від прізвиська відомого розвідника і письменника В.Різуна – Суворова); богданіана (від імені гетьмана Богдана Хмельницького), бондіана (від прізвища американського кіногероя Джеймса Бонда): А загалом, феномен всенародної “кучміади” – це щаслива зустріч монархічної законодавчої норми і споконвічного рабства (Д,. - №3. – 2000. – С21); Сумна колумбіана. Любов відкрити важче, ніж Америку (МУ. - №7. – 2000. - С 22).

Малопродуктивним у сфері ВУ є суфікс -ств- на позначення збірності, певної належності до чогось у будь-якій з тематичних груп іменників, що часто зустрічається в мові публіцистики як формант відпропріальних моделей [9;110]: візантійство, євразійство, малоросійство тощо: Візантійство – звичайне явище (К. - №6. – 2002. – С15).

Серед відіменникових відпропріальних типів поширеним є дериваційний тип із суфісом -к-, який передає словотвірну семантику предметності. Суфікс -к- слугує формантом і при утворенні ВД на позначення речей, приміщень [15;31]: катерининка, кравчучка, сталінка, хрущовка, брежнєвка: Сталінка недешево коштує в цьому районі (Д. - № 4. – 2001. – С43); “Кравчучка” теж святкує ювілей (УМ. - 2004. - №2. - С.15).

Наприкінці XX – на початку ХХІ століття активність в утворенні ВУ виявляють іншомовні, зокрема інтернаціональні суфіксоїди. Продуктивними серед них є суфіксоїди -маній-, -ман- (з грецької - пристрасть, безумство), що означають “надмірний потяг до чогось, захоплення кимось або чимось”, “той, хто захоплюється чимось, пристрасний любитель чогось”: довбушоманія, НАТОманія, роксоланоманія, кармелюкоманія, парижоман, союзоман тощо: ... недоречно … запевняти, ніби 400 тисяч молодих жінок виїхали нині за кордон під впливом “роксоланоманії”. Тоді треба піти далі і спитати: а звідки рекетири й кілери? Чи не від “кармелюкоманії” чи “довбушоманії”? (УіП. - №11. – 2001. - С 22.)

Меншою продуктивністю відзначаються суфіксоїди грецького походження -філ- (із значенням “великий любитель, пристрасний прихильник”), -фоб- (“той, хто боїться кого-, чого-небудь, не любить або не терпить когось чи щось”), -фобій-, (у перекладі означає “страх перед кимось або неприязнь до когось, чогось, хвороба”) [16;61]: мерседесофоб, кучмофобія, еротофіл, танатофіл тощо: Серед політичних сил-танатофілів можна виокремити три різновиди (УіП. - 2005. - №1-3 - С.22.).

Зрідка трапляються ВД з формантом -логій-, що називає певну науку або окремі розділи науки, а також -лог-, який вказує на значення “науковець в певній галузі”. Наприклад, роксоланологія - вчення про образ і особистість Роксолани (Насті Лісовської), шекспіролог – знавець особистості й творчості Шекспіра: Створена вже (неофіційно поки що) нова галузь історичної науки – роксоланологія (Д. - 1992. - № 11. - С.2).

Найпродуктивнішим суфіксом у прикметниковому словотворі ВУ є формант -ськ- з його варіантами -івськ- / -овськ- / -евськ- / -євськ-, за допомогою яких утворюються ВД [6;58]:

1) від прізвищ відомих державних, політичних, релігійних та громадських діячів (кравчуківський клуб, лазаренківські дідусі та бабусі, морозівська ніша, рейганівська країна, федірківський період, ющенківська зачіска);

2) від прізвищ митців і філософів: емерсонівський, конфуціанський, сковородинський, шопенгауерівський, шпенглерівський;

3) від топонімів, фірмонімів, політонімів: мекканський, сан-франциський (від назв міст), макдональдський (від назви всесвітньовідомої торгової марки), рухівський (від назви громадсько-політичної організації, а згодом української партії РУХ) тощо: На закритих курсах ужгородські перукарі створюють їм ющенківські зачіски (УіП. - 2004. - №3. - С.13); Конфуціанський час “цзю” – коло. Все, що є, було й буде (Ліс. – 2000. - №11-12. - С.45); У ранній, мекканський період його діяльності первісним напрямком молитви перших мусульман, очолюваних Мухаммадом, був саме Єрусалим (Ліс. – 2000 - №11-12. - С.52).

Малопродуктивним є суфікс -ов-, який виступає формантом для створення прикметникових ВУ від назв споруд (архітектонімів) або назв торгових марок (фірмонімів): біг-беновий (від назви лондонської вежі Біг-Бен), лукойловий (від назви російської нафтової компанії Лукойл): Горе ви моє лукойлове! (УіП. – 2005. - №4-5. - С.34).

Серед дієслівних відонімних одиниць за продуктивними типами із суфіксами -увати / -ювати були утворені лексеми афганізувати, африканізувати, білорусизувати, галичинізувати тощо: “Совка”, принаймні, його значну частину, можна було “українізувати”, втовкмачивши у підсвідомість нові пояснювальні схеми на місце старих (УіП. – 2004. - №6. - С.14).

Префіксальний спосіб.

Спостереження над мовою газет і журналів засвідчує постійне зростання групи іменникових ВУ з префіксами, що виражають значення колишньої ознаки, яка вже не виявляється (екс-), нової ознаки (нео-), надмірності, найвищого ступеня вияву ознак, властивостей, якостей або розмірів (над-, супер-), заперечення ознаки (не-), несправжньої ознаки (лже-) тощо, виражених іменниковою твірною основою.

Найбільшою продуктивністю відзначається іншомовний префіксоїд екс- зі значенням “колишній”. ВУ з цим компонентом охоплюють різні сфери життя й діяльності суспільства та окремої особи: екс-Останкіно, екс-Союз, екс-СРСР, екс-Югославія, екс-Роксолана, екс-“Чорноморець” та ін.: Попри рух Редьок і широку пропаганду успіху й одностайності на екс-Останкіно, саме мінська зустріч виявила імунодефіцит Співдружності (МУ. – 2003. - №5. - С 3).

Широковживаним є також інтернаціональний префіксоїд супер-, який є синонімом до питомого українського префікса над-: Супербритні (Бритні Спірс), суперNOKIA, суперМаріо (Маріо Лем’є): СуперМаріо відмовився залишити тренувальний майданчик (К. - №4. – 2002. – С32).

Серед українських афіксів, що приєднуються до антропонімних основ, поширений префікс не-, а також зустрічається префікс анти-: неКучма, неЛьвів, не-Попелюшка, неТичина, антиГрушевський, антиКарнегі: Реально “неЛьвів” ніколи не зможе заробляти стільки, скільки обласний центр, а люди і тут, і там однакові (ЗП. – 1998. - №6. – С12); Багатьом, мабуть, відома книга Дейла Карнегі. Так ось, американський психотерапевт Еверет Шостром висунув концепцію “антиКарнегі” (К. - №7. – 2002. – С15).

Малопродуктивними при творенні іменникових відонімних одиниць у сучасній публіцистиці є префіксоїди пост-, лже-: постчорнобиль, лже-Петриківка. Префіксоїд пост- позначає період існування явища, вираженого іменником-онімом, який настане у подальшому; формант лже- має дериваційну семантику “щось несправжнє”: Продовжуємо друкувати розроблені народним депутатом, радіобіологом М.І.Бідзілою поради і рекомендації щодо харчування в умовах постчорнобиля (УМ. - № 12. – 1998. - С8.); Чорні ящики лже-Петриківки, лжемистецтва наповнюють художні салони (К. - №6. – 2003. – С17).

Префіксально-суфіксальний спосіб.

Досить великою, як засвідчує корпус ілюстративного матеріалу, є кількість прикметникових ВУ з власне українськими префіксами до-, перед- і суфіксом -ськ- [21;71]. Ці словотвірні типи реалізують таке значення: поняття, виражене мотивуючим словом, передує у часі подіям, описуваним у контексті: дочорнобильський, допереяславський, передсеульський: Точилася війна з руйнівними догмами – якась ще дочорнобильська, чорнобильська й післячорнобильська апокаліптична какофонія (УіП. – 2003. - №6-7. - С.12).

Високою продуктивністю у деривації прикметникових ВУ є також словотвірні типи з префіксами пост-, після- (які є інтернаціональним і власне українським варіантами репрезентації одного й того ж словотвірного значення) і суфіксом -ськ-. Словотвірною базою для них виступають топоніми: післячорнобильський, післяхіросімський, післябрюссельський, постчорнобильський, поствашингтонський; антропоніми: післяхрущовський, післярейганівський, післяклінтонівський, постбрежнєвський, постгорбачовський: Бо з особливою самовідданістю став працювати фітотерапевт Григорій Костянтинович у післячорнобильський період (УіП. – 2001. - №4-5. - С.21); Під поствашингтонським сонцем буквально ожили (Д. - 1998. - № 9. - С.12);

Адвербіальні ВУ представлені невеликою кількістю слів. В основному прислівники творяться префіксально-суфіксальним способом – за допомогою префікса по- і суфіксів -ому-, -и- на основі прикметників: по-інгулецьки, по-копперфілдівськи, по-кучмівськи, по-лукашенківськи, по-лукашенківському, по-луцьки, по-Мукачевськи, по-ющенківськи, по-пустовойтенківськи: Саме Сєров був одним із прихильників російсько-білоруської інтеграції по-лукашенківському… (Д. - 2002. - № 10. - С.18); Комунізму по-луцьки не буде (УіП. – 20013 - №2-3. - С.13).

Префіксально-суфіксально-посфіксальний спосіб.

Формантом у цьому дериваційному способі виступає сполучення префікса з суфіксом і постфіксом. ВУ, що виникли в результаті дії цього способу, є оказіональними у сучасній публіцистиці. Так утворюються лише дієслова від іменників або прикметників: префікс до- + суфікс -и- + постфікс -ся: дотузлитися; префікс від- + суфікс -и- + постфікс -ся: відчупрунитися; префікс о- + суфікс -ува- + постфікс -ся: обальзакуватися: Тепер можна трохи заспокоїтись та почекати, до чого дотузляться на внутрішньому нашому фронті у Верховній Раді (К. - №4. – 2002. – С35); Коли пішов донецький губернатор Вадим Чупрун, всі зітхнули з полегшенням – відчупрунились (УіП.- 2005. - №1-3.- С.19); Невтомний і "творчо-багатогранний", народний артист СРСР, заслужений діяч і лауреат "різноідейних премій", непорушний і вічнонезмінний перший секретар СКУ Тимофій Левчук "обальзакується", “офранцужується" на посередньому творі "справжнього борця за мир" Натана Рибака "Помилка Оноре де Бальзака"... (К. - №7. – 2002. – С15).

Словоскладання.

Серед усього різноманіття складних ВУ спеціальні стилістичні функції виконують іменникові композити [25;15]. Вони відзначаються змістовною цілісністю, а їх компоненти доповнюють один одного й разом набувають нової семантики, в основному зрозумілої й без контексту. Експресивність складних іменникових відонімних утворень виникає завдяки конденсованому й місткому вираженню думки: кучмовоз, молодоукраїнець, новохвилівець, новорухівець, ольвіополіт, оскароносець, українозневажець, україноненависник; Медведчук-Янукович, Пінчук-Ахметов, Ющенко-Мороз-Тимошенко тощо.

Доцільно звернути увагу на утворення прикладкових складних ВД. Вони становлять оніми з характеристичним компонентом-прикладкою, який реалізує додаткове смислове навантаження: Як не вчить нас історія, а ми все ще, як іванушки-невсідома повторюємо: “Москва нас захистить” (ВК. - №3. – 2002. – С10).

Доволі продуктивний і спосіб утворення відонімного деривата, у структурі якого є цифровий компонент, що виражає уточнювальну темпоральну, як правило, або порядкову характеристику [26;34]. Такий спосіб словоскладання є зручним для публіциста (жанри передовиці, репортажу, замітки, нарису) через економію засобів мови, стислість і місткість фінального утворення: За часів Путіна І їм було продемонстровано, що з державою краще не гратися (ВК. - №5. – 2005. – С17); Як Чорнобиль-1986 поділив українське життя на до і після, так Переяслав-1654 поділив українську історію на до і після (ВК. - №3. – 2004. – С35).

Телескопічний спосіб.

Особливістю ВУ-телескопів є складність їх семантики та незрозумілість морфемної будови. Наприклад: кучмонавт (від Кучма і космонавт), кучмократія (від Кучма і бюрократія) і кучмономіка (від Кучма і економіка). Як бачимо, для подібних ВУ характерна сконденсована образність, яка відбиває індивідуально-авторське світобачення: У Георгіївській залі Кремля, де ще недавно генсеки вітали радянських космонавтів, у ці дні вітали і вшановували українських кучмонавтів (УіП. - 2004. - №6. - С.14).

Редереваційний спосіб, усічення.

Механізм редериваційного способу полягає у відкиданні кінцевих або початкових морфем слова, яке, за своєю фонемною структурою нагадує похідну лексему, але насправді такою не є. Відкидаються саме ті компоненти, які формально схожі з афіксами. Різновидом редеривації є усічення: Тоді ще більше слід боятися, бо Ющ шкуру зніме (УіП.- 2004.- №6.- С.14); Юл сидить у штабі екологічної коаліції (УіП.- 2004.- №4-5.- С.23); Авторові здається – якесь особливе відчуття духу часу, того, що з часів падіння Берлінської стіни звуть “вітром перемін” – за назвою пісні німецької рок-групи Scorpions, яку “скорпи”, як називають їх численні шанувальники, виконали 1988 року на руїнах Стіни (УМ. – 2005. - №1. - С.41).

Універбація.

Активізація використання такого способу в сучасній публіцистичній практиці є наслідком впливу на неї розмовного стилю. Спостерігаються випадки, коли відбувається не тільки пропуск другого компонента назви, але й зміна форми того компонента, який залишився [27;30]: Павловка (Дзеркало тиждня. - №2. – 2003. – С15) – Лікарня ім. Павлова у Києві, Петровка (Кореспондент. - №8. – 2001. – С9) – Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Петровського, Дніпровка – газета “Дніпровська правда”: Та головне – це зробити “Дніпровку” злободенною, бойовою і цікавою (Правда. - №2. – 2000. – С12).

Інкорпорація.

Утворені таким способом ВД є оказіоналізмами в мові публіцистики, адже вони слугують для вираження сьогочасної потреби автора вкласти певний зміст у формально незвичайно змінену одиницю. Такі утворення не переходять до постійного словникового складу мови: Фігурують “позичені” король Арматур, сер Персиковаль, сер Гектар та інші (Кореспондент. - №3. – 2002. – С43). Інкорпорованими елементами у перших двох онімах є морфи -ма- (Артур – Арматур) і -ко- (Персиваль – Персиковаль). Така семантико-формальна модифікація є надзвичайно виразною.

Лексико-семантичний спосіб.

Цей тип деривації ВД є досить продуктивним у сучасній публіцистичній практиці. Переосмислені власні назви, які набули іншого, відмінного від головного, значення також є ВУ: Дітей годувати нічим. Культура гине... Якщо обличчям до економіки не повернемося – скоро траву їстимемо, не те, що банани. Буде вам Африка із Аргентиною (Політолог. -1994.- №10.- С.3).

Лексико-морфологічний спосіб.

Граматична категорія числа в системі протиставних і взаємопов’язаних форм однини і множини сучасної української мови виражає кількісні відношення. Проте з формами однини і множини можуть бути пов’язані й інші значення, які в певних розрядах видозмінюють основну функцію граматичної категорії числа, ускладнюють її низкою стильових і стилістичних відтінків: Нам мало прокураторів, бібікових, фундуклеїв, кагановичів, цинкових трун з усіх за­войованих земель, і Колими, і миколаївської та сталінської цензури? (Кореспондент. - №8. – 1998. – С9).

Отже, ми розглянули дериваційні особливості використання ВУ у публіцистичному тексті; проаналізували суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення відонімних одиниць, словоскладання (безафіксне, афіксне, прикладкове, з цифровим компонентом), телескопічний спосіб, усічення, редереваційний спосіб, універбацію, інтерфіксацію, лексико-семантичний спосіб, лексико-морфологічний спосіб.

3.2 Функціонально-стилістичні особливості використання відонімних утворень у мові сучасної публіцистики

В останньому розділі ми розглянемо питання експресивності у мовознавчій літературі, здійснемо функціонально-стилістичний аналіз відонімних утворень; дослідимо номінативну, експресивну, емоційну, оцінну, імпресивно-вольову та інтелектуально-комунікативну функції відонімних утворень.

Більша частина ВУ має велику експресивність у мові сучасної публіцистики, тобто характеризується номінативно-оцінною й експресивно-образною функціями. Експресивність ВД виходить із забарвлення морфем-компонентів, унаслідок чого ці новоутворені одиниці самі набувають яскраво вираженого емоційно-експресивного забарвлення. Також експресивність ВУ може бути зумовлена контекстуальним оточенням.

Номінативна функція відонімних утворень.

Номінативна функція реалізується, коли ВУ з'являються в мовленні як результат необхідності назвати нове поняття, окреслити політику держави, вказати на поведінку окремої особи або групи осіб, позначити явище, пов'язане з поведінкою певної особи тощо. Такі лексичні утворення виникають у результаті дії в мові тенденції до економії мовних засобів, оскільки дають можливість лаконічно й точно назвати певне явище, яке до цього було виражене тільки описово.

Номінативну функцію виконують ВУ, що позначають соціально-політичні явища, процеси, називають прибічників кого-небудь, їх погляди. Ці лексеми переважно утворюються від прізвищ та імен політичних діячів [28;11]: гриньовець, горинівець, кучманіст, масолівець, морозівець, павличківець, симоненківець, кучмократія, пинзениківець та ін.: Вдало обрана тактична схема вже після першого туру дозволила морозівцям та симоненківцям вирватись у лідери. Їхні ж конкуренти-номенклатурники, чорноволівці, націоналісти, реформатори й гриньовці безнадійно відстали, а горинівці, павличківці й команда Лариси Скорик навіть покинули вищу лігу (УіП.- 2004.- №6.- С.14).

Так, наприклад, найменший ступінь експресії мають лексеми на зразок: єльциніст, кучміст, путініст; африканізація, європеїзація тощо, оскільки їх структурна організація нічим не відрізняється від будови подібних узуальних слів. Відсутність експресії в подібних утвореннях або її незначний вияв зумовлюють виконання такими словами номінативної функції.

Експресивну, емоційну, оцінючу, імпресивно-вольову та інтелектуально-комунікативну функції відонімних утворень ми розглянемо нижче.

Призначення таких утворень, як жириновщина, мєшковщина, потьомківщина, тарапуньківщина, чародєєвщина ускладнюється ще й оцінною фінкцією. Хоча їх структурна організація нічим не відрізняється від узуальних лексем-аналогів, суфікс -щин- вносить негативну конотацію згрубілості, осуду, зневаги до основного значення ВУ: Під час "мєшковщини", аби розбурхати пристрасті, деякі російські журналісти використовували цей пам'ятник [танк, спрямований на приміщення кримського парламенту] у своїх корисних цілях (Кореспондент. - №8. – 1998. – С9).

Дослідження експресивності ВУ здійснено за способами словотворення, оскільки загальноприйнята схема аналізу за типом стилістичних функцій буде незручною через актуалізацію різного набору функцій у кожному окремому випадку використання ВД публіцистом.

Оцінністю характеризуються імена з продуктивними для таких типів суфіксами -к-, -чик-: Дракульчик, Катька (імператриця Катерина ІІ), Платошка (Платон Майборода), Філька (Філіп Кіркоров): Ми з тобою, Дракульчику (Кореспондент. - №5. – 2004. – С7).

Особливої експресивності автор досягає через незвичайний, логічно не обґрунтований приклад використання антропоніма Дракула. Суфікс -чик- із словотвірним значенням демінутивності вносить семантичний відтінок пестливості до лексеми на позначення великого злодія, вампіра, яка, на перший погляд, не може нести сигніфікативну сему мале.

Одним з найколоритніших випадків створення складних відонімних одиниць є використання публіцистами екзотичних прикладок – слів іншомовного походження, які відомі носіям нашої мови, але не засвоїлися нею через відсутність в українському способі життя відповідних реалій: Дія відбувається в дні народного віча, що має змінити десятилітнього правителя Русі Кучу-хана, котрий запровадив у краї елементи східної деспотії та дозволив своїм поплічникам обібрати руський народ до нитки (УіП. – 2004. - №11-12/1.- С.16); Ішак цей нерозумний Янук-хан програв, і ми тепер усі в полоні (УіП.- 2004.- №11-12/1.- С.16).

Експресивно насиченими є утворення, які виникли телескопічним способом, що містять насамперед оцінний компонент у своєму значенні, а потім вже семи трансформації [29;41]. Особливості семантики і структури телескопічних дериватів належать до питань, які до цього часу залишаються дискусійними. Традиційним є погляд, суть якого полягає в тому, що таке утворення є абсолютно новою лексичною одиницею, наділеною новим значенням. Так виникли оказіоналізми Украмбія (Україна й Замбія), Нестар (Нестор і Тарас), Давилович (давити й Данилович), Хамукович (хам і Янукович), Скандаліза (скандал і Кондоліза), європопелюшка (европейська й Попелюшка): Якось в Украмбії... Знайдіть 10 розбіжностей між президентськими виборами в Замбії та Україні (УіП.- 2004. - №6. - С.7); Нестор Шуфрич із Тарасом Чорноволом тут таки працювали дуетом сіамських близнюків “Нестар” і мали успіх (УіП. – 2005. - №1-3. - С.33).

Отже, в сучасній публіцистиці представлено велика кількість ВУ, які виконують різні стилістичні функції.

Висновки

У висновках ми систематизуємо й узагальнимо результати спостережень, аналізу та зіставлення ВУ у сучасній публіцистиці.

1. Відонімні деривати – це здебільшого певні цілеспрямовані порушення граматичних, словотвірних, семантичних норм, які поступово можуть переходити до мовної норми. ВУ – специфічна категорія лексико-дериваційних одиниць, що виникають у конкретному випадку в певних умовах (контекст або мовленнєва ситуація). Вони майже завжди є свідомим актом словотворчості мовця, який прагне до самовираження.

2. Свою конкретну реалізацію семантика ВД отримує лише в контексті, де одні значення нейтралізуються, а інші, навпаки, активізуються. ВУ, вжите поза контекстом, несе не досить визначену інформацію.

3. Підвищена експресивність, властива газеті, журналу, є сприятливим середовищем, у якому виникають і функціонують ВУ. Інтенсифікація появи значної кількості ВУ у публіцистиці кінця ХХ – початку ХХІ століття зумовлена низкою чинників екстралінгвального й інтралінгвального характеру, що здебільшого перебувають у тісній взаємодії.

4. Специфічні ознаки ВУ, які вже були частково окреслені в мовознавчій літературі, такі:

1) головна ознака – це належність більшості ВУ мовленню (тільки незначна частина ВУ перейшла до словникового складу мови);

2) залежність від контексту, оскільки саме контекст є необхідною умовою появи ВУ і єдиним (за винятком вже усталених зразків) їх середовищем існування;

3) нерегулярність використання. Остаточно стверджувати, що окреме ВУ вживається лише один раз, не можна, але варто відзначити, що більшість ВД характеризується нерегулярністю використання;

4) утворюваність. Кожний ВД утворюється в межах певної ситуації спілкування;

5) ненормативність. У зв'язку з тим, що закріплене в мові лексичне значення слова є його нормою й визначається як нормативне, норма та її кодифікація є вищим, кінцевим критерієм належності чи неналежності того чи іншого утворення до узуального або оказіонального;

6) незвичність і новизна. Незвичність завжди характеризує ВУ. Новизна є відносним чинником, оскільки прив'язана до певного проміжку часу, тому поступово може стертися і зникнути;

7) експресивність. Вона зумовлена наявністю у ВУ таких властивостей, як образність, новизна, незвичність. Автори за допомогою ВУ створюють різні смислові відтінки, що дозволяє їм висловити своє сприйняття дійсності, передати його в художньому образі, виявити ставлення до описуваного і тим самим розширити й ускладнити смисловий обсяг слова.

5. За специфічними ознаками ВУ можна поділити на такі групи:

1) оказіональні деривати одиничного вживання;

2) ВУ мінімального чи епізодичного використання (вживаються в одному тексті або кількох текстах окремого автора, або ж у мовленні осіб, пов'язаних певними дружніми, родинними стосунками чи професійними відносинами тощо);

3) ВУ частого вживання (вони з'являються в мові різних авторів і вже відомі і/або використовуються більшістю осіб);

4) поширені ВУ (їх використовують і розуміють переважна більшість носіїв мови).

6. Аспекти вивчення ВУ у лінгвістичній літературі такі: лексикологічний, словотвірний і експресивно-стилістичний.

Лексикологічний аспект ґрунтується на тому, що ВУ є переважно фактами мовлення, а не мови, характеризуються одноразовістю, нерегулярністю використання, відсутністю у словнику.

Словотвірний аспект доводить правомірність твердження, що ВУ утворюються за непродуктивними або малопродуктивними моделями, тобто з порушенням загальних законів словотвору.

Експресивно-стилістичний аспект ґрунтується на таких ознаках ВУ, як експресивність, "свіжість", незвичність.

7. Відонімні деривати в сучасному публіцистичному тексті утворюються переважно за зразками продуктивних словотвірних моделей з порушенням законів системної продуктивності словотвірних типів. Частина ВУ утворена за зразком непродуктивних або малопродуктивних типів, тобто з порушенням законів емпіричної продуктивності.

8. Для мови сучасної української публіцистики характерні два види ВУ: зумовлені номінативною функцією і зумовлені експресивно-стилістичними функціями.

Список використаних джерел

1. Сучасна українська літературна мова. За заг. ред. акад. І.К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – 493 с.

2. Карпалюк В.С., Каньоса П.С., Карпалюк Н.В. Українська мова. Лексикологія. Фразеологія. Словотвір.— Кам'янець-Поділ., 2004. – 543с

3. Демська О.М., Кульчицький І.М. Словник омонімів української мови. – Львів, 1996. – 224 с.

4. Кононенко В.І. Омоніміка фразеологічних зворотів і вільних сполучень слів. – УМЛШ. – 1974. - №3. – С. 35-42.

5. Курс сучасної української літературної мови. – Т.1. За ред. дійсн. чл. Акад. наук УРСР Л.А.Булаховського. – К.: Рад. школа, 1951. – 356с.

6. Стасюк Т.І. Відонімні утворення в публіцистиці кінця 20- поч.21 ст. – ДАУ. – Дніпропетровськ – С35-76.

6. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. - Чернівці: Золоті литаври, 2001. – 636 с.

7. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української літературної мови. (Семантична структура слова). – Х.: Вища школа, Вид-во при Харк. ун-ті, 1976. – 114 с.

8. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1997. – 752 с.

9. Сучасна українська літературна мова. За заг. ред. акад. І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – 493 с.

10. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. - К., Видавничий центр „Академія”, 2004. – 407с.

12.Бабій І. М. Сучасна українська літературна мова : Морфологія. / І.М. Бабій, Т.П. Вільчинська; Ред. Б.Є. Будний. -Тернопіль : Навчальна книга - Богдан. -Ч.2. -2002. -76 с.

13. Бабій І. М. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / Ірина Михайлівна Бабій, Тетяна Пилипивна Вільчинська; Ред. Б.Є. Будний. -Тернопіль : Навчальна книга - Богдан. -Ч.1. -2002. -61 с.

14. Безпояско О. К. Морфеміка української мови/ Олена Безпояско, Катерина Городенська; АН УРСР, Ін-т мовознавства. -К.: Наук. думка, 1987. -211 с.

15. Блик О.П. Українська мова. — К.: Четверта хвиля, 1997– .. — Ч. 1: Фонетика. Орфографія. Лексика і фразеологія. Будова слова (Морфеміка). Словотвір. Морфологія, 1997. – 456с.

16. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова: морфеміка, словотвір, морфологія. — Ужгород: Закарпаття, 2001. — 47 с.

17. Горпинич В.О.Будова слова і словотвір.-К., 1978.-119 с.

18. Грещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. — Івано-Франківськ: Плай, 1995. — 206 с.: табл.

19. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М.Курс сучасної української літературної мови.Ч.1.-К.,1972. – 314с.

20. Клименко, Ніна Федорівна Основи морфеміки сучасної української мови : Навч. посіб. для студ. вуз./ Ніна Федорівна Клименко,; М-во освіти України. Ін-т змісту і методів навч.; КУ ім. Т.Шевченка. -К.: ІЗМН, 1998. -182 с.

21. Ковалик І.І. Вчення про словотвір.- Львів : вид-во Львів ун-ту. 1961.- 84 с.

22. Моделі словотвору. — Черкаси, 2002. — 43, [1] с.: табл., схеми

23. Морфемна структура слова.-К.: Наукова думка.,1979.-335 с.

24. Плющ М.Я. Словотворення та вивчення його в школі.-К.: Рад.школа.,1985.-127 с.

25. Плющ, Марія Яківна Українська мова : Довідник/ М.Я.Плющ, Н.Я.Грипас. -К.: Рад. шк., 1990. -254, [1] с.

26. Поляруш Т.І., Мариненко І.О. Навчально-методичний комплекс із сучасної української літературної мови (Словотвір.Морфеміка. Морфологія).-Кіровоград,2002.-40 с.

27. Сікорська З.С. Морфемний аналіз слова // Українська мова і література в школі.-1984.-№8

28. Словотвір сучасної української літературної мови.- К.: Наук. думка, 1979.- 406 с. 29. Словотвір сучасної української літературної мови.-К.,1980

30. Публіцистика нового тисячоліттяю – К.: Кондор, - 2005. – 345с.

Страницы: 1, 2