Курсовая: Институт аудита в Украине

відді­лу і суміжних з ним служб бізнесу та маркетингу.

Внутрішній аудит вирішує для клієнта такі завдання:

1. вивчає систему контролю за активами;

2. перевіряє відповід­ність діючого контролю політиці компанії;

3. аналізує ситуації ризику і запобігання від банкрутства;

4. використовує ноу-хау для збільшення прибутку і ефективності нової

технології та вживає інших заходів, що сприяють розвитку компанії у

фінансовому бізнесі.

Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної,

технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після

завер­шення, дає експертну науково обгрунтовану оцінку господарським

операціям і процесам, але він не підміняє внут­рішньогосподарського контролю.

У своїй діяльності аудиторська організація (фірма) керується законодавством і

власними госпрозрахунковими відносинами. В умовах кон­куренції в

аудиторському бізнесі це економічно сприяє якіс­ному проведенню контрольних

перевірок. У свою чергу, під­приємство має можливість вибору кваліфікованого

незалеж­ного від будь-якого відомства контролера-ревізора (аудитора), а

держава — забезпечити контроль за достовірністю фінан­сової звітності і як

наслідок — правильністю оподаткування, не витрачаючи на це коштів державного

бюджету.

Аудиторська форма контролю передусім поширюється на міжгалузеві концерни,

асоціації, об'єднання, акціонерні, орендні, спільні, а також інші

підприємства, які не входять до підпорядкування міністерств і відомств,

комерційні банки, кооперативи і громадські організації.

Аудиторський контроль (аудит) залежно від завдань замовника виконує

функції запобіжного, перманентного (опе­ративного), ретроспективного

(післяопераційного) і страте­гічного видів фінансово-господарського контролю.

Аудит має єдиний предмет і метод з іншими видами контролю, тому використовує ті

самі джерела інформації, методичні прийо­ми і контрольно-ревізійні процедури,

які застосовуються у контрольно-ревізійному процесі. При цьому висновки ауди­ту

на поставлені запитання обґрунтовуються всіма видами доказів, які мають

підтвердження достовірними документаль­ними даними бухгалтерського обліку.

Разом з тим аудит відрізняється від інших форм фінансово-господарського

конт­ролю передусім організаційними принципами і класифіка­ційними ознаками.

За організаційними ознаками аудит поділяють на:

1. регламентований — проведення його регламентується законодавством і

нормативними актами, де визначено катего­рії підприємців, які підлягають

обов'язковому аудиту. Обов'язковий аудит необхідний:

а) відкритим акціонерним товариствам, підприємствам-емітентам облігацій,

банкам, інвестиційним фондам, інвестиційним компаніям, іншим небанківським

фінансовим установам, які залучають кошти громадян або здійснюють торгівлю

цінними паперами (окрім операцій з випуску власних корпоративних прав),

біржам, страховим компаніям, кредитним спілкам, недержавним пенсійним фондам

для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності;

б) суб'єктам господарювання, що ліквідуються (з річним господарським оборотом

не менше 250 неоподатковуваних мінімумів) для підтвердження достовірності та

повноти ліквідаційного балансу;

в) засновникам (крім фізичних осіб) відкритих акціонерних товариств при їх

створенні для перевірки фінансового стану щодо спроможності здійснити

відповідні внески до статутного фонду;

г) комерційним банкам для підтвердження достовірності поданих до

Національного банку України балансових даних юридичних осіб-акцiонерiв

(учасників), на наявність у них власних коштів у грошовій формі для

здійснення внесків до статутних фондів банків в обсягах, передбачених

установчими документами;

д) при створенні i реєстрації комерційних банків для підтвердження

фінансового стану юридичних осіб - засновників, які мають частку в загальному

оголошеному статутному фонді не менше 5 (п'яти) відсотків;

2. договірний — об'єкт аудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконання

обумовлюються угодою між суб'єктами під­приємницької діяльності і

аудиторською організацією. Договірний аудит проводиться з власної ініціативи

замовника. Право бути замовниками на проведення аудиту та виконання інших

аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок в

межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами або

окремими договорами, мають користувачі бухгалтерської звітності.

Користувачами бухгалтерської звітності можуть бути юридичні та фізичні особи,

зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб'єктів, в тому числі

власники, засновники господарюючого суб'єкта, кредитори, інвестори та інші

особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання

інформації, що міститься в бухгалтерській звітності;

3. внутрішній (відомчий) — провадиться власником залежно від потреб

управління маркетингом, визначення платоспро­можності та запобігання

банкрутству. Запроваджується він як на підприємствах, так і в сере­дині

компаній, концернів;

4. державний — аудиторські підрозділи державних подат­кових

адміністрацій, які безпосередньо у платників податків юридичних і фізичних осіб

перевіряють стан обліку госпо­дарських операцій та відображення їх у фінансовій

звітності, повноту і своєчасність нарахування та сплати податків до державного

і муніципального бюджетів, фінансових фондів.

За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських

організа­цій, аудит поділяють на:

1. однопредметний — досліджуються питання одного виду аудиту

(платоспроможності, емісії цінних па­перів);

2. багатопредметний — комплексний аудит стратегії управ­ління

маркетингом, виконання народногосподарських про­грам, тому в ньому беруть

участь фахівці різних спеціальнос­тей, а також різних аудиторських організацій.

Комплексний аудит може здійснюватися локально, коли кожний аудитор досліджує

питання, що стосуються його компетенції. Свої висновки вони передають замовнику

для уза­гальнення і комплексної оцінки залежно від його потреб;

3. комісійний аудит провадиться кількома фахівцями різ­них спеціальностей,

але однієї аудиторської організації, тому узагальнення роблять в одному

висновку, який підписують усі аудитори, що брали у ньому участь. Цей аудит

здійсню­ється аудиторськими фірмами, тому одного з аудиторів признача­ють

керівником. Його обов'язком є син­тезування результатів дослідження різних

аудиторів, що брали участь у комісійному аудиті. Керівник аудиторської групи

повинен мати найбільші пізнання в галузі методології фінансово-господарського

контролю, методики економічних досліджень, уміти синтезувати висновки інших

аудиторів (економістів, соціологів, технологів), які стосуються однієї

програми дослідження.

За змістом і функціями в управлінні фінансово-госпо­дарською діяльністю аудит

поділяють на:

1. запобіжний — це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним

ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто на

стадії підготовки технології ви­робництва, до проведення маркетингових

операцій тощо. Провадиться він здебільшого внутрішнім аудитом, який діє у

структурі підприємства як спеціальний підрозділ або цими функціями наділено

контрольно-ревізійний підрозділ;

2. перманентний — це аудит, який проводиться безперервно у процесі фінансово-

господарської діяльності підприємства. Метою його є забезпечення менеджерів

інформацією про відхилення виробничих процесів від заданих параметрів,

фінансову стабільність у маркетинговій діяльності, конкурен­тоспроможність

виготовлюваної продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зарубіжному

ринках. Перманентний аудит здійснюється внутрішнім аудиторським підрозділом

під­приємства або зовнішнім аудитором на договірних засадах;

3. ретроспективний — це аудит, який здійснюється після виконання

господарських операцій здебільшого за минулий рік. Проводиться він зовнішніми

аудиторськими організа­ціями. Зовнішній аудит виконують аудиторські фірми за

дого­ворами із замовниками, підприємствами і підприємцями. Відповідно до цих

договорів замовник надсилає аудиторсь­кій фірмі замовлення, в якому визначає

конкретні питання для вирішення їх аудитором. Питання ці стосуються перевірки

стану фінансово-господарської діяльності за даними бухгал­терського обліку,

балансу і звітності. При цьому аудитор виз­начає відповідність такої

діяльності законодавству, а також достовірність її відображення в системі

бухгалтерського обліку і звітності. На договірних засадах аудиторська фірма

надає підприємству-замовнику різні аудиторські послуги щодо удосконалення

бухгалтерського обліку і контролю фі­нансово-господарської діяльності,

консультації і рекомендації з питань бізнесу.

Отже, всі види аудиту взаємопов'язані в єдиній системі фінансово-

господарського контролю, спрямовані на вдоскона­лення підприємницької

діяльності незалежно від форм влас­ності і господарювання в умовах ринкових

відносин.

Розділ 2

Аудит відноситься до інтелектуальної діяльності, яка передбачає дослідження

фінансово-господарської діяльності з метою поліпшення її та підвищення

прибутковості відповідно до замовлень, виданих за угодами між аудиторськими

організаціями та суб’єктами підприємницької діяльності.

Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторська плата України, яка є

незалежнім самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та

уніфікації аудиторської справи. Аудиторська палата покликана створити систему

незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який би давав

об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприємців, сприяв

раціональному господарюванню та своєчасно запобігав банкрутству, забезпечував

достовірний контроль за доходами і видатками власників та одночасно оберігав

інтереси держави. Свою діяльність Аудиторська палата здійснює на підставі

Закону України "Про аудиторську діяльність" та Статуту. АПУ функціонує на

засадах самоврядування і розташована у місті Київ. Аудиторська палата

України є юридичною особою, яка має свою печатку, емблему та іншу атрибутику,

а також рахунки в банку [7].

Діяльність Аудиторської палати грунтується на принципах демократії і

самоуправління, колегіальності і гласності за умови одночасного збереження

комерційної таємниці, виборності органів управління, власної ініціативи та

персональної відповідальності аудиторів.

До повноважень Аудиторської палати України належать:

1. сертифікація і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися

аудиторською діяльністю;

2. затвердження норм і стандартів аудиту, програм підготовки аудиторів;

3. ведення реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають

аудиторські послуги, і оприлюднення його даних;

4. створення на території Україні регіональних відділень, визначення їх

повноважень і контроль за їх діяльністю;

5. встановлення розміру плати за проведення сертифікації осіб, які

претендують на отримання сертифікату;

6. розгляд скарг на діяльність окремих аудиторів та аудиторських фірм з

питань її компетенції;

7. застосування до аудиторів стягнень за неналежне виконання своїх

професійних обов'язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та

ліцензії на строк до одного року або їх повне анулювання ;

8. сприяння виданню нормативних, методичних та інших матеріалів з питань

аудиторської діяльності;

9. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та винесення їх

на розгляд відповідних інстанцій;

10. брати участь в роботі міжнародних організацій з питань аудиту;

11. визначення порядку оформлення офіційних документів за наслідками надання

аудиторських послуг.

Для виконання своїх повноважень АПУ може створювати тимчасові комісії та

робочі групи з питань, віднесених до її компетенції.

Аудиторська палата України формується шляхом делегування до її складу п'яти

представників від професійної громадської організації аудиторів України, по

одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної

податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства

статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від

навчальних, наукових та інших організацій. Фахівці від навчальних, наукових

та інших організацій делегуються за їх згодою професійною громадською

організацією аудиторів України в кількості п'яти представників і по одному

представнику за пропозицією Міністерства фінансів України, Головної державної

податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства

статистики Україні: та Міністерства юстиції України. Загальна кількість

членів АПУ становить двадцять осіб. Члени Аудиторської палати набувають своїх

повноважень з дня делегування до АПУ. Повноваження кожного члена не можуть

передаватися іншим особам, а їх термін не повинен перевищувати п'яти років.

Кожен член АПУ має право:

1. приймати участь в обговоренні питань, що розглядаються на засіданнях;

2. вносити пропозиції та проекти рішень для розгляду на засіданнях;

3. одержувати від Секретаріату інформацію про діяльність АПУ;

4. користуватися матеріально-технічною базою АПУ для виконання своїх

функціональних обов'язків.

Разом з тим кожен член АПУ має додержуватися Закону України "Про аудиторську

діяльність", інших законів України, положень Статуту АПУ та її рішень, а

також бути присутнім на засіданнях АПУ, адже пропуск більше трьох засідань

підряд без поважних причин розглядається як підстава для клопотання про

дострокове припинення його повноважень.

Члени АПУ виконують свої обов’язки на громадських засадах, а витрати на

службові відрядження покриваються за рахунок коштів АПУ.

Персональний склад Аудиторської плати України та кожного регіонального

відділення згідно Положення про ротацію членів Аудиторської палати України

підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів палати та двох

членів кожного регіонального відділення.

При проведенні ротації в першу чергу враховують:

1. добровільне вибуття члена Аудиторської плати України та кожного

регіонального відділення на підставі особистих заяв;

2. звільнення членів Аудиторської плати України або її регіонального

відділення із організації, яка його делегувала;

3. відкликання члена Аудиторської плати України та кожного регіонального

відділення та ініціативою органу, який його делегував;

4. відсутність підряд більше ніж на трьох засіданнях палати або відділень

без поважних причин;

5. невиконання обов'язків передбачених статутом члена Аудиторської плати

України.

Ротація членів Аудиторської плати України та кожного регіонального відділення

по зазначених обставинах проводиться на засіданнях Аудиторської плати України

та регіональних відділень за поданням їх секретарів і підлягає затвердженню

Аудиторською платою України. Якщо внаслідок ротації по зазначеним обставинам

з Аудиторської плати України вибуває менше трьох її членів, а з регіонального

відділення – менше двох членів, то згідно Закону України "Про аудиторську

діяльність" додаткова ротація проводиться на підставі визначення особистого

рейтингу кожного члена Аудиторської плати України та її регіональних

відділень шляхом таємного анкетування аудиторів України [5].

Безпосередньо анкетування організує і проводить комісія по проведення

анкетування, персональний склад якої затверджується Аудиторською платою

України в кількості п'яти членів Аудиторської плати України та по одному

члену від регіональних відділень Аудиторської плати України. Анкетування

проводиться раз на рік в строк, встановлений Аудиторською платою України.

Повідомлення аудиторів України про анкетування членів Аудиторської плати

України здійснюється Комісією шляхом публікації про це в засобах масової

інформації. Анкетування повинно розпочатися не раніше тижня після

повідомлення про нього і закінчитись протягом трьох тижнів від його початку.

Анкети виготовляються та розповсюджуються як бланки суворої звітності.

Виготовляються два типа анкет: серії "А" – для анкетування членів

Аудиторської плати України і серії "Б" – для анкетування членів регіональних

відділень Аудиторської плати України. Кожна анкета містить свій номер та

перелік прізвищ членів Аудиторської плати України та кожного регіонального

відділення. Після виготовлення анкет вони розповсюджуються Комісією серед

аудиторів України.

Підставою для видачі анкети є пред'явлення паспорту та сертифікату аудитора.

При видачі анкет ведеться поіменний облік аудиторів України, що отримали

бланки анкет. Кожний аудитор витягує із загальних двох стопок анкет по одній

анкеті власноручно, не вказуючи при цьому номерів отриманих анкет. До початку

анкетування Комісія забезпечує виготовлення та розповсюдження урн для

таємного анкетування. Кожна урна повинна бути опечатана і підписана головою і

секретарем Комісії.

Здача Комісії заповнених аудиторами анкет провадиться в Аудиторській платі

України та в кожному регіональному відділенні шляхом вкладення анкет в урну.

Урни після закінчення терміну анкетування відкриваються в присутності не менш

як 70% членів Комісії.

При анкетуванні аудитор викреслює із списку прізвища тих членів Аудиторської

плати України та регіональних відділень, діяльність яких вважає доцільним

припинити. Анкетування вважається таким, що відбулося, якщо в анкетуванні

прийняли участь не менше 75% аудиторів, що мають на це право. Після

завершення анкетування Комісією складається протокол, який підписується всіма

членами Комісії.

В протоколі вказуються такі дані:

1. число виданих анкет;

2. число анкет аудиторів, що взяли участь в анкетуванні;

3. число анкет, визнаних дійсними;

4. число анкет, визнаних недійсними;

5. підсумки результатів анкетування по кількості викреслених прізвищ.

Ротації по підсумкам анкетування підлягають члени Аудиторської палати України

та члени кожного регіонального відділення, які набрали найбільшу кількість

голосів за припинення діяльності. Якщо таких членів буде більше, ніж

передбачено Законом України "Про аудиторську діяльність", то - серед них

проводиться жеребкування.

Аудиторська палата України зобов'язана розглянути результати анкетування

протягом двох тижнів після отримання висновків Комісії. З дня прийняття

рішення Аудиторської плати України члени Аудиторської плати України, які

підлягають ротації, вважаються такими, що склали свої повноваження. Рішення

Аудиторської плати України направляється до організації, від якої вони були

делеговані.

Всі рішення АПУ приймаються на засіданнях простою більшістю голосів при

наявності двох третин її членів, але рішення з питань затвердження Статуту,

внесення змін та доповнень до нього приймаються двома третинами голосів, від

загальної кількості членів АПУ. При рівності голосів перевага надається

рішенню, за яке проголосував головуючий, який веде засідання. Функції

головуючого виконують по черзі всі члени АПУ в алфавітному порядку їх

прізвищ. Порядок проведення засідань визначається Регламентом. Існує

можливість на підставі письмової пропозиції не менше п'яти чоловік прийняття

рішення шляхом письмового опитування усіх членів АПУ.

Ведення поточних справ в АПУ здійснює Секретаріат, який очолює завідуючий.

Завідуючий Секретаріатом призначається за рішенням АПУ, а його права та

обов'язки визначаються Положенням про Секретаріат. Завідуючий несе

персональну відповідальність за ефективне використання майна та коштів АПУ і

створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членів.

Контроль за діяльністю Секретаріату здійснює Спостережна Рада, яка формується

із членів АПУ. Також на Спостережну Раду покладається виконання

представницьких та організаційних функцій .

Спостережна Рада виконує наступні повноваження:

1. контроль за виконанням рішень АПУ та з’їздів аудиторів України, що

скликаються АПУ;

2. представництво АПУ в державних, міжнародних та інших органах;

3. організація зв'язку з громадськістю;

4. підготовка та організація роботи з’їздів аудиторів України, що

скликаються АПУ, здійснення розробки та пропонування на затвердження АПУ

строків та порядку денного з'їздів аудиторів України, підготовка звіту АПУ до

з'їзду;

5. контроль ведення та оприлюднення реєстру аудиторів та аудиторських

фірм;

6. підготовка та внесення на затвердження АПУ планів роботи та

звітування про їх виконання;

7. пропонування на затвердження АПУ кошторису витрат, штатного

розкладу та заробітної плати експертів та інших працівників, які виконують

роботу в АПУ за договорами;

8. контроль використання фінансів секретаріатом АПУ;

9. контроль за діяльністю секретаріату по виконанню відповідних рішень

АПУ;

10. контроль за діяльністю регіональних відділень, за їх ротацією,

доцільністю формування, функціонування та фінансовим станом;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5