Курсовая: Институт аудита в Украине

звітності та аналіз фінансового стану відкритого акціонерного товариства

(пiдприємства-емiтента облігацій, страхової компанії чи інвестиційного

фонду);

в) місце проведення та дата складання висновку;

г) відомості про аудитора: прізвище, iнiцiали, номер, серія, дата видачі

сертифіката аудитора Аудиторською палатою України:

д) масштаб перевірки;

е) перелік нормативних та законодавчих актів, за якими здійснено перевірку;

є) методи, які використовуються при перевірці;

ж) перелік документів, якi використано для здійснення аудиторської перевірки;

2. Основні відомості про емітента: найменування емітента, код ЄДРПОУ,

органiзацiйно-правова форма емітента, номер свідоцтва про державну

реєстрацію, дата видачі свідоцтва, орган, що видав свідоцтво, юридична адреса

та місцезнаходження, телефакс, телетайп, телекс, електронна пошта,

розрахунковий рахунок, МФО, назва банку, основні види діяльності, кількість

акціонерів, кількість власників облігацій, чисельнiсть працiвникiв,

найменування, мiсцезнаходження, телефон незалежного реєстратора (за

наявностi), найменування, мiсцезнаходження, телефон депозитарiю, з яким

укладений договiр (за наявностi), найменування, мiсцезнаходження, телефон

торговця цiнними паперами, з яким укладений договiр (за наявностi), остання

дата опублiкування iнформацiї про дiяльнiсть емiтента, назва друкованого

органу, тираж, дата подання до Комiсiї останнього рiчного звiту, дата

проведення останнiх зборiв акцiонерiв (для вiдкритих акцiонерних товариств),

найменування та мiсцезнаходження юридичної особи, уповноваженої емiтентом

виплачувати доход вiд його цiнних паперiв, дата i термiн виплати дивiдендiв;

3. Стан бухгалтерського облiку та звітності:

а) форма ведення бухгалтерського обліку;

б) вiдповiднiсть бухгалтерського облiку до вимог Положення про органiзацiю

бухгалтерського облiку i звiтностi в Українi, нормативних актiв Мiнiстерства

фiнансiв щодо органiзацiї бухгалтерського облiку в Українi та iнших

нормативних документiв з питань органiзацiї бухгалтерського облiку;

в) висновок про проведення рiчної iнвентаризацiї вiдповiдно до вимог

Iнструкцiї з iнвентаризацiї основних засобiв, нематерiальних активiв,

товарно-матерiальних цiнностей, грошових коштiв, документiв і розрахункiв та

вiдображення її результатiв.

г) своєчаснiсть складання бухгалтерської та статистичної звітності;

4. Статутний фонд:

а) формування статутного фонду (заявлений та сплачений);

б) склад i структура статутного фонду (кiлькiсть та види акцiй, номiнальна

вартiсть), перелiк власникiв, якi володiють бiльш нiж 5% статутного фонду

товариства, акцiонер, який володiє контрольним пакетом;

в) додержання термiнiв вiдкритої передплати акцiй та термiнiв оплати у разi

випуску цiнних паперiв на перiод перевірки;

г) додержання правил та вимог додаткового випуску акцiй згiдно з Законом

України "Про цiннi папери i фондову бiржу";

д) порядок оцiнки вкладiв у статутний фонд згiдно з засновницькими

документами (для вкладiв, внесених у матерiальнiй формi, навести їх перелiк

із зазначенням дати випуску, залишкової вартостi, розмiру зносу, а також

iнвентарного номера; для нематерiальних активiв - перелiк, вартiсть та термiн

використання);

е) порядок формування та змiн статутного фонду, додержання вимог Закону

України "Про господарськi товариства";

є) порядок ведення аналiтичного облiку до рахунків "Статутний фонд" та

"Розрахунки з учасниками та засновниками", своєчаснiсть i достовiрнiсть

записiв про змiни прав власностi у разi ведення реєстру власникiв цiнних

паперiв на пiдприємствi;

ж) викуп акцiй власної емiсiї та їх подальше використання, спiввiдношення

цiни викупу та номiнальної вартостi акцій;

з) емiсiйний доход, його облiк i використання;

5. Облiк основних засобiв, нематерiальних активiв та їх зносу (амортизацiї):

а) наявнiсть власних та орендованих основних засобiв, достовiрнiсть їх

оцінки, розмiр оплати за орендовані засоби (по кожному окремо);

б) вiдповiднiсть аналiтичного та синтетичного облiку основних засобiв чинному

законодавству;

в) правильнiсть вiдображення в облiку та звiтностi результатiв індексації,

надходжень, реалізації, лiквiдацiї вибуття, ремонту, інвентаризації основних

засобiв;

г) методи визначення зносу (амортизацiї) основних засобiв, забезпечення

незмiнностi визначених методiв протягом звiтного перiоду, вiдповiднiсть

облiку зносу та амортизацiї чинному законодавству.

д) склад нематерiальних активiв, достовiрнiсть i повнота їх оцінки;

е) вiдповiднiсть чинному законодавству вiдображення в бухгалтерському облiку

незавершених капiтальних вкладень;

6. Облiк фiнансових вкладень:

а) склад та структура фiнансових вкладень, оцiнка їх ліквідності,

достовiрнiсть вiдображення сум в аналiтичному бухгалтерському облiку;

б) формування балансової вартостi придбаних цiнних паперiв, визначення витрат

на їх придбання;

в) правильнiсть зберiгання цiнних паперiв, оплата послуг (депозиторiв),

наявнiсть депозитного договору;

г) правильнiсть документального оформлення i вiдображення в облiку операцiй з

цiнними паперами;

д) достовiрнiсть визначення i вiдображення в облiку фiнансових результатiв

вiд реалiзацiї цiнних паперiв;

е) повнота сплати держмита за операцiями з цiнними паперами;

7. Облiк товарно-матерiальних цінностей:

а) методи оцiнки товарно-матерiальних цiнностей i забезпечення незмiнностi

визначених методiв протягом звiтного перiоду;

б) вiдповiднiсть облiку товарно-матерiальних цiнностей чинному законодавству

за видами цінностей (матеріали, паливо, запасні частини), правильність

відображення сум податку на додану вартість, сплачених постачальникам;

в) правильність відображення в обліку i звітності дооцiнки та уцінки залишків

матеріальних цінностей;

г) правильнiсть вiдображення в облiку надходжень, використання та реалiзацiї

малоцiнних і швидкозношуваних предметiв;

8. Облiк коштiв i розрахункiв:

а) вiдповiднiсть чинному законодавству облiку касових операцiй: дотримання

лiмiту каси, правильність оформлення прибуткових i видаткових касових

ордерiв, правильнiсть ведення касової книги;

б) наявнiсть та правильнiсть використання банкiвських рахунків;

в) склад та стан дебiторської i кредиторської заборгованостей;

г) вiдповiднiсть чинному законодавству розрахункiв по заробiтній платі;

д) вiдповiднiсть чинному законодавству розрахункiв з пiдзвiтними особами;

е) вiдповiднiсть чинному законодавству розрахункiв з бюджетом, позабюджетними

фондами та внескiв на соціальні заходи;

є) правильність розрахунків із засновниками;

ж) наявність i стан внутрішньовідомчих i внутрішньогосподарських розрахункiв;

з) правильність розрахунків за зовнішньоекономічною діяльністю;

9. Облік позикових коштів:

а) склад та структура позикових коштiв, співвідношення власних та позикових

коштів.

б) наявність непогашеної заборгованості з банківських позик;

в) аналiз спiввiдношення позикових i власних коштiв, коефiцiєнту покриття

заборгованості;

г) вiдповiднiсть облiку короткострокових і довгострокових кредитiв чинному

законодавству;

д) види облiгацiй, мета випуску, термiни погашення та їх додержання;

е) додержання порядку вiдображення в облiку витрат, пов'язаних з емiсiєю

облігацій;

є) напрями використання коштiв, одержаних вiд емiсiї облігацій;

ж) стан облiку iменних облiгацiй, своєчаснiсть реєстрацiї змiни їх власників;

з) форми та джерела виплати вiдсоткiв по облiгацiях, джерела погашення

(викупу) облігацій;

10. Облiк витрат виробництва та обiгу:

а) вiдповiднiсть ведення облiку витрат на виробництво до вимог Закону

України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" та галузевих Типових

положень по плануванню, облiку i калькулюванню собiвартостi продукції;

б) достовiрнiсть даних про фактичну собiвартiсть продукцiї та оцiнки залишкiв

незавершеного виробництва;

в) склад витрат майбутнiх перiодiв i правильнiсть їх вiднесення на витрати;

11. Облiк реалiзацiї товарiв та готової продукцiї, фiнансових результатiв та

використання прибутку:

а) оцiнка готової продукцiї i товарiв та їх облiк;

б) методи облiку реалiзацiї готової продукцiї i товарiв та забезпечення

незмiнностi визначених методiв протягом звiтного перiоду;

в) достовiрнiсть даних про виручку (валовий дохід) вiд реалiзацiї продукцiї

(робiт, послуг).

г) правильнiсть визначення сум податку на додану вартiсть та акцизного збору,

що пiдлягають сплатi до бюджету;

д) правильнiсть розрахунку фактичної собiвартостi реалiзованої продукцiї та

результату вiд її реалізації;

е) достовiрнiсть результату вiд iншої реалiзацiї та його структура;

є) вiдповiднiсть складу позареалiзацiйних доходiв i витрат вимогам Правил

застосування Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств";

ж) правильність обліку зовнішньоекономічних операцiй (купiвлi-продажу,

бартерних), сплати митних зборiв, мита, податку на додану вартiсть, акцизного

збору та iнших платежiв, пов'язаних з веденням зовнішньоекономічної

діяльності;

з) наявність спiльної господарської дiяльностi та правильнiсть розподiлу i

вiдображення у звiтностi доходiв вiд цiєї діяльності;

и) правильнiсть визначення балансового та оподатковуваного прибутку;

і) правильнiсть розподiлу прибутку згiдно зi статутом та рiшенням зборiв

акцiонерiв;

ї) правильнiсть облiку i покриття збиткiв минулого року, наявностi та

використання прибуткiв минулого року;

12. Облiк фондiв та їх використання:

а) наявнiсть спецiальних i цiльових фондiв, їх формування та використання

згiдно з чинним законодавством;

б) правильнiсть вiдображення в облiку i звiтностi курсових рiзниць за

операцiями з iноземною валютою;

в) склад i правильнiсть утворення резервiв за рахунок собiвартостi;

г) облiк i використання коштiв цiльового фінансування;

13. Облiк розрахункiв з бюджетом та фондами соцiального страхування:

а) вiдповiднiсть Закону України "Про податок на додану вартiсть" розрахунку

платежу податку до бюджету або бюджетного вiдшкодування цього податку;

б) вiдповiднiсть Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств"

розрахунку оподаткованого прибутку.

в) вiдповiднiсть розрахункiв та сплати державного мита за операцiї з цiнними

паперами Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про державне мито";

г) вiдповiднiсть Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про прибутковий податок

з громадян" нарахування та сплати в бюджет прибуткового податку з громадян iз

заробiтної плати, iнших виплат, дивiдендiв;

д) вiдповiднiсть чинному законодавству розрахунку збору на обов'язкове

державне пенсiйне страхування;

е) вiдповiднiсть чинному законодавству розрахунку збору на обов'язкове

соцiальне страхування;

є) вiдповiднiсть чинному законодавству нарахувань до Фонду страхування на

випадок безробiття та виплат з нього;

ж) вiдповiднiсть чинному законодавству вiдрахувань на будiвництво, ремонт i

утримання автомобiльних дорiг;

з) вiдповiднiсть чинному законодавству вiдрахувань до Державного

iнновацiйного фонду;

15. Аналiз фiнансового стану згідно балансу (форма №1), звiту про фiнансовi

результати та їх використання (форма №2), звiту про фiнансово-майновий стан

(форма №3), довiдки про вартiсть чистих активiв, довiдки про фiнансовi

вкладення, вiдомостi статистичних органiв, даних оперативного облiку емітента

та іншої додаткової iнформацiї [10].

Аудиторський висновок підписує від імені аудиторської фірми її директор або

аудитор, який має на це повноваження. Після підписання аудиторського висновку

аудитор повинен попередити клієнта про відповідальність за несвоєчасне

подання аудиторського висновку податковій інспекції у разі проведення

обов'язкового аудиту.

Розділ 4

Значення і роль Національних стандартів аудиту

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має певні особливості організації і

методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили

досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами

власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту, які певною

мірою виконують функції стан­дартів з обліку і аудиту.

Стандарти аудиту - це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у

виконанні їх обов'язків з аудиту фі­нансової звітності. У них подано

професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об'єктивність)

аудитора та якості аудиторських висновків і доказів (свідчень). Метою

стандар­тів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності

щодо організації і методики проведення. У прак­тиці аудиту в Україні в

перехідний період до ринкової еко­номіки необхідно користуватися міжнародними

і національ­ними стандартами, нормативними документами з організації і

методології бухгалтерського обліку і фінансово-господарсь­кого контролю, які

застосовуються у вітчизняній практиці.

Основні принципи ї вимоги щодо розробки стандартів аудиту визначені

міжнародними нормативами аудиту — №1 "Мета і основні принципи проведення

аудиту” і №3 "Основні принципи регулювання аудиту". Останній унормовує

прин­ципи аудиторської професійної відповідальності, які необ­хідно

застосовувати при виконанні будь-якого аудиту і вра­ховувати при розробці

конкретних стандартів аудиту.

До основних принципів норм аудиту відносять:

1. цілісність, об'єктивність і незалежність, конфіденційність, знання і

компетентність;

2. правила використання результатів робіт, виконаних інши­ми аудиторами;

3. документальне оформлення, планування, одержання до­казів аудитором;

4. перевірка систем обліку і внутрішнього контролю;

5. аналіз висновку аудитора і складання ним звіту.

Кожний стандарт аудиту має визначити певну частину або сто­рону аудиторської

роботи, повинен бути коротким і лако­нічним, але з достатньою повнотою

описувати вимоги до регулювання об'єкта стандарту.

Міжнародні нормативи аудиту мають єдину внутрішню структуру, до якої входять

такі рубрики:

1. вступ — розглядається загальна мета аудиту та основні принципи, які є

визначальними для професійної значимості аудиту і застосовуються при аудиті

фінансової звітності;

2. мета аудиту — встановити достовірність фінансової звіт­ності;

3. відповідальність за фінансові звіти — визначається відпо­відальність за

достовірність фінансової звітності управлінсь­кого апарату об'єкта (точність

й адекватність бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю принципам

облікової політики, спрямованої на захист активів і пасивів суб'єкта

господарювання);

4. обсяг аудиту — інформація, необхідна для оцінки фінансо­вої звітності

(аудитор розглядає систе­му обліку і внутрішнього аудиту, оцінює ризи­к

контролю, що дасть змогу визначити типи потенційних помилок, фактори ризику,

методи перевірки);

5. етика — додержання основних правил етики професійного аудитора, визначених

Міжна­родною федерацією бухгалтерів: прямолінійність і чесність,

об'єктивність і незалежність, а також дотримання конфіденційності,

необхідної для надан­ня професійних послуг);

6. планування — зазначається потреба планування роботи аудитора, проведення

контрольних тестів, які дадуть змогу йому якісно виконати замовлення клієнта.

Планування необ­хідне для отримання інформації про бізнес клієнта, вивчен­ня

системи обліку і внутрішнього контролю; оцінки ступеня ризику, в тому числі

ризику матеріальних втрат; розрахун­ку необхідного часу і обсягу аудиторської

роботи;

7. робота, виконана іншими аудиторами — аудитор зобов'яза­ний перевіряти ту

частину роботи, яку доручив виконувати іншим фахівцям або аудиторам, що

підпорядковані йому. Якщо аудитор використовує результати роботи, виконаної

іншими працівниками, то він повинен бути упевнений, що ця робота відповідає

вимогам аудиту;

8. документація — робота аудитора має документуватися ним самим, що необхідно

для оцінки її якості, своєчасності та відповідності стандартам

бухгалтерського обліку й аудиту;

9. очевидність аудиту — для отримання показників ефек­тивності

бухгалтерського обліку і контролю господарських операцій вдаються до

контрольних тестів;

10. висновок і звіт — висновок аудитора має бути обґрунтованим фінансовою

звітністю, до якої висуваються вимоги достовірності та адекватності даним

бухгалтерського обліку, а звіт аудитора має висвітлити причини і наслідки

аудиторської перевірки фінансової звітності.

Отже, в Міжнародних нормативах аудиту викладено основні напрями аудиту,

зок­рема планування, контроль, і фіксацію результатів викона­ної роботи. При

цьому зазначається, що аудитор має вивчи­ти систему обліку і оцінити її

придатність для складання достовірної звітності. Отримані аудитором дані

повинні бути достовірними і достатніми для обґрунтування висновків з питань,

поставлених на дослідження аудиту. Аудитор може не виконувати частину роботи

у випадку, якщо він впевне­ний, що внутрішній контроль (аудит) на

підприємстві доб­роякісний. Так, аудитор може використати дані

інвентари­зації матеріально-виробничих запасів, перевірених ревізорами, якщо

він впевнений в якісному її проведенні та відображенні результатів у системі

обліку і звітності.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядку

проведення аудиту та виконання аудиторських пос­луг розробляє і частково

завершила складання національних стандартів аудиту. Ґрунтуються вони на

законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту,

а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.

Правові й організаційні основи аудиторської діяльності в Україні

регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію

фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності. Основними концепціями з

розробки національних стандартів, затверджених Аудиторською палатою України,

пе­редбачено скласти двадцять основних нормативів:

1. №1 “Мета та завдання проведення аудиту” – обґрунтовується мета аудиту,

його сутність та функціональні завдання у фінансово-господарському контролі.

Використовується на організаційній стадії при формуванні аудитором завдання

на проведення робіт;

2. №2 “Договір на проведення аудиту” – обґрунтовуються умови договірних

відносин при проведенні аудиту, мета договору та його структура, предмет

договору, зобов’язання сторін, вартість виконаних робіт. Використовується при

встановленні договірних відносин на проведення аудиту, визначенні обсягу

робіт, строку їх виконання, порядку здавання-приймання, оплати вартості

виконаних робіт, а також форм і строків розрахунків за ними;

3. №3 “Основні принципи, які регулюють аудит” – викладаються принципи

професійної етики (незалежність, об’єктивність, компетентність та

доброзичливість) і методології аудиту (вибір методики, прийомів аудиту,

оцінка значущості аудиту, критерії достовірності висновків, запобігання

ризикам);

4. №4 “Планування аудиту” – методичні рекомендації по плануванню діяльності

аудиторської фірми. Призначений для ритмічного завантаження роботою

аудиторської фірми, контролю за виконанням договірних зобов’язань з

аудиторських робіт по кількості і якості, формування портфелю замовлень;

5. №5 “Оцінка ризиків та вплив їх на аудиторські процедури” – рекомендації по

оцінці власного і контрольного ризику та вплив їх на застосування

аудиторських процедур. Призначений запобігти різним формам ризику за

допомогою економічних і документальних процедур;

6. №6 “Оцінка системи внутрішнього контролю” – визначається зміст

внутрішнього контролю та його функції в управлінні мікроекономікою.

Використовується для дослідження стану менеджменту, маркетингу та складання

рекомендацій щодо поліпшення управління фірмою;

7. №7 “Критерії істотності доказів та достовірності при застосуванні в

аудиті” – розгляд доказів, які мають суттєве значення для достовірності

аудиторських висновків. Критерії оцінки доказів застосовуються для виявлення

недоліків у суб’єкта господарювання: суттєві - враховуються, а не суттєві –

відкидаються;

8. №8 “Аудиторські свідчення” – аудиторські свідчення це відомості, одержані

аудитором у процесі перевірки суб’єкта господарювання, дослідження первинних

документів, облікових регістрів, проведення інвентаризації. Аудиторські

докази мають бути переконливими і спиратися на різні документи. Норматив дає

можливість класифікувати різні види свідчень, взаємо перевіряти одні докази

іншими, застосовуючи різні методичні прийоми і процедури;

9. №9 “Ризик впливу конкретних факторів та аудиторських вибіркових

спостережень” – методичні рекомендації по проведенню вибіркових спостережень

у аудиторському контролі та можливий ризик у оцінці конкретних факторів.

10. №10 “Аналіз інформації” – розглядаються методичні прийоми дослідження

інформації про фінансово-господарську діяльність. Норматив сприяє поліпшенню

аналізу інформації та підвищує достовірність аудиторських висновків;

11. №11 “Формування аудиторського висновку” – розкривається суть методичних

прийомів і процедур узагальнення результатів аудиторського дослідження за

формою, змістом, хронологією, документування проміжних результатів аудиту.

Формування висновків аудиту проводиться після групування виявлених недоліків

за періодом виникнення, змістом, матеріально відповідальними особами.

Норматив узагальнює досвід формування аудиторських висновків;

12. №12 “Документальне оформлення аудиту” - документальне оформлення аудиту

складається із робочих і підсумкових документів. Норматив розкриває зміст цих

документів та регламентує їх застосування. Робочі документи – це різного роду

групування негативних даних з господарювання за центрами виникнення та місцем

відповідальності за них. Підсумкові документи – це документи узагальнення

результатів аудиту;

13. №13 “Аудиторський висновок” – методичні рекомендації по складанню

аудиторського висновку, його структура та види (безумовно позитивний, умовно

позитивний, із застереженням). Норматив уніфікує складання аудиторського

висновку, підвищує його обґрунтованість та адресність;

14. №14 “Використання матеріалів іншого аудитора або експерта” – наводиться

перелік матеріалів, зібраних іншим аудитором, та даються вказівки по їх

використанню при проведенні аудиту;

15. №15 “Відповідальність аудитора за висновок” – застосовується при

визначенні відповідальності аудитора за неправильно складений висновок;

16. №16 “Інформування клієнта” – визначаються обов’язки аудитора щодо подання

інформації клієнту про виявлені недоліки у фінансово-господарській

діяльності, напрями удосконалення цієї діяльності;

17. №17 “Контроль якості роботи аудитора” – рекомендації по контролю якості

роботи аудитора керівником аудиторської фірм, замовником, а також органами,

що одержують звітність і висновки аудитора (податкові служби, засновники,

акціонери);

18. №18 “Використання комп’ютерної техніки в аудиті” – методичні рекомендації

по використанню різних видів комп’ютерної техніки у процесі проведення аудиту

та узагальнення його результатів;

19. №19 “Роботи, супутні аудиту” – розглядаються види аудиторських послуг,

які можуть виконувати аудитори (відновлення обліку, проведення семінарів з

працівниками замовника, запровадження нової або удосконалення діючої

первинної документації);

20. №20 “Вартість аудиторських робіт” – викладено основи методики розрахунку

вартості аудиторських робіт за їх видами, змістом, обсягом, а також строками

виконання. Норматив використовується на організаційній стадії аудиторського

процесу [13].

З поданого переліку національних норм аудиту, їх змісту і використання при

проведенні аудиторсь­ких робіт видно, що вони мають певну відмінність від

Міжнародних нормативів аудиту, обумовлену законодавством України та чинними

норматив­но-правовими актами з питань бухгалтерського обліку і звіт­ності,

фінансово-господарського контролю і аудиту. Значна частина національних норм

аудиту затверджена до застосу­вання Аудиторською палатою України, інші — на

стадії за­вершення розробки і апробації. За структурою побудови вони

відповідають Міжнародним нормативам аудиту, що сприяє використанню

зарубіжного досвіду в аудиторській діяльності.

Норми аудиту передбачають основні принципи виконан­ня аудиторських робіт, але

не є методиками чи інструкція­ми до застосування методичних прийомів та

притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу,

тому не є обов'язковими для застосування у прак­тиці аудиторської діяльності,

хоч у міжнародному і вітчиз­няному аудиті цих норм здебільшого дотримуються.

Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні

рекомендації, які сприяють поглибленому дослід­женню питань, поставлених на

вирішення аудиту. Методичними рекомендаціями розкри­вається зміст повноти

перевірки первинних документів ауди­том, відображення їх у облікових

регістрах; адекватність показників аналітичного і синтетичного

бухгалтерського обліку, головної книги, балансу і фінансової звітності на

певні звітні періоди, які правдиво відображають фінансово-господарську

діяльність суб'єкта підприємництва, повноту і своєчасність сплати державних і

муніципальних податків, ліквідність і платоспроможність його, гарантії від

банк­рутства.

Отже, застосування міжнародних і національних норм аудиту (стандартів) сприяє

поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб'єктів підприємництва

та дос­товірності відображення її в бухгалтерському обліку і звіт­ності.

Висновок

Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних

документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності

суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності,

обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим

нормативам.

Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку

такий еволюційний шлях:

1. аудит як знаряддя перевірки і підтверд­ження достовірності бухгалтерських

документів і звітів;

2. системна орієнтація аудиту на активізацію еконо­мічної діяльності, на

підвищення ефектив­ності системи управління підприємством і передусім

систе­ми внутрішнього контролю;

3. орієнтація аудиту на запобі­гання можливому ризику під час проведення

перевірок або консультацій, уникнення ризику.

За організаційними ознаками аудит поділяють на:

1. регламентований, якому підлягають відкриті акціонерні товариства,

підприємства-емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди і компанії,

небанківські фінансові установи, які залучають кошти громадян або здійснюють

торгівлю цінними паперами, біржі, страхові компанії, кредитні спілки,

недержавні пенсійні фонди для підтвердження достовірності та повноти річного

балансу і звітності; суб'єкти господарювання, що ліквідуються для

підтвердження достовірності та повноти ліквідаційного балансу; засновники

відкритих акціонерних товариств при їх створенні для перевірки фінансового

стану щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду;

комерційні банки для підтвердження достовірності поданих до Національного

банку України балансових даних юридичних осіб-акцiонерiв (учасників), на

наявність у них власних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до

статутних фондів банків в обсягах, передбачених установчими документами;

засновники комерційних банків, які мають частку в загальному оголошеному

статутному фонді не менше п'яти відсотків;

2. договірний, який проводиться з власної ініціативи замовника;

3. внутрішній;

4. державний, який проводять аудиторські підрозділи державних подат­кових

адміністрацій.

За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських

організацій, аудит поділяють на:

1. однопредметний - досліджуються питання одного виду;

2. багатопредметний - провадиться фахівцями різних спеціальнос­тей, а також

різних аудиторських організацій;

3. комісійний - провадиться кількома фахівцями різ­них спеціальностей, але

однієї аудиторської організації.

За змістом і функціями в управлінні фінансово-госпо­дарською діяльністю аудит

поділяють на:

1. запобіжний, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у

фінансово-господарській діяльності до виникнення їх;

2. перманентний, який проводиться безперервно у процесі фінансово-

господарської діяльності підприємства;

3. ретроспективний, який здійснюється після виконання господарських операцій

здебільшого за минулий рік.

До основних робіт, які можуть здійснювати аудиторські фірми, відносяться:

1. обов'язковий і добровільний аудит;

2. оглядова перевірка;

3. тематичні перевірки бухгалтерського і податкового обліку;

4. трансформація бухгалтерського обліку;

5. ведення обліку підприємства;

6. відновлення обліку;

7. виправлення помилок;

8. автоматизація обліку;

9. планування;

10. аналіз;

11. надання консультацій.

Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторська плата України, яка є

незалежнім самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та

уніфікації аудиторської справи. Аудиторська палата покликана створити систему

незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який би давав

об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприємців, сприяв

раціональному господарюванню та своєчасно запобігав банкрутству, забезпечував

достовірний контроль за доходами і видатками власників та одночасно оберігав

інтереси держави.

До повноважень Аудиторської палати України належать:

1. сертифікація і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися

аудиторською діяльністю;

2. затвердження норм і стандартів аудиту, програм підготовки аудиторів;

3. ведення реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають

аудиторські послуги, і оприлюднення його даних;

4. створення на території Україні регіональних відділень, визначення їх

повноважень і контроль за їх діяльністю;

5. встановлення розміру плати за проведення сертифікації осіб, які

претендують на отримання сертифікату;

6. розгляд скарг на діяльність окремих аудиторів та аудиторських фірм з

питань її компетенції;

7. застосування до аудиторів стягнень за неналежне виконання своїх

професійних обов'язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та

ліцензії на строк до одного року або їх повне анулювання ;

8. сприяння виданню нормативних, методичних та інших матеріалів з питань

аудиторської діяльності;

9. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та винесення їх

на розгляд відповідних інстанцій;

10. участь в роботі міжнародних організацій з питань аудиту;

11. визначення порядку оформлення офіційних документів за наслідками надання

аудиторських послуг.

Із членів Аудиторської палати формується Спостережна Рада, яка виконує такі

повноваження:

1. контроль за виконанням рішень АПУ та з’їздів аудиторів України, що

скликаються АПУ;

2. представництво АПУ в державних, міжнародних та інших органах;

3. організація зв'язку з громадськістю;

4. підготовка та організація роботи з’їздів аудиторів України, що скликаються

АПУ, здійснення розробки та пропонування на затвердження АПУ строків та

порядку денного з'їздів аудиторів України, підготовка звіту АПУ до з'їзду;

5. контроль ведення та оприлюднення реєстру аудиторів та аудиторських фірм;

6. підготовка та внесення на затвердження АПУ планів роботи та звітування про

їх виконання;

7. пропонування на затвердження АПУ кошторису витрат, штатного розкладу та

заробітної плати експертів та інших працівників, які виконують роботу в АПУ

за договорами;

8. контроль використання фінансів секретаріатом АПУ;

9. контроль за діяльністю секретаріату по виконанню відповідних рішень АПУ;

10. контроль за діяльністю регіональних відділень, за їх ротацією,

доцільністю формування, функціонування та фінансовим станом;

11. має право призупинять діяльність регіональних відділень до прийняття

рішення АПУ на найближчому засіданні;

12. пропонування на розгляд АПУ пропозиції щодо призупинення повноважень

окремих членів АПУ та порушення клопотання про їх заміну;

13. внесення пропозиції щодо підготовки та перепідготовки аудиторів;

14. внесення на розгляд АПУ структури та особистого складу секретаріату;

15. прийняття рішення про залучення до роботи в АПУ експертів та інших

працюючих за договорами;

16. розробка та затвердження порядку денного засідань АПУ.

Аудиторська палата України може створювати свої регіональні відділення в

Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополь. На регіональне

відділення покладаються такі повноваження:

1. здійснення сертифікації суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською

діяльністю;

2. ведення регіонального реєстру аудиторських фірм та аудиторів, що

самостійно надають аудиторські послуги, а також філій, відділень та

представництв аудиторських фірм з інших регіонів, зареєстрованих на території

регіону;

3. подання даних реєстру до АПУ і оприлюднення його в пресі;

4. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та винесення їх

на розгляд АПУ.

Професійна етика – це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер

взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності. Аудитор

зобов'язаний дотримуватися наступних фундаментальних засад етики:

1. чесність - аудитор має бути чесним при виконанні своїх професійних

обов'язків;

2. об'єктивність - аудитор повинен бути справедливим і не допускати,

щоб забобони, упередженість та інші чинники впливали на його

об'єктивність;

3. конфіденційність - аудитор не має права без згоди клієнта

розголошувати або розкривати інформацію, отриману ним у ході перевірки, а

також використовувати її у своїх цілях;

4. професійна поведінка - аудитор повинен створювати і підтримувати добру

репутацію, утримуючись від будь-яких дій, що дискредитують її;

5. доброзичливість - аудитор зобов'язаний виконувати з належною турботою й

увагою інструкції та вказівки клієнта у тій мірі, в якій вони не суперечать

вимогам чесності, об'єктивності і незалежності, позитивно ставитися до

критичних зауважень з приводу виконаної роботи та перевіряти їх на підставі

доказів, вносити в разі потреби зміни та доповнення.

Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і

методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і

господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту, які виконують функції

стан­дартів. Стандарти аудиту - це загальні керівні матеріали для допомоги

аудиторам у виконанні їх обов'язків з аудиту фі­нансової звітності. У них

подано професійні вимоги до якості аудитора та якості аудиторських висновків

і доказів. Метою стандар­тів аудиту є встановлення загальних правил

аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення.

В Міжнародних нормативах аудиту викладено основні напрями аудиту, зок­рема

планування, контроль, і фіксацію результатів викона­ної роботи. При цьому

зазначається, що аудитор має вивчи­ти систему обліку і оцінити її придатність

для складання достовірної звітності.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядку

проведення аудиту та виконання аудиторських пос­луг розробляє і частково

завершила складання національних стандартів аудиту. Ґрунтуються вони на

законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту,

а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці. Національні

нормативи аудиту передбачають основні принципи виконан­ня аудиторських робіт,

але не є методиками чи інструкція­ми до застосування методичних прийомів та

притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу,

тому не є обов'язковими для застосування у прак­тиці аудиторської діяльності,

хоч у міжнародному і вітчиз­няному аудиті цих норм здебільшого дотримуються.

Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні

рекомендації, які сприяють поглибленому дослід­женню питань, поставлених на

вирішення аудиту.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5