Реферат: Аудит в странах СНГ

Реферат: Аудит в странах СНГ

Зміст.

Вступ. 2

1. АУДИТ В РОСІЇ. 4

1.1. Історична Довідка. 4

1.2. Стан аудиту. 5

1.3. Стандарти 8

1.4. Ринок аудиторських послуг 9

1.5. Консалтинг 11

1.6. Перспективи. 11

2. АУДИТ В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ 15

3. АУДИТ В РЕСПУБЛІЦІ КАЗАХСТАН 17

Завершення. 18

Література. 19

Вступ.

Виникнення аудиту пов’язано з розподілом інтересів тих, хто безпосередньо

займається керуванням підприємством (адміністрація, менеджери), і тих, хто

вкладає гроші в його діяльність (власники, акціонери, інвестори). Останні не

могли і не хотіли покладатися на ту фінансову інформацію, яку подавали

керівники і підлеглі їм бухгалтери підприємства. Досить часті банкрутства

підприємств, обман з боку адміністрації підприємства значно підвищували ризик

фінансових вкладень. Акціонери хотіли бути впевнені в тому, що їх не

обдурюють, що звітність, яка подається адміністрацією, повністю відбиває

реальний фінансовий стан підприємства. Для перевірки правильності фінансової

інформації і підтвердження фінансової звітності запрошувались люди, яким, на

думку акціонерів, можна було довіряти. Головною вимогою до аудитора, були

його беззаперечна чесність і незалежність.

Історичною батьківщиною аудиту є Англія, де з 1844 року виходить серія

законів про компанії, відповідно до яких правління акціонерних компаній

зобов’язанні запрошувати не рідше ніж один раз на рік спеціальну людину для

перевірки бухгалтерських рахунків і звіту перед акціонерами.

В Російській Імперії, до складу якої входили всі теперішні країни СНД, звання

аудитора було введене царем Петром І. Посада аудитора вміщувала в себе деякі

обов’язки діловода, секретаря і прокурора. Аудиторів в Росії називали

присяжними бухгалтерами. Всі три спроби організації аудиту: в 1889 році, 1912

та 1928, виявились марними.

В країнах СНД, які виникли на терені СРСР, аудиторська діяльність у сучасному

вигляді з’явилась порівняно недавно, і в зв’язку з економічними реформами

отримує все більше розповсюдження.

Першими аудиторськими організаціями в колишніх республіках СРСР стали

представництва та дочірні підприємства акціонерного товариства "Інаудит", яке

було засновано восени 1987 року. Спочатку аудит проводився на спільних

підприємствах, пов’язаних з участю іноземного капіталу, так як зарубіжні

партнери вимагали подання їм звітності, яка підтверджена незалежною

аудиторською організацією.

З виникненням нових форм підприємницької діяльності, появою акціонерних

товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, комерційних банків та

інших підприємств сфера застосування аудиту значно розширилась.

Аудиторські послуги в країнах СНД пропонує і так звана Велика шістка найбільших

аудиторських фірм світу, до якої входять: Deloitte & Touche, Ernst &

Young, Artur Anderson, Price Waterhouse, Cooper & Lybrant, KPMG. Кожна з

цих фірм є великою міжнародною групіровкою, фірми-члени якої працюють в

багатьох країнах світу. Всі ці фірми за своєю організаційною структурою являють

собою партнерства (товариства) з необмеженою відповідальністю. Кожна з груп,

яка входить до великої шістки в цілому пропонуюють весь спектр аудиторських і

консультаційних послуг, а окремі фірми, які входять в дану групу можуть мати

певну спеціалізацію (податкове консультування і аудит в певній сфері бізнесу та

інше).

Аудиторська діяльність в країнах СНД — в Україні, Російській Федерації,

Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані, та інших — розвивається в міру

розвитку ринкової економіки, урізноманітнення форм власності капіталу.

Аудиторська діяльність в цих країнах регулюється спеціальним законодавством

та нормативно-правовими актами з аудиту. Позитивним в розвитку аудиту в

країнах СНД є те, що створено координаційний центр з Аудиту за участю певних

структур ООН, Асоціації аудиторів і бухгалтерів СНД, асоціації аудиторів та

бухгалтерів країн-учасників. Координаційний центр сприяє розробці методичного

забезпечення аудиту, створенню підручників для підготовки бухгалтерів -

аудиторів у вузах, уніфікації навчальних планів для підготовки бакалаврів і

магістрів за фахом "економіст з бухгалтерського обліку і аудиту".

У країн СНД загальне соціалістичне минуле і, як наслідок цього, - схожість

проблем, що виникають при формуванні ринкових відносин в економіці. Тому

метою нарад даної робочої групи є координація дій організацій і об'єднань

бухгалтерів і аудиторів для обміну досвідом. Такий обмін досвідом грає

важливу роль у спільному розвитку, приведенні системи обліку, отже - Аудиту у

відповідність із міжнародними стандартами. Крім того, сьогодні й у близькому

майбутньому повна дезинтегрованність економіки колишніх республік СРСР

недоцільна.

Як слідство цього виникає необхідність у єдності систем бухгалтерського

обліку і спільної організації і побудови аудиторської справи.

Регламентацією бухгалтерського обліку майже у всіх країнах СНД займаються

Міністерства фінансів. (Крім Казахстану, де разом із Мінфіном працює в

даному напрямку і Національний комітет по бухгалтерському обліку).

Регламентацією аудиторської діяльності займаються: - в Азербайджан -

Аудиторська палата; - у Бєларусі - Аудиторська палата; - у Казахстані -

Міністерство фінансів і Національний комітет по Аудиту; - у Молдові -

Міністерство фінансів і Асоціація аудиторів; - у Російській федерації -

Міністерство фінансів, Центробанк. Росстрахнадзор і Президія Асоціації

аудиторів; - в Україні - Аудиторська палата.

Ліцензування і сертифікацію аудиторів здійснюють:

- У Республіці Бєларусь. - Аудиторська палата (Аудиторська палата

Республіки Бєларусь входить до складу Кабінету Міністрів країни - прим. авт.)

- Молдова - Міністерство фінансів (сертифікат "А") і Нацбанк

(сертифікат "Б").

- Казахстан. Міністерство фінансів і Нацбанк.

- Російська федерація. Міністерство фінансів, Центробанк.

Росстрахнадзор.

- Україна. Аудиторська палата.

Кваліфікаційні вимоги до аудиторів у країнах СНД в основному схожі. До

відмінностей можна віднести: необов'язковість вищої освіти (Молдова - середнє

спеціальне); досвід роботи з фаху бухгалтер, економіст, юрист, помічник

аудитора від 3-х років (Азербайджан і Україна) до 5-и років (Бєларусь.

Казахстан, Молдова, Росія). Громадянство для претендентів на сертифікат

аудитора обов'язково тільки в Україні.

Усе пізнається в порівнянні, і якщо виходити з приведених даних, то

український аудитор знаходиться сьогодні далеко не в самому гіршому

положенні. Звичайно, не можна сказати, що в найбільше вигідному. Наприклад,

глава Аудиторської палати Республіки Бєларусь дивується з приводу майбутніх в

Україні законодавчих обмежень, звуженні сфери додатка обов'язкового Аудиту.

Оскільки в Бєларусі Президент Республіки спеціальним Указом доручив Кабінету

Міністрів доповнити перелік суб'єктів господарської діяльності, для яких

обов'язкова аудиторська перевірка. (На сьогоднішній день у Бєларусі Аудит

обов'язковий тільки для комерційних банків, страхових компаній і іноземних

фірм). Крім того, і в Парламенті, і в Уряді Бєларусі в даний час відсутні

скільки-небудь істотні антиаудиторські настрої. Аудит у Росії, у відмінності

від України і Бєларусі, розвивається особливим шляхом, у відриві від

світового досвіду, що призводить до деякої дезорганізації і плутанини.

Наприклад, присутність у Росії чотирьох фахових об'єднань аудиторів:

Асоціація бухгалтерів і аудиторів, Спілка аудиторів, Товариство аудиторів,

Російська колегія аудиторів і декількох інституцій по ліцензуванню аудиторів

лише ускладнює розвиток російського Аудиту.

1. АУДИТ В РОСІЇ.

1.1. Історична Довідка.

З різних причин довго не вдавалось створити спеціалізоване законодавство як

основу для ауди­торської діяльності. Тільки, у грудні 1993р. Указом

Президента Російської Федерації було затверджено Тимчасові правила

аудиторської діяльності, які, врешті-решт, майже через сім років після того

як аудит в Росії став одним з видів підприємницької діяльності визначили

"правила гри".

Оцінка якості цих правил була неоднозначною, проте вони й визначили

організаційні основи інституційної побудови аудиту, його цілі і завдання.

Тимча­сові правила мали значний позитивний вплив на подальший розвиток не

тільки аудиторської діяль­ності, а і всієї системи ринкових відносин у Росії.

З грудня 1993 р. і до тепер аудиторська діяльність у Росії розвивається

бурхливими тем­пами, збільшується кількість аудиторських, фірм і атестованих

аудиторів, з'являється багато нових професійних періодичних видань,

розвивається система професійної підготовки аудиторів, прак­тично в усіх.

адміністративних одиницях Росії створено професійні аудиторські організації.

У 1994 р. було затверджено критерії обов'яз­кового аудиту, що суттєво

розширило кількість організацій, які підлягають обов'язковому аудиту, і

збільшило попит на аудиторські послуги.

Розробляються правила (стандарти) аудиторської діяльності. У квітні 1996р.

Комісія з аудиторської діяльності розробила і рекомендувала до використання

Порядок складанню ауди­торського висновку про бухгалтерську звітність.

Практично завершено підготовку ще ряду правил (стандартів) з аудиторської

діяльності, їх подальше затвердження багато в чому затримується у зв'язку з

відсутністю закону про аудиторську діяльність.

Початковий період розвитку аудиту в Росії за­вершився.

1.2. Стан аудиту.

Законодавча база

в Російській Федерації

Указом Президента Російської Федерації "Про аудиторську діяльність в

Російській Федерації" від 22 грудня 1993 р. № 2263 було затверджено Тимчасові

правила аудиторської діяльності в Російській Федерації (далі - Тимчасові

правила). Передбачалось, що Тимчасові правила діятимуть до прийняття закону,

що регулює аудиторську діяльність.

Усі аудитори - фізичні особи повинні; були до 1 жовтня 1994 р. пройти

атестацію на право здійснення аудиторської діяльності; юридичні й фізичні

особи, що займаються аудиторською діяльністю самостійно, зобов'язані були до

1 січня 1995 р. одержати відповідні ліцензії.

Проведення аудиторської діяльності без атестації. починаючи з 1 жовтня 1994

р. і без ліцензії, починаючи з 1 січня 1995 р., було заборонено.

Для розробки відповідних документів координації робіт з атестації і

ліцензування Указом передбачалось створення Комісії з аудиторської

діяльності при Президенті Російської Федерації. Комісію не було наділено

будь-якими адміністративними повноваженнями, її роль зводилась практично до

організації підготовки для Уряду проектів нормативних актів і положень,

необхідних для створення умов аудиторської діяльності в Росії.

Тимчасові правила визначають, аудиторську діяльність як незалежний

позавідомчий фінансовий контроль.

Тепер основною метою аудиторської діяль­ності є встановлення достовірності і

бухгалтерської (фінансової) звітності організацій і відповідності здійснених

ними фінансових та господарських операцій нормативним актам, чинним в

Російській Федерації.

Встановлено, що аудиторська перевірка може ї бути1 обов'язковою або

ініціативною. Обов'язкова аудиторська перевірка здійснюється тільки у випадках,

прямо встановлених законодавством Російської і Федерації, а ініціативна - за

рішенням організації. Крім того, відповідно до Тимчасових правил обов’язкова

аудиторська перевірка може провадитися також за дорученням державних органів.

У Тимчасових правилах визначено "супутні" послуги, які можуть надаватися

аудиторами: постанов­ка, відновлення і ведення бухгалтерського (фінан­сового)

обліку, складання декларацій про доходи бухгалтерську (фінансову) звітність,

аналіз господарсько-фінансової діяльності, оцінка активів і пасивів

консультування з питань фінансового, "податкового" банківського та іншого

господарського законодавства Російської Федерації, а також навчання і

надання інших послуг за профілем своєї діяльний.

Тимчасові правила забороняють займатися аудиторам будь-якою підприємницькою

діяльністю крім визначеної цими правилами. Неважко помітити, що список

"супутніх" послуг далеко не повний. Так, очевидно, проведення аудитором

консультацій з неросійського господарського законодавства, якщо формально

застосовувати Тимчасові правила, може виявитися незаконним.

Є одне з положень Тимчасових правил, яке досі все ще не працює. Йдеться про

так звані перевірки за замовленнями державних органів. Процедура запрошення

аудитора дуже докладно описується і Тимчасовими правилами. Проте досі не

встановлено порядок визначення вартості такого роду перевірок, і ця норма

практично не застосовується.

Сама по собі ідея запрошення аудитора для проведення робіт за замовленням

прокурора, суду або арбітражного суду не викликає заперечень. Проте Тимчасові

правила дають змогу органу дізнання і слідчому за умови наявності санкції

прокурора, а також прокурору, суду й арбітражному суду дати аудитору

"доручення про прове­дення аудиторської перевірки організації за умови

наявності у виробництві зазначених органів пору­шеної (відновленої

виробництвом) кримінальної справи, прийнятої до виробництва (відновленої

виробництвом) цивільної справи або справи, підвідомчої арбітражному суду".

Строк проведен­ня аудиторської перевірки за таким дорученням визначається за

домовленістю з аудитором і, як правило, не повинен перевищувати двох місяців.

Оплата при проведенні перевірки за доручен­ням органів дізнання, прокурора,

слідчого, суду й арбітражного суду. як визначено в Тимчасових правилах, має

здійснюватися попередньо за раху­нок організації, яку перевіряють, за

ставками, що­року затвердженими Урядом Російської Федерації з врахуванням

середньої ставки оплати, що скла­лася на ринку аудиторських послуг. Аудитори

ка­тегорично заперечують проти такого способу, визначенні вартості їх послуг,

оскільки для ба­гатьох аудиторських фірм, і насамперед великих, де ставки

суттєво вищі від середніх, це означає явно збиткові умови роботи.

Тимчасовими правилами встановлюються певні обмеження для аудиторів і

аудиторських фірм на проведений аудиторських перевірок. Так, ауди­торська

перевірка не може провадитися аудито­рами, якщо вони в засновниками,

власниками, акціонерами, керівниками та іншими посадовими особами

організації, яку перевіряють, або є із зазначеними особами родичами (батьки,

по­дружжя, брати, сестри, сини, дочки, а також бра­ти, сестри, батьки і діти

подружжя). Аудиторські фірми не можуть здійснювати аудиторську пе­ревірку

щодо організацій, які є Їх засновниками, власниками, акціонерами,

кредиторами, страхуваль­никами, а також щодо яких ці аудиторські фірми є

засновниками, власниками, акціонерами. Також за­бороняється провадити

аудиторські перевірки в ор­ганізаціях, де цією аудиторською фірмою надавались

послуги з відновлення і ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової

звітності.

Аудитори можуть самостійно визначати форми і методи аудиторської перевірки,

виходячи з ви­мог нормативних актів Російської Федерації, а та­кож з

конкретних умов договору з організацією або змісту доручення державного

органу.

Результат аудиторської перевірки - висновок аудитора складається з трьох

частин - вступної, аналітичної й підсумкової.

У вступній частині для аудиторської фірми зазначають: юридичну адресу і

телефони; поряд­ковий номер, дату видачі й назву органу, що ви­дав ліцензію

на здійснення аудиторської діяль­ності, а також строк дії ліцензії; номер

реєстра­ційного свідоцтва; номер розрахункового рахунку; прізвища, імена і по

батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці; для аудитора, який

пра­цює самостійно: прізвище, Ім'я і по батькові, стаж роботи аудитором; дату

видачі й назву органу, що видав ліцензію на здійснення аудиторської

діяль­ності, а також строк дії ліцензії; номер реєстра­ційного свідоцтва;

номер розрахункового рахунку.

В аналітичній частині вказують: назву ор­ганізації і період діяльності її, за

який здійснюєть­ся перевірка; результати експертизи організації

бухгалтерського (фінансового) обліку, складання відповідної звітності і стану

внутрішнього контро­лю; факти, виявлених у ході аудиторської пе­ревірки

суттєвих порушень встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку і

складання фінан­сової звітності, що впливають на її достовірність також

порушень законодавства Російської Федерації при здійсненні господарсько-

фінансових операцій, які завдали або можуть завдати шкоди інтересам власників

організації, держави і третіх осіб.

Підсумкова частина аудиторського висновку містить запис про підтвердження

достовірності бух­галтерської (фінансової) звітності організації. Тільки

підсумкова частина висновку призначена для пу­блікації і подання

заінтересованим користувачам.

У випадку, якщо організацією-замовником у ході проведенні перевірки не

усунуто суттєві по­рушення у веденні бухгалтерського (фінансового) обліку,

складанні відповідної звітності та додер­жанні законодавства Російської

Федерації, у підсум­ковій частині аудиторського висновку робиться за­пис про

неможливість підтвердження достовірності бухгалтерської (фінансової)

звітності.

Отже, Тимчасові правила визначають тільки два можливих варіанти: або

позитивний, або негативний аудиторський висновок, що звичайно, не

вкла­дається у норми міжнародних стандартів. Не досить чітким є ствердження

про те, що "позитивний аудиторський висновок може бути тільки за умови

усу­нення порушень законодавства", оскільки далеко не всяке порушення закону

можна "усунути".

Порядок атестації аудиторів на право здійснення аудиторської діяльності,

формування атестаційних комісій і розмір сплати за проведення атестації, а

та­кож порядок одержання ліцензій на здійснення ауди­торської діяльності

затверджуються Урядом Росій­ської Федерат за поданням Комісії з аудиторської

діяльності при Президенті Російської Федерації.

До атестації допускаються особи, що мають економічну або юридичну (вищу або

середню спеціальну) освіту, а також стаж роботи не менш як три роки з

останніх п'яти як аудитора, спе­ціаліста аудиторської організації, бухгалтера

еко­номіста, ревізора, керівника підприємства, науко­вого працівника або

викладача з економічного профілю. До атестації не допускаються особи

за­суджені вироком суду із застосування покарання у вигляді позбавлення права

посідати певні посади або займатися певною діяльністю у сфері фінансово-

господарських відносин протягом відбуття покарання і в подальший період до

погашення (зняття) судимості в установленому законом порядку.

Ліцензії видаються на здійснення: банківського ау­диту, аудиту страхових

організацій, аудиту бірж, позабюджетних фондів та інвестиційних інститутів:

за­гального аудиту (аудиту інших економічних суб'єктів).

Ліцензії на здійснення аудиторської діяльності мо­жуть бути анульовані тільки

органами, які видали їх.

Такі основні положення Тимчасових правил, за якими регулюється аудиторська

діяльність у Росії тепер.

1.3. Стандарти

У Росії розробка правил (стандартів) з ауди­торської діяльності розпочалась

більш як два роки тому. Перші дев’ять проектів стандартів були розроблені й

опубліковані у збірнику "Аудит у Росії" (Видання "Контакт" (ФБК) - НИФИ,

1994. -186 с.). У квітні 1996 р. перший стандарт з ауди­торської діяльності -

"Порядок підготовки ауди­торського висновку" було схвалено Комісією з

аудиторської діяльності. У процесі доробки пере­буває ще рад стандартів.

Проте підготовка і впровадження аудиторських стандартів відбуваються досить

повільно з двох при­чин. По-перше, немає закону з аудиторської діяль­ності,

без якого неможлива розробка деяких загаль­них стандартів, наприклад,

стандарту "Принципи аудиту", оскільки його зміст великою мірою

визнача­тиметься положеннями закону. По-друге, немає ор­гану, якому надано

право розробляти і затверджува­ти стандарти, які б були обов'язковими до

застосу­вання. Тепер Комісія з аудиторської діяльності за своїм статусом може

тільки розробити стандарт і рекомендувати аудиторам застосовувати його.

Ре­ально правила і методи роботи аудиторів визнача­ються органами, що видають

ліцензії.

Страницы: 1, 2