Шпора: Аудит (шпори)

бути використані а-ром у тестах оцінки надійності вн контролю п-ва та в

незалежних ауд процедурах.

51. осн етапи а-ту фін р-тів

Кінцевий фін. рез-т д-яі п-ва — це балансовий приб. або збиток, які є

алгебраїчною сумою резул. від реаліз. прод., робіт і послуг, іншої

реалізації, доходів і витрат від позареал-х операцій тощо. Фін. рез. д-ті п-

ва хар-ть також показники виручки (ВД) від реаліз. прод., ПДВ

1. Визначення прибутку від реаліз. товарної прод. (робіт, послуг).

Прибуток від реалізації продукції та ін. реалізації визначається як різниця між

виручкою від реалізації у діючих цінах без ПДВ і витратами на виробництво і

реалізацію продукції та МЦ. У собівартість продукції при визначенні прибутку

включають: матеріальні витрати; амортизаційні відрахування на повне відновлення

основних засобів; витрати на оплату праці, включаючи преміювання не лише

робітників, а й керівників, спеціалістів та інших службовців за виробничі

результати; відрахування на державне соціальне страхування, відрахування з

обов'язкового медичного страхування, платежі з обов'язкового страхування майна;

сплату відсотків за короткострокові кредити банку, крім відсотки за прострочені

позики; витрати з усіх видів ремонтів та інші витрати на виробництво і

реалізацію продукції.

2. Визначення суми балансового прибутку. Балансовий прибуток — це сума

прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від

позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. До складу

доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включають: доходи, отримані від

участі у спільних підприємствах; від здавання майна в оренду; дивіденди по

акціях, облігаціях та інших ЦП, які належать підприємству; суми, одержані у

вигляді економічних санкцій і відшкодування збитків; інші витрати і доходи від

операцій, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції.

Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують

формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор насамперед має оцінити

вплив прогресивних факторів формування прибутку — зниження с/в продукції,

підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також

фактори, які не є заслугою підприємства, — завищення цін, тарифів, порушення

встановлених стандартів тощо.

3. Визначення величини балансового прибутку, який підлягає оподаткуванню.

4. Визначення величини податку на прибуток (доход), що належить сплаті до

бюджету. Аудитор користується нормативними документами щодо оподаткування,

а також пільгами, які надаються СПД при обчисленні податків. Об'єктом

оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням валового доходу звітного

періоду на суму валових витрат та частини амортизації.

5. Визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився у розпорядженні

підприємства. Чистий прибуток підприємства визначається аудитором як

різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з

урахуванням пільг. Напрями використання чистого прибутку визначаються

підприємством самостійно.

Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства аудитор визначає за

величиною чистого прибутку і фінансовим станом. Важливо не тільки отримати

якнайбільший прибуток, а й використати прибуток, що залишився у розпорядженні

підприємства. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства

виявляються успіхи або недоліки розвитку підприємства.

52. Етапи аудиту і його стадії

1 – попереднє дослідження об’єкта А:

- умови діяльності підпр-ва-замовника

- визначення типу, стуктури п-ва і управління ним

2 – планування А:

- планування і послідуючий контроль А;

- вивчення і оцінка форми і методів обліку.

3 – перевірка внутрішнього контролю підпр-ва

4 – аналітична перевірка фінансової інформації: реальність статей балансу,

відповідність даних бух зв-сті обліковим регістрам, відпов-сть прибутків і

збитків факт рез-татам д-ті.

5 – огляд фін звітності: перевірка зв-сті в цілому і перевірка аудиторської

роботи з метою визначення достовірності і об’єктивності інформації фін зв-

сті; пер-ка відповідності зв-сті обліковій практиці і діючому законодавству.

6 – підготовка аудит звіту і висновку - узагальнення результатів перевірки

Стадії аудиту.

Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються

стадіями. Можна виділити такі стадії: 1) дослідницька, тобто

вивчаються особливості підприємства, його організація, структура, продукція і

послуги підприємства. Вивчаються перспективи розвитку підприємства. Вивчається

система обліково-аналітичного процесу на підприємстві. Виробляється загальний

підхід до проведення аудиту, виділяються проблемні напрямки аудиту, оцінюється

ступінь руху, складається попередній варіант програми аудиторської перевірки,

визначаються обсяги робіт і призначення конкретних виконавців;

2) підготовчо-узгоджувальна стадія – узгоджується замовником програма

перевірки, обсяг робіт, термін проведення, форма представлення аудиту, також

узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми,

визначається вартість аудиторських послуг. Закріплюється всі ці домовленості

договором (угодою). Після цього готується необхідна нормативно-правова база для

перевірки;

3) основна стадія – проводиться аудит (аудиторські послуги) і нотується

підсумкова аудиторська документація;

4) заключна стадія – обговорюється додаткова документація, що

передається замовнику і надається аудиторський висновок.

76. Мета аудиту. Осн. Завдання а-ту

Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяльність" аудит провадиться з

метою визначення достовірності звітності суб'єктів господарювання, обліку,

його повноти та відповідності чинному законодавству і встановленим

нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазначено в аудиторському

висновку.

Основні задачі аудиту – збирання та обробка достовірної інформації про

фінансову діяльність суб’єкта господарювання і на цій основі аудиторського

рішення.

Крім того аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності

суб’єкта, що перевіряється і для того, щоб скласти достовірний аудиторський

висновок аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація в

бухгалтерській документації достатня і достовірна.

53. етапи провед-ня аудит валютних операцій.

Аудит починається з ознайомлення з д-тю п-тва: перевіряється наявність

зовнішньо-економічних операцій, розрахунків по них, наявність поточного

рахунку в банку в іноземній валюті.Аудитор встановлює, якими формами

розрахунків користюється п-тво. Аудитор перевіряє правильність відображення

валютних операцій в обліку, особливістю є те , що кожна операція

відображається і в іноземній валюті і в гривнях. Аудитор перевіряє

правильність перерахунку валюти у гривні за курсом НБУ на дату здійснення

операції. При перевірці обовязково контролюється строк повернення валюти в

Україну (90 днів) за відвантажену продукцію, роботи, послуги. Перевіряється

правильність ведення обліку валютних операцій : по р-ку 312” Поточні рахунки

в банку в іноземній валюті”,632 “Розрахунки з іноземними постачальниками” ,

362” Розрах з іноз покупцями” 71”Інший операційний дохід”. Аудитор перевіряє

правильність визначення курсових різниць та відображення їх в обліку. Аудитор

перевіряє встановлену суму обовязкового подажу валюти, яка знаходиться на

рахунку (50%). та правильність зарахування гривневої виручки. При перевірці

грошових коштів, що надійшли на рахунок, встановлюються правильність і

повнота їх зарахування. Аудитор перевіряє всі операції з купівлі-продажу

валюти, правильність оформлення платіжних документів та обробки виписок

банку. На завершення перевіряє правильність відображення валютних коштів в

балансі п-тва та правильність перерахунку монетарних статей за курсом НБУ на

дату балансу.

61. Етапи провед-ня кас. оп-й

Для обліку касових використовується рахунок 30 “Каса”, на якому

відображається рух і наявність ГК в касі. Достовірність відображення операцій

по цьому рахунку досліджується ретельно. Аудиторська перевірка касових

операцій складається з 7 етапів.

На 1 етапі необхідно провести раптову ревізію каси з повним поаркушним

перерахуванням всіх грошей, що знаходяться в касі (1 раз в квартал).

2 етапом є перевірка правильності заповнення касових документів та

організації порядку ведення касових операцій. Насамперед. Перевіряється

правильність заповнення прибуткових і видаткових КО. Не допускаються будь-які

виправлення в них. При перевірці порядку ведення касової книги необхідно

перевірити і по можливості встановити, щоб на підприємство мало тільки одну

касову книгу, яка повинна бути прошнурована, пронумерована. Будь-які підчистки

та необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються.

На 3 етапі аудитор перевіряє наявність проведення інвентаризації каси

(чи проводиться вона не рідше 1 разу в квартал, якісний склад комісії та ін.).

На 4 етапі аудитор перевіряє дотримання ліміту залишків готівки в касі,

тобто перевіряється повідомлення банку, ретельно перевіряється касова книга на

предмет перевищення встановленого ліміту.

На 5 етапі перевіряється правильність видачі готівки з каси

встановлюється, на які цілі отримували і видавали готівку.

6 етап: перевіряється оприбуткування готівки в касі. Необхідно визначити

чи повністю підприємство оприбуткувало готівку, яка надходить з різних джерел.

Робота касових апаратів також перевіряється.

7 етап: співставлення первинних даних, аналітичних і синтетичних

облікових регістрів з даними, відображеними у звітності підприємства, з метою

встановлення їх відповідності. Збереження готівки є також важливим при

проведенні аудиту.

Т.ч. при проведенні аудиту касових операцій використовують: прибуткові і

видаткові касові ордери, касову книгу, журнал реєстрації прибуткових і

видаткових касових документів, повідомлення банку, ЖО-1, відомість №2,

баланс, акти інвентаризації.

62. Етапи провед-ня а-ту запасів

Для обліку ТМЦ використовується рахунок “Матеріали”. На цьому рахунку

підприємства обліковують рух сировини, а для руху і обліку палива

використовують рахунок “Паливо”, а рахунок “Товари” відображає рух товарів в

сфері обігу і придбання. При аудиті перевіряється достовірність відображення

операцій на відповідних рахунках БО. Звертається особлива увага на переоцінку

ТМЦ, джерела їх покриття (різниць).

Перевіряються ці питання відповідно до Порядку проведення дооцінки залишків

ТМЦ, який затверджений Мінекономіки і МФУ України. Дотримання цього порядку

перевіряється на об’єкти і якщо були встановлені порушення, то переоцінка

вважається недійсною.

У цьому випадку аудитор повинен визначити, на яку суму було знижено

оподаткований прибуток, доход внаслідок віднесення сум дооцінки, на

поповнення сум до оцінки, або віднесення втрат на зитки. Аудитор перевіряє

правильність визначення обсягів товарної продукції, що підлягає уцінці,

організація проведення уцінки та документального оформлення. Особлива увага

приділяється визначенню джерел фінансування уцінки та відображенню їх в БО.

Об’єктом аудиту є і МШП. Перевіряються такі питання: законність списання МШП,

його методика, порядок.

Етапи аудиту МШП: 1) вивчається побудова обліку МШП, визначаються які

види МШП використовуються; 2) перевіряється правильність віднесення

придбаних предметів та засобів до МШП за критеріями, встановленими

законодавством. Для цього досліджуються первинні документи з оприбуткування

МШП. Аудитор робить висновок про дотримання підприємством вимог законодавства

щодо питання віднесення придбаних засобів до МШП. Дуже ретельну увагу слід

приділяти правильності та обліку списання МШП; 3) Перевіряється правильність

ведення обліку списання МШП. Аудитор перевіряє чи використовує підприємство для

обліку зносу МШП рахунок 13 “Знос МШП”, а також, яка сума відображена по К

Т13 в кореспонденції з ДТ відповідних витратних рахунків; 4) на

завершальному етапі встановлюється відповідність синтетичних показників по

наявності і зносу, показникам аналітичних і первинних документів. Це

досягається співставленням даних балансу, головної книги, відомостей з обліку

МШП та первинних документів між собою.

63. Етапи про-ня а-ту наяв-ті і руху ОЗ

При проведенні аудиту досліджуються операції, які відображають рух ОЗ.

Відомо, що ОЗ надходять на підприємства з різних джерел: від постачальників

за плату, засновників у вигляді внесків до СФ, безкоштовно від ін. СПД.

Етапи аудиту ОЗ: 1) Одиницею обліку ОЗ є інвентарний об’єкт. Кожному

інвентарному об’єкту незалежно від його знаходження, в експлуатації або на

складі, присвоюється відповідний інвентарний номер. Ці інвентарні номери

повинні проставлятися на всіх первинних документах, які є підставою для

відображення в обліку їх наявності або руху. В зв’язку з цим аудит ОЗ

необхідно починати з перевірки збереження ОЗ. Вона здійснюється

шляхом проведення інвентаризації ОЗ. Інвентаризацією встановлюється наявність

та технічний стан об’єктів ОЗ.

2) наступним етапом аудиту є перевірка правильності відображення в обліку руху

ОЗ. Первинним документом, що є підставою для введення в експлуатацію ОЗ є акт

приймання-передачі (ф. ОЗ-1). Цей акт повинен складатися на введення кожного

окремого інвентарного об’єкту. В період проведення аудиту необхідно перевірити,

що на кожен об’єкт була виписана інвентарна картка. Інвентарна картка є

регістром аналітичного обліку ОЗ, яка дає можливість контролювати їх наявність

в місцях зберігання. Вибуття ОЗ відбувається шляхом їх реалізації,

безкоштовної передачі, а в разі їх повного фізичного або морального зносу,

остаточного вибуття з ладу або загибелі – шляхом списання. Тому перевірка

реалізації або безкоштовної передачі ОЗ починається з ознайомлення з рішенням

щодо відповідних дій. В залежності від підпорядкованості підприємства цей

документ може бути протоколом загальних зборів засновників, дозволом фонду

державного майна, відповідного відомства, тощо.

3) наступним етапом є перевірка відображення в обліку порядку ліквідації,

реалізації або надходження ОЗ. В залежності від форми власності підприємства

(державна, недержавна) визначається порядок обліку. Основною відмінністю є

те, що на підприємствах державної форми власності ліквідація і надходження ОЗ

відбувається зі зміною СФ, на недержавних підприємствах СФ не змінюється.

4) останнім етапом аудиту руху ОЗ є перевірка відповідності первинних

документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані

інвентарних карток з даними головної книги, балансу, звіту про фінансово-

майновий стан підприємства.

67.Етапи проведення аудиту з бюджетом.

1.Вивчення особливостей підприємства, його організації. 2. Узгодження

програми перевірки з клієнтом, термінів її проведеня, вартості послуг,

визначення відповідальності сторін. 3. Проведення аудиту-визначається:

відповідність розрахунку платежу в бюджет-ПДВ- з-ну У.” Про ПДВ”; відповід-ть

розрахунку оподатковуємого прибутку з-ну У.”Про оподаткув-ня прибутку

підприємств”; відпов-ть розр-ків і сплати держ. мита за операції з ЦП

Декрету КМУ"Про держ. мито”; відпов-ть нарах-ня і сплати в бюджет

прибуткового податку з громадян по з/п, ін. виплат, дивідендів Декрету КМУ

“Про прибутк. податок з громадян”; відпов-ть розрах-ку збору на обов`язк.

держ. пенсійне страх-ня діючому зак-тву; відпов-ть розр-ку збору на

обов.соціал. страх-ня на випадок безр-тя в Держ.фонд сприяння захисту нас-ня

діючому зак-тву; відпов-ть утримань в Держ. інноваційний фонд діюч. зак-тву;

відпов-ть відрахувань за ін. податками і зборами з-ну У. “Про систему

оподатк-ня”(із змінами і доповненнями). 4.Складання аудиторського висновку,

процес передачі підсумкової документації замовнику аудиту.

72. Зміст і форми робочих доктів.

Робочі документи – це записи, в яких аудитор фіксує використані

процедури, тести, одержану інформацію і відповідні висновки, які зроблені в

ході аудиту. Аудиторські документи аудитора повинні включати в себе всю

інформацію, яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки, яка

має підтвердити ті підсумки, які зроблені у висновках.

Робочий документ має функції: 1) забезпечити обґрунтування аудиторського

висновку та відповідати загальноприйнятим нормам у професійній практиці;

2) забезпечити реєстрацію планування та виконання аудиту; 3) сприяти

методичному підходу до аудиту; 4) надавати допомогу аудитору в його

роботі.

Робочі документи аудитора мають бути професійно складені. Їхнє оформлення

повинно забезпечувати доступність для читання. Проте конкретні форми

використання робочих документів визначаються аудиторською фірмою, аудиторами

з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.

Робочі документи повинні включати: 1) інформацію, що стосується юр. та

організаційної структури підприємства; 2) необхідні витяги або копії юр.

документів, угоди, протоколи; 3) вивчення та оцінка система обліку і

внутрішнього контролю; 4) документація про планування аудиту; 5) аналіз

операцій та залишків за рахунками.

Проте робочі документи аудитора не можуть розглядатись як частина фінансової

документації клієнта і після завершення аудиту робочі документи залишаються в

аудитора і є його власністю. Проте його право власності обмежується етичними

нормативами та умовами конфіденційності.

Робочі документи не можна вивчати або вилучати в аудитора за винятком тих

випадків, коли це передбачається рішенням судово-слідчих органів. Термін

зберігання їх визначається як практикою аудиторської діяльності, так і

юридичними умовами.

Класифікація робочих документів аудитора:

1) по часу ведення та використання: довгострокові, нетривалого використання;

2) за способом та джерелами отримання: від третіх осіб, від

підприємства-клієнта, складені аудитором;

3) по характеру інформації: правового характеру, про керівництво і

персонал підприємства, про структуру і організацію підприємства, про економічну

основу діяльності підприємства, про систему внутрішнього контролю, про систему

БО, аудиторські організаційно-функціональні документи, документи оцінки

аудиторського ризику, аудиторські документи по перевірці окремих статей та

показників річного звіту, кореспонденція аудитора, підсумковий висновок,

пропозиції та рекомендації;

4) за призначенням: оглядові, інформативні, перевірочні, підтверджуючі,

розрахункові, порівняльні, аналітичні;

5) за ступенем стандартизації: стандартизовані, вільної форми;

6) за формою представлення: графічні, табличні, текстові, комбіновані;

7) за технікою складання: ручні, на машинних носіях.

73. Інф, що над-ся а-рові кер-ком п-ва

Під час аудиторської перевірки аудитор може отримувати безліч інформації

від к-ва підприємства, яка надається як за власним бажанням кер-ва, так

і на вимогу аудитора.

Причому, якщо така інформація стосується суттєвих позицій фінансової

звітності п-ва, від аудитора вимагається:

отримати перевірені докази з внутрішніх джерел інф-ї п-ва або із

зовнішніх; оцінити зрозумілість та відповідність даних, наданих

керівництвом клієнта та зіставити їх з іншими ауд доказами, в тому числі з

іншою інф-ю, отриманою від керівництва п-ва; вирішити для себе, чи

особи, які надають інф-ю стосовно фінансової звітності п-ва, в

достатній мірі можуть пояснити її зміст.

Інф-я, яка надається кер-вом п-ва, не може заміняти інші докази, котрі

аудитор може отримати. Н-д, нова інф-я про витрати на придбання того чи

іншого активу не може заміняти інші ауд докази з цього питання. Якщо

аудитору не вдалося отримати необхідну кількість доказів щодо

показників, як визнані суттєвими, а такі докази на думку аудитора існують в

принципі, можливість скласти думку з цього питання вважається обмеженою,

навіть при умові, що з цього питання інф-я від кер-ва отримана.

А-р може опинитися в ситуації, коли інф-я, надана кер-вом клієнта, буде

єдиним доступним джерелом ауд доказів. Наприклад, важається сумнівною

можливість отримання будь-яких доказів щодо операцій п-ва, крім інф-ї від

кер-ва на підтвердження його намірів.

Якщо інф-я, отримана від керівництва клієнта, суперечить іншим

аудиторським доказам, аудитору необх з'ясувати причину цих

суперечностей і, в разі необхідності, переглянути надійність всіх ін

наданих кер-вом даних.

77. Мета і задачі вн аудиту

Внутрішній аудит" означає діяльність внутрішньої

аудиторської служби (або служби внутрішніх ревізорів)

підприємства, яку, незалежно від назви, можна розглядати як

Страницы: 1, 2, 3, 4