реферат скачать
 
Главная | Карта сайта
реферат скачать
РАЗДЕЛЫ

реферат скачать
ПАРТНЕРЫ

реферат скачать
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

реферат скачать
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Шпора: Аудит (шпори)

бухобліку.

Невідповідне відобр записів у реєстрах обліку - ненавмисне або

навмисне відображення фін інф-ї в системі рахунків у неповному обсязі, в

оцінці, яка відрізняється

від прийнятих норм і таке інше.

125. Поняття та зміст аудит.звіту.

Звіт аудитора про перевірку госп.діяльності – документ, який подається в

стислій стандартній формі аудитором і який містить результати проведених

досліджень госп.діяльності об’єкта, який перевіряється. У звіті повідомляють

про законність здійснених операцій, економічність і ефективність витрат

коштів і продуктивність досягнення поставлених задач. Інформація, яка

подається у звіті, повинна бути чіткою та ясною, надійною та компетентною, а

також незалежною, об’єктивною, правдивою і конструктивною. Дані, які

містяться у звіті аудитора, необхідні керівництву ек.суб’єкта, який

перевіряється, для того, щоб мати уявлення про недоліки в облік.записах,

бух.регістрах і системі внутр.контролю, які можуть привести до суттєвих

помилок в бух.звітності. Крім цього, у звіті містяться конструктивні

пропозиції щодо удосконалення системи б/о і внутр.контролю під-ва.

Звіти мають певну форму і містять слідуючі відомості: заголовок, підпис і

дату; інформацію про задачі та межі А; повні відомості про результати

перевірки; кому адресуються матеріали А; предмет А (назва одиниці, дата і

період часу); обгрунтування для А; відповідність стандартам; дані про строки

представлення звітів.

127Повідомлення про шахрайство та помилки:

1) Керівництву

Аудитор повинен якомога скоріше повідомити про виявлене шахрайство або

помилки к-во п-ва, коли він навіть припускає, що помилки чи факти

шахрайства можуть існувати, хай

навіть потенційний ефект від них не істот і не впливає на фін звітність

п-ва, або якщо шахрайство чи серйозні помилки знайдені.

При визначенні необх-ті представлення інф-ї п-ву, котрому необхідно

надати інф-ю про можливі або наявні факти шахрайства чи суттєві помилки,

аудитор повинен врахувати всі пов'язані з цим обставини. Стосовно

фактів шахрайства, то аудитор має оцінити участь у цьому керівних осіб п-

ва. У більшості випадків про існування шахрайства буде доцільно повідомити

керівника особи, яка задіяна у шахрайстві і займає службову посаду на

рівень нижчу, ніж її безпосередній

керівник

2) Користувачам аудиторського звіту

Якщо аудитор дійшов висновку, що помилки та шахрайство є істотним на рівні

фінансової звітності підприємства і не можуть бути відповідно в ній

відображені або не можуть бути зроблені виправлення звітності, то

йому слід дати ауд висновок негативного характеру або відмовитися від

висновку.

128. Порядок продовження дії сертифікату. Аудитори, строк дії сертифікату

яких закінчується не раніше 3 і не пізніше 1 місяця повинні подати до

секретаріату АПУ документи: 1) клопотання; 2) витяг з трудової книжки; 3)

сертифікат, термін дії якого закінчується; 4) реферат про аудиторську

діяльність і підвищення кваліфікації за весь період дії сертифікату. Якщо

аудитори працюють за фахом не менше 3 років і не мають ніяких зауважень по

роботі, то приймається відповідне рішення (заноситься до протоколу) і дія

сертифікату продовжується на 5 років. Якщо аудитор працював 2–3 роки, то він

проходить співбесіду. Якщо аудитор не працював або працював менше 2 років, або

не надав документів вчасно складають іспит.

129. Порядок сертифікації а-в в Укр.

Для отримання сертифікату претендент подає до АПУ в одному примірнику перелік

таких документів: 1) клопотання за встановленою формою;

2) копія диплома, засвідчена у встановленому порядку; 3)

виписка з трудової книжки, засвідчена у встановленому порядку; 4) документ

про оплату.

Всі ці документи надсилаються до АПУ і відповідальність за них несе особа,

яка їх подала. Іспити, тобто визначення рівня знань, складаються кожним

претендентом в порядку, затвердженому рішенням АПУ. Для проведення іспиту

створюється комісія із 5 членів. Оцінка ставиться так: складено або не

складено. Наслідки іспиту заносяться до протоколу, який підписується членами

комісії. Рішення екзаменаційної комісії повідомляється особам в день

складання іспиту. Видача сертифікату проводиться секретаріатом АПУ після

затвердження протоколу рішень.

Сертифікат – це офіційний документ, який засвідчує право громадянина

України на здійснення аудиту підприємств і організацій (серія А) і банків

(серія Б) на території України. Бланк сертифікату є бланком суворої звітності з

зазначенням номера і серії.

132. Права, обов’язки і відповідальність аудиторів і АФ.

Права аудиторів і аудиторських фірм. Аудитори і аудиторські фірми України

мають право: 1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі

чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із

замовником, професійних знань та досвіду;

2) отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмету

перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб. 3) отримувати

необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та

працівників замовника; 4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей,

вимагати від керівництва господарюючого суб'єкта проведення контрольних

оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких

здійснюється перевірка документів;

5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців

різного профілю.

133.Предмет, метод, об’єкти аудиту.

Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок

(аудиту), пов’язаних з ними експертиз, консультування з питань БО, звітності,

оподаткування, аналізу фін-госп діяльності та інших видів економіко-правового

забезпечення підприємницької діяльності юр. і фіз. осіб.

Послуги можуть надаватись по приватизації майна, комерціалізації торгівлі,

розгляд справ клієнтів в арбітражних судах. Таким чином метою проведення

аудиту є складання аудиторського висновку про фінансовий стан суб’єкта, що

перевіряється.

Основні задачі аудиту – збирання та обробка достовірної інформації про

фінансову діяльність суб’єкта господарювання і на цій основі аудиторського

рішення.

Крім того аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності

суб’єкта, що перевіряється і для того, щоб скласти достовірний аудиторський

висновок аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація в

бухгалтерській документації достатня і достовірна.

Предмет аудиту – стан економічних, організаційних, інформаційних та інших

характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки. Як видно з

цього формулювання предмет аудиту має багато спільного з предметом ревізії та

економічного аналізу. Разом з тим вони мають розбіжності, аудит виходить за

рамки контролю і ревізії тому, що питання податків, оцінки майна, ефективності

системи управління не є питанням аналізу і ревізії (питання розрахунків з

бюджетом, правильність перерахованих сум по податках є предметом ревізії).

Аудит має свій метод дослідження, який ґрунтується на основних

положеннях діалектичних методів пізнання і на законах політичної економії. В

аудиторській практиці використовується аналіз, який тісно пов’язаний із

синтезом. В тісному зв’язку з ним є такі категорії пізнання як індукція і

дедукція. Таким чином об’єкт вивчається від часткового до загального.

Дедукція – спосіб логічного мислення, який полягає у русі від загального

до одиничного. Дедуктивний метод використовують аудитори при вивченні фін-госп

діяльності підприємства, системи БО і взагалі ефективності системи управління.

Таким чином індуктивні та дедуктивні методи в практиці використовуються

взаємопов’язано.

Методи аудиту – сукупність способів, прийомів для дослідження стану

об’єктів, що вивчаються. Їх можна згрупувати так:

1) прийом, що дозволяє вивчити кількісний та якісний стан об’єкта; 2)

дозволяє визначити відхилення фактичного стану від діючих норм; 3) пов’язані

з оцінкою стану об’єкту (в минулому, теперішньому і майбутньому).

Важливе значення в методі аудиту має оцінка ризику, який притаманний АД.

Під об’єктом АД розуміють взаємопов’язані економічні, органічні,

технологічні, інформаційні та інші сторони функціонування системи, що

вивчається, стан якої може бути оцінений кількісно і якісно. Об’єкти аудиту

можуть бути різними за станом та структурою.

135 Припустима помилка

. Припустима помилка - це максимальне значення помилки в сукупності

даних, котра стає суттєвою при прийнятті рішення про ефективність

вибіркової перевірки. Допустима помилка визначається на етапі планування та

при здійсненні аудитором процедур перевірки і є складовою частиною

суттєвості. Що менша припустимість помилки, то більше треба використовувати

обсяг вибірки.

Під час здійснення тестів внутрішнього контролю підприємства під

допустимою помилкою розуміється максимальний розмір відхилення від

контрольної процедури, котрий визначається аудитором на підставі

попередньої оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю

підприємства. При здійсненні незалежних процедур перевірки припустима

помилка - це максимально припустима сума відхилення в бухгалтерському балансі

та проводках, яка приймається аудитором.

137. Процедури одержання ауд доказів.

"Процедури перевірки на суттєвість" - це перевірки, що виконуються

для одержання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих перекручень у

фінансовій звітності. Аудитор одержує аудиторські докази шляхом

застосування однієї або декількох із зазначених нижче процедур: перевірки,

спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних

процедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу,

протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано.

Перевірка. Перевірка складається з вивчення бухгалтерських реєстрів,

документів або матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських реєстрів та

документів надає аудиторські докази різного рівня надійності, залежно

від їхнього характеру і джерела отримання та ефективності засобів внутрішнього

контролю підприємства. До трьох основних категорій документальних аудиторських

доказів, які мають для аудитора різний рівень надійності, належать:

документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються у третіх

осіб; документальні аудиторські докази, які створені третіми особами і

зберігаються на підприємстві; документальні аудиторські докази, які створені

і зберігаються на підприємстві.

Перевірка матеріальних активів забезпечує надійні аудиторські докази

стосовно їх наявності, але не завжди стосовно права власності на них та

правильності відображення їх вартості.

Спостереження. Цей процес полягає в спостереженні процесу або процедури,

яка виконується іншими особами, наприклад, спостереження аудитора за

підрахунком товарно-матеріальних запасів працівниками компанії або за

виконанням процедур контролю, після яких не залишається ознак їх проведення

з точки зору аудиту.

Опитування і підтвердження. Опитування полягає в пошуку інформації,

котру можна отримати від обізнаних осіб підприємства або поза його

межами. Опитування можуть варіювати від формальних письмових запитів,

адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників

підприємства. Відповіді на опитування можуть дати аудитору інформацію,

якою він раніше не володів, або підтверджувальні аудиторські

докази.

Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджувальної

інформації, яка міститься в бухгалтерських реєстрах. Наприклад,

аудитор, як правило, шукає прямого підтвердження сум дебіторської

заборгованості шляхом спілкування з боржниками підприємства.

Підрахунок. Підрахунок полягає у перевірці арифметичної точності

первинних документів та реєстрів обліку або у самостійному проведенні

підрахунків.

Аналітичні процедури. Аналітичні процедури полягають в аналізі

найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове

дослідження відхилень і взаємозв'язків, котрі суперечать іншій інформації, що

стосується цієї справи, або відхиляються від показників, які очікуються.

138. Процедури перевірки, які вик-є осн. а-р.

Аудитор одержує аудиторські свідчення шляхом застосування таких процедур:

перевірка, спостереження, опитування, підтвердження, підрахунки, аналітичні

процедури.

Перевірка складається з вивчення бухгалтерських регістрів, документів які

дають змогу зібрати аудиторські свідчення різного ступеня надійності. До

основних категорій документальних аудиторських свідчень належать: 1)

документальні аудиторські свідчення, які створені і зберігаються 3-ми особами;

2) документальні аудиторські свідчення, які створені і зберігаються у клієнта.

спостереження полягає в аналізі процесу або процедур, що використовуються

ін. особами. Наприклад: спостереження аудитора за підрахуванням

товарно-матеріальних запасів працівниками клієнта. опитування полягає в

збиранні інформації від обізнаних осіб клієнта і поза його межами. Опитування

може дати нову інформацію або підтвердити існуючу. Підтвердження – суми

дебіторів і кредиторів (акт звірки). Підрахунки полягають у перевірці

відповідності сум, які зазначені в регістрах обліку і первинних документах.

Аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших показників і

співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків,

котрі суперечать іншій інформації, що стосується цієї справи, або

відхиляються від показників, які очікуються

139. Ризик ауд. фірми при провед-ні а-ту

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ступенем ризику, це питання є

дуже важливим при попередній оцінці стану клієнта. Про це можна судити навіть

з того, що аудиторському ризику приділяється в шести діючих національних

нормативах аудиту, які затверджені АПУ.

Т.ч. аудиторський ризик – це помилкове підтвердження аудитором

достовірності фінансової звітності, яка у подальшій перевірці не підтверджена

іншими аудиторами або контролюючими органами.

За своїм змістом аудиторський ризик відрізняється від неспроможності аудита.

Неспроможність аудиту – це ситуація, коли аудитор робить неточний висновок

після аудиторської перевірки та помилкове узагальнення, що може бути наслідком

невиконання вимог стандартів аудиту.

З аудитом фінансової звітності безпосередньо пов’язано кілька аспектів ризику

– 2 основних види ризику: 1) аудиторський ризик; 2) ризик для

бізнесу (аудитора, фірми).

Аудиторський висновок полягає в наступному: аудитор дійшов висновку, що

фінансова звітність складена правильно і на цій підставі в аудиторському

висновку стверджується без застереження, а у дійсності є істотні похибки.

Ризик для бізнесу – аудитор, аудиторська фірма може потерпіти невдач у

взаємовідносинах з клієнтом, навіть, тоді, коли надано правильний

аудиторський висновок. Це можливо у випадках розголошення конфіденційності

аудиторського висновку, відсутності рекомендацій щодо прогнозування

діяльності клієнта на перспективу, тощо.

Загальноприйняті стандарти аудиту потребують щоб аудитор володів знаннями

системи внутрішньогосподарського контролю для збирання аудиторських свідчень.

Вивчивши цю систему аудитор оцінює можливість виявлення помилок і запобігання

їм, а також відхилення від нормативів.

Така оцінка включає застосування конкретних процедур, які знижують вірогідність

того, що помилки і відхилення від норм можуть виникнути, будуть виявлені і

своєчасно усунені – оцінка ризику контролю.

Міжнародними і національними нормами аудиту передбачено моделювання

аудиторського ризику. Орієнтована модель аудиторського ризику може бути

представлена таким алгоритмом:

Р1 = Р2 Р3 Р4

Р1,Р2, Р3, Р4 – відповідно ризик

прийнятий, внутрішньогосподарський, ризик контролю, ризик не виявлення.

Ступінь аудиторського ризику ґрунтується на експертній оцінці аудитора.

Складові сегменти моделей аудиторського ризику:

1) прийнятний аудиторський ризик – суб’єктивно встановлений рівень

ризику, який готовий взяти не себе аудитор і полягає в тому, що у фінансовій

звітності будуть виявлені похибки і представлення аудиторського висновку без

застережень. Якщо аудитор визначає для себе менший рівень аудиторського ризику,

то це означає, що він прагне до більшої впевненості у тому, що фінансова

звітність не має істотних похибок. Нульовий ризик – повна впевненість, 100%-й

ризик - повна впевненість. Сутність ризику може коливатись від 0 до 1.

2) Внутрішньогосподарський ризик, тобто наявність значних похибок у

фінансовій звітності за відсутності внутрішньогосподарського контролю. Якщо

аудитор нехтує фактором ВК і складає висновок про вірогідність наявності

помилок, то цим він стверджує високий рівень внутрішньогосподарського ризику.

При встановленні ВГР не береться до уваги ВГК тому, що він входить до моделі

аудиторського ризику як самостійний елемент, що називається ризиком

контролю – оцінка ефективності системи ВГК клієнта з погляду спроможності

запобігати помилкам або виявляти їх, тобто коли система контролю ефективна, то

аудитор може підвищити рівень ризику не виявлення, тому що скорочує імовірність

погрішностей у фінансовій звітності.

Ризик не виявлення – ризик, який аудитор готовий взяти на себе такою

мірою, в якій він ризикує не виявити істотні помилки у фінансовій звітності за

допомогою аудиторських процедур. Рівень аудиторського ризику залежить від

професійності аудиторів, їх морально-вольових та етичних якостей, т.ч.

аудиторський ризик можна представити у вигляді моделі: прийнятий аудиторський

ризик, ВГР, ризик контролю, ризик невиявленності.

140. . Ризик виявлення помилок

Ризик виявлення – ризик, який аудитор готовий взяти на себе такою мірою,

в якій він ризикує не виявити істотні помилки у фінансовій звітності за

допомогою аудиторських процедур. Рівень аудиторського ризику залежить від

професійності аудиторів, їх морально-вольових та етичних якостей, т.ч.

аудиторський ризик можна представити у вигляді моделі: прийнятий аудиторський

ризик, ВГР, ризик контролю, ризик невиявленності

141. Ризик контролю в а-ті

Ризик контролю – оцінка ефективності системи ВГК клієнта з погляду

спроможності запобігати помилкам або виявляти їх, тобто коли система контролю

ефективна, то аудитор може підвищити рівень ризику не виявлення, тому що

скорочує імовірність погрішностей у фінансовій звітності.

142. Внугосп ризик, тобто наявність значних похибок у фінансовій

звітності за відсутності внутрішньогосподарського контролю. Якщо аудитор нехтує

фактором ВК і складає висновок про вірогідність наявності помилок, то цим він

стверджує високий рівень внутрішньогосподарського ризику.

143 Ризик неефективності вибіркової перевірки

Ризик неефективності вибіркової перевірки - це ймовірність того,

що аудиторський висновок, підготовлений на засадах вибіркового

дослідження, може відрізнятися від висновку, котрий було б зроблено,

коли б аудитор зробив таку перевірку шляхом суцільної перевірки з

використанням тих самих аналітичних процедур.

Ризик неефективності вибіркової перевірки

свідчить про ймовірність помилкового рішення, яке може бути прийняте

на підставі даних вибірки. Він існує і при статистичних, і при

нестатистичних методах вибіркової перевірки. Його не можна обминути

при вибірковому контролі. Аудитор може контролювати ризик

неефективності вибіркової перевірки шляхом відповідного планування

аудиторських процедур і спостереження за ними

144. Спеціальні вимоги до провед а-ту

Забороняється проведення аудиту: 1) аудитором, який має прямі родинні

стосунки з керівництвом господарюючого суб'єкта, що перевіряється; 2)

аудитором, який має особисті майнові інтереси у господарюючого

суб'єкта, що перевіряється; 3) аудитором - членом керівництва, засновником

або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється; 4) аудитором -

працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється; 5) аудитором -

працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи

представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється

145. Створення Аудиторської палати України

Аудиторська палата України створюється і функціонує як незалежний,

самостійний орган на засадах самоврядування. Аудиторська палата України є

юридичною особою, веде відповідний облік та звітність. Аудиторська

палата України набуває повноважень юридичної особи від дня реєстрації

у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту,

затвердженого в порядку, передбаченому цим Законом. Плата за реєстрацію не

справляється. Аудиторська палата України формується шляхом делегування до

її складу п'яти представників від професійної громадської

організації аудиторів України, по одному представникові від

Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції

України, Національного банку України, Міністерства статистики України,

Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних,

наукових та інших організацій. Фахівці від навчальних, наукових та інших

організацій делегуються за їх згодою професійною громадською

організацією аудиторів України в кількості п'яти представників і по

одному представнику за пропозицією Міністерства фінансів України,

Головної державної податкової інспекції України, Національного банку

України, Міністерства статистики України та Міністерства юстиції України.

Порядок делегування визначається відповідно з'їздом, правлінням,

колегією або іншим вищим керівним органом з дотриманням вимог

статті 12 цього Закону. Загальна кількість членів Аудиторської палати

України становить двадцять осіб. Аудиторська палата України створює на

території України регіональні відділення, повноваження яких

визначаються Аудиторською палатою України. Ведення поточних справ в

Аудиторській палаті України здійснює Секретаріат, який очолює завідуючий.

Завідуючий Секретаріатом несе персональну відповідальність за ефективне

використання майна та коштів Аудиторської палати України і створення

належних умов для виконання функціональних обов'язків її членами.

146. Структура договору

Детальна структура договору може бути різною, проте його форма в цілому

повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання

договорів. У преамбулі договору після зазначення назви та номера договору,

місця й дати його підписання, повинні бути наведені назви сторін, які

склали договір (замовник та

виконавець), прізвища посадових осіб, які підписали договір від імені

кожної сторони.

Розділи: "Предмет договору" (вказується назва аудиторської послуги, мета,

масштаб аудиту.)

"Зобов'язання сторін" (зобов'язання, які бере на себе кожна зі сторін).

"Порядок здавання та приймання робіт" -перелік, хар-ка та

послідовність процедур, які виконуються

"Термін виконання робіт" - дати початку та закінчення, терміни надання

результатів

"Вартість робіт та порядок розрахунків" - розмір та порядок виплати

винагороди

"Відповідальність сторін" умови відповідальності кожної сторони

" Реквізити сторін" - юридичні адреси та платіжні реквізити кожної сторони.

"Особливі умови" -які не знайшли відображення попередніх розділах

договору.

147. Супутні аудиту послуги.

У відповідності з міжнародними нормативами до супутних аудиту послугам

відносяться: 1) підготовка оглядів, пов’язаних з не фінансовою інформацією

(про ефективність функціонування внутрішнього аудиту, комп’ютерного

програмного забезпечення аудиту); 2) аналіз бухгалтерської

(фінансової) звітності; 3) виконання узгоджених процедур

по окремим рахункам БО, балансу (фінансовому звіту) або по бухгалтерській

(фінансовій) звітності у цілому; ці процеси можуть торкатись також не

фінансової інформації; 4) складання (підготовка) бухгалтерської (фінансової)

звітності (повної або часткової), а також іншої фінансової і не фінансової

інформації.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватися на підставі

договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської

фірми).

В договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг

передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських

послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.

Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми) з

дотриманням вимог Закону “Про АД”.

148. Суттєвість в аудиті

Інф-ія є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може

впливати на ек рішення кор-чів, які приймаються на підставі даних фін

звітності пі-в.

Суттєвість залежить від розміру статті або помилки, яка оцінена за певних

обставин, відсутності або перекручення змісту інф-ї.

. Оцінка того, що є суттєвим, а що ні є справою проф судження аудитора.

Під час розробки плану перевірки аудитор приблизно визначає

суттєвість за операціями з метою кількісного визначення

суттєвих перекручень і помилок. Однак, необхідно аналізувати як кількісні,

так і якісні показники помилок. Прикладом якісних

помилок є неадекватний або неправильний опис облікової політики, коли

цілком ймовірно, що користувач фін звітності

підприємства буде введений в оману цим описом, або існує помилка при

розкритті порушень вимог українського законодавства, коли цілком

ймовірно, що наступні після можливої перевірки податкової адміністрації

платежі до бюджету у вигляді штрафних санкцій і відповідно до цього

зміни звітності послаблять господарчу та фін стабільність клієнта.

Аудитору необхідно розглянути можливість існування помилок у пов'язаних між

собою сумах, котрі разом можуть істотно впливати

на фінансову звітність підприємства.

149. Суть аудиту і іст аспекти його становлення.

За історіографічними джерелами можна стверджувати, що аудит як незалежний

фінансовий контроль має багатовіковий період розвитку. Розвиток контролю

господарської діяльності пов'язаний із виникненням обліку у державах,

розташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а

в подальшому — на папері. Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24

березня 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудиторів.

В 1844р. у Великобританії виходить серія законів о компаніях, у відповідності

з якими вони були зобов’язані один раз на рік запрошувати незалежного

бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності і звіту перед

акціонерами. Такі ж рішення по обов’язковому незалежному аудиту були прийняті

у Франції в 1867р., США в 1887р., Німеччині в 1931р

На території України у складі царської Росії вже у 1811р. існував державний

контроль в особі державного контролера. Більш широке застосування в Україні

аудит отримав з виходом закону “Про аудиторську діяльність” (від 22.04.93року

з послідуючими змінами і доповненнями) і створенням Аудиторської палати

України і Союзу Аудиторів України. Крім цього регулюється ще законом “Про

підприємства”.

Згідно з цим здійснювалася сертифікація аудиторів, засновувались аудиторські

фірми і видавалися ліцензії на цей винятковий вид діяльності.

Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяльність" аудит провадиться з

метою визначення достовірності звітності суб'єктів господарювання, обліку,

його повноти та відповідності чинному законодавству і встановленим

нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазначено в аудиторському

висновку.

Страницы: 1, 2, 3, 4


реферат скачать
НОВОСТИ реферат скачать
реферат скачать
ВХОД реферат скачать
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

реферат скачать    
реферат скачать
ТЕГИ реферат скачать

Рефераты бесплатно, курсовые, дипломы, научные работы, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.