Шпоры на экзамен по Финансам

Шпоры на экзамен по Финансам

Необхідність та сутність фінансів

Фінанси як економічну категорію звичайно поєднують із рухом грошей. Чи

йдеться про розподіл прибутку, чи про сплату податків. чи про формування

державного та місцевого бюджету - у всіх цих операціях маємо справу з

фінансами. Якщо абстрагуватися від конкретних форм, у яких проявляють себе

фінанси, можна побачити те спільне, що їх об'єднує, - це специфічні

відносини між різними учасниками суспільного виробництва, тобто перш за все

це - суспільні відносини. Відомо, що частина суспільних відносин. яка

пов'язана з виробництвом, становить економічні відносин. Вони виникають,

безпосередньо у суспільному виробництві на різних стадіях його відтворення.

Економічні відносини можуть маги грошовий та негрошовий характер. Фінансові

відносини пов'язані лише з грошовими відносинами. проте не всі грошові

відносини пов'язані з фінансами. На підставі використання таких

філософських категорій, як "ціле" і "частка", можна визначити фінансові

відносити як частину суспільно-економічних грошових відносин. Це означає,

що по-перше, не всі суспільні підносний г економічними, але економічні

підносний завжди виступають як суспільні відносини. По-друге, всі грошові

відносини є економічними, проте не всі економічні відносини є обов'язково

грошові. І, по-третє, не всі грошові відносини є фінансовими, але всі

фінансові відносини с грошовими. Отже, зміст фінансів як економічної

категорії полягає в тому, що вони завжди мають грошову форму виявлення.

Гроші с обов'язковою умовою існування фінансів. Немає грошей - не може бути

й фінансів, оскільки фінанси - це суспільна форма, обумовлена існуванням

грошей. Якщо па окремих стадіях відтворювального процесу немає руху грошей,

то на цих стадіях не можуть виникнути фінанси. На першій стадії

відтворювального процесу - стадії виробництва - такого руху немає. Сферою

виникнення та функціонування фінансів стає стадія відтворювального процесу,

па якій відбувається розподіл вартості суспільного продукту за цільовим

призначенням і суб'єктами господарювання. Кожен із них повинен одержати

свою частку у виробленому продукті. Тому важливою ознакою фінансів як

економічної категорії є розподільчий характер фінансових відносин. Але й

цієї ознаки є не досить для повної характеристики суті фінансів.

Різноманітність розподільчих відносин призводить до того, що на другій

стадії відтворювального процесу діють різні економічні категорії: фінанси,

кредит, заробітна платня, ціна.

Фінансові ресурси - це сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні

держави та суб'єктів господарювання. Вони характеризують фінансовий стан

економіки і водночас с джерелом її розвитку.

Вони формуються у суб'єктів господарювання та держави за рахунок різних

видів грошових доходів, надходжень, відрахувань, а використовуються на

розширене відтворення, матеріальне стимулювання працівників, задоволення

соціальних та інших потреб суспільства. Приналежність фінансових ресурсів

конкретному суб'єкту господарювання та державі дозволяє відокремити їх від

грошових коштів населення і, зокрема, провести межу між фінансами та

заробітною платнею.

Потенційно фінансові ресурси утворюються на стадії виробництва, коли

створюється нова вартість, але саме потенційно, оскільки робітник за

верстаком виробляє не фінансові ресурси, а продукти праці у товарній формі.

Реальне формування фінансових ресурсів починається лише па стадії

розподілу, коли вартість реалізована і у складі виручки виділяють окремі

конкретні економічні форми реалізованої вартості. Ось чому, наприклад,

прибуток, хоч і створюють на стадії виробництва, однак кількісно його можна

визначити та використати лише під час вартісного розподілу.

Використання фінансових ресурсів здійснюється, здебільше, через грошові

фонди соціального цільового призначення, хоч є можливою і нефондова форма

їх використання. Фінансові фонди важлива складова частина загальної системи

грошових фондів, то функціонують у

народному господарстві. Фондова форма використання фінансових ресурсів

об'єктивно обумовлена потребами розширеного відтворення і має деякі

переваги у порівнянні з нефондовою формою: дозволяє тісніш узгодити

задоволення потреб з економічними можливостями суспільства; забезпечує

концентрацію ресурсів на основних напрямках розвитку суспільного

виробництва; дає можливість повніше узгодити суспільні, колективні та

особисті економічні інтереси й тим активніше впливати на виробництво.

Якщо розглянути фінансові ресурси як матеріального носія фінансових

відносин, то можна виділити фінанси із загальної сукупності категорій, що

беруть участь у вартісному розподілі. Жодна з них, крім фінансів, не

характеризується таким матеріальним носієм. Звідси, важлива ознака фінансів

- фінансові відносини завжди пов'язані з формуванням грошових доходів та

накопичень, що набувають форму фінансових ресурсів. Ця ознака є загальною

для фінансових відносин будь-якої суспільно-економічної формації, де б вони

не функціонували. При цьому, форми та методи, за допомогою яких створюються

та використовуються фінансові ресурси, змінюються в залежності від зміни

соціальної природи суспільства.

Виявлення природи та суті фінансів одночасно з осмисленням специфічних рис

цієї економічної категорії дозволяє дати таке визначення:

Фінанси це грошові відносини, що виникають у процесі розподілу та

перерозподілу вартості валового суспільного продукту й частини

національного багатства. Цей розподіл дозволяє формувати грошові доходи і

нагромадження у суб'єктів господарювання й держави та використовувати їх на

розширене відтворення, матеріальне стимулювання працівників, задоволення

соціальних та інших потреб суспільства.

Роль фінансів в умовах ринку

Фінанси, являючись інструментом другої стадії суспільного

витворення можуть впливати на всі стадії відтворення і процес в цілому.

Фінанси: Сфера матеріального виробництва - таким чином здійснює вплив на

характер і масштаби виробництва; Сфера обертання - Вона представлена

торгівлею. В ній характерні процеси купівлі-продажу. Споживацькі

властивості товару не змінюються, а змінюється його вартість. Товар

продасться і підприємство отримує виручку (Д). Потім відбувається poзпoділ

цієї виручки на фонди відшкодування, накопичення, споживання. Фінансові

відносини передують і завершують пронес купівлі-продажу; Сфера споживання,

де відокремлюють: комерційні організації та бюджетні організації. Сьогодні

можна зустріти організації змішаного типу, де комерційні структури

виділяють гроші для бюджетних організацій. Отже, роль: забезпечують

розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і тим самим безперервність

відтворення виробництва; здійснюють перерозподіл первинних і вторинних

доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими

юридичними і фізичними особами; впливають на інтереси суб'єктів

розподільних відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного

розвитку; відіграють провідну роль у системі економічних методів керування

економікою країни; утворюють систему фінансових показників, які відіграють

роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер

суспільства; забезпечують усеохоплюючий контроль між суб'єктами обмінно-

розподільних відносин за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Шляхи реформування фінансової системи України

Реформування фінансової системи - головна запорука зміцнення державності.

Головне знаряддя управління фінансами у сучасній ринковій економіці - це

формування і виконання державного і місцевого бюджетів, а реформування

правління фінансами - головна запорука зміцнення державності. Проблеми

гальмування процесу управління державними фінансами Форми і методи

управління державними фінансами не приведені конституційно до визначеного

регулювання відносин між державою і місцевими адміністраціями та місцевими

органами самоврядування. Недосконалість або повна відсутність законодавства

щодо чіткого, единого порядку нормування витрат державних коштів.

Фінансові ресурси: визначення джерел формування та методи їх мобілізації.

Джерелами фінансових ресурсів виступають усі три елементи

вартості суспільного продукту, але ступінь участі кожного з них різна.

Фінанси впливають на суспільне відтворення в таких напрямках: фінансове

забезпечення відтворювального процесу; фінансове регулювання економічних і

соціальних процесів; фінансове стимулювання економіки. Відтворювальні

витрати - це перш за все уставний фонд, в якому виділяються основні та

оборотні кошти. Для покриття витрат необхідні гpoшi. Для розширення

виробництва потрібно залучати додаткові ресурси.

Використання фінансових ресурсів.

Форми і методи створення та використання фондів фінансових ресурсів

потребують постійного удосконалення за такими напрямками: удосконалення

методів створення й використання фондів фінансових ресурсів на основі

науково-обгрунтованих нормативів бюджетної забезпеченості; забезпечення

переходу до середньострокового та перспективного фінансового планування

фондів фінансових ресурсів на всix pівнях управління економікою;

удосконалення механізму залучення фінансових ресурсів до інвестиційноі

сфери, у тому числі особистих накопичень громадян; запровадження ефективної

системи витрачання коштів бюджету на соціальні потреби суспільства з

одночасним посиленням регулятивної ролі бюджету в забезпеченні добробуту

населення; створення фондів фінансових ресурсів для підтримки малого

бізнесу шляхом розробки й використання цільових программ; посилення

фінансового контролю за діяльністю державних підприємств і організацій,

підвищення відповідальності керівників державних підприємств за ефективне

використання державного майна, отримання фінансової дисципліни;

оздоровлення фінансового становища в державі та зміцнення грошового обігу

завдяки ліквідації взаємозаліків за платежами до бюджету та усунення

бактеризації господарських зв'язків; удосконалення податкової системи,

забезпечення оптимального рівня податкових надходжень для формування

фондів фінансових pеcурсів на загальнодержавному її регіональних

рівнях, створення сприятливих умов для підприємницької діяльності.

Роль Державного Казначейства у виконанні бюджету

Касове виконання бюджету - це організація і здійснення

відповідних розрахунково-касових операцій.

Суть касового виконання бюджету: прийняття розрахункових документів на

оплату податків; зарахування доходів на рахунки відповідних бюджетів;

зберігання грошових коштів бюджету; видача грошових коштів на певні заходи;

ведення відповідного обліку і звітності; Казначейство - це фінансовий

орган, на який покладаються функції з "касового виконання державного

бюджету України.

Указ Президента України зобов'язує органи Державного казначейства

здійснювати: організацію і контроль за виконання державного бюджету

України; управління наявними коштами державного бюджету України та

коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків,

встановлених на відповідний період; фінансування видатків державного

бюджету України; ведення обліку касового виконання державного бюджету;

складання звітності про стан виконання державного бюджету; управління

державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного

законодавства; контроль за надходженням, використанням коштів державних

позабюджетних фондів; розробку нормативно-методичних документів. Практичну

дієвість бюджетної системи України в плані організації касового виконання

державного бюджету функції органів казначейства вбачають: у посиленні

контролю за надходженням, цільовим і економічним використанням державних

коштів; у дотриманні чинного законодавства України з питань виконання

державного бюджету, а також надходження та використання Державних

позабюджетних фондів; у підвищенні оперативності в управлінні наявними

коштами та дотриманні фінансової дисципліни. Завдання казначейства: 1.

Організація ефективної системи управління готівкою, що заснована на

централізації ресурсів розпорядників бюджетних коштів на єдиному

казначейському рахунку; 2. Чітка та своєчасна інформація щодо фінансового

податково-бюджетного становища, яке ґрунтується на централізованій і

досконалій системі бухгалтерській звітів про виконання державного бюджету;

3. Ефективний фінансовий контроль за виконанням зобов'язань платниками та

розпорядниками коштів у процесі витрачення і формування бюджетних ресурсів.

Фінансова політика України в умовах переходу до ринку.

Напрямки фінансової політики України на сучасному стані: Економічне

стимулювання виробництва, забезпечення фінансової стабілізації, стримування

інфляційних процесів, обмеження кредитної і грошової емісії, стимулювання

бюджетних надходжень, удосконалення механізмів оподаткування, раціональне й

ефективне використання фінансових ресурсів, створення системи дієвого

фінансового контролю, вирішення міжбюджетних проблем, зміцнення бюджетної

системи, підсилення контролю за державним боргом, удосконалення фінансового

законодавства.

Кошторис, види і основні його розділи.

Кошторис є основним плановим документом, що визначає розмір, цільове

направлення та поквартальним розподіл бюджетних коштів, які

використовуються на утримання установ та здійснення централізованих заходів

з господарського і культурного розвитку. Кошториси витрат складають згідно

з формами, розробленими Міністерством фінансів України для окремих типів

установ. За призначенням кошториси поділяють на індивідуальні, загальні,

зведені та кошториси на централізовані заходи. Індивідуальний кошторис — це

кошторис витрат окремої установи. Загальні кошториси складають для

однотипних установ — клубів, бібліотек тощо. Зведені кошториси об'єднують

кілька індивідуальних. Кошториси витрат па централізовані заходи складають

головні розпорядники кредитів для фінансування витрат, які мають значення

для всіх підвідомчих установ (придбання транспортних засобів, обладнання).

Кошторис складається з трьох частин. У першім зазначають назву та адресу

установи, бюджет, з якого здійснюється фінансування, зведені витрати за

статтями кошторису. У другій наводять оперативно-сітьові показники

установи, у третій — розрахунки за окремими статтями. Для всіх бюджетних

установ установлено єдиний перелік статей витрат. Це дає можливість

об'єднати індивідуальні кошториси у зведені та загальні, поліпшує бюджетне

планування, посилює контроль за їхнім складанням і виконанням. Розроблений

проект кошторису установа подає па розгляд головному розпоряднику кредитів

в установлені строки. Кошторис має розглядатися в присутності керівника

відповідної установи, виходячи з розмірів фінансування цих установ,

передбачених відповідними бюджетами. При розгляді кошторису перевіряють

дотримання чинного законодавства зі складання кошторисів, режиму економії,

відповідність виробничих показників, які приймаються в кошторисах видатків,

показникам плану економічного та соціального розвитку на наступний рік.

Міжбюджетні відносини.

У складі створення і використання бюджетів вирішується одне з найважливіших

завдань - збалансованість бюджетів. У напрямку рішення цього завдання

щороку здійснюється розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами

і визначаються взаємовідносини між ними (види та обсяги перерозподілу

бюджетних ресурсів) розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами

починається з розподілу видатків. Розподіл видатків може ґрунтуватися на

двох принципах: Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб'єкт

бюджетного фінансування отримає кошти з того бюджету, який відповідає рівню

органу управління цим суб'єктом; Принци територіального розташування

означає, що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної

одиниці, на території якої знаходиться суб'єкт фінансування. Розподіл

доходів ґрунтується на встановленні загальнодержавних податків і платежів

та місцевих податків і зборів. На даний час у розподілі видатків склались

такі пропорції: З державного бюджету фінансуються видатки на:

оборону (практично повністю); народне господарство (переважна частина);

утримання органів загальнодержавної влади та управління, прокуратури,

судової влади, митних і податкових органів; окремі видатки на соціальний

захист населення; незначна частина видатків на соціально-культурну сферу. З

місцевих бюджетів фінансується переважна частина видатків на : соціально-

культурну сферу; утримання місцевої інфраструктури; місцевих органів влади

та управління. Взаємовідносини між бюджетами. У процесі виконання бюджетів

основними є зовнішні бюджетні потоки – вхідні і вихідні. Разом з тим

існують взаємовідносини між окремими ланками бюджетної системи внутрішніми

бюджетними потоками, які відображають, перерозподіл доходів і видатків

між бюджетами.

Форми взаємовідносин:

Субсидіювання - передача коштів з бюджету питомого рівня до бюджету нижчого

рівня з метою надання фінансової допомоги. Субсидія може бути цільовою (на

конкретні видатки) і знеособленою. Вона не пов'язується безпосередньо з

фінансовим станом бюджету, який її отримує. Субвенція - різновид цільової

субсидії, яка передбачає участь у фінансуванні певних заходів і програм

бюджету, що її видає, та бюджету, що її отримує. Нотація - цільова

фінансова допомога на покриття. дефіциту відповідного бюджету. Залежно від

можливостей бюджету, що її видає, покриття може бути повним або частковим.

Вилучення коштів - явище, зворотне дотації, тобто передача коштів

бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня.

Бюджетні позички - надання коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого

рівня на покриття тимчасового касового розриву(незбіг у часі фінансування

видатків і надходження доходів). Безпроцентний характер Мають бути погашені

до закінчення бюджетного року. Видаються органами влади чи управлінні

тільки безпосередньо підпорядкованим їм органам. Взаємні розрахунки -

передача коштів з одного бюджету до іншого в зв'язку з перерозподілом між

ними доходів чи видатків після затвердження бюджетів. При такому розподілі

виникає надлишок коштів в одному бюджеті і нестача (в такому ж розмірі) її

іншому. Вітчизняна система міжбюджетних відносин далека від досконалості.

Але є напрямки ліквідації цих недоліків і суперечень: 1. Необхідно

розподілити повноваження між органами державної влади та місцевим

самоврядуванням. 2. Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів. 3.

Запровадження податку на нерухоме майно. 4. Надання органам місцевого

самоврядування права запроваджувати власні місцеві податки і збори. 5.

Встановлення заінтересованості місцевих фінансових органів у повнім

мобілізації доходів як у місцеві бюджети, так і до державного бюджету

України. 6. Вдосконалення порядку надання бюджетних трансфертів. 7.

Обґрунтування засад раціонального підходу до надання бюджетних трансфертів.

Бюджетна політика

Бюджетна політика - сукупність державних заходів з мобілізації й бюджетних

ресурсів з метою досягнення зростання ВВП. Пріоритетні завдання бюджетної

політики на 2002 рік: Соціальна спрямованість бюджету (збільшено видатки на

освіту, охорону здоров'я, соціальний захист населення); Забезпечення

надходжень до бюджету виключно у грошовій формі; Скорочення економічно

неефективних пільг і субсидій суб'єктам підприємницької діяльності;

заборона проведення реструктуризації або списання недоїмки суб'єктів

господарювання за податками і зборами до бюджету, що виникла з І січня 2000

року, а також заборона надання відстрочки щодо термінів їх сплати.

Приведення зобов'язань держави у відповідність з її наявними можливостями.

Для цього впроваджуватиметься перехід до адресної соціальної підтримки

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7