Шпоры на экзамен по Финансам

складається з суми сукупних оподатковуваних доходів за календарні місяці,

одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання

в Україні, є доход, одержаний протягом будь-якого календарного місяця з

джерела в Україні. Незалежно від кількості днів перебування в Україні

протягом календарного року підлягають оподаткуванню доходи, одержані з

джерел в Україні та за її межами, суб'єктів оподаткування з числа громадян

України. Об'єктом оподаткування виступає: у громадян, що постійно

проживають в Україні — сукупний річний дохід, одержаний з різних джерел на

території України та за її межами; у громадян, які не мають постійного

місця проживання в Україні — дохід, одержаний з джерел в Україні. Ставки

прибуткового оподаткування громадян встановлені за прогресивною шкалою

(станом на 01. 01. 99 p. ): Неоподатковувані мінімуми та ставка податку в

даному інтервалі: від 1 до 5-10%; від 5 до 10-15%; від 10 до 60-20%; від 60

до 100-30%; понад 100-40%. Прогресія шкали ставок є ступінчастою: весь

сукупний дохід розкладається на частини, до кожної з яких застосовується

встановлена для даного інтервалу ставка. Сума податку обчислюється як

складова цих частин. Порядок обчислення і сплати залежить від виду доходів.

Доходи від роботи за наймом оподатковуються біля джерела: за місцем

основної роботи — щомісячно за встановленою шкалою ставок; не за місцем

основної роботи — при виплаті за ставкою 20%. За підсумками року

проводяться перерахунки податку за місцем основної роботи, а для тих, хто

мав кілька джерел доходів — в податковій інспекції за місцем проживання на

підставі декларації. Податок з доходів від підприємницької діяльності (без

створення юридичної особи) сплачується щоквартально авансовими платежами

(на підставі обчисленої податковими інспекціями очікуваної суми податку на

рік) з перерозрахунком відповідно до фактично одержаного за рік доходу.

Пенсійний фонд України

Для забезпечення виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення" було

створено Пенсійний фонд України як самостійну фінансово-банківську систему.

Бюджет цього Фонду формується передусім за рахунок коштів, які відраховують

підприємства, установи та організації. до надходжень Фонду належать

обов'язкові страхові внески громадян, які працюють, у розмірі 1 %

заробітної плати, а також кошти державного бюджету на виплату окремих видів

пенсії та допомоги, добровільні внески підприємств, організацій, населення,

інші надходження. Головні завдання Пенсійного фонду України такі:

забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій допомоги на дітей, а

також збирання і акумуляція внесків, призначених для пенсійного

забезпечення і виплати допомоги; розширене відтворення коштів Пенсійного

фонду України на основі принципів самофінансування; участь у фінансуванні

державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки

пенсіонерів, інвалідів, інших категорій населення та у страхуванні здоров'я

пенсіонерів через страхові компанії; контроль за своєчасним і повним

надходженням страхових внесків до цього фонду; визначення порядку

використання і забезпечення контролю за правильним витрачанням коштів

Фонду; Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності

та господарювання, особи, які наймають для роботи окремих громадян за

угодами, а також ті, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою

на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, релігійні

громади сплачують страхові внески до Пенсійного фонду України у розмірах,

установлених чинним законодавством. Кошти Пенсійного фонду України

використовуються на фінансування таких заходів: виплата пенсій за віком (у

тому числі працюючим пенсіонерам), за інвалідністю, у разі втрати

годувальника, за вислугу років, соціальних та інших пенсій, установлених

законодавством України; виплата допомоги по догляду за дитиною і щомісячної

допомоги на кожну дитину до досягнення нею віку, встановленого чинним

законодавством; підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін

і зростанням заробітної плати; реалізація державних, регіональних і

обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та

інших категорій населення; забезпечення поточної діяльності та утримання

органів управління Фонду; відтворення коштів Фонду;

Фонд соціального страхування

Для цілей соціального страхування громадян України Кабінет Міністрів і Рада

Федерації незалежних профспілок України створили Фонд соціального

страхування України До нього направляється частина коштів від внесків на

державне соціальне страхування підприємств, установ, організацій і

кооперативів (крім колгоспів), розташованих на території країни, незалежно

від їхнього відомчого підпорядкування, форм власності та господарювання, а

також громадян, які працюють в умовах оренди, найму чи займаються

індивідуальною трудовою діяльністю. Зазначений Фонд є самостійною фінансово-

банківською системою і знаходиться у віданні профспілок України. Кошти

Фонду не підлягають оподаткуванню, грошовим, митним зборам і не входять до

складу державного бюджету України. Страхові внески нараховують виходячи з

установленого тарифу внесків на соціальне страхування і заробітної плати

всіх працюючих, які підлягають соціальному страхуванню, в тому числі

штатних, позаштатних, сезонних, тимчасових, тих, що працюють за

сумісництвом чи виконують разові, випадкові та короткострокові роботи при

наявності укладених з ними письмових трудових договорів.За рахунок коштів

Фонду соціального страхування здійснюються витрати на такі цілі:виплату

допомоги з тимчасової непрацездатності, по вагітності і пологах, при

народженні дитини, на поховання; організацію санаторно-курортного лікування

та відпочинку трудящих, їхніх дітей, ветеранів та інвалідів.

Фонд сприяння зайнятості населення

Фонд сприяння зайнятості населення було створено відповідно до Закону

України "Про зайнятість населення". Він є самостійною фінансовою системою,

яка має створювати відповідні умови для фінансування витрат, пов'язаних з

забезпеченням зайнятості. Джерела формування Фонду такі: кошти державного і

місцевих бюджетів;обов'язкові внески підприємств, установ і організацій

всіх форм власності незалежно від виду діяльності; добровільні внески

громадських об'єднань громадян, зарубіжних фірм, інші надходження; кошти

служби зайнятості за надані послуги підприємницьким структурам; цільові

фінансові відрахування підприємств у випадках невиконання квоти зі

створення спеціалізованих робочих місць для працевлаштування інвалідів, у

випадках відмови від найму на роботу в рахунок 5 %-ї квоти, у випадках

порушення строків інформування служби зайнятості при звільненні робітників.

Фонд сприяння зайнятості населення створюється на державному і місцевому

рівнях. Державний центр зайнятості, а також обласні, районні та міські

центри зайнятості в межах передбачених асигнувань самостійно

розпоряджаються коштами фондів.

Бюджетний дефіцит та джерела фінансування

Бюджетний дефіцит — перевищення видатків бюджету над його доходами. Це

показник негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової

одиниці. Причинами виникнення дефіциту є: спад виробництва; зниження

ефективності функціонування окремих галузей; несвоєчасне проведення

структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; великі воєнні

витрати; інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну

і соціальну політику держави. Бюджетний дефіцит вимагає прийняття

енергійних заходів держави щодо його ліквідації. Насамперед — це скорочення

витрат бюджету, проте цей шлях досить складний. Реальнішими і доцільнішими

є зміни в податковій і кредитній політиці, які призвели б до пожвавлення

економічного життя, передусім зростання виробництва і його ефективності. В

противному разі дефіцит бюджету стає додатковим найбільш несправедливим

податком з населення. Бюджетний дефіцит — явище майже постійне в економіці

кожної держави, тому важливе значення мають його розміри і методи

ліквідації. Бездефіцитний бюджет — об'єктивна вимога нормального

економічного розвитку держави. Держава гарантує недоторканність майна і

забезпечує захист власності підприємця. Не допускається вилучення державою

у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного

ним майна за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для

розвитку підприємництва держава: на умовах і в порядку, передбачених чинним

законодавством, надає земельні ділянки, передає державне майно (виробничі

та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані об'єкти та споруди,

невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької

діяльності; сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та

інформаційного обслуговування, підготовці та перепідготовці кадрів;

здійснює первинне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої та

соціальної інфраструктури з продажем або передаванням їх у кредит

підприємцям; стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій,

податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність,

освоєння нових видів продукції та послуг; надає підприємцям цільові

кредити; надає інші види допомоги. Органи державного управління будують

свої відносини з підприємцями, використовуючи: податкову та фінансово-

кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів за

державними кредитами; податкових пільг; цін і правил ціноутворення;

цільових дотацій; валютного курсу розмірів економічних санкцій; державне

майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні

та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні

державні та регіональні програми; договори на виконання робіт і поставок

для державних потреб. Втручання державних органів у господарську діяльність

підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених

законодавством України прав державних органів щодо здійснення контролю за

діяльністю підприємців. Збитки, завдані підприємцю в результаті виконання

вказівок державних чи інших органів або їхніх службових осіб, які порушили

права підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами

чи їхніми службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо

підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Источники

финансирования дефицита бюджета 1.Источниками финансирования дефицита

бюджетов являются государственное внутреннее и внешнее заимствование,

внутреннее заимствование органов власти Автономной Республики Крым,

внутреннее и внешнее заимствование органов местного самоуправления с

соблюдением условия, определенные настоящим Кодексом. 2.Кабинет Министров

Украины может брать ссуды в пределах, определенных законом о

Государственном бюджете Украины Заимствование не используется для

обеспечения финансовыми ресурсами текущих расходов государства, за

исключением случаев, когда это необходимо для сохранения общего

экономического равновесия. 3.Министр финансов Украины с учетом требований

части второй этой статьи с целью экономии средств и эффективности их

использования имеет право выбрать кредитора, вид ссуды и валюту

заимствования. 4.Расходы на погашение обязательств с долга осуществляются в

соответствии с кредитными соглашениями, а также нормативно-правовыми

актами, по которым возникают государственные долговые обязательства и

долговые обязательства Автономной Республики Крым или местного

самоуправления, независимо от объема средств, предусмотренных на эту цель в

законе о Государственном бюджете Украины или решении о местном бюджете.

5.Если расходы на обслуживание и погашение государственною долга превысят

объем средств, предусмотренный в законе о Государственном бюджете Украины

на такую цель, Министр финансов Украины безотлагательно информирует об этом

Кабинет Министров Украины. Кабинет Министров Украины безотлагательно

информирует об ожидаемом превышении таких расходов Верховную Раду Украины и

представляет в двухнедельный срок предпо-жения о внесении изменений в закон

о Государственном бюджете Украины; 6.Эмиссионные средства Национального

банка Украины не могут быть источником финансирования дефицита

Государственного бюджета.

Роль державного бюджету в соціально-економічному розвитку держави

Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики

держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у

видатках — пріоритетні напрями вкладень коштів.

Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішньо- і

міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури

суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В

умовах формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову

підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства,

забезпечення соціального захисту населення. Кошти державного бюджету

України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про

Державний бюджет України. У державному бюджеті України передбачається

резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до 2 % від обсягу

видатків державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат у

народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли

бути передбачені під час затвердження державного бюджету України. Понад

передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до 2 %

загального обсягу видатків бюджету. Вона може бути використана протягом

року на покриття тимчасових касових розривів і має бути відновлена у тому

самому році до розмірів, установлених під час затвердження державного

бюджету України. Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної

системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики.

Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків

над доходами — дефіцит бюджету.

Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів

Термін "фінанси" з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного

латинського терміна "financia", що означає обов'язкову сплату грошей. У

XVIII столітті трактування поняття фінансів як державного господарства мало

подальший розвиток. Державні утворення різного рівня стали називатися

союзами публічного змісту, а фінанси — формами та методами добування коштів

і їх витрачання цими союзами при виконанні покладених на них функцій. У XIX

столітті спостерігається бурхливий економічний розвиток. Поглиблюється і

саме розуміння фінансів. Від спрощеного поняття фінансів як державного

господарства переходять до розуміння фінансів як самостійної галузі знань,

що охоплює нові сфери їх функціонування і впливу. Це, зокрема, фінанси

сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові

ринки, набуває розвитку державний кредит й інші фінансові інститути.

Виникнення та розвиток фінансів зумовлювалися зростанням продуктивних сил у

суспільстві, насамперед товарно-грошових відносин як необхідної форми

економічного життя для досягнення певного рівня суспільного добробуту.

Своїй досконалості й завершеності фінанси зобов'язані також появою та

прогресом різних видів державних утворень. Тому є підстави стверджувати, що

фінанси — це продукт розвитку товарно-грошових відносин і держави.

Найвищого розквіту фінанси досягли у XX столітті, коли функції держави

набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли

головне місце в економічних системах. Фінанси перетворилися на

універсальний і надзвичайно активний елемент економічного життя,

розвинулися методи і форми мобілізації коштів та їх розподіл у державі з

метою задоволення потреб населення, удосконалення виробничих та соціальних

процесів. Фінанси за своїм економічним змістом дуже непроста, багатогранна

складова економічних явищ і процесів, економічної системи в цілому.

Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси досить широко, не обмежуючись

конкретними чіткими рамками. Де існують товар і гроші, там є й фінанси.

Отже, фінанси слід розглядати як економічну категорію, що відображає

створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для

задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг

населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її функцій. У

кінцевому підсумку метою функціонування фінансів є досягнення високого

рівня добробуту як держави, так і окремого громадянина. Свого найвищого

розвитку й досконалості фінанси досягають в умовах ринкової економіки,

фундаментальною основою якої є різні форми власності. Призначення фінансів

— забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання

валового внутрішнього продукту в країні. Це досягається завдяки організації

різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави,

підприємницьких структур і кожного громадянина.

Вплив фінансової системи на темпи й пропорції розвитку економіки

Окремі складові фінансової системи, тобто підсистеми, мають конкретне

функціональне призначення в обслуговуванні відтворювальних процесів в

економіці. Проте кінцева мета їхнього впливу єдина — створення умов

економічного зростання і забезпечення на його основі підвищення суспільного

добробуту.

Досить гострою є проблема з використання обігових коштів, від чого значною

мірою залежить розвиток виробничої сфери. Відволікання значної кількості

фінансових ресурсів до виробничих запасів, на незавершене виробництво та

готову продукцію, що зберігається на складах, значно знижує темпи

економічного розвитку. Значно обмежує вплив фінансів на розвиток економіки

бартеризація господарських зв'язків. Бартер як антиекономічне явище є

ознакою скорочення фінансових можливостей підприємства і водночас

неконтрольованим перерозподілом фінансових ресурсів між господарськими

структурами. Державні фінанси в ринкових умовах є одним із найдієвіших

інструментів впливу на темпи та пропорції розвитку економіки й соціальної

сфери. Мобілізуючи доходи до бюджету, держава впливає на фінансові

можливості господарських структур і громадян за допомогою об'єктів

оподаткування, ставок податків і пільг при оподаткуванні. За допомогою

бюджету створюються спеціальні економічні зони, які суттєво впливають на

прискорення територіального розвитку економіки. Проте найбільше бюджет

впливає на темпи та пропорції розвитку економіки завдяки фінансуванню

соціальних витрат і науки. Важливою умовою успішного функціонування

бюджетної системи має стати поглиблення реформи бюджетних взаємовідносин

між центральними та регіональними рівнями влади на основі розмежування

відповідальності за розв'язання економічних і соціальних проблем країни та

окремих адміністративно-територіальних утворень шляхом відповідного

розподілу державних видатків і доходів. Потребує також удосконалення

дохідна частина бюджетів. Загальний рівень оподаткування, розміри ставок

податків, їхня кількість і база оподаткування повинні набути стабільності.

Усі централізовані та децентралізовані фонди на сьогодні концентрують у

своєму розпорядженні майже чверть усіх фінансових ресурсів держави. Кошти

означених фондів витрачаються, як правило, на соціальні потреби. Ці фонди

сприяють локалізації-негативних соціальних виявів у суспільстві,

допомагають певним громадянам здійснити перекваліфікацію тощо. Неабияке

значення для ефективного функціонування фінансової системи має підсистема

"Фінансовий ринок". Фінансовий ринок має у своєму складі ринок грошей,

ринок кредитів, ринок цінних паперів і ринок фінансових послуг, що лише

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7