Родной край - Украина

Родной край - Украина

I. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ

Щоб знайти у місті людину, необхідно знати її адресу - місце

проживання. Географічне положення об'єкта (держави, міста, села, річки,

озера, гір, рівнин тощо) - це його своєрідна адреса, саме з її визначення і

починається вивчення будь-якої території.

Географічне положення - це місцезнаходження відносно екватора,

материків, морів та океанів, інших природних об'єктів.

Україна розташована у північній півкулі відносно екватора, на материку

Євразія, у Східній Європі. На півдні вона омивається Чорним та Азовським

морями. Це найбільша за площею країна Європи. Могутній Дніпро несе свої

води через всю Україну, перетинаючи її з півночі на південь.

Київ розташований у північній частині України, на межі мішаних лісів і

лісостепу, в середній течії Дніпра, на обох його берегах. Не дивно, що ще у

давнину Київ став центром давньоруської держави, а потім і столицею

України, бо має зручне географічне положення.

Площа Києва становить 827 квадратних кілометрів, це одне з найбільших

міст України. Вздовж Дніпра він простягається більш як на 20 км. Місто

ділиться на 14 міських районів: Ватутінський, Дарницький, Дніпровський,

Жовтневий, Залізничний, Ленінградський, Мінський, Московський, Печерський,

Подільський, Радянський, Старокиївський, Харківський, Шевченківський.

ТЕКТОНІЧНА БУДОВА, РЕЛЬЄФ,

КОРИСНІ КОПАЛИНИ

Форми поверхні Землі. Ви вже знаєте, що земна поверхня нерівна. Вона

складається із величезних океанічних западин і ділянок суходолу -

материків. Але і їх поверхня неоднорідна: в одних місцях вона вирівнена, в

інших піднімаються гори, є ділянки знижені і, навпаки, підвищені.

Сукупність усіх нерівностей земної поверхні називають рельєфом. Основними

формами рельєфу Землі є гори і рівнини. Гори бувають різними за висотою:

низькі (до 1000 м), середні (1000-2000 м) і високі (понад 2000 м). Рівнини

теж поділяються за висотою: низовини (до 200 м), височини (200-500 м) та

плоскогір'я (понад 500 м).

Погляньте на фізичну карту світу. На ній різними кольорами зображені

форми рельєфу: гори - коричневим, височини - жовтим (оранжевим), низовини -

зеленим, западини морів і океанів - , блакитним та синім. Ці великі ділянки

поверхні формують внутрішні сили Землі.

Рельєф Києва і його околиць. Він представлений рівнинними формами: на

Лівобережжі - Придніпровська низовина, на Правобережжі в північній частині

міста - Поліська низовина, в південній - Придніпровська височина. Високий

правий берег Дніпра на Київщині займає відроги (відгалуження)

Придніпровської височини. Ця підвищена ділянка називається Київське плато

(“плато” із французької - плоский). Воно густо порізане балками та ярами.

Місцевість то підноситься, утворюючи ряд окремих висот, то, знижується до

рівня долини Дніпра. Найвищі точки висотою 106 м над рівнем Дніпра лежать в

районі Печорська і Батиєвої гори. Найнижчі точки рельєфу розміщені на

Подолі на березі Дніпра.

Вздовж Дніпра з півночі на південь тягнуться низовинні ділянки. На

лівому березі вони значно ширші, на них розміщена Дарниця, на правому -

Куренівка, частина Пріорки, Подолу та Оболонь. На великі форми рельєфу

накладаються менші за розмірами форми поверхні, про які ви дізнаєтесь з

наступних параграфів.

Поняття про мінерали та гірські породи. Формування рельєфу нашої

місцевості, як і планети взагалі, залежить не тільки від дії внутрішніх сил

Землі, а й від властивостей тих речовин, з яких утворена земна поверхня. Ці

речовини - мінерали та гірські породи.

Мінерали - це природні однорідні утворення, які складаються з однієї

речовини. Наприклад, вода, сіль, золото, сірка, слюда, польовий шпат, алмаз

та ін. Мінерали в чистому вигляді трапляться порівняно рідко. Найчастіше

вони бувають у вигляді різних сполук, утворюючи гірські породи.

Гірські породи - це сполучення кількох мінералів або скупчення одного

у великій кількості. Наприклад, до складу гірської породи граніт входять 3

мінерали: кварц, слюда і польовий шпат. Гірська порода пісок складається з

дрібних уламків переважно кварцу, а вапняк - це скупчення мінералу кальциту

у великій кількості.

Утворення та властивості гірських порід. Гірські породи утворюються,

при різних умовах, тому за походженням їх поділяють на З групи.

Гірські породи існують у трьох станах: твердому (граніт), рідкому

(нафта), газоподібному (природний газ) - і мають різноманітні властивості:

відрізняються за кольором, запахом, розчинністю у воді, твердістю. Тому

одні породи можуть легко руйнуватись під дією води, вітру, сонця, інші -

здатні тривалий час протистояти цьому впливові

Гірські породи Києва. В нашій місцевості поширеними гірськими породами

є лесовидні суглинки (породи, що складені піском і глиною в однакових

частинах), піски та глини, їх можна побачити під темним шаром грунту в

траншеях, кар'єрах. Відслонення цих порід зручно спостерігати біля с.

Корчувате. Біля Дніпра добре видно піски, а на крутих схилах правого берега

– глини.

На правому березі Дніпра відклади залягають у такій послідовності:

товщі лесу (пухка порода світло-жовтого кольору) від 1 до 20 м, їх

підстилають суглинки товщиною 8-1 м, під ними - бурі глини, що залягають

окремими островами товщиною в середньому 7-8 м. Бура глина не пропускає

воду, яка просочується з поверхні землі, тому вона збирається на її

поверхні. Нижче залягають рябі глини, їх товщина становить 3-10 м. Ще

глибше - пісковики, які є найстійкішою породою серед порід, що залягають

вище рівня Дніпра. Є також прошарки бурого вугілля та мергелів. У мергелях

прокладено тунелі метрополітену. В лесах створені Лаврські печери.

Відклади в Лівобережній частині Києва складаються з піщаних, порід,

суглинків та торфу. Значний вплив на стан гірських порід здійснює підземне

будівництво - метрополітену та каналізацій. У результаті виникають прориви

підземних вод, пливуни (насичені водою пухкі відклади), обвали гірських

порід, тріщини.

Багато предметів, що нас оточують, створені з мінералів та гірських

порід. Усі мінерали і гірські породи, які людина використовує для своїх

потреб, називають корисними копалинами. За використанням у господарстві їх

поділяють на групи. В околицях Києва найбільше є будівельних матеріалів.

Уздовж правого берега Дніпра, поблизу с. Корчувате, залягають мергелі. З

них виготовляють найміцнішу будівельну цеглу, яка після випалу набуває

світло-жовтого забарвлення. Під Києвом (Буча) є піски, які широко

використовуються для виробництва скла. Значну цінність становлять глини як

сировина для керамічних виробів (район Василькова). Поклади торфу є в

долинах річок Здвиж, Ірпінь, Трубіж та в інших місцях. Його запаси досить

великі. Більш як 280 торфовищ вміщують 1,3 млрд. куб. м. торфу. Торф

використовується як паливо, добриво в сільському господарстві і сировина в

хімічній промисловості. Значні проблеми з використанням торфу виникли після

аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Поклади бурого вугілля (під

Вишгородом) незначні, тому промислове добування не здійснюється. Родовища

залізної руди представлені болотними рудами, використовуються вони для

виготовлення фарб. Рідко зустрічаються невеликі родовища бурштину.

Видобування корисних копалин часто пов'язане з порушенням поверхневих

шарів Землі. У місцях видобування торфу виникають заболочені ділянки,

непридатні для сільського господарства, у кар'єрах, де добувається пісок та

мергелі, природна поверхня настільки змінена, що нагадує краєвид Місяця.

Площа таких техногенних пустирів, так званих бедлендів, за останні роки

дуже зросла. Щоб відтворити родючість порушених земель і повернути їх для

використання, потрібно провести значну роботу. Найдоцільніше

використовувати такі землі для створення лісопарків, а також для

садівництва та будівництва, під водойми. Для цього спочатку вирівнюють

відвали, насипають родючий шар грунту, висівають багаторічні рослини

(найкраще люпин та буркун), щоб поліпшити і збагатити грунт. Потім

висаджують невибагливі до грунту кущі та дерева: березу, акацію, сосну.

Вони поступово формують лісове середовище. Нарешті висаджують інші деревні

породи.

У порівнянні з величезними мінеральними ресурсами всієї України

підземні багатства Київщини досить скромні і не можуть повністю

забезпечити господарство області, тому багато сировини завозиться з інших

районів.

КЛІМАТ

Поняття “погода”. Можна сказати, що люди живуть на дні океану, тільки

не водного, а повітряного. Скрізь навколо Землі існують товщі повітря, які

утворюють повітряну оболонку (атмосферу). У повітря внаслідок випаровування

з водойм надходить водяна пара. Від поверхні Землі повітря нагрівається або

охолоджується. Тепле повітря легше, воно з меншою силою тисне на земну

поверхню, а холодне, навпаки, важче і тисне сильніше – так змінюється

атмосферний тиск. Стан повітря в нижніх, прилеглих до Землі, шарах постійно

змінюється: тут дмуть вітри, утворюються хмари, випадають опади. В різних

місцях земної кулі ці зміни різні. Погодою називають стан прилеглого до

поверхні Землі повітря в даній місцевості в певний час. Основними

показниками погоди є температура повітря, атмосферний тиск, швидкість і

напрям вітру, вологість повітря, хмарність та опади.

В районі Києва, за даними багаторічних спостережень, середня

температура повітря найтеплішого місяця (липня) становить 190 С,

найхолоднішого (січня) - -60 С. Бувають роки, коли температура відхиляється

від цього рівня. Опадів випадає досить багато - 600 мм на рік. Найбільше

опадів випадає в теплу пору року, коли над нашою територією дмуть вологі

західні вітри. Найменше - взимку, коли панують сухі, холодні східні та

південно-східні вітри.

Зміна погоди. Початком осені вважають день, коли добові температури

становлять менше 100 С, (29 вересня - 7 жовтня). Перша половина осені суха

і тепла, особливо вересень. Цей період називають бабиним літом. Похмура, з

дощами погода наступає в кінці жовтня. Закінчується осінь 19-25 листопада.

Київ прекрасний у будь-яку пору року, але особливо гарний у розпалі золотої

осені, коли безкінечно багата палітра кольорів, земля вкрита

різнокольоровим килимом і дерева багряно палають під ласкавим промінням вже

не спекотного сонця.

Початок зими визначається зниженням середньої добової температури

повітря нижче 00 С. Зима досить тривала, але порівняно тепла. Часто буває

похмура погода. Стійкий сніговий покрив встановлюється в грудні. Сніг

лежить в середньому 90-95 днів. Середня висота снігового покриву 15-20 см.

Зимою часто надходить тепле повітря з моря, що призводить до відлиг, під

час яких температура І повітря іноді підвищується до 5-100 С. У ці періоди

може випадати мокрий сніг або дощ і утворюватись ожеледь чи льодова кірка.

Значне зниження температури зимою пояснюється, насамперед, приходом

холодного повітря з півночі та сходу. Через це окремі роки відзначаються

суворими зимами.

Мінімальна температура, яка була зареєстрована в Києві, -350С

За початок весни береться дата перевищення середньодобової температури

повітря 00 С (15-20 березня), кінець наступає 15-20 травня. Весна

продовжується біля двох місяців.

Літо починається в кінці травня, коли середньодобова температура

повітря більше 150 C, і закінчується на початку вересня. Воно тепле і

вологе. Середні місячні температури всіх літніх місяців перевищують 180 С,

максимальні температури в липні і серпні досягають 390 С. Характерними для

Києва є літні зливи і грози.

На Київщині погодні умови сприятливі для життя людей, вирощування

різноманітних сільськогосподарських культур, роботи транспорту тощо.

ВНУТРІШНІ ВОДИ

Річка - це водний потік, який тече у природному заглибленні - руслі.

Дніпро. Чи можна уявити Київ без його окраси - Дніпра-Славутича! Важко

переоцінити його значення для господарства не тільки нашого міста, а й

всієї держави. Дніпро - найбільша річка України, загальна довжина його -

2201 км (у межах України вона становить 981 км).

Витік (початок річки) - в Росії, там з болота витікає Дніпро маленьким

струмком. Далі він тече по території Білорусі та України і впадає в Чорне

море. Місце впадання річки в іншу водойму називають гирлом,

Тече Дніпро по широкій долині (зниженню в рельєфі). Русло (заглиблення

долини, зайняте водним потоком) звивисте. Ширина Дніпра в межах Києва - 400-

600 м, глибина -6-12 м, на мілководних ділянках - 4-5 м. Найбільші притоки

(річки, що несуть свої води до головної): Прип'ять (вона майже подвоює

кількість води в Дніпрі), Тетерів, Ірпінь, Десна. В межах самого міста

Дніпро приймає тільки невеликі притоки: Сирець, Глибочицю, Либідь. Це

рівнинна річка (тече по рівнині), течія її повільна і спокійна.

Живлення (надходження води в річку) змішане: снігове, дощове та

підземними водами. Повінь (щорічне підняття рівня води) наступає весною,

коли тануть сніги. В межах Києва русло Дніпра ділиться на декілька рукавів

(відгалужень русла): Чорторий (Десенка), Старик, Русанівський та ін.

Зустрічаються острови: Труханів, Гідропарк, Муромець, Долобецький.

Малі річки. Велике значення мають малі річки. Наче густе блакитне

мереживо, пронизують вони нашу землю, збираючи воду з великої площі

(басейну) і несучи її до великих рік. Без малих річок не можливе існування

й великих. Разом з тим їм не надається належної уваги. Вирубування дерев і

чагарників вздовж берегів, скидання неочищених стоків промислових

підприємств завдають малим річкам значної шкоди.

Колись на території Києва існувало багато річок: Либідь, Сирець,

Глибочиця, Хрещатик, Горенка, Нивка, Клов, Совка. Без цих назв важко уявити

собі наше місто. Де вони зараз? Сумне питання. На жаль, назви лишились, а

річок уже немає. Вони перетворені на придаток міської каналізації. Береги ж

інших закуті в бетон. Та й те, що тече по тих трубах та бетонних ложах,

водою назвати уже не можна.

Либідь бере початок із джерел біля станції Київ-Волинський, впадає в

Дніпро з правого берега поблизу с. Корчувате. Довжина річки — 14 км. її

основні притоки — Скоморох, Совка, Оріхуватка, Бусловка, Клов та інші

(взяті в колектори). Колись річка була повноводною і на ній стояли водяні

млини. З кінця 19 століття у зв'язку з розвитком міста поверхня басейну

Либеді зазнала значних змін. (Пригадайте, яких саме?).

Малі річки Києва мають дійсно незначну протяжність: Глибочиця — 9 км,

Сирець — 9 км, Нивка — 19 км. Ширина русла Нивки — 2 м, живиться річка

переважно підземними водами і тому в посушливі періоди пересихає. На ній

створена система ставків. На Лівобережжі Києва тече річка Дарниця.

Водотоки малих річок Києва повністю або частково заточені в колектори,

по трубах вони протікають під забудованою частиною міста і спостерігати їх

тепер неможливо.

Дніпро, що протікав у давнину біля самісіньких круч Правобережжя,

змінив русло і залишив на рівнині свій рукав — річку Почайну. Ця назва

відома з часів Київської Русі. Починалась Почайна на Оболоні, від Дніпра

була відділена піщаною косою. Довжина рукава становила 8 км. В 19 столітті

коса була розмита Дніпром і він "поглинув" Почайну. В минулому тут

існувала гавань. Згодом вона перетворилась на ряд невеликих озер, які були

знищені при будівництві масиву "Оболонь". У басейні Почайни розташовані

житлові масиви Подолу і Оболоні.

Мені відкрилась істина печальна:

Життя зникає, як ріка Почайна

Через віки, а то й через роки,

ріка вже стане спогадом ріки.

І тільки верби знатимуть старі:

киян хрестили в ній, а не в Дніпрі.

Ліна Костенко

І все ж у Києві ще збереглась річка в природному стані. Єдина й

остання. Це Віта, її довжина всього 12 км. Протікає вона на південних

околицях міста, впадає в Дніпро навпроти острова Козачий. Зберегти останню

річку Києва можна, захистивши басейни (території, з яких річки збирають

воду) трьох її приток — Сіверки, Путиля і Малої Віти.

Значення річок. Невпізнанне змінилися з тих прадавніх часів, коли

прийшли у наші місця Кий з братами, береги Дніпра, і тільки сам він, як і

колись, гордо й велично "плине і в'ється по зеленому світу..." Сьогоднішній

Дніпро невтомно трудиться, примушуючи працювати турбіни електростанцій

(Київська ГЕС), зрошуючи землі . життєдайною вологою, несучи на своїх

хвилях кораблі. Дніпро і його притока Десна є основними джерелами питної

води для міста. Вода в Дніпрі м’яка і вважається однією з кращих питних

вод, якби не сильне забруднення її стічними водами. Надходження води

здійснюється Дніпровським, Деснянським, Новодніпровським, Північним та

артезіанським водопроводами. На кожного киянина припадає біля 500 л води на

добу. За рік місто використовує в цілому 814,5 млн. куб. м. При цьому

власне "випиває" місто — 423,9 млн. куб. м (52%). Дніпру належить виключна

роль у водопостачанні промислових підприємств Києва.

По обидва береги Славутича розташовані прекрасні місця відпочинку –

Труханів острів, Гідропарк, Довбичка, Матвіївська затока, Венеціанська

протока.

В Києві та його околицях є майже всі типи вод суходолу, крім

льодовиків. Це – озера, болота, підземні води, штучні (створені людиною)

водойми та канали.

Озера. Озеро - це природна заглибина на суходолі, заповнена водою. В

Києві найбільше озер біля Дніпра. Це так звані заплавні озера. Під час

повені вони затоплюються водами Дніпра і площа їх значно збільшується.

Розміри водної поверхні київських озер невеликі (менше 5 га). Найбільші за

площею — Вирлиця, Радунка і Тельбин. Відомі також Біле, Василькове, Лукове,

Синякове, Вузьке, Довге, Синє. (Знайдіть ці озера на плані Києва).

Замерзають київські озера переважно на початку грудня, скресає крига на в

середині березня. Товщина льоду в суворі зими досягає 60 см. Найвища

температура води у липні. Озера використовуються для спортивної риболовлі

та відпочинку.

Болота. Болото - надмірно зволожена ділянка земної поверхні, в якій

утворюється торф. Заболочені ділянки поширені на околицях Києва в долинах

річок Дніпра, Ірпеня, на дні балок та струмків. Заболочуванню сприяє

рівнинний рельєф та погодні умови Київщини (Подумайте, які саме?).

Штучні водойми. Найбільшою штучною водоймою поблизу Києва є Київське

водосховище. Воно створене у 1964-1966 роках після спорудження Київської

ГЕС. Це велика водойма. Площа водосховища більша за площу Києва: довжина

-110 км, ширина до 12 км. Недаремно водосховище називають Київським морем.

Середня глибина водосховища - 4 м, найбільша - 14,5 м. Використовується для

потреб електроенергетики, рибного господарства, водопостачання, як місце

відпочинку.

Разом з тим, створення водосховищ викликає ряд негативних явищ:

"цвітіння води", розмивання водою берегів, підтоплення прилеглих територій.

Зміна температури води у водосховищі, зменшення швидкості течії, в

порівнянні з річкою, наявність значних мілин призвело до сильного розвитку

в них синьо-зелених водоростей. Відмирання водоростей супроводжується

поглинанням кисню і виділенням у воду отруйних речовин, тому часто буває

замор риби. Значної шкоди водосховищу завдала катастрофа на Чорнобильській

АЕС, що спричинила цілий ряд проблем, пов'язаних з використанням його для

господарських потреб.

У наш час на території міста існує більше 150 невеликих штучних водойм

(переважно ставків), які влаштовані на струмках і невеликих річках. Деякі

ставки, наприклад Оріхуватські, за останні роки відновлені, здійснено їх

благоустрій. Ставки створені на річці Нивка, струмку Сирець, в басейні

Либеді, в Голосіївському лісі.

У 1961 році при будівництві житлового масиву на Русанівці був

спеціально прокладений обвідний канал. Він служив кар'єром для намиву піску

Страницы: 1, 2