Особливості перекладу англійських та українських юридичних термінів

Щодо лексичних проблем перекладу, вони пов'язані зі шляхами передачі термінів, інтернаціоналізмів, вільних словосполучень, багатозначних слів та безеквівалентних одиниць. Терміни, як правило, перекладаються одиничними відповідниками "(offense "правопорушення, criminal law "кримінальне право", plaintiff "позивач."), іноді вони передаються описовим шляхом (наприклад, venireman "член сформованого складу присяжних', assault "образа та погроза фізичним насильством"). Можливий перекладу одного слова словосполученням та навпаки, наприклад: conversion "привласнення майна", recovery "стягнення в судновому порядку". Інтернаціоналізми правової тематики транслітерують або транскрибують у мові перекладу (наприклад: contract "контракт" (або використовують український синонім "договір"), civil 'цивільний", appeal "апелювати", diminished capacity "обмежена кримінальна відповідальність"), іноді використовуючи пояснюючі доповнення (наприклад, felony "фелонія (тяжкий злочин, що стоїть між зрадою та місдимінором"), misdemeanor "місдихінор (злочин середньої' тяжкості, що межує з адміністративним правопорушенням").

Поряд з інтернаціоналізмами існує група “фальшивих друзів перекладача", наприклад: construction "тлумачення", conservator "охоронець".

Однак багато інтернаціоналізмів мають відповідники не лише в плані вираження, алі й у плані змісту. У певних лексико-семантичних варіантах інтернаціональні слова англійської мови можуть співпадати зі своїми фонетико-графічними аналогами в українській мові.

При перекладі юридичних текстів часто використовують описовий переклад для передачі значень безеквівалентної лексики, наприклад: jury "суд присяжних", trial court "суд першої інстанції", a court of law "суд, що діє за нормами статутного або загального права".

2.5 Лінгвокультурні фактори передачі юридичних термінів

Розгляд факторів передачі будь-якого тексту в умовах міжкультурної комунікації будується з урахуванням основних особливостей мовної культури, типу і механізму соціального кодування рідної (української) і іноземної (англійської) мов. Такий підхід дозволяє виявити нову точку зору на рішення практичних задач, зв'язаних із проблемами перекладу, наприклад, юридичного тексту. Чільну роль у цьому зв'язку грає не тільки володіння соціальними знаннями правових норм, юридичної термінології, судово-процесуальних систем, але й особистісні якості перекладача, тому що передача будь-якого тексту припускає взаємодію суверенних національних мов, і, відповідно, культурних концептів. Для досягнення адекватної передачі тексту необхідно володіти специфікою образів і зв'язаних з ними програм діяльності тих типів культур, між якими ведеться комунікація.

Дослідницьким шляхом доведено, що ті або інші фрагменти дійсності, зв'язки і відносини знаходять висвітлення в мові як суспільному явищі. Прикладом цього може служити судова мова, що є розрізняючим чинником між національними культурами. Так, у США судово-юридична тематика є основною складовою частиною масової культури цієї країни.

Американський громадянин на підсвідомому рівні вірить у справедливість і стабільність своєї правоохоронної системи. Нам же, для досягнення максимально наближеного й адекватного сприйняття чужої лінгвокультурної спільності, необхідно стати учасником комунікативного процесу, за допомогою текстів-перекладів відповідної юридичної (правової) тематики. Саме передача тексту є однієї з форм взаємодії культур, вона дає відоме представлення про чужу культуру.

Юридична мова − це, можна сказати, державна мова’. Дане правило є дуже важливим, його не можна порушувати. Найбільша проблема в цьому випадку − неможливість в деяких випадках знайти точний, адекватний переклад з однієї мови на іншу. Це ускладнює роботу перекладача, створює певні перешкоди у використанні іншомовного юридичного документа.

Різні види перекладацької діяльності в неоднаковому ступені зберігають близькість до перекладу і, відповідно, відтворюють оригінал з більшою або меншою повнотою. Оскільки досягнення ідеального перекладу є не зовсім можливим, то перекладачеві доводиться йти на різного роду компроміси.

«Ступінь же реального наближення двомовної комунікації з перекладом до комунікації одномовної, природно, залежить від майстерності перекладача, але також і від ряду об'єктивних обставин. До таких, в останню чергу, відносяться властивості тексту, що перекладається, і спосіб виконання перекладу». Наприклад, юридичний документ є особливим перекладом, де мова повинна забезпечувати реалізацію суспільного призначення і відповідності правовому узусу.

Здійснюючи переклад юридичного тексту, перекладач навмисно відступає від структурної і смислової відповідності між двома сторонами комунікації на користь їх рівноцінності в плані дії. Так, юридичний текст − одна з найважливіших життєвих форм виразу права. Юридичний документ, інший письмовий носій перекладної юридичної інформації, має текстові особливості, своєрідний мовний вираз. Не дивлячись на наявні суперечності в поглядах учених-лінгвістів і юристів, більшість єдина в тому, що всякий текст має лексичну, логічну і граматичну основи, певним чином організовані з метою передачі інформації. Немає сумніву, що юридичні тексти в перекладі з іноземної мови на мову перекладу незалежно від їх функціонального призначення і прагматичної ролі мають такі ж основи.

Треба зазначити, що правом є сукупність правил поведінки індивідів і груп в суспільстві, що приписують кожному певну форму дій і що формують принципи дозволу спірних питань. Тому мова перекладу юридичного документа повинна в цілому відповідати трьом умовам: бути точним, ясним і достовірним.

Текст більшості документів повинен мати рівний і спокійний стиль, що не викликає додаткових асоціацій і не відволікаючий від суті документа. Нейтральний виклад юридичних норм підвищує ефективність правового регулювання.

Висновки до розділу 2

Найчастіше у юридичній терміносистемі використовуються прості терміни, які складаються із одного слова (67 % термінів з вієї юридичної терміносистеми), трохи менше вживаються складні терміни, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс (20 % термінів юридичної терміносистеми), а найменше використовуються терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів (13 % термінів).

Отже, у юридичній терміносистемі англійської мови найчастіше вживаються терміни-словосполучення, компонентами яких є самостійні слова, які можуть вживатися окремо і які зберігають своє значення (75 % темінів усієї терміносистеми), трохи менше вживаються терміни-словосполучення, які мають один із компонентів технічний термін, а другий загальновживаної лексики. (15 % термінів термінів юридичної терміносистеми), а найменше вживаються терміни-словосполучення, обидва компоненти яких являються собою слова загальновживаної лексики і тільки сполучення цих слів є терміном. (10 % термінів усієї юридичної термінології).

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування (65 % вживання), калькування використовується у 25 % випадках перекладу, а опис значення використовується найменше – 10 % перекладах юридичної термінології

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна на лексико-семантичному рівні є прийом канкретизації значення (65 % вживання), прийом генералізації значення використовується у використовується у 25 % випадках перекладу, прийом експлікації та компресії використовується найменше – у 5 % перекладах юридичної термінології

Найбільша група термінів у юридичній терміносистемі англійської мови – це прості терміни, що складаються з одного слова (75 %), трохи менше іживаються складні терміни, які складаються з двох компонентів (15 %), а найменша група юридичних термнів – це терміни-словосполучення, які складаються з двох чи більше слів (10 %).

Найчастіше використовуються синтаксичні типи юридичних термінів типу Прикметник + іменник у Н. в. однини – 75 %, друге місце посідають терміни типу Прикметник + іменник у Н.в. множини – 15 %, а найменше використовуються юридичні терміни типу Іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника – 5 % та Іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника – 5 % термінів юридичної терміносистеми.

Отже, найчастіше використовуються синтаксичні типи юридичних термінів типу Прикметник + прикметник + іменни – 75 %, друге місце посідають терміни типу Іменник у Н.в. + прикметник + іменник у Р.в. – 15 %, а найменше використовуються юридичні терміни типу Прикметник + іменник у Н.в. + іменник у Р.в. – 5 %, Іменник у Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у Р.в.– 5 %, Іменник у Н.в. + іменник у З.в. + іменник у Р.в. – 5 % та Прислівник + прикметник + іменник у Н.в – 5 % термінів юридичної терміносистеми.

РОЗДІЛ 3 СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ СКЛАДНИХ ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

Постійний інтерес до досліджень семантико-стилістичного, комунікативного і прагматичного аспектів англійської юридичної мови як приналежної до офіційно-ділового стилю обумовлюється тим, що, як вважають її дослідники, саме офіційно-діловий стиль, основні риси якого успадковані з латинської мови, найяскравіше відбиває основні риси англійської мови взагалі.

Під час лінгвістичних досліджень юридичного наукового стилю основна увага, як правило, приділяється вивченню текстів Конституцій, законодавства, ділових документів: декретів, постанов, наказів, резолюцій, тощо. Аспекти цих досліджень, у тому числі й на матеріалі англійської мови, висвітлені як українськими, так і російськими дослідниками (О.Д. Пономарів, Т.Н. Мальчевська, В.І. Круковський, Ю.С. Стєпанов, Є.Б. Гумілевська, В. Підмогильний та Є. Плужник, Є.А. Рейман, З.В. Тимошенко та ін.), а також зарубіжними науковцями (Ж. Корню, П. Мімін, Ж. Рей, Ж.-Л. Суріу, П. Лера, А. Чезмартін та ін.), які одностайно висловлюють думку, що стиль англійської юридичної мови має глибоке історичне коріння, що у значній мірі пояснює особливості його функціонування.

Однак у жодному із досліджень не вивчається феномен функціонування у складі юридичної мови особливої категорії юридичних текстів – паремійних висловлювань: сентенцій, максим, афоризмів тощо. Дослідження, які констатують факт їхнього існування, визначають паремійні висловлювання юридичного стилю як засіб, що обумовлює одну з стилістичних рис юридичної мови – тяжіння до архаїчних мовних форм та конструкцій.

Про приналежні до правової галузі паремії згадують деякі вчені-правознавці: Р. Давід; М.Д. Бойко, В.М. Співак та М.А. Хазін; Ж.-П. Грідель. Автори зосереджують увагу на вживанні таких висловлювань у публічних та судових промовах.

У галузі лінгвістичних досліджень виділення окремого класу паремійних висловлювань, вживаних у юридичному дискурсі, вітчизняними мовознавцями не здійснювалося. Можна назвати лише кілька праць, присвячених паремійним юридичним висловлюванням, що належать англійським дослідникам (на матеріалі англійської мови). Паремії у юридичній мові визначаються ними, здебільшого, як особливий вид поетичних висловлювань, а основна увага зосереджується на філософсько-риторичному комплексі їхніх особливостей, школу дослідження якого було започатковано іще Аристотелем. Саме Аристотель вперше згадував про паремійні юридичні висловлювання, виділивши їх як окремий клас із загального масиву паремій, що у англійській мові отримав назви “adages juridical”. (Термін adage походить з латини і існує у багатьох індо-європейських мовах).

У зв’язку з тим, що паремійні юридичні висловлювання не виділяються як окремий клас паремій вітчизняними мовознавцями, в українській мові не існує адекватного еквівалента терміну “adage juridiсal”. Словники, найчастіше, наводять три варіанти його перекладу: сентенція, прислів’я, приказка, тоді як у англійській мові поняття “adage” охоплює велике семантичне поле значень і включає широкий синонімічний ряд визначень.

З огляду на те, що термін “сентенція” якнайбільш семантично наближений до юридичної тематики (від лат. sententia, що за часів давнини означало промову нормативного характеру наприкінці судового засідання), ми визначили семантичне поле “adage juridiсal” терміном “юридична сентенція” (далі по тексту – ЮС).

Лексика юридичної сфери – це та частина словникового складу мови, до якої входять поняття, що позначають назви предметів, явищ, процесів соціально-юридичного життя. Вона пов’язана з відповідними науками та сферами економічного життя ― менеджментом, маркетингом, фінансами, людськими ресурсами, правом, виробництвом, оподаткуванням, статистикою, страхуванням тощо. Одним із основних джерел формування сучасної української та англійської юридичної лексики є чужомовні запозичення.

Це пов’язано, зокрема, з тим, що наукові поняття, виражені юридичними термінами, за своєю природою прагнуть бути інтернаціональними, оскільки терміни функціонують саме у тих сферах людської діяльності, де реалізуються міжнародні відносини. Юридичні, політичні та культурні зв’язки між різними народами є зовнішніми чинниками мовних інтерференцій, наслідком яких є запозичення лексичних одиниць.

Термін «запозичення» вживається у мовознавчій літературі в двох значеннях. З огляду на теорію мовних контактів, взаємодію мовних систем, запозиченням називають один із шляхів збагачення словникового складу мови (І.О. Бодуен де Куртене, Л. Блумфільд, Л.А. Булаховський). Цей термін також позначає процес входження й адаптації запозиченої лексеми і результат цього процесу – запозичене слово, лексему (І.М. Обухова).

В українському та англійському мовознавстві проблема збагачення лексики іншомовними словами розглядається у багатьох дослідженнях, серед яких слід виділити роботи О. Потебні, І. Огієнка, С. Семчинського, Ю. Жлуктенка, Б. Ажнюка. Майже до кінця ХІХ ст. питання про доцільність чи недоцільність запозичення розглядалося з позиції проблеми чистоти мови: вчені та громадські діячі того періоду прагнули довести можливість заміни будь-якого запозиченого слова українським. І. Огієнко, І. Нечуй-Левицький та Б. Грінченко особливо наполягали на необхідності звільнення рідної мови від чужоземних запозичень. Одним із перших, хто переконливо обґрунтував необхідність іншомовних запозичень, був І. Франко.

Актуальність процесу запозичення іншомовної лексики в українську та англійську мову привернула увагу до нього багатьох дослідників в останнє десятиріччя ХХ ст. та на початку ХХІ ст. Зокрема, освоєння іншомовних запозичень у наукових, а особливо у юридичній терміносистемах досліджують О. Лисенко, Г. Сергєєва; Д. Мазурик, О.Стишов розглядають запозичення слів як ефективний сучасний спосіб збагачення лексичного складу мови; лексико-семантичну рецепцію іншомовних слів в українській мові аналізує В.Симонок.

 Хоча вже у ХХ ст. виділялись причини іншомовних запозичень, але, по-перше, не було розмежування екстралінгвальних та лінгвальних причин, по-друге, не було достатньої зорієнтованості на встановлення зв’язку причин запозичення з процесом освоєння слова у мові-рецепторі, і, по-третє, не виділялись окремо причини запозичення економічних англомовних термінів.

Загалом можна виділити дві великі групи причин запозичення юридичних термінів: екстралінгвальні (позамовні) та внутрішньолінгвальні (власне мовні). До екстралінгвальних належать юридичні, культурні та політичні контакти між державами, що значно посилюються в умовах глобалізації.

Внутрішньолінгвальними причинами запозичень є такі:

1) відсутність у мові еквівалентного слова для нового предмета, явища чи поняття;

2) тенденція до використання одного запозиченого слова замість звороту в українській мові: clearing – кліринг – система безготівкових розрахунків, що ґрунтується на зарахуванні банками взаємних платіжних вимог сторін;

3) прагнення до підвищення чіткості терміна, яке виражається у вилученні полісемії або омонімії в запозиченій мові: factoring – факторинг – різновид торговельно-комісійної операції, поєднаної з кредитуванням оборотного капіталу клієнта.

Засвоєння мовою запозичуваних термінів – складний діахронічний процес, у якому тісно переплітаються зв’язки й відношення, з одного боку, мови-позичальниці та мови-донора, а з другого, – внутрішньо-системні особливості самої мови-позичальниці. Ступінь освоєння запозичень залежить від наявності соціального замовлення, від особливостей семантики, давності запозичення (гіпотеза О.Д. Пономарева).

У момент запозичення будь-якого іншомовного терміна його значення й значення утвореного терміна можуть повністю збігатися в обох мовах. Надалі такий термін може зазнати змін і зсувів значень, характерних для будь-якого терміна, самостійно утвореного із елементів, які існують у власній мові. Наприклад, термінологічне ядро юридичної лексики лексики формують назви осіб за видом діяльності. Для порівняння:

Агент – посередник, який є юридичною особою і представляє інтереси певних виробників (принципала-хазяїна) при збуті їхніх товарів, укладаючи угоди від імені та за рахунок принципала. В англійській мові слово агент має ширше значення: Agent – 1) general: an individual authorized to act in behalf of another person, the principal (представник, довірена особа, що виконує від імені принципала-хазяїна різні доручення, завдання). 2) marketing: a middleman, who does not take title to the goods he or she sells (посередник, котрий укладає угоди не за свій рахунок і збуває чужі товари). 3) wholesaler: a wholesaling intermediary who does not take title to merchandise but serves primarily to bring buyers and sellers together and facilitate exchanges (оптовий торгівець, котрий представляє інтереси виробників, робить все для полегшення обміну товарами).

Брокер – оцінювач, комісіонер – особа або фірма, що спеціалізується на посередницьких біржових операціях; за посередництво одержують винагороду у формі певного відсотка від суми угоди. В англійській мові це слово має таке значення: Broker – 1) a person who prepares contracts with third parties, as with a freight broker and customs broker, on behalf of a principal (особа, яка готує угоди від імені інших сторін, найчастіше від імені хазяїна). 2) a wholesaling intermediary whose primary function is supplying market information and establishing contacts to facilitate sales for clients (оптовий торгівець, котрий володіє маркетинговою інформацією і встановлює контакти для полегшення продажу для клієнтів).

Дистриб’ютор – незалежний оптовий посередник, який закуповує товари з метою їх продажу роздрібним фірмам для кінцевого споживання. Англійське: Distributor – 1) an intermediary that distributes products primarily to commercial or professional users (особа, котра поставляє товари комерційним або професійним користувачам). 2) an individual who buys and sells goods to retailers and other users but does not sell in significant amounts to the consumer (особа, яка купує і продає товари роздрібним торговцям, але не продає у значних сумах для споживачів).

Як бачимо, в англійській мові ці слова мають ширше значення, що можна пояснити й етимологією слів, адже вони мають англійське походження. В українській мові вони закріпились зі зміною початкового значення.

Для запозичень в українській юридичній термінології в останнє десятиліття характерними є два процеси: 1) збільшення кількості англомовних за походженням слів; 2) розширення актуальності слів англійського походження, що функціонували в українській мові обмежено для характеристики певних сфер життя в зарубіжних країнах. Так, наприклад, значення слів „менеджер” і „бізнес” до початку 90-х років ХХ ст. було негативно забарвлене, що підкреслювало конфліктні відносини у капіталістичному суспільстві. Такі слова, як брокер, бестселер, боді-арт, бос, дисконт, інвестор, концерн, маркетинг, продюсер, рекет стали тепер загальновживаними, вони позначають вже реалії сучасного життя нашої країни і переважно мають нейтральне чи позитивне значення.

Англомовні запозичені терміни в юридичній терміносистемі української мови поділяються на декілька типів:

― запозичення досить давні, й настільки пристосовані до мови, що вже не відчувається їхнє іноземне походження. Вони часто й широко застосовуються й мають велику кількість похідних (real – реальний, partnership – партнерство тощо);

― суто англомовні слова, які часто використовуються в мовленні, виходять за межі професійної сфери вживання й поступово стають загальномовними одиницями (legal counseling – юридична консультація, legal guarantee – юридична гарантія, legal assistance – юридична взаємодопомога, law books, legal literature – юридична література, legal liability – юридична відповідальність);

― варваризми – рідковживані іншомовні слова, які легко замінюються питомою лексикою й використовуються у фаховому спілкуванні. В побутовій мові почути їх майже неможливо [7, 9]: legal training – юридичне тренування, legal privilege – юридична привілегія, terms of law - юридична термінологія, law firm – юридична фірма, legal form - юридична форма, legal technicality – юридична формальність.

― інтернаціоналізми – такі міжнародні терміни, які вживаються не менше, ніж у трьох неспоріднених мовах [6, 164]: holding – холдинг –вид підприємництва, суть якого полягає у придбанні контрольного пакету акцій різних компаній з метою контролю за їхньою діяльністю й отримання дивідендів; Leasing – лізинг – довгострокова оренда обладнання, машин, споруд виробничого призначення.

 Основна причина іншомовних запозичень полягає, передусім, у суперечностях між вимогами точності терміна, з одного боку, й практичної лаконічності, – з другого. Проте, існує велика кількість випадків, коли термін запозичується для позначення старого поняття, для якого в українській та англійській мові вже існує термін або описовий зворот. Таким чином, у мові співіснують різні за походженням номінативні одиниці, які позначають те саме явище, тобто синонімічні пари. Вони бувають двох типів [6, c. 164]:

а) англомовне запозичення – однокомпонентний український еквівалент: дайджест – огляд; дилер – посередник, представник; дисконт – знижка; консалтинг – консультування; менеджер – керівник; офшорний – іноземний;

б) англомовне запозичення – багатокомпонентний український еквівалент: траст – довірче товариство; форс-мажор – непередбачені обставини; ріелтер – агент з продажу нерухомості.

За спостереженнями, англіцизми використовують частіше, ніж їхні українські відповідники. Важливу роль у використанні англіцизмів, що належать до першої групи, відіграють соціально-психологічні причини: мовці часто надають перевагу іншомовним словам, як більш престижним, модним. У другій групі вища частотність англіцизмів порівняно з українськими відповідниками пояснюється прагненням мовців до економії мовних засобів (запозичення значно компактніші).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8