реферат скачать
 
Главная | Карта сайта
реферат скачать
РАЗДЕЛЫ

реферат скачать
ПАРТНЕРЫ

реферат скачать
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

реферат скачать
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Розвиток німецьких антропонімів в історичному та мовно-географічному аспектах

Принцип багатоіменності, щонайменше двоіменності, полягає у наявності прізвища.

Прізвища – це, по суті, ніщо інше, як один спеціальний вид імені групи персон, вид імен, що має відносну міцність та незмінність, спадковість по чоловічій, а сьогодні вже й по жіночій лінії. Це і є їх особливість. Прізвище належить усій групі, що є певною єдністю, а також кожній особі окремо, яка належить до цієї групи [39:148].

Уже в давні часи, коли принцип однойменності був ще недоторканим, прагнення ідентифікувати представників певної родини чи великого роду, як таких, що певним чином пов’язані між собою, вже існувало. Це могло відбуватися різними способами, а саме, алітерацією, сполученням початкових звуків імен, варіацією окремих частин імені, і, звичайно, постнайменуванням.

У Хільдебранслід, що відома нам з 9. ст., ми можемо зустріти усі вище названі можливості. У одному місці ми бачимо такі слова: ibu du mi enan sages ik mi odre uuet…: wenn du mir einen (Namen) nennst, so kenne ich die andern[68:200], це значить всю родину, весь рід. За цим стоїть принцип постнайменування: сина називали за батьком чи за дідом, що було частіше, за дядьком чи іншим родичем. Мусили виступати одні й ті ж імена, за якими легко можна було впізнати весь рід. Це стосується князівських династій сьогодення.

Іншим способом є об’єднання імен за допомогою повторення літер. Меровінгські королі 5.- 8. ст. мали наступні імена: ChilderichChlodovechChlodomerChildebertChlotaharCharibertChilperich [62:78]. Усі імена мають однаковий початок. Схоже ми бачимо у бургундців: GibicaGodomarusGislahariusGundahariusGundovechusGundobadusGodegisilusGislabadus. У Хільдебранслід батьки та сини мають наступні імена: HeribrantHiltibrantHadubrant [50:51].

Це об’єднання за допомогою повторення літер розширюється за допомогою варіацій. В той час як другий член імені –brant, залишається незмінним, перший член варіює: Hadu-, Heri-, Hilti-. Бувають випадки, коли перша частина імені залишається незмінною, а друга частина варіює, як у вже названих іменах королів: ChlodovechChlodomer; Gundaharius - GundovechusGundobadus; GodomarusGodogisilus [62:79]. Схоже ми можемо спостерігати серед старих імен херусських князів в першому столітті: SegimundSegimer. Такі прагнення виразити родинну приналежність за допомогою імен, ховає в собі приховану можливість виникнення прізвищ. Все таки, внаслідок усвідомлення родової та родинної приналежності є важливою передумовою утворення прізвищ.

Ми розглянули лише поодинокі випадки появи додаткових імен, але трохи пізніше настав час, коли ці додатки ставали нормою (зі старих імен за допомогою додавання нових складових частин утворювалося прізвище). Цей час не всюди був однаковим, у деякі регіони він приходив лише через декілька століть, це залежало від соціального розвитку країн та місцевостей. Там де громадянський рух зростав, там наявність спадкового імені була необхідною, тому утворювалися прізвища, як природний продукт обстановки. Навпаки, раніша чи пізніша поява прізвищ є критерієм ранішого чи пізнішого розвитку громадянського суспільства у містах. З міста новий звичай перейшов у село та інші місця.

Спочатку родові назви виникли на півдні Німеччини та вздовж Рейну; так у Кьольні – 1106 року, в Штрасбурзі – 1129 року, у Цюриху – 1145 року, в Базелі – 1168, приблизно в цей же час в Майнці та Вормсі, трохи пізніше в середній Німеччині, ще пізніше на півночі Німеччини; так у Франкфурті на Майні, Верхній Саксонії, Нордхаузі – в першій половині 13 ст., в Люксембурзі – в 13-14 ст., у Везелі – 1233 року, в Померанії – після 1300 року, в Гамбурзі – 1250-1270 рр., проте навіть у 14 ст. подекуди ще зустрічаються люди лише з іменами; Бременська ратуша у 1303 році постановила, що кожен громадянин міста повинен мати додаткове ім’я, але прізвища стають звичайним явищем лише у 15 ст.; в Кведлінбурзі з’являється перший слід прізвищ у 1184-1203 рр. [1:23-25]. У переписі Бреславського консульства 1254 року зустрічаються особи лише з іменем; після 1350 року подвійні імена стають правилом, але прізвища все одно ще не всіма використовуються і, навіть в 16 ст. не викликав подиву факт, що деякі особи мали лише ім’я, або навпаки, користувалися двома чи трьома прізвищами.

Спочатку з’являються одиничні прізвища, які швидко поширюються, і дуже скоро, після короткого переходу, новий звичай приживається і зміни в називанні стають загальноприйнятими. Спочатку родові імена мали лише благородні дворяни; за ними почали брати додаткові імена дрібні дворяни, службовці різних міністерств та установ, приближені до єпископів особи, а також прості чиновники серед вільних громадян та патриціїв. Вище дворянство брало родове ім’я від назви місцевості, де вони проживали. Серед духовенства, як родове ім’я, використовувалося позначення церковного чину чи сану, наприклад, 1230 року в Цюриху зустрічається ім’я R. Manezo subdiaconus; противагу духовенству складало самолюбство простих громадян. Єпископи та абати додавали до свого імені ім’я, яке їм давали при хрещенні або брали другим іменем назву церкви, де вони служили, єпархії або монастиря.

Ремісники у містах, де міський порядок та римське право вимагали наявності прізвища, наслідували звичай дворян та патриціїв; так як всі вони походили із села і приносили в місто свої старі звичаї, то могло так статися, що, наприклад, у Базелі 1438 року членом гільдії пекарів був Hans jebsmolers (Gipsmüllers) tochtermann.

Серед сільського населення прізвища мали лише ті, хто здобував свободу. В той час як жителі міста Урі в 1291 році мали прізвища, кріпаки з інших сіл обходилися одним лише іменем аж до 14, а то й до 16 ст. У Верхньому Рейні селяни отримали спадкові прізвища лише близько 1300 року, у Ліппе – 1400, в нижньому Рейні – лише 1700.

Потрібно зауважити, що на побережжі північного моря, у Фрісланді, Гольштайні, Шлезвізі, а також в Данії власні прізвища з’явилися найпізніше, але в них бав старий звичай, називати себе іменем батька ( наприклад, дід – Clas Petersen, , батько – Peter Classen, син – Clas Petersen, внук – Peter Classen) [22:34]. Альмерс у книзі маршів ( “Marschbuch”) відмічає: “ Власні прізвища були рідкістю для фризів аж до 18 ст. Син отримував разом з іменем свого батька церковне ім’я, яке давалося під час хрещення, цей звичай панував на багатьох фризьких островах аж до 19 ст. Наприклад, якщо батька звали Eke Lübs, а сина хрестили як Siade, то син отримував ім’я Siade Eks, а внук, якщо його називали на честь діда – Lübbe Siads, або Eke Lübbe Siads [65:48;22:37]. Літера s є в даному випадку показником родового відмінка. – Не важко зрозуміти, що цей звичай, в майбутньому, приводив до плутанини, а особливо там, де справа стосувалася важливих спадкових справ, під час яких потрібно було брати до уваги дані книги реєстрації імен, бо плутанина призводила до нескінченних судових процесів. Пізніше у всіх містах був прийнятий закон, за яким кожна родина мусила взяти собі постійне прізвище щоб покласти край всім плутанинам та безчинствам. Проте, коли тепер всі фризи взяли собі прізвища, то вони помітили, що ці додатки були зовсім непотрібними, вони вимагалися лише під час судів та схожих справ.”

Про непостійність на початку деяких прізвищ свідчить також їхня легка й часта зміна. Наприклад звали особу Lucas Cranach, названий на честь місця народження в Бамберзі, а вона була всім відома як Lucas Maler. У кведлінбургській книзі документів у 1407 році згадується Ludecke Hugholdes, за іншим варіантом Ludecke Smet, у 1429 році – Clauwes Hartwiges, за іншим варіантом – Clauwes Groper [65:48]. У гладбахерських документах ми знаходимо Wilhelmus dictus Roßt та filius Wilhelmi dicti Juden (1323); Wilhelmken up den Sump або unter den Struiken; Jan Schroder am Wasserwege або Floris, ще 1582 – Wilhelm Pensers Schmidt, якого називали der Haes [65:50]. У міських книгах Ростоку з 1282 року з’являється Johanes Albus, в німецьких документах – Witt, якого за місцем проживання називали bi dem hilligen Geiste, за родом діяльності – theleonarius (митник); в Ліппе у 1513 році священник Johann Busse мав також прізвище Pagendarm [65:50]. У Мармаге в 16 ст. жила родина Contzges (нащадки зараз називаються Könsgen). В родині було три сини, перший – Manhias Contzges ( нащадки мали прізвище Könsgen); другий – Jans Theissen, його син називав себе Conrad Jans Theißen чи Jans Theissen Conzen, а внуки всі були Concen; третій носив прізвище Wintercontz, яке вказувало на те, що він жив у Вінтерберзі (Winterberg) [65:50].

Так хто ж давав людям прізвища? Як правило у більшості випадків перший носій імені сам обирав додаткове ім’я, в інших випадках прізвище давали люди з оточуючого середовища, влада, писар, що складає документи. Інколи прізвище не подобалося людині, але вона не могла з цим нічого вдіяти.

2.2.1 Прізвиська та прізвища

Існування прізвиськ ми спостерігаємо від найдавніших часів, вони ставали або повноправними іменами або так і залишалися лише додатками до імен. Разом з тим уже з’являється двойменність. Згодом, коли прізвисько закріплювалося в межах певної родини і передавалося від покоління до покоління, то з’явився третій спосіб подальшого розвитку прізвиськ, а саме – прізвища. Випадки переходу прізвиськ у прізвища спостерігаються у джерелах середньоверхньонімецького періоду. За окремих умов прізвисько може досягати спадковості.

Різні джерела засвідчують, що в Німеччині в 12. ст. поступово поширюється звичай надання прізвищ. При цьому мова йде про європейську появу прізвищ, що прийшли в Німеччину з заходу та півдня, а вже звідти поширилися на заході та сході Європи. У Європі, а також в межах Німеччини захід та схід були передовими. Саме там зафіксована поява прізвищ. Процес переходу прізвиськ у прізвища тривав століття, а ж поки не закінчився в Німеччині, коли вже в 1600 році цей звичай брати прізвище став загально визнаним. В наш час прізвища стали обов’язковими.

Історичні умови запровадження прізвищ треба шукати скоріше за все у практичній потребі міського чи схожому на нього управління. Там мусила з’явитися потреба точнішого розрізнення і позначення осіб в умовах збільшення кількості населення та завдань влади.

Прикладом для цього служили верхньоіталійські міста. Їх приклад діяв на всю іншу Романію, а з відти – на німецькі міста: Зальцбург, Цюрих, Базель, Штрасбург, Кьольн. Середньовічні записи саме цих міст показують велику кількість прізвиськ, які ставали прізвищами і передавалися у спадок.

Практична потреба у іменах ставала масовою, коли поширилася мода на прізвища і коли вони ставали справжніми прізвищами, що передавалися у спадок.

Якщо прізвище закріплювалося за іменем, то тоді не виникало жодних проблем, наприклад, під час розподілу спадщини. Потреба розрізнення людей з однаковими іменами відіграла велику роль у позначенні осіб, що мають певні родинні зв’язки.

2.2.2 Прізвища, що походять від імен

Від кінця Середньовіччя і аж до сьогодення виникнення прізвищ відбувалося декількома способами. Їх можна визначити і поділити на декілька великих груп.

Перша група пов’язана з іменами, це значить, що до неї належать такі прізвища, які походять від простих імен. Процеси утворення таких прізвищ могли проходити по різному. Проте найпоширенішим способом є наступний – Вільгельм чи Вернер мали синів та дочок (Sohn/Tochter des Wilhelm/Werner), або дітей називали за матір’ю (Tochter/Sohn der Grete/Agnes). Звідси походить тип прізвищ Wilhelm, Werner, Heinrich, Grete.

Всередині цього типу запозичені імена трапляються у такій же мірі, що й суто німецькі: Wilhelm, Kurt, потім: Tönnis (Antonius), Görres (Gregorius), Merten (Martinus), Steffen (Stephanus).

Серед них є й інші імена, наприклад, з суфіксом l, у зменшено пестливій формі: Heinzel, Merkel, Künzel [21:30].

Іншим способом є деривація імені з ідентифікуючим та патронімічним суфіксом -ing, -ung, наприклад, Brüning (Bruno), Nötling (Arnold), Lortzing (Lorenz), Humperdinck (Hünberht) [21:31].

Трохи іншим є тип: Heinrich Heinrichs Sohn. Тут родинна приналежність виражається за допомогою форми родового відмінка імені батька. Ця форма, як залишок синтагми, збереглася до сьогодні: Heinrichs, Mertens, Steffens, Martini, далі: Sievers (Siegfried), Rohlfs (Rudolf), Krings (Quirin), Frings (Severin), Brahms (Abraham), Stinnes (Augustin) [50:57]. Такий тип прізвищ зустрічається на заході та північному заході Німеччини.

На півночі цей тип (Heinrich Heinrichs Sohn) має форму Hendriksen, наприклад, у скандинавців: Björnson, Ibsen, Nansen. На півночі Німеччини зустрічаються форми прізвищ: Willemsen, Peetersen, Jansen, Thiesen (Matthias), Niesen (Agnes), Dreesen (Andreas), Klaasen (Nikolaus) [50:57].

Усі ці прізвища, якими б різними вони не здавалися, мають спільним те, що вони виникли з імен, а саме в називному відмінку: Heinrich, в родовому: Heinrichs, за допомогою суфікса -sen: Heinrichsen, суфіксa -ing: Henning [21:40-41].

2.2.3 Прізвища від назв походження

Іншу групу прізвищ визначають ті, що вказують на походження. Ця група прізвищ виникає в містах в епоху Середньовіччя, де поширився звичай називати людей за їхнім походженням.

Коли ми говоримо про походження, то мова не обов’язково має йти про місце народження. Інколи це було тимчасове місце проживання, що подіяло як джерело імені: торговці центральної Німеччини, які торгували на вулицях Нюрнберга (Nürnberg), називалися нюрнбергцями (Nürnberger), ті, що вели торгівлю в Брабанті (Brabant) – брабандцями (Brabander). Пілігрим міг отримати ім’я Jerusalemer.

Місце походження позначалося, наприклад, прийменниками van, von (також у випадках, коли ще не йшлося про прізвища, в буквальному розумінні), наприклад: Henric van Veldeken, Hartmann von Aue, Ludwig van Beethoven, von dem Stein. Не слід плутати такі прізвища з давніми позначеннями дворянства: von Schiller, von Goethe, von Kortzfleisch.

Могли використовуватися як прізвища і назви простих населених пунктів без прийменників, наприклад: Delbrück (містечко, недалеко від Падерборна), Quint, Leibnitz (поряд з Дрезденом), Baudissin, Emrich/Emmerich.

На півдні та заході Німеччини для позначення назв походження використовують утворення на -er. Cуфікс –er використовується у словотворі німецької мови для утворення іменників. Компаративний суфікс -er (tief/tiefer), потрібно, звичайно, відокремити. Від основних вербальних морфем утворюються іменники, для позначення виконавця певних дій (spielen/Spieler). За допомогою формаційної морфеми -er позначають також певних осіб, які проживають в даному місті, або походять з нього (Tirol/Tiroler). Ця форма особливо сильний прояв знаходить на півдні та заході Німеччини, наприклад: Adenauer, Rokefeller (Rockefeld), Meinzer (Meinz), Oppenbeimer (Oppenbeim), Holzamer (Holzheim, наслідок діалектичної монофтонгізації ai > a), Forchamer (Forchheim), Heidegger (Heideck), Eifler (Eifel), Schlesier/Schlesinger (Schlesien), Meißner (Meißen), Oderer (від Oder) [21:47].

Північ Німеччини віддає перевагу утворенням на -mann, які не є ні пестливою формою (типу Karlmann), ні прізвищем, що походить від імені (типу Thiedemann), вони вказують на походження, наприклад: Münstermann (Münster), Brackmann (Brake), Huntemann (Hunte), Wippermann (Wipper).

2.2.4 Прізвища, що позначають рід заняття

Важливою групою прізвищ є позначення роду діяльності. Ці позначення використовувалися від початку як прізвиська, а потім ставали прізвищами, але за умови, що заняття довгий час залишалося в родині. Саме тому серед прізвищ так часто трапляються позначення роду діяльності. В цих прізвищах відображаються все різноманіття середньовічних професій і одночасно їх позначення, що не у всіх випадках виражають професійну диференціацію.

Позначення професії у прізвищах, так званих професійних іменах, з ключовим словом Landwirtschaft”: Bauer, Landmann, Gärtner, Baumgärtner, Kräuter, Obser, Weingärtner, Weinzierl, Mähder (mhd. madareMäher”), Drescher, Futterer, Torfsteker, Stierman, Herder, Roßhirt, Schäfer, Scherer, Meuser [60:11,18-23].

Назви професій з ключовим словом Wald”: Jäger, Förster, Harder (hartWald”), Holzner, Berinfenger, Weidmann, Falkner, Volger, Finkler, Köhler, Eschenbrenner, Escher, Becherer, Becher (mhd. becherer “Pechbrenner”), Wurzner, Schaler, Zeidler (Honiggewinner), Beutler [60:27].

Назви професій з ключовим словом “Nahrung”: Metzler, Metzger, Fleischer, Fleischhauer, Knochenbauer, Sülzur, Wurster, Silcher (mhd. selhen „tauchern“), Kerner (mhd. kürn „Handmühle“), Müller, Möller, Oelmüller, Oligschläger (Olig „Öl“), Grützner, Semmelbeck, Semmler, Flader, Brauer, Melzer, Käser, Koch, Küchenmeister [60:27-28].

Назви професій з ключовим словом “Textilien”:Weber, Walker, Zaiser (mhd. zeisen „zupfen“; Wollzupfer), Nopper (Noppenbeseitiger, Tuchreiniger), Gewantscherer, Scherer, Tucher, Leinweber, Hechler, Färber, Schwärzer, Rodler (Rotfärber), Bleicher, Schneider, Wamsler, Schröder (Schneider), Hutter (Hutmacher), Filzer (Hutmacher), Hoser (mhd. hose “Strumpf”; Strumpfweber), Nähter (Näher), Stricker, Seidenstricker, Seiler [60:28;21:67].

Назви професій з ключовим словом “Leder”: Gerber, Weisgerber, Lohgerber, Riemenschneider, Gurtler, Beutler, Teschner, Hammacher, Zeumer (Zaum), Hentscher (handschuhmeister), Schuchert (mhd. schuochwürhte „Schuhmacher“), Schumann (Schuh), Kürschner, Fechner (mhd. vech „buntes Pelzwerk“), Bermenter (Pergamenter) [60:28].

Назви професій з ключовим словом “Metall”: Bergmann, Knappe, Hauer, Schmidt, Nagler (Nagelschmied), Kessler, Nadler (Nadelmacher), Spener (mhd. spenel „Stecknadel“; Stecknadelmacher), Spengler, Blechner, Munsmeister (Münze), Münzer [60:33].

Назви професій з ключовим словом “Holz”: Zimmermann, Sägemüller, Wagner, Wegner (Wagen), Rademacher, Stellmacher, Assenmacher, Schiffbauer, Schreiner, Tischler, Kistner, Brettschneider, Küfer, Fassbinder, Büttber, Böttcher, Schäffer, Siebmacher, Drechsler, Spindler, Schnitzer, Schüssler, Schopenhauer (schope “Schöpfkelle”), Moldenbauer (Mulde, Holygefäß), Schindler (Dachshindel), Klüber (Holzspalter), Löffler, Besemer (Besen), Körbler (Korb) [60:34].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7


реферат скачать
НОВОСТИ реферат скачать
реферат скачать
ВХОД реферат скачать
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

реферат скачать    
реферат скачать
ТЕГИ реферат скачать

Рефераты бесплатно, курсовые, дипломы, научные работы, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.