Словотвірні парадигми в рекламній лексиці сучасної англійської мови

Оскільки суфікс не тільки створює нове слово, але і оформлює відповідну частину мови, основна класифікація суфіксів передбачає розподіл їх по частинах мови, таким чином суфікси об'єднуються у групи за приналежністю утворюваного за допомогою їх слова до того або іншого лексико-граматичного класу слів.

На думку дослідників, в сучасній англійській мові найпоширенішими є наступні суфікси:

Суфікси іменників: -age (marriage), -ance/-ence (distance, defence), -ancy/-ency (constancy, tendency), -ant/-ent (assistant, student), -dom (freedom), -еr (writer), -еss (асtress), -hood (motherhood), -ing (building), -ion/-tion/-sion/-ation (rebellion, creation, tension, explanation), -ist (novelist), -ism (communism), -ment (government), -ness (tenderness), -ship (friendship), -ty (honesty).

Суфікси прикметників: -able/-ible/-uble (audible, voluble), -al (natural), -ic (public), -ical (cubical), -ant/-ent (repentant, present), -ary (secondary), -ate/-ete (асcurate, complete), -еd/-d (wooded), -ian (Arabian), -ish (childish), -ive (active), -ful (useful), -less (useless), -like (lifelike), -ly (friendly), -ous/-ious (curious), -some (troublesome), -y (rainy).

Суфікси числівників: -teen (seventeen), -ty (seventy), -th (seventh), -(i) eth (twentieth), -fold (twofold).

Суфікси дієслів: -ate (articulate), -еr (twitter), -еn (shorten), -(i)fy (vivify), -ize (арologize), -ish (furnish).

Суфікси прислівника: -ly (coldly), -ward(s) (northward), -wise (likewise).

Найважливішими відвічними суфіксами є: -d, -еd, -dom, -еn, -fold, -ful, -hood, -ing, -ish, -less, -let, -like, -lock, -ly, -ness, -ock, -red, -ship, -some, -teen, -th, -ward, -way, wise, -у, і що запозичають, переважно з латинської: (-able, -ible, -al, -ant, -еnt), французької (-age, -ance/-ence, -ancy/-ency, -ard, -ate, -sy) і грецької (-ist, -ism, -ite) [22, 24].

Загальна словотворча модель афіксації може бути представлена формулою 1 основа + афікс та відноситися до лінійних моделей. Результат словотворчого процесу при афіксації – похідне слово (derived word) [22, c.36].

1.2.2 Конверсія як спосіб номінації

Термін конверсія вперше з’явився у книзі Генрі Світа "Нова англійська граматика" [79]. Взагалі, підхід до вивчення конверсії неоднаковий. Так наприклад проф. Смірніцький А. І. [54] називає конверсію морфологічним способом формування слів. А Марчанд у книзі "The Categories and Types of Present-day English" ("Категорії та типи сучасної англійської мови") [77] підходить до конверсії як до морфолого-синтаксичного словотворення, тому що змінюється не тільки парадигма слова при цьому процесі, але також синтаксична функція слова, наприклад: I need some good paper for my room. – I paper my room every year. (paper у першому реченні виступає як додаток, у другому ж як присудок). Кобзар називає цей процес функціональним зміщенням [33].

Менш розвиненим ніж морфологічний, але вельми продуктивним в сучасній англійській мові є спосіб морфолого-синтаксичний, тобто словотворення без зміни основної форми вихідного слова або конверсія, при якому завжди мають місце як нова синтаксична сполучуваність, так і нова морфологічна характеристика, оскільки нове слово належить до іншої частини мови, ніж початкове. Так, І.В. Арнольд [3, c.102] наводить приклад, в якому усі дієслова утворені від іменників без зміни основної форми і одержують при цьому нову граматичну парадигму та нову синтаксичну сполучуваність: He papered, carpeted, mirrored and curtained his room.

В своєму дослідженні Ю. А. Зацний відзначає, що конверсія продовжує бути активно діючим способом словотвору, проте спостерігається тенденція зниження частки конверсійних утворень у порівнянні з попередніми десятиліттями (з 11% до 4%). Ця тенденція пояснюється більш активною роллю інших способів, а також тим, що конверсія вже добре попрацювала за час свого функціонування. Активність конверсії, як свідчать підрахунки, в значній мірі підтримується саме неологізмами, які служать за "сировину" для цього процесу. Відмінною рисою конверсії на сучаснім етапі є все більш активна участь в цьому процесі двоморфемних, складних слів, навіть словосполучень. Спостереження показують, що в багатьох випадках виникнення нового складного слова або словосполучення означає, що незабаром з'явиться і відповідне дієслово, конвертоване від цього неологізму: bar code - to bar code, bottom line - to bottom line, eurospeak - to eurospeak [24, c.21].

На думку Єлисеєвої конверсія – це поетапний процес та одним з етапів вона називає субстантивізацію. "Наприклад при розпаді словосполучення poor people прикметник poor не тільки оформлюється артиклем, але і семантично вбирає значення всього колишнього словосполучення; the poor – poor people. Пізніше слово надбає всю парадигму нової частини мови та процес конверсії завершується." [22, c.37]. Однак, розпад словосполучень частина лексикологів відносить до іншої групи словотворчих моделей - скорочень, описуючи процес, званий еліпсисом. Єлисеєва також наголошує на тому, що у моделі V > N спостерігається одноетапність (a laugh, a smoke, etc.) [22, c. 37]. Також, існує проблема визначення приналежності утворень типу stone wall, яка зводиться до двох питань: 1 чи є такі утворення словосполученнями, або складними словами; 2 якщо це словосполучення, то до якої частини мови слід віднести перший елемент [3, c.144].

1.2.3 Словоскладання

У лінгвістичній літературі існує багато визначень складного слова, які відображають різне розуміння природи цього явища. Дослідники пропонують різні критерії виділення складних та складнопохідних одиниць у мові [55, 59, 37, 27, 31, 58]. Але головним визнається наявність декількох основ та їх цільнооформленість. Цільнооформленість означає, що конкретний предмет чи явище розуміється як щось ціле, навіть якщо відзначається складність його будови або виділяються окремі його ознаки. Аналітизм англійської мови, як слушно зазначає Ю.О. Жлуктенко, створює необхідні умови для стягнення лексем в єдині складні, але цільні слова [23, c.93].

Словоскладання є основним напрямком розвитку словникового складу мови, оскільки саме в галузі словоскладання особливо наочно виступають закони розвитку мови. Серед усіх способів словотворення словоскладання – найпродуктивніший. За його допомогою було побудовано майже 40% усіх лексичних неологізмів [24, c.75].

Словоскладання надає адаптивний характер лексичній системі мови і знімає протиріччя між комунікативними інтенціями членів мовного соціуму і вирішальною властивістю лексики. Словоскладання у сучасній англійській мові відбувається на власній мовній та іншомовній основі. Утворення нових слів на власній мовній основі відбувається складанням більш ніж однієї незалежної основи. Утворення складного слова на іншомовній основі передбачає часткову або повну деривацію на морфологічній базі іншої мови. Принцип з’єднання слів відбувається "…від природної людської тенденції вбачати річ, як щось ідентичне із вже існуючим, і, в той же час, відмінним від останнього" [18, c.5].

Через створення окремих елементів мови чи групи елементів змінюється та збагачується мова, оскільки слово є її окремим елементом [78, c.16].

Словоскладання може відбуватися в результаті дії таких продуктивних процесів: 1) лексикалізація словосполучення зі зміною порядку розташування його компонентів, а також їх деформацією і морфологізацією (напр. nice-looking < looking nice, blue-eyed < with blue eyes і т. д.); 2) інтеграція словосполучення у складне слово із збереженням лінійного розташування компонентів (напр. small-talk < small talk) [31, c.62].

Складним словом (а compound word) називається об'єднання двох або, рідше, трьох основ, функціонуюче як одне ціле і яке виділяється у складі пропозиції як особлива лексична одиниця завдяки своїй цільнооформленності, тобто спаяність його частин може залежати від семантичних, графічних, морфологічних або фонетичних чинників, або тих і інших [3, c.150].

Залежно від структури, складні слова можна підрозділити на п'ять груп: 1) складні слова, утворені простим соположенням слів; 2) складні слова, в яких основи зв'язані з’єднувальною голосною або приголосною; 3) складні слова, в яких основи знаменних слів зв'язані основою прийменника або іншого службового слова: 4) складно-скорочені слова; 5) складно-похідні слова.

О.Д. Мєшков у монографії "Семантичні аспекти словоскладення англійської мови" [38, c.177-199] приводить класифікацію моделей складних слів.

Під характеристикою моделей складних слів О.Д. Мєшков [39, 178] має на увазі стислий опис кожної моделі словоскладання, в якому повинні знайти віддзеркалення наступні параметри: продуктивність моделей, характер відносин між компонентами і семантичні відносини між ними, віднесення моделі до синтаксичного, асинтаксичного типу, ендоцентричного, экзоцентричного або змішаного типу, характер формування значення слова, подальша словотворча здатність.

Ендоцентричні складні слова дослідник визначає як такі слова, чия приналежність до тоєї або іншої частини мови визначається його другим компонентом, що і несе основне значеннєве навантаження слова, перший же компонент характеризує предмет, позначений другим компонентом (earthquake – quake - трястися – earth – земля). Значення слова як би перебуває всередині (-ендо) його самого.

Екзоцентричні складні слова - такі слова, які позначають предмет, не використовуючи у своєму складі його безпосереднього позначення. В основному це такі слова, значення яких лежить поза (-екзо) самим словом. Наприклад, redskin - червоношкірий. Червоношкірий означає людина, однак людина відсутня у складі слова.

1.2.4 Класифікація скорочень як одного з морфологічних способів словотворення

Скороченням (shortening words, abbreviation) називається морфологічне словотворення, при якому деяка частина звукового складу початкового слова опускається. Цей спосіб одержав особливу продуктивність у наш час.

Скорочення, до яких традиційно відносять абревацію і акронімію, є двома різновидами "наймолодшого" в діахроничному аспекті способу словотворення, що полягає у з'єднанні початкових букв декількох слів, виступаючих засобом номінації одного об'єкту [30, c.132]. Існує безліч класифікацій скорочень [3, 38]. Зокрема, Х. Фельбер, розглядаючи види скорочень, перш за все розподіляє скорочені слова за принципом лексикалізованості на графічні (abbrevation) [38]. Далі, Фельбер розподіляє всі лексичні скорочення на ініціальні скорочення (initialisms) та акроніми, або складноскорочені слова (асronyms), другі в свою чергу розподіляються на усікання (clippings) і зрощення (blends) [77].

Існують два способи скорочень, як зазначають Д. І. Квеселевич і В. П. Сасіна, які виділяють усічення (contraction, clipping) та абревіації (initial shortening) [32].

В свою чергу усічення (contraction) поділяеться на:

Аферезіс – арheresis (initial clipping), тобто усічення початку слова: history – story; telephone – phone; esquire – squire; example – sample; defence – fence; complot – plot.

Синкопа – syncope (medial clipping) – усічення середини слова: madam – ma’am; market – mart; even – e’en; ever – e’er; never – ne’er.

Апокопа – арocope (final clipping) – усікання кінця слова: editor – ed; advertisement – ad; veteran – vet; vampire – vamp; prefabricated – prefab; реrmanent – реrm; promenade – prom; microphone – mike.

Можливе поєднання двох типів: аферезису та синкопи, синкопи та апокопи: influenza – flu; avantguarde – van; refrigerator – fridge; реrambulator – pram.

В сучасній англійській мові найбільше поширення набув ініціальний тип складноскорочених слів, тобто скорочення, складені з початкових букв.

За орфоепічною ознакою їх можна розподілити на дві великі групи:

1)                Вони можуть вимовлятися як поєднання алфавітних назв вхідних в них букв. Наприклад BBC [‘bi:’bi:’si:] – British Broadcasting Corporation; T.V. [‘ti:’vi:] – television. Ініціальні скорочення нерідко бувають багатозначними. Багато значень має, наприклад, скорочення M.P. Найбільш поширено два значення: Member Parliament член парламенту та military police військова поліція.

2)                Друга група ініціальных скорочень вимовляється так, якби це були б звичайні слова, написані такими ж буквами. Вони називаються акронімами. Наприклад: radar [‘reida:] [‘reid¶] – radio detection and ranging радіолокатор, прилад для виявлення об'єкту і визначення його віддаленості. UNO [‘ju:nou] – United Nations Organization Організація З'єднаних Націй.

3)                До третьої групи відносять складні абревіації, які складаються з двох компонентів, перший з яких є літера (літери), а другий – повне слово: A – bomb (atomic bomb), ACD solution (acid citrate dextrose solution).

Графічні скорочення можуть бути не тільки ініціальними. Нерідко зберігається тільки декілька приголосних букв, наприклад: assn - association або fmn – formation.

Деякі форми бувають як абревіатурами, так і акронімами: наприклад, ROK вимовляється are-oh-kay, коли воно означає "Republic of Korea", але як слово rock, коли використовується для назви солдата корейської армії [32, c.48-49].

Зворотній словотвір також використовується а словотворчому процесі в англійській мові. Це процес скорочення слова в результаті випущення того, що є чи вважається афіксом чи іншою складовою морфемою. Дієслово zip -"to open or close with a zipper" було утворено при випущенні закінчення -ег в слові zipper (спочатку торгової назви прискорювача ковзання).

Процес зворотного словотвору часто включає в себе метаналіз - переосмислення структури слова. Так від словосполучення shotgun marriage було утворене дієслово в результаті випущення кінцевого -age. Слово було, таким чином, переосмислене з shotgun + marriage на shotgun marry + -age.

Іноді зворотний словотвір випускає префікс, як у ruly English з unruly, чи замінює цілі слова, як у дієслові іump-shoot у баскетболі від іменника jump-shot. Але більшість зворотних формувань випускає суфікси, і тому відбувається процес "де-суфіксації". Серед прикладів випущення суфіксів:

-ed: brown off, chicken-fry, custom-make;

-er чи -or: baby sit, book-keep, housepaint;

-ing: air condition, brainstorm, breast feed, breath-test, Christmas-shop, double-park, soft-land, touch dance, window-shop;

-ion: air-evacuate, automate, mass-produce [33, c.28].

Цікавим є той факт, що всілякі лексичні скорочення володіють майже необмеженою продуктивністю і надзвичайно поширені в сучасній мові взагалі і в термінології окремих наук зокрема. Як справедливо помічає В. П. Даніленко, цьому сприяють загальні тенденції розвитку термінологічного словотворення: "з одного боку, це створення надзвичайно довгих по складу найменувань., з іншого – створення гранично-коротких, структурно економічних найменувань термінів-абревіатур" [28, c.128]. Щодо англійської мови, то тут, на думку О. Д. Мєшкова, широке розповсюдження абревіатур зумовлене самою природою мови, а саме, його прагненням до моносилабізму [39, c.155].

1.2.5 Синтаксичний засіб словотворення в англійській мові

Крім перерахованих способів словотворення, характерних для простих та складних слів, значну роль в англійській мові грає поповнення словарного складу за рахунок утворення словосполучень, що складаються з двох, трьох або більш слів. В. П. Даниленко відносить формування засобами поєднання слів до синтаксичних способів словотворення. На думку дослідника, "термінам-словосполученням віддається перевага внаслідок того, що вони здатні з найбільшою повнотою відобразити необхідні відмітні ознаки іменованого поняття" [28, 132]. Аналітична природа англійської мови підказує всі нові економічні способи збагачення словника за рахунок комбінаторних ресурсів язика, створюючи нову семантичну єдність на основі наявних лексичних засобів.

Утворення зв'язних термінологічних поєднань виявилося одним з найпродуктивніших способів термінотворення в англійській мові [19, 34, 56]. Особливо такі поєднання характерні для підмов тих областей знань, які з'явилися порівняно недавно або досягли високого рівня розвитку. Таким чином, багатокомпонентні зв'язні термінологічні поєднання – це, в основному, утворення ХХ століття та особливо останніх трьох-чотирьох десятиріч, тобто періоду бурхливого розвитку науки та техніки. Чим складніше стає наука й техніка, тим складніше мовні засоби, що позначають нові в цих областях предмети, явища і поняття, тобто в основі цього процесу лежить екстралінгвістичний фактор.

Роль багатокомпонентних термінологічних поєднань в англійській мові стає все більш помітною. У цілому ряді підмов вони стали фактично основним способом утворення термінологічних одиниць. Дане явище заслуговує більш пильної уваги дослідників, тим паче, що багатокомпонентні термінологічні поєднання викликають значні ускладнення в процесі переробки науково-технічної літератури й документації. Систематизація та класифікація даних термінологічних одиниць могла б сприяти рішенню не тільки лінгвістичних, але і чисто практичних задач.

Існує ряд класифікаційних підходів до аналізу багатокомпонентних термінологічних поєднань, які можна знайти в роботах лингвістів-термінологів, що досліджують питання термінотворення. Це класифікація багатокомпонентних термінологічних поєднань по типу структурної організації, внутрішніх синтаксичних зв'язків, по ступеню суцільності елементів, їх активності усередині терміносполучення.

Аналіз багатокомпонентних термінологічних поєднань на матеріалі декількох терміносистем англійської мови, проведений Ткачової Л.Б. дозволили виявити основні тенденції в структурній організації поєднань, визначити види синтаксичних зв'язків між терміноелементами, встановити системність, властиву даному виду термінологічних одиниць у вигляді ядро-гнездових відносин.

Зіставлення структурної організації багатокомпонентних термінологічних поєднань дозволило виділити найпродуктивніші моделі. Структури N + N і А + N для двокомпонентних поєднань, N + N + N і А + N + N для трьохкомпонентних і N + N + N + N для чотирьохкомпонентних поєднань є найпоширенішими і стійкими у системі терминотворення англійської мови.

Отже, аналіз наукових робіт по лексикології і словотворенню таких вчених, як І.В. Арнольд, О.Д. Мєшков, А.А. Уфімцева [3, 39, 60] і інших, дозволяє нам говорити про наявність в англійській мові наступних основних способів словотворення: афіксальний слововивід, словоскладення, скорочення, конверсія, поєднання слів.

1.2.6 Метафора як джерело поповнення лексичного складу

Технічний прогрес звільняє людину від важкої фізичної праці, але він же висуває надмірні вимоги до оперативно-технічних і емоційно-вольових сфер його діяльності й особливо до його когнітивних можливостей і здатностям. Останнім часом метафора все частіше є не тільки ресурсом образного (поетичного) мовлення, але й виконує в мові номінативну (ідентифікуючу) функцію. У випадку виконання метафорою номінативної функції метафора використовується для номінації нових об'єктів, явищ або процесів на основі їх подібності з якимись добре відомими об'єктами, явищами або процесами, тим самим визначаючи й полегшуючи розуміння суті нових явищ. Роль метафори в сприйнятті нових явищ і освоєнні нових видів діяльності заснована на механізмах роботи людської пам'яті, тому вивчення механізмів функціонування метафори неможливо без опори на результати досліджень в області когнітивної науки, пов'язаної з вивченням ментальних станів і ментальних процесів. Центральним питанням у когнітивній науці є питання про організацію знання в пам'яті суб'єкта, у тому числі про співвідношення вербальних і образних компонентів у процесі запам'ятовування й мислення. Дослідження реальних процесів розуміння нового "вимагає виходу за рамки лінгвістики й обліку особливостей функціонування мови як одного з компонентів складного ансамблю психічних процесів" [4, c.72].

На думку Н. Д. Арутюнової, метафора – це "стежок або механізм мовлення, що полягає у вживанні слова, що позначає деякий клас предметів, явищ, для характеризації або найменування об'єкта, що входить в інший клас, або для найменування іншого класу об'єктів, аналогічного даного в якому-небудь відношенні [5, c.29].

Метафора, як уже говорилося, семантично двоїста: двоплановість, складові найбільш істотна її ознака, не дозволяє розглядати метафору ізольовано від обумовленого. У язиковій метафорі стійке значення, яке прямо співвідноситься зі словом як зі своїм означаючим. Мовна метафора, по суті, є джерелом нових слів, які здатні виконувати, з одного боку, що характеризує, з іншого боку, номінативну функцію, закріплюючись за об'єктом у якості його найменування, або стаючи язиковою номінацією деякого класу об'єктів. В останньому випадку язикова метафоризація приводить до заміщення одного значення іншим. Мовна метафора є важливим чинником розвитку мови. Саме вона лежить в основі багатьох язикових процесів – розвиток синонімічних засобів, поява нових значень і їх нюансів, створення полісемії, розвиток емоційно-експресивної лексики. У тому числі метафора дозволяє вербалізовувати те, що стосується внутрішнього миру людини.

На думку Н.Д. Арутюновой, процес метафоричної номінації здійснюється при наявності 2-х умов: актуалізованої ознаки та її аксіологічної оцінки. Серед ознак, що аналізуються в процесі метафорічної номінації, найбільш розповсюдженими є:

Якісно-характеризуючий, пов’язаний з суб’єктивним сприйняттям властивостей та якостей позначуваного об’єкта або явища;

Локативний, що вказує на локалізацію об’єкта або явища;

Акціональний, який описує будь-яку дію [4].

1.3 Сучасні дослідження новотворів в англійській мові

Поява новоутворень у мові викликана комплексною дією як інтралінгвальних, так і позамовних чинників. Позамовна детермінованість у збагаченні словникового складу відображає необхідність позначати нові актуальні концепти певного часового періоду, виокремлені в картині світу її носіїв. Лексико-семантичні нововведення як у мові, так і в мовленні надзвичайно різноманітні, що створює суттєві труднощі у визначенні відмінних рис у масі можливих інновацій. Для уточнення поняття неологізму в лінгвістичній літературі існують такі параметри: 1) "час"; 2) "новизна"; 3) "мовний простір"; 4) "мовна свідомість". На їхній основі ми пропонуємо таке визначення неологізмів: слова (або сполучення слів), нові за змістом чи формою або за змістом і формою, що виникли в певній мові та сприймаються як нові мовною свідомістю її носіїв у певний період часу. [24]

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5