Сутність і поняття фрейму "жіночність"

Сутність і поняття фрейму "жіночність"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Виділення когнітивних компонентів фрейма «жіночність»

1.1            Поняття “ жiночнiсть” у лінгвістиці

1.2            Фреймовий підхід в дослідженнях семантики

1.3 Виділення облігаторних і не облігаторних компонентів

Розділ 2. Ядро і периферія фрейма “ жiночiнсть”

2.1            Природа фрейму, його категоризація і типи фреймів

2.2            Ядерні номінації і компоненти фрейма “ жiночнiсть”

2.3            Периферійні номінації і компоненти фрейма “ жiночiсть”

2.4            Емоционально-оценочниє і концептуальні номінації

Розділ 3. Семантичні особливості репрезентації фрейма

3.1 Метод фреймової семантики

3.2 Семантичний аналіз лексичних одиниць, що складають далеку периферію фрейму “жіночність”

3.3 Семантичний аналіз лексичних одиниць, що складають ближню периферію фрейму “жіночність”

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В сучасних дослідженнях по лінгвістиці, як, втім, і в інших галузях знань, спостерігається поступове просування до поєднання в одному фокусі власне наукових, філософських і релігійних уявлень про світ і людину. Показовою віхою зміни парадигми гуманітарного знання є стрімкий розвиток когнітології і її самостійного відгалуження — когнітивної лінгвістики.

Ключові позиції когнітивної лінгвістики пов'язані із спільною теорією інформації і її обробкою людиною. Вона оперує особливими за своєю природою одиницями, які є провідниками найрізноманітнішої інформації і повністю або частково матеріалізуються в мові. Для найменування цих одиниць закріпився термін концепт.

Сучасний напрямок лінгвістичних досліджень розглядає мовну діяльність як один з модусів когниції, що становить вершину айсберга, у основі якого лежать когнітивні здібності, що не є чисто мовними [1, c.306].

Один із центральних постулатів когнитивізму - постулат про примата когнітивного [2.с.21] - визначає розгляд концепту в напрямку від ментальних феноменів до способів їхньої вербалізації, від одиниць концептуальної системи автора - до їхнього мовного втілення.

У більшості робіт, що зачіпають когнітивний аспект, центральною категорією дослідження є індивідуально-авторський концепт. Ось чому актуальними є завдання створення типології концептів авторської свідомості, виявлення форм їхнього ментального уявлення, розгляду їхнього співвідношення з типами ментальних репрезентацій, з одного боку, і з більшими одиницями - когнітивними структурами - з іншого.

В основу нашого дослідження покладена гіпотеза про дворівневу будову індивідуальної концептосфери: на першому рівні нами виділяються індивідуальноавторські концепти як одиниці поетичної свідомості автора, на другому - когнітивні структури, що являють собою процес і результат взаємодій між концептами.

Поняття художнього концепту перебуває в стадії осмислення.

У статті Л.В.Міллер цей феномен визначається як «складне ментальне утворення, що належить не тільки індивідуальній свідомості, але й ... психоментальній сфері певного етнокультурного співтовариства», як «універсальний художній досвід, зафіксований у культурній пам'яті й здатний виступати як фермент і будівельний матеріал при формуванні нових художніх змістів» [3, c.41-42].

У роботі О.Е.Беспалової під художнім концептом пропонується розуміти «одиницю свідомості поета або письменника, що отримує свою репрезентацію в художньому творі або сукупності творів і виражає індивідуально-авторське осмислення сутності предметів або явищ» [4, c.6].

Таким чином, при різних підходах художній концепт може займати нежорстке положення на шкалі «універсальне/індивідуально-авторське».

Вважаємо продуктивним розглядати концепт насамперед як одиницю індивідуальної свідомості, авторської концептосфери, вербалізовану в єдиному тексті творчості письменника (що не виключає можливості еволюції концептуального змісту від одного періоду творчості до іншого).

Форми уявлення шарів концепту можуть бути різними. Предметний і понятійний шари репрезентуються через фрейми-структури, що розуміють, слідом за В.В.Червоних [5, c.167], як носії типової, логічно впорядкованої інформації; образний шар адекватно описується за допомогою метафоричних інваріантів, нарешті, асоціативний і символічний шари концепту вимагають для свого розкриття польової моделі.

У даній статті ми зупинимося докладніше на питанні про співвідношення понять концепту, з одного боку, фрейму й поля як когнітивних структур, з іншого боку, а потім проілюструємо отримані нами теоретичні результати на прикладі концепту «жіночність»

Не буде перебільшенням сказати, що концепт і фрейм є центральними категоріями когнітивної лінгвістики.

У низці робіт спостерігається перетинання об'ємів цих понять. Так, на думку А.П.Бабушкіна, серед інших типів ментальних структур варто виділяти концепти-фрейми, що представляють собою сукупність, збережених у пам'яті типових асоціацій [7, c.19].

А.П. Бабушкін розглядає фрейм як тип концепту (поряд зі схемами, інсайтами, сценаріями, концептами, які логічно конструюються й розумовими картинками), що, на наш погляд, не цілком коректно. Справа в тому, що типологія, запропонована автором, зводиться фактично до різних типів ментальних репрезентацій: образних, пропозиціональних, змішаних (гештальтам).

У цьому випадку фрейм, зрозумілий як свого роду «кадр», побачений внутрішнім зором, повинен бути співвіднесений з аналоговими репрезентаціями й виступати в одному ряді з «розумовими картинками» як «мислимий у цілісності його складових частин багатокомпонентний концепт» [8, c.73].

Дане дослідження знаходиться на стику актуальних на сьогоднішній день лінгвістичних підходів: когнітивного і гендерного.

Виникнення гендерної лінгвістики, що вивчає прояв гендерного чинника в одиницях мови, з'явилося результатом усвідомлення того факту, що відмінності між статей, що настільки значно проявляють себе в різних структурах суспільного життя вельми своєрідно реалізуються і в процесі мовної комунікації. Якщо на перших етапах свого існування гендерна лінгвістика зосереджувала на проблемах гендеру переважно в аспекті аналізу живої мови представників різної статі то зараз у сфері її інтересів знаходяться найрізноманітніші питання, що зачіпають зв'язок мови зі всіма видами людської діяльності.

Згідно новим концепціям основна функція мови полягає не стільки в передачі інформації і здійсненні відзиву до незалежної від нього реальності, скільки в орієнтації особи в її власній когнітивній області, тобто мова розглядається як система орієнтуючої поведінки, де прагматична функція грає вирішальну роль.

Названі факти говорять про актуальність теми дослідження, яка багато в чому визначається якісним зсувом парадигми лінгвістики у бік ментальної семантики. Крім того, сучасній науці властивий антропоцентрізм. Значущість індивідуальних параметрів суб'єкта, що говорить, у зв'язку з цим істотно зростає. Стать людини - одна з важливих характеристик особи, що багато в чому визначає її соціальну, культурну і когнітивну орієнтацію в світі, у тому числі за допомогою мови.

Останнім часом особливої значущості набуває вивчення суті і мовної репрезентації концепту “жіночність”. В цьому відношенні особливо сприятливим для аналізу стереотипів, що існують в суспільстві, пов'язаних з даними концептами, виявляється художній текст оскільки за його допомогою здійснюється відображення картини світу зі всіма ритуалами, традиціями, тобто всієї структури знань, придбаних людством в процесі свого існування. Крім того, текст може впливати на модель світу в свідомості реципієнта, змінювати її. Текст при цьому знаходить «социальную силу» [94, з. 105-114].

Виходячи з викладеного, метою дослідження є опис концепту «жіночність» за допомогою аналізу мовних одиниць різних рівнів з урахуванням особливостей їх функціонування в художньому тексті.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

1.                 Виділити когнітивні компоненти фрейма “ жіночність”, визначити поняття “ жіночність” у лінгвістиці.

2.                 Виділити облігаторні і не облігаторні компоненти.

3.                 Виділити ядро і периферію фрейма “ жіночність”.

4.                 Розглянути ядерні номінації і компоненти фрейма “ жіночність” і периферійні номінації і компоненти фрейма “жіночність”, а також його емоционально-оціночні і концептуальні номінації.

5.                 Виділити семантичні особливості репрезентації фрейма методом фреймової семантики.

6.                 Провести семантичний аналіз лексичних одиниць, що складають периферію фрейма “жіночність”.

Об'єктом дослідження є процес концептуалізації понять “жіночність” у сучасній англійській мові.

Людська мова, будучи гнучким засобом віддзеркалення миру, рясніє засобами для передачі існуючих гендерних стереотипів і вербалізації концептів фемінінності.

Основою дослідження є положення когнітивної лінгвістики про мовну картину світу [34, c.22-28], концепт [21, c.12-34], стереотип [44, c.2-7], а також теорія про соціальну і культурну обумовленість гендеру [3, c.8-23] основні положення теорії соціального статусу [18, c.6], теорія значення слова [8, c.45-50], теорія функціональної семантики оцінки [66, c.192].

Матеріалос для дослідження були тексти художніх творів британських і американських авторів XX століття (Ст Вулф, Д.Г. Лоренса, У.С. Моема, А. Мердок, Д. Стіл, Ф.С. Фіцджеральда і ін.) що містять понад 2000 контекстів, мовну репрезентацію концептів «жіночність» і пов'язаних з ними стереотипів.

Мета і завдання зумовили вживання різних взаємодоповнюючих методів і методик: комплексна методика лінгвістичного дослідження, і, зокрема, методика опису культурного концепту, що включає аналіз словарних дефініцій, метод компонентного аналізу методи контрастівного і контекстуального аналізу, метод інтерпретації художнього тексту.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає в наступному:

- вперше такий опис фрейма за допомогою комплексного аналізу мовних одиниць;

- отримані нові дані, що розкривають специфіку фрейма “жіночність” у сучасній англійській мові;

- семантичні особливості репрезентації фрейма “жіночність

Розділ 1. Виділення когнітивних компонентів фрейма «жіночність»

1.1 Поняття “ жiночнiсть” у лінгвістиці

Концепт і фрейм є центральними категоріями когнітивної лінгвістики. У ряді робіт спостерігається перетин обсягів цих понять. Так на думку А.П.Бабушкина, серед інших типів ментальних структур слід виділяти концепти-фрейми що є сукупністю типових асоціацій, що зберігаються в пам'яті [7, c.19]. А.П. Бабушкин розглядає фрейм як тип концепту (поряд із схемами, інсайтамі, сценаріями, логічно сконструйованіми концептами і розумовими картинками), що, на наш погляд, не цілком коректно.

Річ у тому, що типологія, запропонована автором, зводиться фактично до різних типів ментальних репрезентацій: образним, змішаним (гештальтам). В цьому випадку фрейм, що сприймається як свого роду «кадр», побачений внутрішнім зором, має бути співвіднесений з аналоговими репрезентаціями і виступати в одному ряду із «розумовими картинками» як «мислимий, у цілості його складних частин багатокомпонентного концепту» [8, c.73].

Поняття фрейму, спочатку пов'язане із проблемою розуміння й розпізнавання ситуації, потім було розширено й стало застосовуватися до вивчення особливостей організації мовної системи в цілому.

У середині 70-х років Ч.Філмором як лінгвістична концепція запропонована фреймова семантика, що розглядається автором як програма досліджень, що дає спосіб охарактеризувати принципи створення нових слів і речень, додавання нових значень слів, а також збірки значень елементів у ціле [19,с.82].

Досліджуючи фрейми як засоби організації досвіду й формування семантики розуміння, Ч.Філмор бачив у них (що досить важливо для нашого дослідження) інструменти опису й пояснення мовного матеріалу, стверджуючи, що між мовними одиницями й фреймами є зв'язок [19,c.88].

Нас найбільше цікавить останнє положення, яке дає теорії фреймів концептуальне обґрунтування, що дозволяє простежити реалізацію певного фрейму на язиковому рівні.

Саме таке уявлення фрейму, на наш погляд, лежить в основі аналізу семантики мовних одиниць, привертає до дослідження когнітивних структур, що забезпечують їхнє розуміння.

Розглядаючи когнітивну сутність мовної одиниці, Н.Ф.Алефіренко виділяє її основну визначальну - «когнітивну структуру», концепт як «універсальний пакувальний формат для знань, об’єктивованих мовних одиниць» [20,с.279].

У цей час ведеться досить багато дискусій із приводу того, чи вважати концепт і фрейм одиницями одного або різних рівнів узагальнення, повними або частковими термінологічними синонімами, чи розглядати фрейм як тип концепту або навпаки.

Відсутність загальноприйнятих визначень пояснюється складністю даних об'єктів когнитивно-лінгвістичного аналізу, їхньою багаторівневою структурою, зміст якої виявляється через мовні засоби репрезентації.

Крім того, як справедливо відзначає О.Н.Прохорова, і даний виявлений зміст буде носити суб'єктивний характер, тому що він прямо залежить від умов формування змістів слів у кожної конкретної людини [20, с.49].

Погоджуючись із тим, що між концептом і фреймом існує досить міцний зв'язок, обумовлений, по-перше, тим, що обидва поняття відносяться до рівня репрезентації бази знань у свідомості людини, по-друге, спільністю їхньої онтології як ментальних утворень, ми, проте, не проводимо аналогії між ними.

На наш погляд, між концептом і фреймом існує певне й досить значиме розходження: концепт може бути й структурною, і гештальтною (цілісною), і мінімальною (неподільною) одиницею репрезентації бази знань у значенні одиниць мовного рівня.

Фрейм - завжди структурований і по суті не може бути неподільним. Так, у семантиці мовних одиниць, репрезентуючих той або інший фрейм, значення окремих компонентів зводяться в єдину, комплексну ситуацію, її об'ємне уявлення.

Знання цієї ситуації дозволяє цілісно сприймати значення конкретної язикової одиниці.

Крім того, нам представляється справедливим розгляд фрейму як моделі повсякденного знання про основні концепти.

Репрезентуючи той або інший концепт, мовна одиниця активує й відповідний когнітивний контекст, що несе інформацію й про зміст, і про структуру досліджуваного концепту.

На наш погляд, тип фрейма як ментальної репрезентації визначається як індивідуальними особливостями мовної особи, так і специфікою кодованого представлення. Наприклад, фрейм «жіночність» носить характер гештальта, оскільки дозволяє систематизувати логічні стосунки .

У когнітивній інтерпретації поняття фрейма, заслуговує на увагу ще одне трактування, згідно якого фрейм розглядується не як тип концепту, а як форма його ментальної вистави, тобто концептуальна структура, одиниця ментального простору [10,c.124].

Таким чином фрейм розуміється як один із способів ментальної репрезентації концепту: через звернення до концептуальної області, в якій цей концепт інтерпретується.

Ми вважаємо, що коректніше трактувати фрейм не як концепт, а як когнітивну структуру більш високого рівня, тип взаємодії між концептами, як спосіб (форму) організації ментального простору.

Питання про співвідношення фрейма і поля (лексичного, семантичного, понятійного) тісно пов'язане з проблемою співвідношення фреймової семантики і теорії поля в лінгвістиці і не раз зустрічалося в зарубіжних дослідженнях.

Так, Ч.Філлмор визначає принципову відмінність між двома цими концепціями в тому, що «теорія поля відрізняється від семантики фреймів своєю прихильністю до дослідження груп лексем заради них самих і інтерпретацією лексико-семантичних областей як власне мовних феноменів.

Семантика фреймів розглядає безліч інтерпретації фреймів як альтернативних «способів бачення речей». Загалом, відмінності визначаються тим, де концентрується пошук структури – у мовній системі або назовні неї» [11, c.61].

Між семантичним полем і фреймом можна визначити, на наш погляд, і інші відмінності:

• фрейм – жорсткіша структура, що відображає типові зв'язки в типових ситуаціях; поле – структура м'якша, ассоциатівно-конкретна, інколи – індивідуальна;

•інтегруючим початком у фреймі служить ситуативна близькість, в полі – ассоциатівно-семантична;

•структурна організація фрейма передбачає наявність вузлів (слотів), поля –ядра, центру і периферії, кордони між якими вельми нечіткі і рухливі;

•лексична репрезентація фрейма щонайближче відповідає тематичній групі; ментальна модель семантичного поля призводить до необхідності введення терміну «концептуальне поле».

Польові дослідження набули широкого поширення в семантиці художньої мови, де семантичні (у іншій термінології – ассоціатівно-образні, смислові) поля трактуються як засіб віддзеркалення специфіки авторського стілю, як засіб виходу на мовну і концептуальну картину миру письменника.

Поняття фрейма було введене М. Мінським в його роботі “Фрейми для представлення знань” для позначення одного із способів представлення стереотипної ситуації (похід в магазин, вечірка, візит). На думку Мінського, людина сприймає те, що відбувається в термінах раніше вживаних структур-фреймів. З кожним фреймом пов'язана інформація різних видів: що відноситься до використання даного фрейма; застережлива про те, що може статися далі; приписуюча, що слід зробити, якщо ці очікування не підтвердяться. [8. c. 289].

У концепціях різних дослідників поняття, що назване М.Мінським “фрейм”, може називатися інакше: “скрипт”, “сцена”, “сценарій”, псевдотекст” “план”, “схема”, “основа” і так далі. Наприклад, А. Вежбіцка використовує термін “культурно-обумовлений сценарій” (cultural script) підкреслюючи таким чином вплив соціокультурних чинників на сприйняття інформації, що поступає до інтерпретатора. Носії мови, що належать до певної культури, при сприйнятті інформації зазвичай керуються якоюсь підсвідомою нормою. Подібні норми міняються від культури до культури. У своїй роботі А. Вежбіцка порівнює західну і східну культурні традиції і їх вплив на сприйняття подій і об'єктів носіями представлених традицій [1. c. 63].

Отже, у кожної людини є визначена “база знань”, якість і об'єм якої залежать від особових характеристик індивіда, а також універсальний (і потенційно не обмежений) набір когнітивних стратегій операції знанням.

Поняття стратегії до цих пір не отримало загальноприйнятого визначення і трактується по-різному різними дослідниками.

Частина лінгвістів (В.Шмідт, Х. Харніш, Й. Ребайн) розуміють під стратегією якийсь план оптимальної реалізації інтенції автора, що визначає внутрішню і зовнішню структуру тексту [11. c. 20-22]. Якнайповніше поняття стратегії розроблене Т.А. ван Дейком і В. Кинчем. У широкому сенсі під стратегією вони розуміють якусь спільну інструкцію для кожної конкретної ситуації-інтерпретації.

Використовувані при розумінні тексту стратегії в більшості випадків не є заздалегідь запрограмованими. Слід зазначити їх гнучкість, залежність від когнітивних структур даного індивіда (знання, установки, плани, наміри). За допомогою стратегій проводиться швидке і ефективне прогнозування найбільш вірогідного значення мовних подій. [3. c. 164].

Розглянемо наступний приклад:

“Here’s Sir Pitt, ma’am!” - сried out Rebecca.

“My dear, I can’t see him. I won’t see him. Say I’m too ill to receive anyone.

My womannature really won’t bear my brother at this moment,” - said Miss Crawley.

“She’s too ill to see you, sir” - Rebecca said, tripping down to Sir Pitt [14. c.182].

У даному дискурсі кожну нову пропозицію містить референт, тотожний тому, що міститься в попередній пропозіції, це представлене в наступних ланцюжках: референт1 (учасник дискурсу, спочатку позначений Sir Pitt);

Sir Pitt - him - him - anyone - my brother - sir - Sir Pitt;

референт 2 (участник, першоначально позначений Ma’am)

ma’am - I - I - I - Miss Crawley – she-womannature.

Витягуючи з нашого “хранилища знань” фрейм жіночності, ми бачимо, що вживання фрейма “ womannature” є останнім і ваговим аргументом, робиться акцент саме на слабке положення жінки, її втому, на момент “ жіночність”.

Таким чином, ми можемо сприймати даний текст як зв'язний.

Отже, ми розглянули поняття “фрейм” і фрейм “жіночності” з точки зору когнітивної лінгвістики.

1.2           Фреймовий підхід в дослідженнях семантики

Провідним напрямком сьогоднішньої когнітивної лінгвістики є когнітивна семантика, для якої характерне прагнення так чи інакше співвіднести мовні форми з їх ментальними репрезентаціями, встановити способи представлення інформації в людській свідомості і описати взаємозалежності, що існують між ними і мовою [2, c. 12].

Тому не дивно, що значна частина робіт з когнітивної лінгвістики присвячена змістовним аспектам мовних форм.

Як і Е. Кибрік, ми вважаємо, що до області семантики (у широкому сенсі) відноситься вся інформація, яку має той хто говорить, при розгорненні вислову і яку необхідно відновити адресатові для правильної інтерпретації цього вислову» [3, c.36].

Для повного і успішнішого дослідження семантики мовних одиниць необхідно надати енциклопедичну інформацію, тому одним з ключових постулатів когнітивної лінгвістики А.Н. Баранів і Д.О. Добровольський називають тезис про нерелєвантність зіставлення лінгвістичного і екстралінгвістічеського знання [4,c.56].

Перспективним методом когнітивного дослідження, що дозволяє описати семантику мовних одиниць, об'єднуючи мовну і немовну інформацію, є метод фреймової семантики. За його допомогою можна спробувати представити когнітивну структуру – фрейм, що лежить в основі значення визначеної групи лексем.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8