Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків (Внешнеэкономическая деятельность комерческих банков)

Структура міжнародних розрахунків по експортних операціях

організацій відділення Укрексімбанку в м. Одесі за 1998-2000р.

(шт., %)

|Показники |1998 рік |1999 рік |2000 рік |

| |Кіл. |Пт. |Кіл. |Пт. |Кіл. |Пт. вага|

| | |вага | |вага | | |

|Експорт усього, |7926 |100,00 |6426 |100 |5911 |100 |

|у тому числі: | | | | | | |

|Акредитиви |45 |0,57 |25 |0,39 |11 |0,19 |

|Інкасо |1 |0,01 |1 |0,01 |- |- |

|Переказ |7880 |99,42 |6400 |99,60 |5900 |99,81 |

Виходячи з даної таблиці 2.1. можна зробити висновок, що при загальній

тенденції зниження кількості міжнародних розрахунків по експортних

операціях організацій, найбільша питома вага за 1998-2000 р. приходиться на

розрахунки у формі банківського переказу.

Таблиця 2.2.

Структура міжнародних розрахунків по імпортним операціях

організацій відділення Укрексімбанку в м. Одесі за 1998-2000 р.

(шт., %)

|Показники |1998 рік |1999 рік |2000 рік |

| |Кіл |Пт. вага|Кіл |Пт. |Кіл |Пт. вага|

| | | | |вага | | |

|Імпорт усього, |5517 |100,00 |3614 |100 |3489 |100 |

|у тому числі: | | | | | | |

|Акредитиви |12 |0,22 |12 |0,33 |27 |0,77 |

|Інкасо |5 |0,09 |2 |0,06 |2 |0,06 |

|Перекази |5500 |99,69 |3600 |99,61 |3460 |99,17 |

За даними таблиці 2.2. видно, що в загальному обсязі міжнародних

розрахунків по імпортним операціях організацій значне місце приділяється

банківському переказу, однак спостерігається тенденція збільшення

акредитивної форми розрахунків.

При аналізі даних таблиць 2.1 і 2.2, спостерігається значне зниження

як експортних, так і імпортних операцій, що пояснюється фінансово-

економічною обстановкою в країні і твердій конкуренції з боку комерційних

банків, що пропонують здійснення переказних операцій через свої прямі

кореспондентські рахунки «день-в-день» без стягування додаткової комісії.

Отже, у даний час найбільш розповсюдженою і дешевою формою

міжнародних розрахунків є банківський переказ, що являє собою доручення

одного банку іншому виплатити визначену суму на прохання і за рахунок

платника іноземному одержувачу (бенефіціару).

Розрізняють два види банківського переказу:

- авансовий платіж;

- по факту відвантаження товару.

Вибір валюти і форми розрахунків визначаються за узгодженням сторін і

фіксуються в умовах контракту.

Авансовий платіж в оплату імпорту рекомендується використовувати

тільки у випадку абсолютної впевненості нашого клієнта в одержанні товару

в законодавчо встановлений термін постачань (90 днів).

Платежі в оплату імпортних товарів і послуг на користь нерезидентів

можуть здійснюватися через кореспондентські рахунки – Лоро і Ностро, що

ведуться в Головному банку. Усі платіжні доручення, на перерахування через

Лоро рахунки, оформляються на російській (українській) мові, через Ностро

рахунки - тільки іноземною мовою .

Комісії і S.W.I.F.T. - витрати стягуються відповідно до тарифів банку

і суми стягнених комісій вказуються в платіжному дорученні.

Гарантованою і більш дорогою формою міжнародних розрахунків є

документарний акредитив. «Уніфіковані правила і звичаї для документарних

акредитивів» розглядають акредитив як: « яку-небудь угоду, якби вона не

була названа або визначена, відповідно до якої банк (банк-емітент), діючи

на прохання і по інструкції клієнта (заявника) або його наказу, або

акцептувати й оплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром,

або уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати й оплатити

переказні векселі (тратти) , або уповноважує інший банк негоціїровать проти

передбачених документів при стримуванні термінів і умов акредитиву». Тобто,

це є умовним грошовим зобов'язанням банку здійснити платіж, акцепт або

негоціацію тратт, або надати повноваження іншому банку на здійснення цих

дій.

Виходить, в основі акредитива лежить формула - «гроші проти

документів», а звідси універсальність акредитивної форми розрахунків

полягає в тому, що продавцю гарантується негайна оплата відвантажених

товарів або зроблених послуг, і він застрахований від неплатоспроможності

або відмовлення покупця платити; покупцю - що виплачені їм засоби не

пропадуть і надійдуть у розпорядження контрагента після того, як він

виконає свої зобов'язання. Саме в цьому і складається перевага акредитивної

форми розрахунків. Але основним її недоліком є вартість акредитива

(комісійні банків за авізування, підтвердження, перевірку документів,

платіж), що значною мірою і впливає на активність його використання в

зовнішньоторговельних відносинах .

Норми права, що регламентують механізм здійснення акредитивної

операції, ґрунтуються на двох основних принципах, а саме на автономії

акредитива і його строгого виконання.

Розрізняють такі основні види акредитивів: відкличні і безвідкличні,

підтверджені і непідтверджені, трансферабельні, револьверні, покриті і

непокриті, акредитиви з «червоним застереженням», резервні. Цей перелік

видів акредитива не є вичерпним. У банківській практиці застосовуються й

інші види акредитивів, але більшість з них є модифікацією зазначених вище

видів.

Підставою для виникнення акредитивних зобов'язань є доручення платника

про відкриття акредитива, що він дає банку, що його обслуговує (банк-

емітент). Таке доручення є основою для виникнення інших правовідносин по

акредитивній операції. Варто визначити, що форма доручення на відкриття

акредитива, як правило, є типовою, і в ній повинні бути зазначені усі

вимоги, передбачені Уніфікованими правилами.

Оскільки акредитив – це зобов'язання по проведенню платежів, умови

акредитива є умовами виконання цих зобов'язань, тому вони повинні бути

складені так, щоб з одного боку, вони давали можливість банкам без

ускладнень їхній проконтролювати і перевірити документально, а з іншого

боку – забезпечували б інтереси сторін, що використовують акредитивну форму

розрахунків. Усі терміни, що застосовуються, повинні відповідати вимогам

Уніфікованих правил, тобто варто використовувати стандартні терміни і

формулювання, передбачені Уніфікованими правилами, якщо акредитив не

містить інших умов. Це дає можливість заявнику акредитива включати в умови

акредитива, відповідні застереження.

Уніфіковані правила вимагають від заявника не тільки чітко й у

повному обсязі формулювати інструкції з відкриття і виконання акредитива,

але і внесення в нього змін.

Умови і порядок проведення акредитивної форми розрахунків

передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Кожен акредитив призначений для розрахунків тільки з одним

бенефіціаром і не може бути переадресований.

Важливе значення має питання щодо терміну дії акредитива. Банк-емітент

може провести платіж як негайно після надання необхідних документів, так і

через деякий час (акредитиви з частковою відстрочкою платежу).

Уніфіковані правила визначають термін дії акредитива, як граничний період

для надання документів для оплати, акцепту, негоціації. До того ж,

Уніфіковані правила вимагають, щоб «всі акредитиви передбачали дату

закінчення термінів і місце надання документів для платежу, акцепту або за

винятком вільної негоціації акредитива місця надання документів для

негоціації».

У правовому регулюванні акредитивних відносин акредитивні документи

(транспортні, страхові, комерційні рахунки й інші документи) є підставою

для проведення розрахунків по документарному акредитиву. Тому в інструкціях

з відкриття акредитивів, у самих акредитивах повинні бути чітко зазначені

документи проти яких варто здійснити платіж, акцепт або негоціацію.

Виходить, акредитив – це фактично безпечна попередня оплата. Він є

свого роду компромісом у випадку, коли покупець товару сумнівається в

надійності продавця і не зважується ризикувати своїми грошима, і крім того

акредитив дає можливість звести до мінімуму всі ризики, особливо в тому

випадку, коли комерційні зв'язки з іноземними партнерами тільки

налагоджуються.

Ще одною, у даний час менш використовуваною, формою міжнародних

розрахунків є інкасо, що визначено як «одержання, передача і пред'явлення

до оплати векселя, чека або іншого документа банком, що інкасує, для

клієнта з наступним переказом коштів на його рахунок». Інкасо - банківська

розрахункова операція, за допомогою якої банк із доручення свого клієнта

одержує, на підставі розрахункових документів належні йому від платника за

відвантажені на його адресу товарно-матеріальні цінності або зроблені

послуги і зараховує ці засоби на рахунок свого клієнта в банку, тобто

інкасо - це доручення експортера (кредитора) своєму банку одержати від

імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк,

зазначену суму або підтвердження того, що сума буде виплачена у

встановлений термін.

В основі інкасової форми розрахунку лежить домовленість експортера зі

своїм банком, що передбачає його зобов'язання передати товарно-супровідну

документацію імпортеру тільки за умовами виплати останнім вартості

відвантаженого товару або домовитися про це з банком, розташованим у країні

імпортера.

Розрізняють два види інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо означає - інкасо фінансових документів, що не

супроводжуються комерційними документами, тобто банки обробляють тільки

вексель (простий або переказний), чек або інші фінансові документи і не

обробляють рахунок фактуру, коносамент, транспортну накладну й інші.

Документарне інкасо - інкасо фінансових документів, що супроводжуються

комерційними документами; комерційні документи, не супроводжувані

фінансовими документами і являє собою своєрідний компроміс між авансовим

платежем (коли покупець розраховує на експортера, що повинний відправити

товар відповідно до замовлення й оплати) і торгівлею по відкритому рахунку

(коли експортер розраховує на покупця, що повинний оплатити відправлений

йому товар) .

Важливою ознакою документарного інкасо є те, що якщо банку дана

вказівка обробляти комерційні документи, до яких входить і коносамент,

експортер має можливість зберегти контроль над своїм товаром, поки імпортер

(покупець) не заплатить за них або не акцептує переказний вексель. Це

обумовлено тим, що коносамент є документом на право власності і тому банк

контролює це право на поставлені товари і має право їх передавати покупцю,

після того як він виконує всі умови експортера, зазначені в інкасовому

дорученні.

Існує кілька видів операцій по застосуванню документарного інкасо.

Це так називані «документи проти платежу», «документи проти акцепту» і

«акцепт із платежем проти документів».

Завдяки значно меншим формальним вимогам це банківська послуга є більш

дешевою і гнучкою в порівнянні з документарним акредитивом. Розрахунок за

інкасову форму більш вигідний імпортеру, оскільки зберігає його право

власності на товар до моменту оплати розрахункових документів. Разом з тим

при розрахунках документарним інкасо експортер, що відвантажує товар не

може бути упевнений у тім, що покупець вчасно оплатить відвантажений

товар..

Тому інкасова форма розрахунків застосовується в тому випадку, коли:

експортер не сумнівається у своєму контрагенті за договором, оскільки між

двома боками діють перевірені часом відносини; політичні, економічні і

правові умови в країні імпортера, розглядаються як стабільні; у країні

покупця немає імпортних обмежень або якщо є такі, останній завчасно одержав

усі необхідні дозволи на здійснення угоди; у країні експортера немає

твердих обмежень термінів здійснення розрахунків за отриманий товар.

2.2 Оформлення, облік і контроль операцій по банківському

переказу.

Банківський переказ – це доручення одного банку іншому виплатити

визначену суму на прохання і за рахунок коштів платника іноземному

одержувачу (бенефіціарові).

Підставою для банківського переказу валютних засобів за кордон є

договір (контракт, угода) про зовнішньоекономічну діяльність (резидента з

нерезидентом).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – матеріально оформлена угода

двох або більш суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і їхніх іноземних

контрагентів, якщо інше не передбачено законом і міжнародним договором

України, і спрямоване на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних

прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Договір (контракт) полягає відповідно до Закону України «Про

зовнішньоекономічну діяльність» і іншими законами України з урахуванням

міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при

складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі

міжнародні порядки, рекомендації міжнародних органів і організацій. Договір

може бути визнаний недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він

не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються

правом місця його висновку, якщо сторони не погодили іншого, і

відображаються в умовах договору.

До умов, що повинні бути передбачені в договорі (контракті)

відносяться:

- найменування, номер договору (контракту), дата і місце його

висновку;

- преамбула;

- предмет договору;

- кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);

- базисні умови постачання товарів (прийому/здачі виконаних робіт або

послуг);

- ціна і загальна вартість договору (контракту);

- умови платежів;

- умови здачі (прийому) товару (робіт, послуг);

- упакування і маркірування;

- форс-мажорні обставини;

- санкції і рекламації;

- арбітраж;

- юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін.

За домовленістю боків у договорі (контракті) можуть визначатися

додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення

співвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм

навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на

товар, схоронності торгових марок, порядок сплати податків, мита, зборів,

різного роду захисних застережень, з якого моменту договір (контракт)

починає діяти, кількість підписаних екземплярів договору (контракту),

можливість і порядок внесення змін і доповнень у договір (контракт) та

інше.

Дані контракту передбачають виставляння рахунків. До контракту можливі

доповнення (додатка), де вказується, наприклад, класифікація товару.

Контракт повинний бути обов'язково завізований, тобто повинні бути підписи

обох сторін, відбитки печаток, тільки в цьому випадку він має міжнародну

законодавчу силу. Вибір валюти і форми розрахунків визначаються за

узгодженням сторін і фіксується в умовах контракту.

Розрізняють два види банківського переказу:

- авансовий платіж;

- по факті відвантаження (постачання) товару.

Розрахунки на території України за вільно використовувану

(конвертовану) валюту заборонені, і тільки при наявності в продавця

ліцензії Національного банку України можна здійснювати платежі у валюті.

Платежі в оплату імпортних товарів і послуг на користь нерезидентів

можуть здійснюватися через кореспондентські рахунки – лоро (1500) і ностро

(1600).

1500 А – «Кореспондентські рахунки, відкриті в інших банках»

1600 П – «Кореспондентські рахунки інших банків»

Усі платіжні доручення, на перерахування через лоро рахунки,

оформляються українською мовою, а платежі здійснювані через ностро рахунки,

оформляються тільки іноземною мовою.

При прийнятті платіжного доручення від клієнта варто звертати увагу на

те, щоб у заяві були зазначені всі необхідні реквізити, а саме:

- повне найменування банку одержувача з обов'язковою вказівкою міста,

країни. Варто врахувати, що багато банків світу мають свої коди, так банки

США об'єднані в єдину банківську мережу – FEDWIRE (код АВА або ROUFING),

позначена дев'ятьма знаками; банки Німеччини – BLZ, позначена вісьма

знаками; банки Англії – SORT CODE – чотирма знаками;

- повне найменування одержувача;

- ціль платежу з указівкою номера і дати контракту.

Якщо платіж здійснюється по факту одержання товару або надання послуг,

то в банк надається вантажна митна декларація, або акт виконаних робіт (чи

зроблених послуг), а в графі «деталі платежу» указується номер і дата акту.

Якщо платіж здійснюється як аванс в оплату імпорту, то в платіжному

дорученні робиться позначка про це і таке платіжне доручення ставиться на

90 - денний валютний контроль.

Валютний контроль здійснюється на підставі Постанови Правління НБУ від

24.03.99р. № 136 «Про твердження інструкції про порядок здійснення контролю

й одержання ліцензій по експортним, імпортним і лізинговим операціях”, що

набрало сили 08.06.99 р.

При експорті продукції виторг резидентів підлягає зарахуванню на

рахунок у банку не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення вантажної

митної декларації (ВМД) на продукцію, що експортується, а у випадку

експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - з моменту

підписання акта або іншого документа, що підтверджує виконання робіт,

надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків банк починає з

наступного календарного дня після оформлення ВМД або підписання акту

(іншого документу).

Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування

виторгу по цій операції на поточний рахунок останнього.

Відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків при здійсненні

імпортних операцій резидентів банк починає з наступного календарного дня

після дня здійснення авансового платежу.

Банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення

останнім акта (іншого документа), що доводить постачання нерезидентам

продукції, виконання робіт, одержання послуг, що оплачені резидентом.

Порядок здійснення банками контролю за своєчасністю розрахунків по

експортним, імпортним операціях клієнтів банку полягає в тім, що банки

зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повну інформацію про експортні,

імпортні операції, розрахунки по яким останні здійснюють через ці банки.

Банк зобов'язаний при перерахуванні резидентом коштів на користь

нерезидента, при надходженні від нерезидента коштів резиденту потребувати

від останнього (у залежності від виду операцій) копії: договору з

нерезидентом, ВМД, акта й інших документів, що підтверджують здійснення

експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання послуг), здійснення

експорту прав інтелектуальної власності й інших документів, що необхідні

банку для контролю за своєчасністю розрахунків по експортним, імпортним

операціях його клієнта. Копії цих документів зберігаються в справі клієнта

протягом терміну, визначеного НБУ.

Для того, щоб здійснити банківський переказ коштів за межі України,

резидент повинний представити в банк відповідний пакет документів,

необхідних для здійснення даного переказу. Підставою для переказу валютних

засобів за кордон є договір (контракт, угода), а також виставлені рахунки

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11