Банкiвська система Украiни

менеджерами банку. Розбивка показника ROE на його складові - це прийом,

який дає широкий вибір напрямів для аналізу обсягу й вартості припливу

фінансових засобів, активів, які приносять доходи, витрат на утримання

апарату управління та інших затрат, що впливають на обсяг і норму прибутку

- головних факторів фінансової стійкості комерційного банку й збільшення

його капіталу.

У Великобританії, наприклад, контроль над банківською діяльністю

залишається менш формальним і строгим, ніж в інших країнах. Прикладом іншої

ситуації є США, де протягом багатьох років склалася розгалужена

бюрократична система контролю і регулювання банків як на федеральному

рівні, так і на рівні окремих штатів. Регулювання банків в цій країні

переслідує дві цілі:

35. забезпечення стійкості і запобігання крахам банків;

36. обмеження концентрації капіталу в руках небагатьох кредитних установ

і недопущення монопольного контролю над банківським ринком.

Для запобігання кризових ситуацій, які тягнуть за собою ланцюгову

реакцію банківських крахів, в США здійснюються два типи регулювання. По-

перше, законодавчо обмежуються операції, які для банку небезпечні

підвищенням ризику і зниженням ліквідності (наприклад, встановлюється

гранична величина кредиту одному позичальнику). По-друге, з метою

запобігання небезпеки масового вилучення вкладниками депозитів і виникнення

паніки на грошовому ринку в 1934 році була заснована загальнонаціональна

система страхування депозитів.

Загальне соціально-економічне і політичне становище на Україні

призвело до крайньої нестійкості на фінансовому ринку, становище

ускладнилось тим, що зростаюча неспроможність комерційних банків

здійснювати платежі, видавати довгострокові кредити для розвитку реального

капіталу незворотньо відобразиться на платоспроможності підприємств і

спровокує подальший спад виробництва. У стані економічного спаду комерційні

банки працюють з підвищеним ризиком. Про це свідчать найпоширеніші причини

банкрутства банків:

37. невдалі пошуки учасників нового капіталу;

38. надання «поганих» кредитів;

39. невдала торгівля заставними цінними попереми;

40. операції по торгівлі облігаціями;

41. корупція в рядах вищого менеджменту;

42. некваліфіковане керівництво, яке не вміє вчасно розпізнати ризик

втрати активів, зростання банківських видатків;

43. перевищення пропозиції над попитом;

44. неякісний аналіз інформації про ситуацію на фінансовому ринку і

клієнтах банку.

Особливіcть банківського бізнесу повязана з високим ризиком,

керуванням ризиками. Банки працюють у сфері керованого ризику.

ДРУГИЙ РОЗДІЛ

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

УКРСОЦБАНКУ____________

1. ПОКАЗНИКИ ЛІКВІДНОСТІ.

2. АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ.

3. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ УКРСОЦБАНКУ.

1. Показники ліквідності

Економічні терміни «ліквідність» і «платоспроможність» в сучасній

економічній літературі часто перемішуються, замінюючи один одного. Дійсно,

поняття, які визначають ці терміни, досить подібні, але між ними є істотна

різниця. Якщо перше є переважно функцією господарського органу, який сам

виюирає форми і методи підтримання чвоєї ліквідності на рівні всановлених

чи хагальноприйнятих норм, то інше, як правило, стосується функцій держави.

Термін «ліквідність» (від лат «liquidus»- рідкий, текучий) в

буквальному розумінні означає легкість реалізації, продажу, перетворення

матеріальних цінностей і інших активів у грошові кошти. Ліквідність банку

нерідко визначається як здатність купувати готівкові кошти в НБУ чи банках-

кореспондентах за розумною ціною. В цілому ліквідність банку передбачає

можливість продавати ліквідні активи, купувати грошові кошти в НБУ і

здійснювати емісію акцій, облігацій, депозитних і ощадних сертифікатів,

інших боргових інструментів.

Термін «платоспроможність» дещо ширший, він включає не тільки і не

стільки можливість перетворення активів в такі, що швидко реалізуються,

скільки здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати

свої платіжні зоюовязання, які витікають з торговельних, кредитних і інших

операцій грошового характеру. Таким чином ліквідність виступає як необхідна

і обовязкова умова платоспроможності, контроль за дотриманням якої бере на

себе не тільки сама юридична чи фізична особа, але і певний зовнішній орган

контролю чи надзору.

Ліквідність для комерційного банку виступає як здатність банку

забезпечити своєчасне виконання в грошовій формі своїх зобовязань по

пасиву. Ліквідність банку визначається збалансованістю акитивів і пасивів

балансу банку, ступенем відповідності строків розміщених активів і

залучених банком пасивів.

Норми ліквідності банку звичайно всановлюються як відношення різних

статей активів балансу до всієї суми чи до визначених статей пасивів, або

навпаки, пасивів до активів. Ліквідність банку лежить в основі його

платоспроможності.

Платоспроможність трактується як здатність банку у встановлені строки

в повній сумі відповідати за своїми зобовязаннями.

У сучасній літературі існує два підходи до характеристики ліквідності.

Ліквідність можна розуміти як запас чи як потік. Запс характеризує

ліквідність банку на визначений момент, його здатність відпьвісти за своїми

поточними зобовязаннями, особливо за рахунками до запитання. Як потік

ліквідність оцінюється за певний період чи на перспективу. При цьому

ліквідність з точки зору запасу характеризується як досить вузький підхід.

При розгляді ліквідності як потоку більша увага приділяється можливості

забезпечення перетворення менш ліквідних активів у більш ліквідні, а також

притоку додаткових засобів, включаючи одержання позик. Таким чином

найбільшого значення набуває не тільки оцінка ліквідності-«потоку», але і

оцінка ліквідності-«прогнозу».

Для оцінки сукупної ліквідності комерційних банків слід розглядати в

системі стаціонарну ліквідність («запас»), поточну ліквідність («потік») і

перспективну ліквідність («прогноз»).

Банк, який має достатній запас ліквідних активів для підтримання

миттєвої (поточної) ліквідності, може з часом її втрптити в звязку з

перевищенням потоку зобовязань над потоком трансформації вкладень в

ліквідні активи. Оцінка ліквідності-«прогнозу» є найбільш проблематичною,

так як вона повязана з оцінкою ризику активних операцій банку. В

українській практиці для цього служать економічні нормативи, які

розраховуються комерційними банками згідно Інстукції №10 НБУ.

При такому підході характеристика ліквідності повинна враховувати не

тільки дані звітних балансів про залишки по активу і пасиву, але і іншу

різноманітну інформацію. Термін же «ліквідність балансу» несумісний з

допуском розгляду ліквідності не як залишку, а як потоку. Крім того цілком

очевидно, що ліквідність повинен підтримувати банк, а не баланс. В сучасних

умовах нерідко стається, коли вимоги клієнта на готівку не можуть бути

задоволені банком повністю, що характеризує порушення ліквідності. Однак

подібна ситуація не може бути виявлена на основі даних балансу, оскільки в

балансі відсутні дані про оцінку ліквідності як «потоку». Це окремий

приклад, але він наочно показує необхідність оцінки всієї сукупності

факторів, які характеризують ліквіднвсть потоку.

Таким чином, повертаючись до розгляду дефініцій можна зробити висновок

про те, що взаємозвязок між поняттями «ліквідність балансу» і «ліквідність

банку» полягає у наступному. По-перше, ліквідність балансу передбачає

миттєву оцінку стану банку на визначену дату, а звідси випливає, що

ліквідність балансу є складавою ліквідності банку. По-друге, баланс

комерційного банку повинен забезпечти представлення даних аналітичного та

синтетичного обліку у формі, яка підходить для розрахунку сукупної

ліквідності банку. При недотриманні другої умови може виникнути ситуація,

коли, володіючи достатньо ліквідним балансом на визначену дату, банк попри

це повністю чи частково неліквідний. В даній ситуації виникає потреба

визначити ризик незбалансованої ліквідності.

Ризик ліквідності визначають звичайно як ризик, який заставляє банк у

визначений момент купувати готівку по вищій ціні чи втрачати вартість своїх

активів. При цьому активи банку вважаються ліквідними лише в тому випадку,

коли їх можна швидко продати без втрати вартості.

Пасиви банку вважаються ліквідними, якщо банк може одержати позику за

ставкою, яка адекватна тій, по якій купують засоби банки-конкуренти.

Підтримання стабільності банківської системи в цілому і кожного окремого

банку зокрема - це завдання, яке лежить не тільки в площині фінансово-

кредитної сфери, а безпосередньо повязане з політичною, економічною і

соціальною ситуацією в країні.

Однією з умов ефективної діяльності комерційних банків є забезпечення

високого рівня надійності та мінімального ризику здійснюваних операцій, в

основі чого лежить ліквідність банківської установи, її здатність

безперебійно виконувати свої зобовязання перед клієнтами. Специфіка

функціонування комерційного банку як інституту кредитної системи полягає у

використанні залучених коштів, що належать іншим субєктам ринку. Основою ж

організації господарювання підприємств нефінансового сектору економіки є

власні ресурси. Зрозуміло, що банкрутство такого підприємства безпосередньо

загрожує лише його власникам та обмеженому колу контрагентів. А

неплатоспроможність банку може дестабілізувати всю грошово-кредитнусистему

країни через серію фінансових крахів кредитних установ, діяльність яких

тісно повязана з численними операціями на міжбанківському ринку. Тому до

ефективного управління ліквідністю комерційного банку слід ставитись Як до

фундаментальної основи фінансового менеджменту в будь-якій кредитній

установі.

В Україні ця проблема набуває особливої гостроти через загальний спад

виробництва, платіжну кризу та незадовільний фінансовий стан багатьох

підприємств різних галузей економіки. Несроможність клієнтів кредитних

установ виконувати свої грошові зобовязання суттєво знижує рівень

ліквідності комерційних банків. Знижує його також надмірно ризикова

політика останніх, спрямована на забезпечення високих норм прибутку,

внаслідок чого виникають структурні диспропорції у банківських активах і

пасивах за сумами та строками розміщення.

Щоправда, НБУ регулює рівень ліквідності комерційних банків через

систему нормативів, виконання яких є обовязковим. Однак порушення, що

регулярно фіксуються у даній сфері, запровадження режимів фінансового

оздоровлення і навіть відкликання ліцензій на банківську діяльність

свідчать про негаразди в управлінні комерційними банками своїми фінансами.

Нормативні коефіцієнти порівнюються з фактичними значеннями показників

ліквідності, платоспроможності, максимального ризику на одного

позичальника, на основі чого робиться висновок про можливість банку

виконувати свої фінансові зобовязання, повязані з активними, пасивними та

іншими банківськими операціями. Однак просте констатування стану

ліквідності комерційних банків та за необхідності залучення коштів на

міжбанківському ринку ресурсів не може бути доброю основою для підтримання

платоспроможності та доброго фінансового стану банківських установ у

довгостроковому аспекті. Мається на увазі, що банк повинен бути спроможним

не просто оперативно усувати проблеми, виявлені за показниками своєї

ліквідності, залучаючи кошти інших кредитних установ, а й здійснювати

стратегічне планування й управління ліквідністю на основі всебічного

аналізу всіх факторів, які тією чи іншою мірою здатні впливати на

можливість банку виконувати свої зобовязання. При цьому комерційний банк

повинен регулювати такий вплив шляхом внесення оперативних змін у

проведення активно-пасивних та інших операцій.

Можна виділити кілька основних напрямів аналітичної роботи, від якої

залежить ефективне управління ліквідністю комерційного банку:

45. оцінка ризиковості окремих активів банку, їх доходності та

можливості перетворення на засоби платежу;

46. аналіз впливу на стан ліквідності окремих банківських операцій,

здійснення яких супроводжується зміною структури активів і пасивів

банку, а отжк, і зміною стану його ліквідності;

47. прогнозування зміни співвідношення обсягу залучених вкладів і

виданих кредитів з урахуванням макро- та мікроекономічних факторів;

48. оцінка можливостей використання зовнішніх джерел поповнення

ліквідних коштів.

Оцінка ризиковості активних операцій банку тісно повязана з

класифікацією їх залежно від строків виконання і чим триваліші строки, на

які вкладаються кошти банку, тим вищий рівень їх ризиковості. При цьому

здебільшого діє так зване «золоте правило»вкладень, яке встановлює

пропорційну залежність між доходністю активів та ризиком ймовірних втрат

коштів за ними, що ускладнює загальну систему фінансового менеджменту в

банку, адже підтримання ліквідності не повинно шкодити його прибутковій

діяльності. Згідно з діючою нині нормативною базою регулювання діяльності

комерційних банків в Україні з метою оцінки стану їхніх активів, вони

поділяються на 5 груп. Основні критерії поділу повязані із ступенем

ризиковості вкладень та ймовірністю певного їх знецінення при перетворенні

на ліквідні засоби платежу. Окремі категорії і групи активів мають

відповідні коефіцієнти ризику.[див.Додаткок 4].

Звичайно, класифікація активів за ступенем ризику важлива при

регулюванні банківської ліквідності, але механічна зміна питомої ваги

активів з різними ступенями ризику не завжди дає бажаний ефект. Це повязано

і із зменшенням ризику прибутковості, коли збільшиться частка

низькоризикових активів, і з недосконалістю самої системи розподілу.

На наш погляд, шляхом до вирішення цього питання в процесі аналізу і

безпосереднього управління фінансами слід вважати постійне увязування

певних груп активів, класифікованих за ступенем ліквідності, з пасивами,

згрупованими за строками їх виконання.[див. Додаток5].

Рівновага у балансі між сумами і стролками вивільнення активів у

грошовій формі та сумами і строками очікуваних платежів за зобовязаннями

вказує на достатній рівень ліквідності комерційного банку.

Зрозуміло, що наведена у таблиці додатку 5 класифікація є розподілом,

який використовується Укрсоцбанком у процесі управління фінансами.

В основі другого напряму регулюванння ліквідності комерційного банку

лежить аналіз впливу результатів проведення окремих банківських операцій на

загальний рівень ліквідності банківської установи. Найбільше впливають

кредитні операції комерційних банків, оскільки вони супроводжуються зміною

кредитних зобовязань.Вплив касових операцій на стан ліквідності

комерційного банку повязаний із задоволенням вимог клієнтури в готівкових

коштах. Організація безготівкових розрахунків має дещо менший вплив на

рівень ліквідності комерційного банку, оскільки тут не потрібно залишати в

касі певну кількість готівки. Однак різні види розрахунків мають

неоднаковий вплив на стан банківської ліквідності. Отже, слід враховувати

вплив різних банківських операцій на зміну вкладень і зобовязань банку, щоб

ефективно організовувати управління фінансами банку так, щоб найменшої

можливості невиконання своїх зобовязань перед клієнтами.

Регулювання банківської ліквідності значною мірою залежить від

точності прогнозування співвідношення обсягу залучених вкладів і наданих

кредитів.

У звязку з тим, що в січні 1998 року Інструкція №10 Про виконання

комерційними банками економічних нормативів змінилась внаслідок змін у

бухгалтерському обліку, змінились деякі принципи стосовно нормативів.

Наприклад, вже немає поділу на економічні нормативи і оціночні показники, а

є лише нормативи, змінені деякі позначення і критерії.

Я проходила переддипломну практику у відділенні»Сонячне» Укрсоцбанку,

де розраховуються не всі показники, передбачені Інструкцією №10. Це

повязано з тим, що відділення не має статусу юридичної особи, тому

відповідно не може діяти від свого імені. Наприклад, відділення не

розраховує нормативів розміру статутного фонду, бо не має його. Щодо

нормативів ризику, то оцінюється тільки дотримання ризику на одного

позичальника (не >25% власних коштів банку). У грудні цей норматив було

дотримано без жодного порушення.Не розраховуються нормативи інвестування,

рефінансування, максимального розміру наданих міжбанківських позик тощо.

За новою редакцією Інструкції №10 серед нормативів ліквідності не

розраховується норматив ресурсної ліквідності (забезпечення ресурсами банку

його активних вкладень) через те, що для цього використовується норматив

загальної ліквідності (співвідношення загальних активів до загальних

зобовязань банку).

Серед нормативів ліквідності розраховуються такі:

49. норматив миттєвої ліквідності;

50. норматив загальної ліквідності;

51. норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих

активів (Ра).

Миттєва ліквідність сигналізує про здатність установи банку покрити

коштами в касі та на коррахунку частину залучених коштів в національній

валюті. Норматив миттєвої ліквідності розраховується як співвідношення суми

коштів на коррахунку (Ккр) та в касі (К) до розрахункових (Рп) і поточних

(Пр) зобовязань:

Н6 = ( Ккр+К ) / ( Рп+Пр ) *100%

Нормативне значення має бути не менше 20%.

У «Сонячному» цей норматив був дотриманий у грудні 1997 року і січні

1998 року без порушень, а у лютому було 5 порушень (незначні відхилення).

Хоча середньозважена у лютому проти грудня зменшилась (26.88% проти

36.79%), проте це не перетнуло межі 20% [див. Додатки 6-9).

Загальна ліквідність характеризується відношенням зобовязань банку

незалежно від строку їх виконання до активів незалежно від строку їх

надходження. Розраховується цей норматив як співвідношення загальних

активів (А) до загальних зобовязань банку (З) :

Н7 = А / З * 100%

Значення цього нормативу має бути не менше 100%.

У «Сонячному» у грудні 1997 р. цей показник не був виконаний, як і у

лютому, середньозважена у ці місяці досягла лише 97%, хоча у січні цей

показник набагато перевищував рівень 100% [ див. Додатки 6-9].

Норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих

активів (Ра) банку (Н8) характеризує питому вагу високоліквідних активів

(Ва) у робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:

Н8 = Ва / Ра * 100%

Нормативне значення показника Н8 має бути не менше 20%.

У «Сонячному» в грудні 1997 р. цей норматив не виконувався жодного

дня, більше того, середньозважена була 9.33%. У січні вже намітились

позитивні зрушення, були значення Н8 і на рівні 19%. У лютому ж було лише

11 порушень, середньозважена становила вже 19.95%, що свідчить про

ефективність роботи банку в цьому напрямку [див. Додатки 6-9].

Оскільки є порушення нормативу загальної ліквідності, то це свідчить,

що в діяльності банку є моменти, коли йому недостатньо коштів, щоб покрити

свої зобовязання. Звичайно, така ситуація не є стабільною, є і підвищення

100%-го рівня цього нормативу.але керівництву слід уважніше слідкувати за

рівнем ліквідності, оскільки це не тільки обмежує можливості кредитування

клієнтів, а, отже, і одержання прибутку, а також тягне за собою штрафні

санкції за невиконання нормативів. Аналізуючи структуру активів, бачимо, що

є велика недостача високоліквідних активів. Це обмежує банк у розрахунково-

касовому обслуговуванні клієнтів, змушує його купувати готівку, а відтак і

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6