Банкiвська система Украiни

кредитні ресурси в облдирекції чи у інших відділень, що тягне за собою

додаткові витрати. Добре, що цей момент вже врахований керівництвом банку,

про що свідчать дані лютого, але слід динамічніше діяти в цьому напрямку,

щоб забезпечити достатній рівень ліквідності. Можливо, це повязано із

побоюваннями при підвищенні ліквідності втратити прибутковість активів, але

слід шукати оптимальні варіанти, коли є достатній рівень ліквідності при

досатньому рівні прибутковості активів.

Звичайно, слід думати про прибутковість, адже комерційний банк функціонує

на принципах комерційного розрахунку,але невиконання нормативів тягне за

собою штрафи, які, фактично, є витратами банку і порушенням банківської

дисципліни. Тож слід обдумати, чи варто прибуток витрачати на штрфи, чи.,

може, варто провести структурні зміни і вибрати оптимальний варіант.

2. Аналіз платоспроможності

Достатність капіталу- це здатність банку покривати свої витрати.

Платоспроможність банку- це достатність власних коштів для

забезпечення захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку.

Дотримання банківських норм достатності капіталу дає змогу:

зменшити кредитний ризик;

відмовитись від кредитування чи надання послуг у разі, якщо сума

банківського капіталу близька до нормативів достатності капіталу ліміти;

змінити плату за кредит.;

відмінити кредитні ліміти.

Банку необхідно мати достатній капітал для забезпечення обсягу і

характеру своїх комерційних угод. Згідно з Базельською угодою основними

показниками достатності капіталу є мінімальний коефіцієнт ризиковості

активів і мінімальний коефіцієнт капітального покриття.

При аналізі достатності капіталу , перш за все, визначається виконання

економічних нормативів, встановлених НБУ.

Достатність капіталу визначається чотирма показниками:

56. мінімальний розмір статутного фонду;

57. мінімальний розмір власних коштів банку (капіталу);

58. платоспроможність банку;

59. достатність капіталу (співвідношення власних і залучених коштів).

Власний капітал банку є амортизатором збитків по робочих активах.

Відповідно, адекватність капіталу- це його достатність покривати явні і

приховані збитки ро активах.

Капітал банку вважається достатнім, а банк платосрооможним, якщо він

покриває не менше 8% ймовірних збитків по активах, що зважені на величину

кредитного ризику.

За Базельською угодою основний і додатковий капітал повинні у рівній

долі (не менше 4%) покривати ймовірні збитки по активах.

При недостатності капіталу його нарощення може йти:

60. шляхом нарощення власного капіталу;

61. шляхом диверсифікації (переструктурування) активів;

62. продажу активів і скорочення бази порівняння.

У відділенні «Сонячне» Укрсоцбанку розраховуються нормативи

платоспроможності і достатності.

Норматив платоспроможності- це співвідношення капіталу банку і

сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем

ризику. Співвідношення капіталу банку (К) і активів (Ар) визначає

достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням

ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності.

Норматив платоспроможності (Н3) обчислюється за формулою:

Н3 = К / Ар * 100%

Нормативне значення цього показника не може бути нижчим 8%.

У «Сонячному» відділенні УСБ норматив платоспроможності у грудні

минулого року був вионаний лише один раз, 30 грудня. Середньозважена цього

нормативу у грудні становила всього 5.58% і було зафіксовано 22 порушення

[див.додаток 6]. Це дуже негативно впливало на загальний рівень роботи не

тільки окремого відділення, але і облдирекції УСБ. Це свідчить про

недостатність капіталу покрити активи, можливо, з високими ступенями

ризику. Керівництво банку розглянуло свої позиції з цього питання, і вже в

січні 1998 р. помітно збільшився цей показник, хоча відхилення від 8% ще

були досить відчутні.[див.додаток 8]. Зросла і середньозважена цього

нормативу, становище помітно стабілізувалось. Ця тенденція посилилась у

«Сонячному» і в лютому [див.додаток9]. Цей норматив помітно зріс. Хоч

зафіксовано 15 порушень, але середньозважена вже становила 7.01%, що

свідчить про посилення роботи банку щодо виконання цього нормативу. Тобто

були переглянуті високоризикові активи банку і адекватність їхньої

прибутковості до ризику з одночасним нарощуванням капіталу.

Норматив достатності капіталу (Н4)- це співвідношення капіталу до

загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви.

Співвідношення капіталу (К) до загальних активів банку, зменшених на

створені відповідні резеви (ЗА), визначає достатність капіталу, виходячи із

загального обсягу діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків.

Норматив достатності капіталу (Н4) обчислюють за формулою:

Н4 = ( К / ЗА) * 100%

Нормативне значення Н4 повинно бати не менше, ніж 4%.

Якщо брати до уваги загальні активи банку, то можна зробити наближені

розрахунки. Я проведу такий розрахунк за січень, використовуючи значення

капіталу банку і загальних активів [див. Додаток 8]:

1. Н4 = 48 370,75 / 935 491,68 * 100 = 5,17%

1. Н4 = 61 406,62 / 945 243,37 * 100 = 6,5%

1. Н4 = 73 132,15 / 930 183,80 = 7,86%

30. 1. Н4 = 55 049,56 / 977 743,78 = 5,63%

Отож, з цих підрахунків видно, що наближене значення цього показника

коливається, але межу 4% перевищує достатньо.

Тож у «Сонячному» помітна тенденція до активізації роботи щодо

оптимального формування активів і пошуку рузних способів поповнення власних

коштів (капіталу) банку. Хоч проти грудня минулого року цей показник значно

знизився.

Достатність капіталу- це співвідношення між власними і залученими

коштами незалежно від ризиків по основній діяльності. Цей показник за новою

редакцією Інструкції №10 НБУ повинен складати не менше, ніж 1 до 25 або

4%. Це означає, що на 1 гривню власних коштів банк повинен залучати не

менше 25 гривень.

До залучених коштів відносяться:

1. кошти на поточних рахунках субєктів господарювання;

1. внески і депозити субєктів господарювання;

1. кошти на рахунках банків-кореспондентів;

1. внески і депозити населення;

1. кредити, що отримані від інших банків;

1. кошти, отримані від інших кредиторів.

За прийнятою термінологією західних банкірів адекватність капіталу

характеризує міру покриття власним капіталом ризику по активах і служить

оцінкою здатності банку захистити інтереси кредиторів та

інвесторів.Співвідношення між власними і залученими коштами визначає межу

залучення ресурсів на одиницю власних коштів. До уклладення угоди про

достатність капіталу сигналізував показник, що характеризував питому вагу

власного капіталу в сумарних активах. Його недолік в тому, що він не

враховував ризиків по коштах, що вкладені в активи різної доходності. В

результаті від нього відмовились і з 1978 р. визначають його відношенням до

активів, скоректованих на ступінь ризику.

У «Сонячному» в грудні 1997 р. показник достатності капіталу значно

перевищував мінімальний рівень- 5%. Порушень не було, більше того,

середньозважена становила14.78%. Це свідчить про високий рівень залучення

коштів [див. Додаток 7]. Хоч у січні (за наближенми розрахунками) і були

набагато менші значення цього показника, норматив все ж виконувався.

3. Рентабельність Укрсоцбанку.

Одним з найважливіших компонентів у системі аналізу фінансової

стійкості комерційного банку є оцінка рівня його доходності і

прибутковості. Значення цієї оцінки витікає з того, що доходи і

прибутковість характеризують сферу викистання банківських активів,

впливають на приріст власного капіталу банку, визначають можливість

зростання активних операцій банку і експансії на ринку, додають впевненості

інвесторам і кредиторам у підтриманні ділових відносин з даним конкретним

банком, створюють запас міцності, забезпечують виплату дивідендів

інвесторам.

Аналіз фінансової звітності банку на базі його доходів і прибутку

здійснюється з його якісних і кількісних позицій. Щодо кількісної оцінки,

то тут йдеться про фінансові коефіцієнти, а щодо якісної - про якість

джерел доходів, формування резервів, кредитного портфелю, фактори зростання

прибутку, а також оцінюється кон’юнктура ринку, на якому працює банк.

Рентабельність характеризує рівень прибутковості господарської

діяльності, є мірилом успіху установи і досягнення нею кінцевої мети. Мета

акціонерів, інвесторів, апарату управління, позичальників різна.

Акціонери прагнуть отримати хороші дивіденди чи наростити потужність

установи, щоб отримувати високі дивіденди в майбутньому, отже, їх більше

цікавить норма прибутку на капітал.

Інвестори, які формують ресурсну базу установи, зацікавлені в належній

компенсації за ризик вкладення своїх капіталів, тобто в отриманні доходів

на внесені депозити і гарантії повернення цих коштів при потребі. Отже, їх

більше цікавить процентний доход на банківські зобовязання - ціна залучених

коштів банком.

Позичальники прагнуть позичати кошти в необхідних їм обсягах під

низькі проценти з відстрочкою погашення боргів. Їх цікавить ціна і обсяги

покупок коштів у банку. А це ціна продажу банком своїх ресурсів.

Управлінський апарат намагається задовільнити акціонерів,

позичальників, інвесторів, щоб досягти взаємної вигоди. Мірилом цієї вигоди

є рівень отриманого прибутку на одиницю понесених витрат.

Розглянемо детальніше методику аналізу рентабельності господарської

роботи банку.

Для акціонерів норма прибутку на капітал визначається відношенням

власного прибутку до власного балансового капіталу:

Рк = Пб / Кв

Пб - чистий балансовий прибуток (балансовий прибуток - податки)

Кв - власний капітал (власні джерела коштів)

У «Сонячному» норма прибутку на капітал становила:

Рк = 56463,75 / 46398,17 = 1,217 або 121,7%

Для того, щоб побачити, як працюють активи банку, проведемо наступне

перетворення:

Рк = Пб / Кв * А / А = Пб / А * Кв / А

Пб / А - прибутковість (рентабельність) активів

А / Кв - мультиплікатор капіталу

Мультиплікатор капіталу вимірює банківський важіль (леверідж) і є

оберненою величиною до коефіцієнта «капітал на активи», тобто до показника,

що вимірює достатність капіталу. Адже достатність капіталу - це

амортизаційний буфер покриття збитків.

Зрозуміло, що коли витримується достатність капіталу, ефект важеля

буде позитивний, а коли ризик активів перевищує можливості їх компенсації

власним капіталом, ефект буде негативний. Отже, оптимальною є діяльність

банку на межі допустимого ризику.

З метою оцінки ефективності використання активів проведемо таке

перетворення:

Пб / А * Д / Д = Пб / Д * Д / А = Мчо * Да

Мчо - рівень маржі чистого операційного доходу

Да - доходність активів або ціна продажу ресурсів

Рк = Па * Мк

Па - прибутковість активів

Мк - мультиплікатор капіталу

Рк = Мчо * Да * Мк

Мчо сигналізує про здатність банку контролювати витрати, які понесені

у вигляді сплачених процентіів, управлінських витрат і податків на

проведення господарської діяльності.

Використання активів (Д / А) показує здатність банку заробляти

(генерувати) доходи. Доходність активів залежить від структури активів,

тобто:

Д / А * Ар / Ар = Д / Ар * Ар / А = Са * Дар

Са - структура активів

Дар - доходність робочих активів

Рк = Са * Мчо * Дар * Мк

Аналіз рентабельності роботи відділення має свої особливості. Це

пов’язано з тим, що воно не формує статутного фонду, отже, його капітал

обмежений, оскільки включає залишки фондів - амортизаційний, споживання і

накопичення. У звязку з цим в процесі аналізу рентабельності необхідно

виходоти з наступного. Про рівень рентабельності свідчать показники, що

характеризують відношення балансового прибутку (чистого балансового

прибутку чи за мінусом податків, чистого прибутку, який є в користуванні

установи) до :

1. середніх активів банку;

1. проведеного грошового обороту;

1. отриманих доходів;

1. понесених видатків і витрат;

1. на одного штатного працівника.

Якщо оцінювати рентабельність відділення через відношення балансового

прибутку до активів, то бачимо, що у факторній моделі відсутня велична, яка

характеризує мультиплікатор капіталу.

Ра = Пб/А * Д/Д * Ар/Ар = Ар/А * Д/Ар * Пб/Д

Ра = Са * Дар * Мчо

Ар/А = Са - сруктура робочих активів

Пб/Д = Мчо - чиста операційна маржа в доходах

Д/Ар = Дар - віддача робочих активів

Д=Д%+Дін - доходи банку складаються з процентних та інших доходів.

В=В%+Він - відповідно і витрати також.

Пб = Д - В

Дар = Д%/Ар + Дін/Ар = К%+Кін

Мчо = Пб/Д = (Д-В)/Д = 1 - В/Д

Мчо = 1 - (В%/Д+Він/Д) = 1 - Л% - Лін

Лін = Він/Д = Дmіn/Д

Ра = Са * (К% + Кін) * (1 - Л% - Лін)

На рентабельність майна відділення впливають:

структура активів (Са), тобто співвідношення між продуктивними і

непродуктивними активами;

ефективність управління доходністю кредитного портфелю і портфелю цінних

паперів (К%);

розміри комісійних з одиниці продуктивних активів (Кін);

покриття отриманими доходами процентних і управлінських витрат, тобто

ефективність контролю над ними в поелементному розрізі (операційні видатки

і витрати, видатки на оплату праці...), в тому числі:

фактичний показник (1-Л%) сигналізує про вплив результатів від

посередницької діяльності, тобто валової маржі на прибутковість установи;

фактичний показник (1-Лін) сигналізує про фінансову міць установи і її

вплив на рентабельність.

Якщо аналізувати рентабельність відділення по активах, то розглянемо

ряд показників.

Структура робочих активів у відділенні «Сонячне» АКБ УСБ у першому

кварталі 1998р. мала такий вигляд:

Са = 1003539,16 / 1092451,12 = 91,9

Чиста оперційна маржа в доходах:

Мчо = 56463,75 / 129192,40 * 100% = 43,7%

Віддача робочих активів:

Дар = 129192,40 / 1003539,16 *100% = 12,9% [за даними додатку

12]

Отож, Ра = Са * Мчо * Дар =91,9 * 0,437 * 0,129 = 5,18

Бачимо, що у структурі робочі активи мали дуже велику частку (91,9),

але їх віддачу не можна назвати високою (12,9%). Про це свідчить також

показник чистої операційної маржі в доходах (43,7%). Це вказує на

недостатню активність керівництва банку при формуванні портфелю активів.

Слід переглянути наявні робочі активи або трансформувати їх для збільшення

прибутковості.

Аналізуючи доходи «Сонячного» у першому кварталі 1998р., бачимо, що

вони формувалися в основному як процентні доходи за кредитами, які видані

субєктам підприємницької діяльності і невелика частина - процентні доходи

за цінними паперами. Відповідно до цьго можна визначити ефективність

управління доходністю кредитного портфелю і портфелю цінних паперів:

К% = Д% / Ар = 116341,01 / 1003539,16 * 100% = 11,6%

Таке значення цього показника свідчить про не досить високу

ефективність у формуванні вищезгаданих банківських портфелів. Можливо, слід

переглянути свої позиції при вирішенні питань такого роду.

Щодо непроцентних доходів, то в цей період основну роль відіграли

комісійні доходи за операціями з клієнтами. Слід активізувати роботу щодо

отримання комісійних доходів за операціями з іншими банками і торговельними

операціями.

Щодо процентних витрат, то тут переважали процентні вирати за коштами

фізичних осіб. Серед непроцентних витрат переважали інші небанківські

операційні витрати, а саме витрати на утримання персоналу.

1 - Л% = 1 - В%/Д = 1 - 9776,61 / 129192,40 = 0,92 [за даними

додатку 12].

Цей показник свідчить, що валова маржа сильно впливає на прибутковість

банку. Це свідчить про великий рух коштів на рахунках фізичних осіб, що

загалом для банку не є дуже добре.

1 - Лін = 1 - Він/Д = 1 - (15,36 + 49457,45) / 129192,40 = 0,62

Досить високе значення цього показника свідчить про великий вплив

непроцентних витрат, а саме витрат на утримання персоналу, на

рентабельність банку. Слід уважно вивчати ці витрати і їхню адекватність.

Управління рівнем ліквідності банку потребує негайного прийняття

рішень, які мають довгостроковий вплив на прибутковість фінвнсової

установи. При цьому одним із основних напрямів фінансового управління є

менеджмент грошової позиції банку, спрямований на підтримання необхідного

рівня обовязкових резервів.

Грошова позиція банку - це співвідношення суми коштів на

кореспондентському рахунку (Ккр) та у касі (К) до його сукупних активів(А).

Проблема надлишку або дефіциту резервів випливає із проблеми

прибутковості або ліквідності банку і є обумовлена тим, що застосовуваний у

нас нормативний показник ліквідності обернено пропорційний рентабельності

банку.

Оптимальне управління фінансовою стійкістю АКБ УСБ, на нашу думку,

грунтується на підтримці певного рівня рентабельності при регулюванні

грошової позиції банку в широкому діапазоні.

Отже, з точки зору грошової позиції банку, для оптимізації його

прибутковості і ліквідності слід визначит параметри рентабельності та

обсягу коштів, які необхідно резервувати відповідно до вимог законодавства

або спрямувати на фінансування того чи іншого виду активів з метою

поліпшення доходності і зменшення ризиків. Тобто необхідним є визначення

оптимальної структури портфеля активів, а також джерел його формування, в

тому числі - обовязкових та страхових резервів. При цьому. Визначаючи

джерела коштів, які будуть використовуватися для формування обовязкових

резервів, керівництво банку повинно, на нашу думку, враховувати такі

аспекти своїх потреб у ліквідних коштах:

термінові потреби банку в ліквідних коштах обумовлюють вибір позикових

резервних коштів у центральному банку;

тривалі потреби банку у ліквідних коштах можуть бути покриті за рахунок

продажу активів чи довгострокових позик;

доступ банку до ринку ліквідних коштів обмежений тими можливостями, які

можна швидко реалізувати;

взаємозвязок очікуваних процентних ставок та кривої процентних доходів

обумовлює, наприклад, зниження очікуваних процентних ставок за недорогими

короткостроковими позиками ліквідних коштів та за кредитуванням будь-яких

отриманих коштів за вищими довгостроковими процентнтми ставками за умови

зростаючої кривої процентних доходів (застосування подібної стратегії

створює додатковий ризик, повязаний із зміною процентних ставок);

дослідження і прогнозування перспектив грошово-кредитної полдітики НБУ для

визначення напрямів змін умов кредитування та процентних ставок на

фінансових ринках;

використання можливостей стахування та деяких механізмів хеджування ризиків

(наприклад, фінансових фючерних угод, опціонних контрактів тощо) для того,

щоб уникнути невизначеності процентної вартості позикових джерел ліквідних

коштів;

обмеження деяких джерел ліквідних коштів регулюючими вимогами НБУ.

Об’єктивну оцінку фінансової стійкості банку, на наш погляд, можна

зробити лише на основі аналізу розміщення залучених засобів, здатності

активів приносити доходи і підтримувати ліквідність.Відношення ж обсягу

позичкових засобів до власного капіталу характеризує інший бік діяльності

банку - рівень його активності в акумуляції тимчасово вільних засобів, що є

для банку основним джерелом його кредитної й інвестиційної

діяльності.Оптимальний обсяг залучених банком ресурсів визначається

безпекою і доходністю їх розміщення, рівень яких через норматив достатності

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6