реферат скачать
 
Главная | Карта сайта
реферат скачать
РАЗДЕЛЫ

реферат скачать
ПАРТНЕРЫ

реферат скачать
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

реферат скачать
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україне

молодих сімей на загальну суму більше 5 млн.грн. під 12% річних терміном

на 10 років. Виконання цієї програми проходило через АКБ «АРКАДА», тобто

АКБ “АРКАДА” виконував роль посередника і на себе майже ніякого ризику не

приймав. Кредитування відбувалося за слідуючою схемою: спочатку цей банк

кредитував на термін до 1 року забудовника, потім ці квартири розподілялися

серед фізичних осіб позичальників, причому обов’язковою умовою було те, що

позичальник повинен відразу був сплатити не менше 50% від вартості

квартири, що вже само по собі відкидало багатьох позичальників від

можливості придбати в кредит квартиру. Стосовно всіх інших банків, то майже

ніхто з них не практикує житлове кредитування на даний момент, бо по-перше,

навіть така невелика відсоткова ставка, як 50% річних є досить високою для

населення, тай терміни житлового кредитування, на мій погляд повинні

сягати не менше десяти років. А щоб банк міг видати кошти на такий великий

термін та ще й під невисоку процентну ставку, йому потрібно привернути до

себе кошти на довгий термін, та ще й під невисокі відсоткові ставки. Але

населення в даний момент не з великим заохоченням вкладає кошти в банк на

тривалий термін. Тобто в даний момент ситуація з житловим кредитуванням в

Україні не з кращих. Що ж стосовно кредитів на невідкладні потреби, то тут

ситуація виглядає значно краще. Так кредитуванням населення на невідкладні

потреби займається майже кожен банк, який працює з фізичними особами. Але

не всі банки надають умови, які б влаштовували середнього громадянина.

Причинами цього є те, що у більшості банків відсотки сягають розміру 80 –

90% річних, а термін від декількох місяців до півроку, максимум рік. Хоча є

й винятки, наприклад, Ощадбанк видає кредити на невідкладні потреби під 50%

річних на термін до двох років, але й такі майже пільгові на даний час

умови, є недоступними до більшої маси населення. Тому оцінюючи теперішній

стан споживчого кредитування, можна сказати, і це не буде помилкою, що він

знаходиться в зародковому стані. Що правда, в кожному банку цей зародок

знаходиться на певній стадії розвитку і, звичайно, найбільшого розвитку він

набув саме в Ощадному банку України.

Незважаючи на всі проблеми, досягнутий дуже помітний прогрес у розвитку

житлового кредитування. Інтерес банків до початку цих операцій пояснюється,

по-перше, існуючим вже сьогодні реальним платоспроможним попитом на житлові

позички і, по-друге, передбаченням у майбутньому величезного ринку для

іпотечних кредитів і усвідомленням того. що саме сьогодні можна зайняти на

ньому гарну позицію.

Необхідно відмітити просування в розвитку системи житлового фінансування

по таких напрямках:

• довгострокове житлове кредитування населення на придбання житла;

• залучення позабюджетних коштів у житлове будівництво через випуск

спеціальних о6лігаційних позик (житлових сертифікатів);

• апробування схем сімейних житлових накопичувальних рахунків.

У Києві й стало цілком реальним одержання кредиту з прив’язкою до валюти

на термін від декількох місяців до трьох років.

Набагато більш важливо, що деякі банки починають надавати кредити на

період до десятьох років. Серед банків, що надають такі довгострокові

кредити терміном до десятьох років, можна відзначити «Ощадний банк

України».

Банки намагаються знайти шляхи вирішення двох самих серйозних проблем -

кредитного ризику і ризику процентної ставки. Припустимий рівень кредитного

ризику досягається або через одержання гарантії від роботодавця

позичальника, або на основі використання договору про оренду житла з правом

його наступного викупу. Зрозуміло, що такий договір переслідує інтереси

банку, а підписані контракти містять жорсткі умови у випадку невиконання

позичальником зобов'язань і його виселення, наприклад, не повернення

першого початкового внеску, зробленого позичальником за рахунок власних

коштів. Проте, позичальники приймають ці умови. Звісно банки віддали б

перевагу надавати "цивілізовані" іпотечні кредити і не перестають

сподіватися, на прийняття найближчим часом розумного "Закону про іпотеку".

Що стосується ризику процентної ставки, то тут банки намагаються

знизити цей ризик через використання перемінних ставок або індексованих

кредитних інструментів. Зокрема, використовуються кредити з прив’язкою до

курсу долара, кредити з подвійною процентною ставкою і відстрочкою

платежів, що побудовані на використанні в якості індексу ставки по

міжбанківських кредитах (ІРВП - інструмент із регульованою відстрочкою

платежу), а також кредити з фіксованою ставкою відсотка з індексуванням

суми заборгованості , що залишилася , відповідно до зміни мінімальної,

зарплати.

Практика випуску житлових облігаційних позик може бути, мабуть, однією з

перших чисто ринкових спроб залучення приватних інвестицій у житлове

будівництво. До даного часу цей механізм пройшов декілька етапів свого

розвитку і, незважаючи на явні вади, як наприклад, недовіра населення до

наданих гарантій за даними видам цінних паперів, а також їхня територіальна

обмеженість дозволила за рахунок коштів, отриманих від продажу таких цінних

паперів, побудувати і заселити ряд житлових будинків.

Банки також намагаються залучити засоби населення у житлову сферу через

пропозицію різноманітних схем житлових накопичувальних рахунків. Це форма

цільового накопичення, пов'язаного з наступним наданням кредиту.

Застосування описаних механізмів на практиці наочно показує готовність і

можливість населення вкладати власні кошти, коли мова йде про можливість

вирішення житлової проблеми.

У цілому можна зробити висновок, що первинний ринок іпотечних кредитів

розвивається дуже швидко, а банки виявляють значну винахідливість у своїй

діяльності.

3.2 Основні напрямки розвитку споживчого кредитування на Україні

Проаналізувавши сучасний стан розвитку споживчого кредитування на ринку

України можна виділити основні напрямки розвитку споживчого кредитування

населення України. Так розвивати потрібно насамперед короткострокове

кредитування населення під купівлю товарів народного споживання

довгострокового користування. Пов(язано це з тим, що при даному виді

кредитування банк несе менший ризик, бо терміни кредитування невеликі (до

року), а суми порівняно незначні. Таке споживче кредитування буде

орієнтовано в основному на середній прошарок населення. Другим напрямком,

на нашу думку, є розвиток довгострокового кредитування населення, а саме

житлового кредитування фізичних осіб, оскільки розвиток саме таког

кредитування є перспективним для банків, бо даний ринок на даний момент

тільки починає розвиватися і має великі перспективи розвитку для банкі, як

нового банківського продукту. Окрім цього для банків це ще одна нагода для

розширення кола своїх клієнтів. Тому саме на другому напрямку розвитку

споживчого кредитування ми зупинемося більш детально.

З метою забезпечення доступності житла для всіх категорій громадян

необхідно створення такого фінансово-кредитного механізму:

• надання банками середньострокових кредитів (1-1,5 року) на будівництво

житла забудовникам (у першу чергу, будівельним організаціям, можливо

індивідуальним забудовникам) із виплатою в період будівництва лише

відсотків по кредиту і поверненням суми основного боргу по закінченні

будівництва (у випадку, коли позичальником є будівельна організація) або

переоформленням у довгостроковий (10-25 років) іпотечний кредит (у

випадку, коли позичальником є індивідуальний забудовник);

• для залучення в будівництво приватних інвестицій і для полегшення

накопичення громадянами власних коштів на придбання житла використовувати

випуск муніципальних і приватних позик на житлове будівництво (житлових

сертифікатів). Сполучити можливість придбання житлових сертифікатів на

частину вартості житла й одержання кредиту на відсутню частину;

• надання банками довгострокових кредитів (10-25 років) на придбання

індивідуальних будинків фізичними особами під заставу цих будинків і

прилягаючих земельних ділянок. Розмір наданого кредиту не більш 70

відсотків ринкової вартості будинку, що одержується. Використовуваний

кредитний інструмент - кредит із відстрочкою платежу: платіжна ставка 10-

20 відсотків, контрактна ставка змінюється відповідно до ринкової

процентної ставки, різниця ставиться на збільшення основної суми боргу по

кредиту. Розмір одержуваного кредиту залежить від рівня прибутку

позичальника таким чином, що щомісячні платежі по кредиту складають 25-30

відсотків від рівня щомісячного прибутку позичальника (членів його сім’ї);

• заохочення підприємств і організацій у наданні кредиторам гарантій по

поверненню кредитів, наданих їхнім робітникам. Гарантії можуть передбачати

повернення залишку кредиту самим підприємством у якості поручителя по

кредитному зобов'язанню або забезпечення їм страхування життя

позичальника;

• для полегшення процесу використання громадянами вартості наявного житла

при придбанні або будівництві нового банками даються короткострокові (3-6

місяців) проміжні кредити під заставу старого житла;

• для оплати першого внеску при одержанні кредиту (не менше 30 відсотків

від вартості що одержується житла) позичальник використовує кошти субсидій,

а також власні кошти, у тому числі отримані від продажу наявного житла,

навіть якщо воно отримано безплатно в процесі приватизації. Для накопичення

власних коштів використовуються банківські житлові накопичувальні рахунки

або придбання житлових сертифікатів;

• позичальникам, визнаним у встановленому порядку, що потребують допомоги

в поліпшенні житлових умов, дається субсидія на будівництво або придбання

житла в розмірі від 5 до 70 відсотків ринкової вартості житла по

соціальній нормі в залежності від рівня прибутку, і часу чекання в черзі

на поліпшення житлових умов. Субсидії даються за рахунок коштів державного

бюджету, місцевих бюджетів, територіальних органів самоврядування і

підприємств;

• субсидії за рахунок коштів місцевих бюджетів можуть частково покриватися

за рахунок безкоштовного надання земельних ділянок під індивідуальне

житлове будівництво з необхідною інженерною інфраструктурою, оцінених по

ринковій вартості;

• програма субсидій реалізується через банки, обрані на контрактній основі,

виходячи з запропонованих ними умов захисту коштів субсидій від інфляції і

надання кредитів на придбання житла;

• за участю держави і комерційних організацій створюється ОАО "Регіональне

агентство по іпотечному житловому кредитуванню", що одержує в банків

іпотечні кредити, видані відповідно до встановлюваних їм стандартів.

Стандарти забезпечують прибутковість кредитів для банків, доступність для

позичальників і можливість формування єдиного вторинного ринку іпотечних

кредитів. Агентство залучає ресурси інвесторів для банківського

кредитування через випуск власних цінних паперів, забезпечених придбаними

їм іпотечними кредитами і гарантіями держави;

• цінні папери Агентства купуються будь-якими довгостроковими інвесторами,

включаючи фізичні особи. Заохочується придбання іпотечних цінних паперів

Державним пенсійним фондом, іншими позабюджетними фондами, страховими

компаніями;

• для фінансування будівництва інженерної інфраструктури житлової забудови

залучаються банківські кредитні засоби або муніципальні позики,

забезпечені частиною майбутніх платежів за відповідні комунальні послуги;

• пропонується звільнити фізичні особи від сплати житлового податку з

засобів, використовуваних на оплату житлового кредиту, на весь кредитний

період, а також від сплати державного збору за реєстрацію договору застави

житла, що одержується за допомогою кредиту.

У більшості країн світу придбання житла в кредит є не тільки основною

формою вирішення житлової проблеми, але і базовою сферою економічної

діяльності ключову роль у який грають банківські структури. Держава ж

виконує допоміжну роль через установлення загальних правил, що забезпечують

ефективність взаємодії всіх учасників процесу житлового кредитування, а

також при необхідності прямою або непрямою уявою використовує бюджетні

фінансові кошти для залучення додаткових приватних інвестицій у житлову

сферу.

Важко переоцінити значення пошуку нових шляхів вирішення житлової

проблеми для долі економічної реформи в Україні. По-перше, проблема

забезпеченості житлом залишається найгострішою соціальною проблемою, по-

друге, активізація житлового будівництва спроможна зробити серйозний

макроекономічний ефект, забезпечити імпульс до загальноекономічного

підйому.

Пожвавлення інвестиційного процесу, зв'язується з житловим сектором

економіки. Це не дивно, оскільки житлове будівництво було чи ледве не

єдиною галуззю господарства, де виробництво росло й у 1997 р., і в 1998 р.

При цьому основним джерелом фінансування будівництва були позабюджетні

засоби. Так, за 1998 рік загальний обсяг житлового будівництва за рахунок

усіх джерел фінансування збільшився на 9% у порівнянні з відповідним

періодом 1997 року, а обсяг індивідуального житлового будівництва - на 52%.

Підтримати тенденцію , що намітилася , до росту можна тільки за рахунок

створення механізму, активізації подальшого залучення позабюджетних засобів

у житловий сектор. Система довгострокового іпотечного кредитування

населення являє собою саме такий механізм. Іпотечне кредитування вирішує

задачу формування стійкого платоспроможного попиту споживачів на продукцію

будівельного комплексу, дозволяє сконцентрувати інвестиційні ресурси і

заощадження в житловій сфері.

Становлення системи житлового кредитування, в Україні ускладнено декількома

обставинами. Високі і нестабільні темпи інфляції визначають потенційно

значний ризик процентних ставок при довгостроковому кредитуванні. Високий

кредитний ризик, пов'язаний із можливістю офіційного використання житлової

власності в якості застави, у зв'язку з недостатністю законодавчого

визначення питання про обертання стягнення банком на заставлене майно, у

випадку не повернення клієнтом кредиту. Високі процентні ставки обумовлюють

низьку доступність придбання житла за допомогою кредитів для населення. І,

нарешті, високий політико-економічний ризик, наслідком якого є практично

повна відсутність можливості залучення довгострокових інвестицій в

економіку.

Держава могла б стимулювати розвиток довгострокового кредитування

придбання і будівництва житла через декілька різноманітних каналів.

Необхідно:

• створити правову основу для здійснення такого кредитування, включаючи

прийняття законів "Про іпотеку (заставу нерухомості)", "Про державну

реєстрацію прав на нерухоме майно й угод із ними", що визначають право і

процедуру обертання стягнення на закладене майно, виселення позичальника,

у випадку неповернення кредиту, порядок реєстрації іпотеки і вирішення

інших подібних питань;

• здійснити ряд заходів для зниження ризиків, пов'язаних із довгостроковим

кредитуванням, і тим самим підвищити прибутковість і привабливість

подібного кредитування для банків;

• створити загальнонаціональну систему іпотечного кредитування, яка

включала б функції вторинного ринку іпотечних позик, виданих приватними

кредитними організаціями, для підтримки рівня ліквідності цих організацій,

забезпечення й ефективного розподілу кредитних ресурсів;

• прийняти додаткові заходи по заохоченню участі банків в іпотечному

кредитуванні, наприклад, залучення банків до управління коштами

безоплатних субсидій, наданих громадянам на будівництво і придбання житла;

• заохочувати організації і підприємства, що мають довгострокові ресурси,

наприклад, пенсійні фонди, вкладати свої кошти в цінні папери, забезпечені

іпотечними кредитами;

• надавати допомогу сім'ям із середнім і низьким прибутком у придбанні

житла за рахунок надання їм субсидій на оплату початкового внеску при

використанні ними іпотечного кредиту на придбання житла.

В загалі ж, процес житлового фінансування можна розділити на дві

частини: кредитування будівництва житла і довгострокове кредитування

купівлі житла населенням. Звичайно ці два типи фінансування організовані

окремо. Вони можуть бути об'єднані у випадку будівництва окремою сім'єю

свого власного будинку. Проте в загальному випадку, із метою зниження

ризику позичальника, пов'язаного з можливістю незавершення будівництва або

затягування періоду будівництва понад установлений термін, що чревате для

позичальника ростом витрат.

Кредити на будівництво житла є короткостроковими кредитами і надаються

звичайними комерційними банками. Іпотечні кредити (надані

позичальникам під заставу житла, що одержується) можуть також

даватися комерційними банками або спеціалізованими інститутами в сфері

житлового фінансування.

Сьогодні в Україні вже з'явилися або зароджуються різноманітні елементи

іпотечного кредитування, що можна розглядати як частини майбутньої системи

житлового фінансування в Україні. Будь-яка система житлового фінансування

повинна виконувати три функції: 1) вона повинна забезпечувати мобілізацію

коштів на фінансування житлових кредитів; 2) надавати й обслуговувати

кредити; 3) здійснювати функцію інвестора. У залежності від того, як

реалізуються ці три функції можна виділити дві моделі організації системи

житлового кредитування, що широко подані в різноманітних країнах, і котрі

вже сьогодні розвиваються в Україні (див. табл. 3.1).

Системи житлового іпотечного кредитування Таблиця 3.1

| |Джерела | Видача й | Інвестор |

| |коштів |обслуговування| |

| Ощадні банки | Внески; | Ощадні банки | Ощадні банки |

| |контрактні | | |

| |заощадження | | |

| Іпотечні | Акціонерний | Іпотечні | Покупці кредитів|

|компанії |капітал; |компанії |та цінних |

| |термінові | |паперів, |

| |позики | |забезпечених |

| | | |кредитами |

На основі узагальнення існуючого сьогодні міжнародного і українського

досвіду в сфері житлового фінансування пропонується така загальна

модель організації системи житлового фінансування, що вбирає в себе

адаптовані до українських умов найбільш ефективні характеристики двох

найбільше поширених у світовій економіці систем. Ці системи умовно

можуть бути названі моделлю "ощадного банки" і моделлю "іпотечної

компанії". Як і будь-які інші умовні моделі на практиці вони рідко

реалізуються в чистому вигляді.

Перша модель - це модель "депозитного інституту" або "ощадного банки".

Ощадні банки акумулюють свої фонди головним чином через внески. Вони ж

надають іпотечні позики й обслуговує їх, тобто збирають регулярні платежі в

рахунок погашення кредиті ведуть бухгалтерський облік, працюють із

боржниками і т.д. Ощадні банки є й інвесторами, тобто тримають видані

кредити у своєму портфелі. Подібна модель звична для всіх країн колишнього

Радянського Союзу.

З метою залучення додаткових ресурсів деякі банки використовують

механізми контрактних заощаджень на придбання житла, що припускають дві

стадії: стадію накопичення коштів на придбання житла і стадію одержання та

виплати кредиту на придбання житла.

В умовах відсутності сьогодні в Україні широко доступних кредитів на

придбання житла така система дозволяє залучити додаткові кредитні ресурси.

Проте система житлових заощаджень, як єдина форма організації житлового

фінансування, має істотну ваду. Вона обмежує розмір коштів, що залучаються

тільки обсягами заощаджень вкладників, зацікавлених в одержанні житлових

кредитів, і не захоплює заощадження іншої частини населення і вільні

фінансові ресурси юридичних осіб.

Другий варіант організації системи житлового фінансування - модель

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20


реферат скачать
НОВОСТИ реферат скачать
реферат скачать
ВХОД реферат скачать
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

реферат скачать    
реферат скачать
ТЕГИ реферат скачать

Рефераты бесплатно, курсовые, дипломы, научные работы, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.