Особливості перекладу ділових листів

Особливості перекладу ділових листів

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття перекладу

1.1 Зміст поняття перекладу

1.2 Основні види перекладу

1.3 Важливість перекладу науково-технічної літератури

1.4 Основні види і форми науково-технічного перекладу

1.5 Головні лексичні та жанрово-стилістичні проблеми науково-технічного перекладу

1.5.1 Лексичні труднощі

1.5.2 Жанрово-стилістичні труднощі

Розділ 2. Особливості перекладу ділових листів на прикладі перекладу листів-запитів та листів негативного змісту

2.1 Загальна характеристика ділових листів

2.2 Особливості англомовної ділової кореспонденції

2.3 Особливості перекладу листів-запитів та листів негативного змісту

2.3.1 Лексичні трансформації

2.3.2 Граматичні трансформації

2.3.3 Синтаксичні граматичні трансформації

2.3.4 Морфологічні граматичні трансформації

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А Листи – запити про влаштування на роботу

Додаток В Листи – відмови

Вступ

Цю роботу присвячено особливостям перекладу англомовних ділових листів різного типу на українську мову.

Як відомо, процес перекладу – це не проста заміна одиниць однієї мови одиницями іншої мови. Навпаки, це складний процес, що включає ряд труднощів, які необхідно долати перекладачеві. Ділова сфера є однією з життєво важливих сфер діяльності людства. Саме за допомогою ділових паперів, документів, листів встановлюються офіційні, службові, ділові, партнерські контакти між закладами, підприємствами, установами, державами, а також налагоджуються приватні стосунки між людьми.

Інтерес до проблеми перекладу діловой кореспонденції з боку лінгвістів і їх всестороннє вивчення є в курсі теорії і практики досить розповсюдженим. Такі широко відомі лінгвісти, як А.Д. Швейцер, Я.І. Рецкер, Л.С. Бархударов, А.У. Федоров, Басс Е.М., Екк В. і багато інших присвятили дослідженню перекладу бізнес кореспонденції свої численні статті та монографії. Проте, проблема перекладу ділових листів продовжує залишатися актуальною.

Актуальність обраної теми пов’язана з тим, що з розширенням міжнародних зв’язків нашої країни з іншими державами важливе значення набуває наявність у державі кваліфікованих спеціалістів з перекладу ділової кореспонденції. Жоден гарний переклад не можна зробити не враховуючи особистості того чи іншого тексту перекладу.

З моменту проголошення незалежності України єдиною державною мовою України стала українська мова, тобто від цього часу все ділове спілкування, в тому числі оформлення ділових паперів, має проводитися саме українською мовою. Це означає, що набуває актуальності визначення особливостей україномовних та англомовних ділових листів і способи їх перекладу.

Мета роботи – визначення особливостей перекладу англомовних ділових листів – обумовило окреслення конкретних завдань:

відібрати певний матеріал, за допомогою котрого можливо проаналізувати характерні особливості ділового листування в англійській мові;

систематизувати знайдену інформацію;

проаналізувати характерні особливості оформлення ділового листування в англійській і в українській мові на основі зібраного матеріалу;

проаналізувати особливості перекладу англомовних ділових листів на українську мову;

на підставі здійсненого дослідження зробити висновки стосовно відмінностей оформлення української та англійської ділової кореспонденції.

В дослідженні були використані методи перекладацького та лінгвістичного аналізу.

Об’єктом нашого дослідження виступають різноманітні англомовні ділові листи та способи їх перекладу.

Предметом дослідження є аналіз принципів перекладу ділових листів та аналіз специфічних властивостей окомерційного листування українською та англійською мовою.

Матеріалами використаними у роботі стали посібники з перекладознавства та діловодства, статті присвячені особистостям перекладу ділової кореспонденції, а також 53 ділових листа-запита та 51 лист негативного змісту, які було взято з вхідної та вихідної кореспонденції існуючих компаній, з сайтів, присвячених ділової кореспонденції та посібників Г. Гаудсвард Английский язык для делового общения, Дж. К. Уолден Библия деловых писем, Вера Экк и Саймон Дреннан Деловая переписка на английском.

Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаноїї літератури та додатків.

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, його мета та завдання, описуються методи та об’єкт дослідження, викоритстані у роботі матеріали та структура роботи.

Перший розділ присвячено характеристики ділової кореспонденції. У розділі розглядається загальна характеристика ділових листів, особливостям англомовної ділової кореспонденції особливостям українського ділового листування та особливостям перекладу ділової кореспонденції.

У другому розділі проводиться аналіз перекладу англомовних ділових листів українською мовою. У цьому розділі аналізуються лексичні та граматичні особливості.

У висновку підбиваються підсумки, які було зроблено на основі теоритичного та практичного матеріалу роботи.

У додатках наведені практичні приклади, котрі ілюструють теоретичний матеріал, викладений у основній частині, а також англомовні ділові листи та їх переклад на українську мову, що було розглянуто в другому розділі дипломної роботи.

Розділ 1. Поняття перекладу

1.1 Зміст поняття перекладу

Серед багатьох проблем, які вивчає сучасне мовознавство важливе місце посідає вивчення лінгвістичних аспектів міжмовної мовленнєвої діяльності, яку називають “перекладом” чи “перекладацькою діяльністю”.

З самого початку переклад виконував найважливішу соціальну функцію, надаючи можливість міжмовному спілкуванню людей. Поширення письмових перекладів дало змогу людству отримати доступ до культурних досягнень інших народів, зробило можливим взаємодію та взаємозбагачення літератур та культур.

Безмежне різноманіття сучасного світу передається за допомогою засобів інформації через відчуття та інтерпретацію величезної кількості учасників міжнародного інформаційного процесу – журналістів, коментаторів, телеоператорів, тощо. Через це значення перекладацької діяльності постійно зростає, але разом з цим виникають різноманітні перекладацькі проблеми. Загострення мовних проблем диктує пошук нових рішень. Якщо раніше перекладацька діяльність розглядалась тільки у зв’язку з перекладом художньої літератури, то сьогодні все більш важливе місце, як за обсягом так і за соціальним значенням, посідають переклади текстів спеціального характеру – ділові листи, інформаційні, юридичні, економічні, техничні та рекламні тексти.

Відомий теоретік перекладознавства А.Д. Швейцер визначає переклад, як однонаправлений і двофазний процес міжмовної і міжкультурної комунікації, при якому на основі підданого цілеспрямованому (“перекладацькому”) аналізу первинного тексту створюється вторинний текст (або метатекст), замінюючий первинний в іншому мовному і культурному середовищі; процес, що характеризується установкою на передачу комунікативного ефекту первинного тексту, що частково модифікується відмінностями між двома мовами, між двома культурами і двома комунікативними ситуаціями [39:75].

Мета праці перекладача полягає у тому, щоб точно і цілісно передати засобами іншої мови зміст оригіналу, зберігаючи при цьому його стилистичні та емоційні особливості, а також відтінки авторського стилю. Під “цілісністю” перекладу треба розуміти єдність форми і змісту на новій мовній основі.

Критерієм точності перекладу є тотожність інформації, що повідомляється на різних мовах, а цілісним (адекватним або повноцінним) визнають лише такий переклад, що передає цю інформацію рівноцінними засобами. Тобто переклад має передавати не тільки те, що виражено оригіналом, але й передавати це так, як це виражено в оригіналі.

Таким чином, основним предметом уваги в теорії перекладу й, зокрема, у нашому дослідженні, є співвідношення між оригіналом та перекладом, а також різноманітністьтих форм, за яких вони набувають повної змістової ідентичності.

Перед початком роботи перекладач за допомогою аналізу повинен установити з яким видом тексту він матиме справу.

1.2 Основні види перекладу

Згідно В. Н. Комісарову [12, 13, 14] та А. Пашину [25] сучасна теорія перекладу розрізняє такі жанрово-стилістичні види перекладу:

– художній переклад – переклад художніх текстів. Він здійснюється за допомогою равноцінної передачі засобами іншої мови емоційно-філософського змісту того чи іншого прозового чи віршованого літературного твору.

– Інформативний переклад – переклад текстів, основна функція яких полягає у передачі якоїсь інформації. До інформативного перкладу належать:

а) науково-технічний переклад – переклад науково-технічних текстів та документації;

б) суспільно-політичний переклад – переклад суспільно-політичних текстів;

в) військовий переклад – переклад текстів військової тематики;

г) юридичний переклад – переклад текстів юридичного характеру;

д) побутовий переклад – переклад текстів розмовно-побутового характеру.

Належність оригіналу до особливого функціонального стилю може впливати на характер перекладацького процесу і вимагати від перекладача застосування особливих методів і прийомів.

1.3 Важливість перекладу науково-технічної літератури

З розвитком інформаційних технологій, почалося стрімке поширення перекладацької діяльності, а саме її лінгвістичного напрямку. Завдяки якісним і кількісним змінам перекладацької діяльності, а також науковим розробкам, на перший план вийшов інформативний переклад,у якому особливості індивідуально-авторського стилю не такі суттєві.

При перекладі наукових текстів треба пам’ятати, що вони відрізняються від розмовної мови та мови художньої літератури – лексично, граматично та стилистично.

Переклад наукового тексту дещо відрізняється за формою, мовними засобами, а також яскраво вираженою комунікативною направленістю. У процесі перекладу таких текстів, перекладачеві доводиться вирішувати як суто мовні, лінгвістичні проблеми, зумовлені розбіжностями у семантичній структурі і особливостями використання двох мов в процесі комунікації, так і проблеми соціолінгвістичній адаптації тексту.

Сьогодні переклад науково-технічних текстів став не тільки необхідним, а й повсякденним явищем життя світового співтовариства. При цьому знання теоретичних основ процесу є не тільки обов'язковою умовою, а й гарантією якості перекладу.

При перекладі наукових текстів перекладачеві необхідно бути обізнаним з тією термінологією, яка може зустрітися у тексті перекладу та мати уявлення про загальні положення теорії перекладу.

Для того, щоб переклад науково-технічного тексту був правильним, перекладачеві слід мати хоча б поверхові знання про ті терміни, які зустрічаються під час перекладу, тому що загальна характеристика текстів науково-технічного характеру полягає в тому, що вони насичені спеціальними термінами та фразеологією.

Як зазначав Я.І. Рецкер під час роботи з науковим текстом перекладач повинен враховувати мовленеві звичкі носіїв мови перекладу, не порушуючи звичайного сприйняття документу чи тексту. Розбіжності лінгво-етничного характеру між носіями іноземної мови та мови перекладу можуть носити як культурно-історичний, так і актуально-подійний характер [27:110].

Крім того перекладач повинен пам’ятати, що граматична структура англійського тексту науково-технічної тематики відрізняється своєю конструктивною складністю. Такі тексти насичені неособовими формами дієслова, прикметниками, формами пасивного стану, дієприкметниковими і герундіальними зворотами, особовими займенниками першої особи однини, а також іншими граматичними конструкціями, які можуть обтяжувати розуміння тексту і ставлять перед перекладачем додаткові завдання.

Переклад наукової літератури – це та сфера перекладацької діяльності, у якій професійне виконання роботи можливе тільки висококваліфікованими спеціалістами, які досконало обізнані у сфері і специфічній термінології перекладу та які на достатньому рівні володіють іноземною мовою, і, що найголовніше, які вміють грамотно висловлювати свою думку, не відходячи від суті та стилю оригінала, на мові перекладу.

1.4 Основні види і форми науково-технічного перекладу

Психолингвістична класифікація перекладів, що враховує спосіб сприйняття оригінала і створення тексту перекладу, поділяє перекладацьку діяльність на письмовий переклад і усний переклад.

Письмовим називається такий вид перекладу, коли оригінал і текст перекладу виступають у вигляді фіксованих текстів, до яких перекладач може неодноразово звертатися. Це надає можливість перекладачеві повторно сприймати відрізки перекладеного тексту, порівнювати їх з відповідними частинами перекладу, вносити до тексту будь-які необхідні зміни до завершення процесу перекладу.

Усний переклад - це вид перекладу, коли оригінал і його переклад виступають у нефіксованій формі, що визначає однократність сприйняття перекладачем частин оригіналу і неможливість наступного порівняння чи виправлення перекладу після його виконання. Перекладач спілкується з рецептором або безпосередньо, або за допомогою доступних йому технічних засобів.

Відповідно різняться два підвиди усного перекладу:

а) Синхронний переклад - це спосіб усного перекладу, коли перекладач, слухаючи оратора, практично одночасно (із малим відставанням у 2-3 сек.) проговорює переклад. Цей вид перекладу здійснюється за допомогою техничних засобів, при цьому перекладач має змогу, не перериваючи оратора, донести переклад до аудиторії.

б) Послідовний переклад, який можливий лише тоді, коли те або інше висловлювання іноземною мовою переривається паузою для перекладу

Крім того, серед перекладів, що розрізняються за загальною характеристикою суб¢єкта перекладацької діяльності і за його відношенням до автора перекладацького тексту розрізняють традіційний переклад, тобто переклад, виконаний людиною, машинний (автоматичний) переклад – переклад, виконаний комп¢ютером, а також змішаний переклад – це переклад з використанням значної частки традиційної (машинної) переробки тексту.

Переклади, виділені за ознакою характеру і якості відповідності тексту перекладу тексту-оригіналу поділяються на:

1) вільний переклад – це такий переклад, що відтворює основну інформацію оригіналу з можливими відхиленнями, серед яких можна виділити додавання, пропуски і т. п. Такий вид наукового перекладу здійснюється на рівні тексту, тому для нього категорії еквівалентності мовних одиниць виявляються не релевантними;

2) інтерпретація – це вид перекладу, що базується на звертанні до немовних видів діяльності, на відміну від власне перекладу, здійсненого за заданими правилами переходу від засобів вираження, що належать іншій мовній системі;

3) адекватний переклад відповідає оригіналу і виражає ту ж комунікатівну мету, що й оригінальний текст;

4) точний (правильний) переклад – це переклад наукового тексту, що характеризується семантичною точністю, тобто є семантично повно і правильно переданим планом змісту оригіналу;

5) автентичний переклад – це переклад офіційного документа, що має однакову юридичну чинність з оригіналом; відповідно до міжнародного права текст умови може бути зробленим і прийнятим на одній мові, але його автентичність встановлюється на двох і більше мовах;

6) завірений переклад, відповідність такого виду наукового перекладу до оригіналу підтверджується юридично.

Переклади науково-технічних текстів, що виділяються за ознаками повноти і способу передачі смислового змісту оригіналу можна поділити на:

1. Повний переклад – переклад, що передає смисловий зміст оригіналу без пропусків і скорочень.

2. Неповний переклад – переклад, що передає смисловий зміст оригіналу з пропусками і скороченнями. Такий вид перекладу наукового тексту можена поділити на:

– скорочений переклад, переклад, що передає смисловий зміст тексту в згорнутому вигляді, тобто із скороченнями;

– фрагментарний переклад – це переклад не цілого тексту, а лише окремого уривка;

– аспектний переклад – переклад лише частини тексту відповідно до будь-якої заданої ознаки (аспекту);

– анотаційний переклад, що представляє собою переклад, у якому відбуваються лише головна тема, предмет і призначення перекладного тексту;

– реферативний переклад – це переклад, у якому міститься досить докладна інформація про документ, який реферують – його призначення, тематика, методи дослідження, отримані результати.

Переклади науково-технічних текстів також виділяються за типом адекватності:

1) стилістично адекватний переклад – це семантично повний, точний і стилістично еквівалентний переклад, що відповідає функціонально-стилістичним нормам мови перекладу;

2) прагмантично-адекватний або, як його ще називають, функціонально-адекватний переклад – це переклад, що правильно передає основну (домінуючу) комунікативну функцію оригінального тексту;

3) дезиративно-адекватний переклад – це переклад, що повно і правильно відповідає на інформаційний запит споживача і не обов¢язково передає повний смисловий зміст і основну комунікативну функцію оригіналу.

1.5 Головні лексичні та жанрово-стилістичні проблеми науково-технічного перекладу

1.5.1 Лексичні труднощі

Лексичною ознакою наукової літератури є насиченість текстів кліше - стереотипних слів і фраз, які включають ідіоми, стійкі вислови, стереотипи мови, набір готових фраз [31:20]

(Since – оскільки [Додаток В № 43]; the subject is – мова йдеться [Додаток А № 47]; as for – що до [Додаток В № 42]; specifically – а саме, особливо, більш точно [Додаток А № 47]) логіко-граматичних лексичних конструкцій та скорочень, які є характерними для данної галузі знання.

Крім того наукові тексти характеризуються тим, що знання предмету перекладу у таких текстах більш важливе, ніж знання мови і це, перш за все, стосується спеціальної термінології. Як терміни можуть використовуваться і ті слова, які вживаються виключно в рамках даного стилю, так і спеціальні значення загальнонародних слів.

Карабан В.І. вважає, що багато слів поряд із загальнонародними, повсякленними значеннями мають більш спеціалізовані загальнонаукові, загальнотехнічні та термінологічні значення у терміносистемах різних галузей науки та техніки. Такі загальнонаукові та загальнотехнічні слова становлять безпосереднє оточення спеціальних термінів [11:13].

Крім того, однією з основних стилістичних рис наукового тексту є те, що матеріал у ньому подається чітко та точно, при майже повній відсутності тих виразних елементів, які надають мові емоційної насиченості, а головний акцент робиться на логічній подачі матеріалу.

Також треба пам’ятати, що переклад виникає не в окремій, самостійній галузі, а на стику ряду галузей. У ньому порівнюются не тільки різні мови, а й відповідні культури з світоглядними, соціальними і поведінковими особливостями [5:4]. Тому при перекладі треба мати на увазі, що те, що досить зрозуміло носієві мови, може викликати нерозуміння у одержувача тексту перекладу. А це значною мірою ускладнює завдання перекладача і полягає не тільки в пошуку еквівалентних відповідностей для передачі комунікативної установки відправника, а й в наданні одержувачу необхідних пояснень, коли на шляху правильного сприйняття мети спілкування стоять міжкультурні відмінності.

Для досягнення адекватного комунікативного ефекту перекладач має враховувати, поряд із передачею мовних функцій, що одержувачі текстів на вихідній і перекладаючий мовах є носіями різних культур. Через розбіжності у світогляді, початкових знаннях, уявленнях і поведінкових нормах їх сприйняття одного й того самого тексту може бути не однаковим. А якщо зміст вихідного і кінцевого текстів сприймається по-різному, то переклад, як двомовний комунікативний акт не досяг своєї мети [Там же:12].

Для досягнення адекватності нерідко буває необхідно адаптувати як змістовну частину тексту, так і її форму, що часто має компромісний характер. Багато особливостей перекладу пов'язані зі специфікою мов (англійської або української), тобто мови на якій (або з якої) здійснюється переклад.

Наприклад, у процесі перекладу може відбуватися заміна заперечення на затвердження, яка в свою чергу також має зворотню функцію, можуть використовуватися такі суто технічні прийоми як калькування, компенсація лексичних втрат, заміна стану з активного на пасивний і навпаки, а також передача фразеологізмів їх семантичним еквівалентами тощо.

Досить важливо й те, що англійська та українська мови належать до різних структурних типів мов (українська до флективної, а англійська до аналітичної), і тому мають багато розбіжностей у будові мов, та у наборі їхніх граматичних форм та конструкцій.

Наприклад такі граматичні явища як артиклі, модальні глаголи, герундій, групи Continuous та Perfect, формальний додаток “it” не притаманні українській мові, а в англійській мові відсутні категорії роду і відмінку іменників і прикметників, тощо. Існують відмінності і у побудові речення, тому що на відміну від української мови, в англійській мові порядок слів фіксований.

Завдання перекладача – використовувати знання теоретичних основ перекладу для передачі комунікативної функції оригіналу, оскільки знання теоретичних основ перекладу і екстралінгвістичних реалій необхідна умова адекватності перекладу.

Одже, виходячи з усього вищепереліченого та погоджуючись з Вихростюк Л.С. [7:16] можна зробити висновок, що для того, щоб виконати повноцінний адекватний переклад перекладач повинен володіти наступними навичками:

Добре знати предмет перекладу.

Досконало володіти мовою оригіналу та його лексико-граматичними особливостями у співвідношенні з рідною мовою.

Використовувати знання з теорії перекладу та прийоми техніки перекладу.

Залучувати фонові знання під час перекладу.

1.5.2 Жанрово-стилістичні труднощі

Лексика і граматика також тісно пов’язані із жанрово-стилістичними проблемами, оскільки до стілистичних характеристик тексту відносяться такі особливості, як:

1) частотність вживання в текстах певних слів, які притаманні тієї чи іншої галузі;

2) застосування певних граматичних форм;

3) вживанння тих чи інших граматичних структур.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8