Особливості перекладу ділових листів

Як зазначив Карабан В.І. існування жанрово-стилістичних проблем науково-технічного перекладу пов’язані з певними розбіжностями “у стилістичних і жанрових нормах подання інформації в науково-технічних текстах англійською і українською мовами, особливості вживання слів і стилих образних і необразних словосполучень та інші [11:274].

Серед жанрово-стилістичних труднощів перекладу англомовних науково-технічних текстів на українську мову варто виділити наступні:

1) переклад так званих метафоричних термінів;

2) переклад образної та необразної фразеології;

3) переклад різноманітних кліше;

4) наявність у такого роду текстах розмовних лексичних елементів.

Крім того, перекладачеві потрібно також зважати на особливості вживання у англомовних наукових текстах особового займенника І, а також, взагалі, жанрові особливості таких науково-технічних текстів як інструкцій, патентів, ділових листів, тощо.

Для подолання цих труднощів перекладачеві слід, перш за все, навчитися ідентифікувати такі проблеми в науково-технічному тексті. Крім того, потрібно формувати навички для подолання різноманітних стилистичних труднощів перекладу із урахуванням норм української мови та жанрових норм культури мови оригіналу. Перекладачеві потрібно не тільки знати, а також вміти застосовувати адекватні способи та прийоми перекладу тих елементів науково-технічного тексту, що визивають найбільші труднощі. А також не слід забувати про прагматичну адаптацію оригінального тексту під час перекладу.

Розділ 2. Особливості перекладу ділових листів на прикладі перекладу листів-запитів та листів негативного змісту

2.1 Загальна характеристика ділових листів

Сучасний бізнес – це складне виробництво, співробітництво на всіх рівнях, обмін інформацією, взаєморозуміння, планування спілкування з урахуванням інтересів обох сторін, а також ефективне вирішення конфліктних ситуацій. Ділове спілкування, як частина людської діяльності стає об’єктом чисельних досліджень і успіх усіх міжнародних бізнес-проектів залежить не тільки від професійних основ діяльності, але й від комунікативної компетенції, яка реалізується у здатності користуватися мовними засобами для встановлення мовленнєвого контакту, його підтримки та впливу на адресата з метою досягнення комунікативних цілей.

Ведення справ з іноземним партнером частіше всього починається з листа, посланого по факсу чи електронною поштою. Ділові листи є важливим елементом зовнішньоекономічної діяльності. В країнах з розвиненою ринковою економікою, ділові папери є невід'ємною частиною соціально-економічних відносин.

Від ділового листа залежить пошук потенційних партнерів, можливість встановлення чітких ділових контактів, а також пошук і освоєння нових ринків збуту продукції та надання послуг.

Лист – це поширений вид документації, один із засобів обміну інформацією [22: 4].

Діловий лист – це джерело інформації і одночасно, документ, покликаний слугувати досягненню певної поставленої мети. Цілі написання ділового листа можуть бути досить різноманітні.

Ділові листи – це документи, що складаються від імені юридичної особи та мають юридичну силу. Взагалі, діловим листом можна назвати будь-який за змістом документ, котрий пересилається поштою та вирішує організаційні питання, правові проблеми, а також питання економічних взаємин.

В загальному вигляді ділові листи можуть бути присвячені наступним питанням: співробітництво з відчизняними та іноземними фірмами; участь в торговій і комерційній діяльності; співробітництво у рамках консорціуму; питання, пов'язані з підготовкою та реалізацією контракту, ціни контракту, формам розрахунку і умовам платежу; командирування спеціалістів; підготовка іноземних і національних кадрів; рекламації і врегулювання претензій; влаштуванню на роботу; медичному обслуговуванню та іншим питанням.

Всю ділову кореспонденцію можна поділити на службову та комерційну.

Службові листи – це листи, звичайно нескладні за своїм змістом та невеликі за обсягом. Службові листи належать до основних засобів встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами.

Комерційна кореспонденція – листування, котре пов’язане з заключенням та виконанням комерційних угод.

2.2 Особливості ділової кореспонденції

У сфері науки, діловодства і законотворчості, у засобах масової інформації й у політиці мова використовується по-різному. За кожною з перерахованих сфер громадського життя закріплений свій підтип літературної мови, ряд відмінних рис, що має, на всіх мовних рівнях – лексичному, морфологічному, синтаксичному і текстовому. «Ці риси утворюють мовну системність, у якій кожен елемент зв'язаний з іншими. Такий підтип літературної мови називається функціональним стилем» [36:7].

Офіційно-діловий стиль було б невірно, несправедливо і неточно називати канцелярським. Це цілий різновид літературної мови. І це стиль доцільний, що має свої засоби вираження, способи називання предметів і явищ, і навіть по-своєму виразний.

Дотримуючись норми офіційно-ділової мови, ми віддаємо данину не штампам і канцеляризмам, а об'єктивно сформованій традиції побудови мови відповідно до змісту, що виражається обстановкою і метою висловлювання. Форма і манера висловлювання у офіційно-дловому стилі вироблялася якщо не століттями, то десятиліттями. Офіційно-діловий стиль цілком рівноправний з іншими стилями і відіграє важливу роль у формуванні і розвитку літературної мови.

Сучасний офіційно-діловий стиль відноситься до числа книжкових стилів і функціонує у формі письмової мови. Усна форма офіційно-ділової мови – виступ на урочистих зборах, засіданнях, прийомах, доповіді державних і суспільних діячів і т.д.

Офіційно-діловий стиль обслуговує сугубо офіційні і надзвичайно важливі сфери людських взаємин: відносини між державною владою і населенням, між країнами, між підприємствами, установами й організаціями, між особистістю і суспільством.

Фактично від народження і до смерті людина знаходиться в сфері дії офіційно-ділової мови.

Для мови ділових документів характерна традиційність засобів вираження, що прискорює процес формування фразеологічних одиниць типових для цього стилю. Традиційність засобів вираження лежить в основі іншої риси стилю англійських офіційних документів, а саме — наявність значної кількості архаїчних слів і виражень. У багатьох ділових документах можна зустріти вживання таких слів, як hereby [Додаток В № 44]; henceforth [Додаток В № 45]; beg to inform [Додаток В № 46] та інші.

Стандартизація мови ділових паперів забезпечує той ступінь комунікативної точності, що додає документу юридичну чинність. Будь-яка фраза, будь-яке речення повинні мати тільки одне значення і тлумачення. Щоб досягти такого ступеня точності в тексті, приходиться повторювати ті самі слова, назви, терміни. Подробиця викладу в офіційно-діловому стилі сполучається з аналітизмом вираження дій, процесів у формі віддієслівного іменника.

Для стилю англомовної ділової кореспонденції характерний достаток стереотипних одиниць мови або, як їх ще називають, кліше чи штампів: I beg to inform you [Додаток В № 46], with a view to [Додаток А № 48], etc. Це характерний визначений набір лексем, що можуть трактуватися однозначно.

Англомовний діловий лист складається з кількох компонентів. Це так звана шапка або “heading”, до якої входить назва фірми, дата і т.п.; “greeting” (Dear Sir [Додаток A № 29], Dear Madam [Додаток A № 23], Dear Sirs [Додаток В № 1], Dear Mr. Storm [Додаток А № 3], Dear Mrs. Gillian [Додаток A № 47], Dear Ms. Vasquez [Додаток А № 1], Dear Kovalenko [Додаток В № 4]), що відкриває рядки, ініціального параграфа (I answer to your letter… [Додаток В № 47]), “the body” (лист із викладом питання), “the closing paragraph” (Thank you… [Додаток В № 3]), закінчення (sincerely yours [Додаток В № 5], sincerely [Додаток A № 10], kind regards [Додаток B № 17], with best regards [Додаток B № 20], best regards [Додаток B № 21], best wishes [Додаток B № 29], yours [Додаток B № 9], very truly yours [Додаток B № 7], truly yours [Додаток A № 21], very truly [Додаток B № 8], cordially yours [Додаток A № 6], yours truly [Додаток A № 2], yours faithfully [Додаток В № 3]), Thanks & Regards [Додаток A № 16].

Структура англомовного ділового листа має свою власну структуру. Увесь текст англомовного ділового листа поділяється на абзаци без використання червоного рядка. Крім того у верхньому лівому кутку листа указується повне ім'я відправника або назва компанії з адресою. Далі указується ім'я адресата і назва компанії, якій призначено лист, а з нового рядка вказується адреса цієї компанії. Дата відправлення указується трьома рядками нижче або у верхньому правому кутку листа. Основний текст повинен бути поміщений в центральній частині листа. Головна думка листа може починатися з причини звернення, що вводиться словами: "I am writing to you to...". Звичайний лист закінчується висловом подяці ("Thank you for your consideration..." [Додаток B № 29]) і вітанням "Yours sincerely" [Додаток A № 19], якщо автор знає ім'я адресата і 'Yours faithfully', якщо немає такої інформації. Чотирма рядками нижче ставиться повне ім'я автора і посада. Якщо діловий лист не є електронним, то підпис автора є обов’язковим і ставиться між вітанням і ім'ям відправника.

Крім особливої форми та клішованості, для англомовного ділового листування характерна термінологічність та назви посад – Hiring Manager [Додаток A № 19], patrol pilot [Додаток A № 24], secretary of a private business [Додаток A № 3], Quality Assurance Manager [Додаток A № 11], Civil Engineering Projects Manager [Додаток A № 34], Store Manager [Додаток A № 36]. Превалюють прості розповсюджені речення – цілі чи умови (If you would like, I can provide with current samples with my work. [Додаток A № 37]). Довжина не обмежена, часто зустрічаються герундій (Over five years of retail management experience, including experience opening a new store location [Додаток A № 36]), інфінітиви (I have wished to work for KODEZ for three years. [Додаток B № 41]), дієприкметникові звороти, іменні атрибутивні словосполучення. Багато компонентних номінативних груп та предикативних одиниць у пасивному стані (I can be reached anytime via my cell phone [Додаток A № 39]).

Загальним для всіх різновидів англомовного ділового стилю є наявність усякого роду скорочень, абревіатур, складноскорочених слів і т.д. Наприклад, B.S. (Bachelor of Science) [Додаток A № 24]; FAM courses [Додаток A № 25], BCIT (British Columbia Institute of Technology) [Додаток A № 26].

Типізація ділових документів дозволяє моделювати текст будь-якого різновиду, ситуації. При цьому складовий текст оперує деякими модулями, типовими блоками, що являють собою клішовані частини тексту.

У стилі ділових документів слова вживаються переважно в основних предметно-логічних значеннях (за винятком тих випадків, коли похідні предметно-логічні значення є в даній сфері спілкування термінологічними).

У зв'язку з цим виступає й інша особливість стилю ділової мови. Це відсутність яких би то не було зображальних засобів: у текстах ділових документів немає метафор, чи метонімії інших прийомів створення образності мови.

2.3 Особливості перекладу листів-запитів та листів негативного змісту

Базовим поняттям перекладацької теорії є поняття еквівалентності. Коли говорять, що фраза на мові оригіналу і її переклад еквівалентні один одному, мається на увазі, перш за все, їх семантична еквівалентність, тобто співвіднесення з однією і тією ж ситуацією.

Відомий переводовед А. Д. Швейцер розрізняв два види семантичної еквівалентності – компонентний і денотативний [38:118]. Перший вид семантичної еквівалентності – компонентний – пов’язан з тим, що при перекладі семантична еквівалентність досягається завдяки наявності в тексті мови оригіналу і тексті мови перекладу одних і тих самих сем. Таким чином, в цьому випадку тексти знаходяться у відношенні компонентної семантичної еквівалентності.

Другий вид семантичної еквівалентності – денотативний, пов'язаний з явищем мовноЇ вибірковості. Суть її полягає в тому, що один і той самий предмет або ситуація можуть бути описані з різних сторін за допомогою різних ознак. Різні семантичні предикати перехрещуються і є взаємозамінними завдяки тому, що описують одну і ту ж ситуацію. На відміну від компонентного рівня семантичної еквівалентності, на рівні денотативной еквівалентності спостерігається семантична розбіжність між текстом оригіналу і текстом перекладу. Відношення еквівалентності тут засноване на прирівнюванні разних, але співвіднесених з однією і тією ж ситуацією семантичних компонентів [5:10]. Наприклад:

Я працюю у банку Barkley вже три роки – предикат дії

I have been a member Barkley Bank team for three years – предикат стану [Додаток А № 47].

Таким чином, для досягнення семантичної еквівалентності потрібні різноманітні перекладацькі перетворення або, як їх ще називають трансформації чи заміни.

Як зазначає у своїх працях Бреус Є. В., що на рівні компонентної еквівалентності в основному використовуються трансформації, що зачіпають граматичну структуру вислову. Рівень денотативноЇ еквівалентності вимагає складніших лексико-граматичних трансформацій, що спричиняють за собою зміни в семантичній структурі вислову [5:10].

Різні вчені по-різному визначали перекладацькі трансформації. Так, наприклад, Р.К. Миньяр-Белоручев дав наступне визначення: "Трансформація – основа більшості прийомів перекладу. Полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів початкового тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі" [23: 201].

Я.І. Рецкер, у свою чергу, визначає трансформації як прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення слова мови оригіналу в контексті і знаходимо йому відповідність в мові перекладу, яке не співпадає із словарним [29: 216].

Швейцер А.Д. зазначає, що перекладацькі трансформації – це міжмовні операції перевираженія сенсу [38:118].

Архипов А.Ф. під перекладацькими трансформаціями розумів технічні прийоми перекладу, що полягають в заміні регулярних відповідностей нерегулярними, а також самі мовні вирази, отримувані в результаті застосування таких прийомів [24:84].

Латишев Л.К. іменує перекладацькі трансформації як відступ від структурного і семантичного паралелізму між початковим і перекладним текстом на користь їх рівноцінності в плані впливу [18:27].

Як зазначає В.Н. Комісаров перекладацькі трансформації можуть розглядатися як способи перекладу, які перекладач використовує для подалання типових труднощів [13:83].

Л.С. Бархударов, який зробив суттєвий вклад у розробку типології перекладацьких трансформацій зазначав, що перекладацькі трансформації –такі чисельні та якісно різноманітні міжмовні перетворення, які здійснюються для досягнення перекладацької еквівалентності (адекватності перекладу) всупереч розбіжностям формальних та семантичних систем двох мов [2:190].

А. Паршин визначає перекладацькі трансформації як перетворення, за допомогою яких можна здійснбвати перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу у зазначеному сенсі [25:139].

Залежно від характеру одиниць вихідної мови, які розглядаються як вихідні в операції перетворення перекладацькі трансформації можно поділити на:

- лексичні;

- граматичні;

- лексико–граматичні.

2.3.1 Лексичні трансформації

Лексичні трансформації використовуються головним чином через те, що об'єм значень лексичних одиниць мови оригіналу та мови перекладу не співпадає.

Лексичні трансформації описують формальні і змістовні відносини між словами і словосполученнями в оригіналі і перекладі.

Немає таких двох мов, чиї смислові одиниці - морфеми, слова і стійкі словосполучення - повністю співпадали б у всьому об'ємі своїх значень.

Говорячи про значення тих або інших слів в тексті мови оригіналу і про передачу їх певними словами мови перекладу, не можна не звертати увагу на контекст, в якому вони знаходяться в оригіналі або повинні знаходитися в перекладі. Саме контекст - вужчий (тобто одне речення, у якому знайдуть своє місце слова, що відображають ті або інші слова оригіналу), і контекст ширший (тобто найближчі сусідні речення, цілий абзац, розділ, і т.д.) - грає вирішальну роль при передачі значення іншомовних слів, тобто при виборі потрібних слів рідної мови, з яких складеться фраза.

Необхідно пам’ятати, що словарний склад мови – це не просто сукупність слів, а система, що допускає нескінченно різноманітні, але не будь-які поєднання слів в будь-якому контексті: окремі елементи словника пов'язані один з одним певними смисловими і стилістичними відносинами. Це досить часто проявляться під час перекладу і не дозволяє використовувати найближчу словарну відповідність мови перекладу до слова мови оригіналу.

Під час передачі значення слова в перекладі зазвичай доводиться вибирати між декількома можливостями перекладу.

За визначенням А.В. Федорова, існує три найбільш характерних випадки, що призводять до цього [32:57]:

1. У мові перекладу немає словарної відповідності тому або іншому слову оригіналу (взагалі або в даному його значенні).

2. Відповідність є неповною, тобто лише частково покриває значення слова мови оригіналу.

3. Різним значенням багатозначного слова оригіналу відповідають різні слова в мові перекладу.

Слід пам’ятати, що навіть слово не є постійною самостійною одиницею перекладу, воно залежить від контексту як в оригіналі. Нерідкі випадки, коли одне слово оригіналу передається на іншій мові поєднанням одного або декількох слів або коли поєднання двох або декількох слів у мові оригіналу передається при перекладі одним словом, або коли слово оригіналу в перекладі опускається, будучи ясним з попереднього контексту.

Це також стосується і речення, яке також досить часто залежить від змісту речень, які його оточують, або навіть цілого абзацу чи тексту в цілому. Під час перекладу нерідкі випадки, коли одне речення розбивається на декілька менших або, навпаки, декілька речень оригінального тексту зливаються в одне велике речення в тексті перекладу.

Кожне слово співвідноситься з поняттям про той предмет, який воно позначає. Його семантика відображає різні ознаки цього предмету, його властивості і зв'язки його значення з об'єктами, що позначаються ним. У ній відображено бачення світу, властиве тільки даній мові, точніше, його носієві. В процесі пізнання навколишнього світу в різних мовах можуть виділятися різні сторони, ознаки одного і того ж предмету, – це знаходить своє віддзеркалення в семантичній структурі того або іншого слова.

Наприклад: окуляри – glasses [Додаток В № 53].

Якщо в англійському слові наголошується на тому матеріалі, з якого зроблений предмет, то в українському слові виділена функція, що виконується предметом, - другі очі (від слова око).

Друга причина – різниця в семантичній структурі слова, тобто в його смисловому об'ємі. Це одна з головних причин лексичних трансформацій.

Всі семантичні відповідності можна розділити на три групи:

1. Відповідність є повною.

2. Відсутність словарної відповідності.

3. Відповідність лише частково покриває значення слова мови оригіналу.

Повні відповідності лексичних одиниць різних мов у всьому об'ємі референциального значення - явище відносне рідкісне. Як правило, це слова однозначні, тобто в обох мовах вони мають тільки одне лексичне значення. До них відносяться:

а) імена власні і географічні назви, що входять до складу словника обох мов:

Boston – Бостон [Додаток А № 3].

б) різноманітні наукові і технічні терміни:

engine – двигун [Додаток В № 2].

Однак, слід зазначити, що слова-терміни у багатьох випадках багатозначні, звідси, вони мають не одне, а декілька відповідностей в іншій мові. Особливо велика багатозначність спостерігається у технічної термінології.

в) назви пір року, місяців, днів тижня:

July – липень [Додаток А № 14]; Monday – понеділок

[Додаток А № 2].

г) числівники:

million – мільйон [Додаток B № 52].

У ряді числівників однозначність англо-українських відповідностей порушується наявністю в українській мові пар типу два - двійка, п'ять - п'ятірка, і т.д.

Найбільш поширений випадок – часткова відповідність, при якій одному слову в початковій мові відповідає не один, а декілька семантичних еквівалентів у мові перекладу. Більшість слів в будь-якій мові багатозначні, причому, об'єм значень слова в одній мові, як правило, не співпадає повністю з об'ємом значень слова в іншій мові. При цьому можуть спостерігатися різні випадки. Іноді об'єм значень слова в мові оригіналу стає ширшим, ніж у відповідного йому слова в мові перекладу і навпаки. Тобто у слова в мові оригіналу є все ті ж значення, що і у слова в мові перекладу, але окрім цього у нього є ще й інші значення, що передаються в іншій мові за допомогою інших слів.

Розглянемо це на прикладі слова position – посада [Додаток А № 3].

Досить поширений випадок, коли обидва слова як в мові оригіналу, так і в мові перекладу мають як співпадаючі значення, так і значення що розходяться. І в англійській і в українській мові вони мають значення службове становище, пов'язане з виконанням певних обов'язків у якій-небудь установі, на підприємстві і т. ін. або місце праці.

Однак англійське слово position також має наступні значення: місто положенння, можливість, залишок грошей на рахунку, співвідношення фінансових активів і зобов'язань інвестора та інші [Додаток В № 48].

Третя причина, що викликає лексичні трансформації – це відмінність у сполучуваності. Для кожної мови існують свої типові форми сполучуваності. Слова традиційної сполучуваності мають тенденцію утворювати кліше.

Наприклад: under those circumstances – за цих обставин [Додаток В № 48].

Основне із слів, що поєднуються, семантично співпадає і зберігається в перекладі. Друге слово, що поєднується ж з ним, переводиться словом, яке має інше референциальноє значення, але виражає ту ж семантичну категорію.

Треба зазначити, що чим ширше семантичний об'єм слова, тим ширше його сполучуваність, оскільки завдяки цьому воно може вступити в самі різні зв'язки. Разом з традиційними поєднаннями в мові можливі і несподівані. Несподівані поєднання можливі, якщо вони не порушують моделей сполучуваності. У англійській мові можливість таких поєднань обумовлюється тим, що в нім досить легко утворюються нові слова - найпродуктивніший спосіб словотворення – конверсія.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8