Аналіз діяльності комерційного банку

аналізу доходів і витрат грунтується на класифікації економічної інформації

за джерелами її утворення.

Правова інформація міститься у законах ПМР, які регламентують

діяльність банківської системи (наприклад, Закон ПМР "Про банки і

банківську діяльність"), а також у законах, що визначають загальні правові

засади регулювання діяльності суб'єктів економічних відносин ПМР

(наприклад, Закон ПМР "Про оподаткування прибутку підприємств").

Нормативно-довідкова інформація міститься у збірках галузевих,

відомчих, міжгалузевих нормативів, прейскурантах, каталогах, проспектах.

Джерелами нормативно-правової інформації є також різноманітні рекомендації

щодо організації і методики фінансового аналізу діяльності банків.

Характерною рисою нормативно-довідкової інформації є її необов'язковий для

застосування характер. Не зважаючи на це, у фінансовому аналізі доходів і

витрат нормативно-довідкова інформація відіграє важливу роль: за її

допомогою аналітик визначає оптимальний шлях вирішення завдань аналізу.

Фінансовий план комерційного банку є джерелом планової інформації щодо

очікуваних доходів і витрат звітного періоду. Ця інформація застосовується

як база порівняння фактичних показників з їх плановими значеннями для

оцінки виконання плану доходів і витрат в цілому, за складом і структурою,

а також при проведенні факторного аналізу доходів та витрат.

Основними джерелами облікової фактографічної інформації, яка

характеризує доходи і витрати за певний період, є дані бухгалтерського та

статистичного обліку та звітності.

Облікова бухгалтерська інформація отримується методами суцільного

безперервного спостереження, обов'язкового документування та

систематизації на відповідних рахунках. На основі облікової інформації

складаються форми бухгалтерської (фінансової) звітності. Доходи, витрати і

прибуток банку відображаються у Звіті про прибутки та збитки, який є

складовою фінансового звіту комерційного банку.

За даними статистичного обліку складаються відповідні форми

статистичної звітності. У фінансовому аналізі доходів і витрат інформація,

джерелом якої є статистичний облік, застосовується поряд з інформацією, що

надходить з бухгалтерського обліку. Статистична інформація застосовується

для дослідження окремих фінансово-господарських ситуацій, наслідком яких є

суттєві відхилення отриманих доходів або здійснених витрат від очікуваних

значень.

Інформаційна система управління доходами і витратами банка поєднує всі

види економічної інформації, незалежно від джерела її утворення.

Методичні основи аналізу доходів, витрат і прибутковості комерційного

банку

Аналіз доходів, витрат і прибутковості дає можливість вивчення

результатів діяльності комерційного банку, а отже, і оцінки ефективності

його як комерційного підприємства.

Метою аналізу банківської діяльності з погляду її фінансових

результатів є виявлення резервів росту прибутковості банку і на цій основі

формулювання рекомендацій керівництву банку по проведенню відповідної

політики в області пасивних і активних операцій.

При аналізі доходів банку, на початку необхідно розрахувати загальну

суму доходів банку, отриману їм за визначений період, із поділом її на види

прибутків, що надійшли від проведення різних видів банківських операцій. Це

дозволяє визначити пріоритетні види діяльності банку виходячи з питомої

ваги визначених статей доходів у їхній загальній сумі.

Валові доходи прийнято розділяти на процентні та непроцентні. До

процентних доходів банку відносяться:

відсотки отримані по позичках, виданим клієнтам (підприємствам);

відсотки отримані по споживчих позичках;

відсотки отримані по міжбанківських кредитах і депозитам;

доходи по залишках на кореспондентських рахунках;

доходи від цінних паперів (процентні).

До непроцентних доходів банку відносяться:

доходи від інвестиційної діяльності (дивіденди по цінних паперах, доходи

від участі в спільній діяльності підприємств і організацій і т.д.);

доходи від валютних організацій;

доходи від отриманих комісій і штрафів;

інші доходи.

При аналізі банківських доходів визначається питома вага кожного виду

доходу в їхній загальній сумі або відповідній групі доходів. Динаміка

дохідних статей може дорівнюватися з попередніми періодами, у тому числі і

по кварталах. Стабільний і ритмічний приріст доходів банку свідчить про

його нормальну роботу і про кваліфіковане керування активними операціями

банку.

Після проведення аналізу структурних доходів по укрупнених статтях

варто більш детально вивчити структуру прибутків, що формують укрупнену

статтю, що займає невелика питома вага в загальному об’ємі доходів. При

аналізі процентних прибутків банку використовуються також відносні

показники, що дозволяють оцінити середній рівень прибутковості позичкових

операцій у цілому і кожній групі позичок окремо. Такими показниками є:

1. відношення валових процентних доходів до середніх залишків по всіх

позичкових рахунках;

2. відношення отриманих відсотків по короткострокових позичках до середніх

залишків по короткострокових позичках;

3. відношення отриманих відсотків по довгострокових позичках до середніх

залишків по довгострокових позичках;

4. відношення отриманих відсотків по окремих групах позичок до середніх

залишків по досліджуваній групі і т.д.

Динаміка цих показників дає можливість оцінити за рахунок яких

позичкових операцій виросли процентні доходи. Аналіз непроцентних доходів

дозволяє визначити, на скільки ефективно банк використовує некредитні

джерела одержання доходів. При цьому їх аналізують по видах операцій і в

динаміці. Важливим за значенням джерелом доходів комерційного банку є

доходи, отримані від операцій із цінними паперами. Розмір доходів даного

виду залежить від розміру і структури портфеля інвестицій і прибутковості

різних видів цінних паперів. Доходи від валютних операцій банку також у

значній мірі впливають на його прибуток. Для аналізу прибутковості валютних

операцій необхідно установити об’єм угод кожного виду, суму доходів і

витрат по ним. Дохід банку від валютних операцій визначається як

співвідношення сумарного доходу по даному виду угод за даний період до

загального об’єму угод.

До інших доходів відносяться комісійні. Щоб відшкодувати витрати,

пов’язані з обслуговуванням рахунків клієнтів, більшість банків стягує

плату. Комісійні можуть нараховуватися у відсотках від суми кожної операції

або у твердій сумі, що сплачується періодично. При аналізі доходної частини

важливо виявити яку питому вагу в ній займають операційні доходи. Їхня

частка повинна прагнути до 100%, темп приросту бути рівномірним. При

зменшенні приросту цих доходів загальне збільшення останніх може бути

забезпечене за рахунок інших видів доходів банку.

Аналіз витрат здійснюється по тієї ж схемі, що й аналіз його доходів.

Валові витрати можна розділити на процентні та непроцентні.

Процентні витрати включають:

відсотки сплачені по депозитах підприємств;

відсотки сплачені по депозитах населення;

відсотки сплачені по міжбанківських кредитах і депозитам;

відсотки сплачені по залишках на розрахункових рахунках клієнтів.

Непроцентні витрати включають:

комісійні (по послугах і кореспондентським відношенням);

витрати по операціях із цінними паперами;

витрати по операціях на валютному ринку;

заробітна плата й інші витрати (нарахування на фонд оплати праці, премії і

т.д.);

інші операційні й адміністративні витрати (оренда й утримання помешкань,

різні податки, витрати на рекламу, охорону і т.д.)

Витрати банку на утримання і експлуатацію будинків і устаткування,

оплату персоналу і соціальні посібники носять відносно постійний характер.

Їхня питома вага в загальній сумі витрат банків, як правило, дуже значна.

Зріст операційних витрат не тільки відбиває несприятливий стан кон’єктури

ринку, на якому банки залучають ресурси, але і може свідчити про погіршення

керування активно-пасивними операціями.

У ході виконання аналізу витрат банку необхідно не тільки

проаналізувати в динаміці абсолютні і відносні розміри витрат ( у цілому і

по групах витрат), але і виділити основні причини, що вплинули на їхній

рівень із тим, щоб прийняти необхідні управлінські рішення, які б дозволили

знизити витрати банку, що, у свою чергу, буде сприяти поліпшенню структури

ресурсної бази, тобто збільшенню частки розрахункових рахунків і інших

депозитних рахунків клієнтів і скороченню частки дорогих депозитних

інструментів (наприклад, міжбанківських кредитів), і оптимальному

скороченню непроцентних витрат.

Прибуток – це головний показник результативності роботи банку.

Кількісний і якісний аналіз прибутковості робиться з метою з’ясування

фінансової стійкості банку й оцінки ефективності його роботи за визначений

період часу.

Одним із підходів до оцінки рівня прибутковості банка є виявлення

сформованої тенденції зростання прибутку банку. Така форма аналізу прибутку

можлива на основі даних за декілька років. Позитивна оцінка рівня

прибутковості дається в тому випадку, якщо склалася тенденція її росту в

основному за рахунок процентної маржі і непроцентних прибутків. Негативний

висновок про прибутковість банку може бути зроблений, якщо позитивні

тенденції зростання прибутку пов’язані в основному з прибутками від

операцій на ринку цінних паперів, із непередбаченими прибутками, а також із

відстрочками по сплаті податків.

Різниця між доходами і витратами комерційного банку складає його

валовий прибуток (валовий дохід). Показник валового прибутку (без обліку

сплати податків і розподілу залишкового прибутку) дає характеристику

ефективності діяльності комерційного банку.

Загальний аналіз доходу банку передбачає попереднє його групування

за джерелами утворення. Згідно з класифікацією, запропонованою НБУ для

складання Звіту про прибутки та збитки, доход банку поділяється на

операційний доход і неопераційний доход.

Операційний доход включає процентний доход, комісійний доход, доход

від торговельних операцій, інші банківські та небанківські операційні

доходи.

Процентний доход складається з доходів за коштами, розміщеними в інших

банках, кредитами суб'єктам господарської діяльності і фізичним особам,

іншими кредитами та доходу за цінними паперами, одержаному у вигляді

відсотків.

Комісійний доход утворюється внаслідок розрахунково-касового та

кредитного обслуговування банків і інших клієнтів як результат операцій на

фондовому та валютному ринках, які не спричиняють отримання доходу і

стосуються, перш за все, купівлі-продажу цінних паперів та іноземної валюти

за дорученням інших банків або клієнтів.

Доход від торговельних операцій є наслідком торгівлі цінними паперами,

іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами, що здійснюється з

ініціативи банка і не е виконанням доручень клієнтів.

До інших банківських операційних доходів належіть дивідендний доход,

доход від оперативного лізингу, штрафи та пені, отримані за банківськими

операціями.

Інші небанківські операційні доходи є наслідком здійснення банком

господарських операцій. До них належать доходи від продажу основних засобів

та матеріальних цінностей, штрафи та пені, отримані за господарськими

операціями тощо.

Окремо розглядаються доходи банку від зменшення резервів за

заборгованістю.

Ці доходи утворюються за умов зменшення обсягів продуктивних активів

та зобов'язань банку або внаслідок зміни структури активів. Зменшення

абсолютного розміру продуктивних активів призводить до скорочення активних

операцій банку і потенційного зменшення доходу від цих операцій. Зниження

обсягу зобов'язань, за рахунок яких формується значна частка активів, також

спричиняє імовірне скорочення числа активних операцій банку та зменшення

доходу від них. Тобто, отримання доходу з цього джерела може стати причиною

зменшення інших видів операційного доходу. Що стосується зміни структури

активів, то утворенню доходів від зменшення резервів сприяє зниження частки

ризикових актів. За певних умов, це - позитивне явище, але треба пам'ятати,

що між ризиком і доходом існує прямий зв'язок. Це означає, що імовірність

зниження доходності активів банку внаслідок зменшення їх ризикованості буде

досить високою.

До непередбачених доходів належать доходи, які виникли внаслідок

надзвичайних подій (відшкодування збитків від надзвичайних подій) та інші

непередбачені доходи.

Загальний аналіз доходів банку грунтується на використанні методик

вертикального та горизонтального економічного аналізу, які дозволяють

оцінити структуру об'єкта аналізу (у даному випадку - доходу банку) та

визначити динаміку доходу в цілому і за кожною його складовою.

Система показників, які використовуються в загальному аналізі доходу,

включає абсолютні вартісні показники, що характеризують обсяг доходу в

цілому та за його складовими; відносні показники структури, якими

визначається питома вага кожної складової доходу; абсолютні та відносні

показники динаміки, які дозволяють оцінити зміну доходу банку: його

загального обсягу, за складом та структурою.

Аналіз даних, що характеризують динаміку доходу, дозволяє дати

управлінню доходами в цілому позитивну оцінку.

Збільшення доходу від торговельних операцій з цінними паперами та

іноземною валютою є наслідком діяльності банку на фондовому ринку та ринку

валютних ресурсів. Беручи до уваги, що брокерська діяльність не є

вирішальною для комерційного банку, деяке зменшення питомої ваги доходів

від її здійснення не може кардинально змінити загалом позитивну оцінку

динаміки доходів.

Коливання питомої ваги іншого доходу пов'язане з конкретною фінансово-

господарською ситуацією, яка виникла у процесі діяльності банку. Продаж

основних засобів або надходження штрафів не можуть бути стабільними

джерелами отримання доходу, тому їх значення у формуванні доходу є

другорядним, а оцінка здійснюється за кожним фактом отримання іншого доходу

окремо.

Оскільки комерційний банк протягом досліджуваного періоду збільшував

обсяги діяльності, що супроводжувалось зростанням зобов'язань, доходів, які

утворюються внаслідок зменшення резервів за заборгованістю.

Без здійснення відповідних витрат неможлива діяльність, навіть

існування комерційного банку. Але на відміну від доходів, збільшення яких

потенційно збільшує прибуток, вплив на прибуток витрат носить зворотній

характер. Тому метою аналізу витрат є їх мінімізація на основі ефективного

використання ресурсів комерційного банку.

Аналіз витрат здійснюється за двома напрямками: загальний аналіз

витрат банку та факторний аналіз витрат банку.

В основі загального аналізу витрат лежить їх групування за однією або

кількома класифікаційними аналіз витрат ознаками. При цьому, бажано

обрати таку систему групування, яка дозволила б виділити в окремі групи

найбільш суттєві витрати банку. Згідно з класифікацією, запропонованою для

складання Звіту про прибутки та збитки, витрати банку поділяються на

наступні групи:

> процентні витрати;

> комісійні витрати;

> адміністративні витрати;

> витрати на персонал;

> витрати на безнадійні та сумнівні борги;

> непередбачені витрати.

Загальна оцінка динаміки витрат має здійснюватись у порівнянні зі

зміною доходів банку. Тільки за цієї умови можна визначити рівень

управління витратами. Ефективне управління витратами передбачає

забезпечення випереджаючих темпів приросту доходів порівняно з темпами

проросту витрат. Перевищення приросту доходів над витратами можна

вважати ознакою стабілізації структури доходів і витрат, що за інших рівних

умов свідчить про виважену політику управління доходами і витратами банку.

У наведеному прикладі спостерігається навіть скорочення витрат при

зростанні доходів.

Проте, розглядаючи динаміку витрат за напрямками утворення, необхідно

пам'ятати, що досить часто зменшення їх абсолютного розміру свідчить про

скорочення обсягу активних операцій, на забезпечення яких витрачено

відповідні кошти. Остаточну оцінку можна скласти тільки за результатами

факторного аналізу, який дозволить визначити чинники скорочення витрат.

Досліджуючи темпи приросту окремих видів витрат, можна визначити

пріоритети, яких дотримувалось керівництво банку в управлінні його

діяльністю у звітному році. Дослідження динаміки витрат на здійснення

торговельних операцій потребує вивчення причин, що зумовили високий темп їх

приросту у звітному році.

Для визначення доцільності політики управління доходами і витратами

банку необхідно розглянути динаміку коефіцієнтів витратовіддачі за різними

видами доходних активів, обчислених як відношення відповідних доходів до

витрат, що обумовлюють їх отримання.

1.7. Аналiз прибутку i рентабельностi комерцiйного банку в ПМР

“Банківська діяльність – це комплекс взаємопов’язаних господарських

процесів, які залежать від численних факторів. Відтак рівень прибутковості

визначається як внітрішніми (ендогенними), так і зовнішніми (екзогенними)

факторами.” [ 11 , с. 47 ].

Перші прямо залежать від організаційної роботи банку, другі - від

зовнішніх умов. Цим поділом доцільно керуватися, моделюючи фінансово-

господарську діяльність, здійснюючи комплексний пошук резервів банку та

максимізації прибутку.

Вирішальне значення для прибуковості банку має забезпечення

взаємозв’язку між управлінням активами та управлінням пасивними операціями.

При цьому важливо зважати не тільки на загальний обсяг прибутку, а й на

структуру його розподілу, особливо на ту частку, яка спрямовується на

розширення та вдосконалення операцій та банківських технологій, сучасне

комп’ютерне, інформаційно-програмне забезпечення, рекламну та маркетингову

діяльність, зниження затрат і підвищення якості обслуговування. Слід

враховувати, що прагення збільшити прибуток та необхідність вести

конкурентну боротьбу в галузі фінансових послуг в умовах перехідної

економіки веде до зростання ризику. Їх подоланню сприяє дотримання банком

нормативів ліквідності, його спроможність формувати відповідні обов’язкові

резерви на випадок можливого дефіціту пплатіжних ресурсів та резерви

власного капіталу для відшкодування невиправденого ризику активних

операцій. Зокрема для покриття збитків за кредитами.

Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу прибутку і

рентабельності банку

В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення

рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб'єкта

підприємництва. Як основний узагальнюючий показник фінансових результатів

діяльності комерційного банку прибуток, у тон же час, є найважливішим

джерелом формування його капіталу, забезпечення фінансової стійкості та

платоспроможності. Таким чином, отримання прибутку є однією із стратегічних

цілей управління та найважливішим об'єктом фінансового аналізу діяльності

банку.

Кінцевим фінансовим результатом діяльності комерційного банку є

прибуток до оподаткування (балансовий прибуток), який утворюється внаслідок

руху грошових потоків, що характеризують доходи і витрати банку.

Отже, доходи і витрати комерційного банку є чинниками першого ряду

щодо формування прибутку. В узагальненому вигляді прибуток є різницею між

доходами, отриманими банком за відповідний період внаслідок своєї

діяльності, та витратами, здійсненими за той же період для забезпечення

цієї діяльності.

За своєю структурою доходи, витрати і прибуток комерційного банку

відповідають напрямкам його діяльності.

З метою аналізу розрізняють фінансові результати операційної та

неопераційної діяльності банку, фінансові результати кредитних операцій,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14