Приватизація як засіб припинення державної власності

в окремих регіонах, затвердженого наказом ФДМУ від 21 лютого 1996 р. № 189,

Положення про порядок проведення спеціалізованих сертифікатних аукціонів за

компенсаційні сертифікати, затвердженого наказом ФДМУ від 5 квітня 1996 р.

№395, договір купівлі-продажу не укладається, а право власності покупця на

придбані ним акції підтверджується витягом із протоколу про результати

сертифікатного аукціону.

Купівля-продаж акцій відкритих акціонерних товариств на фондових біржах

згідно з Порядком проведення на Українській фондовій біржі, її центрах та

філіях торгів з продажу пакетів акцій підприємств, що приватизуються,

затвердженим Фондом державного майна України та головою правління

Української фондової біржі 28 лютого 1996 р., здійснюється шляхом укладення

біржового контракту.

Предмет договору купівлі-продажу у процесі приватизації. Оскільки

предметом будь-якого договору купівлі-продажу є передача певного об'єкта у

власність покупця, то важливим є питання про момент переходу права

власності до покупця. Закон України "Про приватизацію майна державних

підприємств" у редакції від 19 лютого 1997 р. встановлює правило, за яким

право власності на приватизований об'єкт переходить до покупця з моменту

нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що цілком відповідає

вимогам ЦК України І є позитивним кроком у розвитку приватизаційного

законодавства. Адже у попередній редакції згаданого закону взагалі не був

визначений порядок переходу права власності на приватизовані об'єкти, а

Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу

приватизацію)" від 6 березня 1992 р. встановлював, що до покупця, який

придбав на аукціоні, конкурсі об'єкт приватизації, переходить ' право

власності на цей об'єкт з моменту удару молотка ліци-татора або підписання

протоколу засідання конкурсної комісії про визначення остаточного

переможця, при викупі під приємства— з дати прийняття органом приватизації

рішення про викуп. Це право власності на державне майно підтверджується

договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим

представником відповідного органу приватизації. Договір укладався згідно з

Положенням про застосування способів приватизації майна державних

підприємств від 4 лютого 1993 р. № 56 (пункти 2.3, 2.4, 3.4 та 4.4) та

Положенням про порядок визначення та застосування способів приватизації

щодо об'єктів малої приватизації (пункти 3.1 та 4.9) після проведення

аукціону, конкурсу, після прийняття рішення про приватизацію об'єкта та

після його підготовки до приватизації, тобто після переходу права власності

до покупця.

Така конструкція переходу права власності до покупця викликала сумнів щодо

її відповідності нормам ЦК України. Договір купівлі-продажу вважається

укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними

умовами. Удар молотка ліцитатора (відповідно підписання протоколу

конкурсної комісії чи прийняття рішення про викуп) означав перехід права

власності на майно, що приватизується; це свідчило також про те, що сторони

погодили усі істотні умови купівлі-продажу і не мають потреби додатково

укладати договір купівлі-продажу. Але оскільки передбачалось обов'язкове

укладення договору купівлі-продажу на підтвердження переходу права

власності, то це давало підстави вважати, що удар молотка ліцитатора

(підписання протоколу конкурсної комісії, прийняття рішення про викуп)

фактично не фіксував перехід права власності. Ця думка мала право на

існування, бо покупець не може здійснювати права власника до укладення

договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Ціна об'єкта приватизації. Відповідно до статей 9,17,18, 21 та 23 Закону

України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу

приватизацію)" в редакції від 15 травня 1996 р. договір має включати

остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу

цілісного майнового комплексу чи пакета акцій акціонерного товариства,

створеного у процесі приватизації або корпоратиза-ції. Остаточну ціну

об'єкта під час продажу його на аукціоні визначають у ході проведення

аукціону на основі початкової ціни. На початку торгів ліцитатор оголошує

початкову ціну продажу об'єкта. Якщо протягом 3 хвилин після оголошення не

буде запропоновано вищу ціну, ліцитатор одночасно з ударом молотка робить

оголошення про придбання об'єкта тією особою, яка запропонувала найвищу

ціну. Це і є остаточна ціна продажу об'єкта на аукціоні. При цьому кожна

наступна ціна, запропонована покупцями на аукціоні, має перевищувати

попередню не менше як на 10 відсотків початкової ціни продажу об'єкта.

Остаточна ціна продажу об'єкта на аукціоні може бути й меншою за

початкову. Якщо протягом 3 хвилин після оголошення початкової ціни продажу

покупці не виявляють бажання придбати об'єкт за оголошеною початковою

ціною, ліцитатор відповідно до умов угоди з органом приватизації має право

зменшити ціну об'єкта, але не менше як на 10 відсотків.

Початкова ціна об'єкта може бути зменшена також у разі повторного

проведення аукціону, але не більше як на ЗО відсотків.

Остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні фіксують у протоколі аукціону.

Остаточну ціну продажу об'єкта за конкурсом визначають у ході конкурсного

розгляду на основі початкової ціни, запропонованої конкурсною комісією чи

покупцем у поданому ним плані приватизації об'єкта. Остаточна ціна продажу

об'єкта за конкурсом має бути не нижчою за 70 відсотків його початкової

ціни.

У разі повторного проведення конкурсу початкова ціна може бути зменшена,

але не більше ніж на 30 відсотків.

Умова конкурсу про остаточну ціну продажу об'єкта відображається поряд з

іншими умовами конкурсу у протоколі конкурсу, який, як і протокол аукціону,

затверджує відповідний орган приватизації.

Початкову ціну продажу об'єкта приватизації на аукціоні, за конкурсом, а

також ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу,

визначають відповідно до чинної Методики оцінки вартості об'єктів

приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15

серпня 1996 р. №961.

Акт оцінки вартості об'єкта приватизації, здійсненої відповідно до

названої Методики, затверджує керівник органу приватизації, він є правовим

документом, що визначає початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом

або ціну викупу об'єкта.

Якість майна, що підлягає приватизації. Відповідно до ст. 233 ЦК України

якість проданої речі має відповідати умовам договору, а за відсутності

вказівок у договорі — вимогам, що звичайно ставляться.

На практиці у договорах купівлі-продажу об'єкта приватизації не завжди

належним чином узгоджується умова щодо якості майна. Взагалі порядок

визначення якості майна, на відміну від порядку його оцінки, нормативне не

визначений. Сторони договору повинні самостійно вирішувати всі питання,

пов'язані з якістю майна. Під якістю об'єкта приватизації, на думку автора,

слід розуміти такий якісний стан майна і таку його комплектність, які б

забезпечували діяльність (роботу) цілісного майнового комплексу відповідно

до його цільового призначення. Крім того, кожна окрема річ (устаткування,

машини, механізми, інвентар і т.п.) має відповідати чітко визначеним

якісним показникам, тобто стандартам, технічним умовам, затвердженим

еталонам, зразкам.

Усі ці питання, пов'язані з визначенням якості майна та його

комплектності, доцільно вирішувати у процесі визначення складу майна, що

підлягає приватизації, та оцінки його вартості. Ця робота, особливо на

великих майнових комплексах, потребує багато часу, достатньої кількості

висококваліфікованих фахівців і постійного контролю з боку органів

приватизації. Неправильне визначення якісного стану майна може призвести до

неправильного визначення його ціни. Методика оцінки вартості об'єктів

приватизації не враховує їх фактичного якісного стану. Тому з метою захисту

і забезпечення інтересів держави при укладенні договорів купівлі-продажу

потрібно було б розробити спеціальну інструкцію щодо визначення якості

майна, а також внести доповнення до Методики оцінки вартості об'єктів

приватизації, відповідно до яких вартість об'єкта приватизації залежала б

від фактичних показників щодо якості і комплектності об'єкта приватизації

на день укладення договору чи передачі об'єкта.

Взаємні зобов'язання сторін. Кожна сторона зобов'язується виконати

обов'язки, покладені на неї договором, та сприяти другій стороні у

виконанні її обов'язків.

За будь-яким договором купівлі-продажу, згідно зі ст. 224 ЦК України

продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець —

прийняти майно і сплатити за нього певну суму грошей.

Відповідно до статей 5, 6 та 23 Закону України "Про внесення змін і

доповнень до Закону України "Про приватизацію невеликих державних

підприємств (малу приватизацію)" передача об'єкта, що його приватизують,

здійснюється шляхом підписання акта про передачу цього об'єкта

уповноваженим представником органу приватизації і новим власником у

триденний термін після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Оплата проданого об'єкта відбувається протягом 30 календарних днів з

моменту нотаріального посвідчення договору. Термін оплати може бути

подовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менше як 50

відсотків ціни продажу об'єкта. Оплата відбувається шляхом внесення коштів

у банківську установу на обумовлений договором рахунок. У договорі

обов'язково зазначаються номери розрахункових рахунків покупця і продавця,

назви та адреси банківських установ.

Крім цих умов про передачу об'єкта продажу та його оплату, законодавством

про приватизацію визнаються істотними і умови про зобов'язання сторін,

передбачені бізнес-планом чи планом приватизації, а також зобов'язання, які

були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, щодо здійснення

програм технічного переобладнання виробництва, впровадження прогресивних

технологій; здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної

єдності виробництва та технологічних циклів; збереження та раціонального

використання робочих місць; виконання вимог антимоно-польного

законодавства; збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції

(послуг) відповідно до бізнес-плану;

завершення будівництва жилих будинків; утримання об'єктів соціально-

культурного призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і

нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; внесення

інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків; виконання

встановлених мобілізаційних завдань (ст. 27 Закону України "Про

приватизацію майна державних підприємств").

Згаданий закон передбачає, що термін дії зазначених зобов'язань, за

винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, має не перевищувати

5 років. Встановлення такого строку, на думку автора, не завжди виправдано.

Щодо здійснення програм технічного переобладнання виробництва, впровадження

прогресивних технологій такий строк видається занадто коротким. Що

стосується такого зобов'язання, як виконання заходів щодо створення

безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища, то

воно взагалі не може бути обмежене у часі. Будь-яке підприємство протягом

усього часу свого існування повинне організовувати свою діяльність з

додержанням норм про охорону навколишнього природного середовища, що

передбачає і відповідні санкції за порушення цих норм.

Обмеження ж строком у 5 років виконання зобов'язань про збереження та

раціональне використання робочих місць ставить у невигідне становище

трудовий колектив відповідного підприємства.

Не повинні обмежуватися у часі також зобов'язання щодо утримання об'єктів

соціально-побутового призначення. Тому вважаємо, норму про термін дії

вищенаведених зобов'язань доцільно було б переглянути.

Відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання договору. Ця

умова визнається істотною ст. 27 Закону України "Про приватизацію майна

державних підприємств", яка встановлює, що до договору купівлі-продажу

об'єкта приватизації включаються санкції за порушення його умов.

Сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання умов договору

відповідно до законодавства та умов договору. Згідно з ЦК України та

законодавством про приватизацію на сторони за договором купівлі-продажу

об'єкта приватизації покладається цивільно-правова відповідальність у таких

випадках.

Відповідно до статей 231 і 232 ЦК України, якщо продавець на порушення

договору не передає покупцеві продану річ, покупець має право вимагати

передачі йому проданої речі та відшкодування збитків, завданих затримкою

виконання, або, зі своєї сторони, відмовитись від виконання договору І

вимагати відшкодування збитків. Якщо покупець на порушення договору

відмовиться прийняти куплену річ або сплатити за неї

встановлену ціну, продавець має право вимагати, щоб покупець прийняв річ,

сплатив ціну та відшкодував збитки, завдані затримкою виконання, або може

відмовитись від договору І вимагати відшкодування збитків.

У разі прострочення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу

об'єкта приватизації (наприклад, порушення терміну оплати об'єкта

приватизації) сторони відповідають згідно зі статтями 213—215 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором за збитки,

завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково настала

після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило

інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і

вимагати відшкодування збитків. У відносинах між організаціями відмова від

прийняття простроченого виконання допускається тільки у випадках і на

умовах, встановлених законом або договором. Боржник не визнається таким, що

прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення

кредитора. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,

повинен сплатити за час прострочення три відсотки річних з простроченої

суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" у п. 4 ст. 29

встановлює, що покупці, які не сплатили за об'єкт приватизації протягом

встановленого строку, сплачують на користь органу приватизації неустойку у

розмірі 20 відсотків ціни, за яку куплено цей об'єкт, відповідно до

Постанови Кабінету Міністрів У країни "Про порядок сплати і розмір

неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти

приватизацГГ1.

При цьому рішення про викуп об'єкта або результати конкурсу, аукціону

підлягають анулюванню.

Залишаються незрозумілими правові наслідки такого анулювання, бо в законі

про це не йдеться. Виникає питання, чи анулювання рішення про викуп або

результатів аукціону, конкурсу означає фактичне розірвання договору, чи

може бути лише приводом для звернення до суду про його розірвання.

Враховуючи, що Закон України "Про приватизацію майна державних

підприємств" не передбачає правових наслідків такого анулювання, можна

вважати, що договір купівлі-продажу діє аж до його розірвання за згодою

сторін чи у судовому порядку.

Що стосується кредитора, то він на відміну від вищенаве-деного визнається

таким, що прострочив, якщо відмовився прийняти належне виконання,

запропоноване боржником, або не зробив дій, до вчинення яких боржник не міг

виконати свого зобов'язання. Прострочення кредитора дає боржникові право на

відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що

прострочення не викликано умислом або необережністю його самого або тих

осіб, на яких відповідно до закону або доручення кредитора було покладено

прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник

відповідає на загальних підставах. За грошовими зобов'язаннями боржник не

повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Як уже зазначалося, майно, що його приватизують, має відповідати певним

якісним показникам, встановленим умовами договору, чи вимогам, що звичайно

ставляться.

У разі продажу покупцеві об'єкта приватизації неналежної якості він

відповідно до ст. 234 ЦК України має право за своїм вибором вимагати:

> або заміни речі річчю належної якості;

> або відповідного зменшення купівельної ціни;

> або безоплатного усунення недоліків речі продавцем чи відшкодування

витрат покупця на їх виправлення;

> або розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків.

Викликає обгрунтований сумнів реалізація права вимагати заміни речі,

оскільки в процесі приватизації маємо справу із специфічною річчю (об'єктом

приватизації), яку замінити на іншу просто неможливо, і система

законодавства про приватизацію взагалі не передбачає можливості такої

заміни. Тому, на наш погляд, цю проблему необхідно законодавче врегулювати,

тобто виключити право вимагати заміни речі щодо об'єкта приватизації.

Покупець відповідно до п. 5 ст. 29 Закону України "Про приватизацію майна

державних підприємств" несе відповідальність ще й у таких випадках.

У разі порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу строків

внесення інвестицій у встановленому обсязі покупець сплачує пеню у розмірі

0,1 відсотка вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочення.

У разі розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням умов

поговору щодо внесення інвестицій, частково внесені інвестиції не

повертаються, а в разі невнесення інвестицій на день подачі позову про

розірвання договору покупець сплачує штраф у розмірі 10 відсотків

загального обсягу інвестицій.

Якщо покупець недодержав зобов'язань щодо збереження протягом визначеного

періоду профілю діяльності приватизованого об'єкта, покупець сплачує штраф

у розмірі 10 відсотків вартості придбаного майна.

Крім того, відповідно до ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих

державних підприємств (про малу приватизацію)" при недодержанні покупцем

зобов'язань щодо збереження протягом визначеного терміну кількості робочих

місць (за винятком скорочення робочих місць, пов'язаного із санкцією та

реструктуризацією підприємства) він сплачує штраф у розмірі 12-кратної суми

середньої заробітної плати кожного звільненого працівника та у місячний

термін поновлює кількість скорочених робочих місць.

Зазначені штрафи, крім останнього, який перераховується на рахунок служби

зайнятості за місцезнаходженням приватизованого об'єкта, надходять до

Державного бюджет України.

Крім розглянутих умов договору купівлі-продажу державного майна, істотними

є також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін необхідно

досягнути згоди. Такими умовами можуть бути інші зобов'язання сторін, що не

суперечать чинному законодавству, умови про ризик випадкової загибелі

об'єкта приватизації, про відповідальність сторін, інші умови залежно від

специфіки об'єкта приватизації та інтересів сторін.

Так, наприклад, представництво Фонду державного майна України у

Печорському районі м. Києва і ТОВ "Любава" у п.5 договору купівлі-продажу

магазину від 29 вересня 1995 р. передбачили, що ТОВ "Любава" зобов'язано

забезпечувати на викупленому підприємстві торговельну діяльність

продовольчими товарами відповідно до вимог законодавчих актів України щодо

їх зберігання та продажу. Покупець (ТОВ "Лю-бава") цього зобов'язання не

дотримався. Перевіряючи його діяльність, державна служба боротьби з

економічними злочинами та санепідемстанція Печорського району м. Києва 22

січня 1997 р. виявили, що у магазині знаходились ковбасні вироби з

простроченим терміном реалізації, які за органолептичними показниками не

відповідали державному стандартові 16-290-86. На порушення ст. 17 Закону

"Про забезпечення санепідемічного благополуччя населення" ковбасні вироби

зберігалися у підсобному приміщенні без холоду.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9