Приватизація як засіб припинення державної власності

На підставі вказаної перевірки продавець вимагав розірвати договір купівлі-

продажу.

Рішенням арбітражного суду м. Києва його вимогу було за-доволено, і

договір розірвано, оскільки покупець не виконав свого зобов'язання за

договором.

4. Форми здійснення підприємницької діяльності приватизованого

підприємства.

Підприємство - основна організаційна ланка народного господарства

України. Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який

має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і

комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в

установах банків, печатку із своїм найменуванням, а промислове підприємство

- також товарний знак.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони

не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим

статутом підприємства.

У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає

продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким

підприємствам дотацію, інші пільги.

Відповідно до форм власності, встановлених Законом України "Про

власність", можуть діяти підприємства таких видів:

- індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної

особи та виключно її праці;

- сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян України

- членів однієї сім'ї, які проживають разом;

- приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина

України, з правом найняття робочої сили;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу

підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та

релігійної організації;

- державне комунальне підприємство, засноване на власності

адміністративно-територіальних одиниць;

- державне підприємство, засноване на загально-державній

(республіканській) власності;

- спільне підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних

власників (змішана форма власності). У числі засновників спільного

підприємства відповідно до законодавства України можуть бути юридичні особи

та громадяни України, союзних республік, інших держав;

- підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян союзних

республік та інших держав. Створення таких підприємств регулюється окремим

законодавством України.

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності

його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесене до

категорії малих підприємств.

До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:

у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100

чоловік;

у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Особливості створення і діяльності малих підприємств встановлюються

законодавством України.

У республіці можуть діяти інші типи та категорії підприємств, у тому

числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.

Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою

виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не

суперечить антимонопольному законодавству України.

Підприємства можуть об'єднуватись в:

асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації

господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і

комерційну діяльність будь якого з її учасників;

корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання

виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих

повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського

капіталу для досягнення спільної мети;

концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових

організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової

залежності від одного або групи підприємців;

інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

В об'єднання підприємств, зареєстроване в Україні, можуть входити

підприємства інших союзних республік та держав. Підприємства України можуть

входити в об'єднання, зареєстровані в інших союзних республіках та

державах. Порядок вступу в об'єднання у зазначених випадках здійснюється

відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.

Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси,

розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм

найменуванням.

Реєстрація об'єднання провадиться в порядку, встановленому цим Законом

для підприємства.

Об'єднання не відповідає за зобов'язання підприємств, які входять до його

складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднань, якщо

інше не передбачено установчим договором (статутом).

Підприємства, які входять до об'єднання, можуть вийти з його складу із

збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими

підприємствами та організаціями.

Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із таких

об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чи уповноваженого ним

органу та з участю трудового колективу з наданням їм права підприємства.

Відмова власника може бути оскаржена трудовим колективом до суду.

Діяльність всіх підприємств, розташованих на території України,

здійснюється відповідно до цього та інших законів України, а в випадках,

передбачених ними, також рішеннями уряду України.

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь

України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство про

підприємство, то застосовуються правила міжнародного договору або

міжнародної угоди.

Підприємство може бути засноване внаслідок примусового поділу іншого

підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України.

Підприємство може бути створене в результаті виділення із складу діючих

підприємств, організації одного або кількох структурних підрозділів, а

також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових

колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється із збереженням за

новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими

підприємствами.

У випадках, коли для створення і діяльності підприємства потрібна ділянка

землі, а також інші природні ресурси, дозвіл на їх використання видається

відповідною Радою народних депутатів, а в передбачених законодавчими актами

випадках - Верховною Радою України за поданням первинного

природокористувача при наявності позитивного висновку державної екологічної

експертизи або відповідної Ради народних депутатів. Відмова у наданні

ділянки землі та інших природних ресурсів може бути оскаржена в порядку,

передбаченому законодавством України.

Підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної

реєстрації.

Державна реєстрація підприємства здійснюється у виконавчому комітеті

районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за

місцезнаходженням підприємства.

Дані про державну реєстрацію підприємства в десятиденний строк виконкомом

повідомляються Міністерству фінансів України і Держкомстату України.

Підприємство включається до державного реєстру України від дня його

реєстрації.

Для державної реєстрації підприємства виконавчому комітету відповідної

Ради народних депутатів подаються заява, рішення засновника про створення,

статут та інші документи за переліком, що визначається Радою міністрів

України.

У разі відсутності у малого підприємства на момент реєстрації власного

приміщення вона здійснюється за юридичною адресою одного з його

засновників.

Державна реєстрація підприємств здійснюється не пізніше 30 днів від дня

подачі заяви з доданням необхідних документів виконавчому комітету

відповідної Ради народних депутатів.

При зміні основних положень статуту або типу підприємства здійснюється

його перереєстрація. Перереєстрація підприємства здійснюється в порядку,

встановленому для його реєстрації.

Якщо державну реєстрацію підприємства у встановлений строк не проведено

або в ній відмовлено з мотивів, які засновник підприємства вважає

необгрунтованими, він може звернутися до суду. Засновник має право стягнути

через суд збитки, завдані йому внаслідок незаконної відмови у реєстрації.

За державну реєстрацію підприємства з нього справляється плата, розмір

якої визначається в порядку, встановленому Законом України "Про

підприємництво".

Одержані кошти зараховуються на рахунок відповідної Ради народних

депутатів за місцем реєстрації підприємства.

Підприємство має право створювати філіали, представництва, відділення та

інші відособлені підрозділи з правами відкриття поточних і розрахункових

рахунків і затверджує положення про них.

Погодження питання про розміщення таких відособлених підрозділів

підприємства з відповідними місцевими Радами народних депутатів проводиться

в порядку, встановленому для створення підприємства.

Окремими видами діяльності підприємство може займатися тільки на підставі

спеціального дозволу (ліцензії).

Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також порядок

одержання дозволу (ліцензії) для здійснення такої діяльності встановлюється

Законом України "Про підприємництво".

Підприємство діє на основі статуту. Статут затверджується власником

(власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю

трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства,

його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління,

порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і

його виборних органів порядок утворення майна підприємства, умови

реорганізації та припинення діяльності підприємства.

У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика,

майстерня та інші) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне,

державне) та інше.

До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями

діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі

членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради

підприємства; про товарний знак та інше.

В статуті підприємства визначається орган, який має право представляти

інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства,

профспілковий комітет та інше).

Господарськими товариствами визнаються підприємства, організації,

установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом

об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання

прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з

обмеженою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариства є юридичними особами.

Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не

суперечить законодавству України.

Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових

прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді, арбітражному суді та

третейському суді від свого імені.

Найменування товариства повинно містити зазначення виду товариства, для

повних та командитних товариств - прізвища (найменування) учасників

товариства, а також інші необхідні відомості.

Найменування товариства міститься в установчих документах товариства.

Найменування товариства не може вказувати на належність до відповідних

міністерств, відомств, і громадських організацій. Місцезнаходження

(розташування) товариства повинно бути на Україні.

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства,

організації, установи, а також громадяни, крім випадків, передбачених

законодавчими актами України.

Підприємства, організації та установи, які стали учасниками товариства,

не ліквідуються як юридичні особи.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а

також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками

господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами

України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою

відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і

статуту, повне і командитне товариство - установчого договору.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет

і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та

місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок

розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та

порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна

одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до

установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для

відмови у державній реєстрації товариства.

До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не

суперечать законодавству України.

Якщо в установчих документах товариства не вказано строк його діяльності,

товариство визнається створеним на невизначений строк.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Державна реєстрація товариства проводиться за правилами встановленими

Законом України "Про підприємства в Українській РСР".

Товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструються

Національним банком України в порядку, визначеному законодавством України

про банки і банківську діяльність.

Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до

державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що

встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів

реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення

нобхідних змін до державного реєстру.

Товариство може відкривати розрахунковий та інші рахунки у банках, а

також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди,

укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що

укладені з товариством тільки за умови їх подальшого схвалення товариством.

Угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і надалі не

схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для

засновників.

Товариство має право створювати на території України та за її межами

філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного

законодавства України.

Учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в

установчих документах;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку

(дивіденди);

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника

товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти

товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і

установчими документами товариства.

Учасники товариства зобов'язані:

а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення

загальних зборів та інших органів управління товариства;

б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і

пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у

розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про

діяльність товариства;

Товариство є власником майна:

переданого йому засновниками і учасниками у власність;

продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не

заборонених законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є

власністю товариства, або передане йому у користування, несе товариство,

якщо інше не передбачено установчими документами.

Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки,

споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права

користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками,

спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на

інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у карбованцях, складає частку учасника та засновника у

статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих

документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі,

встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного

фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або

установчими документами товариства.

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду

передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків

суми чистого прибутку.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності

після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату

праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах

банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством

України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний

після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні

товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його

використання.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір

статутного фонду.

Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення

повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків,

передбачених цим Законом.

Зменшення статутного фонду при наявності заперечень кредиторів товариства

не допускається.

Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з

дня внесення цих змін до державного реєстру.

Перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються державними

податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції,

ревізійними органами товариства та аудиторськими службами.

Перевірки не повинні порушувати нормального режиму роботи товариства.

Товариство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде

статистичну звітність і подає її в установленому обсязі органам державної

статистики.

Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації

(злиття, поєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації.

При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства

переходить до його правонаступників.

Товариство ліквідується:

а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після

досягнення мети, поставленої при його створенні;

б) за рішенням вищого органу товариства;

в) на підставі рішення суду або арбітражного суду:

за поданням банківських органів у разі неплатоспроможності товариства;

за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі

систематичного або грубого порушення ним законодавства;

г) з інших підстав, передбачених установчими документами.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9