Диплом: Оцінка в бухгалтерському обліку в Україні

Рисунок 2.1.1. Класифікація активів в залежності від функціональної ролі в

процесі виробництва

Із даного рисунку видно, що за новими стандартами не доцільно виділення групи

“вилучені засоби” підприємства відрахувань до спеціальних фондів

Додаток

Рисунок 2.1.2. Класифікація активів за ступенем ліквідності

Рисунок 2.1.3. Класифікація активів за належністю до підприємства

Рисунок 2.1.4. Класифікація активів за способом перенесення вартості на

продукцію (роботи, послуги)

Рисунок 2.1.5. Класифікація активів за структурою балансу

спеціальних фондів не здійснюють, а податок на прибуток (внесення до бюджету)

розглядають як витрати.

Правила оцінки статей балансу є однією із найскладніших проблем

бухгалтерського обліку в умовах ринкової економіки, на відміну від планово-

регулюючої, де ціни, а тому і методи оцінки, як правило, є директивними.

В багатьох країнах світу бухгалтери та юристи, які займаються цією проблемою,

відводять їй значне місце в своїх працях. Проблеми оцінки майнових статей

балансу при розширенні макрогосподарських зв'язків, інтеграції національних

економік в окремі економічні союзи визначили необхідність створення

спеціального Міжнародного Комітету з стандартів оцінки майна (1981 р.).

При вирішенні питання про грошову оцінку майнових цінностей балансу важливим

моментом є те, за якою ознакою та чи інша частина активів вступає до балансу,

залишається на балансі і виходить з нього. Річ в тім, що одним із завдань

бухгалтерії є насамперед правильність та повнота визначення всіх операцій,

пов'язаних з рухом та станом майнових цінностей. Отже, бухгалтерія повинна

відображати в облікових регістрах усі господарські операції, пов'язані з:

o отримання майна;

o внутрішнім його переміщенням;

o і подальшим його відчуженням.

Слід також ати на увазі, що спосіб оцінки активів залежить від каналів їх,

надходження та вибуття. На рисунку 2.1.6 представлені можливі канали

надходження та вибуття активів.

Поряд з поняттям “активи” фігурує й інше поняття – майно підприємства.

Більшість спеціалістів асоціюють економічне поняття майна з активами балансу,

відмічаючи, що активи відображають також і вартість майна. Але з таким

визначенням частина авторів не погоджується. Так, в бухгалтерському балансі

(ф.№1) Російської Федерації у розділ “Активи” включена стаття “Збитки”, яка

входить у валюту балансу і не може виступати ні майном, ні відображати його

вартість. Раніше і в бухгалтерському балансі України була ця стаття, але

зараз вона виключена з розділу активу. В пасиві українського бухгалтерського

балансу вона носить тільки інформаційний характер і не викривлює реальну

вартість майна.

А К Т И В И

Рисунок 2.1.6. Канали надходження та вибутті активів

Майно підприємства – це те, чим володіє підприємство: основні й оборотні

засоби, виражені в грошовій формі і відображені в статтях балансу.

На сьогодні виникла необхідність оцінки вартості майна підприємств. Така

оцінка має дуже широку область застосування Це – приватизація державної та

муніципальної власності; акціонування; здача майна в оренду і необхідність

обґрунтування орендної плати при лізингових операціях; продаж майна всіх форм

власності українським і іноземним громадянам і юридичним особам; проведення

одноразової переоцінки за рішенням урядових органів; визначення бази для

оподаткування; визначення статутного фонду при акціонуванні або утворенні

спільних підприємств; підготовка бізнес-плану розвитку і аналіз виробничої

діяльності підприємства; здійснення інвестиційних проектів; страхування майна

та інші операції.

Незважаючи на загальне визнання вартості як важливого економічного показника,

існує багато думок про характер, природу та значення цього терміну, причому

не тільки серед багатьох прошарків населення, але й серед спеціалістів.

Недоліки загальноприйнятих способів виміру величини вартості і дефектів

теоретичних підходів заважають правильному розумінню різниці між вартістю

будь-якого майна для окремої людини та його вартістю для економіки й

суспільства в цілому.

Величину вартості будь-якого майна можна визначити, враховуючи два тісно

пов'язані між собою моменти. Їх, взаємозв'язок проявляється в тому, що при

операціях обміну (купівлі-продажу) майна вартість останнього визначається

шляхом розрахунку доходів, очікуваних від його використання. Іншими словами,

ціна майна в даному випадку – це фактично ціна прав на отримання очікуваних у

майбутньому доходів.

Найбільш важливим у зв'язку з цим є питання про джерело вартості: чи є

остання внутрішньою характеристикою оцінюваного майна (об'єкта) або, навпаки,

вона носить зовнішній по відношенню до нього характер? Економісти минулого

століття вважали, що вартість створюється працею людей і матеріалізується в

об'єктах, що виробляються, перетворюючись на їх внутрішній атрибут, тому має

об'єктивний характер. В останній час широкого розповсюдження набула теорія

суб'єктивної вартості, відповідно до якої вартість не існує в речах

об'єктивно, а є продуктом свідомості, тобто люди приписують майну деяку

вартість тому, що визнають певну його цінність для себе. Основою суб'єктивної

цінності вважається функціональна корисність оцінюваного об'єкта (для майна -

це здатність приносити доход).

Розглядаючи питання в його прикладному аспекті, можна сказати, що існує

багато видів вартості майна (об'єкта), кожному з яких відповідає власне

визначення. Вартість одного й того ж майна може визначатись по-різному в

залежності від обставин, які визначають мету оцінки.

Виділять чотири основних фактори, які впливають на вартість: попит, користь,

обмежена пропозиція (дефіцит або рідкість), можливість передачі (звертання)

(Рисунок 2.1.7).

Вирішуючи на практиці конкретне завдання оцінки активів, бухгалтер,

насамперед, керується своєю професійною логікою, а не формальним

застосуванням правил. На рисунку 2.1.8 відображені фактори, що впливають на

порядок застосування тих чи інших прийомів оцінки об'єктів бухгалтерського

обліку.

		Схема 2.1.8. Фактори, що впливають на величину оцінки активів і зобов'язань

Оскільки різні люди по-різному розуміють значення слова “оцінка”, тому не

дивно, що вартісна оцінка носить досить у багатьох випадках суб'єктивний

характер, а визначення вартості є досить суперечливим питанням. Тому дуже

важливо, щоб сторони, що беруть участь у процесі передачі права власності, з

самого початку розуміли, які цілі вони прагнуть досягти, і не тільки у

зв'язку з внутрішнім суперечним характером цього заходу, але й у зв'язку з

тим, що підходи до оцінки розрізняються в залежності від обставин. До числа

найбільш розповсюджених підходів, які застосовуються окремо або в сукупності,

відноситься оцінка за фактичною собівартістю, ліквідаційною вартістю,

відновленою, балансовою та поточною вартістю і за відношенням ціни до доходу.

При розгляді цих підходів предмет оцінки, по відношенню, до якого

проводиться вартісна оцінка, називається оціночним об'єктом підприємницької

діяльності

Діюча бухгалтерська практика сьогодні визнає два найбільш поширені у світі

підходи до оцінки вартості активів підприємств (рисунок 2.1.9).

Перший підхід полягає у пооб’єктній (попредметній або індивідуальній) оцінці

активів підприємства та його зобов’язань, і другий – в оцінці сукупної

вартості активів, її ще називають оцінкою бізнесу .

		Схема 2.1.9. Підходи до оцінки активів підприємств

або оцінкою підприємства як цілісного майнового комплексу, під яким слід

розуміти господарський комплекс з завершеним циклом виробництва продукції

(робіт, послуг). Цілісним майновим комплексом можуть бути структурні

підрозділи підприємства (цехи, виробництва, дільниці тощо), які виділяються у

встановленому порядку в самостійні об’єкти приватизації з подальшим

складанням розподільчого балансу.

Індивідуально визначене майно (інвентарний об’єкт) – будівлі, машини,

споруди, обладнання та інші облікові одиниці основних засобів, нематеріальні

активи, малоцінні та швидкозношувані предмети,

виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, незавершене

капітальне будівництво та інші об’єкти, що реалізуються окремо як самостійні

об’єкти продажу.

При пооб’єктній оцінці активів підприємства важливе значення мають не

загальні економічні погляди, а специфічні бухгалтерські методи оцінки:

ð оцінка об’єктів, що відображаються (формуються) на рахунках

бухгалтерського обліку, а не вартісне вимірювання абстрактних економічних

категорій;

ð розгляд об’єктів обліку в рамках балансу і поза ним, їх, безпосередня

оцінка або шляхом особливих розрахунків (калькуляційних, кошторисних,

планових, стандартизованих, за алгоритмами середніх оцінок тощо);

ð відображення результатів оцінювання на бухгалтерських рахунках і

наступне їх балансування за визначеними сумами;

ð підхід до оцінки в контексті “вступ до балансу”, “перебування на

балансі”, “вихід з балансу”;

ð обґрунтування величини оцінок, що застосовуються до обліку цінностей;

ð різниця оцінювання амортизованих і не амортизованих активів, понесених

видатків і витрат в рамках звітного періоду.

Концептуальні підходи й методи оцінки об’єктів, що відображаються в активі

балансу, можуть бути зведені до чотирьох типів оцінки (Рисунок 2.1.10): за

собівартістю або сумою витрат; за сучасною (ринковою) вартістю; за

експлуатаційною придатністю; на підставі капіталізації прибутку, що

одержується. Кожний з цих підходів, в свою чергу, може бути деталізований.

		Схема 2.1.10. Підходи до оцінки активів підприємства

При методі оцінки статей балансу за собівартістю або за сумою витрат слід

розрізняти майнові цінності, що надійшли на підприємство ззовні, і предмети,

створені в межах самого підприємства. В першому випадку говорять про оцінку

за купівельною вартістю (або вартістю придбання), в другому – про оцінку за

вартістю виготовлення (Рисунок 2.1.11).

Обидва види оцінок є обліковими, оскільки дозволяють визначити вартість

майнових цінностей за даними бухгалтерського обліку.

Оцінка за собівартістю придбання представляє собою суму грошових коштів або

інших цінностей, переданих в оплату отриманих товарів чи послуг. Переваги

оцінки за собівартістю придбання полягають в тому, що вона представляє собою

ціну реальної угоди і може бути перевірена. Один із головних недоліків оцінки

за собівартістю полягає в тому, що цінність активу для підприємства може

змінитися з часом; по проходженні тривалого періоду вона може втратити

значення міри вартості ресурсів підприємства, оцінки потенціалу або поточної

ринкової ціни активу.

Оцінки за купівельною вартістю і за вартістю виготовлення використовуються в

різних випадках. Так, оцінка за купівельною вартістю в основному

застосовується на торгівельних підприємствах, головним чином, до товарів, а

на промислових - до сировини, матеріалів, палива тощо. Оцінка за вартістю

виготовлення застосовується для об’єктів, що створюються підприємством

самостійно.

В основі оцінки за сучасною (ринковою) вартістю лежить прагнення врахувати

господарську кон'юнктуру, не зупиняючись перед необхідністю облікових оцінок,

що вже склалися за даними бухгалтерського обліку, якщо останні знаходять

відхилення від тих або інших об’єктивних показників чи норм. Такими

показниками можуть бути останні ціни ринку, реалізаційні (в тих випадках,

коли ринок не дає достатніх вказівок, або дані предмети на ринку не

котируються) і відновлені ціни (рисунок 2.1.12).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9