Диплом: Оцінка в бухгалтерському обліку в Україні

формуванні робочого Плану рахунків доцільно відкривати до рахунку «Каса» два

субрахунки «Касова готівка в гривнях» і «Касова готівка у валюті». Готівка в

гривнях прямо заноситься до балансу в тому розмірі, який визначається з

рахунків Головної книги, порівняних з виписками із рахунків відповідних

банків.

2) Оцінка грошових коштів на поточних рахунках.

В поточному рахунку необхідно розрізняти дві сторони - юридичну та економічну.

За своєю юридичною природою поточний рахунок представляє собою особливий

(банківський) договір позики, за яким банк зобов¢язаний перед вкладником

як приймати від нього гроші частинами, так і видавати їх частинами на першу

вимогу вкладника, що представляється у формі особливого наказу (чеку).

Відповідно, грошові суми, які надійшли від вкладника до банку на поточний

рахунок як позичені банком гроші, відразу ж стають власністю банку, і тому з

юридичної точки зору ці гроші не можна розглядати як «готівку» вкладника; у

вкладника немає більше цих грошей, у нього залишились лише розрахункові

відносини з банком, а саме - право вимагати сплати грошей, згідно чеків.

Таким чином, з юридичної точки зору - місце поточному рахунку в балансі

вкладника не в готівкових грошових коштах, а в розрахунках, поряд з різного

роду дебіторами. Суми внесені вкладником на поточний рахунок у складі його

балансу слід розглядати поряд з касовою готівкою.

3) Оцінка іноземної валюти на поточних рахунках.

Слід зауважити, що іноземна валюта і поточні рахунки в інвалюті з¢являються

на балансі тих підприємств, які ведуть операції за межами країни.

Об¢єднання ринків таким підприємством не є, хоча слід знати, що іноземна

валюта включається до валюти балансу, виходячи із курсу НБУ на останній день

звітного періоду , а при операціях в бухгалтерському обліку на дату здійснення

господарської операції.

Оцінка грошових коштів на валютному рахунку здійснюється за курсом валют на

дату оцінки.

2.5.Оцінка та облік коштів в розрахунках

Оскільки кошти в розрахунках включають дебіторську та кредиторську

заборгованість , розглянемо як вони оцінюються.

Оцінка дебіторської заборгованості починається з її аналізу, який полягає в

тому, що складається перелік усіх дебіторів, визначаються терміни повернення

боргу ,вивчається можливість повернення боргу в строки , передбачені

відповідними договорами . Якщо робиться висновок про неможливість повернення

боргу в строк чи виявляється прострочена заборгованість, то проводяться

необхідні заходи: дебіторам нагадують про повернення боргу, до арбітражного

суду подають відповідні позови, з балансу списують борги як безнадійні.

Аналізуючи дебіторську заборгованість спеціаліст з оцінки перевіряє , чи не є

сумнівними векселя, видані іншими підприємствами; уточнює , чи немає боргів

за філіями , бюджетом, персоналом та іншими дебіторами.

При оцінці дебіторської заборгованості слід враховувати наступні основні

положення:

1.Вимоги до дебіторів мають свою самостійну ціну, незалежну від зміни ціни

тих речей або послуг, які стали реальною підставою для виникнення вимог. Так,

дебітор ООКР ,який заборгував підприємству , наприклад 550гривен за оренду

приміщення магазину , так і залишиться винним ту ж саму суму, навіть якщо

ціна оренди підвищиться до 600гривен.

2.При переході від терміново-майбутньої ціни до теперішньої , необхідно

застосовувати дисконтування, тобто обчислення з терміново-майбутньої ціни

певного проценту за проміжок часу від моменту обліку до строку платежу.

3.При визначенні дійсної ціни вимог до дебіторів, враховуючи надійність

останніх, необхідно дебіторів за ступенем їх надійності поділяти на такі три

групи:

àдебітори (або вимоги).Таких дебіторів слід оцінювати в повній сумі. НА

ООКР робота поставлена на високому рівні- дебітори оцінюються в повній сумі і

не переводяться в розряд сумнівних та безнадійних.Така ситуація наблюдається з

пори, коли підприємство всиало в ранг безнадійного боргу сумму 95 тис.грн , яку

заборгував підприємству збанкрутілий банк “Україна” в м.Черкаси;

àдебітори сумнівні, коли справи боржника викликають недовіру або боржник

значно порушив строки чи призупинив платежі. Таких дебіторів слід оцінювати не

в повній сум , а в тій частині , отримання якої в тому чи іншому ступені є

безсумнівними ;

àдебітори безнадійні, коли боржник знаходиться в такому стані , що

отримати з нього хоча б частину боргу не можливо. Такі борги списуються з

рахунків дебіторів або відображають малозначною сумою.

Щодо оцінки дебіторської заборгованості за ступенем її надійності необхідно:

·борги безнадійні списувати на збиток;

·борги сумнівні переводити в особливу підгрупу “ Сумнівні борги” і

розцінювати їх за ймовірною вартістю, відносячи різницю на збиток

безпосередньо або з утворенням особливого резерву сумнівних боргів.

Щодо оцінки кредиторської заборгованості слід враховувати ті ж самі основні

положення , що і при оцінці дебіторської , але необхідно врахувати, що при

складанні звітів, в інтересах більшої точності і ясності бажано було б

термінову заборгованість відображати за ціною дисконтованою на день складання

звіту. Але як і у випадку з дебіторською заборгованістю , на практиці це не

завжди виконується, тому що облік активних і пасивних зобов¢язань дає

приблизно рівні цифри, які взаємно компенсують одна одну.

Щодо оцінки кредиторської заборгованості за ступенем її надійності , то тут ,

звичайно, не можна застосовувати принцип ймовірної ціни. Використання цього

принципу означало б , що ми визнаємо себе неспроможними , що спричиняє

неможливість складання балансу.

Розділ 3.Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку

3.1.Проблеми оцінки

Проблемами оцінки в бухгалтерського обліку є недосконала організація так

званих невідчуджених активів. Зараз нематеріальні активи , що вносяться до

капіталу , оцінюються за домовленістю засновників або експертним шляхом , а

придбані за плату - виходячи із затрат на їх придбання та проведення до стану

готовності .Досвід показує, що ці активи часто не мають реальної оцінки в

обліку , зокрема дуже складно об’єктивно оцінити інтелектуальну власність.

Але ,на нашу думку, основною проблемою є вирішенні проблеми оцінка ТМЗ в

податковому обліку.

В процесі аналізу Змін до Порядку складання декларації про прибуток

підприємства, затвердженим наказом ДПАІ від 12.06.2000 року № 306 (в

подальшому – Зміни –306)[12], коментатори якось не дуже звертали увагу на п.

4.9, а саме на ту його частину, де затверджується , що “балансова вартість

запасів визначається в податковому обліку... по оцінці, яка проводиться в

порядку , встановленому Положенням(стандартом) бухгалтерського обліку 9

“Запаси” ...”[6].

Вважаємо, що незалежно від того, відмінять Зміни –306, чи ні ДПАІ спробують

в своїй практичній діяльності використати данні твердження при перевірці

підприємства.

Виходячи з того, проаналізуємо, можливо чи використати бухгалтерську оцінку

запасів в податковому обліку. Відомо, що у відповідності з ПБУ-9 “Запаси”2[6]

в бухгалтерському обліку використовуються найменша з двох оцінок; первісна

вартість або чиста вартість реалізації. Пункт 9 ПБУ-9 “Запаси”[6]:

“ Первісна вартість запасів, придбаних за плату, є собівартістю запасів, яка

складається з таких фактичних витрат:

суми , які виплачуються згідно договору постачальнику (продавцю) за винятком

прямих податків . . .;

суми ввізного мита ;

суми непрямих податків в зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються

підприємству ;

транспортно-заготівельні витрати . . . ;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх

до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. До

таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати

на оплату праці, другі прямі витрати підприємство на доопрацювання і

підвищення якісно-технічних характеристик запасів”.

Пункт 4 ПБУ –9 “Запаси”[6]:

“ Чиста вартість реалізації запасів – ціна яку очікують від реалізації

запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних результатів

на завершення їх виробництва і реалізації”.

Буквально це означає дооцінку первісної вартості виключається як категорія

з бухгалтерського обліку взагалі. Іншими словами, запаси в бухгалтерському

обліку не можуть дооцінюватись вище первісної вартості, навіть якщо їх

первинна вартість набагато зросла протягом деякого часу. ДПАІ цей момент

швидко вловила і вирішила, для своєї користі, розширити поле використання

бухгалтерських стандартів.

Але все ж таки:

а) первісна вартість, визначена згідно стандартам бухгалтерського обліку ,

не може бути використані в податковому обліку, тому, що бухгалтерського

обліку на прямі витрати на придбання запасів нагромаджується шар за шаром

багато інших витрат ( транспортно-заготівельні, ввізне мито), яке в

податковому обліку згідно п.5.9 Закону України “Про оподаткування прибутку

підприємств”[3] (в подальшому – Закон про прибуток) в перерахуванні не беруть

участь;

б) Первісною вартістю запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси,

визнається справедлива (ринкова) вартість отриманих запасів, що в податковому

обліку неможливо.

Згідно п. 5.1 Закону про прибуток[3] “валові витрати виробництва і обігу –

сума любих витрат платника податків в грошовій, матеріальній або

нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг,

робіт) придбаваємих ( або тих , які виготовляються) таким платником податків

для їх подальшого використання в особистій господарській діяльності.

Відмітьте: витрати признаються тільки в розмірі переданих за активи

компенсацію. Ні більше , ні менше. І балансова вартість товарно-матеріальних

цінностей , до яких відносяться запаси регламентовані податковим обліком.

З оцінкою запасів ми розібрались. Тепер перейдемо до переобліку. В

бухгалтерському обліку “запаси відображаються по чистій вартості реалізації,

якщо на дату балансу їх вартість знизилась або вони були зіпсовані ,

застаріли або іншим шляхом втратили первинну очікувану економічну вигоду”.

Тобто стандартам бухгалтерського обліку передбачена уцінка запасів. При цьому

“сума , на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх

реалізації, і вартість повністю загублених ( зіпсованих ) запасів списуються

на затрати звітного періоду. . .” Якщо б ДПАІ обмовилась в Змінах-306 [12]

про те, що рано чи пізно дане перевищення списується на валові витрати, то і

проблеми б не було, але ДПІ такої поправки не зробила.

Крім цього Закон про прибуток [3] взагалі обходить стороною питання

відображення в податковому обліку переоблік ТМЦ. Таким чином, законодавець

вирішив непотрібним відображення в податковому обліку яких-небудь

переобліків. Правда, на протязі 1997-1998 років були поширені консультації

про те, як вигідно зменшити базу оподаткування шляхом дооцінки або уцінки

матеріалів, поки ДПАІ не спохватилася ,що сума дооцінки нічим не

компенсується. Але сума дооцінки якраз компенсована, і завдяки цьому рано чи

пізно має право бути віднесеною до валових витрат.

ДПАІ вона встановлює наступне: “У випадках переоцінки товарних запасів,

других матеріальних ресурсів для відображення їх в обліку по найменшій

вартості (первинної вартості або чистої вартості реалізації запасів)сума

уцінки вираховується із балансової вартості таких запасів на початок

звітного (податкового) періоду ...” Проілюструємо дану цитату за допомогою

порівняльної таблиці.(3.1.1 )

Як бачимо, в підсумку сума уцінки в розмірі 3 грн. ніколи не потрапить у

валові витрати, незважаючи на те , що за неї підприємство сплатило

компенсацію , що дозволяє йому це зробити . Дооцінювати же запаси платник

податків має право після попередньої уцінки і тільки в межах суми

попереднього зменшення запасів. У такий спосіб маємо наступні висновки: ДПАІ

хоче використовувати бухгалтерську оцінку запасів при проведенні перерахунку

балансової вартості запасів по п. 5.9 Закону про прибуток. Проте,

коректування балансової вартості запасів ні у бік збільшення, ні в3 сторону

зменшення, Законом про прибуток не передбачена. Пункт 5.9 Закону про прибуток

просто продовжує в часі (аж ніяк не виключає) віднесення компенсованої

вартості до валових витрат

ДПІ знову піднімає питання можливих переоцінок у податковому обліку. Однак

варто пам'ятати ,що балансова вартість запасів визначається в податковому

обліку тільки відповідно до норм Закону про прибуток [3], а не в якому

випадку не бухгалтерськими стандартами.

В наявності явне прагнення ДПАІ повернутися в 1996 рік з метою підкорити

бухгалтерський облік податковому .Але, якщо таке трапиться, і ДПАІ змусить

платників податків зменшувати валові витрати на суму уцінки , то в

бухгалтерському обліку ніхто уцінку обліковувати не буде. Адже це так

вплине на об'єктивність бухгалтерської звітності.

Іншою основною проблемою , на нашу думку, є проблема оцінки основних засобів.

Проблема оцінки основних засобів пов’язана з довгим строком їх експлуатації.

Надходження і поставлення на облік об’єкту основних засобів на підприємство

супроводжується його грошовою оцінкою. В результаті використання об’єкта

основних засобів його первісна оцінка поступово втрачає своє значення. Тому

підприємство повинно періодично переоцінювати основні засоби.

Старі правила бухгалтерського обліку визначали точні норми оцінки, які

застосовувались до всіх основних засобів для всіх підприємств. Основні засоби

оцінювались по вартості їх придбання. Потім ця оцінка підлягала коректуванню,

розрахунок яких був суворо визначений такими факторами:

· постійне зменшення вартості для відображення результатів використання

основних засобів

·періодичне збільшення вартості з метою відображення результатів

обезцінення грошової одиниці.

Прийняття ПСБО-7 [5] стало переломним моментом в бухгалтерському обліку

основних засобів. Нові бухгалтерські правила ставлять своєю метою відобразити

в обліку як

1) прогнозуємі зміни вартості основних засобів(у вигляді зносу),

2) так і ті, що не підлягають прогнозуванню .

Розглянемо ці варіанти більш детально.

1Прогнозуємі зміни вартості основних засобів.

За виключенням земель і предметів мистецтва всі основні засоби втрачають

свою вартість в процесі їх використання.

Таблиця 3.1.1 . Порівняльна таблиця обліку згідно Закону та обліку, згідно

думки ДПІ.

У відповідності з новими правилами бухгалтерського обліку підприємство

визначає метод амортизації для кожного об’єкту основних засобів. В процесі

прийняття рішень про придбання основних засобів необхідно зрівнювати затрати

на їх придбання і доходи, які плануються отримати від їх використання.

Центральне місце в цьому процесі займає плановий строк використання майна.

При придбанні об’єкта приймаються три основних рішення:

¨ про строк його корисного використання

¨ про спосіб його використання

¨про те, що буде з ним після припинення підприємством його використання.

Кожне з них відображаються в бухгалтерському обліку (таблиця 3.1.2. )-

[додаток ]

Виходячи з рішення управління на підприємство покладається відповідальність

за визначення методу амортизації по кожному об’єкту. Така політика відповідає

МСБО .Але правила бухгалтерського обліку пішли шляхом компромісу:

підприємство повинно вибрати метод амортизації ,який відповідав дійсності,

але зробити це необхідно тільки у

рамках методів , згідно ПСБО 7.Однак для деяких основних засобів ні один із

наведених методів не відображає заплановану втрату вартості. В цьому

випадку підприємство повинно вибрати метод, який в найменшій степені

викривлює дійсність.

Шість методів амортизації, запропонованих ПСБО 7 , можна згрупувати в три

категорії:

1)один метод ,по якому нараховується одна і та ж сума амортизації на протязі

строку корисного використання об’єкту основних засобів(прямолінійний метод);

Таблиця 3.2.1. Відображаються в бухгалтерському обліку управлінських рішень

Рішення управління	Як відображається в бухгалтерському обліку
1	2
Строк його корисного використання	Строк амортизації
Спосіб його використання	Метод амортизації
Доля майна після припинення підприємством його використання.	Ліквідаційна вартість

2)чотири методи, у відповідності з якими сума амортизації постійно

зменшується(метод зменшення залишкової вартості, метод прискореної залишкової

вартості, кумулятивний метод, а також метод ,визначений Законом про

прибуток);

3)один метод ,у відповідності з яким сума амортизації знаходиться в прямій

залежності від степеню використання майна(виробничий);.

Теоретично самим досконалим методом є виробничий. Але на практиці цей метод

достатньо трудомісткий, і підприємства використовують його рідко. Частіше

всього використовується прямолінійний метод. Цей вибір логічний при

відсутності показників, які б виправдовували використання іншого методу.

Однією з відмінностей НСБО від МСБО є можливість використання метод

амортизації, передбачений податковим законодавством.

Податковий метод амортизації змінюється разом із законодавством про

оподаткування прибутку підприємств. На сьогоднішній день амортизація

нараховується кожного кварталу на балансову(залишкову) вартість шляхом

застосування квартальних ставок від 1,25% до 6,25% з використанням

коефіцієнту, який знижує суму нарахованої амортизації на 20%.Підриємство може

прийняти рішення про використання цього методу для того чи іншого об’єкта

основних засобів при умові, що він відображає реальне використання об’єкта. В

той же час НСБО( а значить і законодавство) не дозволяє використовувати

податковий метод із міркувань зручності.

Що відбудеться у випадку зміни податкового законодавства. Ті підприємства ,

що використовують сьогоднішній податковий метод, повинні будуть вибирати

серед наявних .У той же час підприємства, що застосовують неподаткові методи

амортизації , зобов'язані будуть переглянути їх для того, щоб вирішити, чи не

буде «новий» податковий метод більш пристосований для відображення окремих

об'єктів.

Існує точка зору , що ведення податкового методу як одного з методів

амортизації призначено для полегшення роботи бухгалтерів. На думку Рішар

Мушински і Софії Токар[57 ], ця міра ніякою мірою образом не забезпечить

досягнення цієї мети. Навіть якщо підприємство використовує для деяких

об'єктів податковий метод амортизації , розходження між оподатковуванням і

бухгалтерським обліком залишаються настільки значними, що починаючи з 1 липня

2000 року подвійна система основних засобів необхідна, якщо тільки Закон про

прибуток не буде істотно зближений у напрямку зближення з ПСБО –7.

2.Зміна вартості основних засобів , яка не підлягає прогнозуванню.

Оцінка ОЗ згідно МСБО і НСБО має значні відмінності. Як відомо МСБО пропонує

базовий(рекомендований-оцінка по її собівартості за мінусом накопиченої

амортизації) і дозволений альтернативний (оцінка по їх справедливій

вартості) підходи.

Згідно ПСБО 7 оцінка основних засобів по їх справедливій вартості є основним

методом. Для тих засобів ,котрі оцінені по собівартості, справедлива вартість

стає основною базою оцінки, починаючи з першої дати балансу, після їх

придбання. У відповідності з ПСБУ-7 основні засоби оцінюються на дату

складання балансу:

( по справедливій оцінці

( по собівартості за мінусом амортизації при умові, що отримана сума не

відрізняється більше ніж на 10% від справедливої вартості.

Зменшення корисності основних засобів. ПСБО-7 вимагає проведення уцінок

основних засобів на суму зменшення їхньої корисності. Сума корисності(торба

очікуваного відшкодування) об'єкта основних засобів дорівнює сумі , яке

підприємство очікує одержати в результаті його майбутнього використання,

включаючи ліквідаційну вартість об'єкта при вибутті .

Це правило узгоджується з оцінкою основних засобів по справедливій

вартості(по залишковій вартості, якщо вона не відрізняється більш ніж на 10 %

від справедливої).Таким чином, якщо сума очікуваного відшкодування нижче

справедливої вартості , у балансі відбивається сума очікуваного

відшкодування , якщо справедлива вартість нижче суми очікуваного

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9