|
|
|
Диплом: Оцінка в бухгалтерському обліку в Українірозраховує отримати за об’єкт основних засобів в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію цього об’єкту. Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об’єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості).
2.3.Оцінка та облік товарно-матеріальних запасівЗ метою правильної оцінки товарно-матеріальних запасів їх необхідно правильно класифікувати при постановці на бухгалтерський облік. Класифікація товарно-матеріальних запасів, як об¢єктів бухгалтерського обліку для цілей оцінки залежить від багатьох факторів, основними з яких є належність цінностей до певних їх видів і характер володіння ними. В подальшому на оцінку товарно-матеріальних запасів впливають наступні фактори: порядок використання, форми первинного обліку та інші (рисунок 2.3.1). Оцінку товарно-матеріальних запасів (матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, товарів тощо) за їх окремими видами будемо розглядати на наступних етапах їх руху: Þ вступ товарно-матеріальних запасів до балансу; Þ перебування товарно-матеріальних запасів на балансі; Þ вихід товарно-матеріальних запасів із балансу. При оцінці запасів для відображення їх обліку, як правило, використовуються два принципи оцінки: за фактичною і за плановою собівартістю. Інші можливі ціни базуються на цих двох принципах, які часто називаються основними методами оцінки. Більш детально розглянемо способи оцінки ТМЗ, які пропонують застосовувати в обліку та звітності різні автори ( таблиця 2.3.2. )-[додаток ] . Додаток Рисунок 2.3.1. Фактори, що впливають на оцінку ТМЗ Отже, на думку більшості авторів, ТМЗ оцінюється за їх фактичною собівартістю, яка складається із закупівельної ціни і витрат, пов¢язаних із придбанням та транспортуванням, що включають в себе націнки, комісійні винагороди, сплачені постачальницьким і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування тощо. Обласне об¢єднання колгоспних ринків свої товарно- матеріальні запаси оцінює за фактичною собівартістю.Але це має такі недоліки для бухгалтерів об¢єднання: фактичну собівартість ТМЗ можна розрахувати тільки по закінченню місяця, коли в обліку будуть відображені всі складові цієї собівартості. Протягом місяця визначити фактичну собівартість матеріалів в поточному обліку дуже важко, а іноді і неможливо, так як деякі транспортні організації надсилають рахунки за надані ними послуги по транспортуванню матеріалів в кінці місяця або на початку наступного. Тому в поточному обліку, поряд з оцінкою засобів підприємства за їх фактичною собівартістю, з метою забезпечення кращого порівняння з плановим завданням і спрощення техніки облікової реєстрації, доцільно б було використовувати облікові ціни, в якості яких можуть виступати планова собівартість, фактурні ціни постачальників, прейскурантні ціни (Т.С.Мітюшкін [48], В.Макаров [44] , М.Вейсман [26], Н.Чембер [72], Є.Свідерський [59], П.Єфімцев [34] , Л.Соріна [65] , Г.Лазарович, В.Сопко [64], В.Палій [56]). У всіх випадках, коли засоби підприємства обліковуються на бухгалтерських рахунках не за фактичною собівартістю, різницею між їх обліковою оцінкою і фактичною собівартістю повинна відображатись в обліку окремою сумою. Оцінка ТМЗ в залежності від способів їх обліку. Практика обліку запасів відрізняється від ідеї тим, що облікова система слідкує за кожним рухом елементу запасів. Конкретний механізм використання того чи іншого методу оцінки вартості ТМЗ залежить і від способу обліку запасів, який застосовується, - безперервного або періодичного. Основою названих способів ТМЗ є купівельна ціна матеріалів. Способи обліку можна умовно поділити на дві групи: точний облік (одиничний облік) та наближений облік. В залежності від цього застосовують різні методи оцінки (рисунок 2.4.3.)-[додаток ] Згідно GAAP в практиці бухгалтерського обліку допускається використання чотирьох методів оцінки запасів (рисунок 2.4.4.)[37]-[додаток ] Наведемо особливості методів оцінки ТМЗ. Метод середньої вартості (середніх цін) передбачає, що на підставі даних про вартість ТМЗ на початок і на кінець звітного періоду можна отримати достовірну інформацію про ватрість обороту запасів протягом цього періоду. В свою чергу, метод середньої вартості поділяється на: а) оперативний; б) підсумковий методи середньої вартості. Перевага оперативного методу середньої вартості (при безперервному методі обліку ТМЗ) полягає в тому, що оцінку вартості відпущеного запасу та запасів в залишках ми знаємо відразу в момент здійснення операції. Він надає об¢єктивне уявлення про вартість запасів і практично не дозволяє здійснити маніпуляції з цифрами. Але це досягається за рахунок досить великого обсягу ручної роботи. Крім того, оцінка залишків матеріалів та собівартості готової продукції не є досить об¢єктивною. Це і є недоліком даного методу. В обліковій літературі можна зустріти і інші назви методів оцінки ТМЗ, які по суті є аналогічними до оперативного методу середньої вартості. Даний метод називають також методом плинної середньої або методом середньої собівартості, який є традиційним для вітчизняної облікової практики, або методом середньозваженої вартості. Перевагою підсумкового методу середньої вартості (при періодичному методі обліку ТМЗ) є можливість при його належному використанні дати об’єктивну картину про стан та рух ТМЗ. Недоліком є те, що простота методу заключає в собі погрозу легкого маніпулювання цифрами вбік завищення або заниження показників витрачених запасів. Вибір методу оцінки використаних запасів може істотно впливати на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, особливо в умовах інфляції. Наприклад, використання методу ФІФО в умовах постійного росту цін на матеріали призведе до значного зниження собівартості продукції і, відповідно, збільшення прибутку (в тому числі і оподатковуваного). Метод ЛІФО в цих умовах, навпаки, викличе збільшення собівартості продукції та заниження прибутку. При існуванні різних способів оцінки використаних запасів, метод їх оцінки стає важливим елементом управління собівартістю продукції. Отже, метод ЛІФО дозволяє ліпше адаптуватись до умов інфляції та мати при інших рівних умовах величину собівартості продукції, більш або менш адекватну до ринкових умов. Метод ФІФО також реальний для застосування в умовах інфляції: його застосування веде до зниження собівартості, а, відповідно, і до збільшення прибутку. Таким чином ті підприємства, які повністю або частково мають пільги щодо сплати податку на прибуток, а також мають за мету фінансування розвитку підприємства на даному етапі (в поточному році), можуть розглянути для себе варіант застосування методу ФІФО. Необхідно відмітити, що в нашій країні підготовка звітності підприємств відповідно до міжнародних стандартів часто має за мету надання інформації закордонним партнерам, інвесторам, в той час, як розрахунок податку здійснюється відповідно до діючих нормативних документів, які не діють підприємству можливості вибору між ФІФО і ЛІФО. Тому використання ЛІФО призведе лише до зниження чистого
Рисунок 2.4.3. Методи обліку ТМЗ в залежності від способу оцінки
Рисунок 2.4.4 .Методи відображення руху запасів згідно GAAP. документів, які не діють підприємству можливості вибору між ФІФО і ЛІФО. Тому використання ЛІФО призведе лише до зниження чистого доходу і не дозволить при цьому зекономити на податках. Крім того, підприємству, особливо такому, яке веде пошуки інвестора або партнера, вигідно представити результати своєї діяльності як можна в більш сприятливому світлі, тобто відобразити у згідності, яка орієнтується на зовнішнього приватного користувача, більш високий показник чистого доходу. В подібній ситуації використання ФІФО або інших методів розрахунку вартості ТМЗ (наприклад, як середньо і вартості за період) може виявитись для підприємства переважним. Різниця, яка виникає в результаті відмінності між оцінками ФІФО і ЛІФО, називається резервом ЛІФО. В аналітичній таблиці її додають до балансової вартості, а також до нерозподіленого прибутку – для збереження рівності обох частин балансу. Таким чином одержують поточну вартість запасів. З часом ситуація дещо ускладнюється в зв’язку з інфляцією і поповненням запасів. Ще один варіант оцінки – це отримання середньої величини із оцінок ФІФО і ЛІФО. Визначення вартості ТМЗ як найменшого значення між вартістю придбання і ринковою вартістю (LCM). В стабільному економічному середовищі, що характеризується незначним рівнем інфляційних і циклічних коливань цін, ТМЗ доцільно враховувати за вартістю їх придбання. Однак, при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається в відчутних коливаннях цін, відображення ТМЗ за вартістю придбання вже не дає об’єктивної картини їх реальної вартості і господарської корисності як джерела потенційного доходу. З метою збереження об’єктивності оцінки ТМЗ в умовах цінової нестабільності, передбачати оцінку запасів або за вартістю їх придбання, або за ринковою вартістю, обираючи найменшу з них (lower of cost or market- LMC). Найменші або мінімальні оцінки відноситься до класифікаційної групи оцінок за методами розрахунку. В основу такого підходу закладений принцип консерватизму. При збілшенні цін на ТМЗ вже закуплені запси відображаються за вартістю їх придбання, і прибуток, зумовлений зростанням цін, не відоьражається шляхом збільшення вартості ТМЗ доти ,поки вони не будуть реалізовані на ринку. Окрім принципу консерватизму даний підхід спирається також на принцип співввіднесення доходів і затрат.ТМЗ є джерелом потенційного доходу, а при його зменшенні в результаті зниження ринкових цін цінніст ТМЗ, що розглядається в цій якості, також зменшується.З метою збереження об¢єктивності обліку обліку це повинно знайти відображення в реєстрації збитку за період, протягом якого мало місце таке зменшення. При зниженні цін і списанні вартості ТМЗ з рівня витрат на придбання дорівнює їх поточній вартості .Значення останньої визначається на підставі так званих витрат на заміну (replasement cost) – коштів, які в цей момент необхідно витратити на придбання на ринку аналогічного товару. При цьому вартість запасів не завжди дорівнює їх ринковій вартості, тобто витратам на їх заміну. Щоб на основі витрат на заміну (а для окремої одиниці ТМЗ - ціни заміни) отримати вартість запасу, проводиться розрахунок вартості одиниці ТМЗ (рисунок 2.3.5.)-[додаток ]. В залежності від величини даного виду ТМЗ на ринку(його ціни заміни) обирається спосіб оцінки даного виду ТМЗ , що знаходяться у власності підприємства(таблиця 2.3.6.) Таблиця 2.3.6.Способи оцінки запасів в залежності від величини вартості запасів.
При оцінці вартості одиниці ТМЗ чисту вартість заміни також називають верхнім вартості ТМЗ, а чистий прибуток за мінусом нормального прибутку - нижчим рівнем. Але , на жаль зі всієї різноманітності оцінки ТМЗ, які є в бухгалтерському обліку, Обласним об¢єднааням , як і більшістю підприємств , використовується оцінка за фактичною собівартістю.І пов¢язано це не з низьким кваліфікаційним рівнем бухгалтерів, а з недостатністю часу для впровадження іншої оцінки, оскільки у зв¢язку з недосконалістю діючої на підпрємстві програми, бухгалтери займаються монотонною роботою обліковця, а зовсім не бухгалтера- аналітика.Це не дає змогу розрахувати економічний ефект , а значить і вигоду для підпрємства застосування іншого методу і т.ін.
2.4. Оцінка та облік грошових коштівГрошові кошти є своєрідним товаром, який виділяють в переліку продуктів, товарів, що представляють собою, специфічні об¢єкти ціноутворення. При оцінці грошей діють інші принципи, ніж при оцінці товарів. Якщо при оцінці виробничих запасів за основу береться їх собівартість, а при оцінці товарів - собівартість і ціна, то при оцінці грошей в основу слід покласти їх номінальну ціну, або ж курсову ціну. Основною особливістю грошових коштів як об¢єкта оцінки є те, що гроші продаються за гроші, наприклад при купівлі-продажу іноземної валюти. Оцінку грошових коштів слід здійснювати за такими підгрупами: 1) каса 2) поточні рахунки 3) іноземна валюта і поточні рахунки в іноземній валюті 4) цінні папери 4 підпункт не розглядаємо, оскільки Обласне об¢єднання колгоспних ринків міста Черкаси даною діяльністю не займається. 1) Оцінка грошових коштів в касі. Каса охоплює всі наявні грошові кошти, які знаходяться на певний період часу на підприємстві, як в монетах, так і в паперових грошових знаках. Касова готівка вступає до балансу за твердим курсом (частіше він співпадає з номінальною ціною), за тією ж номінальною ціною грошові кошти залишаються на балансі, і за нею вони ж виходять з балансу, не підлягаючи ні амортизації, ні переоцінці. Підставою бухгалтерського запису на ООКР по статті «Каса» є первинні касові документи і дані по рахунку «Каса» Головної книги. Залишок каси (касова готівка) і сальдо її рахунку повинно співпадати. Якщо касова готівка в гривнях, то особливої оцінки не вимагається. Якщо серед готівки є іноземна валюта, то з нею слід поступати, як з цінними паперами, які мають ринкову або біржову ціну. Для правильного ведення бухгалтерського обліку на підприємствах при Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||
Рефераты бесплатно, курсовые, дипломы, научные работы, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему и многое другое. |
||
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна. |
||
Суцільної ідентифікації
Середньозваженої собівартості
ФІФО
ЛІФО
